Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 450/3002/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої внаслідок ДТП.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2021.
Дата набрання законної сили: 24.03.2021
Номер судового провадження: 61-15613ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                    
		Іменем України
		 
		24 березня 2021 року 
		м. Київ
		 
		справа № 450/3002/17
		 
		провадження № 61-15613св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),             Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_2 ,
		третя особа - ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 вересня 2019 року у складі судді                       Мусієвського В. Є. та постанову Львівського апеляційного суду                             від 15 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Савуляка Р. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		 
		 
		 
		Короткий зміст вимог позовної заяви
		 
		У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна»), ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 30 листопада 2016 року на 536 км 440 м автодороги М-06 «Київ - Чоп» поблизу с. Гамаліївка Львівської області Пустомитівського району ОСОБА_3 , керуючи вантажним автомобілем марки «Мерседес» реєстраційний номер НОМЕР_1 , не впорався з керуванням і здійснив зіткнення з належним їй автомобілем марки «Лексус ЕС 350», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . 
		 
		Вказувала, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вона, як пасажир автомобіля марки «Лексус ЕС 350», отримала тілесні ушкодження, а саме - забій м`яких тканин лівої гомілки, а автомобіль зазнав значних механічних пошкоджень. У день дорожньо-транспортної пригоди слідчим                                  СВ Пустомитівського ВП Франківського ВП ГУ НП у Львівській області Петрівим Б. П. було здійснено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, за результатами якого складено протокол огляду та схему місця події. Відомості про подію 01 грудня 2016 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140270002593 за попередньою кваліфікацією за частиною першою статті 286 КК України. 
		 
		Зазначала, що у процесі досудового розслідування встановлено, що автомобіль марки «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 , а водій ОСОБА_3 перебуває в трудових відносинах з власником транспортного засобу. Окрім цього, розслідуванням встановлено, що водій автомобіля марки «Мерседес» не врахував дорожньої обстановки, був неуважним, не обрав безпечної швидкості руху та допустив зіткнення з автомобілем марки «Лексус», якому завдано значних механічних пошкоджень. Вказаний автомобіль належить їй на праві приватної власності. 
		 
		Стверджувала, що відповідно до розрахункових документів вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 351 773 грн 92 коп, відтак, ця сума підлягає стягненню з відповідача. Окрім цього, вважала, що їй внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у 20 000 грн. Обґрунтовує такий розмір моральної шкоди тим, що завдані їй внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесні ушкодження спричинили фізичний біль та певний час після події ускладнювали життя, унеможливлювали нормальне її пересування.                     При цьому саме по собі пошкодження майна позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди також спричинило їй значний стрес, душевні страждання, викликані неможливістю протягом тривалого часу використовувати свою власність за призначенням.
		 
		Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
		- стягнути з ОСОБА_2 на її користь 251 773 грн 92 коп майнової шкоди;
		- стягнути з ОСОБА_2 на її користь 20 000 грн моральної шкоди;
		- стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» на її користь 100 000 грн майнової шкоди;
		- стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області                                       від 03 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		Стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду                     у розмірі 100 000 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 251 773,92 грн. 
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. 
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на підставі положень частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. З огляду на доведеність сплачених витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 251 773,92 грн майнової шкоди.
		 
		Суд першої інстанції вважав, що позовна вимога про стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» на користь позивача 100 000 грн майнової шкоди є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки між ПрАТ «СК «Провідна» та ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1129130/1804/16, відповідно до якого автомобіль марки «Мерседес-Бенц» реєстраційний номер НОМЕР_1 є забезпеченим транспортним засобом, строк дії полісу з 11 жовтня 2016 року по 10 жовтня 2017 року, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить              100 000 грн, розмір франшизи складає 0 грн.
		 
		При цьому районний суд посилався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 758/10356/14-ц,               у якій зазначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		 
		Щодо стягнення моральної шкоди районний суд вважав, що позивач довела завдання їй моральної шкоди, а сума 20 000 грн є достатньою для компенсації моральних та фізичних страждань.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 вересня                2019 року - без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
		 
		Апеляційний суд вказав, що висновки суду першої інстанції про те, що договір оренди транспортного засобу від 15 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є нікчемним, та таким, що не породжує ніяких прав та обов`язків між сторонами, оскільки не був посвідчений нотаріально.
		 
		Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки ОСОБА_2 є власником автомобіля марки «Мерседес-Бенц Атего 818», реєстраційний номер                         НОМЕР_1 , а ОСОБА_3 керував вказаним автомобілем з дозволу самого власника, на підставі договору, який є нікчемним, то на підставі                     частини першої статті 1187 ЦК України саме власник вказаного            автомобіля - ОСОБА_2 є особою, з якої належить стягувати кошти на користь позивача в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.
		Установивши, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача марки «Лексус ЕС 350» становить 351 773 грн 92 коп, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_2                                    251 773 грн 92 коп. майнової шкоди з урахування страхового відшкодування у розмірі 100 000 грн.
		 
