Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/4506/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 25.03.2021. Зареєстровано: 28.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2021.
Дата набрання законної сили: 25.03.2021
Номер судового провадження: К/9901/36218/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		25 березня 2021 року   
		Київ
		справа №280/4506/18
		адміністративне провадження №К/9901/36218/19
		              
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
		суддів: Гусака М.Б.,  Усенко Є.А., 
		розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №280/4506/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року (головуючий суддя           Сацький Р. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року (головуючий суддя Добродняк І. Ю., судді: Бишевська Н. А., Семененко Я. В.),
		ВСТАНОВИВ:
		26 жовтня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (далі - позивач, ТОВ «Технохімреагент») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило:
		- визнати протиправним зарахування відповідачем коштів, сплачених платіжними дорученнями № 439 від 17 травня 2018 року, № 394 від 10 травня 2018 року, № 474 від 24 травня 2018 року, № 514 від 20 червня 2018 року, № 523 від 23 червня 2018 року та переплати з інших податків в сумі 151667,69 грн, в рахунок погашення податкового боргу, скасованого судовим рішенням у справі № 808/2464/17;
		- визначити порядок і спосіб виконання судового рішення шляхом внесення до картки особового рахунку позивача зміни по сторнуванню здійсненного зарахування і спрямування коштів, сплачених платіжними дорученнями № 439 від 17 травня 2018 року, № 394 від 10 травня 2018 року, № 474 від 24 травня 2018 року, № 514 від 20 червня 2018 року, № 523 від 23 червня 2018 року, № 664 від 27 липня 2018 року та переплати з інших податків, за вказаним в платіжних дорученнях призначенням;
		- визначити строк виконання судового рішення триденний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили;
		- встановити судовий контроль за виконанням рішення в даній адміністративній справі.
		В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач вказав, що у серпні 2018 року він отримав лист ГУ ДФС у Запорізькій області № 23423/10/08-01-17-01-10 від 3 серпня 2018 року, в якому повідомлялось, що станом на 30 липня 2018 року згідно з ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) за позивачем обліковується податковий борг у сумі 3040.6 тис. грн, який виник у тому числі з податкових декларацій №№ 9077400571, 9095894601, 9122937813, 9148150798. При цьому позивач наголошував на тому, що податковий борг, який був предметом розгляду у адміністративній справі № 808/2464/17, у розмірі задоволених позовних вимог про скасування суми податкового боргу 2 649 463,68 гривень, не був вилучений контролюючим органом, а погашався поточними коштами платника податків ТОВ «Технохімреагент» згідно з хронологічністю черговості його виникнення відповідно до норм пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
		Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суд від 26 листопада 2019 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини. 
		Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі №808/2464/17, яка набрала законної сили 21 березня 2018 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДФС від 12 липня 2017 року №413-17/825 про сплату ТОВ «Технохімреагент» суми податкового боргу у розмірі 2 649 463,68 грн. У цій справі судами першої та апеляційної інстанції встановлено відсутність у позивача податкового боргу у розмірі 2 649 463,68 грн з огляду на не здійснення банківською установою обов`язку по перерахуванню в бюджет коштів у відповідному розмірі за поданим позивачем платіжним дорученням.
		Також судами встановлено, що позивачем здійснювалась сплата самостійно визначених зобов`язань у повному обсязі згідно з платіжними дорученнями. Так, 22 березня 2018 року позивач подав до контролюючого органу заяву про зарахування переплати з інших податків в сумі 151667,69 грн в рахунок сплати податку на прибуток. Також, 17 травня 2018 року платіжним дорученням № 439 позивач сплатив 105270,31 грн в рахунок сплати податку на прибуток підприємств за І квартал 2018 року, який визначено в розмірі 256938 грн у податковій декларації №9077400571.
		10 травня 2018 року платіжним дорученням № 394 на суму 560000 грн та 24 травня 2018 року платіжним дорученням № 474 на суму 525128 грн позивач сплатив податок на додану вартість за квітень 2018 року в сумі 1085128 грн, який визначено у податковій декларації № 9095894601.
		20 червня 2018 року платіжним дорученням № 514 позивач сплатив податок на додану вартість за травень 2018 року в сумі 47839 грн, який визначено у податковій декларації № 9122937813.
		23 червня 2018 року платіжним дорученням № 523 на суму 113000 грн та 27 липня 2018 року платіжним дорученням № 664 на суму 307941 грн позивач сплатив податок на додану вартість за червень 2018 року в сумі 420941 грн, який визначено у податковій декларації №9148150798.
		Водночас, вказані кошти контролюючим органом з урахуванням вимог статті 87 ПК України зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податку.
