Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 463/2800/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 31.03.2021. Зареєстровано: 01.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2021.
Дата набрання законної сили: 14.05.2021
Номер судового провадження: 1-кс/463/1881/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62019140000000246

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   Справа №463/2800/21
		   Провадження №1-кс/463/1881/21
		 
		У Х В А Л А
		 
		26 березня 2021 року            Личаківський районний суд м. Львова
		Cлідчий суддя ОСОБА_1 ,з участюсекретаря ОСОБА_2 ,скаржника ОСОБА_3 ,прокурора ОСОБА_4 ,розглянувши скаргу представника скаржника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 на повідомлення про підозру
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Захисник ОСОБА_5 , діючи в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 , звернулася до суду із скаргою про скасування повідомлення останнього про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України в межах кримінального провадження № 62019140000000246 від 26.03.2019.
		В обґрунтування скарги покликається на те, що 06.01.2021 в межах згаданого вище кримінального провадження ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України. Вважає, що вказане повідомлення про підозру підлягає скасуванню, оскільки таке не відповідає вимогам ст. 276 КПК України, а саме у сторони обвинувачення не було достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, порушено вимоги ч. 1 ст. 277 КПК України, а саме орган прокуратури, прокурори якого здійснювали повноваження у цьому кримінальному провадженні змінювався чотири рази, однак не було жодних законних підстав для призначення прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , який погоджував підозру ОСОБА_3 . Крім того, до 06.01.2021, тобто до дня повідомлення про підозру кримінальне провадження здійснювалось щодо злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, досудове розслідування в якому могло проводитись виключно детективами НАБУ. В такому випадку ТУ ДБР, розташоване у м. Львові є неуповноваженим органом для здійснення досудового розслідування, що тягне за собою недопустимість зібраних ними доказів. Крім того, перекваліфікація дій підозрюваного проведена з порушенням вимог Положення про ЄРДР, а саме після того, як відбулась перекваліфікація дій підозрюваного до Реєстру не вносились відомості під новим номером, що також є підставою для скасування повідомлення про підозру.
		Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у судовому засіданні скаргу підтримали. Надали пояснення, аналогічні мотивам скарги та доповненням до скарги.
		Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію захисників.
		Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги та зазначив, що повідомлена підозра повністю відповідає вимогам законодавства щодо її змісту та форми. У встановленому законом порядку після оцінки зібраних доказів сторона обвинувачення визначилась з правовою кваліфікацією дій підозрюваного та відповідно, змінила правову кваліфікацію, після чого вручила повідомлення про підозру. Вчинення таких дій відповідає вимогам законодавства, а відтак, це не може бути підставою для скасування повідомлення про підозру. Інших істотних порушень кримінально-процесуального закону немає. Просить відмовити в задоволенні скарги.
		Дослідивши матеріали скарги, додані до неї документи та самі матеріали кримінального провадження № 62019140000000246 від 26.03.2019, вислухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя дійшов таких висновків.
		Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у м. Львові, проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 62019140000000246 від 26.03.2019. В межах цього кримінального провадження ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України  перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що спричинили тяжкі наслідки.
		Зокрема, за даними слідства 21.11.2018 слідчим слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Львівській області доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018140000000358 від 21.11.2018, за фактом зловживання владою та службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди службовими особами митного поста «Львів-Аеропорт» Львівської митниці ДФС, що виразилось у не забезпеченні 20 листопада 2018 року здійснення митних формальностей та шляхом пропуску прямуючого з м. Стамбул (Туреччина) громадянина України ОСОБА_8 , в ручній поклажі якого оперативними працівниками УСБ України у Львівській області виявлено ювелірні вироби з металу білого та жовтого кольорів вагою 24163, 3 гр., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. 
		29.11.2019 слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у Львівській області ОСОБА_9 винесено постанову про визнання вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21.11.2018 ювелірних виробів у ОСОБА_8 речовими доказами та із забороною про повернення їх власнику до закінчення досудового розслідування або до винесення відповідного судового рішення. 
