Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/1963/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв.
Надіслано для оприлюднення: 23.03.2021. Зареєстровано: 23.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2021.
Дата набрання законної сили: 01.11.2021
Результат оскарження 01.11.2021 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15.03.2021р. Справа № 917/1963/20 
		 
		Суддя господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н.С. розглянувши матеріали
		за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030)
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-БІЛДІНГ" (36014, м. Полтава, вул. Європейська, 21, оф. 207, код ЄДРПОУ 42113252) 
		про стягнення грошових коштів,
		 
		Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
		 
		 ВСТАНОВИВ:
		Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 2145/20 від 16.12.2020р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-БІЛДІНГ" (далі - ТОВ "СВ-БІЛДІНГ", відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про виконання робіт № 10-07-20/2 від 10.07.2020р. в сумі 441 433,46грн., з яких 253 254,97грн. - аванс з урахуванням індексу інфляції, 28 749,49грн. - пеня,159 429,00грн. - штраф.
		Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань в частині виконання робіт, обумовлених умовами Договору про виконання робіт № 10-07-20/2 від 10.07.2020р., неповерненням позивачу суми попередньої оплати за вказаним Договором, внаслідок чого позивач на підставі приписів чинного законодавства України вимагає від відповідача повернення суми попередньої оплати з нарахованими штрафом, пенею та інфляційними втратами.
		Згідно витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2020р. даний позов переданий на розгляд судді Ореховській О.О.
		Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.12.2020р. позовну заяву ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі № 917/1963/20; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
		Про відкриття провадження у справі позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення - ухвали суду від 21.12.2020р. (а.с. 28, 31).
		 
		12.02.2021р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1665), відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню за мотивами, викладеними у відзиві. Зокрема, зазначає, що підрядні роботи не виконано у повному обсязі через порушення позивачем своїх договірних зобов"язань щодо сплати авансового платежу у повному обсязі ( до 50% загальної вартості), обумовлених умовами Договору про виконання робіт № 10-07-20/2 від 10.07.2020р., у зв"язку з чим відповідачем направлено позивачу лист від 21.09.2020 р. вих. № 947 з вимогою оплатити авансовий платіж по Договору в розмірі 50% від суми вказаної в п. 3.3. Договору ( ціна Договору - 1 594 290, 00 ГРН.) . Також відповідач заперечує щодо розміру нарахованих позивачем інфляційних втрат, пені та штрафу та надав їх контррозрахунок, вказуючи на те, що при здійсненні вказаних нарахувань має братися до уваги не сума загальної вартості робіт по договору, а лише сума здійсненої позивачем попередньої оплати - 250 000, 00 грн.. 
		17.02.2021р. від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 1843), в якій позивач вважає доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, необґрунтованими та просить позовні вимоги задовольнити. Відповідач у відзиві, зокрема, зазначає, що умовами Договору не передбачено сплату саме 50 % попередньої оплати, а міститься умова ( п. 3.8 Договору) про сплату попередньої оплати в розмірі до 50% від загальної вартості робіт. Так як роботи відповідачем не було розпочато в обумовлені Договором строки ( липень - 15 жовтня 2020 р. - п.2.1 Договору), чим допущено невиконання Графіку робіт, що поставило під сумнів виконання Договору в цілому. Позивач також зазначає, що відповідачем гарантійним листом від 07.12.2020 р. ( а.с. 57) підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 250 000, 00 грн., та гарантовано повернення вказаної суми попередньої оплати до 31.12.2020 р.. Крім того, позивач зазначає, що до листа відповідача від 21.09.2020 р. вих. № 947 з вимогою оплатити авансовий платіж по Договору в розмірі 50% не додані належні та допустимі докази направлення вказаного листа позивачу.
		 
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відзив на позовну заяву подано відповідачем з порушенням строку на його подання. 
		Так, відповідно до ч.8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
		Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.12.2020р. встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов. Вказана ухвала суду направлена відповідачу за адресою вказаною у позовній заяві - 36014, м. Полтава, вул. Європейська, 21, оф. 207 і яка також співпадає з місцезнаходження відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
		Зазначена ухвала суду від 21.12.2020р. вручена відповідачу 11.01.2021р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 31). Отже, останнім днем строку надання відзиву є 26.01.2021 р. 
		Згідно штампу підприємства зв"язку відзив на позовну заяву відповідачем здано на поштове відділення 11.02.2021 р.; до господарського суду відзив надійшов 12.02.2021 р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду Полтавської області. 
		Таким чином, заявником пропущено 15 - денний строк для подання відзиву на позов, встановлений ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.12.2020р. Клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов відповідачем до суду не заявлялось. 
		Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Враховуючи вищевикладене, суд вирішує справу № 917/1963/20 за наявними матеріалами.
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. 
		У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
		Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч. 5 ст. 240 ГПК України).
		Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
		Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
		 
		Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
		10.07.2020р. між ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (позивач, за умовами договору - Замовник) та ТОВ "СВ-БІЛДІНГ" (відповідач, за умовами договору - Підрядник) укладено Договір № 10-07-20/2 про виконання робіт: Реконструкція ділянок теплової мережі від ЦТП по вул. Г. Сагайдачного, 8, котельні по вул. Ціолковського , 36 в м. Полтава (далі - Договір, Договір № 10-07-20/2 від 10.07.2020р. ) (а.с. 7-12).
		Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне :
		- Замовник доручає в межах договірної ціни, а Підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами, засобами, матеріалами, комплектуючими виробами виконати та здати за завданням відповідно до проектно-кошторисної документації та умов Договору у встановлений строк роботи, а Замовник зобов`язується прийняти й оплатити закінчені роботи (п. 1.1. Договору); 
		- Види робіт: ДК 021-2015: 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи. Реконструкція ділянок теплової мережі від ЦТП по вул. Г.Сагайдачного,8 котельні по вул.Ціолковського,36 в м. Полтава (п. 1.2. Договору);
		- Обсяг (перелік) робіт та вимоги до виконання робіт визначаються проектно-кошторисною документацією (п. 1.4. Договору);
		- Термін виконання робіт (згідно графіка виконання робіт (Додаток № 2): липень - 15 жовтня 2020р. Термін виконання робіт може переглядатися при виникненні обставин, що не залежать від Підрядника і перешкоджають виконанню робіт у встановлений термін. Рішення про зміну термінів виконання робіт оформлюється додатковою угодою (п. 2.1. Договору);
		- Ціна Договору визначається на основі кошторису, що є невід`ємною частиною Договору, і складає: 1 594 290,00 грн. (один мільйон п`ятсот дев`яносто чотири тисячі двісті дев`яносто гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ - 265 715,00 грн. (п. 3.3. Договору);
		- Розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника в наступному порядку: після підписання цього Договору Замовник перераховує Підряднику попередню оплату в розмірі до 50 % від загальної вартості робіт згідно виставленого рахунку протягом 10 банківських днів, остаточний розрахунок за фактично виконані роботи проводиться Замовником на підставі підписаних Сторонами актів виконаних робіт за формами КБ-2В та КБ-3 протягом 6 ( шести) місяців з дати їх підписання (п. 3.8. Договору);
		- Здавання-приймання робіт по цьому Договору здійснюється відповідно до чинних норм і правил та оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3 (п. 5.1. Договору);
		- Замовник має право на розірвання Договору у випадку невиконання Підрядником своїх зобов"язань повідомивши про це останнього не менше, ніж за 20 календарних днів (п. 4.1. Договору);
		- Замовник щомісячно зобов`язується протягом 10 днів з моменту отримання від Підрядника актів здачі - приймання виконаних робіт, складеного за формою КБ-2в та КБ-3, передбачених цим Договором відповідно до його вимог підписати акт здачі-приймання виконаних робіт, або надати мотивовану відмову у його підписанні. Якщо протягом 5 робочих днів Замовник не підпише акт здачі-приймання виконаних робіт або не надасть мотивовану відмову, то робота вважається прийнятою та підлягає оплаті відповідно до умов цього Договору (п. 5.2. Договору);
		- За невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України (п. 6.1. Договору);
		- У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань Підрядником при виконанні та здачі робіт, він сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення виконання зобов`язань за кожний день прострочення, а у разі здійснення попередньої оплати, він також, крім сплати штрафних санкцій, повертає Замовнику отримані кошти з урахуванням індексу інфляції. Розмір санкцій обчислюється від суми (вартості) невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов`язання до моменту його виконання (п. 6.3. Договору);
