Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/18800/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; здійснення публічних закупівель, з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.03.2021. Зареєстровано: 30.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2021.
Дата набрання законної сили: 23.11.2021
Результат оскарження 23.11.2021 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		29 березня 2021 року                               м. Київ                              № 640/18800/18
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
		за позовом            Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
		до                     Антимонопольного комітету України 
		про                     визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі-відповідач), в якому просить:
		- визнати протиправними дії Антимонопольного комітету України щодо одержання, використання та поширення при розгляді справи №143-26.13/153-16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розпочатої розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 08.09.2019 №01/246-р, матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні від 26.11.2015 №32015100110000105, отриманих від Національного антикорупційного бюро України листами від 21.08.2017 №0414-076/29651, від 12.09.2017 №0411-076/32301, під час підготовки та розгляду подання від 13.07.2017 №143-26.13/153-16/2456-спр/кі "Про попередні висновки за результатами розгляду справи №143-26.13/153-16";
		- зобов'язати Антимонопольний комітет України знищити матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні від 26.11.2015 №32015100110000105, отримані від Національного антикорупційного бюро України та/або матеріали кримінального провадження від 16.04.2015 №42015000000000722, досудове розслідування в якому здійснюється Національним антикорупційним бюро України.
		В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідач незаконно отримав від Національного антикорупційного бюро України (далі - Національне бюро, НАБУ) вибіркову інформацію із кримінального провадження Національного бюро, що становить таємницю досудового розслідування, незаконно її використав під час розгляду власної справи №143-26.13/153-16 та розповсюдив її серед учасників справи №143-26.13/153-16, їх представників, інших зацікавлених осіб - тобто серед необмеженого кола осіб, що призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів ПАТ «Укрнафта».
		Також, на переконання позивача, такі дії Антимонопольного комітету України призвели до негативних попередніх висновків щодо діяльності ПАТ «Укрнафта», до яких відповідач не дійшов би, якщо б відповідну інформацію та документи від Національного бюро не отримав та не застосував її для цілей розгляду своєї справи №143-26.13/153-16.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2018 (суддя Кузьменко А.І.) в адміністративній справі №640/18800/18 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Антимонопольного комітету України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Проте постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2018 скасовано, а справу направлено для розгляду до суду першої інстанції.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №640/18800/18 та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Відповідачем 04.04.2019 подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечуючи проти задоволення зазначив, що відповідно до норм статей 7, 16, 22, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» органи Антимонопольного комітету України при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції мають право збирати (витребовувати) та аналізувати будь-яку інформацію та документи від будь-яких суб'єктів суспільних відносин, включаючи органи державної влади. Антимонопольний комітет України самостійно визначає джерела, способи одержання та обсяг відомостей, необхідних йому для виконання поставлених завдань. У свою чергу, суб'єкти до яких звертається відповідач, зобов'язані надати йому запитувану інформацію та документи, необхідні для розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, незважаючи на статус цих документів. 
		Також відповідачем вказано, що у матеріалах кримінального провадження №32015100110000105 міститься інформація щодо господарської діяльності суб'єктів господарювання, які є відповідачами у справі Антимонопольного комітету України №143-26.13/153-16, отже останній правомірно отримав від Національного антикорупційного бюро України певні відомості з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки такі відомості можуть свідчити про вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		Представником позивача 08.04.2019 подано відповідь на відзив, в якій вказав, що норми Закону України «Про Антимонопольний комітет України» не передбачають право Антимонопольного комітету України вимагати від правоохоронних органів інформацію, що становить таємницю досудового розслідування. В розумінні статей 44, 45 Закону України «Про захист економічної конкуренції» запит Антимонопольного комітету України від 20 червня 2017 року №143-26.13/02-6668 до Національного антикорупційного бюро України про надання копії матеріалів кримінального провадження не є розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України. Отже, такий запит надіслано всупереч компетенції та не у спосіб, передбачений законодавством, а тому отримана інформація не може бути використана під час розгляду справи №143-26.13/153-16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2019 №640/18800/18 позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задоволено частково. Визнано протиправними дії Антимонопольного комітету України щодо одержання, використання та поширення при розгляді справи №143-26.13/153-16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розпочатої розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 08 вересня 2016 року №01/246-р, матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №32015100110000105 від 26 листопада 2015 року, отриманих від Національного антикорупційного бюро України листами від 21 серпня 2017 року №0414-076/29651, від 12 вересня 2017 року №0411-076/32301, під час підготовки та розгляду подання від 13 липня 2018 року №143-26.13/153-16/2456-спр/кі "Про попередні висновки за результатами розгляду справи №143-26.13/153-16". Зобов'язано Антимонопольний комітет України утриматись від використання та поширення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №32015100110000105 від 26 листопада 2015 року, отриманих від Національного антикорупційного бюро України та/або матеріалів кримінального провадження №42015000000000722 від 16 квітня 2015 року, досудове розслідування в якому здійснюється Національним антикорупційним бюро України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, місто Київ, провулок Нестеровський, будинок 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) за рахунок бюджетних асигнувань Антимонопольного комітету України (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45, код ЄДРПОУ 00032767) судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2019 №826/18800/18 апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2019 - без змін.
		Постановою Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №826/18800/18 касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року скасовано, а справу №640/18800/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд наголосив на тому, що суди не перевірили, не визначили природу та не надали оцінки тому яка саме інформація була поширена відповідачем під час надання для ознайомлення матеріалів справи №143-26.13/153-16; не перевірили дотримання заходів збереження секретності інформації з обмеженим доступом; не перевірили яким чином і наскільки було поширено інформацію відповідачем у справі №143-26.13/153-16, чи було її виокремлено по пунктах та чи було закрито (приховано) певну інформацію, поширення якої необмеженому колу осіб заборонено.
