Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 532/1020/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 31.03.2021. Зареєстровано: 01.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2021.
Дата набрання законної сили: 26.01.2023
Результат оскарження 26.01.2023 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: залишено рішення суду апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: 1-кп/532/21/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42020170000000055

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		532/1020/20 
		1-кп/532/21/2021 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		23 березня 2021 р.   м. Кобеляки 
		 
		 Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі :
		судді - ОСОБА_1 ,
		з участю прокурора - ОСОБА_2 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_3 ,
		захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_4 ,
		секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Кобеляки, кримінальне провадження № 42020170000000055 по обвинуваченню 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Радянське Кобеляцького району Полтавської області, зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , громадянина України, освіта повна вища, одруженого, раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, -  
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Згідно обвинувального акту зазначено, що ОСОБА_3 , відповідно до наказу № 77/04 від 21.12.2019 Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) призначений на посаду начальника Кобеляцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). Згідно посадової інструкції начальника Кобеляцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), державного службовця категорії «Б», затвердженої 28.12.2019 начальником Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), останній зобов`язаний: забезпечувати і контролювати дотримання працівниками Відділу виконавчої та трудової дисципліни, організовувати розгляд звернень громадян та юридичних осіб з питань, пов`язаних з діяльністю відділу, організовувати перевірку викладених у них фактів, проводити особистий прийом громадян, виконувати рішення і здійснювати інші дії відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», розподіляти обов`язки між працівниками відділу, розробляти проекти їх посадових інструкцій, розглядати скарги на дії (бездіяльність) державних виконавців, за наявності підстав відповідно до вимог законодавства погоджувати заяви державних виконавців про виплату винагород. 
		Згідно Положення про відділ державної виконавчої служби у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), затвердженого наказом Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) №21/7 від 23.12.2019 начальник відділу: очолює відділ, здійснює керівництво його діяльністю, організовує роботу Відділу, представляє відділ у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями, здійснює контроль за додержанням законодавства про виконавче провадження, правильністю, своєчасністю та повнотою вчинення виконавчих дій державними виконавцями, організовує роботу зі службовими документами, здійснює контроль за веденням номенклатурних справ Відділу відповідно до встановленого порядку та вимог законодавства з діловодства, забезпечує та контролює дотримання працівниками Відділу виконавської та трудової дисципліни. Згідно ч.2 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження»: начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
		17.02.2020 близько 11 години 00 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи у службовому кабінеті Кобеляцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за адресою: Полтавська область, м. Кобеляки, вул. Батиря, 6, разом із ОСОБА_6 повідомив останньому про нараховану заборгованість у сумі 20 000 грн. за несплату прибутку з надання в оренду земельної ділянки у виконавчому провадженні №28646273, яке перебуває на виконанні Кобеляцького РВ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). У подальшому ОСОБА_3 поставив умову ОСОБА_6 щодо надання йому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 4 000 гривень за не стягнення вищевказаної заборгованості та надання йому відповідної довідки тільки після отримання ним неправомірної вигоди, на що ОСОБА_6 вимушений був погодитись.
		У подальшому, 25.02.2020, близько 10 год. ОСОБА_3 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на отримання неправомірної вигоди, перебуваючи у салоні автомобіля Renault Laguna, н.з. НОМЕР_1 , який знаходився поблизу адміністративної будівлі, що за адресою: АДРЕСА_3 одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду в розмірі 4000 гривень за не стягнення заборгованості у виконавчому провадженні №28646273.
		Після вчинення вказаних протиправних дій, під час обшуку автомобіля Renault Laguna, н.з. НОМЕР_1 , вказані грошові кошти у сумі 4000 грн. вилучено у ОСОБА_3 .
		Таким чином ОСОБА_3 обвинувачується в одержанні неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище, для себе за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		Відповідно до положень статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно ОСОБА_3 лише в межах висунутого йому обвинувачення, викладеного у обвинувальному акті від 26 травня 2020 року.
		На переконання суду, в результаті дослідження, аналізу та оцінки досліджених судом доказів, не знайшло свого підтвердження пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення за ч. 3 ст. 368 КК України, виходячи з нижченаведеного.
		Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині виправдувального вироку зазначаються: формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
		Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		В судовому засіданні ОСОБА_3 відмовився давати показання та відповідати на питання, оскільки пред`явлене обвинувачення є неконкретним та незрозумілим йому і він не має змоги ефективно здійснити свій захист від даного обвинувачення. 