		-У випадку прострочення виконання зобов`язання Підрядником протягом 30 (тридцять) робочих днів, додатково нараховується штраф у розмірі 10% від вартості невиконаних вчасно робіт (п. 6.5. Договору);
		- зміна умов цього Договору та його дострокове розірвання можливе за взаємною згодою Сторін або з підстав, передбачених чинним законодавством України. Зміна умов цього Договору та його дострокове розірвання оформлюється додатковою угодою, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками сторін є невід`ємною частиною цього Договору (п. 10.1. Договору);
		- Сторона, що прийняла рішення про розірвання Договору або призупинення його дії повинна повідомити про це письмово іншу сторону не менше, ніж за 10 (десять ) робочих днів до розірвання Договору або призупинення його дії. Якщо протягом цього строку обставини, що зумовили таке рішення, суттєво не змінилося, сторона, що виявила ініціативу, має право розірвати Договір з дотриманням умов цього Договору та вимог чинного законодавства України (п. 10.3. Договору);
		- Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє до 31.12.2020р., але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за цим Договором (п. 11.1. Договору).
		Сторонами підписано наступні додатки до договору: Додаток № 1 "Договірна ціна на будівництво Реконструкція ділянок теплової мережі від ЦТП по вул. Г. Сагайдачного, 8, котельні по вул. Ціолковського , 36 в м. Полтава, що здійснюється в 2020 році"; Додаток № 2 "Графік на виконання будівельно - монтажних робіт по об`єкту: "Реконструкція ділянок теплової мережі від ЦТП по вул. Г. Сагайдачного, 8, котельні по вул. Ціолковського , 36 в м. Полтава", (а.с. 10-12).
		Відповідачем виставлено позивачеві рахунок на проведення попередньої оплати на суму 797 145,00грн. (а.с. 13).
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що ним на виконання умов п. 3.8 Договору було перераховано відповідачу аванс у розмірі 250 000,00 грн., на підтвердження чого позивач надав платіжне доручення № 1070 від 03.08.2020р. (а.с. 14).
		Позивач зазначає, що після отримання авансу за Договором у розмірі 250 000,00грн. відповідач не розпочав виконання обумовлених цим Договором робіт.
		Позивачем на адресу відповідача направлено вимогу - претензію від 10.09.2020р. за № 29-17/1543 з вимогою терміново виконати роботи відповідно до Графіку на виконання робіт (додаток № 2 до Договору), яка залишена відповідачем без виконання. 
		Відповідач направив на адресу позивача гарантійний лист від 07.12.2020р. за № 18 в якому відповідач підтвердив заборгованість перед позивачем в сумі 250 000,00грн. попередньої оплати і гарантував здійснити повернення попередньої оплати до 31.12.2020р. (а.с. 57).
		Позивач на підставі п. 4.1.7. Договору та ст. 849 Цивільного кодексу України відмовився від Договору з огляду на закінчення строку виконання робіт, надіславши відповідачу лист - вимогу за № 29-1/2102 від 09.12.2020р. про розірвання Договору (а.с. 55). 
		Позивач зазначає, що відповідач до теперішнього часу аванс в сумі 250 000,00 грн. не повернув.
		Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про стягнення з відповідача 250 000,00 грн. авансового платежу. Крім цього, позивач на підставі умов Договору та приписів чинного законодавства України нарахував та заявив до стягнення з позивача 28 749,49грн. пені, 159 429,00грн. штрафу та 3 254,97грн. інфляційних витрат.
		 
