Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 742/1669/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти довкілля.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2021.
Дата набрання законної сили: 16.03.2021
Номер судового провадження: 51-197км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017271210000074

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16березня2021року
		м. Київ
		 
		справа №742/1669/17
		провадження №51-197км21
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі  Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 
		прокурора  ОСОБА_5 
		захисника  ОСОБА_6 
		засудженого ОСОБА_7  
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 20 січня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року щодо
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Авдіївка Сосницького району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст.240, ст. 254 Кримінального кодексу України (далі  КК) і
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Ічнянського районного суду Чернігівської області від 20 січня 2020 року  ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 240 КК та ст. 254 ( в редакції зі змінами, внесеними Законом №270-VI від 15 квітня 2008 року) КК і призначено покарання за ст. 254 КК у вигляді штрафу у розмірі 250 (двісті п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 гривень 00 копійок. Застосовано п. 2 ч. 1 ст. 49 КК та ч. 5 ст. 74 КК та звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання у звязку із закінченням строку давності. За ч. 2 ст. 240 КК призначено покарання у виді штрафу у розмірі 400 (чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 гривень 00 копійок.
		У позові прокурора в інтересах держави в особі Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області про відшкодування шкоди відмовлено.
		Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про відшкодування шкоди залишено без розгляду.
		Скасовано арешти на майно, вирішено питання щодо речових доказів.
		Екскаватор Atlas1302 D з д. н. з. НОМЕР_1 конфісковано в користь держави як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
		Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову прокурора в інтересах держави в особі Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області про відшкодування шкоди скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
		В решті вирок залишено без змін.
		Засудженого визнано винуватим у тому, що він, будучи власником земельної ділянки розташованої на території Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, наданої для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га за кадастровим номером 7424188800:07:000:0233, в період з листопада 2014 року по березень 2017 року всупереч вимогам пунктів «а» та «ґ» ч. 1ст. 91 Земельного Кодексу України (далі  ЗК) без проведення зміни цільового призначення названої земельної ділянки за допомогою спеціальної техніки зняв верхній шар ґрунтового покриву, частково створив кар`єр для видобутку піщаної суміші на частині названої вище земельної ділянки площею 0,835 га.
		Таке використання ОСОБА_7 вказаної земельної ділянки призвело до зміни рельєфу місцевості, утворення штучних водойм, що унеможливлює подальше використання земель площею 0,835 га за їх цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства, тобто призвело до виведення цих земель із сільськогосподарського обороту.
		Крім того, всупереч вимогам, передбаченим ст. ст. 14, 15,16, 17, 19, 23, Кодексу України про надра (далі  КУпН), п. п. 1, 2, 5, 8,Постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615 «Про затвердження порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами», засуджений, не маючи дозволу на користування земельною ділянкою для цілей, пов`язаних з використанням надр і належним чином оформленого спеціального дозволу (ліцензії) на видобуток корисних копалин, без гірничого відводу та плану розробки родовища корисних копалин, за допомогою спеціальної техніки здійснив самовільний видобуток глибиною понад 2 метри від поверхні землі надр, а саме пухкого не карбонатного середньозернистого піску, загальним об`ємом 6054,00 метрів кубічних, який в подальшому реалізовував іншим громадянам у вигляді товарної продукції.
		Також вищевказаними діями ОСОБА_7 створив небезпеку для довкілля, яка виразилася у порушенні рівноваги рельєфу із загрозою розвитку ерозійних процесів при відсутності рекультивації і створенні рівноважних форм (захисних елементів), порушенні захисного шару над ґрунтовим водоносним горизонтом і створенні загрози формування ділянки забруднення підземних вод, порушенні умов поверхневого стоку внаслідок створення техногенної поверхневої водойми та породних відвалів, в результаті чого настали небезпечні наслідки для довкілля, що потребує проведення рекультивації досліджуваної ділянки.
		Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
		(1) Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 .
		Посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
		У касаційній скарзі сторона захисту зазначає про відсутність у діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК, оскільки:
		- довкіллю не було спричинено шкоду, а формулювання апеляційним судом обвинувачення у формі застосування методів та засобів, які негативно впливають на довкілля суперечить диспозиції ч. 2 ст. 240 КК;
		- видобування корисних копалин на земельній ділянці за кадастровим номером 7424188800:07:000:0233 засудженим заперечується взагалі;
		- ст. 240 КК не передбачено кримінальну відповідальність за незаконне видобування корисних копалин місцевого значення;
		- видобування корисних копалин місцевого значення на глибині більше, ніж два метри, є адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 57 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);
		- ст. 23 КУпН передбачено право землевласників видобувати корисні копалини місцевого значення без спеціальних дозволів;
		- відсутня об?єктивна сторона кримінального правопорушення через відсутність встановлення небезпеки для життя, здоров?я чи довкілля;
		- судами нижчих інстанцій не враховано норми Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», так як названа оцінка є обов?язковою для кар?єрів та видобування корисних копалин відкритим способом, їх перероблення чи збагачення на місці на площі понад 25 гектарів або видобування торфу на площі понад 150 гектарів. На думку захисника, вплив на навколишнє природне середовище можливий тільки у разі видобування корисних копалин на площі, яка перевищує 25 гектарів;
		- питання визначення глибини видобування надр перед експертом не ставилось і ним не досліджувалось. При цьому захисник зазначає, що акт обстеження земельних ділянок в АДРЕСА_2 без дати та складений працівниками НГВУ «Чернігівнафтогаз» є неналежним через те, що працівники названого підприємства не є спеціалістами по встановленню глибини видобування корисних копалин та не приводились до присяги за дачу неправдивих висновків у зв?язку з проведенням замірів;
		- судами не враховано, що для визначення розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами слід керуватись нормами Методики, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів №303 від 29 серпня 2011 року (далі  Методика №303);
		- при проведенні обстеження працівниками НГВУ «Чернігівнафтогаз» розрахунок шкоди здійснено методом трикутників. що суперечить приписам зазначеної Методики №303;
		- для доведення об?єктивної сторони прокурору слід було надати акт перевірки Державної екологічної інспекції, яка встановила би незаконне видобування корисних копалин глибиною понад два метри; 
		Захисник стверджує про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону при визнанні ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК, серед яких вказує на:
		- недопустимість висновку інженерно-екологічної експертизи від 24 квітня 2018 року, оскільки він складений з порушенням процедури її проведення, не відповідає ні документам, які знаходяться у матеріалах кримінального провадження, ні Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та КУпН, не містить в собі висновків про наявність шкоди довкіллю, перед експертом були поставлені питання щодо земельних ділянок без зазначення їх кадастрових номерів, експерт ОСОБА_9 особисто не досліджував земельні ділянки, у висновку відсутня вказівка про те, на якій саме земельній ділянці виявлено негативні зміни;
		- те, що у вироку місцевий суд не зазначив підстав виправдання засудженого за кожним епізодом злочинної діяльності, а апеляційний суд не надав цьому відповідної правової оцінки;
		- необґрунтованість рішення суду, оскільки при визнанні доведеним обвинувачення за ч. 2 ст. 240 КК тільки щодо земельної ділянки за кадастровим номером 7424188800:07:000:0233, судом враховано об?єм видобутого піску 6054,00 м? по двох земельних ділянках;
		- не надання оцінки судами доводам сторони захисту про те, що ОСОБА_7 проводив заходи по підвищенню родючості (рекультиваційні роботи), ґрунт не продавався як товарна продукція;
		- стороною обвинувачення не доведено, що ґрунт вивозився саме із земельної ділянки за кадастровим номером 7424188800:07:000:0233;
		- не наведення апеляційним судом мотивів відхилення аргументів сторони захисту, наведених в апеляційній скарзі;
		- недопустимість протоколу огляду місця події від 05 вересня 2017 року, оскільки він містить виправлення щодо назви вимірювального приладу без застереження їх підписами понятих, не містить інформації про складення як додатку до нього акту обстеження, викопіювання топографічної карти та проведення будь-яких розрахунікв;
		- те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_10 не був присутній при огляді місця події 05 вересня 2017 року, тому не мав права посвідчувати документи, які були додані до матеріалів провадження;
		- відсутність протоколу, на підставі якого можна було приєднати копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №85 від 31 березня 2017 року.
		Щодо обвинувачення за ст. 254 КК захисник звертає увагу, що прокурором не надано доказів, які б поза розумним сумнівом спростовували версію засудженого про те, що він на земельних ділянках за кадастровими номерами 7424188800:07:000:0233 та 7424188800:07:000:0234 проводив рекультиваційні роботи по підвищенню родючості. Крім цього, на думку захисника, судами надано неправильну правову оцінку діям ОСОБА_7 , оскільки ним вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53 КУпАП, а не кримінальне. Також захисник наголошує, що у 2014 та 2016 роках засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності за безгосподарське використання земельної ділянки, що не було враховано апеляційним судом при здійсненні апеляційної перевірки матеріалів провадження.
		Захисник ОСОБА_6 вважає, що апеляційним судом незаконно скасовано вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного суду та безпідставно направлено в цій частині справу в суд першої інстанції. При цьому сторона захисту стверджує, що саме апеляційний суд зобов?язаний був вирішити цивільний позов прокурора.
