Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/1208/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 31.03.2021. Зареєстровано: 01.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2021.
Дата набрання законної сили: 11.01.2022
Результат оскарження 22.12.2022 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: повернуто касаційну скаргу
Номер судового провадження: 1-кп/953/103/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017220000001357

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа№ 640/1208/18 
		н/п 1-кп/953/103/21 
		ВИРОК 
		     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 
		       
		31.03.2021 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:
		головуючого-судді - ОСОБА_1 
		за участю секретаря - ОСОБА_2 
		прокурора - ОСОБА_3 
		захисників-адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		представника потерпілого - ОСОБА_6 
		третьої особи - ОСОБА_7 
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду кримінальне провадження № 42017220000001357 від 21.11.2017 року за обвинуваченням:
		 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Великий Бурлук, Харківської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, має доньку 2010 р.н., раніше не судимого, служив заступником командира взводу № 2 роти № 2 батальйону конвойної служби ГУНП в Харківській області, старшого лейтенанта поліції, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогост. 364 ч. 2 КК України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та за заявою його батька  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжено судовий розгляд з метою реабілітації померлого, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогост. 364 ч. 2 КК України.
		 Так, згідно обвинувального акту: 
		   Наказом №255 від 06.11.2017р. т.в.о. командира батальйону конвойної служби ГУ НП в Харківській області ОСОБА_9 «Про оголошення Рішення командира БКС ГУНП в Харківській області про конвоювання затриманих і взятих під варту осіб на 06.11.2017р. для забезпечення належної охорони та конвоювання спецконтингенту у відповідності з вимогами Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України (далі за текстом - Інструкція), яка затверджена наказом МВС України від 20.01.2015р. № 60 ДСК та Інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою суддів , яка затверджена спільним наказом МВС України , Верховного суду України, ДСА України, МЮ України, ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Генеральною прокуратурою України від 26.05.2015р № 6131785/5/30/29/67/68, Плану охорони затриманих і взятих під варту осіб у Київському районному суді м.Харкова конвойними нарядами БКС ГУ НП в Харківській області та Табелю постам з охорони підсудних в Київському районному суді м.Харкова, які 10.07.2017р. затверджено командиром БКС ГУ НП в Харківській області , заступник командира взводу №2 роти №2 батальйону конвойної служби ГУ НП в Харківській області ОСОБА_8 призначений начальником посиленого конвою для забезпечення конвоювання з ДУ «Харківська установа виконання покарань» №27 до Київського районного суду м.харкова за адресою : м.Харків вул..Валентинівська, 7-б, спецконтингенту для участі у судовому засіданні про що був обізнаний.
		   Згідно п. 3.18 ч.3 Інструкції, начальник конвою здійснює оперативне керівництво нарядом з охорони підсудних (засуджених) і несе відповідальність за виконання конвойним нарядом установленого порядку їх охорони. Згідно п. 1.1. ч.1 Інструкції  конвоювання затриманих за підозрою у вчинені злочину, заарештованих, підсудних, засуджених осіб полягає в їх своєчасному супроводі до місця призначення та надійній охороні.
		   Згідно п. 1.28 ч.1 Інструкції конвоїр підпорядковується начальнику конвою.
		   Таким чином , ОСОБА_8 є службовою особою  представником влади у розумінні примітки до ст.. 364 КК України.
		   06.11.2017 року приблизно о 16:30 у залі судових засідань № 10 Київського районного суду м. Харкова, за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, 7Б, суддя ОСОБА_10 проголосила обвинувальний вирок у кримінальному провадженні № 12014220000000380 від 22.05.2014 року, яким визнано винним та засуджено ОСОБА_11 , 1967 р.н., за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.294, ч.3 ст.296 КК України із застосуванням ст.4 Закону України «Про амністію у 2016 році».
		   Після проголошення зазначеного вироку суду, за вказівкою судді та розпорядженням заступника командира взводу № 2 роти № 2 батальйону конвойної служби ГУНП в Харківській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , ОСОБА_11 звільнено з-під варти та він продовжував знаходитись у залі суду разом із захисниками та іншими особами з метою отримання зазначеного вище письмового вироку.
		   Біля 17:00години 06.11.2017 року у залі № 10 вказаного суду, слідчий Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_12 під відеозапис оголосив повідомлення про підозру ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, у кримінальному провадженні № 12017220500002203 від 04.11.2017 року та планував його затримання в порядку ст.208 КПК України.
