Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/177/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, з них:; рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2021.
Дата набрання законної сили: 18.03.2021
Номер судового провадження: 11-380сап20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                        
		18 березня 2021 року
		м. Київ
		Справа № 9901/177/20
		Провадження № 11-380сап20
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді-доповідача Гриціва М. І., 
		суддів Британчука В. В.,  Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
		за участю:
		секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
		представника Вищої ради правосуддя Цуцкірідзе І. Л.,
		розглянула у судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу  ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 16 червня 2020 року № 1849/0/15-20  «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 березня 2020 року № 725/2дп/15-20 про притягнення судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності», і
		ВСТАНОВИЛА:
		1. Друга Дисциплінарна палата ВРП 11 березня 2020 року ухвалила рішення № 725/2дп/15-20 про притягнення судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до неї дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом місяця.
		Приводом для відкриття дисциплінарного провадження і притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стала скарга ОСОБА_2 від 13 червня 2019 року на поведінку судді під час розгляду справи № 810/2457/18 за його позовом до виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення. 
		Неправомірність дій судді ОСОБА_1 полягала в тому, що вона 01 серпня 2018 року проголосила вступну та резолютивну частину рішення про відмову в задоволенні позову в цій справі та станом на час подання скарги до ВРП (20 червня 2019 року) не надіслала (вручила) повного тексту судового рішення. До дати внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) судового рішення від 01 серпня 2018 року (02 вересня 2019 року) ОСОБА_2 двічі 25 вересня 2018 року та чотири рази 27 березня 2019 року звертався до канцелярії суду із заявами про отримання повного тексту судового рішення. Виокремлював, що ЄДРСР не містить жодних судових рішень, прийнятих судом у цій справі, що позбавляє його права на апеляційне оскарження. 
		Друга Дисциплінарна ВРП палата з`ясувала, що повний текст рішення Київського окружного адміністративного суду, постановлений під головуванням судді ОСОБА_1 01 серпня 2018 року, до ЄДРСР за електронним цифровим підписом судді надіслано 02 вересня 2019 року. Встановила також, що ухвали про відкриття провадження у справі від 18 травня 2018 року та про закриття підготовчого  провадження, призначення справи до судового розгляду від 13 липня 2018 року надіслані до ЄДРСР також 02 вересня 2019 року. 
		За обставин, установлених під час розгляду дисциплінарної справи, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що зволікання з виготовленням мотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення, вчинене внаслідок недбалості через неналежне ставлення до службових обов`язків, є підставами скоєння суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII). 
		Відповідно до частини другої статті 109 Закону № 1402-VIII та частини п`ятої статті 50 України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді Дисциплінарна палата враховувала характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особу судді, ступінь її вини, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. У виборі виду дисциплінарного стягнення притримувалася принципу пропорційності.
		Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що, незважаючи на позитивну характеристику судді ОСОБА_1 , застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII.
		2. ОСОБА_1 не погодилася з рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП  і 20 березня 2020 року звернулася до ВРП зі скаргою на це рішення. Вважає його незаконним і таким, що підлягає скасуванню, а дисциплінарне провадження - закриттю у зв`язку з його безпідставністю.
		За результатами розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 березня 2020 року № 725/2дп/15-20 Рада постановила рішення від 16 червня 2020 року № 1849/0/15-15-20 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 березня 2020 року № 725/2дп/15-20 про притягнення судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - Спірне рішення).
		Рада перевірила встановлені обставини, доводи та аргументи скаржниці, оцінила дії судді ОСОБА_1 та дійшла висновку, що Друга Дисциплінарна палата ВРП правильно встановила у діях цієї судді склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIІI, у виді зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасного надання суддею копії судового рішення для внесення її до ЄДРСР. Доводи скарги визнала такими, що не спростовують висновки Другої Дисциплінарної палати ВРП і не ставлять під обґрунтований сумнів фактичні обставини, на яких вони (висновки) ґрунтуються.
		3. 13 липня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Орлов В. В. звернувся до Верховного Суду зі скаргою на Спірне рішення.
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 02 листопада 2020 року передав справу за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 16 листопада 2020 року відкрила провадження.
		Як убачається з тексту скарги на Спірне рішення, її доводи аналогічні викладеним у скарзі до ВРП на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 11 березня 2020 року № 725/2дп/15-20 і були предметом перегляду та оцінки ВРП. Їхній зміст стисло зводиться до такого.
		Рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП і Спірне рішення не містять посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ця Дисциплінарна палата і ВРП дійшли відповідних висновків. 
