Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 821/1232/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 22.03.2021. Зареєстровано: 24.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2021.
Дата набрання законної сили: 22.03.2021
Номер судового провадження: К/9901/11278/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 березня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 821/1232/17
		адміністративне провадження № К/9901/11278/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Пасічник С.С.,
		суддів: Васильєвої І.А.,  Юрченко В.П., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду у складі судді Кузьменко Н.А. від 19 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Яковлева О.В., суддів Танасогло Т.М., Запорожан Д.В. від 19 грудня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Прем`єр» до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет-Прем`єр» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, Управління), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 11 серпня 2017 року №679 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства.
		 
		Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки надіслані Управлінням запити про подання інформації не містили посилання на визначені законом підстави, що зумовили їх надіслання, тобто їх складено з порушенням вимог, викладених у пункті 73.3 статті 73 ПК України, що звільняло позивача від обов`язку надавати відповідь на такі запити.
		 
		Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, позов задоволено.
		 
		Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок, що підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України у контролюючого органу не було, оскільки письмові запити контролюючого органу про надання документів не містили підстав, визначених пунктом 73.3 статті 73 ПК України, за наявності яких такі запити можуть надсилатись платнику податків.
		 
		Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		 
		У поданій касаційній скарзі посилається на помилковість позиції судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для призначення та проведення перевірки, оскільки на обов`язкові письмові запити контролюючого органу позивачем не було надано пояснень та їх документальних підтверджень, які б спростовували недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період вересень-грудень 2016 року, квітень 2017 року та податку на прибуток за 2016 рік, а саме по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, щодо подальшого використання (реалізації) придбаних у контрагентів-постачальників товарів, походження товару, реалізованого на користь контрагентів - покупців, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, а тому оскаржуваний наказ, як вважає відповідач, є правомірним.
		 
		Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень та просить залишити ці рішення без змін.
		 
		Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
		 
		Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням надіслано Товариству письмові запити від 24 жовтня 2016 року №5949/10/21-03-12-01-14, від 02 грудня 2016 року №7624/10/21-03-12-01-14, від 30 грудня 2016 року №9028/10/21-03-12-01-14, від 14 лютого 2017 року №361/10/21-22-12-01-08, від 23 травня 2017 року №1935/10/21-22-12-01-08, у яких, посилаючись на підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України та стверджуючи про виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, відповідач просив надати інформацію, письмові пояснення та документальне підтвердження показників податкової звітності за відповідні періоди.
		 
		На письмові запити Товариство листами надало відповіді, в яких, посилаючись на пункт 73.3 статті 73 ПК України, фактично відмовило у наданні пояснень та їх документального підтвердження, вказуючи на відсутність законних підстав для їх надання, так як запити сформовано з порушенням вимог, установлених вказаною нормою.
		 
		У подальшому на підставі статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1, 79.2 та 79.3 статті 79 ПК України, з огляду на неподання Товариством пояснень та їх документального підтвердження на письмові запити контролюючого органу, відповідачем прийнято наказ від 11 серпня 2017 року №679 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період вересень-грудень 2016 року, квітень 2017 року по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, податку на прибуток за 2016 рік, подальшого використання (реалізації) придбаних у контрагентів-постачальників товарів, походження товару, реалізованого на користь контрагентів - покупців, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, з 22 серпня 2017 року терміном один робочий день.
		 
		Незгода з таким наказом стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
		 
		В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
		 
		Відповідно до статті 62 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
		 
		Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		 
		Згідно підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
		 
		Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
		 
		Пункт 78.1 статті 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.
		 
		Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
		 
		Отримання податкової інформації контролюючими органами регламентується статтею 73 ПК України та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245 (далі - Порядок №1245).
		 
		Пунктом 73.3 статті 73 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
		 
		Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.
		 
		Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.
		 
		За змістом пункту 10 Порядку №1245 запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
		 
		Як передбачено у пункті 73.3 статті 73 ПК України, платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.
		 
		Зміст зазначених положень дає підстави для висновку про те, що запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто наявність чітко окреслених обставин, які у відповідності до пункту 73.3 статті 73 ПК України є умовою, за якої відповідний орган може звернутися із таким запитом. Без повідомлення вказаних фактів платник податків позбавлений об`єктивної можливості надати вмотивовані пояснення та їх документальне підтвердження.
		 
		Згідно пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
		 
		Отже документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає за наявності таких умов: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.
		 
		Зазначені у підпункті 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.
		 
		У справі, яка розглядається, судами встановлено, що запити контролюючого органу із вимогою про надання позивачем інформації та її документального підтвердження не містили зазначення будь-якої інформації, яка свідчила б про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; у них не вказано законність яких саме господарських операцій ставиться під сумнів податковим органом; не зазначено за результатами аналізу якої саме інформації та в який спосіб отримані такі відомості тощо.
		 
		За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для призначення позапланової перевірки Товариства на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, оскільки досліджені у ході розгляду справи запити контролюючого органу не відповідають наведеним вище вимогам законодавства, що в силу пункту 73.3 статті 73 Кодексу звільняло платника податків від обов`язку надавати відповідь на такі запити.
		 
		Таке правозастосування відповідає позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема у постановах від 25 березня 2019 року (справа №806/4875/14) та від 17 липня 2019 року (справа №808/553/18).
		 
		Наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про правильне застосування судами згаданих норм матеріального права.
		 
		Доводи ж касаційної скарги наведеного не спростовують й підстави для її задоволення відсутні.
		 
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва   В.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...