Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 132/3486/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 22.03.2021. Зареєстровано: 23.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2021.
Дата набрання законної сили: 10.08.2021
Номер судового провадження: 2/132/126/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 132/3486/20
		Провадження № 2/132/126/21 
		РІШЕННЯ 
		Іменем України
		 
		10.03.2021р. Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого - судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання - ГОРДІЄНКО А.М., за участю: відповідача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 132/3486/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації,
		ВСТАНОВИВ:
		02.11.2020р. до Калинівського районного суду Вінницької області звернулась ОСОБА_2 із цивільним позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, в якому просить: 1) визнати недостовірною та такою, що порушує її право на повагу до її гідності, честі та недоторканості ділової репутації інформацію, розповсюджену ОСОБА_3 в соціальній мережі Фейсбук відносно неї; 2) зобов`язати ОСОБА_3 спростувати поширену відносно неї недостовірну інформацію, опубліковану на сторінці в соціальній мережі Фейсбук шляхом публікації в соціальній мережі Фейсбук допису із спростуванням та вибаченням; 3) зобов`язати ОСОБА_3 не публікувати відносно неї дописи, публікації в соціальній мережі Інтернет та Фейсбук; 4) стягнути з ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 200000,00грн.; 5) стягнути з ОСОБА_3 на її користь судові витрати та витрати на правову допомогу. В обґрунтування цих вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в соціальній мережі Фейсбук були опубліковані ОСОБА_3 пояснення на ім`я начальника Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, в якому повідомлялось про вчинення адміністративного правопорушення, за фактом жорстокого поводження з котами. ОСОБА_3 вказує, що в мережі Інтернет вона побачила відео, яке на її думку містило факти жорстокого поводження з тваринами, вказавши при цьому сторінку Інстаграм , яка належить її туристичне агентство «Ilonia Tours», та його адресу. Такі неправомірні дії відповідача, перетворили її життя на жахіття, до неї почали телефонувати захисники тварин і погрожувати їй тюрмою, а також фізичною розправою. Вона перестала спати ночами, хвилюватися за своє життя та життя своєї дитини, внаслідок чого погіршилося її здоров`я. Її ділова репутація, як власниці туристичного агентства та репутація самого туристичного агентства, яка створювалась роками була зіпсована. В пошуковій системі Google, ОСОБА_3 та інші особи, за її вказівкою, почали залишати негативні відгуки про її компанію. Фактично ОСОБА_3 своїми діями, прилюдно осоромила її та звинуватила у скоєнні злочину, який передбачений ст.299 КК України. Внаслідок поширення негативної недостовірної інформації, вона змушена була читати образливі коментарі та побажання смерті в її адресу, виправдовуватися перед знайомими, друзями, клієнтами пояснювати, що допис є неправдивий і її не стосується. Розповсюджена ОСОБА_3 неправдива інформація спотворила та принизила оцінку її діяльності, з боку громадкості та суспільства в цілому, породила сумніви щодо дотримання нею моральних норм та спричинила збитки її діяльності. Наведене вище дає їй підстави вважати, що поширена відповідачем у мережі Інтернет Фейсбук інформація відносно неї є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію. Відповідачем були порушені її немайнові права внаслідок чого заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях, втраті часу та фізичних сил, порушення нормального ритму життя, яку вона оцінює в розмірі 200000,00грн. Крім того, діями ОСОБА_3 їй було завдано шкоди її підприємницькій діяльності і як наслідок, вона недоотримала прибуток.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2020р. вказаний позов передано на розгляд судді Сєліну Є.В., який своєю ухвалою від 12.11.2020р. залишив його без руху, надавши позивачу строк для усунення його недоліків, а саме для сплати судового збору.
		Письмовою заявою від 01.12.2020р., позивач ОСОБА_2 усунула недоліки позовної заяви, надавши суду платіжні документи, що засвідчують сплату нею судового збору, та просила залишити без розгляду позовну вимогу щодо зобов`язання відповідача ОСОБА_3 не публікувати відносно неї дописи, публікації в соціальній мережі Інтернет та Фейсбук. 
