Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/15070/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 24.03.2021. Зареєстровано: 25.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2021.

Номер судового провадження: 2/521/976/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №521/15070/20
		Провадження №2/521/976/21
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		23 березня 2021 року 
		Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого судді - Бобуйка І.А.,
		секретаря судового засідання - Кушнірука О.А.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Одеської обласної прокуратури (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3) та Головного Управління державної казначейської служби України в Одеській області (місцезнаходження: 65023, м. Одеса, вул. Садова, буд. 1А) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, -   
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		11.09.2020 року позивач звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Головного управління державного казначейства України в Одеській області, Одеської обласної прокуратури , та просив суд стягнути за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 485000 (чотириста вісімдесят п`ять) гривень та стягнути судові втрати з відповідачів, а саме судовий збір у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) гривень та витрати на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 . В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що у зв`язку з незаконними діями відносно нього, проведення тривалого незаконного досудового розслідування (майже 8 років), позивач був відсторонений зайняття посади державного службовця - заступника начальника управління - начальника відділу контролю за забудовою міста управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, та як результат зазнав значних моральних страждань.
		08.10.2020 року представник Головного Управління державної казначейської служби України в Одеській області - Олійник А.М. подала до суду відзив (Вхідний №42800), у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
		16.10.2020 року представником позивача - ОСОБА_2 подано відповідь на відзив представника Головного Управління державної казначейської служби України в Одеській області (Вхідний №44116), у якому він просив позовні вимоги задовольнити, а доводи зазначені у відзиві на позовну заяву не враховувати.
		20.10.2020 року представником Одеської обласної прокуратури - Коломійчук І.О. було подано клопотання про продовження строку на подачу відзиву на позовну заяву (Вхідний №17122).
		Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28.10.2020 року заяву представника Одеської обласної прокуратури - Коломійчук І.В. про надання додаткового строку на подачу відзиву на позовну заяву задоволено та надано додатковий п`ятнадцятиденний строк на подачу відзиву на позовну заяву з 19.10.2020 року по 02.11.2020 року.
		28.10.2020 року представником Одеської обласної прокуратури - Кавун А.В. подано відзив на позовну заяву (Вхідний №46450), у якому вона просила відмовити у задоволенні позовної заяви відмовити.
		Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21.01.2021 року підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив суд задовольнити позовну заяву повністю.
		Представник відповідача Одеської обласної прокуратури - Гузь В.Г. в судовому засіданні позов не визнав, та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Представник Головного Управління державної казначейської служби України в Одеській області у судове засідання не з`явився повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно.
		Дослідивши всі матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
		У провадженні Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області знаходилось кримінальне провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України - прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само, прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі, або вчинене службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.
		Слідчим відділом Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018160000000424, розпочатому прокуратурою Одеської області 04.05.2018 року на підставі матеріалів кримінальної справи № 051201200111 відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 368 КК України.
		За результатами досудового слідства у кримінальній справі № 051201200111 03.10.2012 року прокуратурою Одеської області до Приморського районного суду м. Одеси направлено кримінальну справу із обвинувальним висновком стосовно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 368 КК України та ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
		Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 27.12.2017 року кримінальну справу повернуто прокурору Одеської області для організації та проведення додаткового досудового слідства.
		У подальшому прокуратурою області 04.05.2018 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018160000000424 за ч. 4 ст. 368 КК України. 11.06.2020 року винесено постанову про закриття відносно ОСОБА_1 кримінального провадження за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з встановленням відсутності в діянні невстановлених осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (а.с.10-11).
		29.07.2020 року прокурором Одеської місцевої прокуратури №3 - Д`ячковим Д.С. скасовано арешт на майно, накладений постановою слідчого по ОВС прокуратури Одеської області Лодочникова Д.А. про накладення арешту на майно від 18.07.2012 року на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 в розмірі 4500 доларів США і 1871 гривень 40 копійок; скасовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд обраний до ОСОБА_1 та покладені на нього обов`язки передбачені ст. 149-1 КПК України (в редакції 1960 року) (а.с.16-17).
