Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/11571/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; стягнення податкового боргу.
Надіслано для оприлюднення: 23.03.2021. Зареєстровано: 25.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2021.
Дата набрання законної сили: 18.03.2021
Номер судового провадження: 14950/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 березня 2021 р.Справа № 520/11571/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Перцової Т.С.,
		Суддів: Присяжнюк О.В. , Жигилія С.П. ,
		за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А.
		представників сторін: позивача - Черніченко І.Ю., відповідача - Корольової В.Є., Лисенко В.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2020, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., м. Харків, повний текст складено 15.10.20 року по справі № 520/11571/19
		за позовом Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків , до Комунального підприємства "Харківводоканал" третя особа Харківська міська рада
		про стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків 
		за зустрічним позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків третя особа Харківська міська рада 
		про зобов`язання утриматись від вчинення дій,
		 
		ВСТАНОВИВ
		31.10.2019 Офіс великих платників податків ДПС (надалі - Офіс ДПС, позивач за первісним позовом, контролюючий орган) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального підприємства "Харківводоканал" (надалі  КП "Харківводоканал", підприємство, відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Харківської міської ради, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив суд стягнути податковий борг у розмірі 180968 296,75 грн. з відкритих рахунків у банках КП Харківводоканал.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що станом на 07.09.2020, з урахуванням часткового погашення боргу за рахунок вилучення готівкових коштів, зарахування стягнутих безготівкових коштів та перерахувань Міністерством фінансів України, за КП «Харківводоканал» рахується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 180968 296,75 грн., який виник 30.05.2016 у зв`язку з несплатою поточних грошових зобов`язань самостійно задекларованих платником податків та донарахувань за актами перевірок. У зв`язку з чим, підприємству, відповідно до вимог ст. 59 Податкового кодексу України (далі  ПК України), в автоматичному режимі сформовано та вручено податкову вимогу від 07.06.2016 №7-17. Однак, враховуючи, що вказаний податковий борг відповідачем не сплачено в повному обсязі, позивач вважає, що, в силу присів пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, у нього виникло право на стягнення податкового боргу з відкритих у банках рахунків платника податків. 
		28.02.2020 від представника відповідача - Комунального підприємства Харківводоканал надійшла зустрічна позовна заява про зобов`язанняОфісу великих платників податків ДПС утриматись від застосування будь-яких заходів примусового стягнення податкового боргу КП «Харківводоканал» з податку на додану вартість у сумі 184501180,94 грн за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 до погашення узгодженої суми заборгованості з різниці в тарифах на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, які надані КП «Харківводоканал» населенню у сумі 325964137,34 грн.
		В обґрунтування своєї правової позиції КП "Харківводоканал" зазначило, що за правовою позицією Верховного Суду у справі №820/899/17 процедура стягнення податкового боргу з КП "Харківводоканал" регламентована приписами ст. 96 ПК України, а не ст.95 ПК України, в порядку якої звернувся контролюючий орган з цим позовом. Крім того, навіть у разі застосування ст.95 ПК України стягнення може бути здійснено виключно з рахунків у банках, а не з тих, які зазначені в позові, та відкриті в органах Державної казначейської служби України. Вказує, що неможливість погашення вказаного податкового боргу в добровільному порядку обумовлена наявністю збитків від бездіяльності державних органів щодо встановлення тарифів в частині зволікання з прийняттям рішення про встановлення тарифу для КП "Харківводоканал" на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на 2019 рік, що підтверджується постановою Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 520/1519/19 від 09.06.2020, якою суд зобов`язав Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відшкодувати КП "Харківводоканал" збитки за провадження господарської діяльності протягом І кварталу 2019 року на підставі тарифів 2018 року у розмірі 62004,0 тис. грн., та неприйняттям Міністерства фінансів України рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до Договорів про проведення взаєморозрахунків до постанови КМУ від 18.05.2017 р. №332 від 27.06.2017р. №3-21/з, від 13.11.2017 р. №36-21/з, від 13.11.2017 р. №39-21/з, від 13.11.2017 р. №41-21/з, від 17.11.2017 р. №38-21/з, від 19.12.2017 р. №51-21/з. КП "Харківводоканал" вважає, що погашення грошовими коштами податкового боргу КП «Харківводоканал» з податку на додану вартість, який виник через державне регулювання господарської діяльності підприємства та відсутність своєчасного відшкодування збитків з різниці в тарифах, в умовах першочергового обов`язку надання безперебійних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, фактично є перекладенням тягаря публічної недбалості регулятора у сфері комунальних послуг на КП «Харківводоканал», як платника податку.
		Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 прийнято зустрічну позовну заяву КП "Харківводоканал" та об`єднано вимоги зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом Офісу великих платників податків ДПС до Комунального підприємства "Харківводоканал", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Харківська міська рада про стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 по справі № 520/11571/19 в задоволенні первісного адміністративного позову  відмовлено.
		В задоволенні зустрічного позову  відмовлено.
		Офіс великих платників податків ДПС, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року по справі № 520/11571/19, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Офісу великих платників податків ДПС у повному обсязі.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення боргу з рахунків платника податків у банках, аргументував свою позиції, зокрема, тим, що фіскальним органом обрано неправомірний спосіб стягнення податкового боргу, передбачений ст. 95 ПК України, в той час, як стягнення податкового боргу з комунальних підприємств, унормовано положеннями ст. 96 ПК України. Вказане, на думку апелянта, призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки судом не було взято до уваги правову позицію Верховного Суду, висловлену в постановах від 28.02.2018 у справі №813/2851/17, від 07.04.2015 по справі №21-104а15, від 28.02.20198 у справі №К/9901/5069/17, відповідно до якої передбачені статтею 96 ПК України механізми стягнення податкового боргу з комунального підприємства застосовуються лише після вжиття контролюючим органом послідовно усіх, встановлених статтею 95 ПК України заходів, за умови, що останні не призвели до погашення боргу. При цьому, обов`язок органу державної податкової служби звернутися з поданням в порядку п. 96.1 ст. 96 ПК України до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої служби, до сфери управління якого належить майно платника податків  комунального підприємства боржника, виникає виключно після продажу внесеного в податкову заставу майна такого підприємства якщо виявилося недостатніми суми коштів, отриманих від такого продажу для покриття податкового боргу. 
		Посилаючись на приписи ч.5 ст. 242 КАС України, апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно обґрунтував свою позицію посиланням на рішення Верховного Суду у справі № 820/899/17, в межах якої розглядався позов платника щодо скасування рішення податкового органу, складеного за пп. 95.5 ст. 95 ПК України, в той час у справі, що розглядається спірні правовідносини виникли внаслідок звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу з підприємства.