		І Друга Дисциплінарна палата ВРП у своєму рішенні, і Рада у Спірному рішенні щодо притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності належно не мотивують порушення права на доступ до правосуддя, оскільки апеляційна скарга позивача була розглянута у передбаченому законом порядку та залишена без задоволення.
		Несвоєчасне надсилання суддею рішення до ЄДРСР зумовлено об`єктивними причинами: відсутністю протягом тривалого часу помічника судді, особливостями роботи комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду». Негативних наслідків від дій судді ОСОБА_1 не настало та не могло настати через відсутність посягань на права і свободи ОСОБА_2 , бо він подав необґрунтований позов до суду. Підтвердженням цього є рішення суду апеляційної інстанції, який залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Дисциплінарна палата і Рада не мали передбачених законом приводів для відкриття дисциплінарного провадження й ухвалення рішення про визнання її винною у вчиненні цього діяння. Однією з причин тривалого невнесення судового рішення до ЄДРСР було надмірне навантаження на суддів Київського окружного адміністративного суду, серед яких навантаження на суддю ОСОБА_1 перевищувало середній показник на кожного суддю цього суду. 
		Крім того, ВРП мала врахувати середні витрати часу на розгляд справ певної категорії, які перебували в провадженні судді ОСОБА_1 , застосувати рекомендовані показники середніх витрат часу на розгляд справ та коефіцієнтів складності справ, затверджених рішенням Ради суддів України від 09 червня 2016 року № 46. 
		З погляду скаржниці, ВРП діяла незаконним та упередженим способом, коли застосовувала метод порівняння навантаження справами суддів Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 та Лапія С. М. , оскільки застосувала суцільний порядок порівняння за відсутності уніфікованих особливостей вирішення справи конкретним суддею у співставленні із середнім показником по суду. 
		Необ`єктивність у визначенні показників навантаження справами на суддю ОСОБА_1 на момент прийняття нею рішення у справі № 810/2457/18 дає підстави стверджувати про незаконність Спірного рішення.
		Ще одним фактором, який вплинув на порушення строків направлення судових рішень до ЄДРСР, стало відсутність у період з 16 липня 2018 року по 03 грудня 2019 року помічника судді, виконання функцій якого також покладалося на суддю ОСОБА_1 . 
		Особливості роботи автоматизованої системи документообігу «Діловодство спеціалізованого суду», які передбачають проведення послідовних етапів перетворення електронного варіанту судового рішення (перетворення документа зі статусу «Чернетка» на «Проект», тоді на «Оригінал», проставляння електронного підпису судді), перевантаження вказаної програми документообігу через велику кількість користувачів та значний обсяг інформації, що обробляється в системі, створили перешкоди для оперативного відправлення судових рішень до ЄДРСР.
		З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просить Спірне рішення скасувати.
		4. 16 січня 2021 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому повідомляє про відсутність підстав для скасування Спірного рішення, оскільки немає передбачених для цього передумов. Просить відмовити у задоволенні скарги представника ОСОБА_1 , а Спірне рішення - залишити без змін.
		Рада звертає увагу, що Спірне рішення за скаргою ОСОБА_1 на рішення її Другої Дисциплінарної палати ухвалював повноважний склад Ради. Повноважність складу ВРП визначена Законом № 1798-VIII - за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складання ними присяги. Спірне рішення прийнято 16 червня 2020 року повноважним складом ВРП.
		Підставою для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стало вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, - зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення та несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР, вчинене внаслідок недбалості.
		Для відкриття дисциплінарного провадження були всі підстави, оскільки висновок доповідача при вирішенні питання про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи формується не лише на підставі дисциплінарної скарги, а й за результатами проведеної перевірки відповідно до положень статті 43 Закону № 1798?VIII. 
		Вмотивований висновок члена Другої Дисциплінарної палати ВРП (доповідача) за результатами такої перевірки вказував на те, що в діях судді ОСОБА_4 вбачалися ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
		Зазначається, що в Спірному рішенні Рада надала належну оцінку всім доводам скаржниці і визнала правильним встановлення Другою Дисциплінарною палатою ВРП у діях судді складу дисциплінарного проступку, поставленого їй за провину.
		5. У судовому засіданні представник ВРП Цуцкірідзе І. Л. з посиланням на міркування, наведені у відзиві, просила відмовити у задоволенні скарги і залишити Спірне рішення без змін.
		6. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, представника ВРП, перевірила матеріали справи та наведені у скарзі доводи, обговорила доводи скарги і дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цієї скарги з огляду на таке.
