Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/11675/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: 19.03.2021. Зареєстровано: 21.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2021.
Дата набрання законної сили: 15.03.2021
Номер судового провадження: 22-ц/4805/100/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА 
		Житомирський апеляційнийсуд 
		 
		 
		Справа №295/11675/15-ц Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г. 
		Категорія 5  Доповідач Миніч Т. І. 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 березня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі:
		головуючого  судді: Миніч Т.І. 
		суддів:              Талько О.Б., 
		Павицької Т.М. 
		секретаря
		судового засідання Лісовій Т.С.
		з участю представників сторін 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області
		на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 березня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Перекупки І.Г.
		у цивільній справі №295/11675/15-ц за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі територіальної громади м. Житомира в особі Житомирської міськоїради довиконавчого комітетуЖитомирської міськоїради,Всеукраїнського фізкультурно-спортивноготовариства «Колос»агропромислового комплексуУкраїни,приватного підприємства«Олсо», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,правонаступниками якогоє ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ,треті особиЯкі незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , про визнання права власності, визнання незаконним та скасування рішення виконкому Житомирської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, -
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		У серпні 2015 року заступник прокурора Житомирської області (далі  Прокурор) в інтересах держави в особі територіальної громади м. Житомира в особі Житомирської міської ради звернувся до суду з позовом. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив визнати протиправнимта скасуватирішення виконавчогокомітету Житомирськоїміської радивід 27.09.2007р.№738в частиніоформлення прававласності намайновий комплексводно-веслувальноїбази по АДРЕСА_1 заВсеукраїнським фізкультурно-спортивнимтовариством «Колос»агропромислового комплексуУкраїни;визнати недійснимдоговір купівлі-продажувід 27.11.2007р.№7346,посвідчений приватнимнотаріусом ЖМНОКовалевським А.В.,укладений міжВсеукраїнським фізкультурно-спортивнимтовариством «Колос»Агропромислового комплексуУкраїни таПриватним підприємством«Олсо» щодопродажу майновогокомплексу водно-веслувальноїбази по АДРЕСА_1 ;визнати недійснимсвідоцтво проправо власностіна майновийкомплекс водно-веслувальноїбази від03.10.2007р.,видане Всеукраїнськомуфізкультурно-спортивномутовариству «Колос»Агропромислового комплексуУкраїни;витребувати ізнезаконного володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,ПП «ОЛСО», ОСОБА_11 , ОСОБА_12 об`єкти водно-веслувальноїбази по АДРЕСА_1 ;визнати правовласності намайновий комплексводно-веслувальноїбази по АДРЕСА_1 затериторіальною громадоюм.Житомира вособі Житомирськоїміської ради. В обґрунтування поданого позову зазначав, що рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 16 квітня 1981 року №194 базу-стоянку плавальних засобів, яка знаходилась у комунальній власності територіальної громади м. Житомира, передано на баланс Житомирської обласної ради ДСТ «Колос».
		У подальшому, на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №738 від 27 вересня 2007 року «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна» ВФСТ «Колос» видано свідоцтво про право власності на майновий комплекс водно-веслувальної бази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідно до інвентарної справи №18541 складається з наступних об`єктів нерухомого майна:
		6 будинків-роздягалень з пластин, металу та дерева, майстерні металевої, обшитої деревом, будинок охорони з дерева, гаражу металевого розбірного та 5 металевих розбірних сейфів.
		Відповідно до договору купівлі-продажу від 27 листопада 2007 року ВФСТ «Колос» передало у власність за 124 040 грн. зазначений майновий комплекс ПП «Олсо».
		Частки майнового комплексу неодноразово віджувались на користь юридичних та фізичних осіб.
		Так, відповідно до декларацій про початок виконання будівельних робіт від 10 вересня 2013 року № ЖТ083132480422 та від 15 березня 2013 року № ЖТ 083130730042 ПП «Олсо» розпочало проведення реконструкції спірної водновеслувальної бази, та у подальшому відчужило об`єкти незавершеного будівництва, які є об`єктами бази, а саме: ОСОБА_1 (позиція 1), ОСОБА_2 (позиція 2), ОСОБА_3 (позиція 10), ОСОБА_18 (позиція 3), ОСОБА_5 (позиція 4, 12 та інше майно),  ОСОБА_6 (позиція 8), ОСОБА_7 (позиція 4), ОСОБА_8 (позиція 9), ОСОБА_9 (будинок роздягальні), ОСОБА_10 (будинок охорони), ПП «Олсо» (позиція 5, 6, будинок тривалого відпочинку та інше майно), ОСОБА_11 (позиція16). 
