Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/22266/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.03.2021. Зареєстровано: 31.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		26 березня 2021 року                               м. Київ                              № 640/22266/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Національного агентства з питань запобігання корупції 
		про визнання протиправним та скасування рішення, -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі також - відповідач, НАЗК), в якому просить:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.09.2019 №2884, за результатами проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України. 
		- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.09.2019 року № 2924 "Про затвердження обґрунтованого висновку щодо правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України до Національного антикорупційного бюро України".
		Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржувані позивачем рішення НАЗК не були прийняті своєчасно, тобто, були прийняті з порушенням пункту 12 розділу ІІІ Порядку №56, статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції», частини другої статті 2 КАС України, частини другої статті 19 Конституції України, оскільки строк на проведення перевірки декларації за 2017 рік (виправленої) закінчився 21.04.2019 року, а рішення було прийняте лише 06.09.2019 року, тобто, через 228 днів з моменту початку перевірки. Крім того, позивачем зазначено, що всупереч нормам Порядку №56, відповідачем не повідомлено позивача про проведення перевірки на підставі прийнятих рішень та про підстави проведення перевірки декларації. Більш того, у запиті на пояснення відсутні відомості про підстави проведення перевірки декларації, що є порушенням пункту 10 розділу ІІІ Порядку №56. Також, позивач зазначає, що умислу щодо декларування недостовірної інформації про суму доходів у вигляді відсотків в АТ «Ощадбанк» у нього не було, оскільки помилково не зазначив суму одного орендного платежу в розмірі 260      000,00 грн., тобто, подання недостовірної інформації відбулось через помилку. На думку позивача, відповідачем не об`єктивно зроблено висновок про наявність складу злочину, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України щодо вказаного факту.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
		Через канцелярію суду 02.12.2019 року відповідачем подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2019 року у задоволенні клопотання Національного агентства з питань запобігання корупції про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено. 
		Через канцелярію суду 11.12.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки за результатами з`ясування достовірності задекларованих відомостей встановлено, що позивач у декларації за 2017 рік (виправлена) відобразив недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму 982      237,07 грн., що перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на день подання декларації. Крім того зазначив, що спірні рішення не порушують прав та інтересів позивача шляхом обмежень у реалізації суб`єктивних прав чи покладання необґрунтованих обов`язків, а також не породжують для позивача будь-яких негативних наслідків, у тому числі у вигляді притягнення до відповідальності (адміністративної чи кримінальної), а навпаки, створює для позивача можливість подати декларацію за 2017 рік з достовірними відомостями, зважаючи на допущені позивачем помилки при її заповненні. Також вказано, що затвердження обґрунтованого висновку та направлення його до спеціального уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції не є свідченням вчинення суб`єктом декларування кримінального правопорушення. При цьому, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийняте в розумний строк з урахуванням правової та фактичної складності справи, з огляду на вкрай великий об`єм інформації та документів отриманих Національним агентством під час повної перевірки декларації позивача.
		Від   позивача 23.12.2019 року через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено, що строк прийняття рішення про результати здійснення повної перевірки декларації НАЗК було порушено, оскільки рішення за результатами повної перевірки прийнято лише 06.09.2019 року, тобто з моменту прийняття рішення про проведення перевірки та до моменту прийняття рішення про результати перевірки пройшло 228 днів, що суперечить пункту 12 Порядку №56. 
		Крім того, позивачем через канцелярію суду 27.12.2019 року подано доповнення до відповіді на відзив, долучено роздруковану копію електронного доказу - інформацію з веб-сайту.
		11.11.2020 року через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі, згідно якого просить закрити провадження у адміністративній справі №640/22266/19 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства  про визнання протиправними та скасування рішень, як таку, що після прийняття рішення Конституційним Судом України від 27.10.2020 року №13-р/2020 не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. 
		Відповідач обґрунтовує вказане клопотання тим, що НАЗК на момент розгляду справи не наділено владно-управлінськими функціями щодо здійснення контролю та перевірки декларацій суб`єктів декларування у зв`язку із прийняттям рішення Конституційним Судом України від 27.10.2020  року №13-р/2020 у справі №1-24/2020 (393/20), а тому не може бути належним відповідачем у даній справі.
		Через канцелярію суду 17.12.2020 року позивачем подано заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, де вказано, що станом на момент виникнення спірних правовідносин та під час звернення позивача до суду норми законодавства, що були визнані рішенням Конституційного Суду України №13-р/2020 від 27.10.2020 року неконституційними, були чинними та підлягали застосуванню, відповідно, створювали юридичні наслідки для позивача. Також зазначено, що Рішенням Конституційного Суду України від 27.10.2020 року №13-р/2020 по справі №1-24/2020 статус Національного агентства з питань запобігання корупції не змінювався. 
		Вирішуючи клопотання відповідача, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на таке.
		Згідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Відповідно до приписів статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 року № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
		У рішенні Конституційного Суду України від 27.10.2020 року №13-р/2020 у справі №1-24/2020 зазначено, що підпунктами 6, 8 частини першої статті 11, підпунктами 1, 2, 6-10-1, 12, 12-1 частин першої, другої-п`ятої статті 12, частини другої статті 13, частини другої статті 13-1, статті 35, абзаців 2-3 частини першої статей 48-51, частин другої та третьої статті 52, статті 65 Закону України "про запобігання корупції" від 14.10.2014 року №1700-VІІ зі змінами; статті 366-1 Кримінального кодексу України втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто, з 27.10.2020 року.
		Як висновується зі змісту позовних вимог, спірні правовідносини виникли станом на 06.09.2019 року (дата прийняття оскаржуваного рішення), а рішення Конституційного Суду України, на яке посилається відповідач у клопотанні про закриття провадження у справі, прийнято 27.10.2020 року, тобто через рік після виникнення спірних правовідносин.
		З огляду на наведене, станом на момент виникнення спірних правовідносин, звернення позивача до суду з даним позовом, що були визнані рішенням Конституційного Суду України № 13-р/2020 від 27.10.2020 року неконституційними, були чинними та підлягали застосуванню та відповідно створювали юридичні наслідки для позивача.
		          Разом з тим, згідно частини другої  статті 152 Конституції України   закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
		Тобто, вказане рішення Конституційного Суду України жодним чином не може застосуватись до спірних правовідносин, які виникли у 2019 році.
		Суд зазначає, що оскаржувані рішення прийнято НАЗК до прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.10.2020 року №13-р/2020 у справі №1-24/2020 (393/20) та припинення повноважень на здійснення контролю та перевірки декларацій суб`єктів декларування, тобто на момент прийняття спірних рішень у цій справі відповідач здійснював публічно-владні управлінські функції по відношенню до позивача. 
