Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 487/3611/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.03.2021.
Дата набрання законної сили: 25.03.2021
Номер судового провадження: 51-6102км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017150030004964

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		іменем України 
		 
		25 березня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 487/3611/18
		провадження № 51-6102км20
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів:   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 ,
		засудженого ОСОБА_7 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 27вересня2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 22вересня2020 року вкримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017150030004964, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України до покарання у виді 3 років обмеження волі. 
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з дня його фактичного прибуття до місця відбування покарання та постановлення на облік укримінально-виконавчій установі.
		Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 22 вересня 2020 року зазначений вирок місцевого суду змінив, на підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 2 роки та поклав обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти його про зміну місця проживання.
		Згідно з вироком суду  ОСОБА_7 визнано винуватими у тому, що він 22грудня2017року о 23:00, знаходячись в квартирі  АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих під час сварки особистих неприязних стосунків, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і не бажаючи їх настання, кулаком правої руки наніс один удар по обличчю потерпілому, від якого останній впав на підлогу, вдарився головою і як наслідок отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник  ОСОБА_6 , зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
		Аргументуючи свою позицію захисник зазначає про порушення порядку автоматизованого розподілу матеріалів даного кримінального провадження, що призвело до розгляду справи незаконним складом суду поза розумним строком.
		Крім цього, вказує на нездійснення повного фіксування судового провадження, проведення частини підготовчого судового засідання та проголошення ухвали про відмову в затвердженні угоди про примирення і вироку без участі сторін кримінального провадження.
		Також, на його думку, в основу обвинувального вироку покладено протоколи слідчих експериментів від 22квітня2018року, додатки до яких увигляді відеозаписів безпосередньо судом не досліджувалися.
		Звертає увагу захисник  ОСОБА_6 і на можливе порушення суддею таємниці нарадчої кімнати, оскільки останній, перебуваючи у нарадчій кімнаті, ухвалював рішення у сторонніх справах.
		Обґрунтовуючи неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, сторона захисту зазначаєпро неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_7 через відсутність причинно-наслідкового зв`язку між його протиправними діями та суспільно-небезпечними наслідками, що настали. 
		Апеляційний суд в свою чергу не зважив на допущені порушення, відповіді на усі доводи апеляційних скарг обвинуваченого та потерпілого не надав та необґрунтовано залишив вирок місцевого суду без зміни.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Потерпілий ОСОБА_7 у поданому письмовому клопотанні вимоги касаційної скарги захисника  ОСОБА_6  підтримав, просив їх задовольнити.
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 та захисник  ОСОБА_6  просили задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
		Прокурор ОСОБА_5 просила залишити судові рішення щодо засудженого  ОСОБА_7 без зміни як законні, а касаційну скаргу захисника  без задоволення як необґрунтовану.
		Мотиви Суду
		За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального іпроцесуального права та правової оцінки, з огляду на ті фактичні обставини справи, які встановлені й визнані доведеними судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту). 
		Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412  414 цього Кодексу.
		За встановлених судами у даному кримінальному провадженні обставин, доводи захисника про помилкову кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 119 КК України через відсутність причинно-наслідкового зв`язку між заподіяним потерпілому ОСОБА_8 ударом в обличчя та його смертю, є неспроможними з огляду на таке.
		Об`єктивна сторона вбивства з необережності характеризується: діянням у вигляді посягання на життя іншої людини; наслідком у вигляді смерті людини; та причинним зв`язком між зазначеним діянням та наслідком.
		Місцевим судом, зокрема із показань обвинуваченого, які підтвердили потерпілий ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_10 , встановлено, що ОСОБА_11 під час сварки із своїм батьком ОСОБА_8 , завдав йому кулаком правої руки один удар в обличчя, від якого останній впав на підлогу, вдарився головою і як наслідок отримав тілесні ушкодження. Через деякий час ОСОБА_8 помер.
		Із даних, що містяться у висновках експерта №3821 від 28 лютого 2018 року та №3821 від 18 травня 2018 року встановлено, що смерть ОСОБА_8 настала внаслідок закритої черпно-мозкової травми у вигляді крововиливу під тверду мозкову оболонку (субдуральна гематома), субарахноідального крововиливу, що ускладнився набряком та здавленням речовини головного мозку. При цьому, виявлені тілесні ушкодження, що належать до категорії тяжких, утворилися прижиттєво, від однократної, ударної дії тупого твердого предмету зпереважаючою поверхнею зіткнення; в проміжок часу, що обчисляється годинами до настання смерті та знаходяться у прямому зв`язку з настанням смерті.
		У контексті наведеного, між протиправними діями засудженого та суспільно небезпечними наслідками у виді смерті потерпілого є причинно-наслідковий зв`язок, а тому діянню ОСОБА_8 правильно надано кримінально-правову оцінку за ч.1ст.119КК України. 
		Що стосується порушень вимог кримінального процесуального закону у даному кримінальному провадженні, які на думку захисника є істотними та такими, що перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, слід вказати наступне. 
		Порушення порядку автоматизованого розподілу матеріалів та розгляд справи незаконним складом суду, без дотримання розумного строку, свого підтвердження уданому кримінальному провадженні не знайшли, а процедура визначення конкретного судді здійснена з дотриманням вимог ст. 35 КПК України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26 листопада 2010 року. 