		Також апелянт зазначає, що незгоден з позицією суду першої інстанції з приводу того, що неповернення державою КП «Харківводоканал» сум субвенції у розмірі 74768244,37 грн. позбавило відповідача можливості зменшити свої боргові зобов`язання з податку на додану вартість, оскільки за результатами проведених контролюючим органом у 2017-2018 роках позапланових виїзних перевірок КП «Харківводоканал» було встановлено надходження на рахунки відповідача коштів у розмірі понад мільярд гривень за півроку, однак, навіть при наявності грошових коштів у достатньому розмірі для виконання взятих на себе податкових зобов`язань, відповідач не виконує обов`язок, передбачений ст. 67 ПК України. При цьому, в силу приписів п. 187.10 ст. 187 ПК України, обов`язок щодо сплати ПДВ у КП «Харківводоканал» виникає тоді, коли відбувається зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку. Крім того, зауважив, що суд першої інстанції не врахував посилання позивача на висновки Верховного Суду у справі № К/9901/8246/18, з приводу того, що податковий борг платника податку та його сплата не ставиться у залежність від виконання зобов`язань перед таким платником. 
		Щодо обґрунтування судом першої інстанції відмови у задоволенні позову висновками сертифікату торгово-промислової палати, апелянт зазначив, що вказаний сертифікат не відповідає вимогам ч.2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», якою встановлено вичерпний перелік форс-мажорних обставин, що можуть бути підтверджені такими сертифікатами, оскільки в ньому засвідчено настання форс-мажорних обставин, які відсутні у вказаній нормі, а саме бездіяльність органів державної влади в частині неприйняття нормативно-правового акту, які перешкодили КП «Харківводоканал» сплатити ПДВ підприємством у 2017-2019. Крім того, зауважив, що вказаний сертифікат складено з порушенням причинно-наслідкового зв`язку між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань, оскільки обставини у вигляді бездіяльності органів державної влади в частині неприйняття нормативно-правового акту жодним чином не пов`язані з неспроможністю КП «Харківводоканал» сплачувати ПДВ. Також апелянт вказує, що уповноваженою особою торгово-промислової палати при вирішенні питання щодо сплати ПДВ відповідачем не наведено жодного посилання на положення ПК України, яким врегульовано сплату податків до бюджету України. Разом з цим, будь-які питання щодо оподаткування регулюються виключно ПК України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими Законами України або спростовуватись висновками торгово-промислової палати, якій також, в силу приписів ч.2 ст. 4 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», заборонено втручатися у діяльність державних органів та їх посадових осіб. З огляду на викладене, вважає, що наданий торгово-промисловою палатою сертифікат не породжує жодних прав і обов`язків для відповідача, а є лише результатом практичної діяльності останньої. 
		З урахуванням викладеного, зазначив, що Офіс великих платників податків, звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення з КП «Харківводоканал» податкового боргу, діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавстовм України.
		Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції, крім доводів аналогічних тим, що наведені у зустрічному позові, вказав, що вважає хибними посилання позивача на правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 28.02.2018 у справі №813/2851/17, від 07.04.2015 по справі №21-104а15, від 28.02.20198 у справі №К/9901/5069/17, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, в силу приписів п.5 ст. 242 КАС України, саме рішення Верховного Суду у справі №820/899/17 є преюдиційним для справи, що розглядається, оскільки ним встановлено обставини відповідності саме КП «Харківодоканал» критеріям, за якими до платника податків мають бути застосовані положення ст. 96 ПК України. 
		Також зауважив, що фактично дії фіскального органу, зокрема, щодо проведення опису майна КП «Харківодоканал», що підтверджується наявними матеріалах справи доказами, свідчать про поетапне виконання умов с. 96 ПК України, що унеможливлює застосування до відповідача умов ст. 95 ПК України, оскільки одночасне стягнення податкового боргу за двома рівнозначними порядками суперечить вимогам податкового законодавства. У зв`язку з чим, вважає висновок суду першої інстанції про неналежність обрання позивачем порядку погашення податкового боргу КП «Харківодоканал» законним та обґрунтованим. 
		Крім того, вказує, що хибним є твердження позивача про те, що видача торгово-промисловою палатою Сертифікату № 6300-20-0019 про форс-мажорні обставини є проявом втручання останньої в діяльність контролюючого органу з питань стягнення податкового боргу; апелянтом залишено поза увагою, що засвідчення форс-мажорних обставин є виключним правом торгово-промислової палати України, передбаченим приписами ч.1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також те, що вказаний сертифікат не містить посилань на будь-які зобов`язальні дії для податкового органу. 
		З посиланням на абз. 2 п. 3.1 р. 3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (далі  Регламент) вважає хибним твердження позивача про невідповідність вказаного сертифікату приписам ч.2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», за визначенням якої форс-мажорними серед іншого можуть визнані ті обставини, які не зазначені у вищенаведеному переліку, проте відповідають критеріям форс-мажорних згідно з положеннями п. 6.9 цього Регламенту.
		З огляду на викладене, вважає, що позивач неправильно обрав порядок стягнення з податкового боргу, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування механізму погашення податкового боргу саме КП «Харківводоканал» та знехтував тим, що кошти, які він намагається стягнути з відповідача до бюджету в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ за своєю суттю належать підприємству у формі субвенції з державного бюджету, що є фактичним покладенням тягаря помилки органів державної влади на плечі відповідача, у зв`язку з чим, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 по справі №520/11571/19 має бути залишено без змін. 
		Третя особа, Харківська міська рада, у надісланих до суду поясненнях та відзиві на апеляційну скаргу, окрім наведення змісту оскаржуваного рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2020, зазначила, що фіскальним органом протиправно було включено до суми податкового боргу з податку на додану вартість суму у розмірі 74768244,37 грн, яка належить КП «Харківводоканал» на правах субвенції, оскільки субвенційне фінансування, передбачене Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» було здійснено частково лише по Договору № 4-21/3 від 27.06.2017 у розмірі 48 247167,36 грн., а кошти у розмірі 74768244,37 грн. на рахунки відповідача так і не надійшли. Вказує, що лише відстоюючи свої права на отримання залишку субвенцій них коштів у судовому порядку, на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 13.01.2020 КП «Харківводоканал» було отримано кошти у розмірі 33122936,41 грн, після чого, відповідач, виконуючи свої зобов`язання щодо сплати податків, одразу ж направив отримані субвенційні кошти на погашення частини податкового боргу, що є предметом стягнення у справі, що розглядається. В той же час, як вказує третя особа, борг держави перед відповідачем має значно більший розмір ніж заявлена позивачем до стягнення сума податкового боргу підприємства (356355787,91 грн), а тому є очевидним, що неотримання вказаних коштів, які по суті є державною гарантією на відшкодування збитків підприємства та які враховувались при здійсненні його господарської діяльності, унеможливлює сплату податкових зобов`язань відповідачем. Вказані обставини також підтверджують правомірність висновків Харківської торгово-промислової палати, зафіксовані в Сертифікаті від 04.02.2020 про неможливість виконання КП «Харківводоканал» податкових зобов`язань зі сплати ПДВ, який, як вказує Харківська міська рада, є визнанням державою факту неможливості погашення підприємством свого податкового боргу з податку на додану вартість без отримання субвенційних коштів. 