		Посилаючись на те, що Житомирській обласній раді ДСТ «Колос» базу-стоянку плавальних засобів було передано міською радою лише на баланс, докази того, що Житомирська обласна рада ДСТ «Колос» є власником спірного нерухомого майна в матеріалах інвентарної справи та в документах, що слугували підставою для прийняття виконкомом оскаржуваного рішення, відсутні, при прийнятті виконавчим комітетом міської ради оскаржуваного рішення службові особи виконкому перевищили межі своїх повноважень, та ВФСТ «Колос» не мало права на набуття права власності на майновий комплекс водно-веслувальної бази за набувальною давністю, оскільки на той час товариство ним не користувалось понад 10 років. Тому прокурор вважав, що оспорюване рішення виконавчого комітету міської ради та видане на його підставі свідоцтво про право власності на майновий комплекс суперечать вимогам статті 19 Конституції України, статті19 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», статтям 344,181,203,215,330,388 Цивільного кодексу України.
		Оскільки передача спірного майна відбулася не з волі власника територіальної громади м. Житомира в особі Житомирської міської ради, то на підставі статті 388 ЦК України просив витребувати майно з чужого незаконного володіння.
		Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 березня 2019 року (з урахуванням ухвали цього ж суду від 02 травня 2019 року про виправлення описки) у задоволені позову відмовлено. 
		Скасовано арешти на об`єкти незавершеного будівництва які належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , накладені ухвалами Богунського районного суду м. Житомира від 14.08.2015 р. та 17.05.2017 р.
		У поданій апеляційній скарзі заступник прокурора Житомирської області просить вказанерішення судускасувати таповернути справудля розглядув порядкузагального позовногопровадження.На думкуапелянта,рішення судупершої інстанціїнезаконне танеобґрунтоване,ухвалене зпорушенням нормматеріального іпроцесуального права,а висновкисуду першоїінстанції невідповідають дійснимобставинам справи.Зокрема вважає,що суд помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України. На думку апелянта, суд дійшов безпідставного висновку, що прокурору було відомо про факти, які стали підставою для звернення до суду, ще в 2011 році, оскільки про порушення вимог законодавства щодо відчуження об`єктів комунальної власності - комплексу водно-веслувальної бази, стало відомо лише після опрацювання матеріалів УСБУ в Житомирській області від 15.06.2015, документів контролюючих органів та органів місцевого самоврядування. На думку апелянта, є безпідставним висновок суду і про те, що Житомирській міській раді ще у 2008 році було відомо, що ПП «Олсо» є власником спірного нерухомого майна відповідно до договору купівлі-продажу від 21.11.2007, оскільки між міською радою і ПП «Олсо» був укладений договір оренди земельної ділянки. Водночас, сам по собі факт оформлення спірної земельної ділянки не свідчить про визнання чи оспорювання прав на нерухоме майно, яке на ній розміщене. Отже, позивач (міська рада) про порушення його прав міг дізнатися лише за результатами перевірки прокурором цього питання, що підтвердив в судовому засіданні представник міської ради. Також відповідачем належними та допустимими доказами не було доведено, що інформацію про порушення своїх прав позивач міг отримати раніше. Вважає також необґрунтованими посилання суду на те, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували право власності Житомирської міської ради на спірне майно. При прийнятті оспорюваного рішення №738 від 27.09.2007 та при проведенні державної реєстрації у Товариства «Колос» не було жодного із правовстановлюючих документів, передбачених ст.19 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (у редакції на час виникнення спірних правовідносин). Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 16.04.1981 №194 Житомирській обласній раді ДСТ «Колос» базу-стоянку плавальних засобів передано міською радою лише на баланс, тобто у володіння, яке не надавало права власності на спірне майно. Крім того вважає, що судом не було враховано, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували право власності на спірний об`єкт саме за Товариством «Колос», а також і те, що останнє є правонаступником ДСТ «Колос». Також на вказане майно відсутня інформація щодо належності його до об`єктів приватної чи державної власності, а спірне майно є комунальною власністю територіальної громади м.Житомира. Окрім того вважає помилковим висновок суду про те, що об`єкти нерухомого майна не можуть бути витребувані у фізичних осіб, оскільки останні є новоствореними після їх реконструкції. Зокрема, Верховний Суд у справі № 6-1213цс16 від 06.07.2016 вказав, що не є новоствореним об`єктом нерухомого майна вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами (т.6 а.с.20-28).
		Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2019 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 березня 2019 року було скасоване та ухвалено нове судове рішення про залишення без розгляду позову заступника прокурора Житомирської області.
		Скасовано арешти на об`єкти незавершеного будівництва, які належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , накладені ухвалами Богунського районного суду м.Житомира від 14 серпня 2015 року та 17 серпня 2018 року (а.с.193-195 т.6).
		У подальшому додатковою постановою Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року скасовані заходи забезпечення позову у даній справі, вжиті ухвалами Богунського районного суду м.Житомира від 14 серпня 2015 року та від 17 травня 2018 року (а.с.247-248 т.6).
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області Макішева В.Л. задоволено. Постанову Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2019 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (а.с.168-175 т.7).
		Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року накладено арешт на наступне нерухоме майно: 
		-незавершене будівництво, позиція № 5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 417273918101);
		-незавершене будівництво, позиція № 16 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 417184418101);
		-будинок-роздягальня літ. «В», будинок-роздягальня літ. «Ж», елінг літ. «З», майстерня літ. «И», (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 379839318101);
		-будинок охорони літ. «К» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 379835918101);
		-будинок-роздягальня літ. «Д» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 379549718101);
		-будинок тривалого відпочинку, позиція № 9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 342833218101);
		-незавершене будівництво, позиція № 14 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 342807118101);
		-незавершене будівництво, позиція № 13 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 341208918101);
		-незавершене будівництво, позиція № 12 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 340969918101);
		-незавершене будівництво, позиція № 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 329867718101);
		-незавершене будівництво, позиція № 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 329794018101);
		-незавершене будівництво, позиція № 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 329711818101);
		-незавершене будівництво, позиція № 4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 341060918101);
		-будинок тривалого відпочинку, позиція № 10 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 329835318101);
		-незавершене будівництво, позиція № 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 417129518101);
		-будинок тривалого відпочинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 560407418101).
		Допущено ухвалу до негайного виконання (а.с.235-237 т.7).
		Цього ж числа ухвалою Житомирського апеляційного суду залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Крігер ОСОБА_19 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (а.с.238-239 т.7). 
		Ухвалою цього ж суду від 25 січня 2021 року залучено в якості правонаступників померлого відповідача ОСОБА_12 його спадкоємців ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
		Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №738 від 27.09.2007 р. «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна», 3 жовтня 2007 року Всеукраїнському фізкультурно-спортивному товариству «Колос» агропромислового комплексу України було видано свідоцтво про право власності на майновий комплекс водно-веслувальної бази, розташованої по АДРЕСА_1 , що відповідно до Інвентарної справи №18541 складався з наступних об`єктів нерухомого майна: 6 будинків роздягальнь з пластин, металу та дерева, майстерні металевої, обшитої деревом, будинку охорони з дерева, гаражу металевого розбірного та 5 металевих розбірних сейфів (а.с.29-31 т.1).
		27.11.2007 року між Всеукраїнським фізкультурно-спортивним товариством «Колос» Агропромислового комплексу України та приватним підприємством «Олсо», був укладений Договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Ковалевським А.В., реєстровий №7346 (а.с.68-69 т.1)
		В подальшому, приватне підприємство «Олсо» уклало договори купівлі-продажу, за якими було відчужені об`єкти незавершеного будівництва:
		ОСОБА_1 (позиція 1) за договором купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва від 30.05.2014 р., який був посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Сетаком Я.С., № 5199 (а.с.160-165 т.1). 
		ОСОБА_2 (позиція 2) за договором купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва від 30.05.2014 р., який був посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Сетаком Я.С., № 5187 (а.с.166-172 т.1). 
		ОСОБА_3 (позиція 10) за договором купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва від 18.06.2014 р., який був посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Сетаком Я.С., № 6100 (а.с.173-179 т.1). 
		ОСОБА_18 (позиція 3) за договором купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва від 29.05.2014 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Сетаком Я.С., № 5185 (а.с.180-186 т.1). 
		ОСОБА_5 (позиція 4,12 та інше майно) за договором купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва від 12.06.2014 р., який був посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Сетаком Я.С № 6176,6175 (а.с.187-205 т.1). 
		ОСОБА_6 (позиція 8) за договором купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва від 04.06.2014 р., який був посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Сетаком Я.С., № 5404 (а.с.206-212 т.1). 
		ОСОБА_7 (позиція 14) за договором купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва від 05.07.2014 р., який був посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Сетаком Я.С. № 6565 (а.с.213-218 т.1). 
		ОСОБА_8 (позиція 9) за договором купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва від 10.06.2014 р., який був посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Сетаком Я.С., № 5616 (а.с.226-229 т.1). 
		ОСОБА_9 (будинок роздягальні) за договором купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва від 30.05.2014 р., який був посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Сетаком Я.С. № 5287 (а.с.233-235 т.1). 
		ОСОБА_10 (будинок охорони) за договором купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва від 06.06.2014 р., який був посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Сетаком Я.С. № 5504 (а.с.242-248 т.1). 
		ОСОБА_11 (позиція 16) за договором купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва від 13.05.2014 р., який був посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Сетаком Я.С., № 4831 (а.с.261-263 т.1). 
		ОСОБА_12 (позиція 6) за договором купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва від 03.07.2015 р., який був посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Сетаком Я.С., № 588 (а.с.249-260 т.1). 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що права Житомирської міської ради не порушено, оскільки докази належності останній на праві власності спірного нерухомого майна суду не надано.
