Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/12785/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.
Надіслано судом: 29.03.2021. Зареєстровано: 29.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.03.2021.
Дата набрання законної сили: 16.09.2021
Номер судового провадження: 2/569/624/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 569/12785/20
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 березня 2021 року м.Рівне
		 
		Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
		головуючого судді Гордійчук І.О.
		секретар судового засідання Трохимчук В.М.
		за участі представника позивача ОСОБА_1 
		представника відповідача ОСОБА_2 
		розглянувши у судовому засіданні в залі суду міста Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 на свою користь 300000 грн. моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Окрім того, просить суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн. 
		Свої позовні вимоги мотивує тим, що вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 04.08.2020 р. ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочинів передбачених ч.1 ст.162 та ч.2 ст.122 КК України та призначено покарання. Позивач зазначає, що внаслідок суспільно-небезпечних дій ОСОБА_4 , внаслідок яких вона отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, легкі тілесні ушкодження, їй заподіяно фізична біль, психологічні та моральні страждання, які остання оцінює в 300000 грн.. Зазначила, що моральна шкода полягає у моральних та фізичних стражданнях, зокрема щоденних думках, спогадах про наслідки психотравмуючої події, страхові та регулярній тривозі, важкості виконання повсякденних обов`язків, фіксуванні уваги на проблемах одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасової відірваності від активного соціального життя, зниженні та нестійкості настрою, порушенні сну, емоційній напрузі, нервозності та дратівливості, побоюванні щодо майбутнього стану власного здоров`я. Крім того, зазначила, що заподіяна відповідачем моральна шкода полягає у катуванні, заподіяння їй сильного душевного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, примушуванні відповідачем вчиняти позивача дії, які суперечать його волі та принижували честь і гідність. На даний час існують проблеми з здоров`ям у вигляді часткової втрати слуху. 
		Відповідач не погоджуючись з позовними вимогами подав до суду відзив на позов від 11.02.2021 року. Свої заперечення обґрунтовує тим, що свою винуватість не визнає, і тілесних ушкоджень ОСОБА_3 не наносив. Зазначає, що даним позовом позивач намагається отримати від відповідача грошові кошти з метою власного збагачення, оскільки позивач жодними доказами не довела обставин на підтвердження заподіяної моральної шкоди.
		Ухвалою суду від 25.08.2020 року, прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження по справі.
		У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги довірительки підтримав у повному обсязі. Просив позов задовольнити з підстав та мотивів, які у ньому наведені.
		Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову. Наголосив, що позивач не довела обставини з приводу заподіяння їй моральної шкоди відповідачем. 
		Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази по справі, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, заперечення відповідача, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
		Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
		Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 04.08.2020 р. по справі №569/7568/17, ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.162 та ч.2 ст.122 КК України. За ч.1 ст.162 КК України обрано ОСОБА_4 міру покарання у вигляді двох років обмеження волі. Звільнено ОСОБА_4 від кримінального покарання, призначеного за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.162 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. За ч.2 ст.122 КК України обрано ОСОБА_4 міру покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. Звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання за скоєне ним кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КК України на підставі п. «в» ст..1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року №1810-19. Даним вироком цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок скоєння кримінального правопорушення залишено без розгляду.
		Вироком суду встановлено, що 11 грудня 2016 року, близько 05.30 год. ОСОБА_4 , достовірно знаючи про право особи на недоторканість житла, в порушення вимог ст.30 Конституції України, яка гарантує кожному громадянину недоторканість житла та не допускає проникнення до нього не інакше як за вмотивованим рішенням суду, маючи умисел на незаконне проникнення до житла ОСОБА_3 та примусити її вчинити дії, що суперечать її волі, перебуваючи в під`їзді, біля дверей квартири за адресою АДРЕСА_1 , шляхом здійснення сильного поштовху вхідних дверей вказаної квартири, незаконно, всупереч волі осіб, які на законних підставах проживають в ній, проник до квартири  № 19  , за вказаною адресою , чим порушив право ОСОБА_3 на недоторканість житла.