		З урахуванням цього, Верховний Суд наголосив на тому, що суду першої інстанції також необхідно перевірити чи поширення відповідачем інформації, яка міститься в матеріалах справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому вигляді, який надається сторонам для ознайомлення, може зашкодити інтересам позивача, а також завдати шкоди інтересам інших осіб, як про це зазначає позивач.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2020 адміністративну справу №640/18800/18 прийнято до провадження судді Літвінової А.В. та постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Зобов'язано сторін із врахуванням постанови Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №640/18800/18 надати суду необхідні документи для повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та підготувати письмові пояснення з приводу спірних правовідносин. 
		Представником позивача 16.01.2021 подано суду письмові пояснення разом із документами у яких вказано, що отримані Антимонопольним комітетом України від НАБУ матеріали, не було обмежено у доступі з присвоєнням їм відповідного статусу «інформація з обмеженим доступом»; уповноважені представники ПАТ «Укрнафта», а також представники інших відповідачів у справі №143-26.13/153-16 реально ознайомились із наданими Антимонопольним комітетом України для ознайомлення матеріалами, включаючи матеріали НАБУ, які не були обмежені у доступі, що підтверджується доданими до пояснень документами. Зазначається про те, що жодний із документів кримінального провадження, згрупованого у томі 316 справи №143-26.13/153-16, не було закрито чи приховано Антимонопольним комітетом України. Вказано, що у матеріалах справи №143-26.13/153-16 продовжують знаходитись документи (докази) кримінального провадження, доступ до цих матеріалів має необмежене коло осіб, відповідач продовжує їх використовувати для власних цілей. 
		Додатково зазначено, що конфіденційну інформацію (таємницю досудового розслідування), отриману від НАБУ, Антимонопольний комітет України частково включив до власно створених зведених даних - показників господарської діяльності деяких відповідачів у справі, які висвітлив публічно, а також завдяки цій інформації дійшов до ключових висновків про, начебто, вчинення відповідачами у справі №143-26.13/153-16 антиконкурентних узгоджених дій, які відображено у офіційному документі Антимонопольного комітету - Поданні від 13.07.2018 №143-26.13/153-16/245-спр/кі «Про попередні висновки за результатами розгляду справи №143-26.13/153-16». 
		Відповідачем 18.01.2021 подано суду письмові пояснення разом із документами у яких вказано, що Антимонопольним комітетом України вжито всіх необхідних заходів для збереження секретності інформації з обмеженим доступом, зокрема і інформації, що стосується позивача. Вказано, що відповідачем надавались для ознайомлення виключно матеріали справи, які не містять інформації з обмеженим доступом.
		Представником позивача 26.02.2021 подано додаткові пояснення, в яких вказано, що відповідачем не надано у своїх поясненнях відповіді на те, які заходи збереження конфіденційності інформації та документів кримінального провадження ним вжито одразу після їх отримання від Національного бюро. Таких заходів, за доводами позивача, вжито не було взагалі.
		Зазначено, що внаслідок надання Антимонопольним комітетом України вільного доступу до матеріалів НАБУ, всі відповідачі у справі (їх представники в необмеженому колі) отримали можливість безперешкодно ознайомитись із ними, а частина відповідачів вже ознайомилась, що свідчить про поширення Антимонопольним комітетом України конфіденційної інформації, через недотримання заходів з її охорони. 
		Також вказано, що оскільки у матеріалах справи № 143-26.13/153-16 продовжують перебувати матеріали досудового розслідування, отримані від НАБУ, доступ до цих матеріалів з моменту їх надходження до Антимонопольного комітету України має необмежене коло осіб, зокрема й відповідачі у справі, їх уповноважені представники, посадові (службові) особи, які в силу закону мають право ознайомлюватись з усіма матеріалами розслідування Антимонопольного комітету України. Наданням доступу до документів кримінального провадження відбувається їх поширення. Наявність у Антимонопольного комітету України матеріалів кримінального провадження уможливлює їх використання Комітетом в інших справах, у т.ч., використовувати їх в нових провадженнях за участі ПАТ «Укрнафта», що кожного разу буде призводити до необхідності захисту позивачем свого права.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2021 відмовлено в задоволенні клопотання Антимонопольного комітету України про закриття провадження у справі №640/18800/18, оскільки питання підсудності даної справи суду адміністративної юрисдикції вже неодноразово вирішено Шостим апеляційним адміністративним судом в своїх рішеннях від 17.01.2019 та 19.08.2019 та Верховним Судом в постанові від 12.11.2020. 
		Позивачем неодноразово подавались клопотання про пришвидшення розгляду справи.
		Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.11.2020 у справі №826/18800/18, суд,
		ВСТАНОВИВ:
		Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого Ю. Терентьєва від 08.09.2016 №01/246-р розпочато розгляд справи №143-26.13/153-16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються встановлення цін на світлі нафтопродукти в мережі 1625 автозаправних станцій (скорочено - АЗС) у всіх регіонах України, що призводить до обмеження конкуренції. 
		Відповідачами у справі №143-26.13/153-16 визнано 174 (сто сімдесят чотири) суб'єкти господарювання, серед яких - Публічне акціонерне товариство «Укрнафта».
		Антимонопольний комітет України 20.06.2017 звернувся до Національного антикорупційного бюро України із запитом №143-26.13/153-16 про надання відомостей з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження від 26.11.2015 №32015100110000105, що можуть свідчити про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема по можливості контакти задіяних юридичних та фізичних осіб (електронне листування), іншу інформацію, що може слугувати доказом узгодженої конкурентної поведінки під час діяльності на ринках світлих нафтопродуктів.
