Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/4058/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди; комунального та державного майна.
Надіслано для оприлюднення: 24.03.2021. Зареєстровано: 24.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2021.
Дата набрання законної сили: 16.06.2021
Результат оскарження 16.06.2021 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		_______________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"22" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4058/20
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Калініченко Н.В.                    
		при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.
		за участю представників учасників справи:
		позивача -не з`явився,
		третьої особи - не з`явився,
		відповідача - не з`явився.
		розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
		за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, місто Харків,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державне підприємство "Іскра", село Велика Гомільша,
		до фізичної особи - підприємця Мозолєва Олександра Олеговича, місто Харків,
		про стягнення заборгованості та зобов`язання вчинити певні дії ,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, звернувся до господарського суду Харківської області із позовної заявою до відповідача, фізичної особи - підприємця Мозолєва Олександра Олеговича, про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 7 874,82 грн., пені у розмірі 31,71 грн., неустойки у розмірі 49 059,98 грн., а також про зобов`язання повернути державне окреме індивідуально визначене майно нежитлові приміщення - будівля пташника, реєстровий номер майна 00852909.1БЕШСНП440 (інв. № 312, літ ."Д-1"), загальною площею 1 741,90 кв. м. за адресою Харківська область, Зміївський район, село Пасіки, вулиця Синявіна, будинок 6-А, балансоутримувач - Державне підприємство "Іскра", шляхом підписання акту приймання-передачі. Крім того, позивач звернувся до суду із заявою про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а саме  Державне підприємство "Іскра".
		21 грудня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, позовну заяву  залишено без руху із наданням  позивачу строку для усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали. 23 грудня 2020 року, на виконання вимог ухвали суду, позивач усунув недоліки, які послугували підставою для залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду заяви про усунення недоліків (вх. № 30032). 24 грудня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/4058/20 підготовче провадження і призначено підготовче засідання.  Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державне підприємство "Іскра".
		Під час підготовчого провадження, через реалізацію прав за статтями  42,  161,  165-168 Господарського процесуального кодексу України,  учасниками справи сформовано та представлено суду наступні заяви по суті справи: -  відзив, прийнятий до розгляду ухвалою суду від 22 січня 2021 року; - пояснення третьої особи, які прийняті до розгляду протокольною ухвалою від 25 січня 2021 року;  - відповідь на відзив, прийнята до розгляду ухвалою 03 лютого 2021 року; - заперечення на відповідь на відзив, прийняті до розгляду протокольною ухвалою від 15 лютого  2021 року. Протокольною ухвалою суду від 15 лютого 2021 року закрито підготовче провадження, справу для розгляду по суті призначено на 22 лютого 2021 року. 22 лютого 2021 року суд розпочав розгляд справи по суті. 22 лютого 2021 року оголошено перерву в судовому засіданні по розгляду справи по суті до 10 березня 2021 року. 10 березня 2021 року оголошено перерву до 22 березня 2021 року.
		Учасники справи в судове засідання 22 березня 2021 року не з`явились, про час, дату та місце проведення судового засідання по розгляду справи по суті повідомлені у відповідності до вимог господарського процесуального кодексу України. 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи  та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.
