Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 497/1601/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2021.
Дата набрання законної сили: 23.03.2021
Номер судового провадження: 51-4723км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018160270000345

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України 
		23 березня 2021 року
		м. Київ
		справа № 497/1601/18
		провадження № 51-4723 км 20
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: 
		головуючого    ОСОБА_1 ,
		суддів    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , 
		прокурора    ОСОБА_5 ,
		засудженого ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		а також в режимі відеоконференції:
		засудженого  ОСОБА_8 , 
		захисника  ОСОБА_9 ,
		потерпілої ОСОБА_10 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 липня 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 липня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018160270000345, за обвинуваченням
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі  КК);
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Кубей Болградського району Одеської області, жителя АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Болградського районного суду Одеської області 
		від 18 червня 2012 року за ч. 2 ст. 185 КК до двох років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки,
		у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 липня 2019року ОСОБА_8 та ОСОБА_6 засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК кожного до покарання у виді позбавлення волі на строк чотирнадцять років шість місяців.
		Ухвалено строк відбування ОСОБА_8 та ОСОБА_6 покарання обчислювати з 5 липня 2018 року.
		Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 липня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_6 змінено, виключено з його мотивувальної частини посилання на обставини, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_6 ,  вчинення злочину групою осіб, тяжкі наслідки від злочину. Доповнено мотивувальну частину вироку обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 ,  рецидив злочину.В решті вирок залишено без змін. 
		Згідно з вироком ОСОБА_8 та ОСОБА_6 засуджено за умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, за таких обставин, встановлених судом.
		Так, 4 липня 2018 року приблизно о 12-й годині ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 вживали алкогольні напої у кафе «Левада» по вул. Болгарських ополченців у м. Болграді Одеської області. Під час вживання алкоголю між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 на ґрунті ревнощів виникла сварка, яка того ж дня приблизно о 17-й годині була продовжена біля магазину «Продукти» по вул.Варненській, 54 м. Болграда. 
		Бажаючи продовжити сварку поза уваги сторонніх осіб, ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, виїхали на автомобілі «ВАЗ 2104», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 за межі міста Болграда.
		Під час руху по ґрунтовій дорозі на південно-східній окраїні міста Болграда біля міського сміттєвого звалища між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 була продовжена сварка. Після зупинки автомобіля ОСОБА_8 , діючи з особистих неприязних відносин, завдав ОСОБА_11 численні (не менш п`яти) ударів кулаками в обличчя, після чого вивів його з автомобіля та наніс потерпілому ще численні (не менш п`яти) удари кулаками та ногами по обличчю та тілу. ОСОБА_6 також приєднався до нанесення ударів ОСОБА_11 , завдавши останньому численні (не менш п`яти) удари кулаками та ногами по обличчю та тілу. Від отриманої сукупності ударів потерпілий втратив свідомість та впав на узбіччя дороги. 
		У подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , діючи з мотивів особистих неприязних відносин до потерпілого, що виникли під час сварки у зв`язку з висловлюваннями ОСОБА_11 до обох, які вони вважали образливими, вступили у змову між собою, спрямовану на протиправне позбавлення життя ОСОБА_11 .
		Діючи зі спільним умислом на протиправне позбавлення життя потерпілого, ОСОБА_8 завдав ОСОБА_11 численні (не менш п`яти) удари металевим балонним ключем по голові, а ОСОБА_6 наніс останньому численні (не менш дев`яти) удари металевим ломиком та не менш двох ударів молотком по голові ОСОБА_11 , в результаті чого потерпілий від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події.
		Бажаючи сховати сліди злочину та знищити тіло ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 перенесли тіло у канаву біля вказаної дороги. В подальшому ОСОБА_6 набрав з паливної системи автомобіля у пластикову пляшку бензин, яким полили тіло загиблого та підпалили. Після чого вони залишили місце події, спільно прослідували до водосховища колишнього військового полігону, що знаходиться між містом Болград та селом АДРЕСА_3 , де сховали у воді свою одежу та предмети (металевий ломик, балонний ключ та молоток), якими наносили удари ОСОБА_11 .