		   Начальник конвою ОСОБА_8 , з метою отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_11 , достеменно знаючи, що слідчий ОСОБА_12 повідомив про підозру ОСОБА_11 та планував його затримання в порядку ст.208 КПК України, дозволив ОСОБА_11 у супроводі сторонньої особи та наряду конвою, який підлеглий йому, пройти до туалету, який розташований у конвойному приміщенні цього ж суду, та після отримання копій вироку суду усвідомлюючи, що його діями завдається шкода інтересам держави в особі правоохоронного органу  ГУНП в Харківській області, діючи умисно та всупереч інтересам служби, порушуючи п.3.18.3. Інструкції, щодо обов`язку доповідати начальнику органу (командирові підрозділу), який призначив конвой, про всі істотні зміни умов охорони підсудних, не доповів безпосередньому начальнику про нове повідомлення про підозру у вчиненні злочину ОСОБА_11 проведене слідчим ОСОБА_12 , переслідуючи мету уникнення ОСОБА_11 подальшого затримання в порядку ст.208 КПК України, самостійно прийняв рішення про його звільнення, шляхом надання розпорядження підлеглим ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на звільнення ОСОБА_11 з евакуаційного виходу караульного приміщення Київського районного суду м. Харкова, тим самим забезпечив можливість втекти підозрюваному.
		   Таким чином, в результаті умисних дій начальника конвою ОСОБА_8 , ОСОБА_11 уникнув затримання, та був 06.11.2017 року оголошений у розшук у кримінальному провадженні № 12017220500002203 від 04.11.2017 року.
		Внаслідок умисних дій начальника конвою ОСОБА_8 , згідно висновку судової економічної експертизи Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №234 від 18.01.2018 року ГУНП в Харківській області спричинено тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди у сумі 487570 грн. 60 коп. (чотириста вісімдесят сім тисяч гривень п`ятсот сорок гривень, 60 копійок), яка витрачена державою в особі ГУНП в Харківській області на поуки підозрюваного ОСОБА_11 . 
		Таким чином, дії ОСОБА_8 , органом досудового розслідування кваліфіковано як умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе, використання службовою особою влади, всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, тобто за ч.2 ст.364 КК України.
		    
		В судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_8 винним себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, пояснень не надавав. Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батько  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 заявив клопотання про продовження розгляду даного кримінального провадження з метою реабілітації померлого обвинуваченого, що відповідає вимогам ст.. 284 ч.1 п.5 КПК України. 
		 
		   Допитані свідки, з боку обвинувачення, повідомили:
		 
		- ОСОБА_12 повідомив , що 06.11.2017р., він як слідчий Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області мав намір оголосити ОСОБА_11 повідомлення про підозру та проголосив його , у вчиненні нового кримінального правопорушення, для чого він прибув до Київського районного суду м.Харкова , де слухалось кримінальне провадження стосовно ОСОБА_11 у судді ОСОБА_15 . Коли він увійшов до зали судового засідання, то ОСОБА_11 був уже звільнений і лежав, спершись на стіл. Унаслідок його стану здоров`я, в суд двічі викликалася швидка допомога, але на його погляд ОСОБА_11 симулював хворобу. Працівники швидкої допомоги, провівши обстеження ОСОБА_11 , прийшли до висновку про необхідність його госпіталізації. ОСОБА_11 пішов в туалет , зайшов до приміщення конвою і більше він його не бачив; 
		- ОСОБА_16 пояснив суду , що він є керівником СУ ГУНП в Харківській області , під час звільнення ОСОБА_11 з-під варти 06.11.2017 року, він в Київському районному суді м. Харкова не був присутній і володіє інформацією, тільки зі слів начальника відділу - ОСОБА_17 . Крім того, він додав, що проходила внутрішньовідомча перевірка дій ОСОБА_18 , 06.11.2017 року, за результатам якої, він не був усунений з посади. Крім того, повідомив , що затримання ОСОБА_11 повинен був забезпечити слідчий ОСОБА_12 або інші особи, за його розпорядженням. Конвой до цього відношення не має;
