Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 487/955/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2021.
Дата набрання законної сили: 12.03.2021
Номер судового провадження: 61-8090ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		                                                                             
		12 березня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 487/955/18
		провадження № 61-8090св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М., 
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», 
		 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 березня 2019 року в складі колегії суддів Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., Яворської Ж. М., 
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст вимог заяви
		 
		У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» про зобов`язання припинити дії.
		 
		Позов мотивований тим, що  ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , який об`єднує 7 квартир, розташованих в одноповерхових будівлях. Квартира позивача підключена до системи централізованого опалення. До початку опалювального сезону у вересні 2017 року під час проведення ремонту позивач прийняв рішення про відмову від споживання теплової енергії, яка постачається ПрАТ «Миколаївська електроцентраль», влаштувавши при цьому електричне опалення на підставі технічних умов ПАТ «Миколаївобленерго». 
		 
		Намагаючись від`єднатися від централізованого опалення в установленому законом порядку, позивач звернувся до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, однак 26 вересня 2017 року йому було відмовлено в наданні погодження на відключення від мережі централізованого опалення з посиланям на недання позивачем повного комплекту документів. 
		 
		01 жовтня 2017 року позивач виконав роботи з демонтажу системи централізованого опалення квартири та 04 жовтня 2017 рокунаправив на адресу відповідача заяву, в якій зазначив, що він як власник квартиривирішив відмовитися від споживання теплової енергії за допомогою централізованого опалення через її високу вартість та, оскільки вказане від`єднання не порушує права інших власників квартир, просив припинити нараховувати плату за опалення за відповідним особовим рахунком у зв`язку із фактичною неможливістю споживання тепла. 
		 
		Листом ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» від 03 листопада 2017 року позивачу відмовлено вприпиненні нарахування відповідної оплати з посиланням на заборону відключення помешкань від централізованого теплопостачання без влаштування альтернативного джерела опалення квартири.
		 
		З урахуванням викладеного позивач просив зобов`язати ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» припинити нарахування оплати за постачання теплової енергії, починаючи з 04 жовтня 2017 року.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 04 грудня 2018 року позов задоволено: зобов`язано ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» припинити нарахування оплати за постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , починаючи з 04 жовтня 2017 року.
		 
		Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 здійснив самовільне відключення від мережі централізованого теплопостачання, однак уважав, що продовженням нарахування плати за послугу з централізованого теплопостачання, яка фактично не надається, порушується принцип, закріплений в частині п`ятій статті 19 Закону України «Про теплопостачання», щодо обов`язку споживача здійснювати щомісячну оплату лише за фактично отриману теплову енергію.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Миколаївського апеляційного суду від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу відповідача задоволено: рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 04 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» про припинення нарахування оплати за постачання теплової енергії відмовлено.
		 
		Апеляційний суд виходив із того, що самовільне відключення від централізованої мережі теплопостачання не допускається та не звільняє позивача від обов`язку оплачувати теплову енергію.
		 
		Суд апеляційної інстанції прийняв до уваги, що матеріали справи не містять доказів дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства щодо необхідності отримання рішення міжвідомчої комісії про надання дозволу на відключення квартири від централізованого опалення та влаштування автономної системи опалення.
		 
		Доводи позивача про те, що він звертався до комісії з відповідною заявою, однак отримав необґрунтовану, на його погляд, відмову, апеляційний суд відхилив, посилаючись на те, що заявник не оскаржував рішення комісії в судовому порядку.
		 
		Надаючи оцінку аргументам позивача про те, що він як власник квартири має право самостійно відключити її від централізованого опалення, суд апеляційної інстанції врахував, що в силу положень статті 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		17 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 березня 2019 року й просив її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Посилається на те, що відсутність у його квартирі системи централізованого опалення внаслідок її демонтажу виключає можливість споживання ним та надання відповідачем послуги централізованого опалення.
		 
		Уважає, що на нього не може бути покладений обов`язок з оплати послуги, яка ним фактично не споживається.
		 
		У серпні 2019 року ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
		 
		Посилається на те, що чинним законодавством не передбачено відключення окремих квартир від централізованого теплопостачання. 
		 
		Зазначає, що позивач не надав дозволу міжвідомчої комісії на відключення від централізованого опалення, а тому здійснений позивачем демонтаж опалювального обладнання є самовільним, що не звільняє його від обов`язку оплачувати послугу, яка надається відповідачем.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що  ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , яка має площу 95,7 м? і розташована в одноповерховому багатоквартирному житловому будинку.
		 