		21 червня 2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець, позивач)   та фізичною особою - підприємцем Мазолєвим Олександром Олеговичем (орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна № 6128-Н, що належить до державної власності та перебуває на балансі Державного підприємства "Іскра"  (балансоутримувач, третя особа). Згідно наказу Фонду державного майна України від 16 травня 2019 року № 467 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській, Донецькій та Луганській областях (далі - регіональне відділення) є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області. За умовами договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення - будівля пташника, реєстровий номер майна 00852909.1.БЕШСНП4400 (інв. № 312, літ. № "Д-1") (далі - майно), загальною площею 1 741,90 кв. м., за адресою: Харківська область, Зміївський район, село Пасіки, вулиця Синявіна, будинок 6-А (з урахуванням внесених змін договором  від 13 вересня 2019 року). Згідно з пункту 2.2 договору оренди передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. У разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язується повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (пункт 5.10 договору оренди з урахуванням внесених змін договором  від 13 вересня 2019 року).  Пунктом 10.1 договору, в редакції договору від 13 вересня 2019 року, погоджено продовжити дію договору до 21 червня 2020 року. Відповідно до пункту 10.3 договору оренди, який викладено в редакції внесених змін договором  від 13 вересня 2019 року, зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною і оформлюються шляхом укладання відповідного договору про зміни. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору (пункт 10.4 договору оренди, з урахуванням внесених змін договором  від 13 вересня 2019 року).  За умовами пункт 10.6 договору оренди чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
		Із наявних матеріалів справи вбачається що між сторонами у справі велось наступне листування. 10 липня 2020 року Регіональне відділення направило на адресу орендаря   лист № 20-03-02-06260, в якому зазначалось,  що балансоутримувач  має намір використовувати нежитлові приміщення - будівля пташника, реєстровий номер майна 00852909.1.БЕШСНП4400 (інв. № 312, літ. № "Д-1") (далі - майно), загальною площею 1 741,90 кв. м., за адресою: Харківська область, Зміївський район, село Пасіки, вулиця Синявіна, будинок 6-А , для власних потреб, у зв`язку з чим договір оренди не може бути продовжений на новий строк, та сформовано вимогу повернути орендоване майно. 30 липня 2020 року орендар надав заперечення з приводу припинення дії договору, оскільки в травні 2020 року ним було направлено лист до орендодавця про продовження строку оренди, втім жодних відповідей від орендодавця - не надходило. Вважає договір оренди не є припиненим, оскільки укладений на новий строк з посиланням на пункт 10.4 договору. 03 вересня 2020 року балансоутримувач направив Фонду державного майна та Регіональному відділенню лист за № 31 в якому просив здійснити невідкладні дії по поверненню орендованого майна. 05 листопада 2020 року балансоутримувач повідомив власника майна (Фонд державного майна України та Регіональне відділення) про те, що орендар досі не повернув орендоване майно та використовує його без правової підстави (після закінчення строку дії договору) (а. с. 39, том 1). 25 листопада 2020 року орендаря проінформовано листом № 20-30-02-10289 про невідкладність здійснення активних дій по підписанню акту приймання-передачі орендованого майна, та його направлення на адресу регіонального відділення, та повідомлено, що у разі невиконання обов`язку щодо повернення майно буде сформовано позовну заяву до суду. 30 грудня 2020 року орендар направив на адресу регіонального відділення заперечення в якому вказав на той факт, що договір оренди є продовженим на той самий строк (на один рік), оскільки він до закінчення строку дії договору не отримував попередження щодо наявності наміру у орендаря використовувати орендоване майно для власних потреб. Вважає договір розірваним, зазначаючи про те, що направляє до регіонального відділення акти приймання-передачі.
		Предметом розгляду позовних вимог є вимога  про зобов`язання повернути державне окреме індивідуально визначене майно нежитлові приміщення - будівля пташника, реєстровий номер майна 00852909.1БЕШСНП440 (інв. № 312, літ ."Д-1"), загальною площею 1 741,90 кв. м. за адресою Харківська область, Зміївський район, село Пасіки, вулиця Синявіна, будинок 6-А, балансоутримувач - Державне підприємство "Іскра", шляхом підписання акту приймання-передачі, а також стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 7 874,82 грн., пені у розмірі 31,71 грн., а також неустойки у розмірі 49 059,98 грн.
		Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Згідно з пунктом 1 частини 2  статті 11 Цивільного кодексу України  підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Укладений між сторонами Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання  Глави 58 Цивільного кодексу України  та  Глави 30 Господарського кодексу України, а також  Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року,  Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03 жовтня 2019  року. Відповідно до пункту 2  Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03 жовтня 2019  року договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої  статті 18 цього Закону, або 01 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього  Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
		Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань за статтями  173,  174,  175 Господарського кодексу України, статтями  11,  202,  509 Цивільного кодексу України, і згідно  статті 629 Цивільного кодексу України  є обов`язковим для виконання сторонами.
		Частиною 1   статті 173 Господарського кодексу України  визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Згідно до частини 1  статті 626 ЦК України  договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 628 ЦК України  унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини 1  статті 631 ЦК України  строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Частиною 1  статті 763 ЦК України  передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Згідно з частиною 1  статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"  від 10 квітня 1992 року термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Відповідно до частини 4  статті 284 ГК України  строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Згідно частиною 1  статті 759 ЦК України  за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення містяться в частині 1  статті 283 ГК України. Частиною 1  статті 763 ЦК України  визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Відповідно до  статті 764 ЦК України  якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Аналогічні положення містяться в  статті 284 ГК України.
