Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 355/1073/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.03.2021.
Дата набрання законної сили: 25.03.2021
Номер судового провадження: 61-10876ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		25 березня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 355/1073/19
		провадження № 61-10876св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		 розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року у складі судді Коваленка К. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Желепи О. В., Олійника В. І.
		 
		у справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в  якому просила стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 2 000 000 грн.
		На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 03 червня       2012 року відповідач перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в ході сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що на той час вона перебувала в стані вагітності, умисно наніс їй удар ногою в область живота. Внаслідок вказаних обставин, їй було виконано оперативне втручання, а саме вакуум-аспірація вмісту порожнини матки в термін вагітності 15 тижнів.
		Після переривання вагітності, у неї виникли фізичні симптоми: головний біль; запаморочення; неприємні відчуття в області серця і живота; болі в суглобах. Опанувало відчуття самотності, спустошеності, апатії, туга, тривога, страх за наступні вагітності, своє здоров`я. Не було впевненості в завтрашньому дні. Все бачилося в похмурому світлі, звичайні справи здавалися нездійсненними, знизилася працездатність.
		Також зазначила про те, що у неї порушився сон, виникла стійка втома, стурбованість, негативні нав`язливі думки, а тому враховуючи обставини справи, характер та обсяг душевних страждань, їх тривалість, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що сума моральної шкоди, яка підлягає стягненню на її користь повинна становити 2 000 000 грн.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року позов задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Місцевий суд, врахувавши фактичні обставини справи, взявши до уваги вимоги розумності, справедливості та співмірності, дійшов висновку про те, що визначений судом розмір моральної шкоди є достатнім, оскільки позивач не навела жодної аргументації щодо стягнення на її користь моральної шкоди в розмірі 2 000 000 грн.
		Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року змінено, збільшено розмір відшкодування моральної шкоди до 30 000 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди.
		Разом з тим, визначаючи розмір моральної шкоди суд не врахував те, що позивачу було нанесено травми, які призвели до переривання вагітності (втрати плоду) шляхом оперативного втручання, і такі травми відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, тому визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди 10 000 грн є неспівмірним із завданими ушкодженнями здоров`я позивачу. Збільшуючи розмір моральної шкоди апеляційний суд також врахував умисний характер дій відповідача та ступінь його вини.
		Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що позивач не надала доказів на підтвердження своїх посилань на конкретні симптоми погіршення здоров`я та психічного стану, зокрема доказів про звернення до медичних закладів, встановлення будь-яких діагнозів чи звернення до спеціалістів психологів після випадку що стався 03 червня 2012 року.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У липні 2020 року  ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила змінити оскаржувані судові рішення в частині розміру відшкодування моральної шкоди та стягнути з відповідача на її користь 2 000 000 грн моральної шкоди.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд в достатній мірі не врахував те, що їй були спричинені тяжкі тілесні ушкодження у зв`язку із злочином, скоєним відповідачем, що потребували тривалого інтенсивного лікування, що спричинило їй тяжкі фізичні та моральні страждання.
		Також поза увагою апеляційного суду було залишено те, що стресова ситуація внаслідок втрати вагітності змінила її нормальний спосіб життя, та значно погіршився стан її здоров`я. У зв`язку із перериванням вагітності у неї виникли фізичні симптоми: головний біль; запаморечення; неприємні відчуття в області серця і живота; болі в суглобах. Нею опанувало відчуття самотності, спустошеності, апатії, туга, тривога, страх за наступні вагітності, своє здоров`я. Не було впевненості у завтрашньому дні.
		Суд першої інстанції не у повній мірі врахував всі її душевні страждання та переживання, викликані втратою вагітності, умисний характер дій відповідача щодо неї, ступінь його вини, обставин справи в їх сукупності.
		Адвокат ОСОБА_2 - Блохіна О. В. повинна була бути відсторонена від представництва інтересів відповідача у справі, оскільки не надала доказів на підтвердження своїх повноважень.
		Також суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок, висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року (провадження                    № 14-463цс18).
		 
		Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Баришівського районного суду Київської області.
		25 листопада 2020 року справа № 355/1073/19 надійшла до Верховного Суду.
		Відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України, пункту 3.3 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
		Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Грушицького А. І.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		03 червня 2012 року близько 13 год. 30 хв. ОСОБА_2 знаходячись по АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в ході сварки із ОСОБА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що на той час вона перебувала в стані вагітності, умисно наніс їй один удар ногою в область живота.
		Від отриманого удару, у ОСОБА_1 відкрилася кровотеча та її було доставлено до Березанської міської лікарні Київської області, де було виконано оперативне втручання, а саме: вакуум-аспірація вмісту порожнини матки (аборт) в термін вагітності 15 тижнів.
		Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи від 05 жовтня 2012 року                 № 159/К у ОСОБА_1 відсутні будь-які захворювання та патологічні зміни, які могли б сприяти самовільному перериванню вагітності.
		Переривання вагітності останньої могло виникнути внаслідок спричинення їй травматичного впливу в ділянку живота, тобто в наслідок удару ногою в живіт.
		Переривання вагітності внаслідок травми (нанесення тілесних ушкоджень), відповідно до 2.1.7. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 від 17 січня 1995 року Міністерства охорони здоров`я України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
		Вироком Баришівського районного суду Київської області від 10 грудня 2012 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України та засуджено до 5 років позбавлення волі із іспитовим строком на 3 роки.
		На підставі статті 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки. На підставі статті 76 КК України на нього покладено зобов`язання періодично з`являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
		Під час розгляду кримінальної справи судом встановлено те, що причиною сварки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 03 червня 2012 року стало те, що остання, залишивши його із їхніми спільними малолітніми дітьми, а саме дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 ,                        ІНФОРМАЦІЯ_2 , перейшла проживати до іншого чоловіка.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав. 
		Частина друга вказаної статті передбачає, що моральна шкода, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Зокрема моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Встановивши те, що вироком Баришівського районного суду Київської області                   від 10 грудня 2012 року ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, а саме спричинення ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння, апеляційний суд збільшуючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням конкретних обставин справи, глибини завданої моральної шкоди, характеру та обсягу душевних, психічних страждань, яких зазнала позивач, вимог розумності і справедливості, тривалості моральних страждань, дійшов правильного висновку, що визначений судом розмір моральної шкоди є достатнім для відшкодування завданої моральної шкоди.
		Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18).
		Доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.
		Аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі                                              № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції у незміненій після апеляційного перегляду частині та апеляційного суду.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                 І. В. Литвиненко
		 
		                                                                                                            В. С. Висоцька
		 
		                                                                                                           А. І. Грушицький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...