		Судом встановлено, що на момент відкриття кримінального провадження стосовно громадянина ОСОБА_1 , він перебував на посаді державного службовця, а саме - заступника начальника управління - начальника відділу контролю за забудовою міста управління архітектури та містобудування Одеської міської ради. Відповідно до Характеристики начальника управління - головного архітектора міста Базан М.К від 04.07.2012 року ОСОБА_1 сумлінно виконував свої обов`язки, а трудовий стаж в органах державної влади та органів місцевого самоврядування становить 1 рік 2 місяці (а.с.59). Згідно розпорядження міського голови № 1414/к-01/068087 від 01.09.2011 року ОСОБА_1 як заступнику начальника управління - начальника відділу контролю за забудовою міста управління архітектури та містобудування Одеської міської ради надано частину щорічної відпустки (а.с.62).
		Вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди заявлено з підстав ст. 56 Конституції України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», частин 1, 2, 7 статті 1176 ЦК України, відтак, з огляду на обставини (факти), що обґрунтовують позовні вимоги, спеціальні підстави відповідальності тощо, слід виходити з того, що право на відшкодування заявленої шкоди ОСОБА_1 пов`язує з окремим (спеціальним) деліктом.
		Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Яковлев проти України» суд визнає порушенням ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод у контексті права на справедливий суд. Причинами такого роду порушень є: неодноразове повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, неспроможність державних органів протягом тривалого часу надати суду належно підготовлені матеріали для розгляду кримінальної справи, що порушує розумні строки їх розгляду та вирішення.
		Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Так, шкода, завдана фізичній особі внаслідок, зокрема, її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (ч. 1 ст.1176 ЦК України).
		Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч. 2 ст.1176 ЦК України).
		Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч. 7 ст.1176 ЦК України).
		Таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР (із змінами), статтею 1 якого визначено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.
		Статтею 2 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР, визначено перелік випадків виникнення права на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом; такими випадками є: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
		Згідно пунктів 1, 5 частини 1 статті 3 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР (із змінами) у випадках, наведених у статті 1 цього Закону, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, моральна шкода.
		Кримінальне провадження №42018160000000424 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4  статті 268 КК України, у відношенні ОСОБА_1 є завершеним прийняттям постанови про закриття кримінального провадження за не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		Таким чином, на час звернення до суду з позовом у ОСОБА_1 було наявним право на відшкодування шкоди, передбаченої частиною 1 статті 1176 ЦК України, статтями 1, 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР (із змінами), так як передбачений частиною 2 статті 1176 ЦК України та статтею 2 вказаного Закону випадок, з яким пов`язується право на відшкодування шкоди (спеціальний делікт), настав.
		Суд не приймає доводи представників відповідачів щодо відмови у захисті права на відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 як громадянинові внаслідок незаконно притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу тощо, що обмежують та порушують права громадян, з тих підстав, що має місце передбачений законом випадок, який надає позивачу таке право, а саме закриття кримінального провадження за не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		Судова практика орієнтує на те, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках передбачених законом, а саме статтею 2 Закону від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року в справі №713/216/17, від 20 вересня 2018 року в справі 686/23731/15-ц, постанова Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі №6-2089цс15, постанова Верховного Суду України від 26 лютого 2016 року у справі №6-2089цс15, постанова Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі №638/11853/15-ц).
		Щодо ОСОБА_1 , то передбачений статтею 2 Закону від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР, випадок настав, відтак, правові підстави для задоволення заявлених ним вимог наявні.
		Оскільки Закон від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР, не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.
		З огляду на викладене, не приймаються доводи представника казначейства щодо не дотримання порядку та форми звернення до суду з вимогами про відшкодування шкоди.
		Не приймаються й доводи відповідачів що кола учасників справи, так як в даному випадку за завдану ОСОБА_1 шкоду відповідає держава незалежно від вини посадових чи службових осіб органів.
		У визначенні грошового відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.
