Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/36415/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2021.
Дата набрання законної сили: 17.03.2021
Номер судового провадження: 61-15155ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		17 березня 2021 року
		м. Київ 
		 
		справа № 761/36415/18
		провадження № 61-15155св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
		суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай Ірина Володимирівна,
		треті особи: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Сідрейл», ОСОБА_3 , 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Мостової Г. І.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І. В., треті особи: ОСОБА_2 , ТОВ «Сідрейл», ОСОБА_3 , про визнання незаконною постанови приватного нотаріуса та зобов`язання вчинити дії.
		 
		Позов мотивований тим, що  ОСОБА_1 з 13 вересня 2014 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і за час шлюбу ними було набуто певне майно. 24 квітня 2018 року  ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої було заведено спадкову справу.
		 
		19 вересня 2018 року  ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. з заявою про видачу свідоцтва про право власності на Ѕ частку в спільному майні подружжя. Проте 20 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка мотивована тим, що не закінчився шестимісячний строк для прийняття спадщини. Позивач зазначала, що вказана постанова порушує її право власності і суперечить положенням чинного законодавства України.
		 
		ОСОБА_1 просила:
		визнати незаконною та скасувати постанову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. від 20 вересня 2018 року про відмову у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ;
		зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. видати позивачу свідоцтво про право власності на Ѕ частку в спільному майні подружжя, яке включає: транспортний засіб марки BMW 750 LI, типу сєдан-В-загальний, чорного кольору номер кузова VIN НОМЕР_1 , 2015 року випуску; кошти, які розташовані на розрахункових рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_5 в банківських установах - в тому числі, але не обмежуючись в АТ «АТ КБ «Приватбанк»; частку в статутному капіталі ТОВ «Сідрейл», що становить 60% статутного капіталу; частку в статутному капіталі ТОВ «Торговий дім капітал 2012», що становить 50 % статутного капіталу; частку в статутному капіталі ТОВ «ТЕК «Стожар», що становить 40 % статутного капіталу; частку в статутному капіталі ТОВ «Кері-фуд», що становить 50% статутного капіталу; частку в статутному капіталі ТОВ «Рейл-логістік», що становить 50 % статутного капіталу, тощо; 
		стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва в складі судді: Піхур О. В., від 05 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. 
		 
		Визнано незаконною та скасовано постанову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. від 20 вересня 2018 року про відмову у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 .
		 
		Зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на Ѕ частку в спільному майні подружжя. 
		 
		В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. від 20 вересня 2018 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що не закінчився шестимісячний строк для прийняття спадщини. У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини (стаття 71 Закону України «Про нотаріат»). Свідоцтво про право на спадщину може бути видано після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини, а видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину та не може ставитись в залежність від отримання свідоцтва про право на спадщину. Тому позовна вимога про визнання незаконною та скасування постанови приватного нотаріуса від 20 вересня 2018 року про відмову у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
		 
		Суд першої інстанції вказав, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.  Позовна вимога про зобов`язання приватного нотаріуса Мамай І. В. видати позивачу свідоцтво про право власності на Ѕ частку в спільному майні подружжя, є передчасною, а тому не підлягає задоволенню.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Сідрейл» задоволено.
		 
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2019 року скасовано і прийнято нову постанову про відмову в позові  ОСОБА_1 . 
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови приватного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя та, зобов`язавши приватного нотаріуса видати позивачу свідоцтво про право власності на Ѕ частку в спільному майні подружжя, районний суд виходив з підстав їх обґрунтованості. Між тим, з такими висновками районного суду колегія суддів апеляційного суду не погодилася, оскільки в законодавстві чітко передбачено порядок та умови видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя після смерті одного з них з обов`язковим повідомленням про це спадкоємців померлого, коло яких нотаріусом визначається після спливу визначеного законом шестимісячного строку. Спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а з заявою про видачу свідоцтва про право власності на Ѕ частку в спільному майні подружжя ОСОБА_1 звернулася 19 вересня 2018 року, тобто до сплину шестимісячного строку. Отже, дії приватного нотаріуса Мамай І. В. були законними під час винесення постанови про відмову у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя з підстав незакінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 . Тому районний суд належним чином не дослідив обставини справи, не застосував закон, який підлягав застосуванню, що призвело до передчасних висновків про неправомірність дій приватного нотаріуса. За таких обставин, рішення районного суду підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У жовтні 2020 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій просила: скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції; вирішити питання про розподіл судових витрат.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що при видачі свідоцтва нотаріус вимагає документ, який посвідчує шлюбні відносини, в порядку, встановленому чинним законодавством, якщо до складу майна, на частку якого видається свідоцтво, входить майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, нотаріус вимагає також подання документів, які підтверджують право власності подружжя на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а також вимагає свідоцтво про смерть одного з подружжя. Отже, видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, в жодному разі не може ставитись в залежність від отримання свідоцтва про право на спадщину. Саме після видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя і визначається склад спадщини, який підлягає розподілу між спадкоємцями у встановленому порядку та згідно черговості.
		 
