Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 158/1830/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 30.03.2021. Зареєстровано: 31.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2021.
Дата набрання законної сили: 29.03.2021
Номер судового провадження: 11-кп/817/81/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019030100000432

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Справа № 158/1830/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/817/81/21 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - ч.2 ст.286 КК   
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		29 березня 2021 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі: 
		 
		Головуючого -        ОСОБА_2  
		Суддів -          ОСОБА_3 ,          ОСОБА_4 ,  
		за участю:
		секретаря          ОСОБА_5 
		прокурора     ОСОБА_6 
		потерпілої ОСОБА_7 , 
		обвинуваченого     ОСОБА_8 
		захисника ОСОБА_9 
		розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 листопада 2019 року.
		Даним вироком, 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працюючого сторожем у ТзОВ «Компанія ВУД-ПРОМ», раніше не судимого,- 
		засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 (п`ять) років позбавлення волі. 
		На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 3 (три) роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України: повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації. 
		Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання - скасовано.
		Провадження за цивільними позовами КП «Ківерцівське РТМО Ківерцівської районної ради», ПАТ «Волиньобленерго» до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину - закрито у зв`язку з відмовою позивачів від позовів.
		Провадження за цивільним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення майнової (матеріальної) шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення та відшкодування моральної (немайнової) шкоди - закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову.
		Стягнуто з ОСОБА_8 в дохід держави 7536,48 (сім тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 48 коп. судових витрат.
		Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.05.2019 року на автомобіль марки «Volkswagen Caddy», р.н. « НОМЕР_1 », 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .
		Судом вирішено питання речових доказів у даному кримінальному провадженні, зокрема,
		- автомобіль марки «Volkswagen Caddy», р.н. « НОМЕР_1 », 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 постановлено повернути власнику ОСОБА_10 ;
		- велосипед іноземного виробництва  постановлено повернути потерпілій ОСОБА_7 ..
		Згідно з вироком суду, ОСОБА_8 , будучи відповідно до постанови Ківерцівського районного суду Волинської області від 26.12.2018 року позбавленим права керування транспортними засобами на строк 1 рік, всупереч вимогам Правил дорожнього руху України, 24.04.2019 року близько 19 год. 00 хв., передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, згідно довідки Волинського обласного наркологічного диспансеру №1657 1-7 від 26.04.2019 року, вміст алкоголю в крові становить 2,0 проміле, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Caddy», р.н. « НОМЕР_1 », рухаючись по вул.1Травня в смт. Цумань, Ківерцівського району Волинської області, зі сторони с.Грем`яче, Ківерцівського району в напрямку до центру смт. Цумань, проявив безпечність та неуважність під час руху, не вибрав безпечної швидкості руху та не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не впорався з його керуванням, в результаті чого поблизу будинку АДРЕСА_2 , виїхав на смугу зустрічного руху та ліве (зустрічне) відносно напрямку руху транспортного засобу узбіччя, де продовжив рух та допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_11 , який рухався у зустрічному напрямку руху автомобіля, по узбіччю в напрямку с.Грем`яче, Ківерцівського району Волинської області.
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку судово-медичного експерта №193 від 24.05.2019 року отримав тілесні ушкодження у вигляді: розтрощення кісток черепа з розможення головного мозку, забій правої легені та верхівки серця із крововиливами та розривами коренів, крововиливи в корінь брижі та навколо правої нирки, відкритий багато-уламковий злам кісток правої гомілки, закритий поперечний злам лівої стегнової кістки, численні садна, рвані та рвано-забиті рани тіла.
		Комплекс даних тілесних ушкоджень міг виникнути внаслідок контакту потерпілого із виступаючими частинами (деталями) автомобіля, передньо-лівою поверхнею тіла, що супроводжувалось різким струсом тіла з послідуючим закиданням тіла на автомобіль та ударом об нього і подальшим відкиданням тіла на дорожнє покриття ударом і ковзанням по ньому. Дані тілесні ушкодження, стосовно живих осіб належать до тяжких, як небезпечних для життя в момент спричинення, і в даному конкретному випадку викликали смерть потерпілого.