		Листом № 23423/10/08-01-17-01-10 від 3 серпня 2018 року ГУ ДФС повідомило ТОВ «Технохімреагент», що станом на 30 липня 2018 року згідно ІС «Податковий блок» обліковується податковий борг у сумі 3040.6 тис. грн, який виник в т.ч. з податкових декларацій № 9077400571, № 9095894601, № 9122937813, № 9148150798.
		Посилаючись на протиправність дій контролюючого органу щодо зарахування коштів, сплачених позивачем платіжними дорученнями №439, №394, №474, №514, №523, №664 та переплати з інших податків у сумі 151667,69 грн в рахунок погашення податкового боргу, відсутність якого встановлена судовим рішенням у справі №808/2464/17, ТОВ «Технохімреагент» звернулось з відповідним позовом до суду.
		Відмовляючи у задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що 16 жовтня 2018 року контролюючий орган привів інтегровану картку позивача у відповідність з рішенням суду у справі № 808/2464/17, станом на час розгляду справи заборгованість з податку на додану вартість та з податку на прибуток в ІКП відсутня. Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що вимога щодо визнання протиправним зарахування відповідачем коштів, сплачених за вказаними вище платіжними дорученнями в рахунок погашення податкового боргу, відсутність якого встановлена судовим рішенням у справі № 808/2464/17, задоволенню не підлягає.
		Апеляційний суд додатково дослідив приписи Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року №422 (далі - Порядок №422) та вказав, що згідно з указаним Порядком внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, відбувається у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми. Відтак, до отримання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі №808/2464/17 дії контролюючого органу з відображення в ІКП сплати позивачем сум в рахунок погашення боргу минулих періодів не можуть вважатись протиправними.
		Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення і прийняти нове рішення про задоволення позову.
		В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що судові рішення прийняті з порушенням вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за якою рішення першої інстанції, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду. Посилання відповідача на отримання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі №808/2464/17 лише 23 червня 2018 року є безпідставними, оскільки зазначена постанова не є тим рішенням, яке підлягає виконанню та до інформаційної системи відповідача не вноситься. На переконання скаржника, судове рішення, яке підлягало виконанню (рішення суду першої інстанції), було отримано відповідачем ще у грудні 2017 року, а 21 березня 2018 року уповноважений представник контролюючого органу у судовому засіданні отримав інформацію про набрання рішенням суду першої інстанції законної сили та виникнення у зв`язку з цим підстав для внесення відповідних даних в ІКП. Крім того, суди не надали належної правової оцінки усім обставинам у справі, зокрема, чи вносилась отримана відповідачем інформація до ІКП, оскільки картки не містять інформації про судові рішення у справі № 808/2464/17, а лише містять інформацію про рішення керівника ОДПС №1151-17 від 12 жовтня 2018 року. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанцій надав перевагу доводам податкового органу, визнавши правомірним                                 невиконання рішення суду до моменту отримання паперового примірника постанови апеляційного суду, що призвело до необ`єктивного розгляду цієї справи. 
		Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни, зокрема, щодо меж касаційного перегляду, підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень.
		Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності дій контролюючого органу щодо зарахування сплачених позивачем коштів та переплати з інших податків в рахунок погашення податкового боргу, який скасовано в судовому порядку, та приведення відомостей в ІКП у відповідність до встановлених обставин.
		Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
		За правилами пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		У відповідності до приписів пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
		Згідно з пунктом 1 глави 4 розділу V Порядку № 422 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР.
		Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу VІІ Порядку № 422 первинними документами, на підставі яких вносяться первинні показники до інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, є: ухвала суду про відкриття провадження; ухвала про забезпечення позову; ухвала суду про відкриття апеляційного провадження; ухвала суду про відкриття касаційного провадження; ухвала суду касаційної інстанції про зупинення виконання рішення; рішення суду, прийняте по суті, що набрало законної сили (перша інстанція, апеляційна чи касаційна інстанція, Верховний Суд України).
		З аналізу наведених положень слідує, що внесення даних до ІКП має здійснюватись контролюючим органом або у разі отримання чи складання відповідних документів, або у разі отримання інформації про наявність таких підстав. Відтак, слушними є доводи скаржника, що у разі отримання представником контролюючого органу у судовому засіданні інформації про набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано податкову вимогу про сплату податкового боргу, саме з цього часу у податкового органу виникає встановлений законом обов`язок із відображення в ІКП таких відомостей.
		Відображення контролюючим органом в ІКП відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.
		Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17) та від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а).
		У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами відсутність податкового боргу у позивача, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили 21 березня 2018 року, у справі № 808/2464/17, а також, що контролюючим органом 16 жовтня 2018 року виконано в повному обсязі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі № 808/2464/17 та ІКП платника приведена у відповідність, сплачені у 2018 році кошти зараховані в погашення задекларованих у поточному році зобов`язань, заборгованість по податковим деклараціям відсутня.