		При прийнятті рішення суд керувався наступним.
		Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.
		Позивач, в обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача авансового платежу, посилається, зокрема, на норми ст. 837 та ст. 849 ЦК України.
		Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. 
		Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені ст. 849 ЦК України, відповідно до якої:
		1) замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);
		2) якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);
		3) якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);
		4) замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. (частина четверта статті).
		Правовий аналіз положень ст. 849 ЦК України дозволяє дійти висновку, що вони встановлюють підстави для відмови замовника від договору підряду та відповідні правові наслідки такої відмови. При цьому, положення ч. ч. 2, 3 та 4 ст. 849 ЦК України містять самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій (див. постанову Верховного Суду Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.12.2019р. у справі № 911/1570/18). 
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до відповідача з листом № 29-17/2102 від 09.12.2020р., повідомив про відмову від Договору № 10-07-20/2 від 10.07.2020р. на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України, з посиланням на те, що станом на 09.12.2020р. роботи за Договором, термін виконання яких (згідно графіка виконання робіт (додаток 2) становить липень -15 жовтня 2020р. , відповідачем не розпочато. 
		 
		 
		Суд встановив, що в п. 2.1. Договору узгоджено термін виконання робіт (згідно графіка виконання робіт (Додаток №2): липень - 15 жовтень 2020р. У Додатку №2 "Графік на виконання будівельно - монтажних робіт по об`єкту: "Реконструкція ділянок теплової мережі від ЦТП по вул. Г. Сагайдачного, 8, котельні по вул. Ціолковського , 36 в м. Полтава", який є невід`мною частиною Договору, визначено види робіт та періоди їх виконання (а.с. 10-11).
		Оскільки сторони у договорі обумовили строк виконання відповідачем робіт за договором, то згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Суд встановив, що на виконання умов п. 3.8 Договору позивачем було перераховано відповідачу аванс у розмірі 250 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1070 від 03.08.2020р. (а.с. 14).
		Після отримання авансу за Договором у розмірі 250 000,00грн. відповідач, як підрядник, не розпочав виконання робіт у строки обумовлені цим Договором, мотивуючи це тим, що замовник (позивач) не у повному обсязі сплатив суму авансу згідно виставленого рахунку, а саме замість 797 145,00грн. замовник сплатив лише 250 000,00грн. 
		При цьому суд критично відноситься до тверджень відповідача щодо наявності у позивача обов`язку згіно умов Договору перерахувати відповідачу саме 50% попередньої оплати з огляду на наступне. 
		З аналізу п. 3.8. Договору вбачається, що розмір визначеної сторонами попередньої оплати становить - до 50% від загальної вартості робіт, що, на думку суду, є позначенням приблизної межі у здійсненні попередньої оплати, яка може коливатися від 1до 50%. А тому перерахування позивачем в рахунок здійснення попередньої оплати 250 000,00грн., що становить близько 15,68% загальної вартості робіт, відповідає умовам Договору і є свідченням належного виконання позивачем договірних зобов`язань в частині здіснення попередньої оплати. 
		Позивачем на адресу відповідача направлено вимогу - претензію від 10.09.2020р. за № 29-17/1543 з вимогою терміново виконати роботи відповідно до Графіка на виконання будівельно - монтажних робіт (додаток № 2 до Договору), яка була залишена відповідачем без виконання. 
		В подальшому відповідач направив на адресу позивача гарантійний лист від 07.12.2020р. за № 18, в якому підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в сумі 250 000,00грн. попередньої оплати і гарантував здійснити повернення попередньої оплати у строк до 31.12.2020р. (а.с. 57).
		Таким чином, суд дійшов до висновку, що направивши позивачу гарантійний лист відповідач цим самим визнав наявність порушення умов Договору № 10-07-20/2 від 10.07.2020р. та необхідність повернення суми сплаченого позивачем авансового платежу.
		Відповідач повернення авансового аванс в сумі 250 000,00 грн. у визначений строк не здійснив. 
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до відповідача з листом № 29-17/2102 від 09.12.2020р., повідомив про відмову від Договору № 10-07-20/2 від 10.07.2020р. на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України, з посиланням на те, що станом на 09.12.2020р. роботи за Договором, термін виконання яких (згідно графіка виконання робіт (додаток 2) становить липень -15 жовтня 2020р. , відповідачем не розпочато. 
		Відтак позивач, як замовник скористався власним безумовним правом, передбаченим ч. 4 ст. 849 ЦК України, щодо розірвання Договору № 10-07-20/2 від 10.07.2020р. в односторонньому порядку, а до суду звернувся з позовною вимогою про повернення авансового платежу замовнику (позивачу).
		Відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. 
		При цьому слід зауважити, що положення ст. 849 ЦК України, на яку посилається позивач, не встановлюють права замовника на повернення попередньої оплати за договором, а передбачають право замовника на відшкодування збитків підрядником (див. постанову Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.12.2019р. у справі № 911/1570/18). 
		Суд критично відноситься на посилання відповідача, як на докази виконання договірних зобов"язань та використання авансу позивача (залучені до заперечення за вх. № 2204 від 26.02.2021р.), на рахунок - фактуру № СФ-000021 від 07.09.2020р., видаткову накладну № РН-0000021 від 07.09.2020р. та акт виконаних робіт № 39 від 09.09.2020р., оскільки зазначені докази не містять жодного посилання на Договір № 10-07-20/2 від 10.07.2020р.
		На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для повернення авансового платежу в сумі 250 000,00грн. за Договором № 10-07-20/2 від 10.07.2020р. 
		Одночасно суд вважає за необхідне зазначити наступне. 
		У справі, яка розглядається, судом встановлено, що підрядник не приступив до виконання підрядних робіт по Договору.
		Докази, надані відповідачем на підтвердження виконання договірних робіт, а саме рахунок - фактура № СФ-000021 від 07.09.2020р., видаткова накладна № РН-0000021 від 07.09.2020р. та акт виконаних робіт № 39 від 09.09.2020р., не є належними доказами виконання робіт саме Договору № 10-07-20/2 від 10.07.2020р. 
		Отже судом встановлено, що відмова позивача від Договору № 10-07-20/2 від 10.07.2020р., за відсутності доказів виконання (часткового виконання) відповідачем підрядних робіт, слугувала підставою для припинення зобов`язань сторін по Договору.
		Таким чином, з припиненням дії Договору сума сплаченого позивачем авансу втратила ознаки авансу та стала майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.02.2019р. № 910/21154/17). 
		Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом заявлення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. 
		У даному випадку, позивач має право звернутися з позовом до суду, застосувавши до спірних правовідносин ч. 4 ст. 849 ЦК України у сукупності з приписами та ст. 1212 ЦК України. (див. постанову Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.12.2019р. у справі № 911/1570/18). 
		На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача авансового платежу в сумі 250 000,00грн. так як позивачем невірно обрано спосіб захисту.
		 