		Причиною смерті ОСОБА_11 , є розтрощення черепа, що супроводжувалось розмізженням головного мозку.
		У прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_8 п.1.10 (термін узбіччя), п.2.1а, п.2.3б, п.10.1, п.11.3. п.12.1 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року.
		В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 28.11.2019 щодо ОСОБА_8 скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості (п.2,3,4 ч.1, ч.2 ст. 409, ст.ст. 411, 412, 413, 414 КПК України) та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Також просить стягнути з ОСОБА_8 судові витрати згідно з вимогами ст.124 КПК України за проведення судових експертиз і вирішити питання щодо речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		Обґрунтовує свої вимоги тим, що при обранні міри покарання обвинуваченому судом не в повній мірі враховано характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину та обставин його вчинення. Зокрема, не взято до уваги, що від його злочинних дій, вчинених у стані алкогольного сп`яніння, настали тяжкі та незворотні наслідки  смерть чоловіка.
		Апелянт вказує, що поза увагою суду залишилося те, що ОСОБА_8 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП за керування 09.12.2018 року та 16.01.2019 року транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння. 
		Прокурор посилається на те, що ОСОБА_8 схильний до вчинення правопорушень та злочинів в сфері безпеки дорожнього руху, не усвідомив негативних наслідків керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, незважаючи на притягнення до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
		Апелянт вважає, що суд необґрунтовано зазначив у вироку обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки на досудовому розслідуванні обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав, заперечував обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, які зазначені в обвинувальному акті, при цьому жодним чином активно не сприяв розкриттю злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
		Окрім того, прокурор посилається на те, що наведені судом першої інстанції дані про особу ОСОБА_8 та обставини, які визнанні судом, що пом`якшують покарання і були враховані при призначенні покарання та застосуванні ст. 75 КК України, у даному конкретному випадку не є такими, які б свідчили про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням.
		Вказує, що суд, формально, вказавши на наявність обтяжуючої покарання обставини  вчинення злочину особою, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, фактично її не врахував. На думку апелянта, поза увагою суду залишилось те, що ОСОБА_8 свідомо сів за кермо транспортного засобу у стані сильного алкогольного сп`яніння, під час керування яким допустив виїзд на смугу зустрічного руху, в подальшому, ліве узбіччя та здійснив наїзд на велосипедиста, що спричинило загибель людини.
		Апелянт зазначає, що судом не було прийнято до уваги, що вчинене ОСОБА_8 кримінальне правопорушення відноситься до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, а тому позиція потерпілих у справі щодо покарання, яке він повинен понести за скоєне, при вирішенні цього питання, для суду не може бути вирішальною.
		Вважає, що приймаючи рішення про призначення ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст.75 КК України суд застосував кримінальний закон який не підлягав застосуванню, що призвело до невідповідності призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості кримінального правопорушення внаслідок м`якості, тобто звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		Окрім того, апелянт вказує, що суд безпідставно не застосував до ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора адвокат ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 просить вирок залишити без змін, апеляційну скаргу прокурора без задоволення. Посилається на те, що обвинувачений відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілим, продовжує здійснювати взяті на себе зобов`язання перед потерпілою ОСОБА_7 . Зазначає, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_8 обґрунтоване покарання із застосуванням ст. 75, 76 КК України, проте у випадку не можливості застосувати звільнення від відбування покарання, вважає за можливе застосувати ст. 69 КК України.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити, потерпілу, яка заперечила апеляційну скаргу та поклалася на думку суду, в судових дебатах та останньому слові обвинуваченого ОСОБА_8 , в судових дебатах його захисника, які заперечили апеляційну скаргу прокурора, просять вирок суду залишити без змін або застосувати ст. 69 КК України, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково з таких підстав.
		   Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено та кваліфікація його дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних доказів, є обґрунтованими, в апеляції не оспорюються, тому відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України судом апеляційної інстанції не перевіряються.
		   Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, прийшов до правильного висновку про необхідність призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах, передбаченого санкцією ч.2 ст. 286 КК України.