		04.12.2018 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_10 за клопотанням слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у Львівській області ОСОБА_9 , погодженим прокурором прокуратури Львівської області ОСОБА_11 , накладено арешт на вищевказане майно вилучене у ОСОБА_8 згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21.11.2018 (справа №461/8825/18 провадження №1-кс/461/10623/18).
		05.12.2018 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018140000000358 від 21.11.2018 доручено слідчим групи слідчих ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 
		09.01.2019 за клопотанням слідчого в особливо важливих справах 2 відділення слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у Львівській області ОСОБА_3 , погодженим прокурором прокуратури Львівської області ОСОБА_11 , зокрема з метою проведення ряду судових експертиз, слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_10 прийнято ухвалу про тимчасовий доступ до вищевказаних ювелірних виробів вилучених у ОСОБА_8 згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21.11.2018 з можливістю їх вилучення у Західному казенному підприємстві пробірного контролю (справа №461/8825/18 провадження №1-кс/461/234/19), де проводилась експертиза у справі про порушення митних правил.
		Після чого, 14.01.2019 в період з 12 год. 00 хв. до 15 год. 20 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні Західного казенного підприємства пробірного контролю за адресою: м. Львів вул. Варашавська, 70, на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_10 (справа №461/8825/18 провадження №1-кс/461/234/19 від 09.01.2019) провів виїмку ювелірних виробів, які були вилучені у ОСОБА_8 згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21.11.2018, до завершення проведення експертизи у справі про порушення митних правил останнім. 
		У подальшому, 14.01.2019 в період з 17 год. 20 хв. до 18 год. 00 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні кабінету №122 слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у Львівській області, розташованого за адресою: м. Львів вул. Степана Бандери, 1, діючи умисно, виходячи за межі наданих прав та повноважень, всупереч вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України, п. 17 ч. 1 ст. 3, ст. 9, ч. 2 ст. 40, ч. 1, 2 ст. 100 КПК України, п. 23 Порядку, постанови від 29.11.2019 про визнання вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21.11.2018 ювелірних виробів у ОСОБА_8 речовими доказами та достовірно знаючи що на вказані ювелірні вироби накладено арешт згідно ухвали Галицького районного суду м. Львова від 04.12.2018 (справа №461/8825/18 провадження №1-кс/461/10623/18), який станом на 14.01.2019 не скасовано, безпідставно прийняв рішення про передачу вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21.11.2018 ювелірних виробів виготовлених зі сплавів золота 585 проби та срібла 925 проби у брухті загальною вартістю, станом на 14.01.2019 становить 8 650 715, 32 грн. (вісім мільйонів шістсот п`ятдесят тисяч сімсот п`ятнадцять тисяч гривень тридцять дві копійки) та особисто їх передав на відповідальне зберігання ОСОБА_8 , який не був володільцем вказаних ювелірних виробів. В подальшому, внаслідок безпідставної та незаконної передачі ОСОБА_3 вказаних ювелірних виробів, ОСОБА_8 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 388 КК України - розтратив вказані ювелірні вироби, загальною вартістю 8 650 715, 32 грн. (вісім мільйонів шістсот п`ятдесят тисяч сімсот п`ятнадцять тисяч гривень тридцять дві копійки).
		26.02.2019 суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_13 постановив постанову (справа №461/1234/19) про визнання винним ОСОБА_8 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 Митного кодексу України (недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення) та наклав на останнього стягнення у виді штрафу 10162621,24 грн., а товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21.11.2018, конфіскував у дохід держави.
		Однак вказані ювелірні вироби, загальною вартістю 8 650 715, 32 грн. (вісім мільйонів шістсот п`ятдесят тисяч сімсот п`ятнадцять тисяч гривень тридцять дві копійки) фактично не могли бути конфісковані у дохід держави, внаслідок їх безпідставної та незаконної передачі ОСОБА_3 на відповідальне зберігання ОСОБА_14 .