		- ОСОБА_9 повідомив, що він був безпосередньо керівником ОСОБА_8 , коли надійшла інформація, що ОСОБА_11 винесено вирок, то його повинні були звільнити негайно, що і було зроблено. Це прямий обов`язок начальника конвою. Також він повідомив, що якщо ставиться питання про можливе затримання особи, то в деяких випадках, як це на практиці відбувається, конвойних заздалегідь про це попереджають, але законодавством це не передбачено. У той день, 06.11.2017 року і напередодні, ніхто конвойних про плановане затримання не попереджав. Крім того, конвой не має права виконувати розпорядження слідчого ОСОБА_12 чи інших осіб. У разі отримання подібного прохання, начальник конвою повинен був подзвонити своєму керівництву і отримати наказ безпосередньо від свого начальства. У той день, прохань і розпоряджень від слідчого та інших осіб не надходило, тому дзвонити до керівництва не було ніякої необхідності. Крім того, зазначив що згідно з вироком, в якому є вимога про негайне звільнення особи, така особа має бути звільнена негайно, а копії вироку потрібні конвою тільки для звітності;
		- ОСОБА_19 пояснив, що 06.11.2017 року він брав участь в етапування ОСОБА_11 і підпорядковувався ОСОБА_20 , який був старшим наряду. У судову залу він увійшов тоді, коли ОСОБА_11 вже звільнили. ОСОБА_11 лежав, йому було погано. Навколо нього було багато людей. Слідчий щось читав, але що точно він не знає. За ОСОБА_20 він не спостерігав та охороною не займався, яким чином ОСОБА_11 покинув суд - він не знає. Бачив тільки, що ОСОБА_11 самостійно не міг йти в туалет і його супроводжували інші особи. Також свідок пояснив, що конвойні могли б теоретично надати допомогу слідчому, якби їм сказали, що ОСОБА_11 необхідно затримати, але подібного прохання не було;
		- ОСОБА_21 пояснив, що він входив до складу конвою, прибув до суду під вечір, коли ОСОБА_11 вже звільнили. Два рази ОСОБА_11 була викликана швидка допомога. Слідчий ОСОБА_12 до нього не підходив і ні з якими проханнями не зверталися. Також він пояснив, що перевірив текст вироку і там було написано, що ОСОБА_11 необхідно було негайно звільнити з-під варти, а тому ОСОБА_20 діяв вірно, відповідно до посадової інструкції та наказом № 60; 
		- ОСОБА_13 пояснив, що він входив до складу конвою , після оголошення вироку ОСОБА_11 , той повинен був бути звільнений негайно. У ОСОБА_11 було погане самопочуття і йому двічі викликалася швидка допомога. Всі рішення приймав начальник конвою ОСОБА_20 . До нього, ніхто ні з якими проханнями щодо ОСОБА_11 не звертався. Конвой складався з нього, ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 . Він переконаний, що з боку конвою, ніяких порушень не було, в обов`язки конвойних затримання не входить. Ніхто не може їм дати команду на затримання, вони тільки супроводжують і охороняють; 
		- ОСОБА_22 пояснив, що в той день він входив до складу конвою. Що відбувалося з ОСОБА_11 він не бачив. Знає тільки, що останньому було погано і йому викликали швидку допомогу;
		- ОСОБА_23 пояснив, що він працює в батальйоні конвойної служби поліцейським-водієм. Що відбувається в залі суду він не бачив. Він знає тільки з відомої йому практики, що конвойні повинні виконувати наказ № 60, а звільнений з-під варти сам завжди забирає свої речі з конвойного приміщення;.
		- ОСОБА_24 пояснив, що є працівником патрульної поліції і 06.11.2017 року надійшов виклик до Київського районного суду м. Харкова, з причини якогось конфлікту і що звільненого ОСОБА_11 не випускають із зали суду. Коли він приїхав на виклик, як він зрозумів, слідчий збирався вручити ОСОБА_11 підозру. Секретар судового засідання, повідомила йому, що підсудний звільнений з-під варти. У залі суду були присутні представники ОБСЄ, хтось із конвойних, 2 лікаря, слідчий, і люди, які прийшли підтримати ОСОБА_11 . Він прийняв заяву та пояснення від особи, яка викликала наряд поліції. Чи був присутній в залі суду ОСОБА_20 він не пам`ятає; 
		- ОСОБА_25 надав аналогічні свідчення ОСОБА_24 ;
		- ОСОБА_26 пояснила, що 06.11.2017 року входила до складу 205 бригади швидкої допомоги. Бригада приїхала до суду за викликом, щоб надати медичну допомогу ОСОБА_11 . Медична допомога була надана. Відносно дій ОСОБА_20 нічого конкретного пояснити не змогла;
		- аналогічні пояснення надала ОСОБА_27 ;
		- ОСОБА_28 пояснив, що є водієм швидкої допомоги. 06.11.2017 року, в період часу між 18:00 та 19:00 був виклик до Київського районного суду м. Харкова. По суті справи, нічого пояснити не зміг;
		- ОСОБА_17 повідомив, що на той час був начальником СВ Новобаварьского ВП , 06.11.2017 року його підлеглий слідчий ОСОБА_12 прибув до Київського районного суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_11 у вигляді тримання під вартою, протоколу затримання в порядку 208 КПК України не було, разом зі слідчим були оперативні працівники , слідчий проголосив підозру , ОСОБА_11 її не взяв , викликали швидку, потім ОСОБА_11 попрохав конвой завести його до конвойного приміщення , а після чого зник , чому його відвели до конвойного приміщення не пам`ятає. 