		На підставі ухвали судді від 02.12.2020р., відкрито провадження за позовом за правилами загального позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено підготовче судове засідання, надано можливість відповідачу подати відзив на позовну заяву. 
		У запереченні на позов, відповідач ОСОБА_3 просить суд відмовити ОСОБА_2 у задоволенні її позовних вимог з наступних підстав. Так, минулого року, в квітні місяці в мережі Інтернет, а саме в Інстаграм , ОСОБА_19 розмістила відео, де вона особисто вчиняє жорстоке поводження з тваринами, а саме, жбурляє котів на бетонне покриття, при цьому потішається з цього дійства, і показово демонструє все на камеру. Як з`ясувалось пізніше, ОСОБА_19 є дочкою позивача і розмістила відео на сторінці в Інстаграм, яке належить туристичному агентству матері. Викладене ОСОБА_19 відео, яке в тому числі було поширене в мережі Фейсбук, викликало хвилю обурення серед людей, адже на відео доросла людина свідомо та показово знущається з тварин. В дописах і коментарях люди осуджували такі дії та вимагали покарати особу. Так як, вона мешкає в тому самому місці, що і позивач, вона звернулась із заявою в поліцію з повідомленням про вчинок ОСОБА_19 , який підпадає під дію ч.1 ст.89 КУпАП. В заяві вона пояснила ситуацію і вказала на джерело в Інтернеті, де розміщене відео знущання. В поліції її звернення прийняли та зареєстрували, однак жодних дій не вчинили. Інспектор Базалицький Я. не з`ясував обставин справи, не взяв пояснення в ОСОБА_19 і навіть ненадав їй відповідь у встановлений законом термін. Така бездіяльність поліції, дала підстави особам, причетним до жорстокого поводження з тваринами відчути себе безкарними та ще й ображеними, оскільки осуд та вимога людей до правосуддя, не призвела до очікуваного покарання, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 не усвідомили свого ганебного вчинку, а навпаки мають зухвалість звернутися до суду про захист честі та гідності. В позовній заяві ОСОБА_2 називає її звернення до поліції неправомірними діями, а викладену інформацію в мережі Інтернет, недостовірною. Вона зауважує, що відео яке зганьбило автора та ресурс на якому воно було викладено, відзняте та поширене в публічний доступ її дочкою ОСОБА_19 . В мережі користувачі давали свою оцінку побаченому, на яку мають своє суб`єктивне право. Відео, що демонструє жорстоке поводження з тваринами, зняла та розмістила ОСОБА_19 на публічному ресурсі у вільному доступі, пропагуючи цим жорстокість до тварин, а позивач, допустила розміщення таких матеріалів в себе на сторінці в Інстаграм, яка використовується в тому числі для підприємницької діяльності, цим самим сама зашкодила своїй діловій репутації. Свідомо зняте та розміщене відео, де жорстоко поводяться з тваринами, завдало моральної шкоди людям, які це бачили, а можливо і дітям, які є активними користувачами Інтернет, оскільки відео було викладено у вільний публічний доступ. Саме з наміром вплинути на ОСОБА_19 , вона звернулась до поліції та написала заяву, в якій виклала факти того, що бачила на відео, при цьому не писала жодних образ, не поширювала ніякої недостовірної інформації. Все написане відповідає дійсності, а завдало шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_2 викладене відео дочки, яке суперечить моралі та суперечить здоровому глузду.
		Відповідно до ухвали від 23.02.2021р., строк підготовчого провадження у даній цивільній справу було продовжено не більше ніж на тридцять днів з дня постановлення цієї ухвали.
		Згідно ухвали від 03.03.2021р., закрите підготовче провадження, призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 10.03.2021р. на 10.00год.
		Позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат САМОРОДОВА О.П. будучи належним чином в передбаченому законом порядку повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання 10.03.2021р. не з`явились. Позивач ОСОБА_2 до суду із відповідною заявою чи клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталась, про причини неявки суд не повідомляла, належних документів з приводу поважності причин неявки суду не надала. Адвокат Самородова О.П. до початку судового засідання шляхом направлення листа на електронну пошту суду, заявила клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з поганим самопочуттям, та з метою нерозповсюдження вірусної інфекції.
		Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, вислухавши позицію відповідача ОСОБА_3 , яка категорично заперечувала проти його задоволення та відкладення розгляду справи, суд дійшов до наступних висновків: 
		Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Пунктом 2 статті 123 ЦПК України, визначено, як підставу для відкладення судового розгляду першу неявку в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
		Звертаючись до Калинівського районного суду із клопотанням про відкладення судового розгляду даної цивільної справи, адвокат Самородова О.П. вказує, що вона через погане самопочуття, та з метою нерозповсюдження вірусної інфекції, не має можливості приймати участь в судовому засіданні 10.03.2021р., проте, у вказаній заяві заявник не зазначає про звернення до відповідної медичної установи, відкриття на наслідками медичного обстеження лікарняного листа, за рекомендаціями якого їй лікарем рекомендовано утриматись від спілкування з іншими оточуючими її особами з метою нерозповсюдження вірусної інфекції, і не наводить конкретизуючих даних, що дали б можливість перевірити відповідність її тверджень дійсності, а також не надає суду жодних медичних документів на підтвердження того, що за станом свого здоров`я вона не може приймати участь в судовому засіданні.
		Позивач ОСОБА_2 взагалі не з`явилась в судове засідання, про причини неявки суд не повідомила, із заявами та клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не зверталась.
		За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання вказаних причин неявки поважними.
		Позивач ОСОБА_2 , реалізуючи своє право на звернення до суду із відповідним позовом, розпорядилась своїми процесуальними правами на власний розсуд, зокрема визначила предмет, підстави позову, та його обґрунтування, надала всі наявні у неї докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги. 
		Під час проведення підготовчого судового засідання у справі, яке відбулось 03.03.2021р., позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Самородова О.П. зазначили, що підстав для відводу не мають; укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейському суду або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді не бажають; уточнень позовних вимог не мають; залучати до участі у справі інших осіб непотрібно; обставини, які входять до предмета доказування, та які докази мають бути подані, їм відомі; про всі обставини справи вони суд повідомили та докази на підтвердження своїх позовних вимог надали; заяв та клопотань з приводу призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, спеціалістів не мають; ними, як стороною та судом здійснені всі дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті. 
		Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року.
		Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
		ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу та їхніх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1 ст.44 ЦПК України).
		Згідно до ч.ч.1, 2 ст.212 ЦПК України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
		Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
		Судом забезпечено процесуальну можливість для сторін та учасників справи доступу до суду, в тому числі шляхом проведення судового засідання в режимі відеоконференції та надіслання до суду необхідних процесуальних документів, а також письмових пояснень у даній справі для врахування їх під час розгляду позовної заяви.
		Про дату, час та місце розгляду справи позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Самородова О.П. були повідомлені завчасно, проте ними не було вжито будь-яких заходів для участі в розгляді справи, зокрема, не заявлено клопотання про розгляд даної цивільної справи 10.03.2021р. в режимі відеоконференції.
		Також відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача ОСОБА_2 та її представника - адвоката Самородова О.П. Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останніми не наведено, клопотань про їх витребування/долучення тощо не заявлено.
		У протилежному випадку відкладення розгляду справи без відповідних об`єктивних підстав та пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя, може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи.
		Додатково суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
		Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи.
		Так, відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
		Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
		У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07.07.1989р., ЄСПЛ зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
		У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
		З огляду на зазначене суд враховує, що позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Самородова О.П., отримали судову кореспонденцію під розписку, були належним чином проінформовані про призначення до розгляду цієї справи, однак не проявляли належної уваги в захисті інтересів та не вживали необхідних заходів для прискорення процедури слухання, зокрема, шляхом вчасної подачі заяви про розгляд справи у режимі відеоконференції.
		Беручи до уваги, що належним чином повідомлений учасник справи не з`явився до судового засідання з підстав, що визнані судом неповажними - суд не вбачає підстав для вікладення розгляду справи, що призведе до невиправданої затримки у провадженні та вважає за можливе провести судовий розгляд без участі позивача та його представника.
		Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 10.03.2021р., задоволено заяву позивача ОСОБА_2 про залишення позову в частині позовних вимог без розгляду. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, в частині вимог про зобов`язання ОСОБА_3 не публікувати відносно неї дописи, публікації в соціальній мережі Інтернет та Фейсбук - залишено без розгляду.
		В іншій частині предмет та підстава позову позивачем не змінювались, позовні вимоги не збільшувались. Позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат САМОРОДОВА О.П. до суду із заявами чи клопотаннями про приєднання до матеріалів справи нових доказів; про відмову від позову (всіх або частини позовних вимог); про закриття провадження у справи; про залишення позовних вимог (всіх або частини позовних вимог), не зверталися, а відтак суд розглядає дану справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
		Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила у їх задоволенні позивачу відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позов.
		Вислухавши пояснення відповідача та покази свідка, дослідивши наявні в матеріалах цивільної справи докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав:
		Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Статтею 4 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» визначені основні принципи захисту тварин від жорстокого поводження. Так, поводження з тваринами ґрунтується на таких принципах: жорстоке поводження з тваринами є несумісним з вимогами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині; право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені відповідно до цього Закону; відповідальність за жорстоке поводження з тваринами .
		Жорстоке поводження з тваринами згідно статті 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», це знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило мучення, завдало їм фізичного страждання, тілесні ушкодження, каліцтво або призвело до загибелі, нацьковування тварин одна на одну та на інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, залишення домашніх та сільськогосподарських тварин напризволяще, у тому числі порушення правил утримання тварин.
		Відповідно до статті 5 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», забороняються пропаганда жорстокого поводження з тваринами, заклики до жорстокого поводження з ними, а також пропаганда мисливства в системі дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної і вищої освіти. Забороняється використання в розважальних або комерційних цілях матеріалів, що демонструють жорстоке поводження з тваринами.
		За порушення вимог Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», винні особи несуть кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність згідно із законом /стаття 35 цього Закону/.
		Матеріалами справи, а також з витребуваного з відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області (бувшого Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області) матеріалу за заявою ОСОБА_3 про можливе жорстоке поводження із домашніми тваринами зі сторони ОСОБА_19 (довідка № 679) судом встановлено, що 30.04.2020р. до Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області звернулась ОСОБА_3 із заявою, в якій просила провести перевірку по факту жорстокого поводження з домашніми тваринами (двома котами), за сторони ОСОБА_19 , жительки села Корделівка Калинівського району Вінницької області, яка сама зняла знущання на відео та виклала в мережі Інтернет. Дана заява була зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області) - 30.04.2020р. за № 2134.
		У своєму письмовому поясненні, поданому на ім`я начальника Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області полковника поліції Короля О., ОСОБА_3 дослівно зазначає: «Повідомляю Вам про адміністративне правопорушення щодо жорсткого поводження з тваринами, а саме: в мережі Інтерне я побачила відео, яке містило факти жорстокого поводження з тваринами, а саме з котами, розміщене ОСОБА_19 на сторінці Інстаграм « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке належить туристичному агентству «Ilonia.Tours», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На відео ОСОБА_19 жбурляє двох котів з особливою жорстокістю об бетонне покриття в присутності малолітньої дитини, знімаючи це на камеру, тим самим порушуючи Закон про захист тварин від жорстокого поводження. Враховуючи вище написане, прошу: 1. Прийняти та невідкладно зареєструвати цю заяву про вчинення адміністративного правопорушення; 2. Скласти протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.89 КУпАП та вжити всіх передбачуваних законом заходів для встановлення події, складу адміністративного правопорушення особи, яка його вчинила та притягнення її до адміністративної відповідальності; 3. Конфіскувати тварин у даної громадянки, так як перебування тварин у власника становить загрозу для їхнього життя та здоров`я. Про виконання прошу повідомити на вищезазначену адресу. До заяви додаю відео на якому зафіксовано правопорушення. Пояснення записано власноруч. ОСОБА_3 30.04.2020р.».
