Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/3752/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 24.03.2021. Зареєстровано: 25.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2021.
Дата набрання законної сили: 15.03.2021
Номер судового провадження: А/857/1855/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/3752/19 пров. № А/857/1855/21Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
		головуючого судді Большакової О.О.,
		суддів Качмара В.Я., Курильця А.Р. 
		з участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Вища кваліфікаційна комісія суддів України про визнання протиправним та скасування висновку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року про закриття провадження у справі (суддя першої інстанції Дорошенко Н.О., м. Рівне, повний текст складено 16.11.2020),
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Громадської ради доброчесності (далі  ГРД, відповідач) про визнання протиправним та скасування висновку про невідповідність судді Волинського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженого рішенням від 02.09.2019.
		Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року провадження у справі було закрито.
		Із таким судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що закриваючи провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність владних управлінських функцій у відповідних спірних правовідносинах, відсутність порушеного права внаслідок прийняття рішення, відсутність правового спору. Однак такий висновок позивач вважає хибним, оскільки рішення громадської ради доброчесності, зокрема, її висновок впливає на проходження оцінювання судді. Фактично позивач оспорює порушення процедури формування такого висновку. З протоколу електронного голосування, який є невід`ємною частиною рішення, 11 голосами з 18 затверджено рішення про надання відносно позивача інформації. Відповідно до протоколу до ВККС повинна була надаватися відносно позивача інформація. Отже, сформований висновок не відповідає рішенню, яке було прийнято за результатами електронного голосування, що свідчить про зловживаннями членами громадської ради доброчесності наданими їм правами. Апелянт зазначає, що відповідач приймає участь у формуванні суддівського корпусу, впливає на суддівську кар`єру та наділений у зв`язку з цією метою відповідними владними повноваженнями. Звертає увагу апеляційного суду на норми ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді здійснювати правосуддя у відповідному суді лише в разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма членами. Наведене вказує на керування відповідачем поведінкою іншого суб`єкта (ВККС), що притаманно суб`єктам владних повноважень, здійсненню ними владних управлінських функцій. Апелянт вважає, що згідно статей 4, 19, 46 КАС України ГРД має всі визначені ознаки «Іншого суб`єкта при здійсненні ним владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень», оскільки здійснює діяльність з виконання покладених на неї Законом функцій і завдань у публічній сфері.
		Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
		Учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджено матеріалами справи.
		Позивач подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
		Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. 
		Суд першої інстанції встановив те, що Указом Президента України «Про призначення суддів» від 16.05.2001 №311-01 позивача призначено на посаду судді Горохівського районного суду Волинської області строком на п`ять років.
		Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 05.10.2006 №210-V ОСОБА_1 було обрано на посаду судді Горохівського районного суду Волинської області безстроково.
		Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 22.05.2008 №301-VI ОСОБА_1 раніше обраного суддею безстроково, обрано на посаду судді місцевого Волинського окружного адміністративного суду.
		Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402- VIII (далі Закон N 1402-VІІІ) Вищою кваліфікаційною комісією суддів України щодо ОСОБА_1 проводиться кваліфікаційне оцінювання.
		02.07.2018 він склав анонімне письмове тестування, за результатом якого отримав 78,75 балів, а за результатами виконання практичного завдання 90,5 балів. У грудні 2018 року позивач пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України позивача допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання дослідження досьє та проведення співбесіди.
		При цьому встановлено, що на сайті Громадської ради доброчесності оприлюднений висновок про невідповідність судді Волинського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності 02.09.2019, а також протокол електронного голосування (є невід`ємною складовою рішення), які за змістом відповідають наданим позивачем до матеріалів позовної заяви (а.с.15-17).
		Вважаючи протиправним висновок про невідповідність судді Волинського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений рішенням Громадської ради доброчесності від 02 вересня 2019 року, позивач звернувся з позовом до суду про його скасування.
		В обґрунтування вимог вказав, що згідно протоколу електронного голосування, який є невід`ємною складовою рішення, 29 серпня 2019 року Громадська рада доброчесності затвердила рішення про надання інформації відносно нього 11-ма голосами з 18 голосів членів Ради. Згідно протоколу електронного голосування, відносно позивача мала б надаватися інформація до ВККС України. Отже, сформований висновок не відповідає рішенню, яке було прийняте за результатами електронного голосування щодо надання відносно позивача інформації. Також, заперечив порушення, зазначені у висновку ГРД. Зауважив, що Громадська рада доброчесності не є спеціально уповноваженим суб`єктом, який здійснює контроль та перевірку декларацій в силу закону, її висновок ґрунтується на власних суб`єктивних припущеннях та на власному розумінні Закону, що не може бути покладено в основу прийняття акта індивідуальної дії. Покликаючись до положень статті 87, пункту 16 частини 4 статті 85 3акону N 1402-VІІІ, вказав, що на ГРД покладено функцію щодо участі у проведенні кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Тобто, відповідач у зазначений спосіб приймає участь у формуванні суддівського корпусу, впливає на суддівську кар`єру та наділений з цією метою відповідними владними повноваженнями, а тому є іншим суб`єктом при здійсненні владних управлінських функцій на підставі законодавства і відповідно, є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України та належним відповідачем за даним адміністративним позовом.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що даний спір не є публічно-правовим і закрив провадження у справі.