		Судом досліджено докази, з яких встановлено наступні обставини.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6  пояснив, що він сплачує аліменти на користь дружини, які стягуються виконавчою службою, тому раніше, ще до вищевказаних обставин, прохав державного виконавця ОСОБА_7 надати йому довідку щодо відсутності заборгованості та зняти арешт з майна, але вона не хотіла говорити, постійно кричала та вибігала з кабінету, що унеможливлювало вирішити питання. В подальшому, ОСОБА_6 пояснив, що 11.02.2020 р. близько 16 год. 00 хв. йому зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що в ОСОБА_6 є проблеми і потрібно щоб він приїхав. ОСОБА_6 , прибувши до виконавчої служби, дізнався, що має заборгованість, на підтвердження чого йому показали якийсь незрозумілий документ, зняти з якого копію відмовилися. На питання ОСОБА_6 як вирішити дану проблему, ОСОБА_3 відповів, що питання вирішить сам, але треба подумати як. 14.02.2020 року ОСОБА_6 перебував у м. Полтава з розрядженим мобільним телефоном, однак після повернення додому він отримав повідомлення, що до нього телефонував ОСОБА_3 , тому ОСОБА_6 перетелефонував йому і ОСОБА_3 визначив дату їхньої зустрічі. При зустрічі ОСОБА_3 сказав, що «ця послуга» буде коштувати 4000 грн. і щоб ОСОБА_6 нікуди не ліз, буде йому довідка з податкової про відсутність заборгованості, тому коли ОСОБА_6 назбирає вищевказану суму поговорять далі. В подальшому, 18.02.2020 р., ОСОБА_6 поїхав до м. Полтава в СБУ, де повідомив про вищевказану подію, а співробітник СБУ прийняв в нього заяву та зареєстрував її. 
		25.02.2020 р. ОСОБА_6 , зібравши вищевказану суму коштів, приїхав до виконавчої служби, де ОСОБА_3 зробив копію з документів ОСОБА_6 та залишив їх у власному кабінеті, після чого вони поїхали разом до податкової служби.
		ОСОБА_3  пішов до приміщення податкової, з якого повернувся через 20-30 хв., та повідомив, що в ОСОБА_6  борг відсутній і тепер треба розрахуватися «за це» в податковій службі. Одразу, після цього прибули оперативники.
		Крім того ОСОБА_6 повідомив, що виконавче провадження, яке відкрите відносно нього, перебувало у державного виконавця ОСОБА_8 , і хоча він не мав заборгованості по сплаті аліментів, вона відмовлялася зняти накладений нею арешт на майно ОСОБА_6 , тому в нього не було іншого варіанту як надати кошти ОСОБА_3 для вирішення даного питання.
		Однак дані показання свідка ОСОБА_6 спростовуються протоколами про результати негласних слідчих (розшукових) дій у виді аудіо-, відео- та візуального контролю, оскільки з даних протоколів вбачається, що ОСОБА_3 ніяких грошей у ОСОБА_6 не прохав. Інших доказів щодо висунення умов щодо надання коштів суду не надано. Крім того розмова йшла про зняття арешту та ОСОБА_3 лише роз`яснив ОСОБА_6 порядок зняття арешту після отримання відповідної довідки про відсутність доходів та інформації з МРЕО про підстави накладення арешту та ким даний арешт накладено.
		Свідок ОСОБА_9 , в судовому засіданні пояснила, що вона є державним виконавцем та у неї на виконанні перебуває виконавче провадження, де боржником є ОСОБА_6 по стягненню з нього аліментів на утримання 2-х неповнолітніх дітей. Дане провадження відкрито ще у 2015 році. ОСОБА_6 протягом усього періоду жодного разу не оплачував в повному обсязі необхідну суму коштів, внаслідок чого утворилася заборгованість, і ОСОБА_9 , з метою забезпечення виконання виконавчого провадження, змушена була вчиняти дії щодо примусового стягнення боргу, зокрема накладення арешту на майно боржника. ОСОБА_6 неодноразово приходив до державного виконавця ОСОБА_9 з метою зняття арешту, але коли вона йому роз`яснювала послідовність вчинення необхідних дій для цього, він обурювався, та починав некоректно себе поводити і для запобігання конфлікту ОСОБА_3 був змушений втрутитися. Як начальник відділу, ОСОБА_3 попрохав ОСОБА_6 зайти до його службового кабінету, де роз`яснив останньому про порядок вчинення необхідних дій для зняття арешту. В подальшому ОСОБА_6 звертався лише до ОСОБА_3 , спілкування з ОСОБА_9 уникав. Коли ОСОБА_9 запитала у ОСОБА_3 чому ОСОБА_6 його відвідує, він відповів, що той по даний час не зрозумів які необхідно вчинити дії для зняття арешту. В подальшому в березні 2020 р. ОСОБА_9  стало відомо, що ОСОБА_6 має земельні паї, які здає в оренду, тому вона винесла постанову про накладення арешту на них, після чого з метою завірення даної постанови пішла до службового кабінету ОСОБА_3 , де перебувала печатка установи, і на запитання ОСОБА_3 чи там наявна заборгованість, ОСОБА_9 підтвердила про її наявність. Інших питань ОСОБА_3  не задавав, виконавче провадження відносно ОСОБА_6 в державного виконавця ОСОБА_9 не витребовував, не знайомився з ним, жодних вказівок їй по даному виконавчому провадженні не надавав. ОСОБА_3 , як начальник відділу не має право вчиняти жодних дій по виконавчому провадженню, яке перебуває в іншого виконавця. Крім того, ОСОБА_9 є самостійною у прийняті своїх рішень по виконавчому провадженні, яке відкрите відносно ОСОБА_6 , жодне своє рішення вона з ОСОБА_3 не погоджувала. Саме виконавче провадження весь час перебувало у державного виконавця ОСОБА_9 . Також ОСОБА_9 пояснила, що для того щоб зняти арешт з майна необхідно винеси постанову про зняття арешту у даному виконавчому провадженні, право на що має лише вона. Жодних довідок про відсутність заборгованості державні виконавці не видають, така форма відсутня, і з таким проханням до неї ОСОБА_6 не звертався, його цікавило лише питання зняття арешту, але для цього він не вчиняв відповідних дій. Крім того у приміщенні виконавчої служби наявний термінал для зручності та швидкого погашення заборгованості боржниками, якими не раз користувалася як сама ОСОБА_9 так і ОСОБА_3 .