		Стаття 764 ЦК України, по суті, передбачає поновлення договору найму на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця. Крім цього, частина 2  статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992  року передбачає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. Згідно із частиною 2  статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" 10 квітня 1992 року  договір  оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
		Таким чином, для продовження дії договору оренди на підставі частини 2  статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"  необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору, у встановлений строк, про припинення або зміну умов договору.
		Отже, Закон визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди державного майна передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
		В свою чергу, чинне законодавство не містить заборони на повідомлення орендодавцем орендаря про закінчення договірних відносин після визначеного строку дії договору ще під час його дії.
		Відтак, якщо на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мало місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
		Суд вважає, що істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення в межах відповідного строку, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов`язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідна форма вираження волевиявлення орендодавця. Вказана правова позиція викладена в Постановах Верховного суду від 03 вересня 2019 року у справі  № 920/960/18 та від 09 липня 2019 року у справі № 906/745/18.
		Відтак, особа яка не бажає продовжувати дію договору, може повідомити про це іншу сторону договору як до закінчення строку дії договору, так і після, однак не пізніше ніж через місяць після закінчення строку дії договору, направивши на адресу іншої сторони відповідного листа (заяву, телеграму, факсограму тощо), зі змісту якого має чітко вбачатись волевиявлення щодо небажання продовження дії договору.
		У відповідності до  статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03 жовтня 2019  року та пункту 141 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 року № 483, рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, зокрема, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.
		Пунктом 10.1 договору оренди сторони погодили, що цей договір продовжено до 21 червня 2020 року. Таким чином, визначеною сторонами датою закінчення строку дії договору оренди є  21 червня 2020 року.
		Відповідно до  статті 627 ЦК України , статті 6  цього Кодексу  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Отже, укладаючи та підписуючи договір сторони були обізнані з текстом зазначеного договору та не були позбавлені права вносити виправлення та доповнення до його умов, в тому числі й щодо строку його дії. В питаннях тлумачення умов договору, Верховний Суд застосовує західну доктринуproferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), у вирішенні договірного спору, тлумаченні умов договору (Постанови  ВС по справам № 753/11000/14-ц, № 910/16011/17).
		Отже, сторони за договором погодили, що договір укладено до 21 червня 2020 року включно. 
		Відповідно до пункту 10.4. договору сторони визначили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору.
		Строк дії укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна закінчувався   21 червня 2020 року, отже, орендодавець мав право заявити заперечення стосовно продовження договору оренди протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди, тобто до  22 липня 2020 року.
		За умовами пункту 10.6 договору оренди, чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
		В даному випадку судом встановлено, що листом № 20-30-02-06260 від 10 липня 2020 року, який направлений засобами поштового зв`язку 13 липня 2020 року,  Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях повідомило фізичну особу - підприємця Мозолєва Олександра Олеговича та Державне підприємство "Іскра" про прийняття рішення щодо припинення дії договору оренди № 6128-Н від 21 червня 2016 року та зазначивши  про необхідність повернути орендоване майно.
		Регіональне відділення вчинило всі необхідні заходи, які передбачені Законом України  "Про оренду державного та комунального майна"   та пунктом 10.6 договору оренди, спрямовані на припинення дії договору оренди.
		Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, відповідно до вимог законодавства та положень договору, своєчасно повідомило відповідача (10 липня 2020 року) про припинення дії договору та відмову від продовження його дії. 
		Також суд звертає увагу відповідача, що поновлення строку дії договору в силу пункту 10.6 договору, безпосередньо пов`язане із відсутністю заперечення орендодавця проти такого поновлення, в той же час Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях заперечувало проти продовження орендних правовідносин.
		Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що власником спірного майна є держава, і на спірні правовідносини поширюється дія Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 року за № 483  (далі - Порядок). У відповідності до пункту 135 Порядку, орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
		Відповідач не надав доказів звернення до орендодавця з пропозицією про продовження договору оренди у вищенаведені строки. Зазначення у відзиві на обставину залишення у скриньці за адресою: майдан Театральний, будинок 1, місто Харків, листа  про продовження строку дії договору оренди жодними письмовими доказами не доведена. При цьому, за зазначеною адресою знаходяться інші державні установи, а тому констатувати факт направлення даного листа саме Регіональному відділенню суд не має можливості. Окрім зазначеного, факт введення карантинних обмежень жодним чином не торкнувся роботи органів поштового зв`язку (як-то Акціонерне товариство "Укрпошта", "Нова пошта"), що не позбавляло права орендаря направити відповідний лист орендодавцю за допомогою вказаних  установ поштового зв`язку.