		На обґрунтування висунутого обвинувачення, крім допитаних свідків, стороною обвинувачення надані зібрані під час досудового розслідування та безпосередньо дослідженні у судовому засіданні докази, а саме:
		-копії вироку Київського районного суду м.Харкова від 06.11.2017р. (т.2 а.с. 26-35); 
		- копію ухвали від 06.11.2017р. Жовтневого районного суду м.Харкова (т.2 а.с. 52-54); 
		- копія висновку службового розслідування від 20.11.2017р. (т.2 а.с. 63-75); 
		- копія висновку службового розслідування від 13.12.2017р. (т.2 а.с. 77-80); 
		- копія наказу про призначення ОСОБА_8 заступником командира взводу 2 роти 2 батальйону конвойної служби ГУНП в Харківській області. (т.2 а.с.168); - копії розстановки нарядів на 06.11.2017р., служба нарядів від 06.11.2017р. послужний список ОСОБА_8 , функціональні обов`язки начальника конвою , наказ про призначення конвойних нарядів №255 від 06.11.2017р. , заявки на конвой службова характеристика ОСОБА_8 , табель постам, акт прийняття Київського районного суду м.Харкова на обслуговування конвою, наказ №70 при прийняття Київського райсуду для обслуговування , карта конвойного маршруту №2 , основні обов`язки конвойного наряду, план охорони і взятих під варту осіб в Київському районному сді м.Харкова, у (т.2 а.с. 173-203);
		- попутні списки та виклики арештованого ОСОБА_11 до Київського районного суду м.Харкова (т.2 а.с. 207- 233 );
		-відповідь з МВС України на ім`я прокуратури Харківської області та надання «Інструкція з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України» від 22.12.2017 року з додатками (т.3 а.с. 22-98);
		-наказ від 26.05.2015р. «Про затвердження Інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених, засуджених за вимогою суддів» та сама інструкція (т.3 а.с. 99- 105);
		-порядок звільнення осіб з-під варти (т.3 а.с. 106-108);
		-відповідь з Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції з додатками на 4 CD носіях від 01.12.2017 року з відеозаписом події 06.11.2017р. (т.3 а.с. 110-111);
		-протокол огляду даних СД дисків від 05.12.2017р. (т.3 а.с. 12-113); 
		-відповідь з Київського районного суду на ім`я прокуратури Харківської області, про надання диску з відеозаписом з камер відеоспостереження від 23.11.2017 року з СД диском (т.3 а.с. 115-116);
		-протокол огляду даних СД диску від 30.11.2017р. (т.3 а.с. 117-118); 
		-відповідь з КЗОЗ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на ім`я прокуратури Харківської області, з додатками на 2 аркушах карт виклику швидкої та 1 СД диску від 12.01.2018 року (т.3 а.с. 121 - 124);
		-СД диск наданий слідчим ОСОБА_12 та протокол огляду даних СД диску від 22.11.2017р. (т.3 а.с. 137-138);
		-постановою від 06.12.2017р. про визнання 6 СД дисків речовими доказами (т.3 а.с. 140-141); 
		-- висновок експерта № 234 від 18.01.2018р. щодо підтвердження розрахунку витрат на пошук ОСОБА_11 на загальну суму 487540 грн 60 коп. (т.2 а.с. 160-163). 