		Разом з цим суд зазначає, що відповідно до приписів    статті 55 Конституції України               кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Аналогічна правова норма регламентована статтею 5 КАС України, якою визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом      визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. При цьому, згідно з вимогами частини  третьої      статті 9 КАС України               кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
		Тобто, з аналізу наведених норм законодавства слідує, що саме позивач, звертаючись до суду з позовною заявою вирішує, чи порушуються його права, свободи та інтереси рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, а суд за результатом розгляду справи вирішує чи є ці доводи обґрунтованими та чи підлягають захисту судом порушені права, свободи та інтереси особи, яка звернулась до суду. Водночас, нормами чинного законодавства не передбачено права відповідача вирішувати чи може бути оскаржуване позивачем рішення предметом спору та чи порушуються права, свободи та інтереси останнього таким рішенням.
		Водночас, відповідачем  у клопотанні про закриття провадження у справі з наведеної підстави не вказаного жодних обґрунтованих доводів, що спір у даній справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		На підставі викладеного, судом не встановлено підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.
		Як висновується з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 07.04.2018 року, шляхом заповнення на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції було подано до Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік (виправлену).
		Відповідно до частини першої статті 8, абзацу другого частини першої статті 50 Закону, підпункту 1 пункту  розділу ІІІ Порядку №56 було прийнято Національним агентством рішення від 21.01.2019 року №112 «Про проведення повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».
		Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 22.03.2019 року №825 «Про продовження строку повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» продовжено строк проведення повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з 23.03.2019 року на 30 календарних днів.
		За результатами проведення повної перевірки декларації позивача Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято рішення від 06.09.2019 року №2884 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України». 
		Так, згідно рішення від 06.09.2019 року №2884 під час проведення повної перевірки декларації позивача за 2017 рік (виправленої) НАЗК встановлено:
		У розділі 2.1. "Інформація про суб`єкта декларування" декларації.
		Позивач зазначив у полі "Займана посада (або посада на яку претендує як кандидат)" - "Член Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики, Голова депутатської фракції "Радикальна партія Олега Ляшка", "Тип посади" - "Посада державної служби", "Категорія посади" - "А".
		27 листопада 2014 року суб`єкт декларування обраний народним депутатом України Верховної Ради України восьмого скликання.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про статус народного депутата України" суб`єкт декларування є народним депутатом України.
		Пунктом 7 частини третьої статті 3 Закону України "Про державну службу" визначено, що дія цього Закону не поширюється на народних депутатів України.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 46 Закону у декларації зазначаються відомості, зокрема, про займану посаду, або посаду, на яку претендує, та категорію посади (якщо така є) суб`єкта декларування.
		Таким чином, у розділі 2.1 "Інформація про суб`єкта декларування" суб`єкт декларування відобразив недостовірні відомості стосовно своєї посади, чим не дотримав вимоги пункту 1 частини першої статті 46 Закону.
		2. У розділі 3 "Об`єкти нерухомості" декларації.
		2.1. Позивач не зазначив відомості щодо об`єктів нерухомості, які на будь-якому праві використовував член сім`ї (дочка) для проживання станом на кінець звітного періоду.
		Позивач пояснив, що не зазначив місце проживання дочки помилково.
		2.2. Позивач зазначив відомості про житловий будинок загальною площею 357,1 м2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , дата набуття 20.01.2017, реєстраційний номер 18661571, що належить йому на праві власності.
		Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вказаний житловий будинок має загальну площу 549,5 м2 та реєстраційний номер - 621671632231, що також підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 20.01.2017, копію якого надав Позивач.
		У своїх поясненнях Позивач зазначив, що у декларації відображена житлова площа вказаного будинку.
		2.3. Позивач зазначив відомості про офіс загальною площею 182,8 м2, який розташований за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, буд. 7, дата набуття 03.09.2013, реєстраційний номер 23778722, що належить йому на праві власності.
		Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вказаний офіс має реєстраційний номер 149708680000.
		2.4. Позивач зазначив відомості про земельну ділянку загальною площею 6 539 м2, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, дата набуття права 29.12.2017, кадастровий номер 3223155400:05:114:0143, що належить йому на праві власності, у полі "Вулиця" обрав позначку - "Не застосовується".
		Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та відомостей з Державного земельного кадастру, вказана земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		2.5. Позивач зазначив відомості про квартиру загальною площею 95,50 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , дата набуття 26.03.2007, реєстраційний номер 104000090099553, що належить йому на праві власності.
		У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про вказану квартиру відсутні.
		Позивач надав копію свідоцтва про право власності на цю квартиру від 26.03.2007, в якій також відсутня інформація про реєстраційний номер цієї квартири.
		Таким чином, суб`єкт декларування повинен був у полі "Реєстраційний номер" обрати позначку "Не застосовується".
		2.6. Позивач зазначив відомості про садовий будинок загальною площею 296 м2, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , дата набуття 12.08.2016, що належить на праві власності члену сім`ї (особі, яка спільно проживає, але не перебуває у шлюбі), обравши у полях "Реєстраційний номер" позначки "Не відомо" та "Номер будинку" - "Не застосовується".
		Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вказаний садовий будинок має реєстраційний номер - 1003580280000 та розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
		2.7. Позивач зазначив відомості про земельну ділянку загальною площею 605 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , дата набуття права 12.02.2016, що належить на праві власності члену сім`ї (особі, яка спільно проживає, але не перебуває у шлюбі), обравши у полі "Кадастровий номер" позначку "Не відомо".
		Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та відомостей з Державного земельного кадастру, вказана земельна має кадастровий номер 8000000000:90:969:0042, що також підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 12.02.2016, копію якого надав суб`єкт декларування.
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 46 Закону у декларації зазначаються відомості про об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають: дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування; у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
		Таким чином, у розділі 3 "Об`єкти нерухомості" декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про об`єкти нерухомості, що перебувають у члена сім`ї (дочки) на іншому праві користування; загальну площу, місцезнаходження, реєстраційні номери об`єктів нерухомості, що належать йому на праві власності, а також місцезнаходження, реєстраційний та кадастровий номери, об`єктів нерухомості, що належать на праві власності члену сім`ї (особі, яка спільно проживає, але не перебуває у шлюбі), чим не дотримав вимоги пункту 2 частини першої статті 46 Закону.
		1. У розділі 6 "Цінне рухоме майно - транспортні засоби" декларації.
		Позивач зазначив відомості про транспортний засіб марки MERSEDES-BENZ GLE 250 2017 року випуску, що належить на праві власності члену сім`ї (особі, яка спільно проживає, але не перебуває у шлюбі), дата набуття права 04.10.2017, відобразивши вартість на дату набуття у власність 1 092 000,00 гривні.
		Згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу від 04.10.2017 № 7449/17/000620, копію якого надіслав Регіональний сервісний центр в м. Києві на запит Національного агентства, вартість вказаного автомобіля становить 50 000,00 грн, що також підтверджується копіями договору купівлі - продажу від 04.10.2017 № 7449/17/000620 та висновком (актом) з експертної оцінки транспортного засобу MERSEDES-BENZ GLE 250 2017 року випуску від 04.10.2017 № 007262, отриманих від ТОВ "СПЕЦАВТОМОТО" на запит Національного агентства.
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 46 Закону у декларації зазначаються відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в його володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають: дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування; дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості.
		Таким чином, у розділі 6 "Цінне рухоме майно - транспортні засоби" декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про вартість транспортного засобу, що належить на праві власності члену сім`ї (особі, яка спільно проживає, але не перебуває у шлюбі), чим не дотримав вимоги пункту З частини першої статті 46 Закону.
		4.          У розділі 7 "Цінні папери" декларації.
		Позивач не зазначив відомості про прості акції закритого акціонерного товариства "Редакція газети "Політика" (код ЄДРПОУ 24374780), у кількості 63 штуки номінальною вартістю однієї акції 100 грн, що перебувають у його власності, інформація про які відображена у розділі 8 "Корпоративні права", що підтверджується його поясненнями та інформацією, наданою Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією.
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 46 Закону у декларації зазначаються відомості про цінні папери, у тому числі акції, облігації, чеки, сертифікати, векселі, що належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї, із відображенням відомостей стосовно виду цінного папера, його емітента, дати набуття цінних паперів у власність, кількості та номінальної вартості цінних паперів.
		Таким чином, у розділі 7 "Цінні папери" декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про наявність простих акцій, що належать йому на праві власності, чим не дотримав вимоги пункту 4 частини першої статті 46 Закону.
		5. У розділі 8 "Корпоративні права" декларації.
		Позивач зазначив відомості про корпоративні права, а саме, частку у статутному капіталі закритого акціонерного товариства "Редакція газети "Політика" (код ЄДРПОУ 24374780), у розмірі 33,33 %, що становить 6 300,00 грн у грошовому вираженні, країна реєстрації головного офісу - Україна.
		Згідно пояснень суб`єкта декларування та інформацією, наданою Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією, суб`єкту декларування належать прості акції закритого акціонерного товариства «Редакція газети «Політика» (код ЄДРПОУ 24374780).
		Тобто, відомості про те, що у суб`єкта декларування станом на 31.12.2017 були корпоративні права у розмірі 6 300,00 грн є недостовірними.
		Таким чином, у розділі 8 "Корпоративні права" суб`єкт декларування вказав недостовірні відомості про свої корпоративні права, чим не дотримав вимоги пункту 5 частини першої статті 46 Закону.
		6. У розділі 10 "Нематеріальні активи" декларації.
		Позивач не зазначив відомості про зареєстрований знак для товарів та послуг, що належить йому на праві власності, а саме:
		"LIASHKO" за № 138299, дата набуття права - 26.04.2011.
		Зазначене підтверджується відомостями з бази даних "Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг".
		Згідно з пунктом 6 частини першої статті 46 Закону у декларації зазначаються відомості про нематеріальні активи, що належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї, у тому числі об`єкти інтелектуальної власності, що можуть бути оцінені в грошовому еквіваленті. До відомостей щодо нематеріальних активів включаються дані про вид та характеристики таких активів, вартість активів на момент виникнення права власності, а також про дату виникнення права на них.
		Таким чином, у розділі 10 "Нематеріальні активи" декларації Позивач зазначив недостовірні відомості про зареєстрований знак для товарів та послуг, що належить йому на праві власності, чим не дотримав вимоги пункту 6 частини першої статті 46 Закону.
		7. У розділі 11 "Доходи, у тому числі подарунки" декларації.
		7.1 Позивач зазначив відомості про отриманий ним дохід у вигляді процентів у розмірі 1 669 467,00 грн., нарахований AT "Ощадбанк" (код ЄДРПОУ 00032129).
		Відповідно до наданої суб`єктом декларування копії довідки AT "Ощадбанк" від 12.07.2018 № 16/3-06/1379 йому за рахунками у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 нараховані відсотки, загальна сума яких становить 1 729 796,07 гривень.
		Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 60 329,07 гривень.
		7.2. Позивач зазначив відомості про отриманий ним дохід від надання майна в оренду у розмірі 1 871 000 грн (джерело доходів - ОСОБА_2 ).
		Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків отримання вказаного доходу не підтверджується.
		Позивач на підтвердження отриманого доходу від надання майна в оренду у сумі 1 871 000,00 грн. надав копію договору найму квартири від 01.01.2017 та копію квитанції (виписки з рахунків в національній валюті від 13.03.2018) про надходження цих коштів на свій рахунок у AT "Ощадбанк" (код ЄДРПОУ 00032129), що підтвердив цю інформацію своїми письмовими поясненнями. Також, звернув увагу, що ним сплачено обов`язкові платежі та військовий збір від одержаного доходу, копії платіжних доручень, що підтверджують сплату податків, додав до пояснень.
		Відповідно до наданої позивачем копії виписки з рахунків в національній валюті від 13.03.2018 AT "Ощадбанк" (код банку 300465) за період 01.01.2017 - 31.12.2017 на поточний рахунок у гривнях № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 здійснені виплати за орендну плату згідно договору від 01.01.2017 ( АДРЕСА_5 ) у сумах станом на:
		23.02.2017 року - 270 000,00 грн.; 03.03.2017 - 270 000,00 грн;
		06.04.2017 року - 270 000,00 грн.; 10.05.2017-270 000,00 грн;
		08.06.2017 року - 270 000,00 грн.; 10.07.2017-261 000,00 грн;
		17.08.2017року - 260 000,00 грн.; 31.08.2017 - 260 000,00 грн., що в загальному становить 2 131 000,00 гривня.
		Водночас Позивач 27.02.2017 року, 10.03.2017 року, 11.04.2017 року, 13.05.2017 року, 09.06.2017 року, 19.07.2017 року, 18.08.20107 року та 25.09.2017 року подав до Національного агентства "Повідомлення про суттєві зміни", в яких також підтвердив отримання доходу від надання майна в оренду на загальну суму 2 131 000,00 гривня.
		Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 260 000,00 гривень.
		Крім того, відповідно до підпункту 170.1.5 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку - орендодавець. При цьому такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету в строки, встановлені цим Кодексом для квартального звітного (податкового) періоду, а саме: протягом 40 календарних днів, після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу, сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку та податкового зобов`язання за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації.
		Разом з цим, слід зазначити, що згідно статті 49 ПКУ, платник податку подає податкову декларацію за звітний податковий період в установлені ПКУ строки до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання фізичної особи, за яким вона береться на облік як платник податку до контролюючого органу).