		В поданих до суду додаткових пояснення, Харківська міська рада, крім доводів, аналогічним вищевказаним додала, що з моменту винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, підприємство самостійно погасило з розрахункового рахунку ще 1106134, 36 грн, що підтверджується відомістю видаткових документів та копії платіжного доручення. Також вказує, що контролюючим органом на підставі власного Рішення №1 від 12.03.2020 про стягнення коштів з рахунків відповідача у банках в рахунок погашення податкового боргу, легітимність якого розглядається Другим апеляційним адміністративним судом, за допомогою інкасових доручень було стягнуто ще 28273, 44 грн. Наведене, як вказує третя особа, аргументовано доводить зменшення розміру податкового боргу КП «Харківводоканал» на 2470077,88 грн, та який на теперішній час становить 145354292, 16 грн, що в свою чергу свідчить про те, що підприємство розуміючи свій обов`язок, встановлений ст. 67 ПК України, у разі настання будь-якої можливості намагається самостійно погасити наявний у нього податковий борг.
		Офіс великих платників податків ДПС у надісланих до суду додаткових поясненнях, наголосив на тому, що Податковий кодекс України не містить виключень для комунальних підприємств, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення щодо сплати узгоджених грошових зобов`язань. Також просив суд вважати необґрунтованими аргументи відповідача щодо того, що збитковість тарифів КП «Харківводоканал» на послуги водопостачання та водовідведення слугувала підставами для невиконання зобов`язання, передбаченого ст. 16 ПК України, оскільки, висновок комісійного експертного економічного дослідження від 17.12.2018 №21268/27963, яким підтверджено економічну необґрунтованість тарифів відповідача на послуги водопостачання та водовідведення, на який посилається відповідач, по-перше, містить аналіз діяльності підприємства за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, а не за 2017-2019 роки, за який стягується борг, по-друге, вказаний висновок, містить посилання на ст. 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», якою передбачено можливість оскарження у судовому порядку тарифів на водопостачання та водовідведення, однак, відповідач таким правом не скористався. Крім того вказав, що твердження відповідача про те, що тариф на послуги водопостачання та водовідведення не передбачає такої статті витрат як сплата податків, спростовується приписами п.7 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869. 
		16.03.2021 від представника КП «Харківводоканал» надійшли пояснення по справі, в яких останній, в доповнення до вже наданих раніше звертає увагу суду на те, що доки відбувався розгляд справи, сума боргу була частково погашена та замість 184501 80,94 грн, які були заявлені податковим органом до стягнення, станом на 15.03.2021 борг підприємства склав 137073236,66 грн, що підтверджується доданими до цих пояснень документами, а саме реєстром та копіями актів про вилучення готівки, копіями платіжних доручень та копією меморіального ордеру.
		18.03.2021 від Офісу великих платників податків до суду надійшли додаткові пояснення, в яких, в доповнення до апеляційної скарги, вказано, що сума податкового боргу, яка підлягає стягненню з КП «Харківводоканал» станом на 17.03.2021 зменшилась на 43975474,24 грн за рахунок вилучення готівкових коштів у рахунок погашення податкового боргу в сумі 1781586 грн та за рахунок стягнення безготівкових коштів відповідно до рішення №1 від 12.03.2020 в сумі 28273, 44 грн. Зазначено, що за період з 28.08.2020 по 17.03.2021 погашено ППР форми «Ш» від 04.04.2017 «0025501200 в сумі 400000,00 грн у повному обсязі, погашено пеню на суму 4002835,55 грн та податкові зобов`язання за деклараціями з ПДВ від 20.03.2017 № 9045228877, від 20.04.2017 №9070425407, від 22.05.2017 №9094090202, від 20.06.2017 №9117438534, від 20.07.2017 № 9141327580, від 19.08.2017 №9167109400, від 20.09.2017 №9191882256, від 20.10.2017 №9218558793. Станом на 17.03.2021 залишок несплаченої суми позовних вимог становить 136992822,51 грн.
		Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2021 внаслідок задаволення клопотання представника Офісу великих платників податків ДПС про заміну позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом по справі замінено позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом по справі № 520/11571/19 Офіс великих платників податків ДПС на правонаступника - Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - Міжрегіональне управління ДПС).
		Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній та додаткових поясненнях, наданих до суду апеляційної інстанції.
		Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечували, просили суд апеляційної інстанції її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване; підтримали правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях.
		Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
		У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2021 задоволено клопотання представника Офісу великих платників податків ДПС про заміну позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом по справі. Замінено позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом по справі № 520/11571/19 - Офіс великих платників податків ДПС на правонаступника - Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
		Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство "Харківводоканал" (код ЄДРПОУ - 03361715) зареєстроване у встановленому законом порядку Виконавчим комітетом Харківської міської ради як юридична особа та перебуває на обліку в Харківському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби як платник податків.
		Згідно з п.п. 1.2., 1.3 Розділу І Статуту Комунального підприємства "Харківводоканал", затвердженого заступником директора Департаменту економіки та комунального майна - начальником Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради та погоджено директором Департаменту комунального господарства Харківської міської ради, КП "Харківводоканал" належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
		Засновником підприємства є Харківська міська рада. Власником підприємства є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради.
		Підприємство як юридична особа, має відокремлене майно, яке передане йому засновником на праві господарського відання, самостійний баланс, поточні, валютні, та інші рахунки в установах банків, знак для товарів та послуг, фірмовий знак, круглу печатку та кутовий штамп зі своєю назвою та ідентифікаційним кодом (п.2.3 Статуту).
		Майно Підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.(п. 5.1 Статуту). 
		Майно підприємства знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Харкова та закріплюється за підприємством на праві господарського відання. Основні фонди передаються підприємству власником на підставі відповідного договору укладеного з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (п. 5.2. Статуту).
		Здійснюючи право господарського відання, Підприємство володіє користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочностей розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених чинним законодавством.(п. 5.3 Статуту). 
		Підприємство має право здійснювати всі дії, пов`язані з рухом основних фондів, списувати, а також передавати в оренду майно, яке закріплюється за Підприємством на праві господарського відання, за погодженням з Департаментом комунального господарства Харківської міської ради та за дозволом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Відчуження майна, переданого Підприємству за договором господарського відання, здійснюється на підставі рішення сесії Харківської міської ради (п. 5.5 Статуту).
		Станом на 30.10.2019, на момент подання первинного позову, за КП «Харківводоканал» рахувався податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 184 501 180,94 грн, в тому числі пеня 5965399,94 грн.