		Листом від 21.08.2017 №0414-076/29651 Національним антикорупційним бюро України направлено Антимонопольному комітету України копії матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні від 26.11.2015 №32015100110000105, що можуть свідчити про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		Так, в матеріалах справи №143-26.13/153-16 містились наступні інформація та документи кримінального провадження, досудове розслідування у якому здійснюється Національним бюро:
		- витяг з протоколу огляду від 21.02.2017 (тривав з перервами з 07.02.2017 по 21.07.2017, детективи Жукова В.І., Плюшкін А.Ю.) речей, вилучених в ході обшуку TОB «Легаліста» за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 23 (ноутбук MacBook Air та зовнішній накопичувач на жорстких магнітних дисках);
		- протокол огляду від 04.04.2017 (огляд відбувався з перервами у період з 04.04.2017 по 04.05.2017, детектив НАБУ Жукова В.І.) речей, вилучених під час обшуку 01.02.2017 у приміщенні ТОВ «Галнафта» за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82: ноутбук Lenovo G500; 2 (два) накопичувачі на жорстких магнітних дисках Seagate; 1 (один) накопичувач на жорстких магнітних дисках Toshiba, 1 (один) накопичувач на жорстких магнітних дисках Samsung, надалі - накопичувач);
		- протокол огляду від 04.04.2017 (огляд відбувався з перервами у період з 04.04.2017 по 14.07.2017, детектив НАБУ Жукова В.І.) речей, вилучених під час обшуку 01.02.2017 у приміщенні ТОВ «Галнафта» за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82: ноутбук Lenovo G500; 2 накопичувачі на жорстких магнітних дисках Seagate; 1 (один) накопичувач на жорстких магнітних дисках Toshiba, 1 (один) накопичувач на жорстких магнітних дисках Samsung;
		- протокол огляду від 29.05-14.06.2017 (огляд відбувався з перервами з 29.05.2017 по 14.06.2017, детектив Плюшкін А.Ю.) речей, вилучених в ході обшуку 01.02.2017 за адресою: Івано-Франківська обл., м. Надвірна, вул. Майданська, 5 (системний блок персонального комп'ютера); 
		- витяг з протоколу огляду від 15.06.2017 (детектив Олійник Ф.В.) речей, вилучених під час обшуку, проведеного 01.02.2017 за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, пров. Галузевий, 80 (11 (одинадцять) накопичувачів);
		- витяг з протоколу огляду від 22.06.2017 (детектив Олійник Ф.В.) речей, вилучених в ході обшуку 01.02.2017 за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, пров. Галузевий, 80 (4 (чотири) накопичувачі);
		- витяг з протоколу огляду від 29.06.2017 (детектив Олійник Ф.В.) речей, вилучених під час обшуку, проведеного 01.02.2017 за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, пров. Галузевий, 80 (9 (дев'ять) накопичувачів);
		- витяг з протоколу огляду від 21.07.2017 (детектив Олійник Ф.В.) речей, вилучених під час обшуку, проведеного 01.02.2017 за адресою: м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 27 (9 (дев'ять) накопичувачів); 
		- протокол огляду від 08-23.08.2017 (детектив Плюшкін А.Ю.) речей, вилучених під час обшуку, проведеного за адресою: м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 27 (2 (два) накопичувачі); 
		- протокол огляду від 28.08.2017 (детектив Плюшкін А.Ю.) речей, вилучених під час обшуку, проведеного за адресою: м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 27 (2 (два) накопичувачі; 24 (двадцять чотири) аркуші паперу з інформацією про користувачів доменів optima.local, avias.local);
		- протокол огляду від 30.08. - 04.09.2017 (детектив Плюшкін А.Ю.) речей, вилучених 26.07.2017 під час обшуку, проведеного за адресою: м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 27 (3 (три) накопичувачі DELL HDD).
		Також Антимонопольний комітет України отримав від Національного антикорупційного бюро України оптичні носії інформації (CD диски), на яких містились електронні копії даних (текстових документів, повідомлень, планів тощо) стосовно діяльності суб'єктів господарювання - відповідачів у справі №143-26.13/153-16, в тому числі і ПАТ «Укрнафта». Так, на оптичному носії інформації містились електронні папки з назвами: «AMKU», «Avias», «Avias_files», «P1_Data_Profile_ptf25», «отоварка 2014 года», «отоварка 2015 года», «отоварка 2016 года», «АМКУ», «Рынок», а також електронні файли формату «xlsх» з назвами: « 35140_IP-email_по ЄДРПОУ», « 38217_IP-email_по ЄДРПОУ», «IP_29380» та «ІР_31040», які включали: інформацію про обсяги реалізації пального (із розмежуванням по типам пального) за скретч-картами та паливними картками «Авіас» та кількість отриманих за такі обсяги коштів; відомості про нарахування у 2015 році заробітної плати, в яких наведено персональні дані певних осіб; реєстри податкових накладних; узагальнені дані щодо залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС; матеріали переписки з різними суб'єктами господарювання; узагальнені дані щодо отриманих обсягів скрапленого газу та їх залишків на АЗС; узагальнені дані про юридичних осіб (їх найменування, банківські реквізити), що здійснювали продаж нафтопродуктів на АЗС із зазначенням персональних даних фізичних осіб; копії господарських договорів про надання різними суб'єктами господарювання товариству «Авіас» фінансової допомоги; узагальнені дані грошових оборотів товариств за 2013-2016 роки, а також схеми розрахунків між товариствами; переліки засновників юридичних осіб, що здійснювали продаж нафтопродуктів на АЗС, з їх реєстраційними даними; штатний розпис товариства ВТФ «Авіас» за 2015 рік із зазначенням прізвища, ім'я, по-батькові, а також займаної посади кожної особи, зазначеної у ньому; узагальнені дані за 2014-2016 роки щодо обсягів реалізації пального (з розмежуванням по видам пального) за скретч-картами та паливними картками «Авіас»; узагальнені дані за 2011 - 2016 роки щодо обсягів реалізації, в тому числі ПАТ «Укрнафта», пального на АЗС (з розмежуванням по видам пального) за скретч-картами та паливними картками на користь ТОВ ВТФ «Авіас», а також вартості таких обсягів, сплачених сум ПДВ; електронні журнали реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ ВТФ «Авіас»; узагальнені дані моніторингу цін (їх розміру) на ринку реалізації пального через АЗС у Дніпропетровській області та місті Дніпропетровську за 2008-2016 роки; порівняльні показники цін роздрібної реалізації нафтопродуктів через АЗС у Дніпропетровській області та місті Дніпропетровську за 2008-2016 роки; інформацію з ІР-адресами та електронними адресами, з яких продавці нафтопродуктів (деякі відповідачі у справі №143-26.13/153-16) з 1 січня 2014 року по 2 листопада 2016 року та з 1 січня 2015 року по 2 листопада 2016 року здійснювали подання податкової звітності та реєстрацію податкових накладних.