		Стосовно заперечень фізичної особи-підприємця Мозолєва Олександра Олеговича  щодо того, що повідомлення Регіонального відділення про використання орендованого приміщення балансоутримувачем "для власних потреб" не містило належного обґрунтування , суд зазначає наступне. 
		Відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року,  визначає, що у разі якщо  власник  має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору (частина 3 статті 17 Закону).
		Так, 10 липня 2020 року Регіональне відділення направило на адресу орендаря   лист № 20-03-02-06260, в якому зазначалось,  що балансоутримувач  має намір використовувати орендоване майно для власних потреб, у зв`язку з чим договір оренди не може бути продовжений на новий строк, та сформовано вимогу повернути орендоване майно.
		Викладене свідчить про своєчасне та належне повідомлення орендаря щодо необхідності використовувати державне майно для власних потреб балансоутримувача. Жодних вимог роз`ясняти яким чином буде використовуватись майно "для власних потреб", законодавство не містить, що нівелює доводи відповідача в цій частині. 
		Посилання на постанову Верховного Суду України у справі №  909/794/15 є недоречними, оскільки в даній справі орендодавець прийняв рішення про відхилення клопотання у зв`язку з необхідністю використання орендованих нежитлових приміщень для власних потреб, про що повідомив орендаря за три місяці до закінчення терміну дії договору і таке повідомлення було орендарем отримано.
		По даній справі відсутні докази розгляду Регіональним відділенням заяви орендодавця, крім того, як встановлено вище судом, належних та допустимих доказів звернення орендаря (відповідача по даній справі) до Регіонального відділення з відповідною заявою про продовження дії договору оренди матеріали справи також не містять. 
		Твердження  відповідача, що він мав законні сподівання щодо продовження своїх майнових прав за договором оренди на тих самих умовах і на той самий термін, які були передбачені договором, на підставі пункту 10.4 договору оренди, з огляду на продовження користування майновими правами законного володільця та користувача орендованого майна та виконання покладених на нього обов`язків, що узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини у справі "Стрейтч проти Сполученого Королівства", не приймаються судом оскільки, як вже зазначалось вище, на адресу фізичної особи - підприємця Мозолєва Олександра Олеговича була направлена   заяву № 20-03-02-06260 від 10 липня 2020 року про припинення договору оренди № 6128-Н від 21 червня 2016 року в якому було зазначено про відсутність наміру орендодавця продовжувати орендні правовідносини та вимогу про необхідність повернення орендарем об`єкту оренди.
		Статтею 785 ЦК України  передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договору.
		Виходячи з частини 1 статті 27 Закону України  "Про оренду державного та комунального майна"  від 10 квітня 1992 року обов`язок орендаря повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених в договорі, є правовим наслідком закінчення строку дії договору оренди. Аналогічні положення містить частина 1 статті 25 Закону України  "Про оренду державного та комунального майна"  від 03 жовтня 2019 року.
		Частиною 1  статті 763 ЦК України  встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що термін користування майном визначається сторонами в договорі. Строк може бути визначений періодом в часі або конкретною датою.
		Як зазначалося вище, у договорі оренди  сторонами узгоджений строк дії договору оренди та строк припинення правовідносин між сторонами відносно оренди спірного об`єкту  по 21 червня 2020 року .
		Згідно з пунктом 5.10 договору, у разі припинення або розірвання договору, орендар зобов`язаний повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Відповідно до пункту 10.9 договору, у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами за участю Балансоутримувача акта приймання-передавання. Обов`язок по складанню акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.10 договору оренди).
		Відповідно до частини1  статті 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є, поміж іншого, умови повернення орендованого майна.
		Таким чином, з урахуванням пункту 10.10 договору оренди, відповідач повинен звільнити та повернути балансоутримувачу майно після спливу строку його дії, протягом трьох робочих днів, аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю. В той же час, доказів, які б підтверджували факт дотримання відповідачем наведених норм чинного законодавства та положень договору суду не надано.
		У запереченні на відповіді на відзив відповідач стверджує, що він звільнив орендовані приміщенні, втім жодних належних та допустимих доказів, які доводять дану обставину до суду не представлено. Акт приймання - передачі, як-то визначено умовами договору, орендарем не складено та не направлено на адресу Регіонального відділення. 