		Головне управління ДФС у м. Києві у відповідь на запит Національного агентства листом повідомило, що станом на 18.04.2019 згідно даних АІС "Податковий блок" громадянином ОСОБА_1 (РНОКППП НОМЕР_2 ) декларація про майновий стан і доходи за 2017 рік до районних ДПІ ГУ ДФС у м. Києві не подавалась.
		7.3. Позивач зазначив відомості про отриманий ним дохід у вигляді виграшів у розмірі 571 045,00 грн (джерело доходів - Українська Національна Лотерея тото "ФАВОРИТ СПОРТ").
		Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків отримання вказаного доходу не підтверджується.
		Підприємство з 100% іноземними інвестиціями "Українська Національна Лотерея" (далі - Українська Національна Лотерея) у відповідь на запит Національного агентства листом повідомило, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКППП НОМЕР_2 ), за виграшем у лотереї, які проводяться Українською Національною Лотереєю, до офісів Української Національної Лотереї у період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року не звертався. Українською Національною Лотереєю йому не здійснювалось виплат виграшів грошових сум у лотереях, які проводяться Українською Національною Лотереєю.
		У своїх поясненнях позивач зазначив, що Українською Національною Лотереєю Державної лотереї тото "ФАВОРИТ СПОРТ" у жовтні 2017 року виплачено на його користь виграш у сумі 571 045,00 грн. та додав до пояснень копії виграшних чеків.
		Українська Національна Лотерея у відповідь на запит Національного агентства листом ще раз повідомила, що вказаним підприємством не здійснювалось виплат виграшів грошових сум громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКППП НОМЕР_2 ), у лотереях, які проводяться Українською Національною Лотереєю та стосовно ідентифікації копій гральних білетів, наданих суб`єктом декларування, повідомило наступне.
		В Українській Національній Лотереї відсутні будь-які відомості щодо доданих до Запиту копій ігрових білетів, а саме:
		          - ігровий білет № НОМЕР_3 " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 21.10.2017 року (час 20:19:27) код НОМЕР_4 , ставка типу "Ординар";
		          - ігровий білет № НОМЕР_5 " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 21.10.2017 року (час 12:52:56) код НОМЕР_6 , ставка типу "Ординар";
		          - ігровий білет № НОМЕР_7 "Спорт" від 16.10.2017 року (час 15:14:39) код 132555, ставка типу "Експрес" із 2 позицій.
		Інформація про всі зроблені ставки та виплачені ігрові білети лотереї зберігається в електронній системі прийняття ставок відповідно до Закону України "Про державні лотереї в Україні". Під час виплати виграшу (призу) ігрові білети перевіряються за допомогою комп`ютерного обладнання шляхом вводу даних, що містяться в ігровому білеті, за допомогою клавіатури. Під час виплати призів на ігровий рахунок гравця, ігрові білети перевіряються в автоматичному режимі лотерейною системою.
		Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" Фінансова операція підлягає обов`язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона здійснюється, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень (для суб`єктів господарювання, які проводять лотереї або проводять та надають можливість доступу до азартних ігор у казино, будь-яких інших азартних ігор, у тому числі електронне (віртуальне) казино, - 30 000 гривень).
		Підприємство з 100% іноземними інвестиціями "Українська Національна Лотерея" сумлінно дотримується вимог чинного законодавства України, та вчасно і в повній мірі подає інформацію про здійснення виплат призів до Державної служби фінансового моніторингу України. Однак, у період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, Підприємством "Українська Національна Лотерея" не здійснювалось виплати виграшу у лотереї, та не подавалось інформації до Держфінмоніторингу про виплату виграшу фізичній особі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
		Розповсюджувач державної тиражної грошової лотереї "ФАВОРИТ СПОРТ" виплачує призи у сумі, що перевищують 30 000 (тридцять тисяч) грн лише за умови попереднього надання документів Підприємству "Українська Національна Лотерея" та отримання підтвердження представника Підприємства "Українська Національна Лотерея" на проведення такої операції.
		Крім того, представником Підприємства "Українська Національна Лотерея" проводиться ідентифікація та верифікація особи гравця, який звернувся за отриманням виграшу у розмірі З0 000,00 грн та більше шляхом отримання ряду документів.
		Громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), за виграшем у лотереї, які проводяться Українською Національною Лотереєю, до офісів Української Національної Лотереї у період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року - не звертався.
		Додані до Запиту копії ігрових білетів не були зареєстровані в електронній системі прийняття ставок оператора. В зв`язку із цим, зазначені копії ігрових білетів не приймали участі в розіграші державної лотереї тото "ФАВОРИТ СПОРТ" та жодного права на отримання призу за вказаними копіями ігрових білетів виникнути не могло.
		Таким чином, з огляду на вищевикладене, в Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Українська Національна Лотерея" відсутня інформація та/або належним чином завірені копії підтверджуючих документів щодо можливих виграшів (призів) фізичної особи - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), отриманих (виграних) ним у період з 01.01.2017 року по 24.10.2017 року у державних лотереях, що проводяться Підприємством з 100% іноземними інвестиціями "Українська Національна Лотерея", в тому числі документів, щодо осіб, які зверталися за отриманням та отримали відповідні виграші (призи) за наданими у Запиті копіями ігрових білетів.
		Крім того, відповідно до підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПКУ, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
		Головне управління ДФС у м. Києві у відповідь на запит Національного агентства листом повідомило, що станом на 18.04.2019 року згідно даних АІС "Податковий блок" громадянином ОСОБА_1 (РНОКППП НОМЕР_2 ) декларація про майновий стан і доходи за 2017 рік до районних ДПІ ГУ ДФС у м. Києві не подавалась.
		Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 571 045,00 гривень.
		7.4. Суб`єкт декларування зазначив відомості про отриманий членом сім`ї (особою, яка спільно проживає, але не перебуває у шлюбі) дохід від відчуження рухомого майна в розмірі 559 000,00 грн. (джерело доходу - ОСОБА_3 ).
		Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків отримання вказаного доходу не підтверджується.
		Відповідно до відомостей з Національної автоматизованої інформаційної системи Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України та інформацією, отриманою від Головного сервісного центру МВС України, 20.06.2017 року відбулася перереєстрація легкового автомобіля марки MAZDA СХ-5 2014 року випуску з ОСОБА_4 на ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 20.06.2019 року № 8046/2017506346, укладеному в територіальному сервісному центрі № 8046 РСЦ МВС в м. Києві.
		Згідно з вказаним договором купівлі-продажу, копію якого надіслав Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві на запит Національного агентства, вартість продажу цього автомобіля становить 650 000,00 гривень.
		Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 91 000,00 гривень.
		Відповідно до пункту 7 частини першої статті 46 Закону у декларації зазначаються відомості про отримані (нараховані) доходи, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи. Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір.