		Такі матеріали Антимонопольний комітет України долучив до матеріалів справи №143-26.13/153-16, що перебуває у нього на розгляді.
		Відповідно до подання від 13 липня 2018 року №143-26.13/153-16/245-спр/кі відповідач також визнав їх доказами в доведенні визначальних попередніх висновків та поклав в основу такого подання. Так, Антимонопольний комітет України дійшов висновків про: існування координаційного «Центру», до якого входять компанії «Авіас», що знаходяться за однією адресою у місті Дніпро, координоване планування, розвиток мережі АЗС «Авіас», однакові тенденції ціноутворення у мережі АЗС «Авіас», що виявляються у одночасному або майже одночасному встановленні однакових або майже однакових роздрібних цін на нафтопродукти; один спільний штат працівників (деякі відповідачі у справі №143-26.13/153-16) або про те що суб'єкти господарювання (деякі відповідачі у справі №143-26.13/153-16) ведуть спільну господарську діяльність та про вдавану конкуренцію між ними; наявність спільного матеріально-технічного, інформаційного забезпечення для ведення господарської діяльності, що містить в собі всі необхідні потужності для організації, координації, контролю для підтримання погодженої поведінки всіх учасників паливного проекту «Авіас»; поєднання одними і тими ж фізичними особами посад директорів або звичайних працівників в різних юридичних особах, що є власниками АЗС, наявність у одних і тих же фізичних осіб статусу засновника юридичних осіб, власників АЗС; вплив Товариства з обмеженою відповідальністю ВТФ «Авіас» на самостійність вирішення питань, що стосуються ведення господарської діяльності постачальників, тобто операторів АЗС мережі «Авіас» на свою користь.
		Антимонопольний комітет України у поданні пропонує визнати дії Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» та інших учасників (відповідачів) у справі № 143-26.13/153-16 щодо створення та підтримання системи договірних відносин, які забезпечують реалізацію світлих нафтопродуктів, переважно виробництва ПАТ «Укртатнафта», у всіх регіонах України за картковою системою «Авіас», які призвели до дотримання спільного підходу у ціноутворенні та спільних умов реалізації товару, порушенням, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються встановлення цін на світлі нафтопродукти. Запропоновано накласти штраф на всіх відповідачів.
		Виходячи зі змісту позову, ПАТ «Укрнафта» вважає, що Антимонопольний комітет України, всупереч вимогам закону (з порушенням режиму доступу до інформації, що становить таємницю досудового розслідування) отримав від НАБУ матеріали кримінального провадження, що складають таємницю досудового розслідування, а також неправомірно використав та розповсюдив матеріали кримінального провадження при розгляді справи №143-26.13/153-16, що призвело до пред'явлення позивачу звинувачень у порушенні законодавства про захист економічної конкуренції, з винесенням на розгляд питання про застосування штрафу. Такі дії відповідача стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.
		Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, беручи до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.11.2020 у справі №826/18800/18, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель є Антимонопольний комітет України (стаття 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України"). 
		Згідно зі статтею 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
		Відповідно до пункту 5 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
		Відповідач вказує, що матеріали, отримані від НАБУ вважаються письмовими доказами у розумінні статті 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Зазначено, що питання щодо збору та аналізу доказів у справі є компетенцією виключно Антимонопольного комітету України та останній самостійно визначає джерела, спосіб одержання та обсяг відомостей, які є необхідними для повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Також, відповідач вказує про правомірність використання Антимонопольним комітетом України під час розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та прийнятті рішення інформації, зібраної правоохоронними органами в рамках досудового розслідування, підтверджується численною судовою практикою.
		Щодо таких доводів відповідача, суд зазначає наступне.
		Статтею 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу АМК України, голови територіального відділення АМК України, вимоги уповноважених ними працівників АМК України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу АМК України, голови територіального відділення АМК України, вимог уповноважених ними працівників АМК України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
		Ввідповідно до частини першої статті 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання.
		Частиною третьою вказаної статті передбачено, що інформація з обмеженим доступом, одержана Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у процесі здійснення своїх повноважень, використовується ними виключно з метою забезпечення виконання завдань, визначених законодавством про захист економічної конкуренції, і не підлягає розголошенню та оприлюдненню, крім випадків:
		1) надання інформації органам слідства та суду відповідно до закону;
		2) недотримання вимог, встановлених частиною другою статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації";
		3) інших випадків, встановлених законом.
		Відповідно до частини четвертої статті 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» особа, яка надає інформацію як інформацію з обмеженим доступом, зобов'язана зазначити, яка саме інформація має обмежений доступ, у тому числі які саме документи або частини документів містять інформацію з обмеженим доступом.
		У цілях забезпечення права особи на конфіденційність інформації у випадках, передбачених пунктами 2 та 3 частини третьої цієї статті, АМК України, його територіальні відділення повинні провести консультації з такими особами з метою з'ясування підстав для віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом та можливості зняття особою такого статусу з наданої нею інформації, та/або надання особою у встановлений АМК України, його територіальним відділенням строк неконфіденційної версії документів чи іншої інформації, зокрема з виключеною, зачорненою чи в інший спосіб зміненою інформацією, яка забезпечує достатній її захист та досягнення цілей, передбачених пунктами 2 та 3 частини третьої цієї статті, та/або з'ясування шкоди, яка може бути завдана особі оприлюдненням такої інформації (частина п'ята статті 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).
		Відповідно до статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210-ІІІ) антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів. 
		Статтею 36 Закону №2210-ІІІ встановлено підстави для початку АМК України розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції: за заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції; за поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; за власною ініціативою органів АМК України. 
		Згідно зі статтею 41 Закону 2210-ІІІ доказами у справі про захист економічної конкуренції можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. Збір доказів здійснюється АМК України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів. Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність (об'єктивність).
