Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 703/1992/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2021.
Дата набрання законної сили: 24.03.2021
Номер судового провадження: 51-5824км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017250230000526

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		24 березня 2021 року
		м. Київ
		справа № 703/1992/17
		провадження № 51-5824км20 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду 
		у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		потерпілої  ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		засудженого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2020 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року стосовно
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Плоске Смілянського району Черкаської області, пенсіонера, який має інвалідність 3-ї групи, учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя того АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		засудженого за вчинення злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2020 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 
		ст. 115 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.
		Ухвалено зарахувати строк попереднього ув`язнення з 09 квітня 2017 року по 06 травня 2020 року включно на підставі ч. 5 ст. 72 КК з розрахунку одному дню попереднього ув`язнення відповідають два дні позбавлення волі.
		Запобіжний захід стосовно ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено без змін у виді тримання під вартою.
		Ухвалено стягнути з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 2786 грн та моральну шкоду  500 000 грн, а на користь потерпілої ОСОБА_9  матеріальну шкоду в сумі 21 166, 30 грн 
		та моральну шкоду  500 000 грн.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
		За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він 
		11 березня 2017 року близько 18:30, перебуваючи в будинку за місцем свого мешкання в АДРЕСА_2 ), під час сварки зі своєю співмешканкою ОСОБА_10 , виниклої на ґрунті раптових ревнощів, умисно, з метою заподіяння смерті, усвідомлюючи, що завдає ОСОБА_10 особливих страждань, облив бензином та підпалив її. Внаслідок цього остання отримала тілесні ушкодження у вигляді опіків полум`ям голови, шиї, тулуба, сідниць та кінцівок 2-3 ступеня площею 80 % поверхні тіла, що ускладнилося опіковим шоком. Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 
		15 березня 2017 року № 03-01/236 заподіяні потерпілій тілесні ушкодження належать 
		за ознакою небезпеки для життя до тяжких і стали причиною її смерті, яка настала 
		о 23 год 13 березня 2017 року.
		Черкаський апеляційний суд ухвалою від 27 серпня 2020 року вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2020 року щодо ОСОБА_8 залишив 
		без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 
		 без задоволення.
		Цією ухвалою також постановлено зарахувати засудженому ОСОБА_8 
		на підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) у строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення 
		з 07 травня по 27 серпня 2020 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Вимоги й узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі захисник, вказуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про зміну вироку місцевого суду від 06 травня 
		2020 року та ухвали апеляційного суду від 27 серпня 2020 року, а саме просить перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з п. 4 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 КК 
		та призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 121 цього Кодексу. 
		При цьому зазначає, що умисел ОСОБА_8 на умисне вбивство потерпілої 
		не доведений, його подальша поведінка свідчить про те, що він не мав наміру вбивати потерпілу, оскільки йому нічого не перешкоджало вчинити її вбивство, а навпаки гасив 
		на ній вогонь, унаслідок чого також отримав опіки рук. У зв`язку з цим захисник вважає, що в діях засудженого відсутній умисел на умисне вбивство, мета і мотив цього злочину. При цьому вказує на однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам. Зазначає, що загорання виникло внаслідок його необережного поводження з вогнем, а умислу на заподіяння смерті потерпілої 
		у ОСОБА_8 не було. Тому його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК. 
		Також захисник просить змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині стягнення із засудженого грошових коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_9 . Вказує, що потерпілі не надали судам жодного доказу стосовно суми завданої їм моральної шкоди та, зокрема, не зробили експертизи визначення розміру моральної шкоди, а суди, частково задовольнивши цивільні позови потерпілих, свого рішення не мотивували, не навели достатніх підстав, з яких дійшли висновку про часткове задоволення вимог потерпілих щодо відшкодування розміру моральної шкоди, яка підлягала стягненню на їх користь. 
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні в режимі відеоконференції захисник ОСОБА_7 підтримав подану ним касаційну скаргу. Посилався на недоведеність винуватості ОСОБА_8 поза розумним сумнівом.
		Засуджений ОСОБА_8 підтримав касаційну скаргу свого захисника та просив 
		її задовольнити.
		У судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника, вказуючи на правильність кримінально-правової кваліфікації дій засудженого судами першої та апеляційної інстанцій, а також обґрунтоване визначення суми моральної шкоди, завданої потерпілим.
