Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/5447/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 01.04.2021. Зареєстровано: 01.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2021.
Дата набрання законної сили: 01.04.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 квітня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/5447/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи 
		 
		матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Бежецькової Наталії Олександрівни
		 
		на рішення Господарського суду міста Києва
		(головуючий суддя - Трофименко Т.Ю.)
		від 10.08.2020
		 
		та постанову Північного апеляційного господарського суду
		(головуючий суддя - Владимиренко С.В.; судді: Корсак В.А., Ходаківська І.П.)
		від 08.12.2020
		 
		у справі № 910/5447/20
		 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уні-Пак"
		до Фізичної особи-підприємця Бежецькової Наталії Олександрівни
		про стягнення 68 850, 00 грн,
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Бежецькової Наталії Олександрівни про стягнення 68 850, 00 грн.
		 
		1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки продукції № 6808/1 від 16.02.2017.
		 
		2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020, позовні вимоги задоволено повністю. Суд стягнув з Фізичної особи-підприємця Бежецькової Наталії Олександрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" борг у розмірі 68 850, 00 грн.
		 
		2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що здійснений позивачем розрахунок вартості неповернутої тари, виходячи із її заставної ціни, зазначеної у накладних, зроблений правильно, а позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому обсязі. 
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		 
		3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020, Фізична особа-підприємець Бежецькова Наталія Олександрівна подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:
		 
		-суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи; 
		 
		-суд апеляційної інстанції не врахував доводи відповідача, не дав оцінки всім доказам, не вирішив питання про призначення експертизи.
		 
		4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій 
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (постачальник) та Фізична особа-підприємець Бежецькова Наталія Олександрівна (покупець) 16.02.2017 уклали договір поставки продукції № 6808/1, за умовами п. 1 розділу І якого постачальник зобов`язаний поставляти продукцію покупцю згідно з замовленням покупця, а покупець зобов`язався своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонам формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв`язком, усно тощо).
		 
		Під терміном продукція у вказаному договорі сторони розуміють пиво в пляшках, банках та кегах, напої безалкогольні, напої слабоалкогольні, мінеральні води, мінеральні води ароматизовані, воду питну, що вироблені ПАТ "Оболонь", ДП   ПАТ   "Пивоварня Зіберта", ПАТ "Охтирський пивоварний завод", ПАТ   "Красилівське" та ПАТ "Бершадський пиво комбінат". Продукція, що поставляється, повинна відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним стандартам і правилам, встановленим діючим законодавством України, що підтверджується сертифікатами відповідності та якості (п. 2 розділу І договору).
		 
		Згідно з пунктами 1-6 розділу ІІ договору постачальник передає в тимчасове користування ящики, піддони, кеги, бутлі та балони (надалі - зворотна тара) покупцю відповідно до переліку та виключно в межах лімітів передачі зворотної тари, погоджених сторонами в договорі шляхом підписання акта прийому-передачі майна, який є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Пляшка, у якій міститься продукція, що продається покупцю, є незворотною тарою.
		 
		Покупець зобов`язується забезпечити повне збереження схоронності зворотної тари, що передана в тимчасове користування постачальником, не змінювати за власною ініціативою місце зберігання зворотної тари, письмово погоджувати з постачальником нові місця зберігання зворотної тари, не передавати свої права та обов`язки по даному договору третім особам.
		 
		Покупець не має права відчужувати або передавати в користування зворотну тару третім особам, крім випадків передбачених даним договором. Відчуження або передача зворотної тари третім особам здійснюється виключно з письмового дозволу постачальника. У разі відчуження або передачі покупцем в користування зворотної тари третім особам без попередньо отриманого письмового дозволу постачальника, останній продає покупцю зворотну тару, що була передана іншим особам, по заставним цінам на зворотну тару (які діяли на момент виявлення такого факту) та з врахуванням податку на додану вартість, при цьому покупець зобов`язаний оплатити продану таким чином зворотну тару в день здійснення такого продажу тари постачальником.
		 