		В межах цього кримінального провадження слідчий суддя уже розглядав клопотання сторони обвинувачення про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу та про відсторонення його від посади. Під час розгляду таких клопотань слідчий суддя встановив наявність ознак «обґрунтованої підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.
		Про вказану обставину учасники кримінального провадження були повідомлені під час розгляду цієї скарги. Правом на відвід останні не скористались, а відтак, слідчий суддя продовжив розгляд скарги.
		Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України. Зокрема, нею врегульовані випадки повідомлення про підозру (ст. 276 КПК України) порядок повідомлення про підозру (ст. 278 КПК України), зміст повідомлення про підозру (ст. 277 КПК України).
		Отже підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.
		Так, відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав.
		Згідно із ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
		Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
		Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст. 278 КПК України).
		В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, то слід зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.
		Як встановлено при розгляді скарги, за своїм змістом письмове повідомлення про підозру відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру було здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти висновку, що ОСОБА_3 можливо причетний до вчинення злочину, оскільки він фактично передав майно, на яке було накладено арешт
		Крім того, підозра містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 і про які слідчий суддя вказав вище, а що стосується аргументів сторони захисту, слідчий суддя надає їм правову оцінку та звертає увагу на таке.
		Найперше, слідчий суддя відкидає будь-які аргументи сторони захисту про відсутність достатніх доказів для вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
		Зокрема, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, існують різні критерії доведеності необхідні для звинувачення (як правило, доведеність за відсутності обґрунтованих сумнівів) та переслідування (як правило, обґрунтована підозра у скоєнні злочину) особи. Отже, можуть бути звичайно такі випадки, коли обґрунтована підозра не призводить у результаті судового розгляду до засудження особи за відсутності обґрунтованих сумнівів. Однак, у таких ситуаціях держава має законний інтерес забезпечити, аби особи, щодо яких існує обґрунтована підозра у скоєнні злочину, не намагались ухилитися від правосуддя або підірвати належне проведення судового розгляду, у ході якого має бути розглянуто питання про їхню винність або невинність («СПРАВАLAVRECHOV ПРОТИ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ», рішення від 20.06.2013, заява № 57404/08, п. 50).
		В свою чергу, під час розгляду іншої справи «Грабчук проти України» (заява № 8599/02, рішення від 21.09.2006, п. 45) ЄСПЛ констатував, що провадження на стадії досудового розслідування не є кримінальним за суттю, і йому не вистачає ряду ключових елементів, які зазвичай характеризують судове кримінальне провадження.
		Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України під судовим провадженням розуміється кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
		Як уже зазначав слідчий суддя під час вирішення питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, після виявлення не задекларованих ювелірних виробів такі були передані співробітникам Львівської митниці ДФС до Західного казенного підприємства пробірного контролю для проведення експертизи у справі про порушення митних правил № 7110/20900/18.
		Про вказане підозрюваний достовірно знав, оскільки саме він вказав про це в своєму клопотанні від 09.01.2019 про тимчасовий доступ до речей і документів, яке подавалось до Галицького районного суду м. Львова (а.с.106-107). Очевидно, що він не міг не знати, що в межах справи про порушення митних правил у випадку доведення вини ОСОБА_8 зазначені ювелірні вироби як предмети вчинення правопорушення підлягали конфіскації в дохід держави. 
		Натомість, у клопотанні про надання тимчасового доступу та вилучення ювелірних виробів підозрюваний зазначив, що ювелірні вироби є предметами кримінального правопорушення, можуть бути використані як доказ кримінального провадження, а їх вилучення обумовлене необхідністю проведення ряду судових експертиз, без виконання яких істину у кримінальному провадженні встановити неможливо.
		Про які саме експертизи йшлось у клопотанні не зазначено. 
		Ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів була постановлена цього ж дня, а 14.01.2019 у період часу з 12:00 год. до 15:20 год. підозрюваний провів вилучення зазначених ювелірних виробів, після чого, через дві години повернув їх володільцю майна. Чому вказане майно не було передано на експертизу сторона захисту не обґрунтувала. 