		Серед іншого захисник звертає увагу касаційного суду і на те, що у вироку відсутні нормативні обґрунтування щодо вирішення питання про конфіскацію майна. Зокрема, скаржник вважає незаконною конфіскацію екскаватора, оскільки його власником є третя особа, яка повідомила слідчого про те, що їй невідомо яким чином він використовується. 
		(2) Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_8 .
		Захисник ОСОБА_8 ставить перед Судом касаційну вимогу про скасування вироку і ухвали апеляційного суду та направлення кримінального провадження на новий розгляд в суд першої інстанції, зазначаючи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема ухвалення рішення незаконним складом суду.
		На думку захисника, судами допущено такі порушення:
		- не в повному обсязі встановлені обставини, що підлягають доказуванню, а саме не доведено умисел в діях ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК;
		- не враховано притягнення до адміністративної відповідальності засудженого у 2014 році всупереч ст. 61 Конституції України; 
		- проведення перевірки з дотриманням вимог земельного законодавства як у 2014 році, так і в 2017 році не у спосіб, визначений законом;
		- відсутність в діях ОСОБА_7 доказів об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК, доказів зайняття ним безгосподарською діяльністю в період 2015-2016 років, експертного висновку щодо виведення земель із сільськогосподарського обороту; об`єкту складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.240 КК та доказів настання наслідків; порушень при будівництві ставка; 
		- не враховано наявність проекту будівництва ставка з відповідними позитивними висновками різних органів та дозвільними документами, наявність рішення Сухополов`янської сільської ради про дозвіл на будівництво ставка та зміну цільового призначення земельних ділянок та позитивного висновку державної експертизи щодо будівництва ставка;
		Також захисник ставить під сумнів низку доказів, зокрема:
		- акт перевірки та обстеження Держсільгоспінспекції в Чернігівській області земельних ділянок від 17 березня 2017 року, оскільки він складений інспектором не у спосіб, визначений законодавством;
		- огляд місця події 13 березня, 15 березня, 05 вересня та 15 вересня 2017 року, які, на його думку, проведено всупереч ч. 2 ст. 237 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) та ч. 3 ст. 236 КПК, оскільки ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення огляду не були вручені власникам земельних ділянок;
		- протоколи огляду місця події від 13 березня, 15 березня, 05 вересня та 15 вересня 2017 року складено прокурором з порушенням засад ст. 3 Закону України «Про прокуратуру» та вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №391/17686;
		- акт обстеження земельних ділянок від 05 вересня 2017 року складений працівниками НГВУ «Чернігівнафтогаз» складений не судовими експертами, а особами, які не попереджалися про кримінальну відповідальність за неправдиві дані, площа земельних ділянок обраховувалася методом трикутників та лопатою, а не по методиці;
		- процесуальна дія з отримання зразків під час огляду місця події від 05 вересня 2017 року та 15 вересня 2017 року проведена всупереч дозволу суду, вилучення при цьому зразків ґрунту відбулось з порушенням вимог ст. 245 КПК;
		- суд допитав свідків, які допитувались у різних кримінальних провадженнях;
		- у порядку ст. 290 КПК протоколи допиту свідків не були відкриті стороні захисту при обвинуваченні ОСОБА_7 за ст. 254 КПК.
		Серед іншого захисник стверджує про недопустимість висновків інженерно-екологічної експертизи №15847/15848/17-48 від 24 квітня 2018 року та судово-ґрунтознавчої №15849/17-34/18293-18298/17-34/18836-18848/17-34 від 06 жовтня 2017 року, оскільки при їх проведенні не забезпечено участь учасників процесу, експерти були відсутні безпосередньо на об`єктах дослідження, використання експертами вихідних даних, отриманих в іншому кримінальному провадженні, неправомірне застосування Методики визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного користування надрами, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 29 серпня 2011 року 3303 (далі  Методика №303), використання зразків сумішей, отриманих не у спосіб, визначений ст. 245 КПК.
		Захисник ОСОБА_8 вважає, що ухвала апеляційного суду постановлена незаконним складом суду, оскільки судді ОСОБА_11 та ОСОБА_12 брали участь в апеляційному перегляді вироку Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 травня 2017 року, яким скасували цей вирок та направили кримінальне провадження щодо обвинувачення ОСОБА_7 за ст.254 КК на новий розгляд в суд першої інстанції, а це, на його думку, виключає їхню участь у розгляді апеляційних скарг на вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 20 січня 2020 року.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Захисник ОСОБА_6 та засуджений підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити.
		У судовому засіданні прокурор заперечила вимоги касаційних скарг та просила залишити судові рішення без змін, а касаційні скарги без задоволення.
