Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/16947/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.03.2021. Зареєстровано: 24.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2021.
Дата набрання законної сили: 15.03.2021
Номер судового провадження: 22-ц/4808/279/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/16947/19 
		Провадження № 22-ц/4808/279/21 
		Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А. 
		Суддя-доповідач Томин 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 березня 2021 року м. Івано-Франківськ
		Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
		головуючої            Томин О.О.,
		суддів:            Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.,
		за участю секретаря    Капущак С.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати» на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене суддею Пастернак І.А. 1 грудня 2020 року в м. Івано-Франківську, повний текст якого виготовлено 7 грудня 2020 року, у справі за позовом  ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
		в с т а н о в и в:
		У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДП «ВО «Карпати» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач відповідно до наказу №1347-к від 17.04.2018 року працював на ДП «ВО «Карпати» оператором верстатів з програмним керуванням (нарізки провідника) 3-го розряду в цеху №1.
		14.08.2019 року йому як солдату запасу Івано-Франківським ОВК було вручено припис за №7/439, згідно якого запропоновано 20.08.2019 року вибути у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 для прийняття на військову службу за контрактом. 22 серпня 2019 року ОСОБА_1 подав керівнику ДП ВО «Карпати» заяву, в якій просив відповідно до вимог статті 119 Кодексу законів про працю України увільнити його від виконання покладених обов`язків на час проходження військової служби за контрактом в особливий період із збереженням місця роботи, посади і середньої місячної заробітної плати. До заяви ним було додано припис №7/439 від 14 серпня 2019 року.
		Однак наказом від 22.08.2019 року №4301-к позивач був звільнений з посади оператора верстатів з програмним керуванням (нарізка провідників) 4 розряду цеху №1 - заготівельний ДП «ВО «Карпати» на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України - у зв`язку із вступом на військову службу у ЗС України.
		Вважає даний наказ незаконним та просить його скасувати, поновити його на зазначеній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.08.2019 року по час прийняття рішення суду.
		Рішенням Івано-Франківського міського суду від 1 грудня 2020 року позов задоволено. Наказ ДП «ВО «Карпати» №4301-к від 22 серпня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади оператора верстатів з програмним керуванням (нарізка провідників) 4 розряду, цеху №1 - заготівельний на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді оператора верстатів з програмним керуванням (нарізка провідників) 4 розряду цеху №1 - заготівельний у ДП «ВО «Карпати» з 22 серпня 2019 року. Стягнуто з ДП «ВО «Карпати» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 серпня 2019 року по 1 грудня 2020 року в розмірі 229829,93 грн. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 14769,63 грн. звернуто до негайного виконання. Стягнуто з ДП ВО «Карпати» на користь держави судовий збір в розмірі 1536,80 грн.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, ДП «ВО «Карпати» подало апеляційну скаргу. Вважає його незаконним та необґрунтованим.
		На думку апелянта, оскільки спір між сторонами є трудовим, справу слід було розглядати у порядку спрощеного позовного провадження. Натомість судом першої інстанції розгляд даної справи було здійснено за правилами загального позовного провадження, що призвело до збільшення строків розгляду справи та спричинило завищення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які підлягають стягненню з ДП «ВО «Карпати».
		Крім того, судом не враховано положень трудового законодавства щодо періоду виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу  не більше як за один рік. Лише у випадку, якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Проте, позивач не з`явився в судове засідання, призначене на 3 лютого 2020 року, що призвело до збільшення строку розгляду справи та нарахування компенсації за час вимушеного прогулу.
		Посилається і на те, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22 серпня 2019 року по 1 грудня 2020 року направлено відповідачу лише 30 листопада 2020 року та отримано ним 3 грудня 2020 року, тобто після прийняття оскаржуваного рішення суду. На час подання позовної заяви позивач розрахунку ціни позову не надав, на що неодноразово звертала увагу представник відповідача.
		Вказує і на те, що позивачем невірно застосовано період нарахування коштів середньомісячного заробітку, оскільки відповідно до спірного наказу днем звільнення є 22 серпня 2019 року, а в силу норм трудового законодавства працівник вважається звільненим на наступний день, тобто 23 серпня 2019 року.
		Зважаючи на вищенаведене, вважає, що розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу не може становити більше 176469,00 грн. за період з 23 серпня 2019 року по 23 серпня 2020 року.
		Також зазначає, що на час укладення ОСОБА_1 контракту в Україні особливий період не діяв, у зв`язку з чим гарантії, передбачені ч. 3 ст. 119 КЗпП України не розповсюджувались. Позивач добровільно змінив роботодавця ДП «ВО «Карпати» на Міністерство оборони України, уклавши з ним строковий трудовий договір, у зв`язку з чим підстав для збереження місця роботи, посади та середнього заробітку у ДП «ВО «Карпати» не було.