		На підставі заяви позивача вказану квартиру знято з балансу ТОВ «Николаевдомсервис», технічну експлуатацію квартири позивач здійснює самостійно.
		 
		17 травня 2017 року ПАТ ЕК «Миколаївобленерго» видало ОСОБА_1 технічні умови стандартного приєднання для електричних мереж електроустановок щодо зміни технічних параметрів об`єкта замовника - квартири АДРЕСА_1 , згідно яких дозволена потужність електроопалення становить 6 кВт. На підставі отриманих умов позивач влаштував електричне опалення належної йому квартири.
		 
		14 вересня 2017 року відповідач видав позивачу технічні умови № 47 на відключення від централізованого теплопостачання квартири АДРЕСА_1 , за якими необхідно виготовити проект відключення ліцензованою проектною організацією, який погодити з постачальником до початку виконання робіт; до проекту надати дозвіл органів місцевого самоврядування на відключення від централізованого теплопостачання та влаштування альтернативного опалення приміщень та ліцензію проектувальника. Прийомка та оформлення відключення виконується за фактом завершення робіт з реконструкції системи теплопостачання приміщень (введення в дію джерела альтернативного теплопостачання приміщень) за обов`язковою участю представника ПАТ «МТЕЦ» в роботі комісії.
		 
		Рішенням міжвідомчої комісії від 25 вересня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на відключення від централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 .
		 
		Позивач без отримання дозволів та проектної документації виконав роботи з демонтажу системи централізованого опалення квартири та 04 жовтня 2017 року направив на адресу відповідача заяву, в якій просив припинити нарахування оплати за його особовим рахунком у зв`язку із неможливістю споживання послуги з централізованого опалення через відмову від такої послуги.
		 
		Листом ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль»від 03 листопада 2017 року позивачу відмовлено у фіксації факту припинення постачання теплової енергії та припинення нарахування відповідної оплати через відсутність передбачених нормативними актами документів.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від              15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
		 
		За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
		 
		Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. 
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716 сво 17) зроблено висновок, що «відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу). У тексті Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу) неодноразово вживається словосполучення «договір купівлі-продажу» (зокрема: стаття 1, частина четверта статті 19, частина перша статті 25, пункти 6, 7, 8 частини першої статті 31)».
		 
		У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі № 1706цс15 зазначено, що «відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж   централізованого опалення та постачання гарячої  води при відмові споживачів від централізованого  теплопостачання, затверджених наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада2005 року № 4 установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
		Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому. Матеріали справи не містять доказів, зокрема копії відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення квартири від мереж центрального теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла. Оскільки відповідачі відключилися від централізованого опалення з порушенням порядку передбаченим законодавством, тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню».
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року в справі № 554/946/18 (провадження № 61-44416св18) зроблено висновок, що «єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинним законодавством України не передбачено».
		 
		У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі № 6-1192цс15 зазначено, що «підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином КП «Ізмаїлтеплокомуненерго» виконало свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач зобов`язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання. Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання».
		 
		Установивши, що в справі, яка переглядається, ОСОБА_1 не дотримався встановленої законом процедури, здійснивши самовільне відключення від мережі централізованого опалення та не надавши акт міжвідомчої комісії про надання дозволу на відключення житлового будинку в цілому від централізованого опалення, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для припинення нарахування позивачеві оплати за постачання теплової енергії.
		 
		Апеляційний суд надав належну оцінку доводам позивача щодо необґрунтованості рішення міжвідомчої комісії про відмову в наданні йому дозволу на відключення від централізованого опалення, вказавши, що таке рішення ОСОБА_1 у судовому порядку не оскаржував.
		 
		Доводи ОСОБА_1 щодо неможливості прийняття відзиву відповідача на касаційну скаргу та залишення його без розгляду, викладені в окремо поданій заяві від 05 серпня 2019 року, не приймаються колегією суддів, оскільки відзив подано з дотриманням встановленого ухвалою про відкриття касаційного провадження строку.
		 
		Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, постанови апеляційного суду - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		 
		Постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 березня 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                          Н. О. Антоненко
		                                                                                                                    В. І. Крат
		                                                                                                                     М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...