Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/1122/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 19.03.2021. Зареєстровано: 21.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2021.

Результат оскарження 11.06.2021 П'ятий апеляційний адміністративний суд: змінено судове рішення
Номер судового провадження: П/420/1135/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/1122/21 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 березня 2021 року м. Одеса
		 
		У залі судових засідань №6
		Одеський окружний адміністративний суд у складі:
		Судді Харченко Ю.В.
		При секретарі Селих Є.М.
		 
		За участю представників сторін:
		Від позивача: позивача ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ізмаїльським РВУМВС в Одеській області 18.02.1997року).
		Від відповідача: Джміль Олександр Олександрович (довіреність від 01.10.2020р. №784; посвідчення ПС №003081 від 10.11.2000р.).
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, скасування постанов, -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними дії державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джміля Олександра Олександрович, щодо ухвалення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 61885672 та скасувати її; визнати бездіяльність державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джміля Олександра Олександрович, щодо невиконання приписів п. 2 ч. 4 ст. ст. 4 Закону України про виконавче провадження та ухилення від обов`язку повернути постанову № ДПО 18 628423 стягувачу без прийняття до виконання; зобов`язати Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ЄДРПОУ 41405070, ухвалити постанову про повернення стягувачу постанови № ДПО 18 628423 без виконання в наслідок пропуску строку пред`явлення до виконання; визнати протиправними дії державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джміля Олександра Олександрович, щодо ухвалення постанови про арешт коштів, в рамках виконавчого провадження ВП 61885672 та скасувати її; зобов`язати Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ЄДРПОУ 41405070, ухвалити постанову про зняття арешту з банківських рахунків позивача; визнати протиправними дії державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джміля Олександра Олександрович щодо ухвалення постанови про арешт майна, в рамках виконавчого провадження ВП 61885672 та скасувати її; зобов`язати Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ЄДРПОУ 41405070, ухвалити постанову про зняття арешту з усього майна належного позивачу; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 36285 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.04.2020р. державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джміль Олександром Олександровичем відкрито виконавче провадження на підставі заяви про примусове виконання постанови № ДПО 18 628423 виданої 20.11.2019 ВАП УПП в Одеській області про стягнення коштів у розмірі 850 грн. Вказану постанову, на думку позивача, відповідачем прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Позивач вказує, що відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження протиправно, оскільки строк пред`явлення постанови № ДПО 18 628423,складеної 20.11.2019 ВАП УПП в Одеській області, закінчився та відповідач був зобов`язаний повернути виконавчий лист стягувачу, як такий, що не підлягає виконанню. Також, з огляду на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження прийнято протиправно, відповідно протиправно відповідачем прийнято і постанови про арешт майна, та арешт коштів в рамках виконавчого провадження ВП 61885672, у зв`язку з чим вони підлягають скасуванню. Окрім того, позивачем наголошено, що, у зв`язку з протиправністю дій відповідача, він зазнав моральних страждань, та просить компенсувати моральну шкоду у розмірі 36285грн.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року вищеозначену позовну заяву, відповідно до положень ст.169 КАС України, було залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю вимогам ст.ст.160, 161 КАС України, з підстав чого позивачу ОСОБА_1 встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання даного судового рішення, шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду доказів на підтвердження сплати судового збору.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №420/1122/21 за позовом ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання незаконними дій, бездіяльності, та скасування постанов. Призначено по справі №420/1122/21 судове засідання на "09" березня 2021 року о 12год.00хв. Витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №61885672, необхідні для повного, всебічного, та об`єктивного розгляду даної адміністративної справи. Зважаючи на досить стислий термін розгляду даної категорії спорів, визначений ч.4 ст.287 КАС України, а саме протягом 10 днів після відкриття провадження у справі, з метою необхідності отримання витребуваних судом додаткових письмових доказів, підготування, та надання до суду котрих, відповідно потребувало додаткового процесуального часу, судом було зупинено провадження по справі №420/1122/21 до дати призначення судового засідання - "09" березня 2021року.
		У встановлений Ухвалою суду від 08 лютого 2021 року, строк, відповідач відзив на позовну заяву, а також витребувані копії матеріалів виконавчого провадження №61885672, до суду не подав. 
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року продовжено строк зупинення провадження у справі №420/1122/21 за позовом ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання незаконними дій, бездіяльності, та скасування постанов - до 19 березня 2021 року - 12год.00хв., з метою необхідності отримання від Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №663113195, необхідних для повного, всебічного, та об`єктивного розгляду даної адміністративної справи.
		Ухвалою суду від 19.03.2021р., враховуючи усунення обставин, котрі слугували підставою для зупинення провадження у справі №420/1122/21, поновлено провадження, відповідно до приписів ст.237 КАС України.
		У судовому 19.03.2021рокум представник відповідач усно виклав заперечення на адміністративний позов, наголосивши на неправомірність позовних вимог ОСОБА_1 , та необхідність відмови у їх задоволенні, з окреслених у засіданні, підстав.
		Главою 11 КАС України визначено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ, зокрема категорії термінових адміністративних справ (ст.ст. 268-289).
		Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 КАС України.
		Отже, справи з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби відносяться до категорії термінових адміністративних справ, які розглядаються з урахуванням положень ст.ст.268,269,271,272 КАС України.
		Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
		Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, 20.11.2019року ВАП УПП в Одеській області стосовно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серія ДПО18 № 628423 на суму 850грн.
		Вказана постанова набрала чинності 20.11.2019р. що підтверджується відповідним відбитком штемпелю на постанові.
		21.04.2020р. ВАП УПП в Одеській області звернулося до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з відповідною заявою щодо примусового виконання постанови серії ДПО18 № 628423 від 20.11.2010р.