		При цьому, суд врахував, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному, добровільно відшкодував шкоду, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, взяв до уваги наслідки його злочинних дій  смерть потерпілого ОСОБА_11 , відношення обвинуваченого до вчиненого, відсутність до нього претензій зі сторони потерпілих та за наявності обтяжуючої обставини  вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, призначив обвинуваченому покарання у розмірі, що не є максимальним інкримінованої статті.
		Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки воно не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, принципах законності, справедливості та обґрунтованості покарання. 
		Звільняючи ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, суд не навів переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення про можливість його виправлення без реального відбування покарання.
		Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року Про практику призначення судами кримінального покарання, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас, суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.
		Застосовуючи до обвинуваченого при призначенні покарання ст. 75 КК України та звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, суд, всупереч ст.ст. 50, 65 КК України, в повній мірі не врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, поза увагою суду залишилося те, що ОСОБА_8 раніше двічі, 09.12.2018 року та 16.01.2019 року, притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння) та відповідно до постанови Ківерцівського районного суду Волинської області від 26.12.2018 року був позбавлений права керування транспортними засобами на строк один рік, що вказує на схильність останнього до вчинення правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху. 
		Тобто, суд першої інстанції не надав відповідної оцінки ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, обставинам його вчинення, а лише формально послався на дані про особу ОСОБА_8 та пом`якшуючі покарання обставини при обґрунтуванні свого висновку щодо можливості його звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства неможливе, а покарання у виді позбавлення волі буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, тому доводи прокурора щодо скасування вироку суду в частині призначеного покарання через неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Суд апеляційної інстанції, призначаючи обвинуваченому покарання, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує конкретні обставини провадження, особу ОСОБА_8 , який за рішенням суду, будучи позбавлений права керувати транспортними засобами вчинив необережний тяжкий злочин, який законодавцем віднесено до злочинів проти безпеки руху, в результаті якого потерпілий ОСОБА_11 помер, враховує наявність обставин, що пом`якшують покарання: щире каяття, повне відшкодування завданих збитків, думку потерпілих, які просили обвинуваченого не позбавляти волі, а також дані про особу ОСОБА_8 , який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, проте притягувався до адміністративної відповідальності та наявність обставини, що обтяжує покарання, а саме вчинення обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп`яніння.
		Обставинами, які пом`якшують покарання, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає те, що ОСОБА_8 визнав свою вину, позитивно характеризується за місцем проживання, молодий вік, добровільно продовжує матеріально допомагати сім`ї потерпілого, його відношення до вчиненого, зокрема шкодує про вчинене. 
		За таких обставин та враховуючи висновки і мотиви постанови Верховного Суду від 23 грудня 2020 року, які відповідно до ч.3 ст. 415 КПК України, є обов`язковими для суду при новому розгляді, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду в частині звільнення від відбування призначеного ОСОБА_8 судом першої інстанції покарання на підставі ст. 75 КК та постановити новий вирок, яким визначити останньому покарання у виді позбавлення волі у розмірі, передбаченого санкцією ч.2 ст. 286 КК України.
		Окрім того, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, що становить підвищену суспільну небезпеку у зв`язку з порушенням вимог п.п. 1.10 (термін узбіччя), 2.1а, 2.3б, 10.1, 11.3, 12.1 ПДР України, виїхав на смугу зустрічного руху та ліве (зустрічне) відносно напрямку руху транспортного засобу узбіччя, де продовжив рух, та допустив наїзд на велосипедиста, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження від яких потерпілий помер.
		   Таким чином, з урахуванням конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення, наслідків, що настали та інших обставин, які впливають на ступінь відповідальності особи, яка керує транспортними засобами, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки.
		Таке покарання, на думку колегії суддів, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		Щодо вимог прокурора в частині вирішення питань судових витрат за проведення експертиз та речових доказів у кримінальному провадженні, то такі, відповідно до вимог ст. 124, 100 КПК України, вирішені судом першої інстанції. 
		   На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
		ЗАСУДИЛА:
		Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.
		Вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 листопада 2019 року в частині звільнення від відбування призначеного ОСОБА_8 покарання на підставі ст. 75 КК України - скасувати.
		Постановити в цій частині новий вирок, яким вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.2 ст.286 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
		В решті вирок суду залишити без змін.
		Вирок набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржений шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...