Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 13121/09/1570 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.06.2010. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 2а-13121/09/1570 
		 ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 02 квітня 2010 року м.Одеса
		 Одеський окружний адміністративний суду у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Корой С.М.
		суддів:Марина П.П., Потоцької Н.В.
		при секретарі судового засідання: Таратунській М.В. 
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України, державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області, третя особа на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору начальник державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Гаврилюк Іван Антонович про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, суд, - 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації України, з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової адміністрації України від 28 жовтня 2009 року № 1319-0 «Про звільнення ОСОБА_1.», поновлення на посаді начальника державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області з 28.10.2009р. та допущення негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області.
		 В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на підставі наказу Державної податкової адміністрації України № 1319-0 від 28.10.2009р. «Про звільнення ОСОБА_1.» його було звільнено з посади начальника державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області. Підставою звільнення стало встановлення фактів відсутності позивача на робочому місці більш як чотири місяці підряд внаслідок тимчасової втрати працездатності. Однак, відповідачем при звільненні, за п. 5 ст. 40 КЗпП України, не враховано відсутність, на момент такого звільнення, доказів, підтверджуючих факт незявлення позивача на роботу у наслідок тимчасової непрацездатності. Вважає, що наказ Державної податкової адміністрації України № 1319-0 від 28.10.2009р. «Про звільнення ОСОБА_1.» за п.5 ст. 40 КЗпП України, є незаконним та безпідставним, так як прийнятий з порушенням порядку та підстав такого звільнення передбачених чинним трудовим законодавством. Посилається також на не надання відповідачем спірного наказу для ознайомлення та трудової книжки.
		Результатом незаконного звільнення є вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.10.2009 року. 
		В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позові та додаткових поясненнях.
		Представники відповідача  ДПА України у судовому засіданні, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, проти задоволення адміністративного позову заперечували у повному обсязі, пояснивши, що згідно до інформації, що надійшла до кадрової служби ДПА в Одеській області від ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області, на яку покладено обовязок ведення обліку робочого часу працівників ДПІ, ОСОБА_1 був відсутній на робочому місті з 03.10.2008 року внаслідок тимчасової непрацездатності. До ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області 26.01.2008р. ОСОБА_1 було надано лише два лікарняних листки  з 03.10.2008р. по 04.10.2008р. та з 06.10.2008р. по 31.10.2008р. А 23.01.2009р. до ДПА в Одеській області надійшов лист від позивача, про знаходження його на лікарняному. Однак, у звязку із тривалістю часу, протягом якого позивач був відсутній на роботі, не надання з 01.11.2008 року ОСОБА_1 листів непрацездатності та інформації щодо місця його лікування та фактичного стану здоровя, ДПА в Одеській області занепокоївшись станом здоровя ОСОБА_1 було направлено запити до управління охорони здоров'я Одеської міської ради щодо повідомлення в яких медичних закладах та з яким діагнозом знаходиться позивач. Крім того, 28.11.2008 року, 31.12.2008 року, 30.01.2009 року, 27.02.2009 року, 31.03.2009 року, 30.04.2009 року, 29.05.2009 року, 30.06.2009 року, 31.07.2009року, 31.08.2009 року, 30.09.2009 року, 27.10.2009 року, працівниками структурних підрозділів персоналу ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області складено акти, якими фіксуються факти невиходу ОСОБА_1 - начальника ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області на роботу з 03.10.2008 року по 27.10.2009 року. Так, головою ДПА в Одеській області Страшним А.А. 28.05.2009 року направлено до ДПА України подання за №19312/8/04-0222 з проханням звільнити ОСОБА_1  начальника ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області з займаної посади за нез'явлення на роботу протягом більш чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності за п. 5 ст. 40 КЗпП України. 
		На підставі подання ДПА в Одеській області від 28.05.2009 року №19312/8/04-0222, листа Управління охорони здоров'я Одеської міської ради від 20.02.2009року № 01-07/128, листа Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 17.04.2009р. № 772, листа комунальної установи «Міська лікарня № 8» від 15.04.2009р. № 717, листа Одеського обласного психоневрологічного диспансеру від 05.06.2009р. № 2079-В, листа Управління охорони здоров'я Одеської міської ради від 26.06.2009року № 01-07/597, витягів із табелів обліку робочого часу за жовтень-грудень 2008 року, січень-жовтень 2009 року, актів перевірки стану трудової дисципліни в ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області за листопад-грудень 2008 року, січень-жовтень 2009 року, ДПА України видано наказ від 28.10.2009 року № 1319-о "Про звільнення ОСОБА_1.», яким позивача звільнено з посади начальника ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області за нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності за п. 5 ст. 40 КЗпП України.
