Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 164/1166/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано судом: 31.03.2021. Зареєстровано: 01.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2021.
Дата набрання законної сили: 31.08.2021
Номер судового провадження: 1-кп/164/63/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020030160000182

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 164/1166/20 
		п/с 1-кп/164/63/2021 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		31 березня 2021 року                                Смт. Маневичі 
		 
		Маневицький районний суд Волинської області в складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 , 
		з участю: прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 12020030160000182 від 26 травня 2020 року про обвинувачення  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Любешів Любешівського району Волинської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною середньою загальною освітою, працюючого водієм КЗ «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф», одруженого, раніше не судимого, -
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		26 травня 2020 року, приблизно о 18 годині 50 хвилин, ОСОБА_5 під час керування транспортним засобом  автомобілем «Honda Accord», р.н.з НОМЕР_1 по проїжджій частині вулиці Луцька в смт. Маневичі Волинської області, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, після вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП у вигляді порушення Правил дорожнього руху, що спричинило створення аварійної обстановки, був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції Маневицького ВП ГУНП у Волинській області і, під час складення протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності інспектором СРПП ОСОБА_7 в службовому автомобілі на вулиці Комарова, неподалік із перехрестям з вулицею Луцька в смт. Маневичі, достовірно знаючи про можливі наслідки такого складання протоколу, з метою їх уникнення, висловив пропозицію неправомірної вигоди вказаному інспектору поліції, який, відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», є службовою особою правоохоронного органу. Після попередження поліцейським, що такі дії є кримінально  караними, ОСОБА_5 не зважив на це і надав інспектору ОСОБА_7 неправомірну вигоду в розмірі 500 (п`ятсот) гривень за те, щоб той, з використанням наданої йому влади та службового становища, не склав адміністративний протокол, чим уникнути притягнення до юридичної відповідальності. 
		Допитаний в судовому засіданні по суті пред`явленого обвинувачення ОСОБА_5 свою винуватість у інкримінованому йому злочині заперечив, зазначив, що дійсно 26 травня 2020 року приблизно о 18 годині 50 хвилин він перебував в смт. Маневичі і рухався своїм автомобілем «Honda Accord» в напрямку смт. Любешів Волинської області. Допускає, що, рухаючись по мосту, розташованому в смт. Маневичі по вулиці Луцькій, міг наїхати на суцільну смугу, оскільки мав намір обігнати трактор. Усвідомлюючи, що таким чином міг порушити Правила дорожнього руху, вирішив заплатити готівкою штраф на місці, тому і надав грошові кошти поліцейському. Також заперечив, що перебував в стані алкогольного сп`яніння, просив суд його виправдати. 
		Незважаючи на заперечення ОСОБА_5 своєї винуватості у інкримінованому злочині, його винуватість підтверджується наступними доказами, дослідженими судом, які є належними, допустимими та узгоджуються між собою, зокрема: 
		- протоколом огляду місця події від 26 травня 2020 року із фототаблицею, де зафіксовано загальний вид місця події, розташованих транспортних засобів, грошової купюри в розмірі 500 гривень, посвідчення водія на ім`я ОСОБА_5 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, які знаходились на передньому сидінні службового автомобіля (а.п.46  47);
		- протоколом огляду предметів від 1 червня 2020 року із фототаблицею, де відображено у стенограмі розмову ОСОБА_5 із поліцейським, момент пропозиції та надання неправомірної вигоди інспектору поліції, що також зафіксовано у вигляді скриншотів відеозапису, що міститься на оптичному диску (а.п. 51  53).
		   Даний диск був предметом безпосереднього дослідження у судовому засіданні, шляхом його перегляду усіма учасниками.
		   При цьому, судом встановлено, що поліцейський, перед безпосереднім наданням ОСОБА_5 коштів, неодноразово попереджав обвинуваченого про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди, оскільки той постійно пропонував «домовитися», зазначаючи: «Можна порішати?», «Може ми якось договоримся?», «А може не треба медичного освідування? Може таки договоримся?». На 7:59 хвилині вказаного відеозапису зафіксовано, як обвинувачений кладе грошову купюру.
		   Таким чином, судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_5 , що він не пропонував поліцейському неправомірної вигоди, не надавав таку вигоду, оскільки вони є суперечливими як між собою, так і суперечать дослідженим доказам у справі, не відповідають обставинам, встановленим під час судового провадження, а тому такі показання обвинуваченого суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за фактично вчинене ним кримінальне правопорушення.