		Вказаний податковий борг, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, становив 180968296,75 грн, в тому числі пеня 5991809,46 грн та виник внаслідок несплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість на підставі: 
		Декларації з ПДВ від 20.03.2017 .№ 9045228877, основний платіж  4707126 грн, граничний термін сплати -30.03.2017, сплачено  2293079,85, сума боргу  2414046,15 грн;
		Декларації з ПДВ від 20.04.2017 №9070425407, основний платіж  2634813 грн, граничний термін сплати - 30.04.2017, сплачено - 0, сума боргу  2634813 грн;
		Декларації з ПДВ від 22.05.2017 №9094090202 основний платіж  4714933 грн, граничний термін сплати - 30.05.2017, сплачено - 0, сума боргу  4714933 грн;
		Декларації з ПДВ від 20.06.2017 №9117438534, основний платіж  818291 грн, граничний термін сплати - 30.06.2017, сплачено - 0, сума боргу  818291 грн;
		Декларації з ПДВ від 20.07.2017 №9141327580, основний платіж  6969183 грн, граничний термін сплати - 30.07.2017, сплачено - 0, сума боргу  6969183 грн;
		Декларації з ПДВ від 19.08.2017 №9167109400, основний платіж  6050032 грн, граничний термін сплати - 30.08.2017, сплачено - 0, сума боргу  6050032 грн;
		Декларації з ПДВ від 20.09.2017 №9191882256, основний платіж  8154319 грн, граничний термін сплати - 30.09.2017, сплачено - 0, сума боргу  6969183 грн;
		Декларації з ПДВ від 20.10.2017 №9218558793, основний платіж  9287096 грн, граничний термін сплати - 30.10.2017, сплачено - 0, сума боргу  9287096 грн;
		Декларації з ПДВ від 20.11.2017 №9244434384, основний платіж  8824151 грн, граничний термін сплати - 30.11.2017, сплачено - 0, сума боргу  8824151 грн;
		Декларації з ПДВ від 20.12.2017 №9272395539, основний платіж  983926 грн, граничний термін сплати - 30.12.2017, сплачено - 0, сума боргу  983926 грн;
		Декларації з ПДВ від 22.01.2018 №9296739601, основний платіж  3633231 грн, граничний термін сплати - 30.01.2018, сплачено - 0, сума боргу  3633231 грн;
		Декларації з ПДВ від 20.02.2018 №9025845084, основний платіж  3655217 грн, граничний термін сплати - 02.03.2018, сплачено - 0, сума боргу  3655217 грн;
		Декларації з ПДВ від 20.03.2018 №9049066807, основний платіж  7020983 грн, граничний термін сплати - 30.03.2018, сплачено - 0, сума боргу  7020983 грн;
		Декларації з ПДВ від 20.04.2018 №9073433115, основний платіж  6262110 грн, граничний термін сплати - 30.04.2018, сплачено - 0, сума боргу  6262110 грн;
		Декларації з ПДВ від 21.05.2018 №9097916506, основний платіж  3535039 грн, граничний термін сплати - 30.05.2018, сплачено - 0, сума боргу  3535039 грн;
		Декларації з ПДВ від 20.06.2018 №9123919370, основний платіж  5978316 грн, граничний термін сплати - 30.06.2018, сплачено - 0, сума боргу  5978316 грн;
		Декларації з ПДВ від 23.07.2018 №9150811584, основний платіж  3548096 грн, граничний термін сплати - 30.07.2018, сплачено - 0, сума боргу  3548096 грн;
		Декларації з ПДВ від 20.08.2018 №9175853904, основний платіж  4486106 грн, граничний термін сплати - 30.08.2018, сплачено - 0, сума боргу  4486106 грн;
		Декларації з ПДВ від 20.09.2018 №9202724264, основний платіж  8396928, граничний термін сплати - 30.09.2018, сплачено - 0, сума боргу  8396928 грн;
		Декларації з ПДВ від 22.10.2018 №9229767582, основний платіж  0 грн, граничний термін сплати - 30.10.2018, сплачено - 0, сума боргу  0 грн;
		Декларації з ПДВ від 20.11.2018 №9257331347, основний платіж  0 грн, граничний термін сплати - 30.11.2018, сплачено - 0, сума боргу  0 грн;
		Декларації з ПДВ від 20.12.2018 №9285477903, основний платіж  0 грн, граничний термін сплати - 30.12.2018, сплачено - 0, сума боргу  0 грн;
		Декларації з ПДВ від 21.01.2019 №9308264794, основний платіж  367250 грн, граничний термін сплати - 30.01.2019, сплачено - 0, сума боргу  367250 грн;
		Декларації з ПДВ від 20.02.2019 № 9026907887, основний платіж  7950640 грн, граничний термін сплати - 01.03.2019, сплачено - 0, сума боргу  7950640 грн;
		Декларації з ПДВ від 20.03.2019 №9051313638, основний платіж  8660784 грн, граничний термін сплати - 30.03.2019, сплачено - 0, сума боргу  8660784 грн;
		Декларації з ПДВ від 22.04.2019 №9079619860, основний платіж  5757627 грн, граничний термін сплати - 30.04.2019, сплачено - 0, сума боргу  5757627 грн;
		Декларації з ПДВ від 20.05.2019 №9104132352, основний платіж  3505484 грн, граничний термін сплати - 30.05.2019, сплачено - 0, сума боргу  3505484 грн;
		Декларації з ПДВ від 20.06.2019 №9131574775, основний платіж  7448168 грн, граничний термін сплати - 30.06.2019, сплачено - 0, сума боргу  7448168 грн;
		Декларації з ПДВ від 22.07.2019 №9158992476, основний платіж  10653467 грн, граничний термін сплати - 30.07.2019, сплачено - 0, сума боргу  10653467 грн;
		Декларації з ПДВ від 20.08.2019 №9187313423, основний платіж  11853536 грн, граничний термін сплати - 30.08.2019, сплачено - 0, сума боргу  11853536 грн;
		Декларації з ПДВ від 20.09.2019 N 9216212355, основний платіж  872622 грн, граничний термін сплати - 30.09.2019, сплачено - 0, сума боргу  872622 грн;
		Декларації з ПДВ від 21.09.2019 N 9245266626, основний платіж  9613147 грн, граничний термін сплати - 30.10.2019, сплачено - 0, сума боргу  9613147 грн;
		Уточнюючого розрахунку з ПДВ від 27.03.2018р №9052330527, основний платіж  165908 грн, штрафна (фінансова) санкція  4978 грн, граничний термін сплати - 27.03.2018, сплачено - 0, сума боргу  170886 грн;
		ППР форми "Ш" №0025501200 від 04.04.2017, основний платіж  0 грн, штрафна (фінансова) санкція  400000 грн, граничний термін сплати - 11.06.2017, сплачено - 0, сума боргу  400000 грн;
		ППР форми "Ш" № 0126501200 від 15.09.2017, основний платіж  0 грн, штрафна (фінансова) санкція  9461888,69 грн, граничний термін сплати - 08.12.2017, сплачено - 0, сума боргу  9461888,69 грн;
		ППР форми "Ш" № 0015501200 від 09.02.2018, основний платіж  0 грн, штрафна (фінансова) санкція  284053,7 грн, граничний термін сплати - 07.05.2018, сплачено - 0, сума боргу  284053,7 грн;
		ППР форми "Ш" № 0023501200 від 19.03.2018, основний платіж  0 грн, штрафна (фінансова) санкція  4467,64 грн, граничний термін сплати - 22.06.2018, сплачено - 0, сума боргу  4467,64 грн;
		ППР форми "Ш № 0043501200 від 21.05.2018, основний платіж  0 грн, штрафна (фінансова) санкція  158217,26 грн, граничний термін сплати - 22.08.2018, сплачено - 0, сума боргу  158217,26 грн.