		Перебуваючи в квартирі за місцем проживання ОСОБА_3 ОСОБА_4 в ході конфлікту, що виник на побутовому грунті та особистої неприязні, маючи умисел на заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень за те, що вона не відповідала на його неодноразові телефонні дзвінки, умисно наніс їй не менше шести ударів по голові та тулубу, неодноразово при цьому наголошуючи, що навчить потерпілу відповідати на телефонні дзвінки, внаслідок чого спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на лівій кисті, на лівій сідниці, на лівому стегні, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, крововиливів на лівій щоці, на лівій вушній раковині, черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, травматичної перфорації барабанної перетинки справа, яка ускладнилась посттравматичним мезотинпанітом справа та ураженням звукопровідної системи справа, які відповідно до висновку експерта відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень по критерію довго тривалості розладу здоров`я.
		Після спричинення потерпілій ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 примусив її відповісти на його телефонний дзвінок, тим самим примусив потерпілу вчинити дії, які суперечать її волі.
		Вирок суду набрав законної сили 04.09.2020 р.
		Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 04.08.2020 р., згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві.
		Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства, що визначено ч. 6 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу Україниє
		У відповідності до приписів ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
		Статтями 23, 1168 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
		Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
		На підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з послідуючими змінами роз`яснив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Встановлені у справі фактичні обставини справи та аналіз наведених правових норм, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами з приводу підстав та порядку моральної відшкодування шкоди, дають суду підстави дійти висновку, що протиправними діями відповідача, позивачу заподіяно ушкодження здоров`я, які знаходяться в причинному зв`язку з настанням моральної шкоди, за які відповідач повинен нести відповідальність по їх відшкодуванню.
		Суд зауважує, що з огляду на положення ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), факт заподіяння відповідачем позивачу тілесних ушкоджень під час події, яка відбувалася 11.12.2016, є встановленим вироком суду та не підлягає додатковому доказуванню. 
		Також під час розгляду кримінального провадження судом надано оцінку висновку експерта № Д-226 від 03 березня 2017 року, який позивачем долучено до матеріалів справи.
		З даного висновку слідує, що у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на лівій кисті, на лівій сідниці, на лівому стегні , на лівій щоці, лівій вушній раковині. Згідно наданих медичних документів лікарями відмічені: черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, травматична перфорація барабанної перетинки справа, яка ускладнилася посттравматичним мезотимпанітом справа та ураженням звукопровідної системи справа. Окрім того, зазначено, що перебування на амбулаторному лікуванні ОСОБА_3 згідно наданих на експертизу амбулаторних карт та даних консультативного висновку сурдолога з даними аудіограми перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілою 11.12.2016 року. 
		Тілесні ушкодження у вигляді травматичної перфорації барабанної претинки справа, яка ускладнилася посттравматичним мезотимпанітом справа та ураженням звукопровідної системи справа згідно п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень », затверджених наказом МОЗ України від 17.03.95 року №6 відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості по критерію довготривалості розладу здоров`я . А тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми : струсу головного мозку; крововиливів на лівій щоці, на лівій вушній раковині віднесено до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Всі інші тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, згідно зазначеного висновку.
		При цьому, суд враховує аргументи позивача про наявність у неї права на отримання моральної компенсації за спричинений їй діями відповідача розлад душевного здоров`я та моральні страждання,  емоційний стрес.
		Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер і тяжкість спричинених відповідачем тілесних ушкоджень, заподіяних ОСОБА_4 , протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вину останнього в її заподіянні,обсяг та глибину фізичного болю і душевних страждань, конкретні обставини, за яких позивачу було завдано моральну шкоду та, враховуючи вимоги розумності і справедливості, недопущення безпідставного збагачення позивача, суд вважає за можливе визначити розмір моральної шкоди в розмірі 100000 гривень, яка і підлягає відшкодуванню на користь позивача.
		Суд зазначає, що немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
		Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу 15000.
		Відповідно до ст.с.133, 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).
		За положеннями ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		Таким чином, стороні слід документально довести, що нею понесено витрати на правову допомогу.
		Враховуючи те, що позивачем не надано договору про надання правової допомоги, акту приймання-передачі наданих послуг, документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, суд дійшов висновку, що в задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.
		На підставі частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору.
		Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Частиною 6 статті 141 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Отже, на день звернення до суду з вимогою майнового характеру позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3000 грн.
		Позов задоволено на 33,33 % (100000 грн. : 300000 грн. х 100).
		В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору у сумі 999,90 грн.(3000 грн. х 33,33 %).
		Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		В решті позовних вимог відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 999 (дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 90 коп.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Позивач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 
		Відповідач: ОСОБА_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_2 
		Повний текст судового рішення складено 29.03.2021 року.
		 
		Суддя                            І.О.Гордійчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...