		 
		Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали 
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 проситьухвалу апеляційного суду щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Водночас засуджений оскажує вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильну кваліфікацію його дій та порушення вимог КПК. Стверджує, що судами не було взято до уваги показання  ОСОБА_8 про вчинення злочину лише останнім та про непричетність ОСОБА_6 до скоєння умисного вбивства. На думку засудженого, докази, які покладено в основу вироку, є недостатніми для визнання його винуватим. При цьому вважає, що сторона обвинувачення не надала належні докази на підтвердження того, що він мав мету та керувався мотивом заподіяти потерпілому смерть. Крім того, вказує на те, що суд обґрунтував свої висновки про його винуватість на неправдивих показаннях свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а також взяв до уваги показання обвинувачених на досудовому розслідуванні, а не ті, які вони давали безпосередньо в судовому засіданні. На думку ОСОБА_6 , суд безпідставно відкинув доводи обвинувачених про те, що потерпілий заподіяв ОСОБА_8 тілесні ушкодження. Вважає висновок експертизи № 1551-Х/1087Д помилковим та вказує на фальсифікацію об`єкта дослідження. Посилається на те, що він є носієм III групи крові, а не IV групи, як зазначено у висновку цієї експертизи.
		Захисник ОСОБА_9 просить судові рішення щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, порушення вимог процесуального та матеріального права. Вважає, що суд неправильно виклав у вироку анкетні дані ОСОБА_8 та відобразив його показання не в повній мірі, вибірково на власний розсуд. На думку захисника, рішення судів ґрунтуються на припущеннях. Стверджує, що ОСОБА_8 вчинив злочин самостійно, а не в групі з ОСОБА_6 . На думку захисника, дії ОСОБА_8 мають бути кваліфіковано за ст. 118 КК, оскільки той вчинив вбивство потерпілого при перевищенні меж необхідної оборони. Вважає, що для проведення дослідження, результатом якого є висновок експертизи № 1551-Х/1087Д, було надано пластикову пляшку, що до цього кримінального провадження не має відношення. Посилається на порушення судом принципу безпосередності дослідження доказів, змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів. Крім того, вказує на невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Засуджений ОСОБА_6 і ОСОБА_8 та захисники ОСОБА_7 і ОСОБА_9 підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити.
		Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційні скарги необґрунтованими та просила судові рішення залишити без зміни.
		Потерпіла ОСОБА_10 заперечувала щодо задоволення касаційних скарг.
		 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, доводи засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_9 , потерпілої ОСОБА_10 та прокурора ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково на таких підставах.
		Згідно зі ст. 433 КПК Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин 
		У п.1 ч. 1, ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412  414 цього Кодексу.
		Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК). 
		Відповідно до ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція) кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесення йому вироку.
		Наведені положення Протоколу узгоджуються з вимогами КПК щодо права на справедливий судовий розгляд, змагальності сторін, безпосередності дослідження доказів, їх допустимості. Кожний випадок порушення цих положень є порушенням права особи на справедливий суд у розумінні ст. 6 Конвенції, а відтак й істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
		З огляду на положення ч. 1 ст. 409 КПК суд апеляційної інстанції переглядає в апеляційному порядку законність та обґрунтованість судового рішення місцевого суду і надає сторонам кримінального провадження можливість перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції.
		Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Також зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам 
		ст. 419 КПК.
		Виходячи з положень указаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані у ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення  підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, пославшись на відповідну норму права.
		Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що на вирок місцевого суду  ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_14 , захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.
		Обвинувачений та захисник ОСОБА_14 вказували на те, що ОСОБА_6 непричетний до вчинення умисного вбивства потерпілого, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 396 КК. Вважали, що вирок ґрунтується на припущеннях. Посилались на порушення вимог КПК та обґрунтовували свої вимоги відповідними доводами.
		Захисник ОСОБА_9  вказував на відсутність доказів винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину в співучасті з  ОСОБА_6 , зазначаючи, що його підзахисний скоїв умисне вбивствоОСОБА_11 самостійно. На думку захисника, дії ОСОБА_8 мали би бути кваліфіковані за ст. 118 КК, оскільки той діяв у стані необхідної оборони, викликаної неправомірними діями потерпілого, але перевищив її межи. Також вказував про неправильне відображення у вироку показань обвинуваченого та анкетних даних.
		Однак, переглядаючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 та  ОСОБА_8 в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції в повній мірі не перевірив доводи апеляційних скарг, не дав на них вичерпних відповідей, зокрема, щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а також не зазначив належних мотивів, з яких він виходив при постановленні ухвали.