		У грудні 2020 року ТОВ «Сідрейл» через представника Обертинська-Єніч А. О. подало пояснення, в яких просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін. 
		 
		Вказує, що як Закон України «Про нотаріат», так і Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України пов`язує право другого з подружжя отримати свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя з моментом прийняття спадщини спадкоємцями, які повідомляються нотаріусом про видачу такого свідоцтва після прийняття спадщини. Водночас прийняття спадщини можливе не раніше, ніж через шість місяців з часу відкриття спадщини, після закінчення яких спадкоємцям видається свідоцтво про право на спадщину. Позивач просить суд залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2019 року, яке було скасовано оскарженою постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 761/36415/18. Водночас у мотивувальній частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2019 року суд дійшов висновку, що «позовна вимога про зобов`язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. видати позивачу свідоцтво про право власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя, є передчасною, а тому не підлягає задоволенню». Разом з тим, у резолютивній частині суд вирішив «зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірину Володимирівну видати Позивачу свідоцтво про право власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя».
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2021 року призначено справу до судового розгляду.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 02 листопада 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 130/2319/17-ц; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Фактичні обставини
		 
		Суди встановили, що між  ОСОБА_1  і ОСОБА_5 13 вересня 2014 року було зареєстровано шлюб.
		 
		ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
		 
		Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. від 20 вересня 2018 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що не закінчився шестимісячний строк для прийняття спадщини.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		 
		У частині першій статті 49 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених законом.
		 
		Відповідно до статті 71 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваної постанови нотаріуса) у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.
		 
		Аналіз статті 71 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваної постанови нотаріуса) свідчить, що законодавець не пов`язує видачу свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні із спливом строку на прийняття спадщини. 
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 130/2319/17-ц (провадження № 61-17641св19) вказано, що: «статтями 34, 71 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. Отже, потрібно розрізняти ситуації, коли майно, зареєстроване за одним із подружжя на праві власності, є об`єктом права спільної сумісної власності, та коли таке майно, є особистою власністю одного із подружжя. Після смерті одно із подружжя, відкривається спадщини тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, відповідно частка іншого із подружжя у об`єкті, який є спільним сумісним майно, не входить до складу спадщини. Отже, той з подружжя, хто є живим, реалізуючи свої права як спадкоємець, має право подати заяву про прийняття спадщини (чи відмови у її прийнятті), а також заяву про видачу свідоцтва про право на частку в спільному майні подружжя. У разі, якщо майно, яке зареєстроване за спадкодавцем, не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, той з подружжя, хто є живим, може подати заяву про те, що він не претендує на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, оскільки майно є особистою приватною власністю спадкодавця. Неподання такої заяви не змінює правового режиму майна, яке входить до складу спадщини. Відповідно, заява одного із подружжя, хто є живим, про те, що він не претендує на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, оскільки майно є особистою приватною власністю спадкодавця, підтверджує правовий статус майна померлого, як його особистого майна».
		 
		У справі, що переглядається, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя здійснюється нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину та не може ставитись в залежність від отримання свідоцтва про право на спадщину. Встановивши, що відсутні підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії, суд першої інстанції правильно задовольнив позовну вимогу про визнання незаконною та скасування постанови приватного нотаріуса від 20 вересня 2018 року про відмову у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя. Натомість апеляційний суд скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції в цій частині. 
		 
		Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
		 
		Тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» свідчить, що при задоволенні позову про оспорення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії суд не може зобов`язати нотаріуса вчиняти нотаріальні дії, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України «Про нотаріат» і належать до його компетенції.
		 
		У справі, що переглядається, суд першої інстанції неправильно задовольнив позовну вимогу про зобов`язання приватного нотаріуса видати свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, а суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні цієї позовної вимоги про з інших мотивів (як похідної вимоги), а тому мотиви відмови слід змінити.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду частково не відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 130/2319/17-ц (провадження № 61-17641св19) і ухвалена без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконною постанови приватного нотаріуса скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визнання незаконною постанови приватного нотаріуса та змінити розподіл судових витрат; постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання приватного нотаріуса видати свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в іншій частині залишити без змін; змінити розподіл судових витрат понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , задовольнити частково.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни про визнання незаконною та скасування постанови від 20 вересня 2018 року про відмову у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, скасувати 
		 
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2019 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни про визнання незаконною та скасування постанови від 20 вересня 2018 року про відмову у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, залишити в силі.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни про зобов`язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу видати свідоцтво про право власності на Ѕ частку в спільному майні подружжя змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		 
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року в скасованій частині втрачає законну силу.
		 
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2019 року змінити в частині розподілу судових витрат.
		 
		Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни на користь ОСОБА_1 2 114,40 грн судового збору.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                              Н. О. Антоненко
		 
		І. О. Дундар
		 
		Є. В. Краснощоков
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...