		7. Факти та обставини, на підставі яких Друга Дисциплінарна палата ВРП виснувала, що суддя ОСОБА_1 вчинила дисциплінарний проступок, з якими погодилася ВРП, можна викласти таким чином.
		Президент України Указом від 23 квітня 2008 року № 392/2008 призначив ОСОБА_1 на посаду судді Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим строком на п`ять років, а Указом від 18 червня 2018 року № 713/2010 - на посаду судді Київського окружного адміністративного суду в межах п`ятирічного строку. Верховна Рада України Постановою від 18 квітня 2013 року № 211-VІI обрала суддю ОСОБА_1 на посаду судді цього ж суду безстроково.
		Ухвалою від 18 травня 2018 року суддя Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 відкрила провадження в адміністративній справі № 810/2457/18 за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення і призначила підготовче засідання на 04 червня 2018 року.
		Ухвалою від 13 липня 2018 року суддя ОСОБА_1 закрила підготовче провадження та призначила справу до розгляду на 27 липня 2018 року.
		Під головуванням судді ОСОБА_1 01 серпня 2018 року в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення, якими суд відмовив у задоволенні позовних вимог.
		20 червня 2019 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_2 , у якій зазначалося, що суддя ОСОБА_1 допустила порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя у справі № 810/2457/18. З долучених до скарги копій заяв убачалося, що станом на 08 квітня 2019 року йому не було видано повного тексту рішення від 01 серпня 2018 року в цій справі.
		Автор скарги зазначав, що суддя ОСОБА_1 після проголошення скороченого судового рішення зволікає з виготовленням повного його тексту, що робить неможливим оскарження цього рішення в апеляційному порядку.
		8. За результатами розгляду дисциплінарної скарги стосовно судді ОСОБА_1 . Друга Дисциплінарна палата ВРП встановила таке. 
		Згідно з інформацією комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вступну та резолютивну частину рішення від 01 серпня 2018 року у справі № 810/2457/18 створено 01 серпня 2018 року, підписано електронним підписом судді та надіслано до ЄДРСР 02 вересня 2019 року.
		З даних цієї ж програми встановлено, що повний текст рішення від 01 серпня 2018 року надіслано до ЄДРСР 02 вересня 2019 року.
		Крім того, дисциплінарний орган установив, що копії ухвал від 18 травня та 13 липня 2018  року у справі № 810/2457/18 надіслано до ЄДРСР також 02 вересня 2019 року. 
		9. Опираючись на ці обставини Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що в діях судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 наявні ознаки безпідставного зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення (393 дні) та несвоєчасного надання копій судових рішень для внесення до ЄДРСР (397 днів). 
		Друга Дисциплінарна палата ВРП, надаючи правову кваліфікацію діям судді ОСОБА_1 , дійшла висновку, з яким погодилася й Рада в Спірному рішенні, що така поведінка судді ОСОБА_1 з огляду на строк виготовлення повного тексту судового рішення та надсилання його до ЄДРСР, що майже в 40 разів перевищував передбачений процесуальним законом, свідчить про наявність у її діях під час розгляду справи № 810/2457/18 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР), які суддя допустила внаслідок грубої недбалості.
		10. ВРП за наслідками розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 березня 2020 року № 725/2дп/15-20 «Про притягнення судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» залишила його без змін. 
		11. Велика Палата Верховного Суду перевірила матеріали скарги та матеріали дисциплінарного провадження щодо судді, всебічно і повно з`ясувала всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, і встановила таке.
		Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. 
		Статтею 52 Закону № 1798-VIII передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (пункт 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).
		Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		Згідно з практикою ЄСПЛ «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», пункт 123).
		Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
		Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
		Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
		12. Предметом оскарження до ВРП було рішення її Другої Дисциплінарної палати від 11 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця. 
		Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути вимоги  ОСОБА_1 , ретельно дослідити дотримання ВРП при прийнятті Спірного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, тобто наявність обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		Статтею 108 Закону № 1402-VIII та частиною другою статті 42 Закону № 1798-VІІІ установлено, що дисциплінарні провадження щодо судді здійснюють Дисциплінарні палати ВРП.
		Відповідно до частини третьої статті 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більше як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.
		Згідно із частиною третьою статті 3 Закону України від 22 грудня 2015 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
		ВРП зауважила, що своєчасність виготовлення та надання для оприлюднення копій ухвал від 18 травня та 13 липня 2018 року про відкриття провадження у справі та закриття підготовчого судового засідання відповідно для їх внесення до ЄДРСР не можуть підтверджуватися часовими мітками створення цих документів. Адже оприлюднення вказаних судових рішень в ЄДРСР відбулося 02 вересня 2019 року. Цього ж дня було надіслано судом повний текст рішення від 01 серпня 2018 року.