		За неналежне виконання відповідачем умов Договору та приписів чинного законодавства України позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 28 749,49грн. за період з 16.10.2020р. по 09.12.2020р. ( п. 6.3. Договору) та штраф у розмірі 10% від вартості невиконаних вчасно робіт (п. 3.3. Договору - 1 594 290,00грн.) у розмірі в сумі 159 429,00грн. (п. 6.5. Договору). Також за порушення виконання грошового зобов"язання щодо повернення попередньої оплати позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати в сумі 3 254,97грн. за період серпень - жовтень 2020р. (розрахунок - наведений в тексті позовної заяви).
		Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
		Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 Господарського кодексу України (далі - ГК України) є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
		Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
		Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).
		Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Умовами Договору сторони передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань Підрядником при виконанні та здачі робіт, він сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення виконання зобов`язань за кожний день прострочення, а у разі здійснення попередньої оплати, він також, крім сплати штрафних санкцій, повертає Замовнику отримані кошти з урахуванням індексу інфляції. Розмір санкцій обчислюється від суми (вартості) невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов`язання до моменту його виконання (п. 6.3. Договору). У випадку прострочення виконання зобов`язання Підрядником протягом 30 (тридцять) робочих днів, додаткового нараховується штраф у розмірі 10% від вартості невиконаних вчасно робіт (6.5. Договору).
		Тобто, умовами Договору сторони погодили застосування у разі неналежного виконання підрядником договірних зобов"язань пені та штрафу одночасно.
		Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові 02.04.2019р. у справі №917/194/18, одночасне стягнення штрафу та пені не є притягненням до подвійної відповідальності та не суперечить ст. 61 Конституції України. Наведена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018р. у справі №911/2813/17, від 22.03.2018р. у справі №911/1351/17, від 25.05.2018р. у справі №922/1720/17, відповідно до якої одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно із ст.549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
		Суд встановив, що дії відповідача є порушенням умов Договору № 10-07-20/2 від 10.07.2020р., що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені, штрафу) відповідно до п. 6.3. та п. 6.5. вказаного Договору.
		Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені та штрафу судом встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов Договору та вимогам чинного законодавства України.
		Як зазначалося вище, позивач на підставі умов Договору та приписів ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні витрати в сумі 3 254,97грн., розрахунок яких здійснено на суму попередньої оплати в розмірі 250 000,00грн.
		Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		З огляду на те, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення авансового платежу, а інфляційні витрати є похідними вимогами від грошового зобов`язання (у даному випадку - авансовий платіж) суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині нарахування інфляційних втрат в сумі 3 254,97грн. 
		Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 28 749,49грн. пені та 159 429,00грн. штрафу обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині - позов задоволенню не підлягає.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити частково.
		 
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-БІЛДІНГ" (36014, м. Полтава, вул. Європейська, 21, оф. 207, код ЄДРПОУ 42113252) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030) 28 749,49грн. пені, 159 429,00грн. штрафу, а також 2 822,68грн. витрат по сплаті судового збору.
		 
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Повне рішення складено 19.03.2021р.
		 
		 
		Суддя О.О. Ореховська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...