		 
		Сторона захисту на обґрунтування невинуватості ОСОБА_8 надала свої докази:
		-відповідь на адвокатський запит з Державної установи «Диканівська виправна колонія (12)» від 21.11.2017 р., яка вказує на те, що ОСОБА_11 після тривалого тримання під вартою в ДУ «Диканівська виправна колонія (12)», напередодні оголошення вироку по його справі в Київському районному суді м. Харкова, був етапований до ДУ «Харківська установа виконання покарань №27» в п`ятницю, 03.11.2017 р. (т.4 а.с. 6);
		-клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 28.11.2017 р. на 4 аркушах (дане клопотання було подане прокуратурою, коли ОСОБА_8 було вперше призначено запобіжній захід у вигляді тримання під вартою) (т.4 а.с. 7-10);
		-фотокопія калькуляції витрат за матеріалами кримінального провадження від 04.11.2017 р. № 12017220500002203 № 2412/119-29/01-2017 від 28.11.2017 р. (даний документ був долучений до клопотання про обрання запобіжного заходу від 28.11.2017 р. відносно ОСОБА_8 ) (т.4 а.с. 11);
		-фотокопія роздруківки з офіційного сайту поліції з інформацією про справу ОСОБА_11 від 29.11.2017 р. в 09:49, відповідно до якої, 07.11.2017 р. в 18:08, ОСОБА_11 було оголошено про підозру за ст.122 КК України. При чому, там же зазначено: «Вчора (06.11.2017 р.  сторона захисту) він був вільною людиною, і підстав для його затримання не було. Сьогодні (07.11.2017 р.  сторона захисту) він оголошений у розшук». Зазначену інформацію, відповідно до офіційного сайту Національної поліції Харківської області, було повідомлено начальником ГУНП в Харківській області ОСОБА_29 (т.4 а.с. 12).
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 09.02.2021 року.
		23.02.2021 року, батьком, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в інтересах свого померлого сина ОСОБА_8 , заявлено в суді клопотання про продовження судового розгляду з метою реабілітації померлої особи.
		Суд, у відповідності до ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, виходячи з приписів ст. 373 ч.1 та ч.3 КПК України, відповідно до яких, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду вчинення кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, прийшов до висновку, що обставини обвинувачення ОСОБА_8 , викладені у обвинувальному акті, не знайшли свого об`єктивного підтвердження. Стороною обвинувачення, його вина в інкримінованих злочинах не доведена, а тому ОСОБА_8 підлягає виправданню та реабілітації виходячи з наступного.
		Відповідно до ч.3.23 Інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів, на яку прокурор посилається, як на основний доказ, зазначено, що у разі винесення виправдувального вироку або зміни запобіжного заходу на інший, не пов`язаний із взяттям під варту, начальник конвою (старший конвоїр) за вказівкою головуючого в судовому засіданні негайно звільняє підсудного, про що в заявці на конвоювання суддею робиться відповідний запис, завірений печаткою.
		Так, 06.11.2017 року, суддя Київського районного суду м. Харкова проголосила обвинувальний вирок у кримінальному провадженні №12014220000000380 від 22.05.2014 року, яким визнано винним та засуджено ОСОБА_11 , 1967 р.н., за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.294, ч.3 ст.296 КК України із застосуванням ст.4 Закону України «Про амністію у 2016 році».
		   Після проголошення зазначеного вироку суду, за вказівкою судді та розпорядженням заступника командира взводу № 2 роти № 2 батальйону конвойної служби ГУНП в Харківській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , ОСОБА_11 звільнено з-під варти.
		   Таким чином, ОСОБА_8 виконав у повній мірі, покладені на нього посадові обов`язки, під час звільнення з-під варти ОСОБА_11 .
		Допитані під час судового розгляду свідки, підтвердили, що ОСОБА_8 діяв у відповідності з Інструкцією.
		Посилання сторони обвинувачення на той факт, що слідчий Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_12 оголосив повідомлення про підозру ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, у кримінальному провадженні №12017220500002203 від 04.11.2017 року та планував його затримання в порядку ст.208 КПК України є недоведеним, оскільки докази, які містяться в матеріалах справи та відеозаписи, які були досліджені судом, вказують на те, що ОСОБА_11 підозру вручено не було. Зазначені факти також підтвердили свідки, які надали свої покази у суді.
		При чому, відповідно до інформації з офіційного сайту Національної поліції Харківської області від 07.11.2017 року в 18:08, ОСОБА_11 було оголошено про підозру за ст.122 КК України. При чому, там же зазначено: «Вчора (06.11.2017 року) він був вільною людиною, і підстав для його затримання не було. Сьогодні (07.11.2017 року) він оголошений у розшук». Зазначену інформацію, відповідно до офіційного сайту Національної поліції Харківської області, було повідомлено начальником ГУНП в Харківській області ОСОБА_29 .
