Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 439/1347/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2021.
Дата набрання законної сили: 17.03.2021
Номер судового провадження: 61-17580ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		17 березня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 439/1347/19
		 
		провадження № 61-17580св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,         Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 , 
		відповідачі: державний реєстратор Ревакович Ірина Ігорівна, товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну                скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Мельничук О. Я., Цяцяка Р. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного реєстратора Ревакович І. І., товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), в якому просив визнати незаконним і скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства «Реєстрація майна та майна» Ревакович І. І. від 02 серпня 2019 року № 48063449 і від 06 серпня 2019 року № 48118905 та записи про право власності від 09 липня 2019 року                     № 32707631 і від 31 липня 2019 року № 32656088 про реєстрацію за              ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на нежитлові приміщення загальною площею 366,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій вони розташовані, площею 0,0324 га, кадастровий номер: 4620310100:14:001:0002.
		 
		Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, а саме заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, інших органів державної реєстрації прав та нотаріусам, як спеціальним суб`єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, реєструвати зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нежитлових приміщень загальною площею 366,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, на якій такі нежитлові приміщення розташовані, площею 0,0324 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4620310100:14:001:0002, реєстрові номери нерухомого майна: 1885683946203 і 1888338846203, та накласти арешт на це майно.
		 
		Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 09 вересня  2019 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.
		Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, інших органів державної реєстрації прав та нотаріусам, як спеціальним суб`єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, реєструвати зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нежитлових приміщень, загальною площею 366,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, на якій такі нежитлові приміщення розташовані, площею 0,0324 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4620310100:14:001:0002, реєстрові номери нерухомого майна: 1885683946203 і 1888338846203, та накладено арешт на це майно.
		 
		20 лютого 2020 року ТОВ «Кредитні ініціативи» подало до суду заяву про зустрічне забезпечення.
		 
		Заява про зустрічне забезпечення мотивована тим, що власник нерухомого майна має право отримувати вигоду від його здачі в оренду і позбавлення його такої можливості є непрямими збитками (упущеною вигодою).                   02 серпня 2019 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» і товариством з обмеженою відповідальністю «Дата Майнінг Груп» було укладено договір оренди, згідно з яким в оренду було передано нерухоме майно, а саме: магазин роздрібної і гуртової торгівлі з складськими приміщеннями, загальною площею 366,7 кв. м за адресою:  АДРЕСА_1 , для використання на умовах, визначених у цьому договорі, зокрема орендна плата складає 12 000,00 грн на місяць. 
		Разом з тим, у зв`язку із накладенням арешту на вказане нерухоме майно, ТОВ «Кредитні ініціативи» як власник фактично позбавлено можливості розпоряджатися цим майном (передати майно орендарю за актом приймання-передачі), а відтак упущена вигода, з урахуванням середнього строку розгляду цивільних справ у судах, складає 144 000,00 грн.
		На підставі вказаного ТОВ «Кредитні ініціативи» просило суд забезпечити відшкодування можливих збитків товариства, які можуть бути спричинені забезпеченням позову шляхом внесення на депозитний рахунок Бродівського районного суду Львівської області грошових коштів у розмірі 144 000,00 грн.
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції 
		 
		Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 24 лютого        2020 року у складі судді Бунди А. О. у задоволенні заяви ТОВ «Кредитні ініціативи» про зустрічне забезпечення відмовлено.
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що у зв`язку з накладенням арешту на спірне майно йому можуть бути завдані збитки.        Крім того, ТОВ «Кредитні ініціативи» не підтверджено існування обставин, визначених у частині третій статті 154 ЦПК України, зокрема, що   ОСОБА_1 не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що перебуває на території України, у розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть буті спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови в позові та доказів, що майновий стан ОСОБА_1 або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено.
		Ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 24 лютого          2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення заяви ТОВ «Кредитні ініціативи» про зустрічне забезпечення.
		Визначено зустрічне зобов`язання у розмірі 144 000,00 грн.
		Зобов`язано ОСОБА_1 внести 144 000,00 грн на депозитний рахунок Бродівського районного суду Львівської області протягом десяти днів з дня постановлення цієї постанови та зобов`язано його в указаний строк надати до суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.
		Роз`яснено, якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що посилання суду першої інстанції, що невжиття заходів зустрічного забезпечення не порушить майнові права відповідача, є безпідставним, оскільки відповідно до частини третьої статті 154 ЦПК України вжиття заходів зустрічного забезпечення є не диспозитивним правом суду, а його обов`язком незалежно від майнового стану відповідача.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
		 
		Підставою касаційного оскарження є порушення судом норм процесуального права, оскільки справу розглянуто за відсутності заявника, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Крім того, заявник посилається на порушення судом вимог статті 353 ЦПК України, оскільки ухвала Бродівського районного суду Львівської області        від 09 вересня 2019 року не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що справа судом апеляційної інстанції була розглянута за відсутності позивача, якого не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання. Крім того, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Судом апеляційної інстанції не враховано, що реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У січні 2021 року ТОВ «Кредитні ініціативи» подало відзив на касаційну скаргу з пропуском строку, визначеного в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня  2020 року, а тому цей відзив залишається без розгляду та до уваги не приймається. При цьому підстав для задоволення клопотання ТОВ «Кредитні ініціативи» про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу немає, оскільки відповідно до положень частини першої статті 127 ЦПК України поновленню підлягає лише такий процесуальний строк, який встановлено законом, а строк на подачу відзиву на касаційну скаргу був встановлений судом, а не законом.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного реєстратора Ревакович І. І., ТОВ «Кредитні ініціативи», в якому просив визнати незаконним і скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства «Реєстрація майна та майна» Ревакович І. І. від 02 серпня 2019 року № 48063449 і від 06 серпня 2019 року № 48118905 та записи про право власності від 09 липня 2019 року № 32707631 і від 31 липня 2019 року № 32656088 про реєстрацію за ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на нежитлові приміщення загальною площею 366,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій вони розташовані, площею 0,0324 га, кадастровий номер: 4620310100:14:001:0002.
		 