		Потерпіла ОСОБА_6 направила до Суду заперечення на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в яких зазначила про законність та обґрунтованість ухвалених рішень судами першої та апеляційної інстанцій. Свою позицію мотивує тим, що доводи касаційної скарги захисника про необхідність перекваліфікації дій засудженого на ч. 2 
		ст. 121 КК є неспроможними, а винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК доведена належними та допустимими доказами. Також зазначає щодо обґрунтованості рішень місцевого та апеляційного судів у частині стягнення грошових коштів із засудженого у рахунок відшкодування матеріальної 
		та моральної шкоди.
		Крім того, потерпіла ОСОБА_6 безпосередньо в судовому засіданні заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника та підтримала позицію, викладену у своїх письмових запереченнях.
		Інші учасники в судове засідання не з`явилися, клопотань про забезпечення їх участі 
		у касаційному розгляді або відкладення касаційного розгляду не подали.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, позицію захисника ОСОБА_7 , засудженого ОСОБА_8 , прокурора ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6 , вивчивши доводи, викладені у касаційній скарзі захисника та запереченнях потерпілої ОСОБА_6 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, 
		що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Згідно із ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій 
		у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального 
		та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені 
		в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).
		Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення 
		та особі засудженого.
		Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить із установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
		Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірності фактичних обставин кримінального провадження, як про це ставить питання у касаційній скарзі захисник  ОСОБА_7 .
		З урахуванням статей 433 та 438 КПК Верховний Суд позбавлений можливості встановлювати обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.
		За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим 
		і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно 
		з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		У свою чергу, положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ 
		з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів 
		 з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Оцінка доказів, як вбачається зі ст. 94 КПК, є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.
		Свій висновок щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, суд першої інстанції належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону і в сукупності визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку. Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_8 
		за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК є правильною. Вирок у цій частині відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		Апеляційний розгляд згідно з ч. 1 ст. 405 КПК здійснюється за правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 
		31 КПК.
		Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції 
		в межах апеляційної скарги. 
		Ухвала апеляційного суду це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою 
		і вмотивованою.
		Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
		Відповідно до ч. 2 цієї статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції під час перегляду вироку суду першої інстанції дотримався.
		Суд апеляційної інстанції установив, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
		Колегія суддів суду апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження 
		в межах поданих апеляційних скарг захисника та засудженого, зазначила, 
		що, незважаючи на часткове визнання ОСОБА_8 своєї винуватості 
		у пред`явленому йому обвинуваченні, його винуватість у вчиненні умисного вбивства, тобто умисному протиправному заподіянні смерті потерпілій ОСОБА_10 , вчиненому 
		з особливою жорстокістю, підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні судом першої інстанції та наведеними у вироку доказами.
		У зв`язку з викладеним колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції 
		про доведеність винуватості ОСОБА_8 у скоєнні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, за обставин, наведених у вироку, а тому дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг захисника та засудженого. 
		Зокрема, колегія суддів зазначила, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, підтверджені сукупністю зібраних, перевірених та належно оцінених судом першої інстанції доказів, 
		а саме даними у місцевому суді показаннями: потерпілої ОСОБА_9 , яка пояснила, 
		що її дочка ОСОБА_10 проживала із ОСОБА_8 у цивільному шлюбі. Напередодні події вона бачила пляшку місткістю близько 2 л із бензином у літній кухні домоволодіння. В суботу їй зателефонувала сусідка ОСОБА_11 та повідомила, що доньку забрали в лікарню, оскільки ОСОБА_8 облив її бензином. Також показала, що ОСОБА_8 часто зловживав алкогольними напоями і, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, бив її дочку, погрожував убивством, раніше підпалював двері в її будинку; потерпілої ОСОБА_6 , згідно з якими вона від бабусі дізналася, що її мати ОСОБА_10 перебуває 
		в реанімації. Зі слів матері знала, що ОСОБА_8 знущався з неї, в стані алкогольного сп`яніння підпалював двері, кидав запалений папір у вікна; свідка ОСОБА_12  сусідки ОСОБА_8 та ОСОБА_10 11 березня 2017 року вона через вікно власного будинку побачила, що в будинку АДРЕСА_2 горить людина. Підбігла до дверей цього будинку, але вони були зачиненими. Через двері чула крики ОСОБА_13 і ОСОБА_14 . Потім двері відчинилися і з будинку вибігли останні. ОСОБА_8 кричав, що необхідно викликати швидку. ОСОБА_10 була лише в плавках і носках, волосся було поплавлене. За порадою лікаря вона обливала ОСОБА_10 водою. На її запитання ОСОБА_8 пояснив, що потерпіла добалакалась і він її підпалив, а коли згадав про двох дітей, то почав її гасити і зривати з неї одяг. ОСОБА_10 забрала швидка допомога, 
		а ОСОБА_8 залишився чекати поліцію, він перебував у стані алкогольного сп`яніння, але не дочекався та втік. Кран із водою в будинку потерпілої був зірваний, тому воду вона набирала з колодязя; свідка ОСОБА_15  фельдшера ШМД. Згідно з її показаннями 11 березня 2017 року, приїхавши за викликом, вона побачила у дворі будинку обгорілу жінку, біля якої перебував чоловік. На запитання, що сталося, жінка відповіла, що чоловік облив її бензином та підпалив, а потім намагався загасити. Жінку вони госпіталізували до лікарні.
