Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 226/2546/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: 23.03.2021. Зареєстровано: 24.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2021.
Дата набрання законної сили: 23.03.2021
Номер судового провадження: 22-ц/804/840/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер 226/2546/20 
		Номер провадження 22-ц/804/840/21    
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		23 березня 2021 року
		Донецький апеляційний суд у складі:
		головуючого-судді Азевича В.Б.,
		суддів: Гапонова А.В., Халаджи О.В.,
		за участю секретаря Кіпрік Х.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області справу № 226/2546/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про зобов`язання забезпечення безоплатним вугіллям на побутові потреби, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Мирноградвугілля» на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 29 грудня 2020 року (суддя Клепка Л.І., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Мирноград Донецької області),-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Димитровського міського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Мирноградвугілля» (далі  ДП «Мирноградвугілля») про зобов`язання забезпечення безоплатним вугіллям на побутові потреби.
		Свої вимоги обґрунтував тим, що він є пенсіонером вугільної промисловості, останнім місцем його роботи був Відокремлений підрозділ «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля», звідки він був звільнений 16.05.2020 року у зв`язку з виходом на пенсію. Він проживає у будинку з пічним опаленням за адресою: АДРЕСА_1 і відповідно до статей 43,48 Гірничого Закону України, пункту 12.10. Галузевої угоди між Міністерствами палива і енергетики України та Інструкції про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби має право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби за нормою 5,9 т на рік. 24.07.2020 року він звернувся до ДП «Мирноградвугілля» із заявою про надання йому вугілля на побутові потреби за І та ІІ півріччя 2020 року. Відповідачем за вказаною заявою було прийнято рішення про забезпечення його безоплатним вугіллям за І півріччя 2020 року, в забезпеченні його безоплатним вугіллям за ІІ півріччя 2020 року йому було відмовлено з причини того, що він вийшов на пенсію працюючи не на ДП «Мирноградвугілля», а на іншому підприємстві вугледобувної галузі. Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач просив суд зобов`язати відповідача забезпечити його безоплатним вугіллям на побутові потреби у розмірі 2,95 тонн за ІІ півріччя 2020 року та стягнути з нього на його користь понесені ним при зверненні до суду судові витрати в розмірі 840,80 грн.
		Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 29 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ДП «Мирноградвугілля» безоплатно надати ОСОБА_1 вугілля на побутові потреби за ІІ півріччя 2020 року у кількості 2,95 тонн. Стягнуто з ДП «Мирноградвугілля» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із сплатою судового збору в сумі 840,80 грн.
		На вказане судове рішення ДП «Мирноградвугілля» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що забезпечення вугіллям здійснюється тим підприємством, з якого позивач вийшов на пенсію. Згідно з пенсійним посвідченням позивач, він вийшов на пенсію 23.01.2008 року, в цей час він працював на ВАТ «Укрвуглебуд», що підтверджується записом у трудовій книжці за номерами 18-23 (з 15.01.2005 року до 06.01.2010 року). Тобто, на думку скаржника, вихід на пенсію та звільнення у зв`язку з виходом на пенсію, не є тотожними поняттями.
		Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача. Зазначає, що факт його звільнення у зв`язку з виходом на пенсію вперше з ДП «Мирноградвугілля» 16.05.2020 року, підтверджується наданими суду копіями його трудової книжки, а також рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 07.09.2020 року у цивільній справі № 226/1921/20, в ході якої було встановлено, що до 16.05.2020 року він не звільнявся з підприємств вугільної промисловості у зв`язку з виходом на пенсію, таке звільнення було вперше, внаслідок чого він отримав право на відповідні виплати, передбачені колективним договором, які мають бути сплачені тільки один раз і саме з цієї підстави. Його звільнення 16.05.2020 було припиненням трудової діяльності у зв`язку з наявністю права на отримання пенсії. Після вказаного звільнення він трудову діяльність не продовжував.
		Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується даними про отримання сторонами судових повісток рекомендованим поштовим відправленням. В апеляційній скарзі та у відзиві сторони просили розглядати справу без їх участі.
		Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
		Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, вийшов на пенсію з вугледобувного підприємства, де працював на підземних роботах. Згідно його трудової книжки останнім місцем його роботи, звідки він звільнився 16.05.2020 року за статтею 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію, є ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля».
		Відповідно до довідки від 16.07.2020, наданої Гришинською сільською радою, позивач проживає в будинку з пічним опаленням за адресою: АДРЕСА_1 .
		Згідно з довідкою, наданою Красноармійським управлінням по газопостачанню та газифікації, позивач послугами газопостачання не користується, не є абонентом Красноармійського управління по газопостачанню та газифікації в приватному секторі по природному газу.
		Позивач в липні 2020 року, надавши необхідні документи, звернувся з заявою до директора ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» про включення його до списків на отримання безкоштовного вугілля на побутові потреби на 2020 рік.
		Рішенням комісії з розгляду документів трудящих і пенсіонерів ВП «Шахта «Капітальна» на право отримання вугілля на побутові потреби від 02.09.2020 року йому було відмовлено у виписці вугілля за друге півріччя 2020 року, так як він вийшов на пенсію 23.02.2006 року з ВАТ «Вуглебуд».