		Відповідно до статті 45 Закону № 2210-ІІІ для забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема виконання дій, передбачених статтею 44 цього Закону, органи Національної поліції, органи доходів і зборів та інші правоохоронні органи зобов'язані надавати у межах наданих їм прав допомогу АМК України, його територіальним відділенням.
		Так, згідно статті 44 Закону № 2210-ІІІ, вилучення письмових та речових доказів, зокрема документів, предметів чи інших носіїв інформації, що можуть бути доказами чи джерелом доказів у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проводиться на підставі розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України чи голови територіального відділення особисто або уповноваженими ними працівниками Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у випадках, якщо: докази не було надано і є достатні підстави вважати, що документи, предмети чи інші носії інформації, які можуть бути доказами чи джерелом доказів у справі, знаходяться у певному місці; існує загроза, що відповідні документи, предмети чи інші носії інформації можуть бути знищені.
		Тобто, статтею 44 Закону № 2210-ІІІ чітко передбачено порядок зібрання доказів, зокрема, вилучення письмових та речових доказів, проводиться на підставі розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України чи голови територіального відділення особисто або уповноваженими ними працівниками Антимонопольного комітету України, його територіального відділення.
		З матеріалів справи вбачається, що Антимонопольний комітет України звернувся до Національного антикорупційного бюро України із запитому вигляді листа від 20.06.2017 №143-26.13/153-16 про надання відомостей з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження від 26.11.2015 №32015100110000105, що можуть свідчити про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема по можливості контакти задіяних юридичних та фізичних осіб (електронне листування), іншу інформацію, що може слугувати доказом узгодженої конкурентної поведінки під час діяльності на ринках світлих нафтопродуктів.
		Суд зазначає, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано відповідного розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України чи голови територіального відділення особисто або уповноваженими ними працівниками Антимонопольного комітету України на підставі якого відповідачем було витребувано у НАБУ докази, зокрема, матеріали досудового розслідування.
		З урахування наведеного, вбачається, що Антимонопольним комітетом України отримано та використано матеріали досудового розслідування в якості джерела доказів у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не у порядок та спосіб, передбачений статтею 44 Закону №2210-ІІІ.
		Як вже зазначалося вище, статтею 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що інформація з обмеженим доступом, одержана Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у процесі здійснення своїх повноважень, використовується ними виключно з метою забезпечення виконання завдань, визначених законодавством про захист економічної конкуренції, і не підлягає розголошенню та оприлюдненню, крім випадків:
		1) надання інформації органам слідства та суду відповідно до закону;
		2) недотримання вимог, встановлених частиною другою статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації";
		3) інших випадків, встановлених законом.
		У той же час, як передбачено статтею 1 Закону України «Про інформацію», інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Стаття 21 Закону України «Про інформацію» розмежовує інформацію на конфіденційну, таємну та службову. 
		Частинами другою та третьою статті 21 Закону України «Про інформацію» передбачено, що відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.
		Отже, з викладеного вбачається, що право Антимонопольного комітету України на отримання інформації з обмеженим доступом (конфіденційної інформації), яке передбачено приписами Закону України «Про Антимонопольний комітет України», повинно кореспондуватись з правовим режимом доступу до такої інформації, який встановлено нормами Кримінального процесуального кодексу України як спеціального закону, положення якого регламентують доступ до інформації та документів, які становлять таємницю досудового розслідування. 
		Пунктом 5 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що досудовим розслідуванням є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
		У частині другій статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, передбачено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		Таким чином, інформацією, яка містить таємницю досудового розслідування, є та, яку було створено або одержано органом досудового розслідування у кримінальному провадженні після внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення.
		У той же час, режим та порядок доступу до матеріалів кримінального провадження, що становлять таємницю досудового розслідування, які врегульовані нормами Кримінального процесуального кодексу України, не передбачають можливість доступу до них Антимонопольним комітетом України.
		Кримінальний процесуальний кодекс України у відносинах доступу відповідача до матеріалів кримінального провадження, що становлять таємницю досудового розслідування і є тим законом, який в розумінні частини другої та третьої статті 21 Закону України «Про інформацію» регулює правовий режим інформації, що становить таємницю досудового розслідування, а також встановлює порядок доступу до неї. Норми Кримінального процесуального кодексу України імперативно забороняють органу досудового розслідування поширення інформації, отриманої в рамках кримінального провадження, та її використання іншими особами інакше як для вирішення завдань кримінального провадження. Кримінальний процесуальний кодекс України не наділяє Антимонопольний комітет України та/або інші державні органи правом доступу до матеріалів кримінального провадження для виконання покладених на них обов'язків.
		Відповідно до статті 14 Кримінального процесуального кодексу України, під час кримінального провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування. Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети. Інформація, отримана внаслідок втручання у спілкування, не може бути використана інакше як для вирішення завдань кримінального провадження
		Згідно зі статтею 162 Кримінального процесуального кодексу України, до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать: конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю; відомості, які можуть становити банківську таємницю; особисте листування особи та інші записи особистого характеру; інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо; персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних; державна таємниця.
		Щодо наведеної інформації, норми Кримінального процесуального кодексу України встановлюють особливий режим доступу до неї та використання.
		Доступ надається саме стороні кримінального провадження за рішенням суду в разі обґрунтування наявності достатніх підстав, передбачених статтею 163 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що речі або документи мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні та доведенні можливості використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів. 
		Імперативна законодавча заборона на поширення матеріалів кримінального провадження, на думку суду, є запобіжником необґрунтованого застосування заходів державного примусу, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, для цілей інших, ніж завдання кримінального провадження. 
		Водночас, згідно зі статтею 222 Кримінального процесуального кодексу України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.
		Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 08.04.2020 у справі №826/7244/18 (провадження №11-827апп19), Кримінальний процесуальний кодекс України регламентує спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження з інформацією, створеною (одержаною) у ході досудового розслідування та судового провадження відповідної кримінальної справи. А тому доступ учасників кримінального провадження до інформації, створеної (одержаної) у ході досудового розслідування, забезпечується в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. 