		Внаслідок спливу строку дії договору оренди державного нерухомого майна, відсутні правові підстав для користування фізичною особою-підприємцем  Мозолєвим Олександром Олеговичем  переданого йому в оренду майна.
		Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги  про зобов`язання повернути державне окреме індивідуально визначене майно нежитлові приміщення - будівля пташника, реєстровий номер майна 00852909.1БЕШСНП440 (інв. № 312, літ ."Д-1"), загальною площею 1 741,90 кв. м. за адресою Харківська область, Зміївський район, село Пасіки, вулиця Синявіна, будинок 6-А, балансоутримувач - Державне підприємство "Іскра", шляхом підписання акту приймання-передачі, що є предметом договору оренди від № 6128-Н від 21 червня 2016 року, є нормативно обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
		Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 7 874,82 грн. орендної плати за період вересень-жовтень 2020 року та пені у розмірі 31,71 грн. за період з 16 вересня 2020 року по 19 листопада 2020 року, суд зазначає наступне.
		Як вбачається із розрахунку позивача, останнім було нараховано до сплати відповідачу 7 874,8 грн. орендної плати з вересня по жовтень 2020 року, тобто поза межами дії орендних правовідносин, оскільки договором оренди (в редакції договору від 13 вересня 2019 року) сторонами було визначено строк дії договору до 21 червня 2020 року. Враховуючи те, що строк дії договору оренди припинився 21 червня 2020 року, нарахування позивачем орендної плати на підставі договору № 6128-Н від 21 червня 2016 року (з подальшими змінами) за період з вересня по жовтень 2020 року є безпідставним.
		Умова пункту 3.11 договору оренди, яка визначає, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до повернення майна за актом приймання - передавання включно, не узгоджується із визначеними вище нормами цивільного права, які регулюються спірні правовідносини, адже припинення дії договірних правовідносин по оренді майна трансформує обов`язок орендаря зі сплати орендної плати в обов`язок повернути орендоване майно за актом приймання - передачі.
		Приймаючи до уваги вищенаведене та з урахуванням того, що строк дії договору оренди договору № 6128-Н від 21 червня 2016 року (з подальшими змінами) сплив 21 червня 2020 року, що унеможливлює нарахування орендної плати на підстави припиненого договору, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 7 874,82  грн. орендної плати за період з вересня по жовтень 2020 року та пені у розмірі 31,71 грн., нарахованої з 16 вересня 2020 року по 19 листопада 2020 року.
		Щодо стягнення з відповідача 49 059,98 грн. неустойки, нарахованої на підставі статті 785 ЦК України, суд зазначає наступне.
		Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		Як-то вказано у пункті 5.10 договору оренди, з урахуванням внесених змін договором  від 13 вересня 2019 року, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язується повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
		Відповідно до пункту 10.9 договору, у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів, повертається орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами за участю Балансоутримувача Акта приймання-передавання. Обов`язок по складанню Акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря (пункт 10.10 договору оренди).
		Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України.
		При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі № 904/3315/18, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13 грудня 2019 року у справі № 910/20370/17.
		Як вже було зазначено вище, строк дії договору оренди було визначено до 21 червня 2020 року.
		Між сторонами орендних правовідносин велась активна переписка з приводу повернення майна. 
		10 липня 2020 року регіональне відділення направив на адресу орендаря  лист № 20-03-02-06260, в якому зазначив, що балансоутримувач  має намір використовувати нежитлові приміщення - будівля пташника, реєстровий номер майна 00852909.1.БЕШСНП4400 (інв. № 312, літ. № "Д-1") (далі - майно), загальною площею 1741,90 кв. м., за адресою: Харківська область, Зміївський район, село Пасіки, вулиця Синявіна, будинок 6-А , для власних потреб, у зв`язку з чим договір оренди не може бути продовжений на новий строк, та сформовано вимогу повернути орендоване майно. 30 липня 2020 року орендар надав заперечення з приводу припинення дії договору, оскільки в травні 2020 року ним було направлено лист до орендодавця про продовження строку оренди, втім жодних відповідей від орендодавця - не надходило. Вважає договір оренди не є припиненим, оскільки укладений на новий строк з посиланням на пункт 10.4 договору. 03 вересня 2020 року балансоутримувач направило Фонду державного майна та регіонально відділенню лист № 31 в якому просить здійснити невідкладні дії по поверненню орендованого майна. 05 листопада 2020 року балансоутримувач повідомив власника майна (Фонд державного майна України та регіональне відділення) про те, що орендар досі не повернув орендоване майно та використовує його без правової підстави (після закінчення строку дії договору) (а. с. 39, том 1). 25 листопада 2020 року орендаря проінформовано листом № 20-30-02-10289 про невідкладність здійснення активних дій по підписанню Акту приймання - передачі орендованого майна, та його направлення на адресу регіонального відділення. Повідомлено, що у разі невиконання обов`язку щодо повернення майно, буде сформовано позовну заяву до суду. 30 грудня 2020 року орендар направив на адресу регіонального відділення заперечення в якому вказав на той факт, що договір оренди є продовженим на той самий строк (на один рік), оскільки він до закінчення строку дії договору не отримував попередження щодо наявності наміру у орендаря використовувати орендоване майно для власних потреб. Вважає договір розірваним, зазначаючи про те, що направляє до регіонального відділення акти приймання - передачі.