		Таким чином, у розділі 11 "Доходи, у тому числі подарунки" декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про свій дохід та дохід члена сім`ї (особи, яка спільно проживає, але не перебуває у шлюбі), які відрізняються від достовірних на загальну суму 982 237,07 грн. (підпункти 7.1 - 7.4 пункту 7 цього розділу), чим не дотримав вимоги пункту 7 частини першої статті 46 Закону.
		8. У розділі 14 "Видатки та правочини суб`єкта декларування" декларації.
		Позивач не зазначив відомості про правочин (орендна плата за квартиру), на підставі якого у нього виникло право власності на грошові активи в розмірі 2 131 000,00 грн, відомості про який відображено у розділі 11 "Доходи, у тому числі подарунки" декларації, що підтверджується наданими ним копією договору найму квартири від 01.01.2017 року та копією квитанції (виписки з рахунків в національній валюті від 13.03.2018 року) про надходження цих коштів на свій рахунок у AT "Ощадбанк" (код ЄДРПОУ 00032129).
		Згідно з пунктом 10 частини першої статті 46 Закону у декларації зазначаються відомості про видатки та всі правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб`єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов`язання, які зазначені у пунктах 2-9 частини першої цієї статті. Такі відомості зазначаються у разі, якщо розмір відповідного видатку перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року; до таких відомостей включаються дані про вид правочину, його предмет.
		Таким чином, у розділі 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування» декларації позивач зазначив недостовірні відомості, не зазначивши правочин, на підставі якого у нього виникло право власності на грошові активи, чим не дотримав вимоги пункту 10 частини першої статті 46 Закону.
		Позивач 07.04.2018 року подав декларацію за 2017 рік (виправлену) шляхом заповнення на офіційному сайті Національного агентства.
		Таким чином, за результатами з`ясування задекларованих відомостей встановлено, що суб`єкт декларування відобразив недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму 982    237, 07 грн. (підпункти 7.1-7.4 пункту 7 розділу І цього рішення), що перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на день подання декларації.
		За наявною інформацією у розділах 1, 2.2, 4, 5, 9, 12, 13, 15, 16 декларації недостовірних відомостей не встановлено.
		У висновках рішення відповідачем зазначено, що враховуючи, що за результатами з`ясування достовірності задекларованих відомостей установлено, що суб`єкт декларування відобразив недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму, що перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на день подання декларації, що є ознаками правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України.
		Також, Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято рішення від 06.09.2019 року №2924 «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України» до Національного антикорупційного бюро України».
		Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до частини другої    статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені       Конституцією       та законами України.
		Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає       Закон України «Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14 жовтня 2014 року   (далі також - Закон України № 1700-VII від 14.10.2014 року).
		Суд звертає увагу, що під час вирішення даного спору по суті, судом застосовуються положення       Закону       в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
		Відповідно підпункту "б" пункту 1 частини першої статті 3 вказаного Закону суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є: народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.
		Згідно частини першої   статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункту 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
		Частина четверта       статті 45 Закону України "Про запобігання корупції", передбачає, що упродовж семи днів після подання декларації суб`єкт декларування має право подати виправлену декларацію.
		Положеннями   статті 50 Закону України № 1700-VII від 14.10.2014 року визначено, що повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.
		Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.
		Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.
		Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою   статті 46 цього Закону.
		Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
		У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.
		Механізм проведення Національним агентством з питань запобігання корупції контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей       48       та       50 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14.10.2014 року визначений Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №56 від 10.02.2017 року, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок № 56).
		Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №56 достовірність задекларованих відомостей - відповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб`єкта декларування, у разі невстановлення Національним агентством недостовірності задекларованих відомостей у встановленому       Законом       порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації; недостовірність задекларованих відомостей - невідповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб`єкта декларування, що встановлюється на підставі відомостей, отриманих Національним агентством у встановленому       Законом       порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації.
		Згідно пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 56 складовими предмета повної перевірки декларації є: з`ясування достовірності задекларованих відомостей; з`ясування точності оцінки задекларованих активів; перевірка на наявність конфлікту інтересів; перевірка на наявність ознак незаконного збагачення.
		Повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням НАЗК, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) через працівників структурного підрозділу його апарату, діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції Національного агентства. Рішення про проведення перевірки повинно містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, та суб`єкта (суб`єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), якщо інше не передбачено цим Порядком.
		Згідно з частиною 6 Розділу ІІІ Порядку №56 повна перевірка декларації передбачає такі дії:
		1)      прийняття рішення про проведення перевірки;
		2)      аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації;
		3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8 - 11 цього розділу;
		4)   направлення Національним агентством відповідному суб`єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу;
		5) прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.
		Згідно із частиною другою Розділу ІІ Порядку №56 відповідно до Закону Національне агентство проводить щодо декларацій такі види контролю:
		1)   щодо своєчасності подання;
		2) щодо правильності та повноти заповнення;
		3) логічний та арифметичний контроль.
		Підстави та умови прийняття рішення НАЗК про здійснення повної перевірки декларації суб`єкта декларування, у тому числі і рішення про проведення перевірки декларації, якщо повна перевірка відповідної декларації вже раніше проводилася, вимоги до такого рішення, а також можливість його оскарження визначено, зокрема, пунктами 1, 2, 5 Розділу ІІІ Порядку №56.
		Відповідно до абзаців другого, четвертого пункту першого Розділу ІІІ Порядку №56 повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) (Рішення про проведення перевірки) через працівників структурного підрозділу його апарату, діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції НАЗК. Рішення про проведення перевірки повинно містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, та суб`єкта (суб`єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), якщо інше не передбачено цим Порядком.
		Рішення про проведення перевірки повинно бути належним чином обґрунтоване посиланням на визначену Законом підставу повної перевірки декларації або декларацій - у разі прийняття Рішення про проведення перевірки щодо більш як одної декларації на одній визначеній Законом підставі. Рішення про проведення повної перевірки на підставі абзацу п`ятого частини першої статті 50 Закону також повинно містити обґрунтування, передбачене пунктом 3 цього розділу.
		Право декларанта на оскарження у судовому порядку рішення про проведення перевірки встановлене, у пункті 2 Розділу ІІІ Порядку №56.
		Оскаржувані рішення відповідача стосується саме позивача, отже впливають на його права та законні інтереси, а відтак, він є особою, яка вправі звернутись із позовом до суду про оскарження та скасування рішень відповідача про проведення перевірки декларації та про результати здійснення такої перевірки.
		У свою чергу, в пункті 10 розділу ІІІ Порядку №56 обумовлено обов`язок Національного агентства у разі виявлення протягом повної перевірки декларації ознак недостовірності задекларованих відомостей, неточності оцінки задекларованих активів, конфлікту інтересів, незаконного збагачення направити відповідному суб`єкту декларування відповідний лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів. Такий лист повинен містити посилання на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, а також відомості про підстави проведення перевірки декларації та таких конкретних відомостей. Такий лист може містити конкретні запитання Національного агентства щодо відомостей, зазначених у декларації. Зазначений лист може направлятися за допомогою програмних засобів Реєстру або засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення. Суб`єкт декларування має право надати (надіслати) пояснення (копії документів) не пізніше ніж на десятий робочий день з дня отримання відповідного листа Національного агентства за допомогою програмних засобів Реєстру або засобами поштового зв`язку.