		Інші учасники провадження у судове засідання не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
		Мотиви суду
		Суд заслухав суддю-доповідача, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційних скаргах доводи та дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг.
		Згідно з ч. 1ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		(1) Щодо складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК
		Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у його вчиненні.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
		Захисник ОСОБА_8 стверджує про відсутність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК. З цього приводу Суд зазначає таке.
		Згідно з обвинувальним актом від 29 травня 2017 року засудженому пред`явлено обвинувачення у безгосподарському використанні земель, яке спричиниловиведення земель з сільськогосподарського обороту, кримінальна відповідальність за яке встановлена ст. 254 КК ( в редакції зі змінами, внесеними Законом №270-VI від 15 квітня 2008 року).
		Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК ( в редакції зі змінами, внесеними Законом №270-VI від 15 квітня 2008 року), характеризується наявністю трьох ознак: 1) діяння  безгосподарське використання земель; 2) наслідки  тривале зниження або втрата їхньої родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту; 3) причиновий зв`язок між діянням і наслідками.
		Суть безгосподарського використання земель полягає в тому, що винна особа не виконує або неналежним чином виконує покладений на неї правовий обов`язок захищати землі від шкідливого впливу, що становить собою порушення нормативно-правових актів у сфері охорони земель.
		Норма ст.254 КК за своїм характером є бланкетною, тому визначення обов`язків землевласників та землекористувачів передбачено нормативно-правовими актами у сфері земельних правовідносин.
		Передусім ст.91ЗК встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані, зокрема,забезпечувати використання їх за цільовим призначенням. Серед інших обов`язків землевласників, визначених цією статтею, є обов`язок щодо підвищення родючості ґрунтів та зберігання інших корисних властивостей землі.
		Під виведенням земель із сільськогосподарського обороту як наслідку безгосподарського використання земель слід розуміти припинення їхнього використання за цільовим призначенням на певний час або назавжди (неможливість вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу тощо). Такий наслідок може бути викликаний, зокрема, втратою ґрунтами родючості внаслідок певних дій як з боку власника земельної ділянки, так і з боку її користувача.
		З матеріалів справи та обставин, встановлених судами видно, що ОСОБА_7 використовував належну йому земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у спосіб, що призвів до виведення цієї земельної ділянки із сільськогосподарського обороту.
		Так, судами нижчих інстанцій встановлено, що за період з листопада 2014 року по березень 2017 року ОСОБА_7 , будучи власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, зі складом угідь рілля, розташованої на території Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області за кадастровим номером 7424188800:07:000:0233 площею 2,00 га всупереч вимогам п. п. а та ґ ч. 1ст. 91 ЗК, згідно яких власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі, без проведення зміни цільового призначення земельних ділянок, за допомогою спеціальної техніки зняв верхній шар ґрунтового покриву, частково створив штучний водний об`єкт та кар`єр для видобутку піщаної суміші загальною площею 0,835 гектари.
		Тобто діями засудженого було здійснено такий вплив на належну йому земельну ділянку, що потягнуло неможливість використання її за цільовим призначенням.
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 ставить під сумнів доведеність винуватості та кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ст. 254 КК.
		Однак матеріалами касаційної перевірки встановлено, що винуватість засудженого у вчиненні цього кримінального правопорушення доводиться низкою доказів.
		Так, в основу обвинувачення ОСОБА_7 за ст.254 КК судами покладено як протоколи слідчих дій, так і письмові докази, зокрема:
		- повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 20 березня 2017 року №10-25-0.16-54/90-17, згідно якого вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 7424188800:07:000:0233, яка належить ОСОБА_7 , використовується не за цільовим призначення та на ній знаходиться кар`єр по видобутку піщаної суміші площею 0, 8350 га, знято та складено у відвали верхній (родючий) шар ґрунту;
		- інформацію, надану Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області від 26 травня 2017 року №10-25-0.16-139/9017 про те, що використання ОСОБА_7 земельної ділянки за кадастровим номером 7424188800:07:000:0233, що була обстежена державним інспектором згідно акта від 17 березня 2017 року, не за цільовим призначенням, що є порушенням вимогст. 91 ЗКтаст. 35 Закону №962-IV, а також облаштування на ній кар`єру по видобутку піщаної суміші, призвели до виведення цих земель із сільськогосподарського обороту, оскільки унеможливило використання землі за цільовим призначенням;
		- інформацію, надану Управлінням Держгеокадастру у Прилуцькому районі Чернігівської області від 24 березня 2017 року № 10-28-99.4-1374/2-17 про те, що цільове призначення земельних ділянок за кадастровими номерами 7424188801:01:000:0138, 7424188801:01:000:0156, 7424188800:07:000:0233 та 7424188800:07:000:0234 - для ведення особистого селянського господарства;