		З огляду на вищенаведене просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду від 1 грудня 2020 року та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
		ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 подали відзив на апеляційну скаргу, в якому покликаються на те, що згідно норм Закону України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби» процесуальні строки зупиняються до закінчення карантину. Щодо відсутності позивача на судовому засіданні 3 лютого 2020 року, то вказують, що останній перебував у зоні ООС, а на судовому засіданні була присутня його представник  ОСОБА_2 , що не могло спричинити жодного збільшення строку розгляду справи. Вважають, що поновлення на посаді та розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу має здійснюватися саме з 22 серпня 2019 року. Вказують, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22 серпня 2019 року по 1 грудня 2020 року здійснено судом самостійно. А посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач уклав строковий договір з Міністерством оборони України є безпідставним та необґрунтованим, оскільки ним укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України під час кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, і таким чином, як військовослужбовець, він ніс службу особливого характеру під час дії в державі особливого періоду, а тому користується пільгами, передбаченими статтею 39 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та частиною третьою статті 119 КЗпП України. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
		В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала.
		Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. Представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи без їх участі. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 13.01.2015 року був прийнятий на роботу на Державне підприємство «Виробниче об`єднання «Карпати» учнем оператора верстатів з програмним керуванням дільниці нарізки провідників в цех №210  складальний, на умовах трудового договору відповідно до наказу №12-к від 13.01.2015 року, а 19.04.2018 року  оператором верстатів з програмним керуванням (нарізки провідника) 3-го розряду в цех №1  заготівельний відповідно до наказу №1347-к від 17.04.2018 року, про що свідчить копія його трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.01.2015 року (а.с. 12-14).
		Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_3 від 26.10.2017 року позивач є учасником бойових дій (а.с. 15).
		Згідно припису ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 від 14.08.2019 року №7/439 солдату запасу ОСОБА_1 запропоновано 20.08.2019 року вибути у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 смт. Делятин для проходження військової служби за контрактом (а.с. 20).
		20.08.2019 року позивач на ім`я керівника ДП ВО «Карпати» подав заяву, в якій просив відповідно до вимог статті 119 КЗпП України увільнити його від виконання покладених обов`язків на час проходження військової служби за контрактом в особливий період із збереженням місця роботи, посади, збереженням середньої місячної заробітної плати (а.с. 17).
		Встановлено також, що наказом в.о. генерального директора ДП ВО «Карпати» ОСОБА_4 від 30.08.2019 року №4301-к ОСОБА_1 звільнено з роботи 22.08.2019 року на підставі п. 3 ст. 36 КзпП України у зв`язку зі вступом на військову службу (а.с. 16).
		Згідно копії контракту від 22.08.2019 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України терміном 6 місяців (а.с. 18-19).
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України під час кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, і як військовослужбовець несе службу особливого характеру під час дії в державі особливого періоду, а тому користується пільгами, передбаченими статтею 39 ЗУ Про військовий обов`язок і військову службу та частиною третьою статті 119 КЗпП України, з огляду на що його звільнення є незаконним і тягне за собою поновлення порушених прав працівника, зокрема, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі. Разом з тим, при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом було взято до уваги суми доходу позивача за червень-липень 2019 року та обчислено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.08.2019 року до 01.12.2020 року.
		Апеляційний суд не може в повній мірі погодитися із такими висновками з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 36 КзпП України підставою припинення трудового договору є: призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу
		Частиною 3 ст. 119 КзпП України передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
		За змістом ч. 2 ст. 39 ЗУ Про військовий обов`язок і військову службу громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України.
		З положень зазначених норм законів вбачається, що гарантії, передбачені частинами третьою, четвертою статті 119 КЗпП України, надаються не тільки особам, які були призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, але і тим, що були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду.
		Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі №813/402/17 (провадження №61-609апп19), постанові Верховного Суду від 1 жовтня 2020 року у справі №495/11611/18 (провадження №61-3744св20).
		Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, ДП ВО «Карпати» посилалось на те, що на час укладення ОСОБА_1 контракту в Україні особливий період не діяв, у зв`язку з чим гарантії, передбачені ч. 3 ст. 119 КЗпП України не розповсюджувались.
		Однак з даного приводу слід зазначити наступне.
		Так, визначення «особливого періоду» наведено у Законі України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до статті 1 якого: мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період -період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі №813/402/17 (провадження №61-609апп19) зауважує, що за змістом наведених визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
		Такої ж позиції дотримувалося й Міністерство оборони України, про що свідчить його лист від 1 жовтня 2015 року №322/2/8417, у якому зазначено, що особливий період в Україні настав з 17 березня 2014 року на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та триває дотепер, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на Сході України.
		За змістом пункту 8 контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу ОСОБА_1 уклав цей контракт під час дії особливого періоду. В даному пункті зазначено: « ОСОБА_1 зобов`язується виконувати бойові (службові) завдання в зоні ООС» (а.с. 19).
		Таким чином, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів правильно виходив з того, що позивач уклав контракт під час дії ситуації, що загрожує національній безпеці України, тому він як військовослужбовець користується пільгами, передбаченими статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та частинами третьою, четвертою статті 119 КЗпП України.