		Свідок ОСОБА_10 , в судовому засіданні пояснила, що вона є колишньою дружиною ОСОБА_6 . Після розлучення з ним, на її користь із ОСОБА_6 за рішенням суду стягуються аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей. Протягом певного періоду, після того як ОСОБА_10 звернулася до державного виконавця ОСОБА_11 , їй стало відомо, що ОСОБА_6 має заборгованість по сплаті аліментів. Весною 2020 року ОСОБА_10 отримала із виконавчої служби листа, з якого вбачалося, що ОСОБА_6 має заборгованість у сумі 36 000 гривень. Також весною 2020 року їй стало відомо, що ОСОБА_6 має земельні паї.
		Крім того, ОСОБА_10 повідомила, що її безпосереднім державним виконавцем була ОСОБА_8 . З ОСОБА_3 жодного разу не спілкувалася. Також зазначила, що коли вона спілкувалася із ОСОБА_6 , той висловлював негативне ставлення до виконавчої служби, оскільки він був переконаний у сплаті повної суми заборгованості, однак постійно була наявна якась заборгованість.
		Судом встановлено, що до Управління Служби безпеки України в Полтавській області надійшла заява від ОСОБА_6 , в якій він повідомив про факт вимагання в нього начальником Кобеляцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) ОСОБА_3 чотирьох тисяч гривень за незастосування відносно ОСОБА_6  заходів примусового стягнення заборгованості за виконавчим провадженням, відкритим Кобеляцьким районним відділом державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 13.09.2011 р. № 28646273, в якому він являється боржником. Зазначена заява ОСОБА_6 була зареєстрована Управлінням Служби безпеки України в Полтавській області за вхідним № 3-86 (т.2 а.с. 5). 
		Відповідно до ч.4 ст.271 КПК України про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.
		Згідно ч. 3 ст. 252 КПК України, протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.
		Врахувавши вищевикладене, суд дійшов до висновку, що протокол, складений за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 05 березня 2020 р., яким зафіксовано результати проведення негласної слідчої (розшукової дії) у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту є недопустимим доказом, оскільки, як вбачається з матеріалів справи (зокрема із відеозапису дослідженому в судовому засіданні), контроль за вчиненням злочину закінчувався відкрито - обшуком та затриманням обвинуваченого ОСОБА_3 25.02.2020 р., тобто відкритим фіксуванням, однак всупереч вимогам ч.4 ст.271 КПК України, цей протокол не складався у його присутності, а складався таємно, внаслідок чого була порушена форма кримінального процесу як основна гарантія принципу законності. Обвинувачений був позбавлений права висловлювати свої заперечення чи зауваження стосовно проведених, хоча б в частині відкритих, відносно нього дій. Крім того за результатами проведення контролю за вчиненням злочину слідчим було складено відповідний протокол лише 05.03.2020 року, а не протягом 24 годин після припинення зазначеної негласної слідчої (розшукової) дії, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 252 КПК України (т. 2 а.с. 178-180).
		Крім того суд не бере до уваги протокол слідчого експерименту, проведеного із ОСОБА_6 від 01.04.2020 р. (т. 2 а.с. 124-127), оскільки фактично в даному слідчому експерименті здійснено допит ОСОБА_6 , а не проведено відтворення дій, обстановки, обставин певної події, як це передбачено ст. 240 КПК України.
		Згідно протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 25.02.2020 року (т. 2 а.с. 6-21) були помічені грошові кошти з використанням аерозольного препарату «СВЕТЛЯЧОК-М», зразок якого поміщено до паперового конверту (додаток № 2 до протоколу) та надано дані грошові кошти ОСОБА_6 у сумі 4000 гривень, а саме 40 купюр, номіналом по 100 гривень з ідентифікованими серійними номерами, які ОСОБА_6 поклав до лівого карману. В процесі огляду було виготовлено копії з даних купюр (додаток № 1 до протоколу) на 13 аркушах, на яких проставлені підписи понятих, які додаються до протоколу огляду (т. 2 а.с. 6-20). 
		Посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 щодо визнання вищевказаного протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 25.02.2020 року є недопустимим доказом з підстав залучення ОСОБА_6 до участі у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій без його згоди та на підставі постанови прокурора, а не слідчого як це передбачено ч.1 ст. 275 КПК України, суд не бере до уваги, оскільки відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України, прокурор має право особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом та згідно ч. 6 ст. 246 КПК України за рішенням прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи, що в повному обсязі спростовує наведені аргументи адвоката. 