		Апеляційний суд погоджується з таким висновком з наступних підстав.
		Право особи на доступ до правосуддя гарантоване статтею 55 Конституції України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
		Публічно-правовий спір  це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п.2 ч.1 ст.4 КАС України).
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
		Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Відповідно до положень статті 83 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
		Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
		Статтею 85 Закону №1402-VIII визначено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
		Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
		Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.
		Для цілей формування суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про запровадження та проведення інших тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей, загальних здібностей, а також про застосування інших засобів встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.
		Рішення Комісії про запровадження та проведення інших тестувань не може встановлюватися індивідуально щодо певного судді чи групи суддів.
		Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє (частина дев`ята статті 85 Закону №1402-VIII).
		Відповідно до ч.10 статті 85 Закону №1402-VIII за результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання.
		Статтею 87 Закону №1402-VIII встановлено, що Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.
		Громадська рада доброчесності: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; 4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді); 5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді (частина шоста статті 87 Закону №1402-VIII).
		29.12.2017 Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення №140/зп-17, яким внесені зміни до Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13.10.2016 № 81/зп-16.
		Вказаним рішенням Регламент Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було, зокрема, доповнено п. 4.10 під назвою «Порядок розгляду Комісією інформації щодо судді (кандидата на посаду судді), висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, наданих Громадською радою доброчесності», який складається з 11 підпунктів:
		4.10.1. Інформація щодо судді (кандидата на посаду судді) (далі - інформація) або висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності (далі - висновок) надається до Комісії Громадською радою доброчесності не пізніше ніж за 10 робочих днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди стосовно такого судді (кандидата на посаду судді) (далі - співбесіда). Інформація або висновок подаються до Комісії у паперовій або електронній формі безпосередньо чи за допомогою засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію подання документів. Приймання Комісією інформації або висновку завершується о 18 год. 00 хв. (о 24 год. 00 хв. у разі направлення електронною поштою) дня, який передує першому з 10 робочих днів до визначеної Комісією дати проведення співбесіди. Інформація або висновок вважаються поданими, якщо отримані Комісією у строк, визначений абзацом третім цього пункту. У разі недотримання Громадською радою доброчесності строку, визначеного абзацом третім цього пункту, питання щодо розгляду матеріалів, вирішується Комісією у складі колегії під час проведення засідання, про що ухвалюється протокольне рішення. Висновок, що надійшов після початку засідання з проведення співбесіди, Комісією не розглядається.
		4.10.2. Суддя (кандидат на посаду судді) має бути ознайомлений Громадською радою доброчесності з інформацією, що може свідчити про невідповідність його критеріям професійної етики та доброчесності (далі - інформація негативного характеру) або висновком, та має право надати Громадській раді доброчесності відповідні пояснення.
		4.10.3. Інформація або висновок має містити: 1) прізвище, ім`я, по батькові судді (кандидата на посаду судді), щодо якого надається інформація; 2) назву посади, на яку претендує або яку займає суддя (кандидат на посаду судді), та процедури, в межах якої надано інформацію або висновок; 3) дату затвердження; 4) обґрунтовану достатніми доказами інформацію, яка може свідчити про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики з посиланням на надійні та достовірні джерела, які її підтверджують (у разі надання висновку); 5) позитивну або негативну інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді) з посиланням на джерела, які її підтверджують (у разі надання інформації); 6) інформацію щодо пояснень судді (кандидата на посаду судді), відмови від їх надання, мотиви та підстави їх врахування або відхилення, відомості щодо можливості судді (кандидата на посаду судді) ознайомитися з інформацією або висновком (у разі надання висновку або інформації негативного характеру); 7) узагальнювальний висновок; 8) додатки, які містять матеріали, що підтверджують викладену інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), та пояснення судді (кандидата на посаду судді). Інформація, зазначена в пунктах 4-5 абзацу першого цього підпункту, має бути персоніфікованою та містити інформацію про особу, яка надала таку інформацію (джерело походження інформації). У разі недотримання зазначених вимог така інформація вважається анонімною і не підлягає розгляду. Інформація або висновок мають бути підписані усіма членами Громадської ради доброчесності, які брали участь в ухваленні рішення про надання Комісії інформації або висновку. До інформації або висновку додається витяг з протоколу із зазначенням результатів голосування щодо їх надання Комісії. У разі недотримання Громадською радою доброчесності зазначених вимог Комісія у складі колегії може ухвалити рішення про залишення без розгляду такої інформації або висновку.
		4.10.4. Комісія під час розгляду інформації або висновку надає оцінку лише тим обставинам, які стосуються відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.
		4.10.5. Висновок або інформація розглядаються Комісією під час співбесіди на відповідному засіданні в порядку, визначеному цим Регламентом та Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.
		4.10.6. Повноваження представника Громадської ради доброчесності підтверджуються письмовим рішенням Громадської ради доброчесності, ухваленим на її зборах, яке подається відповідальному працівнику секретаріату Комісії до початку розгляду відповідного питання на засіданні Комісії.