		При цьому, судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення, суми за якими включені до податкового боргу, прийняті у зв`язку з несвоєчасною сплатою КП «Харківводоканал» податкових зобов`язань з податку на додану вартість. 
		Судом встановлено, що первинно податковий борг виник з 30.03.2017 у зв`язку з несплатою поточних грошових зобов`язань, самостійно задекларованих платником податків. 
		На виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України в автоматичному режимі Офісом великих платників податків ДПС сформовано податкову вимогу від 07.06.2016 № 7-17 та вручено підприємству 09.06.2016. (а.с. 26, т. 1).
		З моменту виникнення податкового боргу по теперішній час борг не переривався, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями ІКП з податку на додану вартість підприємства.
		Стверджуючи, що у зв`язку з несплатою узгоджених сум грошових зобов`язань в повному обсязі та в силу приписів пп. 20.1.34 п.20.1 ст. 20 ПК України, у позивача виникло право на стягнення податкового боргу з відкритих у банках рахунків платника податків, Офіс великих платників податків ДПС звернувся до суду з цим позовом.
		Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про неналежність обрання Офісом великих платників податків ДПС порядку погашення податкового боргу КП «Харківводоканал», передбаченого ст. 95 ПК України. Також зазначив, що дії фіскального органу з примусового стягнення грошових коштів з рахунків підприємства не можуть вважатися обґрунтованими, в умовах коли така заборгованість виникла в результаті державного регулювання господарської діяльності відповідача, за результатами якого сама держава має заборгованість перед підприємством, що також підтверджується форс-мажорними обставинами виникнення такого податкового боргу, засвідченими Сертифікатом Харківської торгово-промислової палати від 04.02.2020.
		Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, мотиви якого збігаються з доводами заперечень проти первісного позову, суд першої інстанції, надаючи оцінку належності обраного КП "Харківводоканал" способу захисту за зустрічним позовом, враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 804/13013/14, зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту (на його думку) порушених прав, оскільки правомірність дій контролюючого органу щодо стягнення з Комунального підприємства сум податкового боргу підлягає дослідженню під час розгляду справи за позовом контролюючого органу про стягнення з Комунального підприємства відповідних сум податкового боргу. 
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи (перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову), визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі по тексту  ПК України) платники податків обтяжені обов`язком сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		За приписами пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
		Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Підпунктом 54.3.2 п.54.3 ст. 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
		За правилами п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. 
		Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Згідно з п. 59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
		Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
		У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
		Судом апеляційної інстанції встановлено, та визнається сторонами у справі, що станом на 17.03.2021 залишок несплаченої суми податкового боргу з податку на додану вартість КП «Харківводоканал» з урахуванням часткової сплати, становить 136 992 822,51 грн. 
		Відповідач не заперечує щодо наявності у КП «Харківводоканал» податкового боргу з ПДВ у вказаній сумі, спірним в межах розгляду даної справи є обрання контролюючим органом порядку погашення податкового боргу комунального підприємства, з урахуванням організаційно-правової форми відповідача, як юридичної особи.
		Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу.
		У відповідності до п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
		Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 ПК України).
		Виходячи зі змісту п.95.3. ст.95 ПК Українистягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
		За визначенням п.95.4 ст.95 ПК України стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, контролюючий орган здійснює на підставі рішення суду у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до п.95.5 ст.95 ПК України вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою контролюючого органу до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету або до державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків, а в разі використання платником податків єдиного рахунку - на такий рахунок, а у разі погашення податкового боргу з податку на додану вартість за задекларованими до сплати податковими зобов`язаннями за періоди, починаючи з 1 липня 2015 року, визначеними платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку, такі кошти вносяться на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі неможливості внесення зазначених коштів протягом того самого дня їх необхідно внести в банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним контролюючим органом.
		Разом з цим, за приписами ч.2 п.95.5 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.
		У таких випадках:
		рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;
		рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.
		Аналіз наведених норм права свідчить про те, що у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, за відсутості зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, тобто в позасудовому порядку.
		Як вже зазначалося вище спірний податковий борг виник внаслідок несплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість на підставі декларацій з податку на додану вартість та податкових повідомлень-рішень. При цьому, з урахуванням застосування контролюючим органом заходів, передбачених п.95.5 ст.95 ПК України (вилучення готівки відповідача у рахунок погашення податкового боргу платника податку), та добровільної сплати, становив більше 5 мільйонів гривень (за деклараціями - 124 651 838,42 грн), а за податковими повідомленнями-рішеннями (10 378 419,70 грн), пеня (1 962 564,39 грн).
		Колегією суддів встановлено, що саме відповідно до п.95.5. ст.95 ПК України на підставі рішення уповноваженої особи заступника начальника Харківського управління Офісу ВПП ДФС Самойленко протягом вересня-грудня 2020 року, січня-березня 2021 року було вилучено готівку відповідача у рахунок погашення податкового боргу платника податку, що підтверджується відповідними актами, які містяться в матеріалах справи. 
		Отже, позивачем у спірних відносинах з метою стягнення податкового боргу одночасно застосовано до вказаного боргу і процедуру стягнення на підставі рішення уповноваженої особи контролюючого органу і шляхом звернення до суду, що не узгоджується з приписами п.95.5 ст.95 ПК України.
		Слід вказати, що належних нормативно-правових обґрунтувань вказаних дій контролюючим органом не наведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено. Здійснюючи заходи позасудового стягнення податкового боргу на підставі п.95.5. ПК України шляхом вилучення готівки у рахунок погашення податкового боргу, Міжрегіональне управління ДПС фактично намагається стягнути вказаний борг і за рішенням суду.
		Також, як вбачається з наявного в матеріалах справи Статуту КП «Харківводоканал» (нова редакція), зареєстрованого 26.01.2012, номер запису 14801050018010649, КП "Харківводоканал" належить до комунальної власності територіальної громади м.Харкова. Засновником підприємства є Харківська міська рада. Власником підприємства є територіальна громада м.Харкова в особі Харківської міської ради (п.1.2, п.1.3 Статуту).
		Підприємство як юридична особа, має відокремлене майно, яке передане йому засновником на праві господарського відання, самостійний баланс, поточні, валютні, та інші рахунки в установах банків (п.2.3 Статуту). 