		Проте, погодитися з висновками суду неможливо, оскільки вони зроблені передчасно, без належного з`ясування всіх обставин справи.
		Так, відповідно до положень ст.ст.55,124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст.8,9 Конституції України), а обмеження матеріального права не може суперечити цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст.16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
		Відповідно до вимог ст.ст.81,83 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		При цьому згідно з вимогами ч.5 ст.12 ЦПК суд,зберігаючи об`єктивністьі неупередженість:1)керуєходом судовогопроцесу;2)сприяєврегулюванню спорушляхом досягненняугоди міжсторонами;3)роз`яснює увипадку необхідностіучасникам судовогопроцесу їхніпроцесуальні правата обов`язки,наслідки вчиненняабо невчиненняпроцесуальних дій; 4)сприяє учасникамсудового процесув реалізаціїними прав,передбачених цимКодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		Приписи ст.11 ЦК України вказують, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно вимог ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує акт індивідуальної дії, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. 
		Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Згідно зі ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Житомирської міської ради народних депутатів від 22 жовтня 1992 року ухвалено прийняти певне майно у міську комунальну власність та затверджено перелік майна комунальної власності міської ради народних депутатів (п.1 Рішення).
		Згідно з п.1.2 Додатку №1 до вказаного рішення до переліку підприємств комунальної власності міської Ради народних депутатів віднесено ДЮСШ №1 (т.9 а.с.26-29).
		Із змісту повідомлення Житомирської міської ради від 12.04.2007 року вбачається, що водно-веслувальна база ДЮСШ №1 ВФСТ «Колос» значиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.35). 
		Рішенням,яке оскаржуєтьсяв данійсправі булооформлено правовласності на майновий комплекс водно-веслувальної бази, розташованої саме по АДРЕСА_1 .
		В подальшому зазначене спірне нерухоме майно було відчужене за оспорюваними у цій справі угодами іншим юридичній та фізичним особам.
		За таких обставин помилковими є висновки суду в тій частині, що права Житомирської міської ради не порушено, оскільки докази належності останній на праві власності спірного нерухомого майна суду не надано.
		Разом з тим, встановивши обгрунтованість вимог прокурора із цих підстав, апеляційний суд враховує наступне.
		Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки(стаття 257 ЦК України).
		При цьому відповідно до частини першоїстатті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертоюстатті 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
		У справі, яка є предметом перегляду, було заявлено відповідачами про застосування позовної давності.
		Положеннямистатті 268 ЦК Українипередбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої цієї статті зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.
		Згідно з підпунктом 2 пункту 2розділу І Закону № 4176-VIпункт 4 частини першоїстатті 268 ЦК Українивиключено.
		Цей Закон набрав чинності 15 січня 2012 року.
		Відповідно до пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4176-VI протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
		Згідно із частинами першою та третьоюстатті 5 ЦК Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
		До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов`язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.
		Положення пункту 4 частини першоїстатті 268 ЦК Україниза своєю суттю направлене на захист прав власників та інших осіб від держави.
		Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
		Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб`єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першоїстатті 268 ЦК Українине поширюються на позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.
		На такі позови поширюється положеннястатті 257 ЦК Українищодо загальної позовної давності, і на підставі частини першоїстатті 261 цього Кодексуперебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
		Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованоїЗаконом України від 17 липня1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»(далі - Конвенція), яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
		З оглядуна зазначенеу данійсправі підлягаютьзастосуванню наслідкиспливу позовноїдавності.До спірнихправовідносин застосовуєтьсязагальна позовнадавність,яку прокурорпропустив,оскільки звернувсядо судуз цимпозовом 05.08.2015року вінтересах держави в особі територіальної громади м. Житомира в особі Житомирської міської ради. При цьому прокурором оспорюється рішення виконавчого органу цієї ж міської ради від 27.09.2007 р. Отже, державному органу, в інтересах якого заявлено позов, було достеменно відомо про рішення, яке оспорюється, з дня його ухвалення. Проте, у строки, визначені законом, воно в судовому порядку оспорене не було.
		Інші позовні вимоги, які заявлені в цій справі, є похідними від вимоги, пов`язаної із оскарженням вказаного рішення.
		За наведених обставин та відповідно до положень п.3 ч.1 ст.376 ЦПК оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового  про відмову в позові за пропуском строку позовної давності.
		Керуючись ст.ст.258,259,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, - 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задоволити частково.
		Рішення Богунського районногосуду м.Житомира від22березня 2019року скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в позові за пропуском строку позовної давності.
		Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалами Богунського районного суду м.Житомира від 14.08.2015 року та 17.05.2017 року у вигляді арешту об`єктів незавершенного будівництва, які належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. 
		 
		 
		 
		Головуючий:             Судді:
		 
		 
		Повний текст постанови складений 19.03.2021 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...