		Отже висновки суду про протиправність та наявність підстав для скасування оскаржуваного наказу ДП «ВО «Карпати» від 22.08.2019 року №4301-к про звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на роботі ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи таких висновків не спростовують.
		Відповідно до частини другоїстатті 235 КЗпП Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
		Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).
		Абзацом 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку визначено, щосередньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата.
		Як зазначено в абзаці 4 пункту 2 розділу ІІ Порядку якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
		Відповідно до пункту 8 розділу ІV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
		Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
		Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочихднів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи,організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
		Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 розділуІV Порядку).
		Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).
		Разом з тим, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
		Судом встановлено, що згідно з довідкою про доходи ДП «ВО «Карпати» від 09.09.2019 року №636 заробітна плата позивача за червень 2019 рокустановила 12370,92 грн., за липень 2019 року  17168,34 грн.
		Однак, вирішуючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції не врахував, що розділом ІІІ Порядку передбачені виплати, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу, а саме виплати, нараховані позивачу у зв`язку з перебуванням його у додатковій відпустці у липні-серпні 2019 року.
		Так, згідно розрахунку ДП «ВО «Карпати» в липні 2019 року відповідно до наказу №4301-к ОСОБА_1 проведено нарахування додаткової відпустки учасника АТО за період з 22.07.2019 року по 04.08.2019 року в сумі 6616,54 грн. (а.с. 100-102).
		Оскільки розділом ІІІ Порядку передбачені виплати, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу, а саме виплати, нараховані позивачу у зв`язку з перебуванням у щорічній та додатковій відпустці, апеляційний суд вважає, що проводити розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід, виходячи з розміру заробітної плати позивача, нарахованої у травні та червні 2019 року, протягом яких позивач працював.
		Схожих висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 року у справі №752/12314/18 (провадження №61-22004св19).
		Крім того, судом першої інстанції не враховано, що за змістом п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, день звільнення є останнім днем роботи. А тому середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з 23.08.2019 року, тобто з дня, наступного після дня звільнення.
		Враховуючи викладене, середньоденна заробітна плата позивача становить 668,77 грн., виходячи з розрахунку: (13711,22 грн. (заробітна плата за травень 2019 року) + 12370,92 грн. (заробітна плата за червень 2019 року)) / 39 (кількість робочих днів у даному періоді).
		Середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 23.08.2019 року по 01.12.2020 року включно становить 214006 грн. 40 коп., виходячи з розрахунку: 668,77 грн. (середньоденна заробітна плата) * 320 (кількість робочих днів з 23.08.2019 року до 01.12.2019 року) = 214006,40 грн.
		Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що справу слід було розглядати у порядку спрощеного позовного провадження, а тривалий розгляд справи зумовлений в тому числі з вини працівника, оскільки позивач не з`явився в судове засідання, призначене на 3 лютого 2020 року, то слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		Відповідно до частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, зокрема, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		При вирішенні питання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження суд взяв до уваги позовні вимоги, викладені у справі обставини, додані докази та наведені вище норм права.
		Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2020 року представник позивача подала до суду клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті (а.с. 48), і цього ж дня судом була винесена відповідна ухвала (а.с. 50).
		Таким чином доводи апелянта щодо виплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу не більше як за один рік є необґрунтованими.
		На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача.
		В решті рішення суду слід залишити без змін.
		Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Відповідно до ч. 1 ст. ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		За змістом правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-301гс18), в ухвалі Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі №488/769/17 (провадження №61-12866ск19) пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях, визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування. Тому слід також стягнути несплачений судовий збір в цій частині.
		Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати» задовольнити частково.
		Рішення Івано-Франківськогоміського судувід 1грудня 2020року вчастині стягненнясереднього заробіткуза часвимушеного прогулута судового збору змінити.
		Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати» (код ЄДРПОУ 19389809, місцезнаходження: вул. Галицька, 201, м. Івано-Франківськ, 76008) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.08.2019 року по 01.12.2020 року в сумі 214006 (двісті чотирнадцять тисяч шість) грн. 40 коп. (з якої підлягають стягненню обов`язкові платежі та внески).
		Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати» (код ЄДРПОУ 19389809, місцезнаходження: вул. Галицька, 201, м. Івано-Франківськ, 76008) в дохід держави 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
		Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати» (код ЄДРПОУ 19389809, місцезнаходження: вул. Галицька, 201, м. Івано-Франківськ, 76008) в дохід держави 2296 (дві тисячі двісті дев`яносто шість) грн. 05 коп. недоплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
		Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) в дохід держави 2140 (дві тисячі сто сорок) грн. 06 коп. несплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
		Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати» (код ЄДРПОУ 19389809, місцезнаходження: вул. Галицька, 201, м. Івано-Франківськ, 76008) 237 (двісті тридцять сім) грн. 18 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
		В решті рішення суду залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
		 
		Головуюча:                                О.О. Томин
		Судді:                                    Г.П. Мелінишин
		                                       О.В. Пнівчук
		 
		Повний текст постанови складено 23 березня 2021 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...