		Судом з`ясовано, що 24.04.2020р. державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джміль Олександром Олександровичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №61885672 на підставі заяви про примусове виконання постанови № ДПО18 628423 виданої 20.11.2019 ВАП УПП в Одеській області про стягнення коштів у розмірі 850 грн.
		17.08.2020р. державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джміль Олександром Олександровичем прийнято постанови ВП №61885672 про арешт коштів боржника, та про арешт майна боржника - ОСОБА_1 .
		25.09.2020р. державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джміль Олександром Олександровичем прийнято постанову №61885672 про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.2 ч.1 ст. 37Закону України «Про виконавче провадження».
		З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що між сторонами по справі виникли спірні правовідносини з приводу звернення до примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення, порядку набрання ними чинності, застосування норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про виконавче провадження».
		Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, пояснення сторін, системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до часткового задоволення, з урахуванням наступного.
		Спірні правовідносини врегульовані Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про виконавче провадження».
		Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
		Як зазначено в п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
		Відповідно до ч. 1 ст. 303 КУпАП України, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови, відповідно до статті 301 цього Кодексу, перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки (ч.1 ст. 303 КУпАП).
		У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходження майна в порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 308 КУпАП).
		Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Зокрема, судом встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 628423 від 20.11.2019р. на суму 850грн., набрала чинності 20.11.2019р.
		Отже, починаючи з означеної дати - 20.11.2019р. ВАП УПП в Одеській області мало три місячний строк для виконання адміністративного стягнення, а саме - до 20.02.2020 року.
		Між тим, як встановлено судом, виконавче провадження № 61885672 про примусове виконання за постановою ВАП УПП в Одеській області серії ДПО18 № 628423 від 20.11.2019р., було відкрито 24.04.2020р. 
		Частиною 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
		Згідно з п. 2) ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Таким чином, зазначене виконавче провадження відкрите з пропуском строків звернення постанови про накладення адміністративного стягнення до примусового виконання, що суперечить вимогам ст. 303 КУпАП, ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№61885672 від 24.04.2020р., державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джміль Олександром Олександровичем, винесено всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а відтак, постанови від 17.08.2020р. про арешт коштів, та про арешт майна боржника, відповідно також є протиправними.
		Суд, також зазначає, що відповідно до ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у п.45 рішення в справі "Бочаров проти України", п.53 рішення в справі Федорченко та Лозенко проти України, п.43 рішення в справі Кобець проти України, при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом. Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.
		Закріплений у ч.1 ст.9 КАС України, принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та ґрунтовність винесених ним оскаржуваних постанов в рамках виконавчого провадження ВП №61885672, натомість, позивачем повністю доведено належними, та достатніми доказами правову позицію в межах заявлених позовних вимог.
		Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що в контексті спірних правовідносин, належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.04.2020р. ВП 61885672, скасування означеної постанови; визнання протиправними дій Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо винесення постанов від 17.08.2020р. про арешт коштів боржника, та про арешт майна боржника, ВП 61885672, скасування означених постанов. 
		Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача нанесеної моральної шкоди у розмірі 36285грн., суд зазначає наступне.
		Так, згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до ч. 5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
		На підставі ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Згідно ч.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Як зазначено у пункті 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Основного Закону України.
		У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 зазначено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, яким є ступінь вини заподіювача, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини.
		Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
		Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Отже, під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.
		Разом з тим, суд зазначає , що суду слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Зокрема, судом встановлено, що фактично позивача внаслідок протиправних дій з боку відповідача, було позбавлено можливості розпоряджатися власними коштами, та майном, що призвело до негативних наслідків для нього, викликало тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а тому враховуючи співмірність дій відповідача та тяжкості наслідків для позивача, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, зокрема, у розмірі 7000грн, оскільки на переконання суду саме означена сума є справедливою сатисфакцією, та співмірною завданій позивачеві шкоді.
		Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню частково, з вище окреслених підстав. 
		Керуючись 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		ВИРІШИВ:
		1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, скасування постанов, - задовольнити частково.
		2. Визнати протиправними дії Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.04.2020р. ВП 61885672.
		3. Скасувати постанову Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження ВП 61885672 від 24.04.2020р.
		4. Визнати протиправними дії Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо винесення 17.08.2020р. постанов про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника ВП 61885672.
		6. Скасувати постанову Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт коштів боржника від 17.08.2020р. ВП 61885672. 
		7. Скасувати постанову Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт майна боржника від 17.08.2020р ВП 61885672.
		8. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (65026, Одеська обл., м. Одеса, Польський узвіз, 6, ЄДРПОУ 41405070) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду у розмірі 7 000(сім тисяч)грн.00коп.
		9. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (65026, Одеська обл., м. Одеса, Польський узвіз, 6, ЄДРПОУ 41405070) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3632(три тисячі шістсот тридцять дві) грн.00коп.
		10. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
		 
		 
		Суддя Харченко Ю.В.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...