		Отже, норми Кримінального процесуального кодексу України дозволяють учасникам кримінального провадження розголошувати відомості досудового розслідування виключно з письмового дозволу слідчого або прокурора у обсязі, який останні самостійно визначають. Відомості досудового розслідування не можуть бути розголошені особами, які не є учасниками кримінального провадження. 
		Таким чином, норми статті 222 Кримінального процесуального кодексу України регламентують порядок надання слідчим або прокурором лише згоди на розголошення таємниці слідства, тобто регулює порядок, за яким особа, або учасник кримінального провадження, яким інформація, що складає таємницю слідства, стала відома на законних підставах, мають право її розголосити. 
		Норми статті 222 Кримінального процесуального кодексу України кореспондуються із статтею 387 Кримінального кодексу України, якою передбачено відповідальність для передбачених у статті осіб за розголошення даних досудового розслідування 
		Як вбачається із матеріалів справи, відповідач листом від 20.06.2017 №143-26.13/02-6668 звернувся до Національного антикорупційного бюро України з проханням надати відомості з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні від 26.11.2015 №32015100110000105. 
		Листом Національного антикорупційного бюро України від 21.08.2017 №0414-076/29651 направило відповідачу частину матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні від 26.11.2015 №32015100110000105, у т.ч. матеріали кримінального провадження на 142-х аркушах та компакт-диск з інформацією, наданою Державною фіскальною службою України, про ІР-адреси електронні поштові скриньки суб'єктів господарювання.
		Як вбачається з матеріалів справи, постановою Генеральної прокуратури України від 22.08.2017 об'єднано матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 26.11.2015 №32015100110000105 та 16.04.2015 №42015000000000722 під спільним номером №42015000000000722.
		Антимонопольний комітет України листом від 23.08.2017 №143-26.13/01-915 повідомив Національне бюро про те, що отримана інформація буде використана при розгляді справи №143-26.13/153-16 та попросив надати уточнюючу інформацію щодо витягу з протоколу огляду від 29.06.2017 9 (дев'яти) накопичувачів на жорстких магнітних дисках, вилучених під час обшуку приміщень за адресою: м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 27. 
		Національне бюро листом від 12.09.2017 № 0411-076/32301 направило відповідачу матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №32015100110000105 від 26.11.2015, у тому числі, матеріали на 92 (дев'яносто двох) аркушах та компакт-диск з інформацією, отриманою за результатами огляду накопичувачів, вилучених у ході обшуку приміщень за адресою: м. Дніпро, вул. Хороброго, 27.
		У супровідних листах Національного бюро, якими воно передавало Антимонопольному комітету інформацію та документи кримінального провадження, відсутні посилання детектива або прокурора про те, що ними надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування у тому обсязі (інформації та документів), який передано Антимонопольному комітету для цілей свого розслідування. 
		Разом з тим, положення статті 222 Кримінального процесуального кодексу України вказують на необхідність оформлення слідчим або прокурором письмового дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у тому обсязі, який дозволено учаснику кримінального провадження. 
		Отже, із листів НАБУ вбачається подання Антимонопольному комітету України матеріалів досудового розслідування, проте доказів наявності письмового дозволу слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування матеріали справи не містять та відповідачем під час розгляду справи не надано.
		Щодо протиправності дій Антимонопольного комітету України, пов'язаних із поширенням інформації, що становить таємницю досудового розслідування, яку отримано від Національного антикорупційного бюро України, суд зазначає наступне. 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» Національне бюро є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.
		З матеріалів справи вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 12 травня 2017 року відповідачу стало відомо про здійснення групою слідчих Національного бюро досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32015100110000105 від 26 листопада 2015 року. 
		У зв'язку з тим, що більшість суб'єктів господарювання, які зазначені у даному досудовому розслідуванні, є відповідачами у справі № 143-26.13/153-16, яка розглядається у Антимонопольному комітеті України, листом від 20.06.2017 відповідач звернувся до Національного бюро з проханням надати відомості з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні від 26.11.2015 №32015100110000105, що можуть свідчити про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У даному листі відповідач посилався на положення статті 21 Закону № 3659-ХІІ та статті 45 Закону № 2210-ІІІ.
		У відповідь на дане звернення Національним бюро було надіслано копії матеріалів кримінального провадження.
		Відповідно до частини першої статті 19-2 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» Національне бюро взаємодіє з Національним банком України, Фондом державного майна України, Антимонопольним комітетом України, Національним агентством з питань запобігання корупції, органами Державної прикордонної служби, органами державної податкової і митної служби, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та іншими державними органами. Національне бюро може укладати з окремими державними органами угоди (меморандуми) про співпрацю та обмін інформацією.
		Верховний Суд у постановах від 16 квітня 2019 року у справі №910/416/18 та від 23 квітня 2019 року у справі № 910/21046/17 зазначав, що доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення; АМК України належним чином дослідив зібрані докази, зокрема, матеріали досудового розслідування, надані Національним бюро, та надав їм відповідну оцінку.
		Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2018 року у справі №910/1339/18 вважав, що дії АМК України по отриманню інформації узгоджувалися з відповідними положеннями Конвенції, оскільки мали законну підставу, законну ціль (мету) - забезпечення розгляду справи, спрямованої на захист економічної конкуренції у господарських відносинах, і відповідне втручання було необхідним, оскільки виправдовувалося загальносуспільними потребами у запобіганні, виявленні та припиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції і зумовлювалися неможливістю для АМК України в інший законний спосіб отримати необхідну для здійснення його повноважень інформацію.
		Суд зазначає, що Верховним Судом у постанові від 12.11.2020 у справі №640/18800/18 підтверджено можливість використання матеріалів досудового розслідування у якості доказів у справі Антимонопольним комітетом України. 
		Разом з тим, такі дії мають здійснюватися із дотриманням чинного законодавства України щодо порядку надання відповідної інформації.