		Крім того свідок ОСОБА_6 не був залучений до конфіденційного співробітництва в розумінні ст. 275 КПК України.
		Як вбачається з матеріалів справи постановою прокурора від 24.02.2020 р. до проведення негласної слідчої (розшукової) дії залучено свідка ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 131), а також прокурором доручено працівникам відділу БКОЗ УСБУ в Полтавській області здійснити проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту відносно ОСОБА_3  (т. 2 а.с.132).
		Організація проведення негласних слідчих (розшукових) дій регламентується розділом 3 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5, у якому не передбачено подання особою, що залучається до проведення НСРД, заяви про надання згоди на участь у таких діях. 
		Таким чином залучення ОСОБА_6 до участі у негласних слідчих (розшукових) діях здійснено з дотриманням вимог КПК України. 
		Ухвалою слідчого судді Полтавського апеляційного суду від 24 лютого 2020 р. надано дозвіл на проведення відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2  негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: аудіо-, відеоконтроль за особою  ОСОБА_3 ; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж оператора рухомого (мобільного) зв`язку за ідентифікуючим номером, яким користується ОСОБА_3 ; установлення місцезнаходження радіоелектронних засобів за ідентифікуючими ознаками; візуального спостереження за особою в публічно доступних місцях з використання відеозапису, фотографування та спеціальних технічних засобів для спостереження (т.2 а.с. 145-148).
		Згідно протоколів про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 05.03.2020 р., складеного за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зафіксовано, що 25.02.2020 р., в автомобілі ОСОБА_6 відбулася розмова ОСОБА_3 із ОСОБА_6 , в якій ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 , що останньому необхідно отримати довідку про відсутність доходів і після її отримання ОСОБА_6 буде необхідно звернутися до виконавця ОСОБА_9 для зняття арешту. Потім ОСОБА_3 пішов до податкової інспекції, а коли повернувся, то повідомив ОСОБА_6 , що все добре, після чого ОСОБА_6  передав кошти, сказавши ОСОБА_3 їх перерахувати, на що ОСОБА_3  відповів: «якщо що, я тобі скажу». Потім ОСОБА_3 роз`яснив ОСОБА_6 , що після отримання довідки, йому необхідно буде звернутися до МРЕО з метою отримання інформації про підстави накладення арешту та ким він накладений, а в подальшому звернутися до виконавчої служби для вирішення питання зняття арешту з його майна. Також ОСОБА_6 запитав: «чи не підніме інспектор Віка кіпіш», на що ОСОБА_3 відповів, що він з нею домовився і все їй розповів (т. 2 а.с. 164-171).
		Однак посилання в протоколі на те, що ОСОБА_6 передав ОСОБА_3 в руки грошові кошти, не знайшло свого підтвердження при перегляді в судовому засіданні відеозапису, який є додатком до даного протоколу, на якому не зафіксовано момент передачі коштів. Крім того при дослідженні відеозапису аудіо-, відеконтролю судом встановлено, що між ОСОБА_6 та невідомою особою відбулася розмова по телефону в той час, коли ОСОБА_3 перебував у податковій інспекції. Під час даної розмови невідома особа запитувала ОСОБА_6 чи передані ОСОБА_3 кошти, на що ОСОБА_6 спочатку повідомив, що ні, а при повторному дзвінку, повідомив: «він не буде настаювати, я спитав коли той, він сказав пока не треба, бо він каже я тіки замовлю, бо вдруг шось не так», однак в протоколі дана розмова не відображена.
		Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_3 не ставив умов ОСОБА_6 щодо надання йому неправомірної вигоди.
		Посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 про недопустимість вищевказаних протоколів від 05.03.2020 року про результати негласних слідчих (розшукових) дій у виді аудіо-, відеоконтролю відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з підстав, що у протоколах відсутня інформація про гарнітуру, яка була прикріплена на заявника і саме у який спосіб відбувалась фіксація прослухованого діалогу між двома особами, тому як наслідок не виключено, що такий запис зроблено ОСОБА_6 за власної ініціативи за допомогою камери без дозволу слідчого судді, що є порушенням КПК України, суд не бере до уваги, оскільки згідно ч. 1 ст. 246 КПК відомості про факт та методи проведення НСРД не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Вичерпний перелік відомостей, що є державною таємницею, визначений Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом голови Служби безпеки України від 12 серпня 2005 року № 440, відповідно до змісту пунктів 4.5.1, 4.5.6 якого до державної таємниці належать відомості про номенклатуру, фактичну наявність спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки - устаткування, апаратури, приладів, пристроїв, програмного забезпечення, препаратів та інших виробів, призначених (спеціально розроблених, виготовлених, запрограмованих або пристосованих) для негласного отримання інформації, що розкривають найменування, принцип дії чи експлуатаційні характеристики технічних засобів розвідки, спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки, призначених для здійснення та забезпечення оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності, володіння якими дає змогу зацікавленій стороні впливати на її результати, що створює загрозу національним інтересам і безпеці. 
