Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/9705/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2021.
Дата набрання законної сили: 23.03.2021
Номер судового провадження: 61-983ск17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  
		23 березня 2021 року 
		м. Київ
		 
		справа № 639/9705/16ц провадження № 61-983св17
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., 
		учасники справи:
		заявник  - ОСОБА_1 , 
		заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
		 
		провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Бережним Геннадієм Васильовичем, на рішення Жовтневого районного суду  м. Харкова від 19 липня 2017 року, ухвалене у складі судді Єрмоленко В. Б., та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 вересня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Колтунової А. І.,  Кругової С. С., Пилипчук Н. П., 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст вимог
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту шлюбних відносин з ОСОБА_2 та з урахуванням уточнень просила визнати факт шлюбних відносин між нею і ОСОБА_2 протягом більше ніж трьох років, починаючи з 8 січня 2014 року. 
		 
		Заяву мотивувала тим, що у 2012 році вона познайомилася з ОСОБА_2 на території слідчого ізолятору № 27, а 8 січня 2014 року ними під час доставки конвоєм до суду прийнято рішення про створення сім`ї і саме з того часу між ними почалися відносини як подружжя. Офіційно вони зареєстрували шлюб      13 жовтня 2016 року. Встановлення факту шлюбних відносин необхідно їй для отримання ОСОБА_2 , який є громадянином Грузії, права на проживання на території України.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
		 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 липня 2017 року   ОСОБА_1 у задоволенні заяви про встановлення факту шлюбних відносин відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із ненадання заявником належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю, існування взаємних прав та обов`язків, ведення спільного господарства. 
		Ухвалою апеляційного суду Харківської  області від 21 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 19 липня 2017 року залишено без змін; вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, вважав, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У жовтні 2017 року ОСОБА_1 через представника Бережного Г. В. подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права; просила рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 19 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 вересня 2017 року скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити заяву.
		 
		Касаційна скарга мотивована неповним з`ясуванням судами попередніх інстанцій обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, посилається на ненадання судами належної оцінки доказам, зазначеним у заяві про встановлення факту. Висновки судів про недоведення факту спільного проживання з ОСОБА_2 , наявності спільного побуту, взаємних прав та обов`язків, вважає необґрунтованими.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Провадження в суді касаційної інстанції
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 листопада 2017 року касаційну скаргу залишено без руху в зв`язку з неналежним її оформленням та відсутністю доказів сплати судового збору.
		Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3  жовтня 2017 року    № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд                            (стаття 388 ЦПК України).
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		26 грудня 2017 року справу передано до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 5 січня 2018 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав непідтвердження повноважень представника заявника.
		Недоліки заявник усунув.
		Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2018 року поновлено строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження у справі.
		Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій  обставини справи
		Судами встановлено, щоОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 24 вересня 2013 року. 
		Рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 2 серпня 2016 року шлюб розірвано. З цього рішення судами встановлено, що фактично сторони припинили шлюбні відносини більше двох років тому, проживають окремо, ОСОБА_1 знаходиться у місцях позбавлення волі, відбуваючи покарання 
		 
		за вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 23 вересня 2015 року.
		ОСОБА_1 за вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 23 вересня 2015 року засуджена за частиною четвертою статті 27, пунктами 6, 11 частини другої статті 115 КК України, утримувалася під вартою                                   з 2 березня 2012 року.
		Відповідно до інформації Харківської установи виконання покарань Управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області № 27 (далі - УВК № 27) ОСОБА_1 прибула до Харківської УВП № 27 з ізолятора тимчасового утримання 9 березня 2012 року. 
		13 жовтня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області зареєстрований шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (актовий запис № 397).
		Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усталених відносин, що притаманні подружжю, суду першої інстанції не надано. 
		Факт домовленості про реєстрацію шлюбу та створення сім`ї під час розмови 8 січня 2014 року суди не визнали доказом проживання осіб сім`єю, ведення спільного господарства або наявності спільного бюджету. Крім того, сам факт створення дійсних сімейних відносин в умовах слідчого ізолятору неможливий і суперечить положенням та правилам тримання осіб під вартою.
		Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
		Згідно з частиною третьою статті З ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Відповідно до частини другою статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу                        від 3 жовтня 2017 року підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції Кодексу від 3 жовтня 2017 року).
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.
		Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
		Важливе значення для правильного вирішення питання про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу мають конституційні положення про ґрунтування шлюбу на вільній згоді жінки і чоловіка, про рівні права і обов`язки кожного із подружжя у шлюбі та сім`ї (стаття 51 Конституції України).
		Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
		За положеннями частинами першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
		При застосуванні статті 74 СК України, що регулює правовідносини між особами, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, суду необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , познайомившись із ОСОБА_2 у 2012 році на території слідчого ізолятору, перебувала в іншому шлюбі, який був зареєстрований 24 вересня 2013 року і розірваний у серпні 2016 року.
		Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, заявнику було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які учасник може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Верховний Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які могли призвести до неправильного вирішення справи, не встановлено.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і з порушенням процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		 
		Враховуючи наведене, Верховний Суд доходить висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових        рішень - без змін.
		Щодо судових витрат
		Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтею 400 ЦПК України у редакції Кодексу від 3 жовтня 2017 року, статтями 401, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , подану адвокатом Бережним Геннадієм Васильовичем, залишити без задоволення.
		Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 19 липня 2017 року та   ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 вересня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:  С. О. Карпенко  В. М. Ігнатенко  В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...