		При цьому апеляційний суд формально перевірив доводи захисника ОСОБА_14 та обвинуваченого ОСОБА_6 , які вказували про непричетність останнього до вчинення умисного вбивства ОСОБА_11 , оцінив їх критично, обмежившись лише фразою, що невизнання обвинуваченим своєї провини розцінюється як намагання ухилитися від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
		Водночас, ухвала апеляційного суду не містить жодних мотивів, з яких визнано необґрунтованими доводи ОСОБА_6 та його захисника про те, що відповідно до показань свідків, допитаних в суді, конфлікт був між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 . Без належної відповіді залишись і доводи захисника ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_8 діяв у стані необхідної оборони, викликаної неправомірними діями ОСОБА_11 .
		Також апеляційний суд в ухвалі лише зазначив, що вина обвинувачених у вчиненні злочину підтверджується певними доказами, зокрема, даними протоколу огляду місця події від 4 липня 2018 року та висновку комісійної судово-імунологічної та трасологічної експертизи речових доказів № 1551-Х/1087Д від 28 серпня 2018року, згідно з якими на поверхні пластикової плашки об`ємом 2 літра з залишками пального, вилученої під час огляду місця події, виявлено піт з антигенами А та В системи АВО, які характерні для групи крові АВ (ІV). За умови змішування слідів поту на пляшці їх походження можливе від підозрюваного ОСОБА_6 .
		Разом із тим, апеляційним судом не дано жодних відповідей на доводи обвинуваченого та захисника, які вважали, що для проведення експертизи №1551-Х/1087Д було надано іншу пластикову пляшку, що до цього кримінального провадження відношення немає;кров ОСОБА_6 не відноситься до IV групи, а також відсутній протокол відбору його біологічних зразків.
		Крім того, зазначивши в ухвалі вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_14 про визнання певних доказів недопустимими, апеляційний суд вказані доводи по суті не перевірив.
		Також обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_14 посилалися на порушення вимог закону щодо безпосередності дослідження доказів, принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів. При цьому вони вказували на те, що суд взяв до уваги лише письмові докази та показання обвинувачених, які вони давали під час досудового розслідування, а не безпосередньо в судовому засіданні.
		На вищенаведені доводи апеляційний суд не дав жодних відповідей, натомість в ухвалі перелічив ті ж самі докази, якими суд першої інстанції обґрунтував свій вирок. 
		До того ж, апеляційний суд послався в якості доказу на письмову заяву  ОСОБА_6 від 5 липня 2018 року, надану ним на досудовому розслідуванні, чим залишив поза увагою вимоги ч. 4 ст. 95 КПК, які зобов`язують суд обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
		Також апеляційний суд указав на протокол затримання ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК, зазначивши, що під час затримання останній надав власноручно пояснення та визнав свою провину в скоєнні вбивства ОСОБА_11 .
		Поряд з тим, апеляційний суд не звернув уваги й на те, що суд першої інстанції послався на змістпротоколів слідчих експериментів за участю ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , але оцінив їх як показання, зазначивши, що під час проведення цих слідчих дій свідчення кожного з обвинувачених про обставини скоєння злочину співпадають з фактичними обставинами справи. Однак, показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК.
		Крім того, в ухвалі наведено зміст вимог апеляційної скарги та доводи захисника ОСОБА_9 , зокрема, про неправильну кваліфікацію дій  ОСОБА_8 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК, про неправильне викладення у вироку анкетних даних обвинуваченого та вибіркове відображення його показань, але жодних відповідей на ці доводи апеляційним судом не надано.
		Отже, апеляційний суд усупереч вимогам статей 94, 370, 419 КПКналежно не перевірив і не проаналізував усіх доводів апеляційних скарг обвинуваченого  ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_14 та  ОСОБА_9 , не дав на них вичерпних відповідей та не зазначив належних мотивів, з яких він виходив при постановленні ухвали.
		Наведені порушення є істотними і такими, що могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Таким чином, ухвала апеляційного суду щодо  ОСОБА_8 та ОСОБА_6 підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
		При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене в цій постанові, перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, оцінити докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність  з точки зору достатності та взаємозв`язку, а за наявності для цього підстав  шляхом повторного дослідження обставин кримінального провадження, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		у х в а л и в:
		Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8 задовольнити частково.
		Ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 липня 2020 року щодо ОСОБА_8 та  ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...