		Заставна ціна на зворотну тару вказується у накладних. Якщо заставну ціну у накладних по технічним або іншим причинам вказано таким чином, що сторони або інші особи не можуть встановити по ним заставну ціну (ціна або сума не зазначені взагалі, цифри погано пропечатані, розмиті тощо), покупець зобов`язаний письмово повідомити про це постачальника у строк не пізніше 5 (п`яти) календарних днів від дня підписання накладних. Сторони домовились, що у випадку, якщо покупець не повідомив постачальника про наявність дефектів у накладних, вказаних в другому реченні даного пункту договору, і сторони не можуть встановити по технічним або іншим причинам заставну ціну зворотної тари, вказану у накладних, то заставна ціна встановлюється постачальником в день проведення розрахунків в односторонньому порядку.
		 
		Сторони дійшли згоди, що при зміні заставної ціни на зворотну тару, постачальник здійснює переоцінку залишків зворотної тари за власною ініціативою в односторонньому порядку та без повідомлення покупця. Датою зміни заставної ціни є дата в яку постачальник виписав першу накладну при кожній зміні ціни на зворотну тару. За вимогою покупця, постачальник зобов`язаний надати завірене повідомлення про переоцінку зворотної тари. Після зміни заставної ціни зворотної тари, вся неповернута зворотна тара яка є в тимчасовому користуванні покупця, приймається постачальником за новими заставними цінами.
		 
		Повернення зворотної тари здійснюється по ретуру при завезенні продукції або за погодженням із постачальником покупцем самостійно.
		 
		Покупець зобов`язаний повертати постачальнику 100% від поставленої кількості: кеги, вуглекислотні балони, ящики, бутлі, піддони. Вся зворотна тара повинна бути повернена покупцем постачальнику в термін не більше 90 діб з дня отримання продукції, кеги - в термін не більше: 60 діб - для теплих місяців (квітень-вересень); 80 діб - для прохолодних місяців (жовтень-березень), вуглекислотні балони - в термін не більше 60 діб. Покупець зобов`язується протягом 1 (одного) календарного дня повернути наявні залишки зворотної тари в разі:
		 
		- демонтажу обладнання для розливу пива та напоїв;
		 
		- письмової вимоги постачальника, якщо покупцем порушено умови даного договору;
		 
		- письмової вимоги постачальника якщо останній вважає, що є загроза схоронності переданої в тимчасове користування зворотної тари;
		 
		- дострокового розірвання або припинення строку дії цього договору або закінчення терміну повернення зворотної тари.
		 
		При пошкодженні, псуванні, втраті, не поверненні в строк, вказаний в даному договорі або знищенні зворотної тари з вини покупця, покупець зобов`язаний відшкодувати постачальнику заставну ціну зворотної тари із врахуванням податку на додану вартість (згідно з умовами даного договору) та відшкодувати всі спричинені своєю діяльністю або бездіяльністю збитки та упущену вигоду постачальника (п. 8 розділу ІІ договору).
		 
		Згідно з п. 12 розділу ІІ договору, в разі порушення покупцем кінцевого терміну повернення зворотної тари або виявлення нестачі тари, постачальник залишає за собою право на стягнення вартості неповернутої тари, а покупець зобов`язаний її оплатити. Покупець повинен оплатити рахунок вартість неповернутої тари впродовж трьох календарних днів, після закінчення строку на повернення зворотної тари.
		 
		На виконання умов вказаного договору продавець передав покупцю зворотну тару за актами прийому-передачі майна № 1 від 07.04.2017, № 2 від 14.04.2017, № 3 від 21.04.2017, № 4 від 28.04.2017, а саме: Кега Об 30 л - 11 шт., Кега Об. 50 л - 9 шт., Балон 10 л - 4 шт., Бутль Прозора - 3 шт.
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Кушнер" та Фізична особа-підприємець Бежецькова Наталія Олександрівна підписали видаток тари до вказаного договору № РТ-40612 від 07.04.2017 на суму 27 840, 00 грн, № РТ-40702 від 14.04.2017 на суму 13 920, 00 грн, № РТ-41254 від 21.04.2017 на суму 16  350,  00  грн, № РТ-4293 від 28.07.2017 на суму 10 740, 00 грн.
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (цедент) та Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" (цесіонарій) 23.03.2018 уклали договір про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4, за яким цедент відступає, а цесіонарій повністю приймає на себе право вимоги (право грошової вимоги по сплаті за товари (послуги), неповернуте з оренди/суборенди майно, неповернуту зворотну тару, відповідно до договорів, укладених із третіми особами, що зазначені у Реєстрі вимог (Додаток 1)), що належить цеденту, і стає кредитором за договорами, укладеними цедентом із третіми особами згідно із Реєстром вимог, що додається до цього договору і є невід`ємною його частиною (п. 1.1 договору).
		 
