Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/14503/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 29.03.2021. Зареєстровано: 30.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2021.

Номер судового провадження: 2/523/2707/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 522/14503/19
		Провадження №2/523/2707/21
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"15" березня 2021 р.         
		   Суворовський районний суд м.Одеси у складі:
		головуючого судді - Середи І.В.,
		при секретарі  Щербан О.Д.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , інтернет-видання «oblvesti.com.ua» та інтернет-видання «www.048ua» про визнання інформації недостовірною та зобов`язання її спростувати,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою та просив визнати недостовірною інформацію та таку, що принижує гідність і честь ОСОБА_1 , принцип презумпції невинуватості, поширену ОСОБА_2 та інтернет-виданням «oblvesti.com.ua» ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що позивач є «гвалтівником та педофілом»; інформацію, зобов`язати інтернет-видання «www.048ua» у строк 10 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати поширену 01.08.2019р. о 13.20 год інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена; зобов`язати інтернет-видання «oblvesti.com.ua» у строк 10 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати поширену 02.08.2019р. об 11.43 год інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена.
		   В обгрунтування своєї заяви ОСОБА_1 вказав на те, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси розглядаються обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019162500000298 від 04.02.2019 року, за обвинуваченням гр. ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченного ч. 4 ст. 152 КК України. Підготовче провадження призначено судом на 11.10.2019 року об 14:30. Хоч вироку суду, на підставі якого особа в правовій державі визнається винною чи невинуватою у скоєнні кримінального правопорушення, ще не ухвалено. Однак, незважаючи на закладений у Конституції України принцип презумпції невинуватості, ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13:28 годині на сторінці свого профілю у соціальній мережі Facebook», ОСОБА_2 зробила пост, в якому вона називає позивача «гвалтівником». Даний пост у декількох інтерпретаціях був процитований інтернет-виданнями « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та «oblvesti.com.ua». В даних статтях застосовуються такі речові конструкції як: «систематически насиловал», «насильник-педофил».Розповсюдження данихвисловлювань єпоширенням недостовірноїінформації стосовногр.України ОСОБА_1 ,яка нічимне підтверджується,спростовується відсутністюрішення судупро нібитойого винута грубопорушує йогочесть тагідність,принцип презумпціїневинуватості тапідлягають спростуванню. Поширена відповідачем інформація про те, що позивач є "гвалтівником" та "педофілом" вказує на те, що ним було вчинено кримінальне правопорушення та його вже засуджено до винесення вироку суду, який набрав законної сили. Тобто, поширена інформації є негативною, має ознаки наклепу. Більше того, відповідно до положення ст.127 Конституції України правосуддя здійснюється виключно судами, а не пані ОСОБА_2 і редакціями інтернет-видань. Поширена відповідачами інформація принижує оцінку позивача в соціумі, родині та власне ставлення до себе, тобто порушує його право на повагу до честі та гідності.
		Ухвалою судді від 04.11.2019р. прийнято вищевказаний позов до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
		14.02.2020р. на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_2 , в якому вона зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13:28 годині на сторінці її профілю у соціальній мережі «Fасеbоок» вона зробила пост, в якому була викладена історія дівчинки :зі слів матері, цей пост був закликом про допомогу, щоб знайти адвоката для захисту порушених дитини та надати їй кваліфіковану правову допомогу. Окрім того, в своєму пості ОСОБА_2 жодного разу не називала ані кримінального провадження, на який посилається позивач, цей номер їй не відомий, ані інших персональних даних особи або осіб, поважаючи право на приватне життя. Тому посилання позивача щодо порушення його честі та гідності не знаходить підтвердження, виходячи із її публікації. Також жодного разу вона не використовувала слово «гвалтівник», а те, що позивач впізнав себе у її пості, можливо, свідчить про його винуватість.
		Крім того, зазначила відповідач, посилання позивача на практику ЄСПЛ щодо вимог благонадійності та обачності не має жодного відношення для розгляду цієї справи. Вона не публікувала ніяких постів, по обставинах, що стали їй відомі при виконанні службових обов`язків, доказів цього позивачем суду не надано. В органах Національної поліції вона працювала на посаді патрульного поліцейського, в обов`язки якого відповідно до посадової інструкції не входить проведення розслідування кримінальних справ за заявами громадян. Тому твердження позивача щодо того, що вона розкрила інформацію, яка становить компетенцію державної інституції, не знаходить свого підтвердження, суду не було надано жодного документу в підтвердження цього.