		   Допитаний в якості свідка інспектор групи реагування Маневицького ВП ГУНП ОСОБА_7 суду показав, що 26 травня 2020 року по вул. Луцькій в смт. Маневичі було зупинено автомобіль ««Honda», оскільки водій виїхав на зустрічну смугу і створив аварійну ситуацію на дорозі. При зупинці вказаного транспортного засобу, за кермом якого перебував ОСОБА_5 , водію було роз`яснено права та причину зупинки, при цьому проводилася відео фіксація на бодікамеру. Під час складення в службовому автомобілі протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності, з метою фіксації процесуальної дії, бодікамеру було зафіксовано на дзеркалі в салоні автомобіля. Обвинувачений, сподіваючись на уникнення відповідальності, висловлював пропозицію вирішити питання без складення протоколу, пропонуючи неправомірну вигоду та надав її, поклавши 500 гривень на папку із матеріалами, хоча неодноразово попереджався про кримінальну відповідальність за такі дії. Після цього була викликана слідчо  оперативна група.
		   Поліцейський сектору реагування Маневицького ВП ГУНП ОСОБА_8 , який також був судом допитаний в якості свідка, показав, що у зв`язку зі створенням аварійної обстановки на дорозі ними зі ОСОБА_7 був зупинений автомобіль ««Honda», за кермом якого перебував ОСОБА_5 . Водій мав ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим було запропоновано пройти освідування, від якого він відмовився, що стало в подальшому підставою для складення протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП. Маючи намір уникнути відповідальності, обвинувачений запропонував напарнику  поліцейському ОСОБА_7 неправомірну вигоду в розмірі 500 гривень, у зв`язку з чим була викликана слідчо  оперативна група. Підтвердив, що ОСОБА_5 роз`яснювалися права, в тому числі і право мати захисника, а також здійснювалася фіксація на бодікамеру. 
		Інститут допустимості доказів є гарантією забезпечення принципу законності та верховенства права, реалізації положень п. 2,3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які закріплюють структурні елементи права на справедливий судовий розгляд, серед яких, зокрема, право на захист, презумпція невинуватості, змагальність сторін кримінального провадження й рівність засобів доказування, а також інших прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, закріплених Конституцією України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; забезпечує захист особи від будь  яких проявів зловживань владою, виконання завдань кримінального провадження та в кінцевому результаті ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, яке повинно ґрунтуватися на перевірених та оцінених судом відповідно до вимог Закону доказах. 
		Відповідно до ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України).
		   Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України).
		   Згідно звимогами ст. 86КПК України,доказ визнаєтьсядопустимим,якщо вінотриманий упорядку,встановленому цимКодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		   Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законамиУкраїни,міжнародними договорами,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України,а такожбудь-якіінші докази,здобуті завдякиінформації,отриманій внаслідокістотного порушенняправ тасвобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:1)здійснення процесуальнихдій,які потребуютьпопереднього дозволусуду,без такогодозволу абоз порушеннямйого суттєвихумов; 2)отримання доказіввнаслідок катування,жорстокого,нелюдського аботакого,що принижуєгідність особи,поводження абопогрози застосуваннятакого поводження; 3)порушення праваособи назахист; 4)отримання показаньчи поясненьвід особи,яка небула повідомленапро своєправо відмовитисявід даванняпоказань тане відповідатина запитання,або їхотримання зпорушенням цьогоправа; 5) порушення права на перехресний допит. Недопустимими єтакож докази,що булиотримані: 1)з показаньсвідка,який надалібув визнанийпідозрюваним чиобвинуваченим уцьому кримінальномупровадженні; 2)після початкукримінального провадженняшляхом реалізаціїорганами досудовогорозслідування чипрокуратури своїхповноважень,не передбаченихцим Кодексом,для забезпеченнядосудового розслідуваннякримінальних правопорушень; 3)під часвиконання ухвалипро дозвілна обшукжитла чиіншого володінняособи узв`язку знедопущенням адвокатадо цієїслідчої (розшукової)дії.Факт недопущеннядо участів обшукуадвокат зобов`язанийдовести всуді підчас судовогопровадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання (ч.ч. 2, 3 ст.87 КПК України).
		   Враховуючи, що показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,дані ними безпосередньо в судовому засіданні є послідовними, відповідають обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими та речовими доказами (з дослідженою на них інформацією), які, відповідно до ст. 85,86 КПК України, є належними та допустимими, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить також висновку про безпідставність клопотання захисника про відсутність належних доказів щодо підтвердження службових повноважень та обов`язків вказаних працівників поліції, як і щодо порушення права на захист обвинуваченого. 
		   Щодо посилання захисника на відсутність в матеріалах кримінального провадження доказу про порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху та притягнення його до адміністративної відповідальності суд зазначає наступне.
		   Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 7 липня 2020 року провадження у справі відносно ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 122 та ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу в його діях вказаних адміністративних правопорушень.
		   Із вищевказаного судового рішення вбачається, що предметом розгляду суду були: протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №220674 від 26 травня 2020 року, згідно якого ОСОБА_5 в смт. Маневичі, керуючи автомобілем перетнув суцільну лінію розмітки 1.1, здійснив обгін транспортного засобу, виїхавши на зустрічну смугу руху, чим створив аварійну ситуацію водію, який рухався назустріч; протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №220673 від 26 травня 2020 року, згідно якого ОСОБА_5 в смт. Маневичі по вул. Комарова керував автомобілем марки «Хонда» з явними ознаками алкогольного сп`яніння, на вимогу працівника поліції пройти медичний огляд водій відмовився в присутності двох свідків. 