		Таким чином, керівництво Національної поліції Харківської області само підтверджує, що 06.11.2017 року, жодних підстав для затримання ОСОБА_11 не було, та він міг вільно залишити установу суду, оскільки був вільною людиною. ОСОБА_8 , або інші особи, не мали жодного права перешкоджати ОСОБА_11 в його пересуванні.
		Посилання сторони обвинувачення, що ОСОБА_8 діючи умисно та всупереч інтересам служби, порушуючи п.3.18.3. Інструкції, щодо обов`язку доповідати начальнику органу (командирові підрозділу), який призначив конвой, про всі істотні зміни умов охорони підсудних, не доповів безпосередньому начальнику про нове повідомлення про підозру у вчиненні злочину ОСОБА_11 проведене слідчим ОСОБА_12 , переслідуючи мету уникнення ОСОБА_11 подальшого затримання в порядку ст.208 КПК України, самостійно прийняв рішення про його звільнення, шляхом надання розпорядження підлеглим ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на звільнення ОСОБА_11 з евакуаційного виходу караульного приміщення Київського районного суду м. Харкова, тим самим забезпечив можливість втекти підозрюваному, не відповідають подіям, які зазначені в обвинувальному акті, на підставі доказів, які були досліджені судом.
		З формулювання обвинувачення вбачається , що ОСОБА_8 був обізнаний про плани слідчого затримати ОСОБА_11 в порядку ст.. 208 КПК України , крім того, ОСОБА_8 мав корисливий мотив, але жодного доказу стороною обвинувачення щодо цих тверджень не надано, крім того, сам слідчий та інші працівники поліції, які були присутні в залі судових засідань , не скористались своїм правом наданим ухвалою від 06.11.2017р. Жовтневого районного суду м.Харкова щодо дозволу на затримання ОСОБА_11 . 
		Посилання сторони обвинувачення , що слідчий , маючи ухвалу від 06.11.2017р. Жовтневого районного суду м.Харкова щодо дозволу на затримання ОСОБА_11 , прибув до Київського районного суду з клопотанням про обрання ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , суперечить вимогам КПК України щодо підсудності розгляду таких клопотань та позбавлено логічного змісту.
		При цьому , стороною обвинувачення не доведено, що саме ОСОБА_8 повинен був затримувати ОСОБА_11 згідно зазначеної ухвали, і що це передбачено відповідними Інструкціями.
		Норми ст. 22 КПК України визначають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а тому суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення або захисту.
		Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		Частиною 1 ст. 94 КПК України визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		В силу вимог частин 1, 3 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; в діях обвинуваченого є склад злочину кримінального правопорушення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умов доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Якщо висунуті обвинувачення у вчинені кримінально карного діяння, то тягар доведення цих звинувачень, тобто обов`язок щодо пошуку, збирання і надання суду доказів вини обвинуваченого, лежить на стороні обвинувачення.
		Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Так, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип призумції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину: обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain).
		Пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. (Рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).
		Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 12 червня 2018 р. у справі № 712/13361/15, провадження № 51-1604км18, ЄДРСРУ № 74777387 обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
		Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, проаналізувавши в сукупності всі докази, досліджені в судовому засіданні по даному кримінальному провадженню, суд враховує положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини за ст. 17 КПК України, а саме, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи; положення ст. 62 Конституції України, та положення ст. 5 «Право на свободу та особисту недоторканість» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та вважає, що ОСОБА_8 за ст. 364 ч. 2 КК України необхідно виправдати і реабілітувати, у зв`язку з недоведеністю вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення.
		У зв`язку з виправданням та реабілітацією ОСОБА_8 , цивільний позов ГУНП в Харківській області про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, суд залишає без розгляду.
		Судові витрати за проведення експертизи, слід віднести за рахунок держави. 
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 284 ч.1 п.5, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_8 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , заобвинуваченням вскоєнні кримінальногоправопорушення,передбаченогост. 364 ч. 2 КК України, визнати невинним та по суду виправдати, у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення тобто реабілітувати.
		Речові докази у кримінальному провадженні: СД диски - залишити у матеріалах кримінального провадження.
		Судові витрати за проведення експертизи віднести за рахунок держави.
		Цивільний позов ГУНП в Харківській області про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином - залишити без розгляду.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий-суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...