		При цьому звернення позивача до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу та зобов`язання здійснити сторнування здійсненного зарахування і спрямування коштів, сплачених відповідними платіжними дорученнями, за вказаним в платіжних дорученнях призначенням, відбулось лише 26 жовтня 2018 року, тобто після вчинення відповідачем 16 жовтня 2018 року дій, про які заявлено в позові.
		Таким чином, станом на час звернення позивача з даним адміністративним позовом відповідач фактично вчинив дії на усунення порушення прав позивача шляхом сторнування здійсненного зарахування і спрямування коштів, сплачених відповідними платіжними дорученнями, за вказаним в платіжних дорученнях призначенням, що було встановлено судами попередніх інстанцій.
		Щодо позовної вимоги про визнання протиправним дій контролюючого органу із зарахування відповідачем коштів, сплачених за платіжними дорученнями, в рахунок погашення податкового боргу, скасованого судовим рішенням у справі № 808/2464/17, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
		Гарантоване статтею 55 Конституції України та статтею 5 КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		У рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
		Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
		При цьому, ініціюючи позов, особа на власний розсуд визначає, чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність дійсно протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. 
		Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
		1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
		2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
		3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
		4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;
		5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;
		6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		Звертаючись із даним позовом, позивач просив суд надати оцінку діям відповідача із зарахування сплачених ним коштів на погашення поточних податкових зобов`язань в рахунок погашення податкового боргу за минулі періоди, відсутність якого встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили. У зв`язку з цим просив захистити його право на відображення в ІКП дійсного стану розрахунків з бюджетом шляхом зарахування сплачених коштів відповідно до призначення платежу, зазначеного у платіжних дорученнях.
		Верховний Суд зазначає, що, відобразивши в добровільному порядку в ІКП відсутність у позивача податкового боргу ще до подання адміністративного позову, суб`єкт владних повноважень повністю анулював наслідки вчинених ним дій, чим поновив право позивача на правильне відображення в ІКП фактичного стану розрахунків з бюджетом.
		Фактично заявлена позивачем вимога про зобов`язання відповідача вчинити дії була виконана добровільно, а порушення права на коректне відображення розрахунків з бюджетом - виправлено. Разом з тим, позивач, в тому числі і в касаційній скарзі, наполягає на наявності підстав для задоволення позову в частині позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача.
		Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
		Тобто у разі виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень суд закриває провадження у справі, якщо відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
		З цього приводу колегія суддів зазначає, що звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. З огляду на встановлені судами обставини сама по собі вимога про визнання протиправними дій відповідача без вимоги про зобов`язання вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення не відповідає способам захисту порушеного права, визначеним у статті 5 КАС України.
		Поряд з цим колегія суддів зазначає, що сам по собі факт добровільного усунення контролюючим органом допущеного ним порушення права платника податків не є безумовним свідченням відсутності підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними таких дій у разі, якщо останні призвели до конкретних негативних наслідків для платника.
		Разом з тим, вимог про відшкодування майнової чи немайнової шкоди, спричиненої безпосередньо оскаржуваними діями відповідача, позивачем у межах даного спору не заявлялося. Жодних належних доказів в розумінні статті 72 КАС України на підтвердження продовження існування порушення прав у спірних правовідносинах (в контексті визначених позивачем підстав позову та способу захисту) після усунення відповідачем порушення  позивачем суду не надано.
		Колегія суддів зауважує, що положення частини четвертої статті 341 КАС України встановлюють, що зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		Водночас, у даній справі вимога про визнання протиправними дій відповідача в контексті заявлених позивачем підстав позову, за умови виправлення контролюючим органом допущеного ним порушення щодо неправильного відображення в ІКП розрахунків з бюджетом, не може бути окремим і самостійним об`єктом судового контролю, оскільки розгляд і вирішення такого позову судом не матиме своїм правовим наслідком відновлення порушеного права позивача.
		Суди попередніх інстанцій наведеного вище не врахували та дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для відмови в позові. В той же час, наведені вище обставини є беззаперечною підставою до закриття провадження у справі, а відтак, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з підстав, визначених частиною 1 статті 354 КАС України, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір»).
		Відповідне клопотання у матеріалах справи відсутнє, що унеможливлює здійснення відповідної процесуальної дії судом під час вирішення касаційної скарги. Проте, позивач не позбавлений права на повернення сплачених сум судового збору шляхом подання клопотання до відповідного суду.
		Керуючись статтями 139, 238, 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» задовольнити частково.
		Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 280/4506/18 скасувати.
		Закрити провадження у справі №280/4506/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак   Є.А. Усенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...