		Крім наведених показань, винуватість засудженого обґрунтовано сукупністю інших доказів, зокрема фактичними даними, що містяться: 
		- у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11 березня 2017 року, згідно з яким ОСОБА_9 повідомила, що 11 березня 2017 року близько 
		19:00 у АДРЕСА_2 ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження;
		- рапорті від 11 березня 2017 року про виявлення кримінального правопорушення. 
		За рапортом до ЧЧ Смілянського ВП надійшли повідомлення від ОСОБА_16 про те, 
		що в АДРЕСА_2 швидка допомога забрала жінку на ім`я ОСОБА_17 
		з тілесними ушкодженнями у вигляді опіку тіла, та від медсестри Смілянської міської лікарні про те, що до лікарні із тілесними ушкодженнями доставлена ОСОБА_10 ;
		- рапорті про виявлення кримінального правопорушення від 13 березня 2017 року, за яким до ЧЧ Смілянського ВП надійшло повідомлення від невідомої особи про те, що в готелі «Етуаль» перебуває чоловік з опіками на руках, можливо причетний до підпалу, де надалі був виявлений ОСОБА_8 ;
		- рапорті про виявлення кримінального правопорушення від 14 березня 2017 року, згідно з яким до ЧЧ Смілянського ВП надійшло повідомлення від медсестри опікового відділення 1-ої міської лікарні м. Черкаси про те, що у цьому відділенні померла ОСОБА_10 ;
		- довідці Смілянської міської лікарні від 11 березня 2017 року, у якій зазначено, 
		що 11 березня 2017 року до цього закладу за медичною допомогою звернулася 
		ОСОБА_10 , та якій поставлено діагноз «термічний опік полум`ям голови, шиї тулуба, 
		обох верхніх та нижніх кінцівок до 80%»;
		- протоколі огляду місця події від 11 березня 2017 року і таблиць до нього, відповідно 
		до якого в будинку ОСОБА_10 по АДРЕСА_2 виявлено та вилучено залишки обгорілого одягу, сліди пожежі, запальничку, нафтопродукти у каністрі, посвідчення ліквідатора на ЧАЕС на ім`я ОСОБА_8 , сліди низу взуття, сліди папілярних узорів;
		- акті про пожежу від 11 березня 2017 року, в якому зафіксовано факт пожежі у будинку по АДРЕСА_2 о 18:30. Причина пожежі  підпал ОСОБА_8 ;
		- довідці Смілянської міської лікарні від 14 березня 2017 року № 1600, виданій ОСОБА_8 , який з 13 березня 2017 року перебував у цьому лікувальному закладі з діагнозом «термічний опік полум`ям обох кистей та обох передпліч, площею близько 8%»;
		- виписному епікризі № 2742 на ОСОБА_8 , виданому Першою Черкаською міською лікарнею, згідно з яким ОСОБА_8 перебував у цьому закладі з 14 березня по 07 квітня 2017 року з діагнозом «опік полум`ям обох верхніх кінцівок»;
		- висновку судово-медичної експертизи від 15 березня 2017 року № 03-01/236, за яким причиною смерті ОСОБА_10 є опік полум`ям голови, шиї, тулуба, сідниць та кінцівок 
		2-3 ступеня площею 80% поверхні тіла, який ускладнився опіковим шоком. Ці тілесні ушкодження утворилися внаслідок дії полум`я та належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя;
		- протоколі обшуку домоволодіння ОСОБА_10 від 01 квітня 2017 року та фототаблицях до нього, з яких вбачається, що на території домоволодіння по 
		АДРЕСА_2 у металевому контейнері виявлено пластикову пляшку ємкістю 3 л, 
		яка приблизно на 1/5 заповнена рідиною жовтого кольору, схожою на бензин;
		- висновку судової експертизи нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів від 
		17 травня 2017 року і таблицях до нього, відповідно до яких на залишках обгорілого одягу та футболці, вилучених у ході огляду місця події від 11 березня 2017 року в домоволодінні ОСОБА_10 по АДРЕСА_2 , виявлено сліди зміненого світлого нафтопродукту;
		- висновку судово-психіатричного експерта від 04 травня 2017 року № 178, за яким 
		на час скоєння інкримінованих йому дій і на теперішній час ОСОБА_8 
		ознак будь-якого хронічного психічного захворювання, недоумства, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки не виявляв і не виявляє. 