		   Також із вказаної постанови встановлено, що підставою для закриття провадження відносно ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 122 та ч. 1 ст. 130 КУпАП стало те, що вищезазначені протоколи складені з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, не відповідають встановленим вимогам закону щодо порядку фіксації адміністративного правопорушення і не можуть бути прийняті судом як належні і допустимі докази винуватості особи, відносно якої складені протоколи, тобто провадження закрито на підставі процесуальних порушень поліцейськими при складанні протоколів. 
		   Разом з тим, зазначене судове рішення не спростовує та не визнає недопустимим консультаційний висновок спеціаліста № 78 КП «Маневицька ЦРЛ» від 26 травня 2020 року, яким встановлено в ОСОБА_5 стан алкогольного сп`яніння (1, 86%) (а.п.59), а тому суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ на підтвердження винуватості обвинуваченого у інкримінованому злочині при розгляді даного кримінального провадження.
		   Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що протокол про адміністративне правопорушення  це відповідним чином оформлений уповноваженою особою процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознакиправопорушення, передбаченого КУпАП, суд вважає безпідставними посилання захисника на відсутність підстав у ОСОБА_5 для пропозиції та надання неправомірної вигоди поліцейському, а відтак і відсутності мотиву у вчиненні злочину, оскільки 26 травня 2020 працівниками поліції складалися протоколи про адміністративні правопорушення і обвинуваченому на момент їх складення не могли бути відомі результати їх розгляду судом.
		   Показаннями допитаного в якості свідка слідчого Маневицького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 спростовуються мотиви, із яких сторона захисту вважає недопустимим диск із відеозаписом (а.п.53), оскільки свідок в судовому засіданні підтвердив наявність технічної описки у постанові про визнання предметів речовими доказами (а.п.50). 
		   Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 Конвенції (рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р.).
		   Проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази в контексті їх допустимості під час розгляду даного кримінального провадження, судом не було встановлено підстав для визнання їх недопустимими або обмеження конституційних прав ОСОБА_5 під час досудового розслідування, а тому клопотання захисника є безпідставними та задоволенню не підлягають. 
		   Таким чином, суд приходить висновку, що своїми умисними, протиправними діями, які виразились у пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду, та наданні такої вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, будь  якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України. 
		   При призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_5 вчинив умисне нетяжке кримінальне правопорушення.
		Обставин, які б пом`якшували покарання, судом не встановлено. 
		Обставиною, яка обтяжує покарання, зважаючи на консультаційний висновок спеціаліста №78 КП «Маневицька ЦРЛ» від 26 травня 2020 року, є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння. 
		Не залишаються поза увагою суду також дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, працевлаштований водієм в КЗ «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги». 
		За змістом частин 2 та 3 ст. 50 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. 
		Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		   А тому, проаналізувавши обставини справи, а також враховуючи вимоги Закону, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, суд приходить висновку, що виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як ним самим, так і іншими особами, можливе при призначенні йому покарання у виді штрафу із врахуванням вимог ч. 2ст. 5 КК України, якими передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі, і вважає за можливе призначити покарання передбачене у санкції ч. 1ст. 369 КК Українив редакції Закону України від 04 червня 2014 року.
		   Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Маневицького районного суду від 29 травня 2020 року  скасувати.    
		   Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. ст. 96-1, 96-2, 100 КПК України.
		Витрати на залучення експертів відсутні, цивільний позов не заявлявся. 
		 
		    Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України,- 
		 
		                       У Х В А Л И В:
		   
		    ОСОБА_5  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень.
		   Скасувати арешт накладений згідно ухвали слідчого судді Маневицького районного суду від 29 травня 2020 року на майно ОСОБА_5 , а саме: грошову купюру номіналом 500 гривень, серії ХЕ №5815363 і конфіскувати вказані грошові кошти згідно ст. ст. 96-1, 96-2 КК України; оптичний диск «Perfeo» DVD+R 16х 4.7 Gb з наявним на ньому відео файлом «0000000_00000020200526182045_0038» - залишити при матеріалах кримінального провадження. 
		Витрати на залучення експертів відсутні, цивільний позов не заявлявся. 
		   Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		 
		 
		 
		Суддя Маневицького районного суду                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...