		Представник відповідача  ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області проти задоволення позову заперечував в повному обсязі з підстав наведених у своєму письмовому запереченні на позов.
		Третя особа на стороні відповідача - начальник ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області Гаврилюк Іван Антонович, до судового засідання не зявився, хоча був повідомлений належним чином, заперечень проти позову не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів відповідно до ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши положення чинного законодавства, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що згідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 12.09.2001 року № 923-о ОСОБА_1 з 12.09.2001 року призначено на посаду начальника ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області (а.с. 180).
		Наказом Державної податкової адміністрації України № 1319-0 від 28.10.2009р. «Про звільнення ОСОБА_1.», позивача звільнено з посади начальника Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області на підставі подання ДПА в Одеській області від 28.05.2009 року №19312/8/04-0222, листа Управління охорони здоров'я Одеської міської ради від 20.02.2009року № 01-07/128, листа Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 17.04.2009р. № 772, листа комунальної установи «Міська лікарня № 8» від 15.04.2009р. № 717, листа Одеського обласного психоневрологічного диспансеру від 05.06.2009р. № 2079-В, листа Управління охорони здоров'я Одеської міської ради від 26.06.2009року № 01-07/597, витягів із табелів обліку робочого часу за жовтень-грудень 2008 року, січень-жовтень 2009 року, актів перевірки стану трудової дисципліни в ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області за листопад-грудень 2008 року, січень-жовтень 2009 року (а.с. 7-8, 27-66).
		Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проте адміністративного позову.
		Суд вважає, що наданими відповідачем доказами не доведено правомірність своїх дій щодо звільнення позивача з наступних підстав.
		Підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади було нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності. 
		Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
		Загальні підстави розірвання трудового договору з боку керівника органу, передбачені у ст. 40 КЗпП України.
		При цьому, власник, на відміну від працівника, позбавлений права на свій розсуд розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк. Його право на розірвання трудового договору є значно більш обмеженим, ніж таке ж право працівника. Власник вправі із своєї ініціативи звільнити працівника тільки за умови, що є підстави, з якими закон пов'язує виникнення в нього права на розірвання трудового договору. І лише за наявності права на звільнення працівника власник реалізує його на свій розсуд: він вправі звільнити працівника або не звільняти (за винятком випадків, коли із відповідних норм законодавства випливає обов'язок власника звільнити працівника).
		Згідно п. 5 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку нез'явлення на роботу протягам більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
		При цьому, виходячи з аналізу п. 5 ст. 40 Кодексу законів про працю України, суд прийшов до висновку, що при розгляді питання про звільнення позивача з займаної посади на підставі вищезазначеної норми необхідно врахувати обґрунтованість накладення стягнення та дотримання порядку прийняття такого рішення.
		Застосування зазначеної норми передбачає одночасну наявність двох складових її диспозиції - як установленого нею проміжку часу, протягом якого працівник не з'являвся на роботу, так і факту безперервної непрацездатності працівника упродовж зазначеного часу.
		Відсутність хоча б однієї з них виключає можливість застосування згаданої норми як підстави звільнення з роботи. А отже, зазначена норма передбачає наявність причинного зв'язку між незявленням працівника на роботу протягом більш як чотири місяці підряд та такою його тимчасовою непрацездатністю. 
		Між тим представлені позивачем листки непрацездатності не дають підстав вважати, що позивач не зявлявся на роботу більш як чотири місяці підряд саме внаслідок тимчасовоїнепрацездатності.