		Згідно письмових запитів Національного агентства з питань запобігання корупції від 26.02.2019 року №41-01/15252/19, від 03.04.2019 року №41-01/25783/19 та електронних запитів від 06.03.2019 року та 15.04.2019 року, що містяться в матеріалах справи, відсутня інформація про підстави перевірок. Крім того, згідно запиту про надання пояснень та копій підтвердних документів від 03.04.2019 року №41-01/25783/19, направленого позивачу повторно, відсутні відомості про підстави проведення перевірки декларації позивача, що, в свою чергу, вказує на порушення пункту 10 розділу ІІІ Порядку №56.
		Згідно абзацу четвертого пункту 5 Розділу ІІІ Порядку №56 у разі прийняття на підставі підпункту 4 пункту 3 цього розділу рішення про проведення перевірки декларації, якщо повна перевірка відповідної декларації вже раніше проводилася, НАЗК вживає заходів щодо проведення перевірки викладеної інформації про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей лише в частині нових отриманих відомостей, які не перевірялися під час проведення повної перевірки. Така перевірка проводиться в строки, визначені пунктом 14 цього розділу.
		Пунктом 12 Розділу ІІІ Порядку №56 передбачено, що повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки.
		У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Рішення про продовження повної перевірки декларації приймається Національним агентством у випадку неотримання відповідей та/або інформації по суті, необхідних для проведення повної перевірки декларації, у відповідь на запити (листи) Національного агентства до:
		1) державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань;
		2) суб`єкта декларування з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації.
		Пунктом 13 Розділу ІІІ Порядку №56 передбачено можливість зупинення перебігу строку повної перевірки декларації у випадку звернення до суду з метою отримання інформації стосовно наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - підприємця; направлення запиту на отримання від державних та інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації.
		У зазначених випадках перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється з дня відкриття судом провадження у справі (направлення відповідного запиту) до дня набрання законної сили рішенням суду (отримання відповіді на зазначений запит).
		Зупинення перебігу строку повної перевірки декларації можливе в межах строків, визначених абзацами першим та другим пункту 14 цього розділу.
		Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку №56 за результатами проведення повної перевірки декларації НАЗК приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.
		Відтак, з аналізу змісту вищевикладених правових норм Закону України "Про запобігання корупції" висновується, що повна перевірка декларації передбачає такі дії НАЗК:
		1) прийняття рішення про проведення перевірки;
		2) аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації;
		3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8-11 розділу ІІІ;
		4) направлення суб`єкту декларування листа з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації;
		5) прийняття рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.
		Тобто, перевірка декларацій розпочинається з прийняттям рішення про її проведення і її початком є день, наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки, та закінчується прийняттям рішення про її результати. При цьому така перевірка повинна тривати не більше, ніж 60 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки, а у виняткових випадках - не більше 90 днів. Будь-яких підстав для винесення рішення про результати повної перевірки декларацій поза межами визначеного Порядком №56 строку законодавством не передбачено.
		Згідно матеріалів справи, перевірку декларації (виправленої) позивача призначено рішенням від 21.01.2019 року, що продовжено рішенням від 22.03.2019 року на 30 календарних днів з 23.03.2019 року, та рішення за результатами перевірки прийнято НАЗК - 06.09.2019 року. Тобто, строк перевірки декларації (вправленої) позивача відбувся поза межами строку, визначеного Порядком №65, оскільки строк перевірки тривав 228 днів з моменту початку перевірки.
		При цьому, помилковою є позиція відповідача щодо відсутності чітких строків прийняття рішення за результатами повної перевірки декларації, а, відтак, за висновком суду тривале неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками проведеної перевірки ставить суб`єктів декларування у стан правової невизначеності, чим порушує принцип верховенства права, закріплений у       статті 8 Конституції України.
		Такі висновки суду у даній справі узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 13.02.2020 року у справі №640/1007/19 та від 07.11.2019 року у справі №640/1221/19.
		Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 04.04.2011 року № 512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.
		Крім того, в контексті наведеного суд вважає за необхідне звернути увагу на                                   статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право особи на справедливий суд.
		Зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Христов проти України» від 19.02.2009 року, заява № 24465/04, Суд дійшов висновку, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав..»
		Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що дана стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.
		Крім того, даний принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання),
		Зокрема, у справі «Олександр Волков проти України» (OleksandrVolkov v. Ukraine) від 09.01.2013 року, заява № 21722/11, порушення принципу юридичної визначеності було констатоване Європейським судом з прав людини з огляду на відсутність у законодавстві України положень щодо строків давності притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в контексті дотримання вимог «якості       закону»       при перевірці виправданості втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
		Аналізуючи дотримання вимог «якості       закону», ЄСПЛ зазначив, зокрема, таке: «Відсутність будь-яких строків давності, що розглядалася вище за статтею 6 Конвенції, давала дисциплінарним органам повну свободу дій та порушила принцип юридичної визначеності.
		Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21.10.2010 року у справі «"Дія-97" проти України» ("Diya 97" v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями). Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту […];»
		Таким чином, суд наголошує, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та       Конституцією України       права та свободи цієї особи.
		Крім того, в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №826/16495/17 зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.
		З урахуванням наведеного, Верховний Суд в постанові від 13.02.2020 року у справі №640/1007/19 також вказує на те, що доводи НАЗК щодо відсутності обмеження будь-якими строками (або в межах поняття "розумного строку") на прийняття відповідного рішення щодо повної перевірки декларації, з урахуванням принципу верховенства права, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки НАЗК створене відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" і зобов`язане діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений       Конституцією       та законами України.
		У зв`язку з чим, доводи Національного агентства з питань запобігання корупції щодо необмеження будь-якими строками (або в межах поняття «розумного строку») компетенції на прийняття відповідного рішення щодо повної перевірки декларації, з урахуванням принципу верховенства права, не можуть бути прийняті до уваги. Національне агентство створюється відповідно до      Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII       і зобов`язано діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений      Конституцією      та законами України, про що зазначено у частині другій       статті 19 Конституції України.
		Отже, проведення перевірки відповідно до статей 48 та 50 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII визначено Порядком № 56. Згідно з цим порядком Національне агентство у особі відповідних структурних підрозділів за своїми обов`язками, які передбачені Законом України від 14.10.2014 року № 1700-VII та Порядком № 56, повинне здійснювати контроль та повну перевірку декларації особи згідно з чітко встановленою правовою процедурою, визначеною у ньому.
		Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура повної перевірки декларацій особи Національним агентством встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.
		Визначена Порядком №56 правова процедура проведення повної перевірки декларацій особи встановлює межі вчинення повноважень НАЗК щодо проведення ним такої перевірки і, у разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
		Усі передбачені цим Порядком заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у пункті 3 розділу І Порядку №56 принципам, пріоритетне місце серед яких займає принцип верховенства права.
		Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
		Правова процедура проведення НАЗК контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.
		Принцип легітимних очікувань виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися вимог актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною легітимних очікувань - ті хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинне відчувати краху надій щодо своїх легітимних очікувань (пункт 61              коментаря до документа Венеційської комісії "Мірило правовладдя" (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016              року).
		Отже, позивач, з урахуванням положень       Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII       та Порядку № 56 проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, правомірно очікував, що таку перевірку буде проведено відповідно до встановленої правової процедури, яка визначає чітку послідовність дій проведення повної перевірки декларації особи із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.
		Аналогічні висновки у подібних відносинах, висловлені Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 року у справі №826/16495/17, від 25.07.2019 року у справі №826/13000/18 та від 07.11.2019 року у справі №640/1221/19 та від 13.02.2020 року у справі №640/1007/19.
		Таким чином, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, прийнятого за результатами перевірки декларації позивача про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 (виправленої) лише 06.09.2019 року, тобто, через 228 днів з моменту початку перевірки, відбулося поза межами визначеного законодавством 90-денного строку, що є порушенням строків проведення такої перевірки, визначених пунктом 12 розділу ІІІ Порядку №56 та свідчить про його протиправність.
		Як зазначає Верховний Суд в постанові від 13.02.2020 року у справі №640/1007/19, таке процесуальне порушення порядку проведення перевірки, в свою чергу, зумовлює виникнення у позивача стану правової невизначеності та ставить під сумнів результати самої перевірки та є самостійною підставою для визнання протиправним рішення, прийнятого за результатами проведення такої перевірки.
		Згідно матеріалів справи,  під час здійснення повної перевірки декларації позивача за 2017 рік (виправленої) відповідачем використовувались такі джерела: 
		інформацію, отриману з: Національної автоматизованої інформаційної системи Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України; Державного земельного кадастру; Державного реєстру транспортних засобів МВС України; Державного реєстру про реєстраційні операції МВС України; Державного реєстру суднової книги; Державного суднового реєстру; Державного реєстру цивільних авіаційних суден; Державного реєстру пенсійного фонду України; Державного реєстру фізичних осіб - платників податків; Державного реєстру юридичних та фізичних осіб НАІС; Державного реєстру Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна; Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; Державного реєстру патентів України на винаходи; Державного реєстру патентів України на корисні моделі; Державного реєстру патентів України на промислові зразки; Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг; Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; Єдиного реєстру довіреностей; Державного реєстру прикордонної служби країни; Інформаційно-телекомунікаційної системи проведення логічного і арифметичного контролю декларацій;
		інформацію державних органів та інших юридичних і фізичних осіб, зокрема, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (від 05.02.2019 №507/2385-26-19/20.4.1), Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (від 31.01.2019 № 7-28-0.21-868/2-19, від 11.02.2019 №7-28-0.21-1276/2-19), Міністерства юстиції України (від 18.02.2019 №6158/2477-26-19/19.1.1), приватного нотаріуса Кирсанової Т.О.) від 25.03.2019 № 24/01-16), Головного сервісного центру МВС України (від 05.02.2019 № 31/1961), Регіонального сервісного центру в м. Києві (від 18.03.20190 № 31/26-4127вх., від 21.03.2019 № 31/26-4130вх.), ТОВ "СПЕЦАВТОМОТО" (вх. № 07/20671/19 від 22.03.2019 ), Державної фіскальної служби України (від 01.02.2019 №2199/5/99-99-08-02-02-16), Національного антикорупційного бюро України (від 15.04.2019 №0424- 221/12740), Головного управління ДФС у м. Києві (від 18.04.2019 № 10213/9/26- 15-13-04-22), Княжицької сільської ради Броварського району Київської області (від 17.04.2019 №449), комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" (від 21.03.2019 №062/14-4520 (И-2019)), підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Українська Національна Лотерея" (від 14.03.2019 №181, від 19.04.2019 №262), надану на письмові запити Національного агентства, Голосіївської районної в місті Києві адміністрації (від 08.08.2017 №04-05/05-36(29422) та від 21.04.2017 № 100-7033); інформацію, викладену у поясненнях суб`єкта декларування та доданих до них документах (від 24.04.2019).
		Тобто, всі запити до державних органів та інших юридичних осіб, а також відповіді на них, вчинені в межах строку (терміну) перевірки, визначеного Порядком №56, тоді як спірні рішення №2884 та №2924 прийняті відповідачем 06.09.2019       року.
		Водночас, не зважаючи на наявність процедурних порушень щодо перевірки декларації позивача за 2017 рік (виправленої), суд вважає на необхідне дослідити доводи відповідача, викладені у обґрунтованому висновку щодо виявлення ознак корупційного правопорушення, затвердженому рішенням №2924 від 06.09.2019 року, про наявність порушень з боку позивача антикорупційного законодавства при заповнені зазначеної декларації.
		Так, за висновками відповідача, позивачем при подачі декларації за 2015 рік (виправленої) не дотримано вимоги пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 та 10 частини першої    статті 46              Закону України "Про запобігання корупції".
		Так, у п.1.2. Обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією вказано, що суб`єкт декларування зазначив відомості про триманий дохід від надання майна в оренду у розмірі 1 871 000 грн. (джерело доходів - ОСОБА_2 ). Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків отримання вказаного доходу не підтверджується. Відповідно до наданої суб`єктом декларування копії виписки з рахунків в національній валюті від 13.03.2018 року АТ «Ощадбанк» за період з 01.01.2017-31.12.2017 на поточний рахунок у гривнях. З пояснень позивача висновується, що здійснені виплати за оренду згідно з договором від 01.01.2017 року у загальній сумі 2      131 000, 00 грн. Згідно пояснень від 24.04.2019 року позивачем направлено до НАЗК виписки з рахунків в національній валюті від 13.03.2018 року за період з 01.01.2017-31.12.2017. Проте, у щорічній декларації за 2017 рік, що була подана 31.03.2018 року ОСОБА_1 зазначено суму доходу від надання майна в оренду у розмірі 1      871      000 грн. Разом з тим, протягом 2017 року подавались декларації про зміну майнового стану, що підтверджується рішеннями НАЗК від 06.09.2019 року №2924 та від 06.09.2019 року №2884 про отримання доходу від  надання майна в оренду на загальну суму 2      131 000,00 грн. Вказані декларації про зміну майнового стану були подані 27.02.2017 року, 10.03.2017 року, 11.04.2017 року, 13.05.2017 року, 09.06.2017 року, 19.07.2017 року, 18.08.2017 року та 25.09.20177 року, вказане надає підстави для висновку, що позивачем вказано правильну суму отриманого ним доходу від надання майна в оренду. 