		Відповідно до трудової книжки позивача він більше 20 років пропрацював на різних підприємствах вугільної галузі, вперше звільнився за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію згідно з частиною 1 статті 38 КЗпП України з Відокремленого підрозділу «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля», де пропрацював з 01.02.2010 року по 16.05.2020 року.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на безоплатне вугілля на побутові потреби і обов`язок забезпечення позивача безоплатним вугіллям покладається на відповідача.
		Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
		Відповідно до частин 1-2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		За частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно із статтею 43 Гірничого Закону України підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, таким категоріям осіб: працівникам з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівних підприємств за переліком професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах  не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців  для жінок; на роботах, пов`язаних із підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 6 місяців  для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках  не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років  для жінок.
		Відповідно до пунктів 12.10.1, 12.10.3, 12.10.7, 12.10.8, 12.10.9, 12.10.10 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 року Порядок забезпечення паливом на побутові потреби і надання компенсації витрат за спожиті електроенергію та газ працівниками і пенсіонерами Підприємств вугільної промисловості встановлюється колективними договорами на Підприємствах відповідно до Гірничого закону України, цієї Угоди, а також Переліку професій працівників з видобутку (переробки) вугілля та працівників вуглебудівних підприємств, яким безоплатно надається вугілля на побутові потреби (Постанова Кабінету Міністрів України від 17.03.2011 р. №303), Порядком надання компенсації особам, які мають право на безкоштовне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках з централізованим опаленням (Постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.2009 р. №887), Інструкцією про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби від 11.05.76 р. у частині, що не суперечить вказаним вище нормативно-правовим актам. 
		Безоплатне забезпечення вугіллям працівників і пенсіонерів вугільної промисловості здійснюється за нормою 5,9 тонн на рік на будинок або квартиру. Списки вуглеотримувачів складаються щорічно з 1 по 15 грудня, станом на 1 грудня, підписуються за згодою з профкомом керівником підприємства, головним бухгалтером, відділом кадрів. На тих, що поступили пізніше складаються додаткові списки.
		Безоплатне забезпечення вугіллям поширюється на пенсіонерів, що живуть в Україні, незалежно від того, з якого Підприємства вугільної промисловості України вони вийшли на пенсію, якщо вони відпрацювали в галузі: - на підземних роботах чоловіки не менше 10 років, жінки  7,5 років; - на роботах, пов`язаних з підземними умовами, чоловіки  не менше 15 років, жінки  12,5 років; - на роботах у технологічному ланцюжку і на поверхні діючих і тих, що будуються, шахт, розрізів, збагачувальних і брикетних фабриках, в шахтовуглебудівельних підприємствах чоловіки не менше 20 років, жінки  15 років. 12.10.8. Ця категорія осіб забезпечується побутовим вугіллям тим Підприємством, з якого вони вийшли на пенсію. На підприємствах, що ліквідуються, забезпечення працівників побутовим паливом здійснюється за рахунок бюджетних коштів. 12.10.9. Особи, які мають право на безоплатне забезпечення побутовим вугіллям, в тому числі ті, що пішли на пенсію з підприємств інших галузей економіки України, забезпечуються паливом на побутові потреби за останнім місцем роботи на вуглевидобувному (перероблювальному) або шахтовуглебудівельному Підприємстві або їх правонаступниками. 12.10.10. Категорії осіб, яким забезпечується безоплатна доставка вугілля, установлюються колективними договорами на Підприємствах.
		Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (зокрема вихід на пенсію), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
		За статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу.
		Отже, згідно з записами в трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 має відповідний стаж, передбачений в абзаці 3 частині 7 статті 43 Гірничого закону України, що дає йому право на безоплатне забезпечення вугіллям підприємством, з якого він вийшов на пенсію. 
		З матеріалів справи випливає, що позивач більше 20 років працював на різних підприємствах вугільної галузі, та вперше звільнився за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію згідно із частиною 1 статті 38 КЗпП України з Відокремленого підрозділу «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» 16 травня 2020 року.
		Факт звільнення позивача з виходом на пенсію вперше з ДП «Мирноградвугілля» 16 травня 2020 року підтверджується наданими суду копіями трудової книжки ОСОБА_1 . До цього, у зв`язку з виходом на пенсію з будь-якого підприємства позивач не звільнявся.
		Згідно з пунктом 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов`язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вносить до трудової книжки із зазначенням цих причин.
		За таких обставин, посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач згідно із його пенсійним посвідченням вийшов на пенсію 23.01.2008 року, коли працював на ВАТ «Укрвуглебуд», є безпідставними та такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
		Доводи апеляційної скарги в цілому зводяться до незгоди відповідача з встановленими обставинами справи, були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
		Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
		Керуючись статтями 374, 375, 382-384 ЦПК України, Донецький апеляційний суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Державного підприємства «Мирноградвугілля» залишити без задоволення.
		Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 29 грудня 2020 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий: В.Б. Азевич
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді: А.В. Гапонов
		 
		 
		 
		 
		 
		 О.В. Халаджи
		 
		 
		 
		Повний текст постанови складено 23 березня 2021 року.
		 
		 
		 
		Суддя-доповідач В.Б. Азевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...