		Крім того, як вже було зазначено вище, строк дії договору оренди закінчився 21 червня 2020 року, а тому навіть, якщо припустити, що 30 грудня 2020 року відповідачем було сформовано та направлено Регіональному відділенню акт приймання - передачі орендованого майна, дана дія була вчинення по спливу майже шести місяців з дати закінчення договірних правовідносин між учасниками справи.
		Таким чином, з вищенаведеного листування вбачається, що відповідач не виконував свій обов`язок по складанню акта приймання-передачі орендованого приміщення та не вчиняв дії щодо повернення вказаного майна. Наявний в матеріалах справи лист відповідача від 30 грудня 2020 року, в якому він зазначає про направлення орендодавцю акту приймання - передачі, не містить опису вкладення у цінний лист, а тому суд не може достеменно встановити факт направлення на адресу регіонального відділення саме примірників акту приймання - передачі.
		В даному випадку, в матеріалах справи наявні докази бездіяльності відповідача в частині складання акту приймання-передачі орендованого майна в строки визначені договором (протягом трьох робочих днів з дня припинення договору), а тому він є таким, що прострочив виконання свого обов`язку та виступає по відношенню до Регіонального відділення в якості боржника, який неналежно виконує покладені на нього обов`язки. 
		Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
		Оскільки відповідачем орендоване майно за актом приймання-передачі не було повернуто, зважаючи при цьому, що наявні матеріали справи, у тому числі вищеозначені наведені відповідачем докази не засвідчують вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання стосовно повернення орендованого майна, що зумовлюють наявність правових підстав для нарахування відповідачу неустойки за неповернення орендованого майна після закінчення договору оренди, суд вважає правомірним нарахування позивачем 49 059,98 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення в період зазначений позивачем.
		Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).
		Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе договірні обов`язки, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням наведеного.
		Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194-196,  201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області,-   
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Стягнути з фізичної особи-підприємця Мозолєва Олександра Олеговича ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету (р/р UA 588999980313030094000020227, код бюджетної класифікації 22080300, отримувач: УК Зміївському рн/ЗміївР/22080300, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), код ЄДРПОУ 37754227) неустойку у розмірі 49 059,98 грн.
		Видати наказ після набрання рішенням  законної сили.
		Зобов`язати фізичну особу-підприємця Мозолєва Олександра Олеговича ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) вчинити певні дії, а саме: повернути державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення - будівля пташника, реєстровий номер майна 00852909.1БЕШСНП4400 (інв. № 312, літ."Д-1"), загальною площею 1 741,90 кв.м., за адресою Харківська область, Зміївський район, село Пасіки, вулиця Синявіна, будинок 6-А, балансоутримувач - Державне підприємство "Іскра" (ідентифікаційний номер 00852909), шляхом підписання акту приймання-передачі.
		Стягнути з фізичної особи-підприємця Мозолєва Олександра Олеговича ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (61057,  місто Харків, майдан Театральний, 1, код ЄДРПОУ 43023403, р/р НОМЕР_2 , МФО 820172, ДКС України) судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 3 912,26 грн.
		Видати наказ після набрання рішенням  законної сили.
		В іншій частині позову, а саме в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 7 874,82 грн. та пені у розмірі 31,71 грн. - відмовити.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу. 
		Повне рішення складено "24" березня 2021 р.   
		 
		Суддя Н.В. Калініченко
		справа № 922/4058/20

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...