		Вказане письмове пояснення, ОСОБА_3 опублікувала ІНФОРМАЦІЯ_3 о 15.12год. в соціальній мережі Фейсбук (в альбомі « Добро починається з тебе »), до якого зробила допис наступного змісту: «Звернення до небайдужих громадян України! Багатьох людей з різних куточків країни після перегляду відеоролика ІНФОРМАЦІЯ_8, в якому ОСОБА_19 жорстоко поводиться із тваринами, викликало шквал обурення. Сьогодні в Калинівському відділі поліції на цього нелюда в обличчі жінки було написано заяву, яку в позивача не охоче, але все ж таки прийняли. Давайте разом дамо цій історії всеукраїнського розголосу, аби порушниця понесла відповідальність». 
		Цього ж дня, ОСОБА_3 в соціальній мережі Фейсбук (в альбомі « Волонтерська родина Калинівщини ») розмістила пост «Дорогі Калинівчани. До мене звернулась голова організації з захисту тварин, як до місцевої активістки та волонтера. Знайомтеся , це ОСОБА_19 , жителька села Корделівка Калинівського району Вінницької області. Жорстокість та бездушність цієї жінки до братів наших менших розриває серце. Ми із головою організації захисту тварин ОСОБА_21 вважаємо, що така нелюдська поведінка має бути покарана. Просимо вашої підтримки, поширення та максимального розголосу цієї історії. Заява на правопорушницю ІНФОРМАЦІЯ_9. Максимальний репост, будь ласка! Чим більшого розголосу набере ця історія, тим більше в нас шансів покарати жорстокість!».
		11.07.2020р. о 18.46год. ОСОБА_3 в соціальній мережі Фейсбук (зокрема в альбомі «Волонтерська родина Калинівщини») опублікувала новий допис « Родина ОСОБА_19 , мабуть, знову захотіла аби ми, люди, які люблять та дбають про тварин, пригадали цей страшний випадок. Згадаємо із вами той жахливий епізод, як дівчина дозволяє собі жорстоке поводження із тваринами в присутності малолітньої дитини, а також вважає за потрібним знімати це на відео та висвітлювати на сторінці Інстаграм, яка належить туристичному агентству, і кожен із нас може в цьому запевнитись [до допису прикріпляю скриншот]. Наголошую, що в заяві вказала той факт, що не власниця дозволяє жорстоке поводження з тваринами, а дівчина ОСОБА_19 , яка оприлюднила це відео на сторінці, яка належить туристичному агентству, і це абсолютно різні речі [фото заяви теж додаю]. Сьогодні (11 липня) під час проведення мною та моєю волонтерською командою благодійного заходу до мене підійшла з криками, погрожуючи судом мама дівчини (за сумісництвом власниця того ж самого туристичного агентства). Поводження жінки було вкрай не толерантне та хамське. ОСОБА_20 , а це мама ОСОБА_19 , дозволила собі нетактовно зімною розмовляти: «В твої роки я вже на роботі працювала, а не на ринку співала!», «Скільки тобі заплатили за те, щоб ти це висвітлила?». Всі калинівчани знають, що на ринку ми співаємо для того, аби допомогти тому, хто цього потребує. На другий аргумент навіть не стану подумки відповідати, адже як на мене, то це буде не повага в першу чергу до самої себе. Я завжди відверта з кожних із вас і в цей раз буду також помаксиму. Скажу, що перестала перейматися цією історією після того, як дізналася, що ОСОБА_19 перебуває в положенні. Мані особисто стало шкода дівчину та майбутню дитину, адже стільки бруду було навколо цієї страшної історії. Але скажіть, будь ласка, як бути після такого поводження родиною ОСОБА_19 ?! Ці люди не те, що не хочуть розуміти своїх помилок, так вони готові звинувачувати незрозуміло в чому інших. Відео жорстокого поводження з тваринами ОСОБА_19 можна переглянути за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9.
		Як вбачається з письмової заяви ОСОБА_19 від 30.04.2020р., яка міститься з матеріалах відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області (бувшого Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області), оформленого за заявою ОСОБА_3 про можливе жорстоке поводження із домашніми тваринами зі сторони ОСОБА_19 (довідка № 679), ОСОБА_19 підтвердила, що відео із котенятами, яких вона виганяла з хати, вона особисто зняла та виклала в соціальну мережу Інстаграм.