		Мінімальний розмір моральної шкоди законодавцем визначено виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом за кожен місяць перебування під слідством та судом; цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.
		Визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких позивач зазнав, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
		Відповідно до ч. 9 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
		Судом встановлено, що під слідством та судом ОСОБА_1 перебував 7 років, 11 місяців та 8 днів, з 03.07.2012 року по 11.06.2020 рік, тобто з моменту відкриття кримінальної справи до моменту винесення постанови про закриття кримінального провадження. ОСОБА_1 був незаконно позбавлений права на нормальне життя та трудову діяльність протягом 95,8 (дев`яносто п`ять і вісім) місяців.
		У зв`язку з незаконними діями працівників органів прокуратури Одеської області ОСОБА_1 був позбавлений права на працю, яке гарантується ст. 43 Конституції України.
		Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2020 року встановлено 4723,00 грн.
		Таким чином, гарантований мінімум відшкодування моральної шкоди є рівним 452 463,40 грн. (4723,00 грн. х 95,8 місяців = 452 463,40 грн.).
		Суд зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір відшкодування моральної шкоди 452463,40 гривень, та, відповідно, обмежується законодавчо гарантованим мінімумом відшкодування. Цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.
		Аналогічна правова позиція викладена у поставнові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 296/2443/16-ц.
		Згідно з ч. ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
		Отже, виконання рішень суду, які передбачають відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду здійснюється Державним казначейством України за попереднім інформуванням Міністерства фінансів України за вимогою органів державної виконавчої служби України за черговістю їх надходження, за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету (пункти 1.2, 1.3 Порядку виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 4 лютого 2008 року №39).
		Таким чином, виходячи з законодавчо встановлено порядку виконання рішень про відшкодування державою коштів, суд приймає доводи казначейства щодо безпідставності зазначення в рішенні суду щодо списання присуджених до стягнення коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, так як дане дійсно порушує положення Бюджетного кодексу України, яким керується казначейство.
		Так, відповідно до пункту 23-1 статті 1 Бюджетного кодексу України єдиний казначейський рахунок відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (Державній казначейській службі України) у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевого бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні. Функціонування єдиного казначейського рахунку як основного рахунку держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевого бюджетів через Систему електронних платежів Національного банку України регламентується Положенням про єдиний казначейський рахунок, затверджений наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року №122. Згідно з положеннями частини 4 статті 45 Бюджетного кодексу України податки, збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на інших рахунках. Відтак, стягнення з єдиного казначейського рахунку шляхом безспірного списання коштів матиме наслідком нецільового використання бюджетних коштів.
		За таких обставини, моральна шкода, що підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 державою, в її грошову виразі стягується з держави за рахунок коштів Державного бюджету України, при цьому виконання судового рішення має бути проведено відповідно до Порядку виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 4 лютого 2008 року №39.
		Відповідно до ст. 133 ч. ч. 1, 3 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Позивач у позовній заяві зазначив, що розрахунок витрат на правничу допомогу будуть надані до суду при кінці слухання справи, проте до суду розрахунку витрат на правничу допомогу не було надано.
		Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 134 ЦПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
		В порядку ч. 6 статті 141 ЦПК України, судові витрати компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Керуючись ст. 56 Конституції України , ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 1 Бюджетного кодексу України, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», ст. 1176 Цивільного кодексу України, 76-83, 95, 128-131, 133, 141, 208, 211, 223, 247, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 288, 289, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд- 
		                                                            В И Р І Ш И В :
		          
		Позов ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Одеської обласної прокуратури (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3) та Головного Управління державної казначейської служби України в Одеській області (місцезнаходження: 65023, м. Одеса, вул. Садова, буд. 1А) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури - задовольнити частково.
		Стягнути з держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 452 463 (чотириста п`ятдесят дві тисячі чотириста шістдесят три) гривні 40 копійок.
		В іншій частині позову - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		Повний текст рішення виготовлено 24.03.2021 року.
		 
		                 С У Д Д Я:                                              І.А. Бобуйок

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...