		Позивач у позовній заяві зазначав, що відповідач отримав, використовує та розповсюджує серед невизначеного кола осіб матеріали кримінального провадження, які містять, зокрема, оперативну інформацію з бази даних Державної фіскальної служби щодо ІР-адрес та електронних поштових скриньок, з яких здійснювалися відправлення звітності більш ніж 95-ти суб'єктів господарської діяльності в період 2015-2016 років; персональні дані широкого кола фізичних осіб, включаючи дані про їх телефони, трудові посади, оподаткований та отриманий дохід у вигляді заробітної плати, преміальні виплати, електронні поштові скриньки (е-mail); листування фізичних осіб (в т.ч. особисте), що здійснювалося електронною поштою та із застосуванням Інтернет месенджерів «Вайбер», «Скайп»; зміст носіїв інформації, вилучених у конкретних фізичних осіб; документи первісного обліку господарських операцій десятків суб'єктів господарювання, що містять комерційну та банківську таємницю, включаючи дані щодо отриманих доходів, функціонування АЗС, розрахунків між суб'єктами господарювання, типи господарських операцій, податкових зобов'язань та іншу інформацію з обмеженим доступом.
		Відповідно до статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
		Згідно частини сьомої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
		Відповідно до статті 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
		Статтею 21 даного Закону передбачено що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.
		До конфіденційної інформації може відноситись також інформація про юридичну особу, наприклад, «комерційна таємниця».
		Відповідно до статті 505 Цивільного кодексу України комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
		У випадку коли суб'єкт підприємницької діяльності стверджує що державний орган протиправно поширив інформацію з обмеженим доступом, яка становить комерційну таємницю, йому слід надати докази того, що ним було вжито заходів для збереження секретності цієї інформації (були укладені угоди про нерозголошення, або в контрактах на поставку/надання послуг були відповідні пункти).
		Конституційний Суд України у рішенні від 30 жовтня 1997 року в справі № 18/203-97 (№ 5-зп/1997) наголосив на забороні не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини.
		Як встановлено судом, матеріали справи №143-26.13/153-16, яку розслідує відповідач, містять інформацію та документи кримінального провадження від 16.04.2015 №42015000000000722, досудове розслідування у якому здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України.
		Отримані від Національного антикорупційного бюро України документи Антимонопольний комітет України згрупував у томі №316 власної справи. 
		Як вбачається із наявних у цій справі доказів, матеріалам справи №143-26.13/153-16, що знаходились у томі №316, не було присвоєно статусу інформації з обмеженим доступом та не застосовано інших заходів секретності. Доказів цьому відповідачем не надано. 
		Відповідно до статті 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи (крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи).
		Разом з тим, відповідно до Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5 (z0090-94) ( в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України №169-р (z0471-98) від 29.06.98), особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право ознайомлюватись з матеріалами справи (за винятком інформації з обмеженим доступом, а також інформації, визначеної відповідним державним уповноваженим, головою відділення, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи) після одержання копії подання з попередніми висновками в справі (витягу з нього відповідно до пункту 26 цих Правил), а також мають право наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення, одержувати копії рішень у справі (витяги з них, за винятком інформації з обмеженим доступом, а також інформації визначеної відповідним державним уповноваженим, головою  відділення, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), подавати свої міркування та заперечення, оскаржувати рішення в порядку, визначеному законодавством.
		          Посилання відповідача на те, що Антимонопольний комітет України вжив необхідних заходів для збереження інформації з обмеженим доступом та на відсутність факту ознайомлення учасників справи із матеріалами, що містять інформацію із обмеженим доступом, не підтверджуються наявними та додаткового поданими доказами того, що інформацію та документи, отримані від Національного бюро та які згруповано у томі № 316 справи №143-26.13/153-16, було обмежено у доступі учасників справи, шляхом, зокрема, присвоєння статусу інформації з обмеженим доступом, іншим чином приховано. 
		У той же час, як зазначається у поясненнях відповідача від 18.01.2021 та підтверджується доданими до них доказами, Антимонопольний комітет України обмежив у доступі до ознайомлення з тими матеріалами справи №143-26.13/153-16, що отримано від відповідачів у справі, та які за своїм статусом становили конфіденційну інформацію про діяльність відповідачів у справі №143-26.13/153-16. 
		Матеріалам кримінального провадження, отриманим від Національного антикорупційного бюро України, відповідач не надав статусу інформації з обмеженим доступом (конфіденційної інформації), що надало можливість ознайомлення з ними учасниками справи №143-26.13/153-16. 
		У відповідь на адвокатський запит від 05.01.2021 № 97/аз Антимонопольний комітет України листом від 13.01.2021 №300-29/01-433 повідомив, що у період з 13.07.2018 по 05.01.2021 з матеріалами справи №143-26.13/153-16 ознайомились представники таких товариств: ТОВ «Арго-Утн» (код 37227503), ТОВ «Челендж Трейд» (код 39682076), ПАТ «Укрнафта» (код 00135390), ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (код 00152307), Дочірне підприємство «Фірма «Укртатнафтасервіс» (код 23813935). Ці обставини також підтверджуються наявними у матеріалах цієї справи копіями протоколів ознайомлення з матеріалами у справі №143-26.13/153-16, а також листами відповідача від 21.09.2018 №143-26.13/01-12346 та від 25.09.2018 №143-26.13/01-12484.
		З урахуванням того, що зазначені листи та протоколи ознайомлення Антимонопольного комітету України підтверджують те, що представники вищевказаних товариств ознайомились із матеріалами справи №143-26.13/153-16, які за своїм статусом не становили інформацію з обмеженим доступом, та беручи до уваги те, що відповідач не обмежив учасників справи №143-26.13/153-16 у доступі до матеріалів кримінального провадження НАБУ, надавши їм статусу конфіденційної інформації, суд доходить висновку, що ознайомлення відбулось і з матеріалами, які зібрано у томі №316, тобто з документами, отриманими відповідачем від Національного бюро. Доступ до цих матеріалів був вільним для учасників справи №143-26.13/153-16 та інших зацікавлених осіб, наділених відповідною компетенцією та правомочностями. 
		Зворотного відповідачем не доведено.