		З довідки за підписом начальника СРПП № 2 Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Базалицького Я.І. «Про результати розгляду повідомлення гр. ОСОБА_3 про можливе жорстке поводження із тваринами» слідує, 30.04.2020р. до Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області надійшла заява гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про можливе жорстке поводження із домашніми тваринами зі сторони гр. ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Вказані звернення зареєстровані в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області) за № 2134, 2149, та з метою реагування на місце події направлено ГРПП підрозділу у складі начальника СРПП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Базалицького Я.І. Під час розгляду даного повідомлення, працівниками поліції встановлено, що приблизно рік тому гр. ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , жителька села Корделівка Калинівського району Вінницької області, виклала на своїй сторінці в соціальній мережі «Інстаграм» відео із домашнього архіву, у якому викидає із будинку на подвір`я домогосподарства кішок. Так, 21.03.2020р. невідома особа виклала повторно на своїй сторінці у мережі Інтернет дане відео. ОСОБА_3 переглянувши відео звернулась із заявою про можливе жорстоке поводження із тваринами. Опитавши по даному факту гр. ОСОБА_19 , вона повідомила, що дана подія сталась приблизно рік тому, та ніяких протиправних дій стосовно домашніх улюбленців вона не вчиняла, та не завдавала їм тілесних ушкоджень чи страждань. За результатами попереднього розгляду було встановлено, що в діях гр. ОСОБА_19 формально вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.89 КУпАП, але у зв`язку з тим, що відповідно до ст.38 КУпАП, строк адміністративного стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, тому можливості для притягнення до адміністративної відповідальності немає, а подальший розгляд звернення здійснено у порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян». 
		Відповідно до ст.ст. 28, 68 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню що принижує його честь та гідність. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статті 297, 299 ЦК України передбачають, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, про захист своєї ділової репутації
		Згідно зі ст.277 ЦК України, ч.4 ст.32 Конституції України, ст.10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожному гарантується судовий захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.
		Разом із тим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст.34 Конституції України).
		Цивільно-правовий захист честі, гідності та ділової репутації від певних висловлювань допустимий лише при дотриманні свободи думки і слова, вільного вираження своїх поглядів та переконань, закріплених в ст.34 Конституції України, необхідність обмежувати вираження думок є менш гострою стосовно публічних осіб.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		Таким чином, за змістом норми цієї статті Конвенції, свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критика представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини, і втрутитись у процес реалізації особою права на свободу дотримуватись своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію тощо, національна влада може лише у випадках, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.
		Із роз`яснень, викладених у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Згідно з ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності і честі фізичної особи а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		За приписами ст.30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
		Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів, недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.
		В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австралії» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		Згідно з роз`ясненнями п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності і честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідно до ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції.
		Аналіз зазначеного національного законодавства та ст.10 Конвенції і практики її застосування свідчать про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.
		Із роз`яснень, викладених у п.16 Постанови вбачається, відповідно до ст.40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
		З абзацу 6 пункту 3 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням про офіційне тлумачення положення ч.1 ст.7 Цивільного кодексу Української РСР від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003, вбачається, що проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових осіб та службових осіб неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Суд підкреслює, що, межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то можуть бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.  
		Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
		З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		З поданої позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_2 звернулась до Калинівського районного суду Вінницької області із вказаним позовом до ОСОБА_3 , в якому просить: 1) визнати недостовірною та такою, що порушує її право на повагу до її гідності, честі та недоторканості ділової репутації інформацію, розповсюджену ОСОБА_3 в соціальній мережі Фейсбук відносно неї; 2) зобов`язати ОСОБА_3 спростувати поширену відносно неї недостовірну інформацію, опубліковану на сторінці в соціальній мережі Фейсбук шляхом публікації в соціальній мережі Фейсбук допису із спростуванням та вибаченням; 3) зобов`язати ОСОБА_3 не публікувати відносно неї дописи, публікації в соціальній мережі Інтернет та Фейсбук; 4) стягнути з ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 200000,00грн.; 5) стягнути з ОСОБА_3 на її користь судові витрати та витрати на правову допомогу.