		 
		Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, а саме заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, інших органів державної реєстрації прав та нотаріусам, як спеціальним суб`єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, реєструвати зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нежитлових приміщень загальною площею 366,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, на якій такі нежитлові приміщення розташовані, площею 0,0324 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4620310100:14:001:0002, реєстрові номери нерухомого майна: 1885683946203 і 1888338846203, та накласти арешт на це майно.
		 
		Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 09 вересня  2019 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.
		Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, інших органів державної реєстрації прав та нотаріусам, як спеціальним суб`єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, реєструвати зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нежитлових приміщень, загальною площею 366,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, на якій такі нежитлові приміщення розташовані, площею 0,0324 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4620310100:14:001:0002, реєстрові номери нерухомого майна: 1885683946203 і 1888338846203, та накладено арешт на це майно.
		 
		20 лютого 2020 року ТОВ «Кредитні ініціативи» подало до суду заяву про зустрічне забезпечення шляхом зобов`язання ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі 144 000,00 грн.
		 
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;  4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відкриваючи касаційне провадження за скаргою  ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року,   Верховний Суд виходив з наступного.
		 
		Перелік судових рішень, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку, наведений у частині першій статті 389 ЦПК України. 
		 
		Так, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті (які не підлягають касаційному оскарженню); 2) ухвали суду першої інстанції, вказані, зокрема, у пункті 3 частини першої статті 353 цього кодексу (щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову), після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення.
		 
		Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, критерієм для касаційного оскарження постанов апеляційного суду за наслідками перегляду ухвал суду першої інстанції є зміст дій апеляційного суду.
		 
		Іншими словами, якщо суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції та виніс постанову, якою вчинив дію, яка передбачена в переліку дій, за наслідками вчинення яких ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, зазначеному в пункті 3 частини першої статті 389 ЦПК України, така постанова є об`єктом касаційного оскарження.
		 
		Враховуючи, що ОСОБА_1 було оскаржено постанову суду апеляційної інстанції про зустрічне забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні, то Верховним Судом було відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд вказував на те, що ухвала суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права і не дотриманням процесуального права.
		 
		Задовольняючи заяву ТОВ «Кредитні ініціативи» про зустрічне забезпечення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до частини          третьої статті 154 ЦПК України вжиття заходів зустрічного забезпечення є          не диспозитивним правом суду, а його обов`язком незалежно від майнового стану відповідача.
		 
		Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна з наступних підстав.
		 
		У пункті 5 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо        від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення.
		 
		Разом з тим, відповідно до правового висновку, висловленого у Верховним Судом у постановах від 31 жовтня 2019 року у справі № 521/18597/18,             від 20 грудня 2019 року у справі № 306/513/16-ц і від 19 листопада 2020 року у справі № 520/14591/18, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зустрічне забезпечення не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення, тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду по суті спору. 
		 
		Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
		 
		Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами заявника, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції, яка не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, є незаконною, оскільки суд апеляційної інстанції не мав повноважень на відкриття провадження у справі, а мав повернути апеляційну скаргу.
		 
		Виходячи з того, що суд апеляційної інстанції неправомірно відкрив апеляційне провадження щодо перегляду ухвали, яка не може виступати самостійним об`єктом оскарження, він не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Sokurenko and  Strygun v. Ukraine, заяви 29458/04, 29465/04, § 24).
		 
		Враховуючи, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є принцип верховенства права, який серед іншого передбачає, що суди мають правомірно, тобто з дотриманням норм матеріального та процесуального права використовувати надані їм повноваження, то колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що Львівський апеляційний суд при ухваленні постанови від 22 жовтня 2020 року не був «судом, встановленим законом», тобто вийшов за межі своїх повноважень.
		 
		Крім того, суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності позивача ОСОБА_1 без доказів його належного повідомлення про місце, дату і час судового засідання, що є порушенням принципу змагальності сторін.
		 
		Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року закінчено проведення підготовчих дій у справі та призначено її до розгляду на 13 жовтня 2020 року. Доказів відправлення та отримання ОСОБА_1 судової повістки про виклик на судове засідання, призначене на 13 жовтня 2020 року, матеріали справи не містять.
		 
		Частиною першою статті 372 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
		 
		Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 128, 372 ЦПК України.
		 
		Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
		 
		Враховуючи, що заявник обґрунтовував свою касаційну скаргу у тому              числі й порушенням судом вимог статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову  суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження, оскільки Верховним Судом установлено, що суд апеляційної інстанції неправомірно відкрив апеляційне провадження щодо перегляду ухвали, яка не може виступати самостійним об`єктом оскарження.
		 
		Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Постанову Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року      скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников    О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   С. Ф. Хопта   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...