		Крім того нормами КПК України не передбачено обов`язку щодо складання протоколів встановлення та вилучення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю, якими фіксувались негласні слідчі дії під час проведення НСРД. Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 р. (справа 727/6661/15-к). 
		Стаття 87 КПК України містить перелік доказів, які можуть бути визнані недопустимими внаслідок істотного порушення прав і свобод людини. Однак, положення ст. 87 КПК України можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у разі істотного порушення прав і свобод людини.
		Враховуючи вищевикладене, протоколи за результатами аудіо-, відеоконтролю відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_3 були складені відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, оскільки їх зміст не суперечить положенням статей 99, 104, 105, 252 КПК України.
		З протоколів про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 05.03.2020 р., складених за результатами проведення візуального спостереження з використанням відеозапису відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_3 вбачається, що зафіксована зустріч ОСОБА_3 та ОСОБА_6 біля виконавчої служби та їх подальше перебування біля будівлі Кобеляцької ДПІ Кременчуцького управління ГУ ДФС у Полтавській області (т. 2. а.с. 173-177).
		Посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , про визнання даних протоколів недопустимими, оскільки згідно ч.1 ст. 107 КПК України, у справі відсутнє будь-яке рішення уповноваженої особи про порядок і способи застосування технічних засобів у процесі проведення негласних слідчих (розшукових) дій, суд не бере до уваги, оскільки ухвалами слідчого судді Полтавського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року надано дозвіл на проведення стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_6 негласних слідчих (розшукових) дії у виді візуального спостереження за особою в публічно доступних місцях, у яких вказано порядок та спосіб їх проведення, а саме: з використанням відеозапису, фотографування та спеціальних технічних записів для спостререження. Також в даних протоколах зазначено про способи фіксації проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії (т.2 а.с. 137-140, 145-148). Крім того згідно ч. 1 ст. 246 КПК відомості про факт та методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій не підлягають розголошенню. Таким чином відсутність рішення уповноваженої особи про те у який спосіб та з використанням яких технічних засобів буде проведено негласну слідчу (розшукову) дію, не є істотним порушенням КПК України, яке могло б стати підставою для визнання вищевказаних протоколів недопустимими.
		З протоколу обшуку від 25.02.2020 року, проведеного у відповідності до положення ст. 233 КПК України в автомобілі RENAULT Laguna, н.з. НОМЕР_1 , слідчим СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_12 за участі понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 із застосуванням технічних засобів камери Panassonic моделі HCV-260 на носій карта Micro SD встановлено, що на початку обшуку ОСОБА_3 вказав, що є начальником Кобеляцького відділу РВ ДВС Північно-Східного регіонального управління юстиції. На запитання слідчого чи отримував останній кошти від ОСОБА_6 , ОСОБА_3 відповів що так, отримав кошти за велосипед, крім цього має особисті кошти та може добровільно їх надати. В подальшому ОСОБА_3 запропоновано надати для огляду та здійснено змиви з долонь рук з метою виявлення на них хімічної речовини, на що він погодився. Спеціалістом було просвічено лампою з ультрафіолетовим випромінюванням права та ліва долоні рук ОСОБА_3 . При освітлені ультрафіолетовим випромінюванням на долоні лівої руки ОСОБА_3 візуальних ознак світіння хімічною речовиною не виявлено. При освітленні ультрафіолетовим випромінюванням на долоні правої руки ОСОБА_3 виявлено візуальні ознаки світіння хімічної речовини жовто-зеленого кольору. Із долонь рук зроблені змиви, які поміщені до паперового конверту. ОСОБА_3 , будучи у салоні автомобіля, із особистої сумки дістав грошові кошти та добровільно їх передав: купюри номіналом по 100 грн. у кількості 40 штук, при освітленні лампою із ультрафіолетовим випромінюванням яких виявлено їх світіння хімічною речовиною жовто-зеленого кольору, які є купюрами з ідентифікованими серійними номерами, які зазначені в протоколі огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів-грошових купюр. 
		Під час обшуку вилучено грошові кошти купюрами 500 грн.  62 штуки, купюрами 200 грн.- 23 штуки, купюрами 100 доларів в сумі -13 штук, 130 євро, купюри 100 доларі США  50 штук, сумка коричневого кольору із шкіри, у якій виявлені кошти. При світінні у середені сумки якої візуальних ознак хімічної речовини не виявлено. Також вилучено мобільний телефон торгівельної марки Xiomi Readmi у корпусі чорно-синіх кольорів, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , банківську картку, блокнот із записами (т. 1 а.с. 211-221).
		Свідки, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 надали суду пояснення, що були понятими при проведенні обшуку в автомобілі та підтвердили обставини, викладені в протоколі обшуку.