		Позивач, розпорядившись своїми правами на власний розсуд визначила предмет, підстави позову, його обґрунтування.
		Частинами 1 та 5 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
		Відповідно до частин 1, 2 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно із ч.2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Виходячи з вимог процесуального закону, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, задоволення позовних вимог, у зв`язку із недоведеністю заперечень проти позову.
		Згідно з положеннями статті 277 ЦК України і норм ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Разом з цим, позивач повинен довести факт поширення відповідачем недостовірної інформації, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		В порушення зазначених вище норм матеріального та процесуального закону, позивачем ОСОБА_2 на підтвердження своїх позовних вимог не надано суду жодних належних та допустимих доказів, зокрема які б містили усі обов`язкові елементи складу юридичного правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, а саме не доведено, що поширена інформація стосувалась її безпосередньо чи очолюваного нею туристичного агенства.
		Крім цього, позивачем у мотивувальній частині поданого позову не наведено конкретного тексту поширеної відповідачем ОСОБА_3 інформації особисто щодо неї та/або очолюваного нею туристичного агентства «Ilonia Tours», яка на думку позивача є недостовірною і такою, що потребує спростування, а у прохальній частині позовної заяви, позивачем не зазначено яку саме недостовірну інформацію, опубліковану відповідачем ОСОБА_3 в соціальній мережі Фейсбук, необхідно спростувати. 
		Отже, позивач не довела порушення її особистих немайнових прав, оскільки інформація, що була розміщена в соціальній мережі Фейсбук, стосувалась безпосередньо дій громадянки ОСОБА_19 , які на суб`єктивну думку ОСОБА_3 мали ознаки жорстокого поводження із домашніми тваринами, та з приводу яких вона реалізуючи своє право, гарантоване діючим національним законодавством, звернулась до Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, та не стосувалась особисто позивача ОСОБА_2 чи діяльності очолюваного нею туристичного агентства «Ilonia Tours».
		Суд наголошує, що відкрито оприлюднене звернення ОСОБА_3 до Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області щодо проведення перевірки за фактом жорсткого поводження із домашніми тваринами зі сторони громадянки ОСОБА_19 , є вираженням суб`єктивної думки і поглядів, направлених на критичну оцінку дій безпосередньо ОСОБА_19 , тобто є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню та доведенню стосовно їх правдивості, та по своїй суті стосується лише інформуванням компетентних органів, а також громадськості про суспільно значиму подію.
		Таким чином, відповідачем висловлена лише суб`єктивна оцінка щодо дій ОСОБА_19 , яка відображає лише її негативне ставлення до останньої, як особи, що порушує вимоги Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», та є оціночними судженнями, крім того, оприлюднені письмове пояснення ОСОБА_3 до органу поліції, та посилання при цьому на відео, яке було оприлюднене самою ОСОБА_19 в соціальній мережі Фейсбук, не містять будь-яких фактичних даних щодо висловлювань (звинувачень) відносно позивача та очолюваного нею туристичного агентства. 
		Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 19 постанови № 1 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобах масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому числі і засоби масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
		Отже, ОСОБА_19 , якщо б вважала, що публікацією письмового пояснення та відео, а також коментарями до них, були порушені її немайнові права, мала можливість їх захистити в передбаченому законом порядку.
		Відповідно до частин 2,3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає  у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;   у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;  у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;  у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.  Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		За змістом роз`яснень, які містяться в абзаці 2 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з послідуючими змінами та роз`ясненнями зазначено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішення спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
		При розгляді даної справи, ОСОБА_2 не було надано належних та допустимих доказів у підтвердження протиправності дій відповідача.
		За таких обставин, суд приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди.
		Оскільки позов залишається без задоволення, то суд не вирішує питання про перерозподіл судових витрат відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України.
		Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Керуючись ст.ст. 141, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації - залишити без задоволення.
		Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Калинівський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...