Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 363/1784/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2021.
Дата набрання законної сили: 09.02.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		Справа №363/1784/19                                  Головуючий у 1 інстанції: Баличева М.Б. 
		Провадження №22-ц/824/772/2021            Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
		 
		09 лютого 2021 року                                                                        м. Київ
		 
		Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі:
		Головуючого                                         Гаращенка Д.Р.
		суддів                                             Невідомої Т.О., Пікуль А.А.,
		розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 жовтня 2020 року в справі за позовом Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення,-
		 
		ВСТАНОВИЛА
		 
		У квітні 2019 року Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» звернулося до суду із позовом до  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення, в якому просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за опалення у розмірі 696 грн 47 коп., витрати за проведення експертизи у розмірі 5625 грн та судовий збір у розмірі 1921 грн. 
		У мотивування вимог посилалося на те, що відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ВРКП «Вишгородтепломережа» надавало послуги з централізованого опалення споживачам в оселі їх будинку, що знаходиться за адресою:   АДРЕСА_1 , в межах балансової належності.
		Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мешкають та є власниками квартири АДРЕСА_1 .
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були споживачами комунальної послуги з централізованого опалення до березня 2016 року, саме за цей період виникла заборгованість, яка стягується та яку не сплатили відповідачі. 
		На сьогоднішній день у зазначеному будинку створено ОСББ «АДРЕСА_1», яке забезпечує надання послуги з централізованого опалення споживачам будинку.
		23.10.2012 року між ВРКП «Вишгородтепломережа» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено Договір про надання послуг централізованого опалення №0850730 та відкрито особовий рахунок на сплату за комунальні послуги. 
		Відповідачі свої обов`язки по вищевказаному договору не виконали у повному обсязі, у зв`язку із чим у останніх виникла заборгованість за отримані послуги з централізованого опалення у сумі 696,47 грн. 
		Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 09 жовтня 2020 року позовні вимоги Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» задоволено.
		Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» заборгованість за опалення місць загального користування у сумі 696 грн. 47 коп. та витрати за проведення експертизи у розмірі 5625 грн. 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» сплачений позивачем судовий збір у сумі 960 грн 50 коп. 
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» сплачений позивачем судовий збір у сумі 960 грн 50 коп.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. 
		В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що рішення суду не відповідає вимогам ст. ст. 89, 263-265 ЦПК України.
		Вказує що суд першої інстанції не з`ясував ключових обставин справи; проігнорував всі докази відповідача, які є у справі, не вказуючи мотиви ігнорування; не зазначив чи були порушені права відповідача; не вказав мотиви незастосування судом норм права, на які посилався відповідач; зробив висновки, які не відповідають обставинам справи; неправильно застосував норми матеріального права; не визначив достовірність доказів позивача.
		ВРКП «Вишгородтепломережа» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що судом першої інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, повно і всебічно з`ясовано обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, вирішено справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, при цьому правильно витлумачено ці норми. Апелянт в апеляційній скарзі здійснює переоцінку обставин, доводів та доказів, що були ретельно досліджені в суді першої інстанції.
		Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
		У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Вислухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено, що  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 5)
		23 жовтня 2012 року між ВРКП «Вишгородтепломережа» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання послуг з централізованого опалення №0850730 та відкрито особовий рахунок на сплату комунальної послуги. (том 1 а.с. 6-7)
		Відповідно до п. 1 Договору про надання послуг з централізованого опалення виконавець зобов`язується своєчасно надавати відповідної якості послуги з централізованого опалення в межах балансової належності, визначеної органами місцевого самоврядування, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуг за встановленими тарифами в строк і на умовах, що передбачені договором.
		ВРКП «Вишгородтепломережа» надавало послуги з централізованого опалення споживачам, які проживають у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у межах балансової належності по березень 2016 року.
		Згідно довідки ВРКП «Вишгородтепломережа» станом на 01 квітня 2019 року заборгованість  за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення по кв. АДРЕСА_1 становить 696 грн 47 коп. (том 1 а.с. 9)
		Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22 травня 2018 року судовий наказ від 26.04.2018 року, виданий Вишгородським районним судом Київської області за заявою Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» про стягнення з ОСОБА_1 боргу за надані послуги у сумі 696 гривень 47 копійок та судового збору у розмірі 176 гривень 20 копійок, скасовано.
		На сьогоднішній день у будинку АДРЕСА_1 створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, яке здійснює надання послуги з централізованого опалення споживачам будинку.
		Відповідно до ст. 67 ЖК України власник зобов`язаний оплачувати комунальні послуги і несе відповідальність за зобов`язання, що випливають із права користування житлом.
		Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №45 від 24 січня 2006 року, встановлено, що власники та наймачі квартир зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами комунальних послуг на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому у силу п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» мають їх своєчасно оплачувати.
		Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.
		Згідно з ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач здійснює функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна; укладати договори на надання житлово-комунальних послуг; приймати рішення щодо використання коштів на виконання капітального та поточного ремонтів; здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом; звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.
		Стаття 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає перелік житлово-комунальних послуг, а саме, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
		Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
		Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отримані комунальні послуги.
		Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та Типового договору про надання вищезазначених послуг розрахунки за користування тепловою енергією, яка відпускається енергопостачальними організаціями, здійснюються споживачами відповідно до діючих тарифів, установлених місцевими органами влади та на підставі показань приладів обліку споживання теплової енергії.
		Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		За положеннями ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		У пункті 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 р. №630, визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
		Відповідно до ст. 382 ЦК України, Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 08.10.1992 року №572 та рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. № 4-рп/2004, власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі у гуртожитку є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитку.
		Згідно із п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. 
		01 грудня 2011 року житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було обладнано та допущено до експлуатації вузлом обліку теплової енергії та об`єму теплоносія, що підтверджується Актом про допуск вузла обліку теплової енергії та об`єму теплоносія на ДТ до експлуатації. (том 1 а.с. 87)
		28 вересня 2012 року ВРКП «Вишгородтепломережа» були надані Технічні умови №304 на проектування та встановлення вузла обліку теплової енергії в квартирі АДРЕСА_1 .
		Згідно п. 6 Технічних умов №304 від 28 вересня 2012 року проектні рішення на стадії розробки та тип лічильників підлягають обов`язковому погодженню з ВРКП «Вишгородтепломережа» до початку робіт. (том 1 а.с. 46)
		04 жовтня 2012 року ВРКП «Вишгородтепломережа» було погоджено робочий проект обладнання вузла обліку теплової енергії по квартирі АДРЕСА_1 , виконаний ТОВ «Водолій Енергосервіс». (том 1 а.с. 47)
		15 жовтня 2012 року ВРКП «Вишгородтепломережа» було прийнято до експлуатації теплолічильник комерційний вузол обліку теплової енергії, який був опломбований 2 пломбами: №481202 та №481205. (том 1 а.с. 48)
		У п. 7 Технічних умов №304 від 28 вересня 2012 року визначено, що в проект має бути включено гідравлічний розрахунок вузла обліку теплової енергії та розрахунок теплових втрат не облікованих лічильником (місць загального користування).
		06 лютого 2020 року ВРКП «Вишгородтепломережа» звернулося до ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» про проведення економічної експертизи по питанню розрахунку нарахувань ВРКП «Вишгородтепломережа» за спожиті послуги з опалення, в тому числі, місць загального користування будинку, мешканцям (споживачам) житлового будинку по АДРЕСА_1 . (том 1 а.с. 175)
		Згідно висновку експерта ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» Блажинської Т.О. №14882 від 21.02.2020 року розмір заборгованості по оплаті послуг з опалення в квартирі АДРЕСА_1 станом на 01 квітня 2019 року в розмірі 696,47 грн, що містить в матеріалах справи №363/1784/19, яка розглядається Вишгородським районним судом Київської області, підтверджується документально. (том 1 а.с. 175-192)
		Згідно Акту №21022020/1 від 21 лютого 2020 року приймання-здачі наданих послуг за проведення експертизи позивачем було сплачено 22 500 грн (по 5 625 грн за чотири справи).
		За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		ОСОБА_1 не надано будь-яких належних та допустимих доказів на спростування висновку експерта.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що експерт ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» Блажинська Т.О. була повідомлена про кримінальну відповідальність за ст. 384-385 КК України.
		Крім того, ОСОБА_1 не заявляла ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції клопотання про призначення експертизи на спростування висновку експерта, поданого позивачем.
		Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
		Судом першої інстанції здійснено оцінку висновку експерта №14882 від 21 лютого 2020 року, який надано позивачем, у сукупності з іншими доказами у відповідність до ст. 89 ЦПК України.
		На підтвердження своїх заперечень ОСОБА_1 надала заяви, претензії, звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 , які містять інформаційний характер щодо непогодження мешканців будинку із перерахованими розрахунками за опалення місць загального користування.
		Відповідачем не надано доказів щодо невідповідності проведеного ВРКП «Вишгородтепломережа» розрахунку заборгованості вимогам законодавства та технічній документації.
		До суду апеляційної інстанції адвокат Руденко А.С. представник ОСОБА_1 подав заяву про застосування позовної давності, оскільки ОСОБА_1 у судових засіданнях участі не брала, повістки не отримувала.
		Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
		Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності загальну і спеціальну.
		Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України.
		Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
		Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова "лише" (аналог "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.
		Тобто цією нормою встановлені суб`єктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв`язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі.
		Таким чином, позовна давність, як загальна, так і спеціальна є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні.
		У справі, яка переглядається, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 із заявою про сплив позовної давності і застосування наслідків її спливу до суду першої інстанції не зверталася.
		Виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин і аналізуючи норми розділу V ЦК України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.
		Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони.
		При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року №200/11343/14-ц висловлено висновок про те, що лише відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, має підстави для звернення про вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції.
		Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 брала участь при розгляді справи в суді першої інстанції, подавала заяву про ознайомлення з матеріалами справи, клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, заперечення на позовну заяву, була присутня при проголошенні короткого тексту рішення суду, при цьому заяву про застосування позовної давності подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для вирішення судом апеляційної інстанції даної заяви.
		Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 фактично зводяться до незгоди апелянта з ухваленим рішенням суду першої інстанції та суб`єктивної його переоцінки.
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість рішення не впливають, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
		Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 жовтня 2020 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                           Д.Р. Гаращенко
		 
		 
		Судді                                                                                       Т.О. Невідома
		 
		 
		                                                                                                А.А. Пікуль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...