		Основні фонди передаються підприємству власником на підставі відповідного договору укладеного з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (п. 5.2 Статуту).
		Здійснюючи право господарського відання, Підприємство володіє користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочностей розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених чинним законодавством (п. 5.3 Статуту). 
		Відчуження майна, переданого Підприємству за договором господарського відання, здійснюється на підставі рішення сесії Харківської міської ради (п. 5.5 Статуту).
		Особливості управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки визначені ст. 24 Господарського кодексу України. 
		Відповідно до ч.ч. 1 - 3, 5 ст. 24 ГК України управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб`єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
		Правовий статус окремого суб`єкта господарювання у комунальному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління між зазначеними суб`єктами у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах.
		Суб`єктами господарювання комунального сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб`єкти, у статутному капіталі яких частка комунальної власності перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.
		Органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності суб`єктів господарювання, що належать до комунального сектора економіки, на підставах, у межах і порядку, визначених законом.
		Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Згідно з приписами ч.2 ст.255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2016 у справі №820/669/15, встановлено, що актом опису майна у податкову заставу, складеним 26.12.2014 податковим керуючим Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м.Харкові підтверджена відсутність у КП "Харківводоконал" майна, що може бути описано у податкову заставу. Враховуючи, що КП "Харківводоконал" є підприємством комунальної власності, яке має непогашений податковий борг, та в якого відсутнє власне майно, зроблено висновок про те, що порядок погашення податкового боргу такого підприємства передбачений положеннями ст. 96 ПК України.
		Також, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.05.2020 у справі № 820/899/17, та який враховується судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи, порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств, визначенийст. 96 ПК України.
		Відповідно до п.96.1ст.96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради.
		Згідно з п.96.3. ст.96 ПК Українивідповідь щодоприйняття одного із зазначених упунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
		У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
		Однак, доказів звернення до органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить майно позивача, з поданням щодо прийняття відповідного рішення, як це передбачено положеннями п.96.1ст. 96 ПК України позивачем не надано ані до суду першої ані до суду апеляційної інстанцій.
		Складення Офісом великих платників податків ДПС актів опису майна та включення його до податкової застави не спростовує висновків суду першої інстанції про неможливість відчуження такого майна з огляду на спеціальний режим розпорядження таким майном та можливість його відчуження виключно на підставі рішення сесії Харківської міської ради.
		За таких обставин, слід зазначити, що позивачем не було дотримано встановленого положеннямист.96 ПК Україниобов`язкового порядку погашення податкового боргу комунального підприємства.
		При цьому, колегія суддів не приймає посилання Офісу великих платників податків на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 28.02.2018 у справі №813/2851/17, від 07.04.2015 по справі №21-104а15, від 28.02.2019 у справі №К/9901/5069/17, якими позивач обґрунтовує правомірність своєї позиції щодо стягнення з відповідача податкового боргу у порядку, передбаченому ст. 95 ПК України, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, за відсутності висновків Великої Палати Верховного Суду у спірних правовідносинах, наведені висновки по спорах за участю інших платників податків про стягнення податкового боргу, можуть бути взяті до уваги судом лише в межах, що не суперечать правовій позиції Верховного Суду відносно учасників судового процесу у справі, що розглядається.
		Крім того, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 30.01.1019 по справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, що, враховуючи дати рішень Верховного Суду, на які посилається позивач, також свідчить про правильність висновку суду першої інстанції, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції. 
		Щодо посилань позивача на постанову Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 160/2598/20, слід зауважити, що предметом розгляду вказаної справи було стягнення податкового боргу з Кам`янської міської ради, а не з комунального підприємства, як в даній справі, а тому відсутні підстави для її врахування судом апеляційної інстанції.
		З приводу включення до суми податкового боргу з податку на додану вартість, яка заявлена фіскальним органом до стягнення з КП «Харківводоканал» суми у розмірі 74768244,37 грн, яка належить останньому на правах субвенції, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з п. 3.1 Розділу 3 Статуту Комунального підприємства «Харківводоканал» метою діяльності підприємства є, зокрема, здійснення виробничої, науково-дослідної та комерційної діяльності для повного та якісного задоволення потреб населення, суб`єктів господарювання в комунальних послугах, забезпечення водопостачання та водовідведення м.Харкова та групового водопостачання населених пунктів Харківської області.
		Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» державна політика у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення будується на принципах, зокрема гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб.
		За визначенням п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» до об`єктів критичної інфраструктури можуть бути віднесені підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, які надають послуги у сферах життєзабезпечення населення, зокрема у сферах централізованого водопостачання, водовідведення, постачання електричної енергії і газу, виробництва продуктів харчування, сільського господарства, охорони здоров`я.
		Згідно зі ст. 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та ст. 15 Закону України «Про ціни і ціноутворення» тарифи на комунальні послуги формуються суб`єктами природних монополій та суб`єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до цього Закону. 
		Тарифи на комунальні послуги суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку. 
		Встановлення тарифів на комунальні послуги, нижчих за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, не допускається, інакше - збитки, які виникають у зв`язку з цим, мають бути компенсовані з відповідного бюджету. 
		З метою забезпечення відшкодування різниці між встановленими тарифами та фактичними витратами надавачів послуг, безперебійного надання житлово-комунальних послуг належної якості Держава запровадила механізм субвенцій, які перераховуються з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим перерозподілом між постачальниками житлово-комунальних послуг.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що обставиною неможливості вчасного погашення податкового боргу, на яку, зокрема, посилається відповідач стало неотримання КП «Харківводоканал» сум субвенцій, нарахованих підприємству у 2017 році.
		Вказані субвенційні кошти виділялися державою несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим станом на 01.01.2016 року сума заборгованості з компенсації різниці в тарифах перед КП «Харківводоканал» склала 356355 781,91 грн, що підтверджується протоколом Територіальної комісії з питань узгодження різниці в тарифах Харківської обласної державної адміністрації від 25.07.2018 № 3 та розрахунками обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. 
		Внаслідок часткового виділення у 2018 році субвенції та проведенням відповідних розрахунків на суму 30 391 644,57 грн, станом на 01.01.2020 сума невідшкодованої заборгованості держави з різниці в тарифах, яка підлягає компенсації підприємству, склала 325 964 137,34 грн.
		Кабінетом Міністрів України, на виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та частини другої статті 97 Бюджетного кодексу України, прийнято постанову від 18.05.2017 № 332, якою затверджено Порядок та умови надання у 2017 році вказаної субвенції (далі  Порядок № 332), в якому визначено детальний механізм виділення коштів субвенції та проведення взаєморозрахунків.