		На вказаний період часу і на теперішній не позбавлений здатності усвідомлювати 
		власні дії та керувати ними. Застосування будь-яких заходів медичного характеру 
		не потребує.
		Сукупність наведених доказів, що були безпосередньо досліджені судом першої інстанції, є достатньою та підтверджує правильність висновків місцевого суду, з якими погодився апеляційний суд, стосовно доведеності винуватості ОСОБА_8 в умисному вбивстві ОСОБА_10 , вчиненому з особливою жорстокістю. Ці докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо належності, допустимості, достовірності.
		Апеляційний розгляд справи проведено без істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які вплинули чи могли вплинути на законність ухваленого рішення.
		В оскаржених судових рішеннях проаналізовано та оцінено всі розглянуті 
		в судовому засіданні докази у їх сукупності, дії ОСОБА_8 як вчинення 
		злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, а саме як умисне протиправне заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_10 , вчинене з особливою жорстокістю, кваліфіковано правильно. Ставити під сумнів юридичну оцінку злочинних дій засудженого колегія суддів підстав не має.
		Суд апеляційної інстанції з дотриманням положень ст. 405 КПК розглянув апеляційні скарги захисника та засудженого і дійшов правильного висновку, що вирок місцевого суду в частині доведення винуватості у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 
		ст. 115 КК, а також розмір відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим. З такими висновками погоджується і суд касаційної інстанції. 
		Доводи касаційної скарги захисника про те, що ОСОБА_8 не мав умислу 
		на вбивство потерпілої, а тому його дії необхідно кваліфікувати за ст. ч. 2 ст. 121 КК, 
		є необґрунтованими.
		Так, ч. 1 ст. 115 КК передбачає відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
		В свою чергу, частина 2 статті 121 КК передбачає відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
		При цьому згідно з усталеною правозастосовною практикою (постанова Верховного 
		Суду України, ухвалена у справі 5-24кс15; постанови Касаційного кримінального 
		суду Верховного Суду, ухвалені у провадженнях № 51-313км17, № 51-4716км18, 
		№51-7637км18, № 51-1269км18, № 51-2031км18; постанова Великої Палати Верховного Суду, ухвалена у провадженні № 13-32кс18), у тому числі відповідно до орієнтирів, наведених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року 
		№ 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», основним критерієм є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: 
		при умисному вбивстві на відміну від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, 
		яке спричинило смерть потерпілого, її настання охоплюється умислом винного; 
		якщо винний діяв із умислом на вбивство, тривалість часу, що минув із моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину 
		як умисного вбивства значення не має.
		З юридичної точки зору для відмежування умисного вбивства (ч. 1 ст. 115 КК) 
		від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), беруться до уваги докази щодо змісту та спрямованості умислу винного. Питання про умисел вирішується з урахуванням усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, і його способу, знаряддя злочину, 
		кількості, характеру та локалізації заподіяних тілесних ушкоджень та причин припинення посягання. 
		А, як вбачається з матеріалів справи, засуджений умисно облив потерпілу ОСОБА_10 бензином і підпалив її, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя 
		в момент заподіяння, в результаті цих дій 13 березня 2017 року настала її смерть. 
		При цьому ОСОБА_10 зазнала особливих страждань та відчувала нестерпний біль.
		Таким чином, про спрямування умислу ОСОБА_8 саме на умисне вбивство потерпілої з особливою жорстокістю свідчить, зокрема спосіб вчинення злочину 
		 умисний підпал потерпілої, засіб його вчинення (бензин), взаємовідносини між засудженим та потерпілою.
