Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 704/258/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 31.03.2021. Зареєстровано: 31.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2021.
Дата набрання законної сили: 30.03.2021
Номер судового провадження: 11-кп/821/13/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016250240000073

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Провадження № 11-кп/821/13/21 Справа № 704/258/17 Категорія: ч. 2 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1  Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 березня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
		 
		головуючого судді ОСОБА_2 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		секретаря судового засідання ОСОБА_5 
		за участі: 
		прокурора 
		ОСОБА_6 
		обвинуваченого ОСОБА_7 - присутнього в 
		 режимі відеоконференції в приміщенні 
		 Тальнівського районного суду Черкаської області 
		захисника ОСОБА_8 - присутньої в 
		 режимі відеоконференції в приміщенні 
		 Тальнівського районного суду Черкаської області
		 
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_9 на вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 29 січня 2018 року, яким
		 
		 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тальне, 
		 Черкаської області, громадянина України, українця, зареєстрований та проживає за
		 адресою: 
		АДРЕСА_1 , розлучений, працюючий, з середньою освітою, має на утриманні
		 неповнолітню дитину, раніше не судимого,
		 
		 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 3 (трьох) років і одного місяця позбавлення волі з позбавлення права керувати автомобілем строком на 1 (один) рік.
		 На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки. 
		 На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 № 1810-VІІІ звільнений від відбування призначеного йому покарання.
		 Вирішено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати за проведені експертизи стану транспортного засобу № 4/2023 від 18.01.2017 та № 68/17-23 від 10.02.2017 в сумі 4 403 грн. 80 коп. Вирішено питання щодо речового доказу, -
		 
		 в с т а н о в и л а :
		 
		 ОСОБА_7 19.02.2016 року близько 16 год. 30 хв., керуючи автомобілем CITROEN Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на 7 км+300 м автодороги Тальне-Криві Коліна між с. Здобуток Жовтня та с. Корсунка Тальнівського району Черкаської області зі сторони м. Тальне в напрямку с. Криві Коліна, в порушення вимог п.п. 2.3 б), 12.1 Правил дорожнього руху України, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, під час руху по проїзній частині автодороги не врахував дорожню обстановку, особливості вантажу, що перевозиться, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно ним керувати, змінив напрямок руху вліво, виїхав на ліве узбіччя, після чого з`їхав у лівий кювет відносно свого напрямку руху, при цьому декілька раз перевернувшись. 
		 Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля CITROEN Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 03-01/152/10 від 06.10.2016 отримав тілесні ушкодження у виді сполученої травми грудної клітки та живота у вигляді перелому хребта в грудному відділі із ушкодженням спинного мозку на даному рівні, ушкодження печінки, подряпин на животі, синця та садна на грудній клітці, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в Черкаській обласній лікарні. 
		 Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля CITROEN Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , а саме вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, знаходиться у причинному зв`язку з виникненням цієї дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_10 ..
		 
		 Не погоджуючись з вироком суду, прокурор Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_9 звернувся із апеляційною скаргою в якій просив скасувати вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 29.01.2018 та ухвалити новий, яким визнати як обтяжуючу обставину покарання обвинуваченого ОСОБА_7 вчинення ним злочину в стані алкогольного сп`яніння. Просив засудити ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керуванням транспортними засобами строком 3 роки.
		 Не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення прокурор вважає, що оскаржуваний вирок є незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м`якості та через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		 Вказує, що суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому та звільняючи його від призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року № 1810-VІІІ, не врахував таку обтяжуючу покарання обставину як вчинення тяжкого злочину в стані алкогольного сп`яніння, та не взяв до уваги пояснення ОСОБА_7 , надані 20.02.2016 у присутності його дружини (а.с.23), тобто на наступний день після ДТП, відповідно до яких він разом зі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вживав алкогольні напої безпосередньо перед ДТП. 
		 Також судом поза увагою залишилися тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину, який є тяжким, а також те, що внаслідок ДТП загинула особа. Тяжкість наслідків у виді смерті людини є невиправними і не можуть бути компенсовані відшкодуванням збитків у матеріальному виразі. 
		 Указує, що амністія не може бути застосована до осіб, засуджених за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, вчинене особою в стані алкогольного сп`яніння або в стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.
		 Враховуючи зазначені вище порушення, суд безпідставного дійшов висновку про відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 і в подальшому звільнив його від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», тобто застосував закон, який не підлягає застосуванню.
		 
		 Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, яка просила задовольнити апеляційну скаргу прокурора Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_9 із зазначених у ній підстав, думки обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника  адвоката ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_9 , вважаючи рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_9 підлягає до часткового задоволення, а вирок місцевого суду до скасування з постановленням нового вироку з наступних підстав.
		 
		 Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. 
		 
		 Колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуване судове рішення не у повній мірі відповідає цим вимогам Закону.
		 