		Аналізуючи наявні в матеріалах справи протоколи ознайомлення з матеріалами справи №143-26.13/153-16 Антимонопольного комітету України, суд зазначає, що останні не містять інформації про наявність у справі №143-26.13/153-16 інформації з обмеженим доступом, зокрема, не зазначено в яких томах наявна така інформація чи з яким обсягом матеріалів справи №143-26.13/153-16 було ознайомлено учасників справи. Також не зазначено, яким чином учасники справи ознайомлювались із вказаною справою, зокрема, шляхом зняття копій, фотокопій чи здійснення письмових витягів з документів справи.
		Надання відповідачем доступу до матеріалів кримінального провадження призвело до їх розголошення (розповсюдження) серед відповідачів у справі №143-26.13/153-16 та інших осіб, що з огляду на викладене вище вже відбулось та продовжує тривати, оскільки статусу конфіденційної їм не було надано. 
		Наявність у Антимонопольного комітету України матеріалів кримінального провадження надає йому право використовувати їх в інших справах, з-поміж іншого, використовувати їх в нових провадженнях за участі як ПАТ «Укрнафта» так і інших відповідачів у справі №143-26.13/153-16.
		Доводи Антимонопольного комітету України щодо дотримання правил ознайомлення з матеріалами справи у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації» не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.
		Конфіденційну інформацію, що становить таємницю досудового розслідування, Антимонопольний комітет України частково включив до власно створених зведених даних - показників господарської діяльності частини відповідачів у справі, яким надав публічного розголосу у презентації, що була оприлюднена 04.12.2018 під час слухання справи №143-26.13/153-16 у приміщенні Антимонопольного комітету за участі представників (у тому чисті адвокатів) деяких відповідачів, державних уповноважених та працівників Антимонопольного комітету, а також представника Міністерства юстиції України. Результати проведених слухань оформлені протоколом засідання Антимонопольного комітету від 04.12.2018 № 86, копія витягу з якого наявна у матеріалах справи.
		У свою чергу, отримані відповідачем від Національного бюро матеріали, з-поміж іншого, містять таку інформацію: оперативну інформацію з бази даних Державної фіскальної служби України щодо IP-адрес та електронних поштових скриньок, з яких здійснювали відправлення звітності більш 95-ти суб'єктів господарської діяльності в період 2015-2016 років; персональні дані широкого кола фізичних осіб, включаючи дані про їх телефони, посади, доходи, адреси з електронними поштовими скриньками; листування фізичних осіб (в т.ч. особисте), що здійснювалось електронною поштою та із застосуванням передавачів інформації (у тому числі, мобільних) через мережу Інтернет; зміст носіїв електронної інформації, вилучених у конкретних фізичних осіб під час слідчих (розшукових) дій; документи первісного обліку господарських операцій суб'єктів господарювання, що містять комерційну та банківську таємницю, включаючи дані щодо отриманих доходів, функціонування автозаправних станцій, розрахунків між суб'єктами господарювання, типи господарських операцій, їх зміст, податкових зобов'язань та іншу конфіденційну (приватну) інформацію.
		У матеріалах справи також відсутні докази, які б свідчити про надання особами, персональні дані яких використано та поширено, згоди на це.
		За посиланням позивача, Антимонопольний комітет України не перевірив джерела походження отриманої від НАБУ інформації та документів, їх автентичність, приналежність до господарської діяльності відповідачів у справі №143-26.13/153-16 та використав її для реалізації своїх повноважень у сфері захисту економічної конкуренції. 
		За наведених вище обставин спору у цій справі відповідач отримав доступ, використав та поширив документи, що складали саме таємницю досудового розслідування.
		Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість вчинених ним дій в межах спірних правовідносин.
		За таких обставин, судом встановлено, що інформація від Національного антикорупційного бюро України витребувана Антимонопольним комітетом України без дотримання приписів статті 44 Закону України «Про захист економічної конкуренції», зокрема, без відповідного розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України чи голови територіального відділення особисто або уповноваженими ними працівниками Антимонопольного комітету України. Також, інформацію (відомості досудового розслідування) надано Антимонопольному комітету України без дотримання статті 222 Кримінального процесуального кодексу України, а саме без наявності письмового дозволу слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування, розповсюджено без дотримання приписів Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Також, суд зауважує, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		При цьому, суд зазначає, що позов у частині зобов`язання Антимонопольний комітет України знищити матеріали названого кримінального провадження задоволенню не підлягає, оскільки буде мати правовий наслідок у вигляді спонукання відповідача вчинити дії, що не передбачені Законом України «Про Антимонопольний комітет України» та Законом України «Про захист економічної конкуренції».
		Натомість, належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання Антимонопольного комітету України утриматись від використання та поширення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні від 26.11.2015 №32015100110000105, отриманих від Національного антикорупційного бюро України та/або матеріалів кримінального провадження від 16.04.2015 №42015000000000722, досудове розслідування в якому здійснюється Національним антикорупційним бюро України, з урахуванням висновків суду.
		Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.
		Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77-79, 139, 243- 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		В И Р І Ш И В:
		Позов задовольнити частково.
		Визнати протиправними дії Антимонопольного комітету України щодо одержання, використання та поширення при розгляді справи №143-26.13/153-16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розпочатої розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 08 вересня 2016 року №01/246-р, матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №32015100110000105 від 26 листопада 2015 року, отриманих від Національного антикорупційного бюро України листами від 21 серпня 2017 року №0414-076/29651, від 12 вересня 2017 року №0411-076/32301, під час підготовки та розгляду подання від 13 липня 2018 року №143-26.13/153-16/2456-спр/кі «Про попередні висновки за результатами розгляду справи №143-26.13/153-16»;
		Зобов'язати Антимонопольний комітет України утриматись від використання та поширення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №32015100110000105 від 26 листопада 2015 року, отриманих від Національного антикорупційного бюро України та/або матеріалів кримінального провадження №42015000000000722 від 16 квітня 2015 року, досудове розслідування в якому здійснюється Національним антикорупційним бюро України, з урахуванням висновків суду.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, місто Київ, провулок Нестеровський, будинок 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) за рахунок бюджетних асигнувань Антимонопольного комітету України (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45, код ЄДРПОУ 00032767) судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
		Суддя                                                                                                            Літвінова А.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...