		Так, з досліджених судом листків непрацездатності (копії а.с.145-154) вбачається, що тимчасова непрацездатність позивача переривалась та він знаходився на лікуванні:
		1) з 03.11.2008 року по 14.11.2008 року в КУ «Міська лікарня №8» з діагнозом: «Гостра респіраторна вірусна інфекція», лист непрацездатності серії АБЗ №800179, виданий 03.11.2008року; «стати до роботи» 15.11.2008 року, (15.11.2008 року та 16.11.2008 року - вихідний день) (а.с.145);
		2) з 17.11.2008 року по 15.12.2008 року в КУ «Міська лікарня №8» з діагнозом: «Остеохондроз н/к від хребта, загострення», лист непрацездатності серії АБЗ №800397, виданий 17.11.2008року; «стати до роботи» 16.12.2008 року;
		3) з 16.12.2008 року по 25.12.2008 року в КУ «Міська лікарня №8» з діагнозом: «Гіпертонічна хвороба ІІ ст., кризова теча», лист непрацездатності серії АБЗ №800835, виданий 16.12.2008року; «стати до роботи» 26.12.2008 року;
		4) з 26.12.2008 року по 31.12.2008 року в КУ «Міська лікарня №8» з діагнозом: «Хронічний панкреатит в стадії загострення», лист непрацездатності серії АБЮ №981224, виданий 26.12.2008року; «стати до роботи» 01.01.2009 року;
		5) з 01.01.2009 року по 27.02.2009 року в КУ «Міська лікарня №8» з діагнозом: «Гостра респіраторна вірусна інфекція», лист непрацездатності серії АБЮ №981273, виданий 01.01.2009року; «стати до роботи» 28.02.2009 року, (28.02.2009 року та 01.03.2009 року - вихідний день) (а.с. 147);
		6) з 02.03.2009 року по 27.03.2009 року в Обласному психоневрологічному диспансері з діагнозом: «Соматоформна вегетативна дисфункція», лист непрацездатності серії АБШ №012099, виданий 02.03.2009року; «стати до роботи» 28.03.2009 року, (28.03.2009 року та 29.03.2009 року - вихідний день) (а.с.147);
		7) з 30.03.2009 року по 13.04.2009 року в Військово-медичному клінічному центрі з діагнозом: «Гіпертонічна хвороба», лист непрацездатності серії АБЮ №843807, виданий 13.04.2009року; «стати до роботи» 14.04.2009 року;
		8) з 13.04.2009 року по 17.04.2009 року в Одеської обласної клінічної стоматологічної поліклініці з діагнозом: «Загострення хронічного періодонтиту», лист непрацездатності серії ГН №651141, виданий 17.04.2009року, (18.04.2009 року, 19.04.2009 року - вихідний день, 20.04.2009 року  святковий день) (а.с.148);
		9) з 21.04.2009 року по 15.05.2009 року в КУ «Міська клінічна лікарня №3» з діагнозом: «Нестабільна стенокардія», лист непрацездатності серії АБЗ №787950, виданий 15.05.2009року; «стати до роботи» 16.05.2009 року;
		10) з 18.05.2009 року по 29.05.2009 року в Дачненській дільничної лікарні загальної практики сімейної медицини з діагнозом: «Гостре респіраторне захворювання», лист непрацездатності серії АБЮ №790606, виданий 18.05.2009року; «стати до роботи» 30.05.2009 року;
		11) з 01.06.2009 року по 19.06.2009 року в Лікарні з поліклінікою ГУМВС в Одеській області з діагнозом: «шифр за МКХ І 11.9», лист непрацездатності серії АБЮ №916393, виданий 19.06.2009року; «стати до роботи» 20.06.2009 року;
		12) з 22.06.2009 року по 26.06.2009 року в Лікарні з поліклінікою ГУМВС в Одеській області з діагнозом: «шифр за М 51.1», лист непрацездатності серії АБЮ №916452, виданий 26.06.2009року; «стати до роботи» 27.06.2009 року;
		13) з 26.06.2009 року по 24.07.2009 року в КУ «Міська лікарня №7», з діагнозом: «Гіпертонічна криза», лист непрацездатності серії АБШ №084153, виданий 24.07.2009року; «стати до роботи» 25.07.2009 року;
		14) з 27.07.2009 року по 14.08.2009 року в Лікарні з поліклінікою ГУМВС в Одеській області з діагнозом: «шифр за М 51.1», лист непрацездатності серії АБЮ №916485, виданий 14.08.2009року; «стати до роботи» 15.08.2009 року, (15.08.2009 року та 16.08.2009 року - вихідний день) (а.с. 151);
		15) з 17.08.2009 року по 21.08.2009 року в Одеської обласної клінічної стоматологічної поліклініці з діагнозом: «Одонтогенна кіста», лист непрацездатності серії ГН №651172, (22.08.2009 року, 23.08.2009 року - вихідний день, 24.08.2009 року  святковий день) (а.с. 152); 
		16) з 25.08.2009 року по 03.09.2009 року в Одеської обласної клінічної стоматологічної поліклініці з діагнозом: «Одонтогенна кіста», лист непрацездатності серії ГН №651172; 
		17) з 04.09.2009 року по 14.09.2009 року в КУ «Міська лікарня №11», з діагнозом: «Гострий калькульозний сіалолітіаз зліва», лист непрацездатності серії АБШ №038574, виданий 14.09.2009року; «стати до роботи» 15.09.2009 року;
		18) з 14.09.2009 року по 30.09.2009 року в Лікарні з поліклінікою ГУМВС в Одеській області з діагнозом: «шифр за М 12.5», лист непрацездатності серії АБЮ №916635, виданий 14.09.2009року; «стати до роботи» 01.10.2009 року;
		19) з 01.10.2009 року по 30.10.2009 року в КУ «Міська лікарня №20», з діагнозом: «Порушення кровообігу у створі зорового нерву», лист непрацездатності серії АБЮ №901387, виданий 01.10.2009року; «стати до роботи» 31.10.2009 року.