		Однак згідно відеозапису даної слідчої дії вбачається, що ОСОБА_3 спочатку дістав кошти на вимогу слідчого, а потім були проведені дослідження рук ОСОБА_3 за допомогою ультрафіолетової лампи з подальшим проведенням змивів з рук. В протоколі обшуку зафіксовано, що при дослідженні ультрафіолетом було виявлено світіння на правій руці ОСОБА_3 , однак при перегляді відеозапису даного світіння не видно. Крім того згідно висновку експерта на руках ОСОБА_3 хімічна речовина (люмінофор) відсутня (т. 2 а.с.96-102).
		Посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 про недопустимість вищевказаного протоколу обшуку, з підстав того, що заява ОСОБА_6 про дозвіл на проведення обшуку авто не відповідає дійсності, так як він не був присутнім під час обшуку, суд не бере до уваги, оскільки ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 26 лютого 2020 року було надано дозвіл на проведення обшуку 25.02.2020 р. автомобіля т.м. RENAULT Laguna, д.н.з. НОМЕР_1 до постановлення ухвали слідчого судді (т. 1 а.с. 227-228), тобто згода ОСОБА_6 є не обов`язковою.
		Також суд не бере до уваги твердження адвоката ОСОБА_4 щодо недопустимості протоколу обшуку автомобіля з підстав того, що фактично було проведено огляд ОСОБА_3 , а не обшук автомобіля, оскільки ОСОБА_3 перебував в даному автомобілі і його речі також перебували в даному автомобілі та він добровільно видав власні речі.
		Посилання адвоката ОСОБА_4 щодо недопустимості протоколу обшуку автомобіля з підстав того, що в протоколі не вказано в якому саме місці м. Кобеляки проводився обшук автомобіля, суд не бере до уваги, оскільки дана обставина не є істотним порушенням вимог статтей 103-107 КПК України, та не є підставою для визнання вказаного письмового доказу недопустимим. 
		Також не може бути підставою для визнання доказу недопустимим зазначена адвокатом ОСОБА_4 невідповідність відеоряду протоколу обшуку автомобіля, оскільки судом надана оцінка даного доказу і дана обставина не є істотним порушенням вимог КПК України. 
		Твердження адвоката ОСОБА_4 щодо недопустимості протоколу обшуку автомобіля з підстав того, що було порушено право на захист, оскільки ОСОБА_3 не роз`яснено право на адвоката, хоча фактично він перебував у статусі затриманої особи, суд не бере до уваги, оскільки згідно ч. 1 ст. 236 КПК України для участі в проведенні обшуку може бути запрошений захисник, що не є обов`язком слідчого. Крім того участь захисника у цьому кримінальному провадженні згідно зі ст. 52 КПК є необов`язковою, а ОСОБА_3 не заявляв клопотання про залучення захисника. Таким чином право ОСОБА_3 на захист не порушено, оскільки обшук було проведено відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України і нас час його проведення ОСОБА_3 не був затриманий.
		Посилання захисника ОСОБА_4 на інший час затримання ОСОБА_3  у зв`язку з проведенням обшуку не відповідає положенням КПК України, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 236 КПК України слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишати місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку, а тому обмеження в пересуванні ОСОБА_3 не може свідчити про його фактичне затримання як підозрюваного у вчиненні злочину, оскільки таке обмеження під час обшуку було здійснено відповідно до ч. 3 ст. 236, а не ст. 208 КПК України.
		Згідно протоколу огляду речей від 11.03.2020 року було оглянуто вилучений під час обшуку у ОСОБА_3 мобільний телефон та у контактах виявлено номер  НОМЕР_4 , який записаний « ОСОБА_15 » і наявні вхідні та вихідні виклики на даний телефон та інформація: «Я на зв`язку, передзвоніть мені будь-ласка: НОМЕР_5 » (т. 2 а.с. 22-27). Даний факт щодо спілкування ОСОБА_3 та ОСОБА_6 стороною захисту не заперечується, однак не свідчить про неправомірні дії ОСОБА_3 .
		Наданий суду протокол тимчасового доступу до речей і документів від 13 квітня 2020 року є неналежним доказом по даній справі, оскільки прокурором не доведено яке значення має інформація розміщена на диску, який доданий до даного протоколу, для встановлення обставин даного кримінального правопорушення (т. 2 а.с. 184-186).
		З протоколу обшуку від 25 лютого 2020 року, проведеного у приміщенні Кобеляцького РВ ДВС, вбачається, що ОСОБА_9 видала виконавче провадження на ОСОБА_6 , яке перебувало у її провадженні (т. 1 а.с. 242-243), що підтверджує показання свідка ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_3 дане виконавче провадження не витребовував. 
		Згідно протоколу огляду речей від 30.03.2020 року оглянуто виконавче провадження, з якого вбачається, що виконавче провадження перебувало на виконанні у державного виконавця ОСОБА_9 та лише нею було здійснено виконавчі дії по ньому (т. 2 а.с. 28-88). 