		 Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		 Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: 1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; 2) необхідності застосування більш суворого покарання; 3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; 4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
		 
		 Так, висновок місцевого суду щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України в цілому відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується всією сукупністю досліджених судом доказів, які в судовому засіданні в цілому належним чином перевірено та оцінено, відповідно до вимог ст.374 КПК України і приведені у вироку, не викликають сумнівів у своїй достовірності, а скоєне ОСОБА_7 кримінальне правопорушення правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 286 КК України.
		 Крім того, висновок місцевого суду щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку суду в апеляційному порядку не заперечується, а тому, відповідно до ст.404 КПК України апеляційним судом не переглядається. 
		 Разом з цим, доводи апеляційної скарги прокурора Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_9 щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі внаслідок м`якості, ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження і є слушними.
		 Так, статтею 414 КПК України передбачено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		 Згідно ст.374 КПК України, суд у мотивувальній частині вироку зобов`язаний належним чином мотивувати своє рішення у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
		 В п.4 ч. 1 ст.409 КПК України зазначено, що підставою для скасування або зміни вироку суду є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		 Відповідно до п.2 ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
		 Відповідно до положень ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При призначенні покарання необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.
		 На думку колегії суддів, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_7 , вказані вимоги закону належним чином не виконав.
		 Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується із доводами апеляційної скарги прокурора з приводу того, що місцевий суд, призначаючи покарання обвинуваченому не врахував таку обтяжуючу покарання обставину як вчинення тяжкого злочину в стані алкогольного сп`яніння.
		 При цьому, колегія суддів апеляційного суду вважає належним та допустимим доказом пояснення ОСОБА_7 , надані 20.02.2016 у присутності його дружини (а.с.23), тобто на наступний день після ДТП, відповідно до яких він разом зі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вживав алкогольні напої безпосередньо перед ДТП. 
		 При цьому, також колегія суддів апеляційного суду вважає належним та допустимим доказом і його враховує при встановленні перебування обвинуваченого ОСОБА_7 у стані алкогольного сп`яніння, а саме: згідно з висновком експерта № 02-01/168 від 25 січня 2017 року (Т-1, а.с.62-63), на експертизу була надана медична карта стаціонарного хворого № 991/156, в якій відмічено, що 19 лютого 2016 року о 17 год. 46 хв. ОСОБА_7 поступив в хірургічне відділення Тальнівської ЦРЛ зі скаргами на болі в грудній клітці. При огляді: у повітрі, що видихається є запах алкоголю. Алкогольне сп`яніння. При дослідженні крові ОСОБА_7 виявлено етиловий спирт в концентрації 3,33 проміле. Вказана концентрація алкоголю в крові зумовлює тяжке отруєння алкоголем, небезпечне для життя. 
		 
		 Однак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції безпідставно не визнав у якості такої, що обтяжує покарання, обставину щодо вчинення злочину обвинуваченим у стані алкогольного сп`яніння, оскільки цей стан під час ДТП об`єктивно підтверджується даними указаного вище висновку експерта. Позицію обвинуваченого стосовно того, що він вжив алкоголь після ДТП для зняття стресу, колегія суддів сприймає критично, вбачаючи це спробою пом`якшити відповідальність обвинуваченого. Колегія суддів вбачає, що суд першої інстанції не мав обґрунтованих підстав для надання переваги в питанні встановлення факту вживання обвинуваченим алкоголю іншим доказам порівняно з даними відповідного висновку експерта. 
		 Враховуючи зазначені вище порушення, місцевий суд безпідставно дійшов висновку про відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 і в подальшому звільнив його від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», тобто застосував закон, який не підлягає застосуванню.
		 
		 Що стосується призначеного покарання, то на думку колегії суддів апеляційного суду, місцевий суд призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання належним чином не врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким, а також те, що внаслідок ДТП загинула особа. Тяжкість наслідків у виді смерті людини є невиправною і не може бути компенсованою відшкодуванням збитків у матеріальному виразі, незважаючи на те, що судом першої інстанції враховано щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди, як обставини, що пом`якшує покарання та те, що ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності притягується вперше. Також, колегія суддів апеляційного суду при призначенні покарання враховує те, що обвинувачений ОСОБА_7 має на утриманні неповнолітнього сина 2006 р.н. (Т-2, а.с.85), а тому призначає йому реальне, проте мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України.
		 
		 На думку колегії суддів апеляційного суду, місцевий суд, обґрунтовано визнавши винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначаючи йому покарання, незаконно звільнив обвинуваченого ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року № 1810-VІІІ, при цьому не врахував того, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 № 1810-VІІІ амністія не може бути застосована до осіб, засуджених за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, вчинене особою в стані алкогольного сп`яніння або в стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.
		 
		 Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що призначене судом покарання за своїм розміром, навіть з врахуванням особи обвинуваченого, обставин, наведених у вироку, є явно несправедливим через м`якість, та необґрунтованим звільненням обвинуваченого від відбування покарання, оскільки призначене судом покарання є недостатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових злочинів.
		 Виходячи з викладеного та частково погоджуючись з доводами, наведеними в апеляційній скарзі прокурора Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_9 , колегія суддів вважає необхідним скасувати вирок в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, на підставі п.2 ч.1 ст.420 КПК України, у зв`язку з неправильним звільненням обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання.
		 Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді реального, але мінімального покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами. На думку колегії суддів, саме таке покарання буде справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження скоєння ним нових злочинів. 
		 З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_9 підлягає до часткового задоволення, а вирок суду першої інстанції скасуванню в частині призначеного покарання та наявності обтяжуючої обставини  вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, з ухваленням нового вироку суду апеляційної інстанції. 
		 При цьому, підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 положень ст.ст. 69, 75 КК України, колегія суддів не вбачає.
		 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 414, 419, п.2 ч.1 ст.420 КПК України, колегія суддів, 
		 з а с у д и л а : 
		 
		 Апеляційну скаргу прокурора Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_9  задовольнити частково. 
		 Вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 29 січня 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання та звільнення особи від відбування покарання.
		 Ухвалити в цій частині новий вирок.
		 Визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
		 Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
		 В решті вирок суду першої інстанції  залишити без змін. 
		 Копія вироку після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 Вирок набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. 
		 
		 
		 
		 Головуючий:
		 
		 Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...