		 При цьому слід зазначити, що в листках непрацездатності серії АБЗ №800179, серії АБЮ №981273, серії АБШ №012099, серії ГН №651141, серії АБЮ №916485, серії ГН №651172 в графі «Стати до роботи»» зазначено відповідно 15.11.2008 року, 28.02.2009 року, 28.03.2009 року, 17.04.2009року, 15.08.2009 року, 22.08.2009 року, які випадали на неробочі дні - суботу. Дані обставини також підтверджуються витягом із Табелю обліку робочого часу за листопад 2008 року, лютий  вересень 2009 року (а. с. 52,55,57-61).
		Також, суд не може залишити поза увагою і ту обставину, що підставами тимчасової непрацездатності є різні хвороби і жодна з них не продовжувалась протягом чотирьох місяців, без врахування їх переривання.
		Так, пунктом 1.3 п. 1 Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 9 квітня 2001 року № 189 «Про затвердження Положення про експертизу тимчасової непрацездатності», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 липня 2008 р, за № 589/15280, тимчасову непрацездатність визначено як непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить він факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи. Випадок тимчасової непрацездатності - тимчасова непрацездатність, яка триває безперервно від початку визначеного захворювання, травми тощо, підтверджується видачею листка непрацездатність і можливим продовженням лікування в одному або декількох закладах охорони здоров'я до відновлення працездатності, що підтверджується закриттям листка непрацездатності - "стати до роботи". У разі, якщо особа стала непрацездатною з приводу того самого захворювання, травми до виходу на роботу або відпрацювала неповний робочий день, випадок тимчасової непрацездатності не переривається. При виникненні іншого захворювання, травми, відпустки в зв'язку з вагітністю випадок тимчасової непрацездатності вважається новим.
		Отже, виходячи і наявних в матеріалах справи доказів суд приходить до висновку, що в період з 03.10.2008р. року по 30.10.2009 року випадок тимчасової непрацездатності позивача переривався.
		При цьому суд відмічає, що складення окремих періодів хвороб, діючим законодавством не допускається.
		Оскільки тимчасова непрацездатність переривалась, підставами такої були різні хвороби, а позивач з об'єктивних обставин не виходив на роботу (були вихідні дні, коли позивач мав приступити до роботи, як зазначено в листках непрацездатності), суд приходить до переконання про відсутність причинного звязку між незявленням на роботу позивача протягом більш як чотири місяці підряд та його тимчасовою непрацездатністю, а отже, про відсутність підстав вважати наслідком тимчасової непрацездатності нез'явлення позивача на роботу протягом більше як чотири місяці підряд. Судом також встановлено, що позивач під час прийняття 28.10.2009 року спірного наказу відповідача, перебував з 01.10.2009 року на лікарняному (листок непрацездатності серії АБЮ № 901387 від 01.10.2009р.), проте перебування на лікарняному не перебільшило термін, визначений законодавством України для звільнення працівника під час його перебування на лікуванні.
		Враховуючи дану категорію спору, судом насамперед перевіряється відповідність підстав звільнення позивача з публічної служби чинному законодавству та дотримання суб'єктом владних повноважень  відповідачем процедури звільнення.
		Відповідно до ч. 4 ст. 69 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
		Згідно п.п. 1.1., 1.3 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року N455 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 року за N1005/6196, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. 