		- інформацію, надану Деснянським басейновим управлінням водних ресурсів від 18 квітня 2017 року № 3-1/72-06, про те, що відсутні будь-які звернення ОСОБА_7 щодо зміни цільового призначення вищевказаних земельних ділянок та погодження будівництва водних об`єктів (проектів будівництва ставків) на території Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, до Деснянського БУВР за 2012-2017 роки;
		- матеріали справи про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_7 , за статтями 53, 253 КУпАП №202/91-17, згідно якої вбачається, що державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України на території Чернігівської області ОСОБА_13 винесена постанова про закриття справи від 29 березня 2017 року у зв`язку з тим, що в діях ОСОБА_7 вбачаються ознаки злочину, відповідальність за який передбаченаст. 254 КК;
		- ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 березня 2017 року про проведення огляду земельних ділянок за кадастровим номером 7424188801:01:000:0138 площею 1,253 га, та кадастровим номером 7424188801:01:000:0156 площею 0,998 га, що належали ОСОБА_14 , та земельної ділянки за кадастровим номером 7424188800:07:000:0233 площею 2,00 га, власником якої є ОСОБА_7 ;
		- протокол огляду місця події від 15 березня 2017 року - земельних ділянок за кадастровими номерами 7424188801:01:000:0138, 7424188801:01:000:0156 та 7424188800:07:000:0233, розташованих на території Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, та суміжних земель державної власності, із планом-схемою земельних ділянок та з додатками до нього, а саме з фотоілюстрацією даних земельних ділянок;
		- ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 березня 2017 року про проведення огляду земельних ділянок за кадастровими номерами 7424188801:01:000:0138, 7424188801:01:000:0156 та 7424188800:07:000:0233;
		- протокол огляду місця події від 13 березня 2017 року та додатки до нього - земельних ділянок, розташованих поблизу с. Сухополове Прилуцького району Чернігівської області, в тому числі земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_3 , суміжні з нею землі, а також земельної ділянки, що межує з домогосподарством по АДРЕСА_4 ;
		- інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03 березня 2017 року № 81714884, згідно якої видно, що власником земельної ділянки площею 2,00 га, розташованої на території Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, за кадастровим номером 7424188800:07:000:0233 являється ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 295, виданого 07 травня 2014 року приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_15 .
		Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_7 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.254КК, так як між діями останнього, що полягали у безгосподарському використанні земель та наслідками у вигляді виведення їх із земель сільськогосподарського обороту, є причиновий зв`язок. 
		З приводу доводів захисника про те, що прокурором не надано доказів, які б поза розумним сумнівом спростовували версію сторони захисту про проведення засудженим рекультиваційних робіт щодо підвищення родючості на належних йому земельних ділянках (за кадастровими номерами 7424188800:07:000:0233 та 7424188800:07:000:0234) варто зазначити таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про охорону земель» рекультивації підлягають землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та в гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт.
		Під час касаційної перевірки колегією суддів не встановлено, що ОСОБА_7 проводив будь-які із названих вище робіт. 
		Натомість з матеріалів кримінального провадження видно, що засуджений   ОСОБА_7 спершу стверджував, що він вирішив завершити будівництво ставка з метою створення місця для відпочинку біля водойми, а тому вивозив ґрунт із земельної ділянки. Згодом останній пояснював судам, що ним проводились роботи з метою покращення земель, у зв?язку з чим він зняв верхній шар ґрунту та почав вивозити ґрунтову суміш за межі земельних ділянок з подальшим засипанням утворених заглиблень вийнятим родючим ґрунтом. Тобто ОСОБА_7 надав судам ствердні показання про те, що ним знімався шар ґрунту на земельній ділянці за кадастровим номером 7424188800:07:000:0233, а відповідно до письмових доказів, зібраних у кримінальному провадженні, зокрема, інформації, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області від 26 травня 2017 року №10-25-0.16-139/9017, таке використання земельної ділянки призвело до виведення цієї землі із сільськогосподарського обороту.
		Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 168 ЗК власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок безспеціального дозволуцентрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
		Твердження сторони захисту про те, що обвинувачення не довело того факту, що ґрунт вивозився саме із земельної ділянки за кадастровим номером 7424188800:07:000:0233 не заслуговують на увагу, оскільки сам ОСОБА_7 пояснив у судовому засіданні місцевого суду, що знімав верхній шар ґрунту та вивозив його.
		Аргументи касаційної скарги захисника про те, що судами надано неправильну правову оцінку діям ОСОБА_7 , оскільки ним вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53 КУпАП, а не кримінальне, а також, що у 2014 та 2016 роках засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності за безгосподарське використання земельної ділянки, що не було враховано апеляційним судом під час здійснення апеляційної перевірки матеріалів провадження, є безпідставними.