		З іншої сторони, такі дії підозрюваного не мають логічного пояснення, адже вилучав він майно з експертної установи, де вже проводилась відповідна експертиза у справі про порушення митних правил.
		Безпосередню оцінку всім цим аргументам, в тому числі щодо належності і допустимості доказів має надати суд при розгляді справи по суті і на думку слідчого судді, вказані обставини в поєднанні з зібраними доказами дають достатні підстави для висновку, що ОСОБА_3 , можливо, вчинив злочин.
		Водночас, слід визнати, що і доводи сторони захисту є такими, що заслуговують на увагу, однак на думку слідчого судді, питання про наявність чи відсутність достатніх доказів про вчинення кримінального правопорушення не може вирішуватись на стадії досудового розслідування у спосіб оскарження повідомлення про підозру, оскільки таке провадження не є судовим за своєю суттю і в межах цієї скарги слідчий суддя не оцінює докази за стандартом «поза всяким розумним сумнівом».
		Отже, доводи скарги про відсутність достатніх доказів для вручення ОСОБА_3 повідомлення про підозру не є підставою для скасування цього повідомлення, а мають бути перевірені під час розгляду справи по суті.
		Що ж стосується аргументів сторони захисту про відсутність повноважень прокурора, то слідчий суддя звертає увагу на таке.
		Статтею 7 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що систему прокуратури України становлять офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, окружні прокуратури, Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
		Згідно статті 8 цього Закону, офіс Генерального прокурора організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури, забезпечує належне функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань та його ведення органами досудового розслідування, визначає єдиний порядок формування звітності про стан кримінальної протиправності і роботу прокурора з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури, а також здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Офісу Генерального прокурора.
		Відповідно до постанови заступника Генерального прокурора від 11.06.2020, у кримінальному провадженні змінено групу прокурорів, серед яких прокурор ОСОБА_6 , який погодив повідомлення про підозру ОСОБА_3 .
		Цього достатньо для висновку про наявність у прокурора ОСОБА_6 повноважень на погодження підозри.
		Аналогічно, не є підставою для скасування повідомлення про підозру доводи сторони захисту про збирання доказів неуповноваженим органом досудового розслідування.
		Згідно з положеннями ст. 86, ст. 87 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		Критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні джерело, суб`єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання, передбаченого кримінальним процесуальним законом, порядку їх отримання.
		Крім того, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, при оцінці доказів він керується критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом (Avsar v. Turkey). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.
		Аналогічну позицію Європейського суду з прав людини викладено у справі «Капо проти Бельгії» (Capeau v Belgium, заява №2914/98 від 13 січня 2005 року), де зазначено, що у кримінальних справах питання доказів належить досліджувати загалом у світлі п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і вимагає воно, крім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.
		Слідчому судді відомо про правовий висновок Верховного Суду, висловлений у справі № 563/1118/16-к однак, як уже зазначалось вище, провадження за цією скаргою не є судовим за своєю суттю, що виключає можливість проведення оцінки доказів на предмет їх допустимості, а всім доводам сторони захисту про недопустимість доказів оцінку має надавати суд під час розгляду справи по суті.
		Те саме стосується доводів про порушення вимог Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення.
		Інші доводи, викладені у скарзі, не є такими, що беззаперечно свідчать про невідповідність прийнятого процесуального рішення - повідомлення про підозру від 06.01.2021.
		На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги захисника ОСОБА_5 .
		Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, КПК України, слідчий судя
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Відмовити у задоволенні скарги представника скаржника ОСОБА_3  адвоката ОСОБА_5 на повідомлення слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, від 06 січня 2021 року про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України у кримінальному провадженні № 62019140000000246 від 26.03.2019. 
		Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. 
		Повний текст ухвали оголошено 31.03.2021 року о 13.50 год.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя:                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...