		Тобто, в даному випадку законодавець визначає певні докази тимчасової непрацездатності тієї чи іншої особи саме відповідними листками непрацездатності.
		В ході розгляду справи представником Державної податкової адміністрації України не надано до суду доказів, про наявність на час прийняття оскаржуваного наказу доказів, підтверджуючих факт нез'явлення на роботу ОСОБА_1 внаслідок тимчасової непрацездатності.
		Суд вважає, що наказ Державної податкової адміністрації України Державної податкової адміністрації України № 1319-0 від 28.10.2009р. «Про звільнення ОСОБА_1.» не є обґрунтованим, тобто є таким, що прийнятий не з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
		Такий висновок обумовлений тим, що станом на 28.10.2009 року у відповідача були відсутні належні докази на підтвердження факту перебування ОСОБА_1 з 01.11.2008 року на лікарняному, та відповідно наказ ДПА України від 28.10.2009 року № 1319-0 «Про звільнення ОСОБА_1.» є необґрунтованим в частині наявності у відповідача достатніх та належних підстав для застосування п. 5 ст. 40 Кодексу законів про працю України.
		Крім того, як вбачається з наказу ДПА України № 1319-0 від 28.10.2009р. «Про звільнення ОСОБА_1.» від 28.10.2009р. підставою для звільнення позивача послужило, зокрема, подання ДПА в Одеській області від 28.05.2009 року №19312/8/04-0222, лист Управління охорони здоров'я Одеської міської ради від 20.02.2009 року № 01-07/128, лист Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 17.04.2009 року № 772, лист комунальної установи «Міська лікарня № 8» від 15.04.2009 року № 717, лист Одеського обласного психоневрологічного диспансеру від 05.06.2009 року № 2079-В, лист Управління охорони здоров'я Одеської міської ради від 26.06.2009 року № 01-07/597. 
		Отже, подання про звільнення винесено станом на 28.05.2009 року, а остання дата отримання відповідачем інформацій з медичних закладів про непрацездатність позивача  26.06.2009 року, проте, спірний наказ про звільнення приймається відповідачем 28.10.2009 року, через чотири місяці. Жодних дій направлених на зясування обставин відсутності позивача на роботі за ці чотири місяці, з 27.06.2009 року по день прийняття спірного наказу, відповідачем не вчинено.
		Згідно до ст. 147 КЗпП України звільнення є одним із видів дисциплінарного стягнення. У відповідності до ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. 
		З огляду на викладене, Державна податкова адміністрація України без достатніх на те підстав звільнила позивача на підставі п. 5 ст. 40 Кодексу законів про працю України. 
		Судом не приймається до уваги посилання ДПА України, як на підставу незаконності вимог позивача щодо поновлення його на посаді начальника ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області, на наказ ДПА в Одеській області № 396 від 03.03.2010 року «Про реорганізацію державних податкових інспекцій Одеської області у 2010 році» в якому зазначено про проведення у 2010 році припинення, зокрема, ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області шляхом злиття та на відсутність у звязку з цим, посади начальника ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області.
		З наданого до матеріалів справи наказу ДПА в Одеській області № 396 від 03.03.2010 року «Про реорганізацію державних податкових інспекцій Одеської області у 2010 році» з додатком (а.с. 184-191), судом не вбачається припинення ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області як юридичної особи та відсутність посади начальника ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області на дату ухвалення рішення судом, оскільки зазначений наказ не містить певну дату такого припинення, а зазначає лише про реорганізацію у 2010 році. 
		Відповідно до ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України, юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. 
		Доказів щодо внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області як юридичної особи, відповідачами не надано.
		Крім того реорганізація ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області не тягне за собою будь-яких наслідків, щодо поновлення на посаді особи, яка була звільнена до настання такої події та її звільнення відбулося з порушенням норм діючого законодавства. 
		Крім того, Кодексом законів про працю України встановлений певний порядок звільнення працівника. Так, відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку,провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника. 
		Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.93р. № 301, трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. 
		Проте, відповідачем не надано до матеріалах справи доказів видачі позивачу та відповідно отримання ним трудової книжки їз зазначенням дати її отримання.