		Як убачається із оскаржуваної ухвали, апеляційним судом було проаналізовано наведені твердження та надано їм належну правову оцінку.
		Ст.53 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за використання земель не за цільовим призначенням.
		Натомість ст. 254 КК передбачає кримінальну відповідальність за безгосподарське використання земель із настанням негативних наслідків, зокрема, у вигляді виведення земельної ділянки з сільськогосподарського обороту. 
		На відміну від адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП «Порушення правил використання земель», законодавець передбачив кримінальну відповідальність і сформував матеріальний склад кримінального правопорушення  ст. 254 КК, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони якого є визначений у відповідній статті КК наслідок.
		З урахуванням наведених вище обставин справи, які встановлені судами нижчих інстанцій, колегія суддів доходить висновку, що вчинені засудженим дії містять у собі склад ст. 254 КК, оскільки потягнули за собою негативні наслідки у виді виведення земельної ділянки із сільськогосподарського обороту, а тому є кримінально-караними. 
		Суд апеляційної інстанції безпосередньо в ухвалі зазначив, що доводи сторони захисту про подвійне притягнення ОСОБА_7 до відповідальності за одні і ті ж дії взагалі не містять під собою підґрунтя, оскільки за своєю суттю є різними формами юридичної відповідальності та відрізняються спричиненими наслідками. 
		Крім того, як правильно зазначив місцевий суд у вироку, в обвинувальному акті ОСОБА_7 ставиться у вину здійснення безгосподарської діяльності за період з листопада 2014 року по березень 2017 року, а притягнення засудженого до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП було здійснено до листопада 2014 року, а тому не може братися до уваги судами у цьому кримінальному провадженні.
		Щодо доводів захисту про неврахування судами наявності проекту будівництва ставка з відповідними позитивними висновками різних органів та дозвільними документами, рішень Сухополов`янської сільської ради про дозвіл на будівництво ставка та зміну цільового призначення земельних ділянок та позитивного висновку державної експертизи щодо будівництва ставка, то варто зазначити, що судами встановлено, що в період часу з листопада 2014 року по березень 2017 року ОСОБА_7 жодних дозвільних документів на проведення будь-яких робіт на власній земельній ділянці не отримував, а згаданий проект будівництва ставка виготовлявся на замовлення попереднього власника земельної ділянки ОСОБА_16 у 2008 році, тому названі документи при притягненні засудженого до кримінальної відповідальності за вказаний вище період не мають будь-якого доказового значення.
		Сторона захисту звертає увагу суду, що під час встановлення вини ОСОБА_7 за ст. 254 КК суди серед іншого послалися на копію акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 13листопада 2014 року №37, складеного головним спеціалістом відділу контролю за використанням і охороною земель управління контролю за використанням і охороною земель  державним інспектором сільського господарства в Чернігівській області ОСОБА_17 за участю землевпорядника Сухополов`янської сільської ради ОСОБА_18 та у присутності ОСОБА_7 ; копію акта обстеження від 13 листопада 2014 року №24 земельної ділянки площею 2,00 га за кадастровим номером 7424188800:07:000:0233, складеного державним інспектором сільського господарства в Чернігівській області, згідно якого дана земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, так як на ній знаходиться кар`єр по видобутку піщаної суміші, екскаватор та вантажний автомобіль. У межах земельної ділянки по межі кар`єру , розмір якого складає 0,1651 гектарів, знято та складено в обваловку верхній родючий шар ґрунту; копію припису від 14 листопада 2014 року, складеного Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області, яким зобов`язано ОСОБА_7 у 30-денний термін з дня отримання припису усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства. Разом з тим постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі №742/1067/15-а визнано протиправними дії головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель Управління контролю за використанням і охороною земель державного інспектора Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області ОСОБА_17 щодо складення акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства №37 від 13 листопада 2014 та акту обстеження №24 від 13 листопада 2014 року, а також визнано протиправним та скасовано припис Державної інспекції сільського господарства у Чернігівській області №000340 від 14 листопада 2014 року.
		Колегія суддів вважає, що хоч суди й посилалися на ці докази, однак таке посилання не вплинуло загалом на правильність висновків судів щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК. 
		На підставі наведеного Суд доходить висновку, що вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК, доведена стороною обвинувачення у повному обсязі.
		Захисник ОСОБА_8 стверджує про постановлення ухвали апеляційним судом незаконним складом суду, оскільки судді ОСОБА_11 та ОСОБА_12 брали участь у розгляді вироку Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 травня 2017 року, яким скасували цей вирок та направили кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 за ст. 254 КК на новий розгляд в суд першої інстанції.
