Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3814/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано судом: 24.03.2021. Зареєстровано: 26.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2021.
Дата набрання законної сили: 13.04.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		23.03.2021Справа № 922/3814/20
		Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лісовози" до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції             (м. Харків), Головного управління Держпраці у Харківській області та Державної казначейської служби України про стягнення 137 709,00 грн.,
		 
		без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		У листопаді 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Лісовози" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - Відділ), Головного управління Держпраці у Харківській області (далі - Управління) та Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) про стягнення грошових коштів у розмірі                    137 709,00 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		В обґрунтування позовних вимог Товариство посилалося на те, що cтягнення зазначених коштів з банківського рахунку позивача було здійснено в рамках виконавчого провадження № 59326764, відкритого на підставі постанови Управління від 18 квітня        2019 року № ХК4813/1160/4НД/АВ/П/ТД-ФС про стягнення з нього штрафу. Оскільки зазначена постанова Управління була скасована в судовому порядку, вказані грошові кошти, на думку позивача, були перераховані до Державного бюджету України безпідставно, а тому підлягають поверненню Товариству.
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 1 грудня 2020 року матеріали вищевказаної позовної заяви передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
		За результатами автоматизованого розподілу дана заява передана на розгляд судді Павленку Є.В.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 грудня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.
		19 січня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог вказаної ухвали подано документи для усунення недоліків позовної заяви. 
		У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від         20 січня 2021 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/3814/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання). Крім того, цією ухвалою клопотання Товариства про витребування доказів було повернуто без розгляду.
		1 лютого 2021 року до суду надійшов відзив Управління від 28 січня 2021 року              № 27/940/09-05/957 на позовну заяву, в якому останнє не погодилося з позовними вимогами, оскільки, на його думку, Товариством не доведено наявності правових підстав для перерахування з Казначейства грошових коштів в сумі 137 709,00 грн. на рахунок позивача. Крім того, Управління зазначало, що повернення коштів у даному випадку регулюється Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787, однак Товариством не було надано жодних доказів на підтвердження звернення останнього до Казначейства із заявою про повернення спірних коштів згідно з приписами вищевказаного Порядку.
		22 лютого 2021 року до суду надійшла заява позивача, до якої були додані належним чином засвідчені копії судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій в адміністративній справі № 520/6574/19. 
		Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.  
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		18 квітня 2019 року Управлінням прийнято постанову                                                               № ХК4813/1160/4НД/АВ/П/ТД-ФС про накладення на Товариство штрафу в розмірі             125 190,00 грн. у зв`язку із порушенням останнім статті 265 Кодексу законів про працю України.
		Виконання вищезазначеної постанови здійснювалося Відділом у рамках виконавчого провадження № 59326764.
		1 серпня 2019 року Відділом прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження від цієї ж дати № 59326764. Вказане виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон). 
		Згідно з наданою позивачем копією платіжного доручення від 31 липня 2019 року          № 59326764/1 спірна сума заборгованості, що складається з суми накладеного штрафу в розмірі 125 190,00 грн. та суми виконавчого збору в розмірі 12 519,00 грн., була перерахована на рахунок Відділу. Стягувачем у виконавчому провадженні № 59326764 було визначено Управління.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2019 року в справі № 520/6574/19, з урахуванням ухвал про виправлення описок від 21 вересня 2020 року та від 5 лютого 2021 року, адміністративний позов Товариства задоволено. Зокрема, було визнано протиправною та скасовано постанову Управління про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18 квітня 2019 року                                                     № ХК4813/1160/4НД/АВ/П/ТД-ФС.
		Постановою Другого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року вищевказане рішення суду першої інстанції в цій частині було залишено без змін. 
		Дана постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили 24 грудня 2019 року, про що свідчать відмітка на долученій до матеріалів справи копії даного судового рішення, а також відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень.
		22 листопада 2020 року позивач звернувся до Відділу та Управління із заявами про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 137 978,00 грн., що складаються з суми стягнутого штрафу та суми виконавчого збору. Докази направлення вказаних заяв містяться в матеріалах даної справи. 
		Листом Управління від 31 січня 2020 року № 09-07/1082 позивачу надано відповідь на його заяву від 20 січня 2020 року б/н, в якій було роз`яснено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Казначейства, а також вказано, що процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державних та місцевих бюджетів визначено Порядком.
		Водночас відповідь Відділу на лист, направлений позивачем 22 листопада 2020 року, у матеріалах справи відсутня.
		Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. 
		Підпунктом 6 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, визначено, що дана служба відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, що використовують найману працю.
		Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною            2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2-7 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509.
		Штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу (пункт 9 вказаного порядку).
		Отже, суд дійшов висновку, що саме Управління є органом, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету.  
		Відповідно до частини 1 статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
		Пунктами 6, 7 частини 1 статті 3 вказаного Закону встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами. 
		Частинами 1-3 статті 42 Закону визначено, що кошти виконавчого провадження складаються, зокрема, з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, та стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. 
		Відповідно до частини 2 статті 27 Закону виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, яка підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
		Наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787 затверджено Порядок, у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
		Цей порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (пункт 2 Порядку).
		Відповідно до пункту 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі. 
		Оскільки відповідно до наведених вище норм набувачем сплачених боржником у виконавчому провадженні сум є Державний бюджет України, ці помилково або надмірно сплачені суми підлягають стягненню саме з Державного бюджету України. 
		Відповідно до частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету здійснює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
		Подання в довільній формі надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.
		Таким чином, територіальний орган Державної казначейської служби України є органом, який здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органу стягнення, яким у цьому спорі виступає Управління та Відділ.
		Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли орган стягнення в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми) з державного бюджету.
		Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		Враховуючи викладене, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є Управління, Відділ (дії яких призвели до безспірного стягнення коштів) та Казначейство (яке відповідно до законодавства є органом, що здійснює повернення коштів з державного бюджету).
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі № 910/23967/16.
		У зв`язку в вищезазначеним, позовні вимоги позивача про стягнення коштів в розмірі 137 709,00 грн., з яких: 125 190,00  грн. - сума накладеного Управлінням штрафу,                   12 519,00 грн. - сума стягнутого Відділом виконавчого збору, підлягають задоволенню шляхом їх стягнення з Державного бюджету України через Казначейство на підставі статті 1212 ЦК України.
		Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		У зв`язку з вищевикладеним суд дійшов висновку про задоволення даного позову.
		Судові витрати, які складаються зі сплаченої Товариством суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідачів. Оскільки дане рішення підлягає виконанню шляхом стягнення спірної суми з Державного бюджету України, судові витрати в справі також підлягають стягненню з Державного бюджету України.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі № 910/23967/16.
		Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити.
		Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лісовози" (61118, місто Харків, проспект Ювілейний, будинок 61Б, квартира 86; ідентифікаційний код 40610889) 125 190 (сто двадцять п`ять тисяч сто дев`яносто) грн. 00 коп. суми штрафу, 12 519 (дванадцять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн. 00 коп. суми виконавчого збору, а також 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. 
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено 23 березня 2021 року.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                          Є.В. Павленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...