		На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що умислу у позивача щодо декларування недостовірності інформації про суму доходів у вигляді відсотків у АТ «Ощадбанк» не було, оскільки вказаними доказами підтверджується наявність необережної помилки. Тобто, позивач помилково не зазначив суму орендного платежу у розмірі 260       000, 00 грн.
		У п.1.1 обґрунтованого висновку вказано, що суб`єкт декларування зазначив відомості про отриманий ним дохід у вигляді процентів у розмірі 1 669   467,00 грн., нарахований АТ «Ощадбанк» відповідно до наданої суб`єктом декларування копії довідки АТ «Ощадбанк» від 12.07.2018 року №16/3-06/1379 йому за рахунками у період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року нараховані відсотки, загальна сума яких становить 1 729 796,07 грн. Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 60      329,07 грн.
		Судом враховано, що декларація за 2017 рік позивачем подано 31.03.2018 року, а довідка з АТ «Ощадбанк» отримана 12.07.2018 року. Згідно пояснень позивача, під час заповнення вказаної декларації 31.03.2018 року позивач допустив похибку щодо врахування процентів, тому під час заповнення декларації помилково зазначено інформацію про суму відсотків у розмірі 1      669      467,00 грн. Згідно відповіді на запит НАЗК від 03.04.2019 року №41-01/25783/19, позивачем надано пояснення від 24.04.2019 року та вказану довідку з АТ «Ощадбанк» від 12.07.2018 року №16/3-06/1379, згідно якої зазначено суму у розмірі 1      729       796,07 грн., що також спростовує висновки відповідача, оскільки вказаним підтверджується наявність необережної помилки.
		Щодо інших розбіжностей, то суд зауважує, що дана помилка при заповнені              декларації не свідчить про умисел на приховування інформації в декларації. При цьому, суд зауважує, що дане порушення не спричинило обставин того, що не може бути проведена повна перевірка декларації чи на її результати.
		Щодо висновку відповідача в частині розділу 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про свій дохід та дохід члена сім`ї (особи, яка спільно проживає, але не перебуває у шлюбі), які відрізняються на суму 982       237, 07 грн., чим не дотримав вимоги пункту 7 частини першої статті 46 Закону, то суд зауважує, що позивач не оскаржує викладені висновки.
		Відповідно до Конвенції ООН проти корупції, ратифікованою Україною Законом №251-V від 18.10.2006 року, усвідомлення, намір або умисел, які необхідні як елементи будь-якого злочину, визначеного цією Конвенцією, можуть бути встановлені з об`єктивних фактичних обставин справи.
		Кожна Держава-учасниця прагне періодично проводити оцінку відповідних правових інструментів й адміністративних заходів з метою визначення їхньої адекватності з точки зору запобігання корупції та боротьби з нею (стаття 5 Конвенції ООН), що покладає на НАЗК певний обов`язок щодо удосконалення своїх процедур, їх прозорості та якості з метою запобігання їх неоднозначного трактування.
		У пункті 67 рішення від 11 червня 2016 року № 3 НАЗК, надаючи роз`яснення щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно заходів фінансового контролю, звернуло увагу, що адміністративна та кримінальна відповідальність передбачені виключно за подання "завідомо недостовірних" відомостей. Тобто, відповідне діяння має бути вчинено суб`єктом декларування з прямим умислом. При цьому, для притягнення до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень необхідно довести наявність такого умислу, а саме те, що суб`єкт декларування усвідомлював не достовірність відомостей, які він зазначив у декларації.
		За висновками відповідача, суб`єкт декларування подав недостовірні відомості у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 250              прожиткових мінімумів для працездатних осіб на дату прийняття рішення Національним агентством, що свідчить про наявність в діях суб`єкта декларування ознак кримінального правопорушення, передбаченого    статтею 366-1 Кримінального кодексу України.
		Водночас, відповідачем не доведено наявності умислу в діях позивача щодо внесення недостовірних даних до декларації за 2017 рік (виправленої) та навіть за наявності помилок та неточностей у ній, суд вважає спірне рішення відповідача протиправним, оскільки його прийнято поза межами визначеного законодавством 90-денного строку, що є самостійною підставою для задоволення позовних вимог.
		Отже, доводи позивача щодо допущення ним технічних помилок при заповненні декларації, суд приймає до уваги, але зазначає, що спеціальним Законом України "Про запобігання корупції"       відповідальність за достовірність та повноту відомостей, зазначених у декларації, покладено саме на суб`єкта декларування та, при цьому, передбачено можливість виправлення ним допущених технічних помилок шляхом подання уточненої декларації у строк, відповідно до   статті 45 Закону України "Про запобігання корупції".
		При цьому, решта доводів відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог не заслуговують на увагу суду, оскільки не спростовують доводи позивача про порушення визначених Порядком №56 строків для прийняття спірних рішень.
		Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Крім того, судом  враховано позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; п. 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; п. 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Ruiz Torija v.Spain серія A. 303-A; п. 29).
		Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України       передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що, окрім іншого, суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, з`ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин.
		В той же час, за визначенням частини першої       статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Достатніми, у розумінні частини першої       статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України       кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених       статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої      статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України      в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що навіть зважаючи на наявність помилок заповнення позивачем декларації за 2017 рік (виправленої), оскаржувані рішення не прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені       Конституцією       та законами України, а також своєчасно, тобто протягом розумного строку, тобто прийняті з порушенням пункту 14 розділу III Порядку № 56, статей       48       та       50 Закону № 1700-VII, частини другої       статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України       та частини другої       статті 19 Конституції України.
		Відповідно до частини першої       статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України       при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього       Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Згідно наявної у матеріалах справи квитанції від 13.11.2019 року №61 під час звернення з даним позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн., які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції.
		На підставі викладеного, керуючись статтями       2,       5-11,       19,       72-77,       90,       139, 241-246,       255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
		В И Р І Ш И В:
		1.       Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.09.2019 №2884, за результатами проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України. 
		       3. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.09.2019 року № 2924 "Про затвердження обґрунтованого висновку щодо правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України до Національного антикорупційного бюро України".
		4.              Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції.
		 
		Відповідно до       статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України       рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Згідно з частиною першою       статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15      розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України      до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
		 
		Відповідно до пункту 4 частини п`ятої    статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 );
		Відповідач: Національне агентство з питань запобігання корупції (01103, Київ, бульвар Дружби Народів, 28; код ЄДРПОУ 40381452).
		          Повне судове рішення складено: 26.03.2021 року.
		Суддя                                                                                                Л.О. Маруліна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...