		З таким аргументом касаційної скарги колегія суддів не погоджується, адже ч. 3 ст. 76 КПК встановлено, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції. 
		Аналіз прийнятих судових рішень за участі суддів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в контексті названої норми ст. 76 КПК дає підстави дійти висновку, що участь судді у розгляді кримінального провадження після скасування ним вироку та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції не виключає участь цього судді при апеляційній перевірці вироку, постановленого після нового розгляду кримінального провадження.
		Таким чином, за результатами касаційного перегляду аргументи сторони захисту щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону або ж неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у частині притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ст. 254 КК не підтвердилися.
		 
		(2) Щодо складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК
		У касаційній скарзі захисник стверджує про відсутність у діях ОСОБА_7 складу названого кримінального правопорушення, а тому, на його думку, має місце неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Відповідно до п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 413 КПК під неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, застосування закону, який не підлягає застосуванню, неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
		Ч. 2 ст. 240 КК встановлено кримінальну відповідальність за порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення. 
		Тобто означене кримінальне правопорушення може бути вчинено у двох формах: 1) порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля або 2) незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення. 
		Як наслідок, кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 240 КК настає у разі вчинення діяння хоча б у одній із цих форм.
		Сторона захисту стверджує, що добування піску, який є корисною копалиною місцевого значення, не тягне кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 240 КК. Такі аргументи сторони захисту є неправильними, оскільки порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля, може тягнути кримінальну відповідальність і у разі такого використання надр, що полягало у добуванні корисних копалин місцевого значення.
		За матеріалами розглядуваної справи ОСОБА_7 було інкриміновано порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для довкілля. Предметом цієї форми означеного злочину виступають надра. Натомість для другої форми цього складу злочину обов`язковим є інший предмет  корисні копалини загальнодержавного значення. 
		Очевидно, що поняттям надра охоплюються будь-які корисні копалини, тобто і корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення. Так, відповідно до ст. 1 КУпН, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.
		Колегія суддів вважає, що суди у цьому провадженні правильно розділили названі у ч. 2 ст. 240 КК форми кримінального правопорушення і встановлювали наявність складу цього кримінально-караного діяння у формі порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля.
		Для встановлення у діях особи складу цього кримінального правопорушення необхідно констатувати наявність суспільно небезпечного діяння  порушення встановлених правил використання надр та створення у результаті цього небезпеки для життя, здоров`я чи довкілля.
		Сторона захисту заперечує як наявність у діях Лазаренка вищеназваного діяння, так і відсутність створення небезпеки внаслідок таких дій.
		Правила використання надр в Україні передбачено такими нормативно-правовими актами як, зокрема, Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001року №2768-ІІІ, Кодекс України про надра від 27 липня 1994 року №132/94-ВР та постанова Кабінету Міністрів України №615 від 30 травня 2011 року «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» (далі  Постанова КМУ №615).
		КУпН передбачено:
		- земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбаченихстаттею 23цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів (ч. 2 ст. 18).
		- надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (ч. 1 ст. 19).
		Положеннями Постанови КМУ №615 встановлено:
		- дозвіл на видобування корисних копалин (промислову розробку їх родовищ) надається після проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин в установленому порядку чи апробації прогнозних (перспективних) ресурсів корисних копалин ДКЗ за умови подальшого затвердження нею таких запасів на підставі спеціального дозволу на користування надрами (п. 4);
		- невід`ємною частиною дозволу є угода про умови користування ділянкою, що укладається між органом з питань надання дозволу і надрокористувачем і містить програму робіт, яка оформляється як додаток, та особливі умови надрокористування (п. 10).
		З аналізу наведених норм законодавства слідує, що кримінально-караним може визнаватися діяння, зокрема, у вигляді користування надрами без відповідних дозволів на це та за умови створення такими діями небезпеки для життя, здоров`я людей чи довкілля.
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 стверджує, що видобування корисних копалин місцевого значення на глибині більше, ніж два метри, є адміністративним правопорушенням, передбаченим ст.57КУпАП, а право землевласників видобувати корисні копалини місцевого значення без спеціальних дозволів передбачено ст. 23 КУпН і порушення вимог цієї норми є адміністративним правопорушенням.
		Суд не погоджується із вказаними аргументами сторони захисту і звертає увагу на таке. 
		Ст. 57 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за самовільну забудову площ залягання корисних копалин, невиконання правил охорони надр і вимог щодо охорони довкілля, будівель і споруд від шкідливого впливу робіт, зв`язаних з користуванням надрами, знищення або пошкодженняспостережних режимних свердловин на підземні води, а також маркшейдерських і геодезичних знаків.
