Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/16994/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 22.03.2021. Зареєстровано: 23.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2021.
Дата набрання законної сили: 22.04.2021
Номер судового провадження: 456/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м   У к р а ї н и
		 
		22 березня 2021 року м. Рівне              №140/16994/20Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Н.С.Гудими, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1  до Волинського окружного  адміністративного суду,   третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення суддівської винагороди
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 14.12.2020 звернувся до  Волинського окружного адміністративного суду з позовом до  Волинського окружного  адміністративного суду про стягнення суддівської винагороди.
		Згідно з ухвалою Волинського окружного  адміністративного суду від 16.12.2020 адміністративна справа №140/16994/20 передана до Восьмого апеляційного адміністративного суду для визначення суду, до підсудності якого віднесена дана справа.
		Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 визначено підсудність щодо розгляду адміністративної справи №140/16994/20 за Рівненським окружним адміністративним судом. Справа №140/16994/20 повернута до Волинського окружного  адміністративного суду для прийняття розпорядження головою суду щодо передачі справи за підсудністю.
		Розпорядженням голови суду Волинського окружного  адміністративного суду №01-82/1/21 від 18.01.2021 зазначену справу передано до Рівненського окружного адміністративного суду.
		21.01.2021 дана справа надійшла до Рівненського окружного адміністративного  суду.
		Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Гудиму Н.С .
		Ухвалою суду від 22.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.37-39).  
		Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області.
		В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"  №553-IX від 13.04.2020, що набрав чинності 18 квітня 2020 року та яким встановлені обмеження розміру виплати суддівської винагороди, не відповідає нормам Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VІІІ від 02.06.2016, а тому не міг  бути застосований до визначення розміру виплати суддівської винагороди щодо позивача. Відповідач, застосовуючи вказані вище обмеження за Законом України №553-ІХ, порушив право позивача, як працюючого судді, на отримання суддівської винагороди у розмірі, визначеному статтею 135 спеціального Закону України №1402-VІІІ, що за своєю суттю є порушенням майнового права (інтересу) згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції. Окрім того, норми Закону України №553-ІХ про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" в аспекті з`ясування можливості їх застосування до спірних відносин, не відповідають неодноразово описаному ЄСПЛ принципу якості закону. За наведеного, просив стягнути недоотриману у зв`язку із застосуванням статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" суддівську  винагороду  за період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року включно в сумі 182414,07 грн.
		Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав. 
		10.03.2021 на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській  області, якими останній висловив позицію про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для задоволення позову. В обґрунтування такої позиції зазначив, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-ІХ від 13.04.2020 доповнено Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" статтею 29, якою встановлено на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, обмеження нарахування суддівської винагороди у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. Встановлені Законом №553-ІХ обмеження підлягали до застосування з 18 квітня 2020 року по  28 серпня 2020 року, тобто  по день прийняття Конституційним  Судом України Рішення у справі №10-р/2020. З огляду на те, що положення статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у редакції Закону України №553-ІХ на момент виникнення спірних правовідносин були чинні, то вважає, що відповідач діяв правомірно (а.с.45-49).
		Інші заяви по суті справи від учасників справи не надходили, як і клопотання про розгляд справи у судовому засіданні. 
		Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
		Розглянувши заяви по суті справи  і долучені до них матеріали, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
		Указом Президента України "Про призначення суддів" №484/2001 від 04.07.2001 ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді  Приморського районного суду Запорізької області (ас. 12).
		Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 14 грудня 2006 року №470-V ОСОБА_1 обрано на посаду судді місцевого Корольовського районного суду міста Житомира безстроково (а.с.13-14).
		Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 30 жовтня 2008 року №626-VI ОСОБА_1 обрано на посаду судді місцевого Волинського окружного адміністративного суду (а.с.15).
		Наказом голови Волинського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року №88/2-65 ОСОБА_1 зараховано до штату Волинського окружного адміністративного суду (а.с.21).
		Починаючи з 01.01.2020 базовий розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 становив 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу додаткового застосовувався регіональний коефіцієнт - 1,1, щомісячна доплата за вислугу років, за перебування на адміністративній посаді заступника голови суду (https://adm.vl.court.gov.ua/sud0370/pro_sud/leader/).
		Починаючи ж з 18.04.2020 розмір виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 обмежено внаслідок застосування Закону №553-ІХ десятьма розмірами мінімальної заробітної плати, що підтверджується довідкою Волинського окружного адміністративного суду про суддівську винагороду №03-56/110/20 від 23.11.2020. Загальна сума невиплаченої внаслідок застосування такого обмеження суддівської винагороди позивача за період  з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року  склала 182414,07 грн. (а.с.23).
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд керується та виходить з такого.
		Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод метою забезпечення незалежної судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом.
		Незалежність суду є головною умовою забезпечення верховенства права і в усіх національних законодавствах це положення формується як основоположний принцип судоустрою та судових проваджень. На міжнародному рівні принцип незалежності судової гілки влади визнається як одна з найвагоміших рис демократії як такої.
		Незалежність судової влади є гарантією ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.
		В Основних принципах щодо незалежності правосуддя, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, зазначено, що незалежність судових органів гарантується  державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її, а кожна держава-член повинна надавати відповідні засоби, які давали б змогу судовим органам належним чином виконувати свої функції.
		Відповідно до Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1).