		Також, перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що твердження захисника про відсутность звукозапису усіх судових слухань -безпідставні, оскільки на технічному носії інформації, де зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, є усі засідання окрім тих, на які не з`являлася жодна із сторін кримінального провадження. Вказане узгоджується із вимогами, передбаченими ч.4ст.107КПК України, за якими фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється у разі неприбуття всудове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб.
		Не може бути у даному випадку визнано істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону відсутність сторони кримінального провадження у судовому засіданні під час проголошення ухвали про відмову в затвердженні угоди про примирення та вироку суду, оскільки це жодним чином не вплинуло на ефективну реалізацію нею своїх прав у даному провадженні.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_7 брав участь у засіданнях під час судового провадження у першій інстанції, де висловлював свою думку з приводу висунутого обвинувачення, брав участь удослідженні доказів, виступав у дебатах та звертався до суду з останнім словом. 
		З огляду на це, проголошення ухвали про відмову в затвердженні угоди та вироку суду за його відсутності жодним чином не вплинуло на законність і обґрунтованість ухвалених місцевим судом рішень, не перешкодило ОСОБА_7 реалізувати свої права та не може бути підставою для їх скасування.
		Окрім іншого, не знайшли свого підтвердження доводи сторони захисту про посилання суду у вироку на докази, які безпосередньо не досліджувалися. Зокрема, захисник зазначає, що протоколи слідчих експериментів від 22квітня2018року не можуть бути взяті до уваги, оскільки їх додатки, відеозаписи, в судовому засіданні не переглядалися.
		Разом з цим, як вбачається зі змісту вироку, місцевий суд у мотивувальній частині посилався виключно на протоколи слідчих експериментів від 22квітня2018року як на докази, що підтверджують встановлені обставини, та не зазначав про відеозаписи, які хоч і були надані стороною обвинувачення, однак з технічних причин не були відтворені в судовому засіданні.
		Безпідставними є посилання захисника  ОСОБА_6  на можливе порушення суддею таємниці наради суддів, оскільки даних, про те, що рішення, на які вказує захисник в касаційній скарзі, ухвалювалися в інших справах й були направлені до Єдиного державного реєстру судових рішень саме після видалення судді до нарадчої кімнаті, а не після виходу з неї, матеріали справи не містять.
		Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 лютого 2020 року (справа №128/2455/15-к, провадження № 51-7241кмо18) з урахуванням положень ст.367КПК України, вчинення процесуальних дій та ухвалення суддями (суддею) під час перебування в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженні судових рішень по інших справах, слід вважати порушенням таємниці наради суддів, яке на підставі ч.1ст. 412 КПК України може бути визнано істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, лише у разі коли воно за своїм характером та з огляду на обставини конкретної справи перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тобто в тих випадках, коли вказане порушення обґрунтовано ставить під сумнів незалежність і неупередженість суддів (судді) при обговоренні та ухваленні відповідного судового рішення.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суддя ОСОБА_12 перебував у нарадчій кімнаті по даному кримінальному провадженні з 17:10 25 вересня 2019 року по 16:00 26вересня2019року, тобто до моменту коли виникла необхідність у відновленні розгляду справи та уточненні анкетних даних обвинуваченого. У проміжок часу з16:10 26 вересня 2019 року та до 11:13 27 вересня 2019 року суддя мав процесуальну можливість брати участь в інших судових засіданнях та ухвалювати судові рішення, не порушуючи при цьому таємниці наради суддів.
		Жодних доказів про те, що суддя ОСОБА_12 здійснював такі дії в проміжок часу з17:10 25 вересня 2019 року по 16:00 26 вересня 2019 року або з 11:17 по 13:40 27вересня 2019 року захисник не надає та не наводить з огляду на обставини справи, як вказане перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне йобґрунтоване судове рішення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 .
		Переглянувши вирок в апеляційному порядку, колегія суддів вказала, що висновок суду першої інстанції про винуватість  ОСОБА_7 у вчиненні вбивства з необережності, обґрунтований та базується на всебічно, повно і об`єктивно досліджених у судовому засіданні доказах, сукупності яких у вироку дана належна оцінка, а посилання обвинуваченого на те, що він не наносив удару потерпілому іостанній помер від тілесних ушкоджень, отриманих набагато раніше, спростовуються його показаннями та висновками експертиз.
		Окрім цього, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що доводи про допущені вході досудового розслідування та судового розгляду істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема й щодо обов`язкової участі захисника під час розгляду кримінального провадження за ч.1ст.119ККУкраїни, єбезпідставними та із посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року (справа № 439/397/17, провадження № 13-66кс18), вказала, що застосування у даному кримінальному провадженні положень ст. 46 КК України, не є можливим. 
		Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст.419КПКУкраїни.
		З огляду на викладене, істотних порушень норм права та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які тягнуть за собою безумовне скасування оскаржуваних судових рішень при розгляді кримінального провадження в порядку касаційної процедури не встановлено.
		Таким чином, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
		Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		у х в а л и в :
		Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 27вересня2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 22вересня2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 ,  без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді
		 
		ОСОБА_13  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...