		Суд критично оцінює наданий ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області витяг з Журналу обліку руху трудових книжок та вкладишів 2003р.(04-0029) (а.с.198-200), у якому міститься, зі слів представника відповідача  ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області, підпис ОСОБА_1 про отримання ним трудової книжки при звільненні 28.10.2009 року, так як у даному журналі, у графі «Дата видачі трудової книжки» зазначена дата відсутня, що свідчить про грубе порушення відповідальними особами ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області встановленого порядку ведення трудових книжок.
		Порядок ведення обліку руху трудових книжок та вкладишів затверджено наказом Міністерства статистики України від 27 жовтня 1995 року N 277«Про затвердження типових форм первинного обліку особового складу» з відповідними змінами та доповненнями, яким передбачено заповнення таких обовязкових граф, зокрема, як «Серія і номер трудової книжки чи вкладиша до неї» та «Дата та підстава видачі працівнику трудової книжки при звільненні», однак, з наданого ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області до суду витягу з Журналу обліку руху трудових книжок та вкладишів 2003р.не вбачається взагалі заповнення ані графи «Серія і номер трудової книжки чи вкладиша до неї», ані графи «Дата та підстава видачі працівнику трудової книжки при звільненні» щодо позивача.
		Відповідно до п. 2.5. Іструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58, за кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша). 
		У разі одержання трудової книжки у зв'язку із звільненням працівник розписується у особистій картці і у книзі обліку. (п. 7.1. Інструкції).
		Однак, відповідачами у підтвердження своїх посилань, особисту картку позивача із зазначенням в неї про отримання ОСОБА_1 трудової книжки у звязку із звільненням на підставі п. 5 ст. 40 КЗпП України до суду не надано. 
		Також, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено окрім доводів представника позивача, іншими доказами у їх сукупності, ОСОБА_1 з наказом ДПА України від 28 жовтня 2009 року № 1319-0 про звільнення ознайомлений не був, що суперечить діючому законодавству про працю.
		Згідно ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Суд критично оцінює посилання відповідача як на доказ ознайомлення ОСОБА_1 з наказом ДПА України про його звільнення від 28 жовтня 2009 року № 1319-0 на акт ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області від 23.11.2009р. (а.с. 78), так як з даного акту не вбачається, що позивач ознайомлен з наказом ДПА України від 28 жовтня 2009 року № 1319-0 «Про звільнення ОСОБА_1.». Будь-яких інших доказів ознайомлення ОСОБА_1 з оскаржуваним наказом відповідачем не надано. 
		Статею 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.
		Наведене свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного наказу ДПА України від 28 жовтня 2009 року № 1319-0 «Про звільнення ОСОБА_1.» та поновлення позивача на посаді. 
		Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У відповідності до ст. 71 п. 2 КАСУ обов'язок доказування правомірності своїх дій покладено на відповідачів, які ні в своєму відзиві на позов, ні в наданих суду поясненнях та поданими документами не доказали на підставі діючого законодавства правомірність своїх рішень і не спростували обґрунтовані нормами матеріального права твердження позивача про порушення його прав. Наказ про звільнення видано необґрунтовано без врахування всіх обставин і підстав звільнення, з порушенням діючого законодавства, аналіз якого проведено в даній постанові, упереджено, без дотримання принципу рівності перед законом і з прямим порушенням трудових прав.
		За таких обставин, суд задовольняє позов ОСОБА_1 про визнання недійним та скасування наказу про звільнення, та поновлення на посаді. 
		У відповідності до ст. 256 КАС України суд допускає негайне виконання постанови в частині поновлення позивача на посаді.
		 Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159  163, 167, 254, 256 КАС України, суд колегіальним складом, -
		 П О С Т А Н О В И В:
		 Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України, державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області, третя особа на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору начальник державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Гаврилюк Іван Антонович про визнання протиправним та скасувати наказу Державної податкової адміністрації України від 28 жовтня 2009 року № 1319-0 «Про звільнення ОСОБА_1.»; поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області з 28.10.2009р.; та негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області - задовольнити повністю.
		 Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової адміністрації України від 28 жовтня 2009 року № 1319-0 «Про звільнення ОСОБА_1».
		Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області з 28.10.2009 року. 
		Звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області.
		 Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарга постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
		Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подасться у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. 
		Повний текст постанови складено та підписано суддями 07 квітня 2010 року.
		 Головуючий суддя: С.М. Корой 
		 Судді: П.П.Марин 
		 
		Н.В. Потоцька
		07 квітня 2010 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...