		Відповідно до вказаного механізму Законами про Державний бюджет України передбачалися кошти для компенсації різниці в тарифах з цільовим використанням, у тому числі, на погашення податкової заборгованості підприємств. Постановами Кабінету Міністрів України визначалися порядок та умови проведення цих розрахунків та форма Договорів про проведення взаєморозрахунків. Одними з обов`язкових умов проведення таких розрахунків є погодження вказаних дій з податковими органами шляхом отримання відповідних довідок про наявність заборгованості з податків, заборона здійснення сторонами договору будь-яких дій стосовно суми заборгованості з податку, яка стає предметом договору та дія вказаних домовленостей до повного їх виконання (п.п.13, 16 примірного Договору про організацію взаєморозрахунків, постанова Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332). 
		Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332, на підставі виданих Харківським управлінням офісу ВПП ДФС довідок від 19.06.2017, 02.11.2017, 17.11.2017, 11.12.2017, КП «Харківводоканал» укладено договори про організацію взаєморозрахунків до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 на загальну суму 123 015 395,73 грн для погашення заборгованості КП «Харківводоканал» з податку на додану вартість: від 27.06.2017 № 3-21/з та № 4-21/з, від 13.11.2017 № 36-21/з, № 39- 21/з та № 41-21/з, від 17.11.2017 № 38-21/з, від 19.12.2017 № 51-21/з.
		Відповідно до пункту 7 вказаних договорів Департамент житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, брав на себе зобов`язання перерахувати кошти на рахунок КП «Харківводоканал» для погашення різниці у тарифах на погашення заборгованості з податку на додану вартість на загальну суму 123 015 395,73 грн.
		Крім того, в рамках розгляду справи № 820/1410/18 судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що позивачем укладено договори про організацію взаєморозрахунків до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332«Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» (далі по тексту - Договори) на загальну суму 123 015 395,73 грн. для погашення заборгованості КП «Харківводоканал» з податку на додану вартість: від 27.06.2017 №3-21/з та №4-21/з, від 13.11.2017 №36-21/з, №39- 21/з та №41-21/з, від 17.11.2017 №38-21/з, від 19.12.2017 №51-21/з.
		Однак, процедура розрахунків була проведена лише за договором від 27.06.2017 № 4-21/з, кошти на виконання решти договорів на рахунок КП«Харківводоканал»не надійшли, що позбавило позивача можливості розрахуватися по боргових зобов`язаннях перед державним бюджетом з податку на додану вартість на загальну суму 74768 244,37 грн.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/1410/18, яке було залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 та постановою Верховного Суду від 12.02.2019, визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття рішення про перерахування комунальному підприємству "Харківводоканал" субвенції на погашення різниці в тарифах відповідно до Договорів про проведення взаєморозрахунків до постанови КМУ від 18.05.2017 №332 від 27.06.2017 №3-21/з, від 13.11.2017 №36-21/з, від 13.11.2017 №39-21/з, від 13.11.2017 №41-21/з, від 17.11.2017 №38-21/з, від 19.12.2017 №51-21/з та недоведення цього рішення до відома Казначейства. Зобов`язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до Договорів про проведення взаєморозрахунків до постанови КМУ від 18.05.2017 : №332 від 27.06.2017 №3-21/з, від 13.11.2017 №36-21/з, від 13.11.2017 №39-21/з, від 13.11.2017 №41-21/з, від 17.11.2017 №38-21/з, від 19.12.2017 №51-21/з та довести рішення до Казначейства.
		Однак, Міністерством фінансів України, так і не було вчинено дій щодо перерахування позивачу субвенцій в розмірі 74 768 244,37 грн., внаслідок чого виникли обставини, які позбавили позивача можливості своєчасно розрахуватися з бюджетом в установленому Урядом порядку, що призвело до збільшення відповідних податкових боргових зобов`язань останнього. 
		З приводу доводів позивача про те, що КП Харківводоканал при наявності грошових коштів у достатньому розмірі для погашення податкового боргу, що на думку апелянта, підтверджується актами від 29.12.2018 та від 10.04.2018, складеними контролюючим органом за результатами позапланових виїзних перевірок, з яких вбачається, що на рахунки відповідача лише за півроку находить сума у розмірі понад мільярд гривень, (в той час як податковий борг КП Харківводоканал складає 184501180,94 грн.), не виконує обов`язку, передбаченого ст. 67 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.
		Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії протоколу Територіальної комісії з питань узгодження різниці в тарифах Харківської обласної державної адміністрації від 05.07.2018 № 3 та розрахунків обсягів заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, звітів про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2017 та 2018 роки, господарська діяльність відповідача є збитковою.
		Так, за змістом вказаного протоколу від 05.07.2018, узгоджена сума заборгованості Держави щодо відшкодування збитків КП «Харківводоканал» на покриття різниці в тарифах лише протягом 2010-2015 років складає 356 355 781,91 грн.
		Згідно зі звітами про фінансові результати за 2017-2018 роки, збитки КП «Харківводоканал» у 2016 році дорівнювали 317 495 тис грн., у 2017 році збитки позивача складали 127 555 тис. грн, у 2018 році - 692 905 тис. грн. Аналогічні показники зафіксовані також в Балансах (Звітах про фінансовий стан) станом на 31 грудня 2017 року та 31 грудня 2018 року.
		Аналіз господарської діяльності позивача в січні 2019 року також свідчить про збитковість господарської діяльності КП «Харківводоканал», про що свідчить наданий відповідачем витяг із оборотної відомості по поточним рахункам в банках за період з 01.01.2019 по 31.01.2019. 
		Та обставина, що за період квітень-жовтень 2018 року та січень-грудень 2017 року, відповідно до актів, на які посилається позивач, на рахунки підприємства надійшли кошти за послуги водопостачання та водовідведення, у розмірі достатньому для погашення податкового боргу, не спростовує факту здійснення позивачем збиткової діяльності, та з урахуванням перерахунку вказаних коштів виключно за цільовим призначенням (заробітна плата, МБРР, льготи та субсидії, цільове фінансування придбання ОЗ, цільове фінансування об`єктів капітального будівництва), про що в апеляційній скарзі зазначає сам позивач, не свідчить про наявність у КП «Харківводоканал» можливості виконати зобов`язання щодо сплати податкового боргу.
		Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, господарська діяльність КП «Харківводоканал» у січні 2019 року підлягала врегулюванню постановами Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту  НКРЕКП) від 20.09.2018 №1074 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16 червня 2016 року №1141» та від 20.09.2018 №1075 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 листопада 2015 року № 2868», додатком до яких є структура тарифів на послуги водопостачання та водовідведення.
		Аналіз структури тарифу КП «Харківводоканал» вказує на те, що такої статті витрат, як погашення заборгованості з податків минулих років, не передбачено.
		У зв`язку з чим, як вірно зазначив суд першої інстанції, КП «Харківводоканал», не отримавши більшу частину вказаної вище субвенції, не мало інших джерел для погашення заборгованості по сплаті податку на додану вартість у сумі 180968296,75 грн за період з 01.01.2017 по 31.12.2019.
		Послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, відповідно до пп. «б» п. 185.1 ст. 185 ПК України є об`єктом оподаткування з податку на додану вартість, а величина тарифу  базою оподаткування (п. 188.1 ст. 188 ПК України). Проте, адміністративними судами у справах № 820/1410/18, 1740/1838/18 встановлено факт незабезпечення тарифом реальної компенсації витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, тобто витрати на забезпечення якості й порядку надання послуг є вищими, ніж отримані доходи. 
		По суті податковий борг з податку на додану вартість виник у КП «Харківводоканал» в силу того, що тариф, який визначається державним Регулятором, не може забезпечити самофінансування та досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво послуг, які надаються КП «Харківводоканал». 
		Отже, колегія суддів зазначає, що дії фіскального органу з примусового стягнення грошових коштів з рахунків підприємства у рахунок погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість на загальну суму 180968296,75 грн. не можуть вважатись обґрунтованими, в умовах, коли така заборгованість виникла в результаті державного регулювання господарської діяльності Підприємства, за результатами якого сама Держава має заборгованість перед Підприємством. 
		У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		З огляду на викладене, враховуючи неможливість виконання відповідачем зобов`язань зі сплати податного боргу, колегія суддів приходить до висновку, що дії контролюючого органу по стягненню податкового боргу за встановлених у даній справі обставин не забезпечують досягнення, передбаченої п.8 ч.2 ст. 2 КАС України, пропорційності між дотриманням самою Державою майнових прав платника податків  КП «Харківводоканал» та цілями наповнення державного бюджету. 
		Щодо отриманого КП «Харківводоканал» Сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Харківської Торгово-промислової палати від 04.02.2020 № 44/63.01-6, відповідно до якого Комунальному підприємству «Харківводоканал» засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які перешкодили останньому сплатити податок на додану вартість у 2017-2019 роках, колегія суддів зазначає наступне.
		Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 року №671/97-ВР(надалі - Закон№671/97-ВР) визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.
		Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
		Частиною першоюстатті 14 Закону №671/97-ВРвизначено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цьогоЗакону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.
		Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 року №44(5), який набрав чинності з 18.12.2014 року та чинний на час виникнення спірних правовідносин.
		Так, відповідно до п. 3.1 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
		Дія таких обставин може бути викликана:
		- винятковими погодними умовами і стихійним лихом (Acts of God) (епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо);
		- непередбаченими обставинами, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника (загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго), дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дія суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, обмеження комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту тощо);
		- умовами, регламентованими відповідними рішеннями та актами державних органів влади, закриттям морських проток, ембарго, забороною (обмеження) експорту/імпорту тощо.
		Вищезазначений перелік обставин не є вичерпним.
		З аналізу наведених норм вбачається, що форс-мажорними обставинами у розумінні вказаних нормативно-правових актів можуть вважатися обставини, зумовлені непередбачуваними погодними умовами, збройними конфліктами, актами органів державної влади та інших за умови, що їх неможливо було передбачити та вони є такими, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань.
		При цьому, наявність у п. 3.1 положення щодо невичерпності переліку форс-мажорних обставин, наведених вище, не означає, що будь-які обставини, які унеможливлюють виконання зобов`язань заявником, можуть бути визнані форс-мажорними. 
		Так, пунктом 3.2 Регламенту передбачено, що не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, в якості форс-мажорних обставин, засвідчених Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Харківської Торгово-промислової палати від 04.02.2020 № 44/63.01-6, зазначено: бездіяльність органів державної влади в частині неприйняття нормативно-правового акту про визначення джерела для відшкодування різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та неперерахування виділених сум субвенції; протиправні дії третіх осіб щодо обов`язку (зобов`язання).
		Тобто, фактично у вказаному сертифікаті торгово-промислова палата засвідчила як форс-мажорні обставини, такі, що хоча і не прямо, однак опосередковано не відповідають вказаним приписам п. 3.2 Регламенту, оскільки пов`язують неможливість виконання відповідачем зобов`язань зі сплати податкового боргу з ненадходженням на рахунки КП «Харківводоканал» коштів на відшкодування різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а також неперерахуванням виділених сум субвенції, які у розумінні п.3.2 Регламенту об`єктивно не можуть вважатися також обставинами непереборної сили, оскільки є такими, що не призводять до тяжчих наслідків, ніж останні.
		З приводу твердження позивача про відсутність у вказаному Сертифікаті торгово-промислової палати посилань на норми Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне. 
		Відповідно до п 6.12. Регламенту сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України / регіональної торгово-промислової палати. В сертифікаті вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин.
		У сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо податкових обов`язків / обов`язкових платежів вказується інформація про заявника, місце державної реєстрації, ідентифікаційний код, державна податкова інспекція, в якій платник податків зареєстрований, зобов`язання, обставини, докази, на які посилається зацікавлена особа, що унеможливлюють виконання податкових обов`язків / здійснення обов`язкових платежів у встановлений термін, та інші відомості, зокрема, про неможливість здійснення господарської діяльності тощо.
		Отже, серед переліку відомостей, які підлягають обов`язковому відображенню Торгово-промисловою палатою України у сертифікаті про форс-мажорні обставини, відсутні відомості про положення нормативно-правового акта, зокремаПодаткового кодексу України, які регулюють правовідносини, щодо яких такий сертифікат може бути застосований, у зв`язку з чим вказане вище твердження позивача про обов`язковість наявності таких положень є неприйнятним.
		Колегія суддів ставиться критично до твердження апелянта про втручання торгово-промислової палати у діяльність контролюючого органу шляхом здійснення Торгово-промисловою палатою України аналізу положеньПодаткового кодексу України,Закону України «Про Торгово-промислові палати України» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 № 40(3), оскільки видача вищевказаного сетифікату про форс-мажорні обставини не призвело до встановлення позивачу будь-яких обов`язків щодо врахування такого сертифікату, а відтак і не може свідчити про втручання у діяльність контролюючого органу. 
		З огляду на викладене, враховуючи помилковість обраного позивачем порядку стягнення з відповідача податкового боргу, наявність заборгованості держави перед платником податків з виплати сум субвенцій, призначених для покриття заборгованості з податку на додану вартість, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про стягнення з рахунків КП «Харківводоканал» в примусовому порядку суми податкового боргу з податку на додану вартість.
		Разом з цим, помилковим є врахування судом першої інстанції при вирішенні справи Сертифікату Харківської торгово-промислової палати, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин у вигляді бездіяльності органів державної влади в частині неприйняття нормативно-правового акту про визначення джерела для відшкодування різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та неперерахування виділених сум субвенції, оскільки в силу ПК України такі обставини не віднесені законодавцем до обставин непереборної сили.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина першастатті 317 КАС України). Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної частини (частина четверта статті 317 КАС України).
		З огляду на викладені вище висновки, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 по справі № 520/11571/19 слід змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
		Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ
		 
		Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 по справі № 520/11571/19 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
		В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року по справі № 520/11571/19 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді   О.В. Присяжнюк   С.П. Жигилій   Повний текст постанови складено 23.03.2021 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...