		Передусім суд звертає увагу на те, що ОСОБА_7 інкримінують порушення встановлених правил використання надр. Ці дії є відмінними від невиконання правил охорони надр. 
		Окрім цього, названий склад адміністративного правопорушення відрізняється від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК, й тим, що для кримінального правопорушення характерним є створення небезпеки для життя, здоров`я людей чи довкілля.
		Частинами 1, 3 ст. 23 КУпН передбачено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу. Видобування корисних копалин місцевого значення і торфу з застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища, погоджується з місцевими радами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
		З аналізу цієї норми слідує, що умовою видобування корисних копалин місцевого значення без спеціального дозволу є їх видобування загальною глибиною розробки до двох метрів. Однак ч. 3 ст. 23 КУпН містить застереження щодо такого видобутку та передбачає його погодження з органами влади у випадку видобування корисних копалин місцевого значення з застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища.
		Посилання захисника на неврахування судами нижчих інстанцій норм Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» є необґрунтованим, оскільки зі змісту преамбули названого закону видно, що він встановлює правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, а тому не є тим актом, норми якого можуть застосовуватися у даному кримінальному провадженні.
		Водночас за результатами касаційної перевірки Судом встановлено, що у розглядуваній справі поза увагою апеляційного суду залишилася частина аргументів засудженого та його захисника.
		Так, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою аргументи сторони захисту про те, що низка слідчих дій проводилася на двох або ж чотирьох земельних ділянках. Сторона захисту заперечує те, що огляди місця події, експертизи у цій справі дають змогу встановити, якої ділянки вони стосуються. Суд апеляційної інстанції не надав відповіді на такі аргументи сторони захисту. Суду необхідно було дослідити ці твердження апеляційних скарг і у судовому рішенні зробити висновок про те, що докази, на які посилається суд, стосуються в тому числі, або ж лише земельної ділянки 7424188800:07:000:0233. Тобто суду необхідно констатувати, що результати або ж висновки, отримані в ході таких слідчих дій стосуються всіх або ж конкретних земельних ділянок. Такі висновки мають важливе значення, оскільки дозволяють достеменно встановити чи вчинювалися інкриміновані ОСОБА_7 діяння на земельній ділянці 7424188800:07:000:0233, чи призвели такі діяння до наслідків, які є необхідними для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 240 КК.
		Апеляційному суду необхідно проаналізувати доводи апеляційних скарг, в тому числі в частині належності та допустимості протоколу огляду місця події від 05 вересня 2017 року та висновку інженерно-екологічної експертизи від 24 квітня 2018 року. 
		Слід наголосити й на тому, що залишаючи апеляційні скарги обох апелянтів без задоволення, суд апеляційної інстанції належним чином не відокремив та чітко не встановив якими конкретно доказами підтверджується вина засудженого у вчиненні ним інкримінованого діяння за ч. 2 ст. 240 КК.
		Суду апеляційної інстанції необхідно перевірити доводи сторони захисту щодо конфіскації екскаватора Atlas1302 D з д. н. з. НОМЕР_1 , оскільки його власником є третя особа. З оскаржуваної ухвали убачається, що належної апеляційної перевірки щодо цих доводів сторони захисту проведено не було.
		Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції частину доводів апелянтів залишив без належної уваги, чим допустив неповну перевірку аргументів апеляційних скарг захисту та засудженого, не надав мотивованих відповідей на частину доводів апеляційних скарг, що свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. 
		Таким чином, доводи касаційної скарги сторони захисту про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції у частині кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 240 КК є обґрунтованими.
		Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення.
		З огляду на наведене, ухвала апеляційного суду в частині визнання винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК та в частині конфіскації екскаватора Atlas1302 D з д. н. з. НОМЕР_1 в користь держави як знаряддя вчинення кримінального правопорушення не відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК, а тому підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду кримінального провадження у цій частині у суді апеляційної інстанції.
		Інші доводи касаційної скарги сторони захисту у частині кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 240 КК підлягають перевірці і з`ясуванню під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене, судовий розгляд здійснити відповідно до вимог КПК із дотриманням прав та законних інтересів усіх учасників судового провадження та прийняти законне і обґрунтоване рішення. 
		Керуючись статтями 433, 436-438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Касаційні скаргизахисників ОСОБА_6 та ОСОБА_8  задовольнити частково.
		Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року в частині визнання винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК та в частині конфіскації екскаватора Atlas1302 D з д. н. з. НОМЕР_1 в користь держави як знаряддя вчинення кримінального правопорушення скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у цій частині у суді апеляційної інстанції.
		В решті ухвалу апеляційного суду залишити без змін.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...