		Крім того, доводи в касаційній скарзі про необхідність перекваліфікації дій 
		ОСОБА_8 з п. 4 ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК були предметом перевірки апеляційного суду, який цілком обґрунтовано та правомірно зазначив, що намагання ОСОБА_8 допомогти потерпілій, а саме загасити полум`я, вказує на усвідомлення засудженим протиправності своїх дій та наслідків, які можуть настати у виді смерті потерпілої, однак не свідчать про його намір завдати потерпілій лише тяжких тілесних ушкоджень.
		Отже, колегія суддів погоджується з тим, що сам факт тушіння вогню на потерпілій 
		не спростовує висновків про умисність дій ОСОБА_8 на заподіяння смерті ОСОБА_10 , вчинене з особливою жорстокістю, а тому не може бути підставою для перекваліфікації його дій на ч. 2 ст. 121 КК.
		Ураховуючи сукупність указаних обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що ОСОБА_8 цілеспрямовано обливши бензином 
		ОСОБА_10 та підпаливши її, не міг не усвідомлювати суспільно небезпечного характеру своїх дій, передбачав його наслідки і свідомо допускав настання саме смерті потерпілої, тобто мав непрямий умисел (ч. 3 ст. 24 КК) на вбивство.
		Покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років призначене ОСОБА_8 
		з урахуванням вимог ст. 65 КК, а саме ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом`якшують покарання та відсутності обставин, що його обтяжують, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
		Стосовно доводів у касаційній скарзі захисника про неправильне вирішення судами першої та апеляційної інстанцій питання щодо стягнення моральної шкоди на користь потерпілих, колегія суддів дійшла такого висновку.
		Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням 
		за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. 
		Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку 
		з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Водночас згідно з положеннями ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України саме судом визначається розмір грошового відшкодування моральної шкоди. При цьому законодавець встановлює лише загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні цього питання: залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; 
		з урахуванням вимог розумності і справедливості.
		Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, саме цими нормами і керувалися суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо цивільного позову. 
		Визначаючи розмір моральної шкоди, яку слід стягнути із ОСОБА_8 на користь потерпілих, місцевий суд урахував, що останнім з вини засудженого завдано моральних страждань через непоправну втрату близької людини  дочки і матері, та дійшов висновку про відшкодування моральної шкоди, меншої ніж вони оцінили, і встановив 
		на вимогах розумності та справедливості такий її розмір: ОСОБА_6 
		 500 000 грн, ОСОБА_9  500 000 грн.
		Апеляційний суд, перевіряючи доводи сторони захисту щодо необґрунтовано великого розміру стягнення моральної шкоди, що виходячи із засад розумності і справедливості, характеру та глибини фізичних і душевних страждань потерпілих ОСОБА_6 
		і ОСОБА_9 , яких вони зазнали внаслідок непоправної втрати близької людини 
		 матері та доньки, перебування в депресивному стані внаслідок пережитого стресу, порушення нормального укладу життя як самих потерпілих, так і їх рідних, колегія 
		суддів дійшла висновку, що розмір моральної шкоди, заподіяної потерпілим 
		унаслідок протиправних дій ОСОБА_8 , у сумі по 500 000 грн кожній визначений правильно.
		Верховний Суд погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій. При цьому засади розумності, виваженості та справедливості судами було дотримано. 
		Отже, твердження захисника про те, що потерпілі не надали суду жодного доказу, яка сума еквівалентна завданій їм моральній шкоді, та, зокрема, не зробили експертизи визначення розміру моральної шкоди, є також неспроможними, оскільки з урахуванням принципів розумності та справедливості рішення судів обох інстанцій у цій частині належним чином умотивовано та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		Інші доводи захисника стосовно оцінки фактичних обставин та дослідження доказів Суд не бере до уваги, оскільки вони не є предметом касаційного розгляду відповідно 
		до положень ч. 1 ст. 433 КПК.
		Наведені в касаційній скарзі захисника мотиви щодо незгоди із судовими рішеннями в частині правильності кваліфікації дій засудженого за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, а також 
		із наданою судами оцінкою окремих доказів не спростовують правильності висновків судів і не містять переконливих доводів, які би дозволили Суду дійти висновку 
		про ухвалення рішень з істотними порушеннями норм права, які можуть поставити під сумнів їх законність.
		Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачено 
		ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне 
		й обґрунтоване судове рішення, у тому числі й тих, на які вказував захисник у своїй касаційній скарзі, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, Суд не встановив.
		 
		Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2020 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року залишити без зміни, 
		а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8  без задоволення. 
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...