		З висновку експерта № 5848 складеного 30.03.2020 р., вбачається, що на поверхні підкладки, наданої на дослідження сумки, на поверхнях 40-ка грошових купюр, номіналом по 100 грн., з серійними номерами, зазначеними в протоколі огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів-грошових купюр є нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофору). На поверхнях марлевих тампонів зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_3 та на поверхні марлевого тампона, наданого на дослідження у якості контрольного зразка бинта, речовина спеціального призначення (люмінофор) відсутня. Спеціальна хімічна речовина (люмінофор), нашарування якої є на поверхні представленої сумки та на поверхнях 40-ка грошових купюр, номіналом по 100 грн. із зазначеними вище серійними номерами та спеціальна хімічна речовина (люмінофор), зразок якої представлений для дослідження на поверхні аркуша паперу, мають між собою спільну родову належність (т. 2 а.с.96-102).
		Також судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу № 77/04 від 21.12.2019 Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) ОСОБА_3 призначений на посаду начальника Кобеляцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (т.2 а.с. 211).
		Згідно положення про відділи державної виконавчої служби у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (т.2 а.с.238-241) та посадової інструкції начальника Кобеляцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (т.2 а.с. 212-213) ОСОБА_3  має наступні обов`язки: очолює відділ, здійснює керівництво його діяльністю, організовує роботу відділу, представляє відділ у відносинах з іншими органами, здійснює контроль за додержанням законодавства про виконавче провадження, правильністю, своєчасністю та повнотою вчинення виконавчих дій державними виконавцями, організовує роботу із службовими документами, здійснює контроль за веденням номенклатурних справ відділу відповідно до встановленого порядку законодавства з діловодства, забезпечує та контролює дотримання працівниками відділу виконавської та трудової дисципліни, організовує розгляд звернень громадян та юридичних осіб, організовує перевірку викладених у них фактів, проводить особистий прийом громадян, виконує рішення і здійснює інші дії відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», розподіляє обов`язки між працівниками відділу, розробляє проекти їх посадових інструкції, розглядає скарги на дії чи бездіяльність державних виконавців та за наявності підстав відповідно до вимог законодавства погоджує заяви державних виконавців про виплату винагороди, інші обов`язки відповідно до законодавства.
		У вищевказаних документах не передбачені повноваження ОСОБА_3 щодо вчинення будь-яких дій у виконавчих провадженнях, які не перебувають у нього на виконанні, що свідчить про те, що ОСОБА_3 не мав повноважень на вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні відносно ОСОБА_6 .
		Оцінивши надані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, дотримуючись загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд викладає свої висновки.
		Диспозицією частини 3 статті 368 КК України визначено кримінальну відповідальність, зокрема, за одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
		Кваліфікуючою ознакою зазначеного кримінального правопорушення є одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй службового становища.
		Суб`єкт зазначеного кримінального правопорушення спеціальний, ним є службова особа, яка займає відповідальне становище, форма вини - прямий умисел.
		Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, зокрема в тому, що перебуваючи в службовому кабінеті повідомив ОСОБА_6 про нараховану заборгованість у сумі 20 000 грн. за несплату прибутку з надання в оренду земельної ділянки у виконавчому провадженні №28646273, яке перебуває на виконанні Кобеляцького РВ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). У подальшому, ОСОБА_3 поставив умову ОСОБА_6 щодо надання йому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 4 000 гривень за не стягнення вищевказаної заборгованості та надання відповідної довідки, тобто у вимаганні із ОСОБА_6 неправомірної вигоди у розмірі 4000 гривень за нестягнення з останнього заборгованості зі сплати прибутку з надання в оренду земельної ділянки.
		Однак стороною обвинувачення не надано суду доказів, що до повноважень ОСОБА_3 належить вирішення питання щодо стягнення заборгованості зі сплати прибутку з надання в оренду земельної ділянки.
		Крім того виконавче провадження №28646273 відкрито по стягненню аліментів (т. 2 а.с. 33-88), а не за стягнення заборгованості зі сплати прибутку з надання в оренду земельної ділянки, що свідчить про неконкретне обвинувачення.
		Також згідно протоколу аудіо-, відеконтролю від 05.03.2020 р. ніякої розмови в службовому кабінеті між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про наявність будь-якої заборгованості та висунення умов щодо надання коштів не зафіксовано, інших доказів суду не надано.
		Сторона обвинувачення, обґрунтовуючи вищевказані повноваження ОСОБА_3 як начальника відділу, посилається на ч. 2 ст. 83 ЗУ «Про виконавче провадження» якою передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Однак судом встановлено, що посилання сторони обвинувачення на ч. 2 статті 83 ЗУ «Про виконавче провадження» є неправомірним, оскільки станом на момент вчинення злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_3 діяв ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року, який містить лише 78 статтей, тобто стаття 83 відсутня.
		Крім того судом встановлено, що ОСОБА_3 роз`яснив ОСОБА_6 які дії необхідно вчинити для того, щоб зняти арешт з майна та надав допомогу для подальшого отримання довідки про відсутність доходів у ОСОБА_6 з надання земельної ділянки в оренду. ОСОБА_3 діяв як фізична особа, а не як службова особа, оскільки до повноважень останнього не входять обов`язки щодо видачі даної довідки.