		В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не з`явився, надав в письмовому виді пояснення в судових дебатах. Раніше в засіданні підтримав вимоги ОСОБА_1 та вказані обгрунтування. В тексті письмових дебатів він також зазначив, що в інформаційному пості ОСОБА_2 у соціальній мережі «Fасеbоок» було зазначено про справу щодо «педофіла» та «гвалтівника» з зазначенням найменування суду та часу судового засідання, що, на його думку, є розповсюдженням недостовірної інформації стосовно позивача. Також просив 15.03.2021 р. справу розглянути в його відсутності .
		Відповідач ОСОБА_2 та її адвокат заперечували проти заявлених вимог, вказуючи на їх недоведеність та безпідставність, оскільки ідентифікуючих даних в тексті не було вказано.
		Заслухавши учасників справи, дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі  постанова Пленуму ВСУ) в п.4 зазначив, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
		Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
		В п.15 Пленум роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватися незалежно від вини особи, яка її поширила.
		У відповідності з п. 9постанови Пленуму ВСУвідповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
		В п.12 постанови Пленуму ВСУвизначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другоїст.119 ЦПК України).
		Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положеньЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
		 
		Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, дана норма закріплена в ч.4 ст.32 Конституції України.
		Згідно зі статтею 34 Конституції Україникожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовуватиі поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Відповідно до норми ст.68 Конституції Україникожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституціїта законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Правуна свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Нормами статті 201 ЦК України визначено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.     Відповідно доКонституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаютьсянайвищою соціальною цінністю.
		Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.
		Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.
		Згідно з роз`ясненням в п.19 постанови Пленуму ВСУзазначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» закріплено, що оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином,відповідно до статті 277 ЦК Українине є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності(на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації,принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першоюстатті 277 ЦК Українита відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу,стаття 65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
		Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.
		Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Статтею 5 ЦПК Українипередбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		Відповідно до положеньстатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною 1статті 13 ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
		Відповідно до частини першоїстатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
		Згідно з частиною першоюстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Відповідно довимогст..76ЦПКУкраїни  доказамиєбудь-якідані,напідставіяких судвстановлюєнаявністьабо відсутністьобставин(фактів),щообґрунтовуютьвимоги ізапереченняучасниківсправи,таіншихобставин,якімаютьзначення длявирішеннясправи.  Цідані встановлюютьсятакими засобами:  1)письмовими,речовимиіелектронними доказами;  2)висновкамиекспертів;  3) показаннями свідків.
		Належними єдокази,якімістятьінформацію щодопредметадоказування.  Предметомдоказуванняєобставини,щопідтверджуютьзаявлені вимогичизапереченняабо маютьіншезначеннядля розглядусправиіпідлягають встановленнюприухваленнісудового рішення.  Сторонимаютьправообґрунтовувати належністьконкретногодоказудля підтвердженняїхніхвимогабо заперечень.  Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України).
		Відповідно до частини другоїстатті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно зістаттею 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		За нормамич.1ст.95ЦПКУкраїни  письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
		Частиною першоюстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює доказиза своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Як видно з наданих роздруківок сторінок інтернет-видання «oblvesti.com.ua» та інтернет-видання «www.048ua» розповідається про історію 8 річної дівчинки, її сім`ю, маму та друга матері, відносно якого вживаються слова "гвалтівник", "педофіл". На сторінці профілю ОСОБА_2 у соціальній мережі «Fасеbоок» також розповідається про дівчинку її маму та друга матері, який " гвалтував дівчинку".
		Суд звертає увагу на те, що зміст текстів не містить ідентифікуючої інформації про осіб, відсутні прізвища, імена, дати народження, проживання, в тому числі не має відомотсей про кримінальне провадження, яким судом і коли розглядається справа 
		Таким чином, оцінюючи зібрані докази по справі в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки ті обставини, які викладені позивачем в обґрунтування своїх вимог, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, згідно інформаціїї, розміщеної на сторінках інтернет-видань та на сторінці профілю ОСОБА_2 у соціальній мережі «Fасеbоок», не можливо ідентифікувати особу, про яку йдеться мова, тому, твердження ОСОБА_1 є лише .припущеннями, на яких не може грунтуватися рішення суду.
		 Керуючись ст.ст. 12,13,76-81,258-259,263,265,268,273,354,355 ЦПК України,
		ВИРІШИВ:
		    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , інтернет-видання «oblvesti.com.ua» та інтернет-видання «www.048ua» про визнання інформації недостовірною та зобов`язання її спростувати, залишити без задоволення .
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
		Повне рішення складено 25.03.2021р.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...