		4.10.7. Уповноважений представник Громадської ради доброчесності під час співбесіди має право: 1) оголосити попередньо надану Комісії інформацію або висновок щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надавати пояснення стосовно наданої Комісії інформації або висновку щодо судді (кандидата на посаду судді); 13 3) з дозволу головуючого ставити запитання судді (кандидату на посаду судді) в межах наданої Комісії інформації або висновку щодо судді (кандидата на посаду судді); 4) надавати відповіді на поставлені запитання.
		4.10.8. За результатами співбесіди Комісія у складі колегії ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. У разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності висновку ухвалюється протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону. Рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня ухвалення цього рішення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону. Рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня його ухвалення.
		4.10.9. На засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді, висновок та пояснення судді (кандидата на посаду судді), обставини, документи та матеріали, які були предметом розгляду під час співбесіди. Питання розглядається шляхом заслуховування члена Комісії-доповідача, який інформує присутніх на засіданні членів Комісії про ухвалене Комісією у складі колегії рішення, зокрема про зміст висновку та пояснення судді (кандидата на посаду судді).
		4.10.10. За результатами засідання у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, Комісія ухвалює одне з таких рішень: - про підтримку рішення Комісії у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді; - про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
		4.10.11. У разі ухвалення Комісією у пленарному складі рішення про підтримку рішення Комісії, ухваленого у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону, 14 обставини, викладені у висновку, не підлягають повторному розгляду під час наступних процедур кваліфікаційного оцінювання відповідного судді (кандидата на посаду судді).
		Рішенням Громадської ради доброчесності № 1/2016 від 23.11.2016 схвалено Регламент Громадської ради доброчесності.
		Завданням Ради як інструменту громадськості, що встановлений Законом України "Про судоустрій і статус суддів", є утвердження доброчесності та високих стандартів професійної етики у суддівському корпусі.
		З цією метою Рада сприяє Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання шляхом надання інформації про них або висновків про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) цим критеріям.
		Відповідно до ч.1 ст. 88 Закону №1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
		Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
		Суддя (кандидат на посаду судді), який не згідний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (ч.2 ст.88 Закону №1402-VIII).
		Аналіз наведених норм свідчить про те, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
		При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
		Водночас за змістом статей 1, 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції Вищої ради правосуддя.
		Виходячи з викладеного вище, висновок ГРД є актом інституції громадянського суспільства, яке не може бути предметом адміністративного оскарження, з огляду на те, що приймається суб`єктом, який не є суб`єктом владних повноважень та який, у зв`язку з цим, не виконує владні управлінські функції.
		Висновок ГРД не тягне за собою безпосередньо жодних правових наслідків для судді (кандидата на посаду судді), щодо якого здійснюється оцінювання. Такий не є обов`язковим для ВККС, оскільки ВККС має дати йому відповідну оцінку та врахувати або не врахувати під час прийняття остаточного рішення щодо судді (кандидата на посаду судді). 
		З огляду на те, що процедура кваліфікаційного оцінювання, підведення її підсумків і застосування наслідків є стадіями єдиного провадження, висновок ГРД не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього «кваліфікаційного» провадження.
		Щодо положень ч.2 ст.88 Закону №1402-VIII, відповідно до якої, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами, то його наявність пояснюється прагненням законодавця спонукати ВККС реагувати та приймати до уваги позицію громадськості і встановлено процедуру неврахування такого висновку при прийнятті рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
		Отже, висновок ГРД не є обов`язковим для ВККС у безальтернативному порядку, що підтверджує його проміжний статус.
		Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в п.69 постанови від 20.05.2020 у справі № 9901/257/19 провадження № 11-1236заі19, про те, що ГРД лише сприяє Комісії в питаннях оцінювання та не може виносити остаточного рішення щодо професійної етики та доброчесності. Висновок ГРД є інформацією, яка міститься в досьє кандидата і підлягає дослідженню Комісією з-поміж іншої інформації при оцінці показників критеріїв професійної етики та доброчесності.
		Отже, висновок Громадської ради доброчесності щодо судді не є рішенням суб`єкта владних повноважень.
		Ураховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
		З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.
		Встановлення законом такої умови не обмежує право кожного, хто його має, на оскарження рішень, дій учасників кваліфікаційного оцінювання судді до адміністративного суду, однак оптимізує чи робить раціональною можливість звернення до суду за захистом своїх прав, коли оскаржуване рішення буде актуалізоване через рішення органу, який за законом уповноважений розглядати його й ухвалювати за ним відповідне рішення.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити у широкому розумінні у світлі частини третьої статті 124 Конституції України, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
		За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що провадження у цій справі треба закрити.
		У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого самого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26 лютого 2020 року у справі №9901/637/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 9901/977/18.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
		За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції дотримано норми процесуального та матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
		Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі ухвалу суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
		Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року про закриття провадження у справі  без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. 
		 
		 
		Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. Я. Качмар   А. Р. Курилець  Повне судове рішення складено 24.03.2021.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...