		Оплата праці суддів повинна відповідати їхній професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження  належної  оплати  праці  на випадок хвороби, відпустки для догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які повинні відповідати попередньому рівню оплати їхньої праці. Винагорода суддів має бути відповідною їх професії та відповідальності, і бути достатнім для убезпечення їх від впливу на їх рішення та від ризику вчинення корупції. Також повинно бути гарантовано виплату пенсії за вислугу років, яка має бути в розумному відношенні до рівня їх винагороди в період здійснення повноважень. Певні положення закону повинні бути запроваджені як гарантія проти скорочення винагороди, в т.ч. суддівської (Рекомендація CM/Rec (2010) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки).
		Такі самі висновки містяться у Висновку Консультативної ради Європейських судів (КРЄС) № 1 та у Європейській хартії про закон "Про статус суддів". Навіть у часи економічної кризи законодавча та виконавча влади різних держав-членів повинні зрозуміти, що серйозне скорочення зарплат суддів є потенційною загрозою їх незалежності та належному здійсненню правосуддя і може піддати небезпеці (об`єктивно і суб`єктивно) роботу суддів.
		Конституційний Суд України також неодноразово та послідовно вказував на те, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року  № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020). Конституційний принцип незалежності суддів означає, у тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
		Конституційний Суд України у рішенні від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.
		Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосудця (частина перша статті 124 Конституції України).
		Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти. 
		Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
		Частиною першою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"  №1402-VІІІ від 02.06.2016 імперативно визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до частини другої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VІІІ від 02.06.2016 суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
		Згідно з пунктом 2 частини третьої цієї ж статті, базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
		А згідно з частиною четвертою - до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місце-знаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
		Відповідно до частини п`ятої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VІІІ від 02.06.2016  суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15%, більше 5 років - 20%, більше 10 років - 30%, більше 15 років - 40%, більше 20 років - 50%, більше 25 років - 60%, більше 30 років - 70%, більше 35 років - 80% посадового окладу. 
		Частиною дев`ятою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"  №1402-VІІІ від 02.06.2016 визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
		Водночас, 12 березня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" №211 від 11.03.2020, якою з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого, з урахуванням внесених до вказаної постанови змін, неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину. 
		18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13.04.2020, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29, наступного змісту:
		"Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
		Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)".
		У рішенні від 11 березня 2020 року №4-р/2020 у справі № 1-304/2019 (7155/19), в якій розглянуто конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Законів України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року №193-IX, "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, Конституційний Суд висловив позицію, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
		Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів", на що безпосередньо вказує частина друга статті 130 Конституції України. Тобто, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до встановлення розміру суддівської винагороди. При наявності розбіжностей між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
		Оскільки Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 553-IX від 13.04.2020 не скасовано норму Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 щодо розміру суддівської винагороди, при визначенні розміру суддівської винагороди відповідач повинен був керуватись вимогами статті 135 Закону №1402-VIII, а не статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13.04.2020), застосування якої прямо суперечить нормі статті 130 Конституції України.
		Відповідно до частин першої-четвертої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд робить висновок, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
		Виходячи з наведених вимог процесуального права та враховуючи те, що стаття  29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" в частині суддівської винагороди не відповідає вимогам Конституції України та нормам міжнародного права, то суд до спірних правовідносин застосовує норми Конституції України, як норми прямої дії.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів",  а застосування статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прямо суперечить статті 130 Конституції України.
		Суд зазначає, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що в свою чергу виключає можливість застосовувати до правовідносин стосовно суддівської винагороди інші Закони.
		Слід також зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 у справі №10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX. 
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахування та виплата позивачу  за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року суддівської винагороди у розмірі, значно меншому, ніж це визначено спеціальним Законом України "Про судоустрій і статус суддів", із застосуванням при виплаті 10-кратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, є прямим порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності суддів.
		На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом стягнення на його користь недоплаченої суми суддівської винагороди. Саме такий спосіб буде належним та ефективним заходом захисту порушених прав, позаяк забезпечить поновлення порушених прав та буде  адекватним наявним обставинам. 
		Враховуючи викладене у сукупності, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення повністю.
		Підстави для застосування статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України щодо розподілу судових витрат у суду відсутні, позаяк позивач в даній категорії справ звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, а доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять. 
		Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		                                                      В И Р І Ш И В :
		Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ;  адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Волинського окружного адміністративного суду (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Словацького, 3; код ЄДРПОУ: 35123838), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (43005, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4а; код ЄДРПОУ: 38009371)- задовольнити повністю.
		Стягнути з Волинського  окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 недоплачену за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно суму суддівської винагороди у розмірі 182414,07 (сто вісімдесят дві тисячі чотириста чотирнадцять) гривень 07 копійок (з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
		 
		Повний текст рішення складений 22 березня 2021 року
		 
		        Суддя                                                                                  Н.С. Гудима

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...