		Викликає сумнів передача ОСОБА_6 ОСОБА_3 коштів за зняття арешту з майна, оскільки ОСОБА_3 неодноразово сплачував грошові кошти боржників через свою картку для виплат та через термінал, який розміщено у виконавчій службі, що підтвердили свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які пояснили суду, що відносно них були відкриті виконавчі провадження і вони зверталися до ОСОБА_3 з проханням сплатити заборгованість через термінал та передавали кошти ОСОБА_3 для її сплати.
		Крім того судом встановлено, що ОСОБА_3 у виконавчому провадженні №28646273, в якому ОСОБА_6 є боржником, жодних дій не вчиняв (т. 2 а.с. 33-88). 
		На підставі вищевикладеного встановлено, що прокурором не доведено склад злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, а саме, що ОСОБА_3 поставив умову ОСОБА_6 щодо надання коштів з метою не стягнення заборгованості зі сплати прибутку з надання в оренду земельної ділянки та надання відповідно довідки з використанням свого службового становища та отримання коштів саме за вчинення цих дій. 
		Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Так, у справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
		Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01 листопада 1996 року №9, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. 
		При цьому всі викладені в обвинувальному акті обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
		Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Посилаючись на вищевказану норму основного Закону України слід зазначити, що вона закріпила в собі п.1 ст.11 Загальної декларації прав людини, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принцип 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, що піддаються затриманню або ув`язненню в будь-якій формі - презумпцію невинуватості.
		Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, який у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року по справі "Алене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою, він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
		Отже правило презумпції невинуватості означає, що обвинувачений може бути визнаний винним у вчиненні злочину і покараний лише за умови, що його вина буде доведена у передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду.
		Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Враховуючи встановлені обставини та наведені норми права суд приходить до переконання про ухвалення виправдувального вироку відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, у відповідності до положення п.3 ч.1 ст.373 КПК України, тобто за недоведеністю того, що в діянні ОСОБА_3 є склад кримінального правопорушення.
		Обраний запобіжний захід у виді особистого зобов`язання ОСОБА_3 та захід забезпечення кримінального провадження у виді відсторонення ОСОБА_3 від займаної посади закінчилися 22.03.2021 року.
		У зв`язку з тим, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, судові витрати по справі у розмірі 7518,25 грн. за проведення експертизи, не підлягають стягненню з ОСОБА_3 .
		Також слід скасувати арешти на майно ОСОБА_3 , накладені ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 03.03.2020 року та ухвалою колегії суддів з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2020 року.
		Питання щодо речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд, - 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдати у зв`язку із недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
		Скасувати арешти, накладені на майно ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 03.03.2020 року та ухвалою колегії суддів з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2020 року.
		Речові докази по справі:
		- 3 паперові конверти із змивами правої та лівої руки ОСОБА_3 у т.ч. контрольний зразок  знищити;
		- 40 купюр, номіналом по 100 гривень з серійними номерами:
		УМ 3212068; УХ 5995404; УЦ 7838953; УА 0560430; УИ 1365947; УИ 4359337; УЧ 7349203; УЛ 2989812; УЙ 9615859; УН 1630795; УЄ 3289098; УШ 3616966; УП 6920050; УИ6424602; УХ 0659708; УЄ 3689627; УЖ 4272126; УП 5272951; УШ 6971430; УХ 9812524; УШ 6971431; УЧ 0078036; УИ 4851424; УЗ 1609072; УГ 2031436; УХ 4467328; УТ 6680067; УИ 0863551; УХ 0158279; УИ 9353490; УЧ 0622427; УИ 8139808; УИ 0602168; УИ 5598826; УЗ 2762653; УИ 0918125; УШ 2730729; УЙ 8302824; УЖ 4861016; УИ 4601422 - повернути фінансовому підрозділу УСБУ в Полтавській області;
		- купюри номіналом по 500 гривень у кількості 62 штуки; купюри номіналом по 200 гривень у кількості 23 штуки, купюри номіналом по 100 доларів США у кількості 13 штук; купюри у сумі 130 євро; купюри номіналом по 100 доларів США у кількості 50 штук, які повернуто ОСОБА_18 ; сумку коричневого кольору; мобільний телефон торгівельної марки Xiomi Readmi у корпусі чорно-синіх кольорів, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 ; пластикову картку банку «Приват-банк» коричнево-жовтих сріблястих кольорів №5168742706795949 дійсну до 05/21; блокнот із записами, обгортка якого тверда з візерунками у вигляді тризуба та національності, квіток жовто-синьо-білих кольорів - повернути ОСОБА_3 ;
		- ксерокопію паспорту ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кобеляки, Полтавської області, серія НОМЕР_6 та копію картки платника податків ОСОБА_6 на 1 арк.  залишити в матеріалах кримінального провадження;
		- виконавче провадження ЄДРВП: 28646273 за виконавчим листом №2-608 від 16.08.2011 відносно боржника ОСОБА_6 , стягувач: ОСОБА_10 , яке повернуто Кобеляцькому районному відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)  залишити Кобеляцькому районному відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).
		На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Кобеляцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. 
		 Інші учасники судового провадження мають право отримати його копію в суді. 
		 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...