		При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що задовольняючи позов у частині відшкодування моральної шкоди, районний суд правильно виходив з того, що з вини відповідача позивачу була завдана моральна шкода, оскільки вона перенесла моральні страждання у зв`язку із спричиненням їй тілесних ушкоджень та пошкодженням майна, та змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Суд першої інстанції визначив розмір відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, їх тривалості, виходячи із засад розумності та виваженості. Вищенаведене відповідає пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог до нього скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити.
		 
		В іншій частині судові рішення не оскаржувалися, тому на підставі частини першої статті 400 ЦПК України оскаржувані судові рішення у частині позовних вимог до ПрАТ «СК «Провідна» в касаційному порядку не переглядаються.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		У жовтні 2020 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2021 року справу призначено до розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій повністю суперечать правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 450/3002/17, оскільки відповідальність за завдану шкоду несе не власник автомобіля, а особа,            яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом й це відповідає нормам ЦК України.
		 
		Стверджує, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не встановив наявність трудових відносин між водієм та власником автомобіля. Звертає увагу на те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди він не був володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «Мерседес» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Таким володільцем був ОСОБА_3 , який ніколи не перебував у трудових відносинах з ним.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц, постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 914/820/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 757/15735/15-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 154/1813/16-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 200/663/14-ц та від 09 жовтня 2019 року у справі № 361/3466/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої                         статті 389 ЦПК України.
		 
		Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії                    НОМЕР_3 автомобіль марки «Мерседес-Бенц Атего 818» реєстраційний номер НОМЕР_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2              (том 1, а. с. 21).
		 
		Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії                       НОМЕР_4 автомобіль марки «Лексус ЕС 350» реєстраційний номер                  НОМЕР_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (том 1,             а. с. 22-23, 158).
		 
		Між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Провідна» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1129130/1804/16.
		 
		30 листопада 2016 року на 536 км 440 м автодороги М-06 «Київ - Чоп» поблизу с. Гамаліївка Львівської області Пустомитівського району                   ОСОБА_3 , керуючи вантажним автомобілем марки «Мерседес» реєстраційний номер НОМЕР_1 , не впорався з керуванням і здійснив зіткнення з автомобілем марки «Лексус ЕС 350 реєстраційний номер                     НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 . 
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Лексус ЕС 350» ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, а саме - забій м`яких тканин лівої гомілки, а автомобіль зазнав значних механічних пошкоджень.
		 
		Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року постанову Гощанського районного суду Рівненської області                               від 05 листопада 2018 року відносно ОСОБА_3 скасовано, ухвалено нову постанову суду, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП,                    а провадження у справі закрито на підставі пункту 7 частини першої                статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КУпАП. 
		Згідно із указаною постановою ОСОБА_3 30 листопада 2016 року                             о 21 год 45 хв, рухаючись на автомобілі марки «Мерседес» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на 560 км автодороги Київ - Чоп, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху та вчинив зіткнення з автомобілем марки «Лексус» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , чим порушив вимогу пунктів 2.3 «Б», 12.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП (том 2, а. с. 53-55).
		 
		Відповідно до звіту № 150/17 про оцінку автомобіля «Лексус ЕС 350» реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту такого становить 403 111 грн 78 коп, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ, завданого власнику становить 164 688 грн 69 коп, ринкова вартість складає 468 946 грн 12 коп (том 1, а. с. 8-).
		 
		Актами № 36, 36/1 здачі-приймання виконаних робіт по обслуговуванню та ремонту автомобіля марки «Лексус ЕС 350» реєстраційний номер                      НОМЕР_2 від 01 лютого 2017 року встановлено, що вартість відновлювальних ремонтних робіт автомобіля становила 76 783 грн (том 1, а. с. 44-45).
		 
		Товарним чеком від 01 лютого 2017 року стверджується, що вказана сума у розмірі 76 783 грн була сплачена ФОП ОСОБА_5 (том 1, а. с. 46).
		 
		Розрахунками вартості запчастин, здійсненими ФОП ОСОБА_6 , стверджується, що загальна вартість запчастин для ремонту становить               234 990 грн 93 коп.
		Квитанціями до прибуткового касових ордерів № 1, 2 від 10 та 24 січня                  2017 року встановлено, що позивач здійснила оплати по розрахункових накладних № 1650, 1635 від 10 та 24 січня 2017 року у сумі                                      274 990 грн 92 коп (том 1, а. с. 47-50).
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного                      у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог                              і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону судові рішення в оскаржуваній частині не відповідають.
		 
		Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право                   в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт З частини другої статті 11 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).
		 
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8 та 9 частини другої статті 16 ЦК України).
		 
		Положеннями частини першої статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
		 
		Відповідно до частин другої, п`ятої статті 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		 
		Згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня            2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
		 
		З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті            1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.
		 
		Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		 
		Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України              від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Згідно роз`яснень, наданих у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 районний суд, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, зокрема, в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача майнової шкоди, завданої автомобілю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та моральної шкоди. 
		При цьому суди вважали, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню, зокрема, положення частини першої статті 1172 ЦК України,   у якій зазначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов`язків.
		 
		Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильних висновків про задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача майнової шкоди, завданої автомобілю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та моральної шкоди, оскільки наявні матеріали справи не містять підтвердження наявності трудових відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . 
		При цьому доводи ОСОБА_2 про те, що він не перебував та не перебуває у трудових відносинах з ОСОБА_7 не спростовані позивачем та не взяті до уваги судами попередніх інстанцій.
		 
		Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
		 
		Під час розгляду справи судами здійснювалася оцінка поданого                  ОСОБА_2 договору позички транспортного засобу, укладеного                      15 листопада 2016 року між ним та ОСОБА_3 у простій письмовій формі. Суди дійшли висновку про нікчемність вказаного договору позички та вважали, що майнову шкоду слід стягувати саме з власника автомобіля «Мерседес».
		Встановлюючи нікчемність договору позички транспортного засобу                 від 15 листопада 2016 року, суди вийшли за межі позовних вимог, та надали оцінку та правову кваліфікацію документу, який ніким не оспорювався,                    а був наданий стороною відповідача на підтвердження наявності у нього волевиявлення на користування його власністю (транспортним засобом) ОСОБА_3 .
		Крім того, судами неправильно застосовано положення частини другої статті 827 ЦК України, оскільки договір позички наземного самохідного транспортного засобу, у якому хоча б одна сторона є фізичною особою,                не підлягає нотаріальному посвідченню.
		 
		Також висновки судів попередніх інстанцій є неправильними, оскільки власник автомобіля є зобов`язаною особою та несе відповідальність перед потерпілим за завдану джерелом підвищеної небезпеки шкоду у випадку, якщо в момент дорожньо-транспортної пригоди він керував транспортним засобом (тобто є заподіювачем шкоди) або у випадку, передбаченому частиною першою статті 1172 ЦК України. 
		 
		Наявність реєстраційних документів на автомобіль марки «Мерседес»                    у ОСОБА_3 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди свідчить про надання згоди ОСОБА_2 на володіння транспортним засобом ОСОБА_3 . Отже, останній володів транспортним засобом на правовій підставі, тобто за згодою власника.
		 
		Відповідальність за відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, на підставі положень частини другої статті 1187 ЦК України покладено на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 
		Оскільки ОСОБА_2 є власником транспортного засобу, в момент дорожньо-транспортної пригоди ним не володів, отже, він не є зобов`язаною особою за відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 .
		З огляду на зазначене, ОСОБА_3 є зобов`язаною особою з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди саме він на правовій підставі володів транспортним засобом.
		 
		Ураховуючи, що позов пред`явлено, зокрема, до ОСОБА_2 , який не несе відповідальність за відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 слід відмовити.
		 
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Оскільки обставини справи судами попередніх інстанцій були встановлені              в достатньому для ухвалення рішення у справі обсязі, немає необхідності для встановлення нових обставин, збирання нових або здійснення переоцінки доказів, проте судами попередніх інстанцій було ухвалено судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
		 
		Щодо судових витрат 
		 
		Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Відповідно до положень підпунктів б), в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, з нового розподілу судових витрат, понесених                       у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення;  із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 було сплачено судовий збір             у розмірі 4 076,62 грн, що підтверджується квитанцією від 08 жовтня                     2019 року № 3 (том 2, а. с. 137). За подання касаційної скарги ОСОБА_2 було сплачено 5 435,48 грн судового збору, що підтверджується наявною                 у матеріалах справи квитанцією від 21 жовтня 2020 року. Відтак, судові витрати у розмірі 9 512,10 грн підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , оскільки колегія суддів задовольняє його касаційну скаргу.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
		 
		Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 вересня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня              2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 9 512 (дев`ять тисяч п`ятсот дванадцять) гривень                    10 копійок.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий     Судді:Д. Д. Луспеник     Б. І. Гулько     Г. В. Коломієць     Р. А. Лідовець     Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...