		Унаслідок таких дій судді особа, яка звернулась за захистом своїх прав, не мала можливості у встановлений законом строк оскаржити присуд суду в суді вищого рівня. 
		З огляду на це ВРП наголосила, що тяганина з виготовленням повного тексту судового рішення протягом більш ніж один рік за відсутності об`єктивних причин свідчить про недотримання суддею ОСОБА_1 засад і правил судочинства. 
		ВРП погодилась із рішенням її Другої Дисциплінарної палати й про те, що наведені суддею ОСОБА_1 аргументи на свій захист про надмірне та непропорційне надходження в її провадження справ та матеріалів, незаповнення вакансії помічника протягом тривалого часу, виконання роботи якого лягало на суддю ОСОБА_1 , технічну недосконалість комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» та мережі «Інтернет» не можуть виправдати допущеної тяганини з виготовленням мотивованого тексту судового рішення.  
		На переконання ВРП, виготовлення повного тексту проголошеного суддею рішення є першочерговим обов`язком і його невиконання не може бути поставлено в залежність від загальних умов функціонування суду та судової системи в цілому, за виключенням чинників, що прямо унеможливлюють здійснення суддею своїх обов`язків. 
		З огляду на викладене ВРП на підставі аналізу надісланих до ЄДРСР суддею ОСОБА_1 судових рішень в інших справах погодилась із рішенням її Другої Дисциплінарної палати, що випадки довгочасного виготовлення та оприлюднення судових рішень є непоодинокими, носили системний характер та мали наслідком порушення процесуальних прав учасників справи.
		13. Велика Палата Верховного Суду вважає, що Спірне рішення в аспекті положень статті 52 Закону № 1798-VIII не містить обставин чи підстав, які б указували на те, що його ухвалено Радою у складі, який не мав повноважень його ухвалювати; рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП; рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		Стосовно правоможності складу ВРП, яка ухвалила оскаржуване рішення, обставин оформлення Спірного рішення чи обізнаності судді про відкрите відносно неї провадження і забезпечення її прав у цьому провадженні скаржниця фактично не заперечила.
		Разом із цими підставами Велика Палата Верховного Суду в контексті встановлених обставин справи не вбачає підстав вважати, що ВРП бездоказово, неаргументовано чи невмотивовано погодилася з висновками її Другої Дисциплінарної палати про вчинення скаржницею дисциплінарного правопорушення, зовнішнім проявом якого стало те, що остання допустила, але мала б не допускати тривалого зволікання з виготовленням у повному обсязі судового рішення та надання судових рішень в електронному вигляді для внесення до ЄДРСР і вжиття всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків.
		14. У скарзі до ВРП на рішення її Другої Дисциплінарної палати суддя ОСОБА_1 виклала доводи про його протиправність і необхідність прийняття запропонованого у скарзі рішення. Рада навела мотиви незгоди з ними, зміст яких викладений у цій постанові. Доводи тієї скарги в основному збігаються з міркуваннями та вимогами, які містяться у скарзі на Спірне рішення.
		Велика Палата Верховного Суду не вбачає у скарзі судді, яку остання до неї подала, доводів чи аргументів, що були б вагомими чи відмінними від наведених у скарзі до ВРП настільки, щоб задовольнити їх та ухвалити нове рішення, яким відмовити у притягненні судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
		У розумінні положень статті 106 Закону № 1402-VIII, зокрема й пункту 2 частини першої цієї статті, дисциплінарний орган повинен встановити, які дії здійснив суддя в царині своєї діяльності, якою є сфера правосуддя; як процесуальний закон приписує діяти чи не діяти судді; які рішення має вчинити суддя, а на які встановлені обмеження чи заборона; чи діяв суддя відповідно до закону та відомих нормативних положень і якщо чинив усупереч, то через які причини, якими мотивами керувався. Встановлення кваліфікуючих фактичних обставин дисциплінарного правопорушення, вибір нормативних положень і зіставлення фактичних передумов дисциплінарного проступку з вимогами закону, що встановлюють процедуру здійснення судочинства, виявлення в діях судді невідповідності, відхилення, недотримання чи інших негативних поведінкових факторів, зовнішній вираз яких відображає ставлення свідомості і волі судді до суті та характеру цих дій і дає можливість визначити, чи вчиняв ці дії суддя умисно або через грубу недбалість, утворюють юридичну кваліфікацію фактичних взаємовідносин, формують обсяг та зміст (тіло) діяння. Встановлюються ознаки, що характеризують діяння як дисциплінарний проступок, його негативні наслідки і причинний зв`язок між ними, надається юридична оцінка проступку.
		15. Зі змісту Спірного рішення не простежується суджень з оцінкою законності рішення, постановленого скаржницею. У ньому дисциплінарний орган виокремив конкретні дії судді під час здійснення провадження у справі та надав їм юридичну оцінку на предмет наявності в них ознак дисциплінарного делікту.
		У зв`язку із цим твердження скаржниці про те, що висновки Спірного рішення довільні, неконкретні, містять загальні формулювання й у них немає мотивів незгоди з доводами скаржниці або що рішення прийняте з порушенням принципу верховенства права, є необґрунтованими і не спростовують висновків цієї постанови.
		16. Необхідно наголосити, що кінцевою метою для сторони у справі є фактичне відновлення або набуття певних прав. Завершення розгляду справи такого права не гарантує. Такі права настають після фактичного виконання судового рішення. У такому разі будь-яка бездіяльність з боку судді щодо виготовлення судового рішення може розцінюватись як відмова в доступі до правосуддя для однієї сторони в разі подальшого оскарження такого рішення та для іншої сторони в разі фактичного його виконання.
		17. Немає підстав вважати, що дисциплінарний орган, коли ухвалював оскаржувані рішення, не надав значення характеристиці особи скаржниці та обставинам, що мають значення для вибору виду стягнення. Як видно зі змісту Спірного рішення, при виборі стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця ці відомості були взяті до уваги.
		18. Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що положення статті 243 КАС України передбачають випадки, за яких суд може відстрочити виготовлення рішення у повному обсязі на строк (у випадку справи за позовом ОСОБА_2 ) не більше як десять днів з дня закінчення розгляду справи. 
		Дисциплінарний орган з огляду на зміст наведених законодавчих положень у дисциплінарному провадженні, розпочатому стосовно скаржниці, слушно визнав безпідставними та необґрунтованими посилання судді ОСОБА_1 у скарзі на наведені нею причини такого відвертого нехтування правами позивача на оскарження судового рішення. Погодився, що за певних обставин названі в скарзі причини можуть бути (могли б бути) віднесені до поважних для виготовлення повного тексту судового рішення понад строк, встановлений законом.
		Однак часові межі виготовлення ухвал та рішення, допущені суддею ОСОБА_1 (393 дні), не можуть бути виправдані браком кадрів, навантаженням справ та матеріалів, яке, за даними в. о. голови Київського окружного адміністративного суду, не перевищувало середній показник по суду. До таких також не може бути віднесено складність роботи системи «Діловодство спеціалізованого суду». До того ж зі змісту матеріалів справи не вбачається, що суддя ОСОБА_1 вчиняла будь-які дії, які б свідчили про її намір виготовити та надати сторонам у справі судові рішення до часу звернення позивача у справі зі скаргою до ВРП.  
		19. Прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність указує на те, що суддя діяв сумлінно - з належним ставленням до своїх обов`язків установив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною і однозначною. 
		20. В аспекті викладеного Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП про те, що застосований вид дисциплінарного стягнення за допущені суддею ОСОБА_1 під час розгляду цивільної справи № 810/2457/18 порушення є співмірним та пропорційним вчиненому з огляду на всі досліджені обставини.
		21. Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржувані рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП та самої Ради, яка погодилася з рішенням її дисциплінарного органу, не містять підстав для визнання Спірного рішення незаконним чи необґрунтованим, а тому не можна визнати обґрунтованими, достатніми та переконливими доводи скарги судді ОСОБА_1 для скасування цього рішення.
		Отже, у задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.
		Керуючись статтями 243, 245, 266, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Скаргу  ОСОБА_1  на рішення Вищої ради правосуддя від 16 червня 2020 року № 1849/0/15-20 залишити без задоволення, а ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 березня 2020 року №725/2дп/15-20 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Головуючий, суддя-доповідач                                                                  М. І. Гриців
		Судді:                                     В. В. Британчук                                            Л. М. Лобойко
		Ю. Л. Власов                                                 К. М. Пільков
		І. В. Григор`єва                                             О. Б. Прокопенко
		Д. А. Гудима                                                 О. М. Ситнік
		Ж. М. Єленіна                                               В. М. Сімоненко
		О. С. Золотніков                                           І. В. Ткач
		Г. Р. Крет                                                      С. В. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...