		Згідно з п. 1.2 вказаного договору за цим договором цесіонарій повністю одержує право (замість цедента) вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за договором у сумі, зазначеній у Реєстрі вимог.
		 
		Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 5.1 договору).
		 
		У Додатку 1 (Реєстр вимог № 4 станом на 23.03.2018) значаться договори № 68081 від 05.05.2011, № 6808/1 від 16.02.2017 з ФОП Бежецьковою Н.О., сума заборгованості - 98 850, 00 грн.
		 
		Повідомлення про відступлення права вимоги разом з вимогою про погашення заборгованості було направлено відповідачу 08.06.2018, що підтверджується описом у цінний лист, фіскальним чеком, списком згрупованих відправлень.
		 
		5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
		 
		5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		5.2. Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань з повернення зворотної тари за договором поставки продукції № 6808/1 від 16.02.2017, право грошової вимоги за яким набув позивач на підставі договору про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4 від 23.03.2018.
		 
		Суди попередніх інстанцій встановивши, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, дійшли висновку про наявність правових підстав для їх задоволення.
		 
		Не погоджуючись з рішеннями господарських судів, посилаючись на те, що ця справа має виняткове значення для неї, Фізична особа-підприємець Бежецькова Наталія Олександрівна, подала касаційну скаргу, в якій зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
		 
		5.3. Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		 
		Положеннями частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України на суд покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
		 
		Згідно з частиною 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема такі питання:
		 
		чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
		 
		чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
		 
		яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
		 
		Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		 
		Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		 
		Таким чином, господарські суди зобов`язані надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		 
		Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Зазначеним вимогам оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають, а тому доводи касаційної скарги визнаються судом касаційної інстанції обґрунтованими, з огляду на таке.
		 
		Суд першої інстанції не розглянув доводи відповідача, а також не дав оцінки доказам, поданим на їх підтвердження, зазначивши лише, що заперечення відповідача щодо неправдивості викладених позивачем та неправомірності позовної заяви суд розглянув та відхилив, оскільки свої твердження відповідач не підтвердив жодними належними та допустимими доказами відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Так, у відзиві, який подано до суду першої інстанції 06.07.2020, відповідачка посилається на те, що позивач не має права вимагати оплати вартості спірних одиниць тари, оскільки вони належать не Товариству з обмеженою відповідальністю "Кушнер", а ПрАТ "Оболонь", і були передані ТОВ "Л.К.О.", на підтвердження чого додає Акт № 222 приймання-передачі обладнання від 31.10.2017. 
		 
		Крім того, відповідачка зазначала про те, що на акті взаєморозрахунків по тарі з 01.05.2017 по 31.05.2017 стоїть не її підпис. При цьому Фізичною особою-підприємцем Бежецьковою Наталією Олександрівною долучено до відзиву зразки її підпису.
		 
		Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		Відповідно до частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
		 
		За змістом статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
		 
		Разом з тим, не зважаючи на те, що відповідачка завила про те, що доданий до справи документ викликає сумнів з приводу його достовірності та є підробленим, суд першої інстанції, не вирішив питання про наявність чи відсутність підстав для призначення відповідної експертизи. Таке питання не вирішив і суд апеляційної інстанції, вказавши про те, що відповідачка клопотання про витребування оригіналів доказів у позивача та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи до суду першої інстанції у встановленому процесуальним законодавством порядку та строки не заявляла.
		 
		При цьому суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що саме такий документ - Акт звірки взаєморозрахунків по тарі, складання якого передбачено пунктом 9 розділу ІІ договору поставки, може бути належним доказом на підтвердження залишків зворотної тари у покупця на визначений момент.
		 
		Суд апеляційної інстанції дав оцінку доказам, поданим відповідачкою на підтвердження своїх заперечень, зокрема акту №222 від 31.10.2017, проте відхилив його через невідповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". При цьому суд апеляційної інстанції визнав належними докази, подані позивачем, не перевіривши їх на відповідність вимогам цього ж закону. Суд апеляційної інстанції зокрема не врахував, що такий документ як "видаток тари" не є документом, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. 
		 
		Також колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статі 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		 
		5.3. Правовідносини в цій справі виникли з договору поставки та договору цесії.
		 
		Відповідно до статті 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
		 
		Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. 
		 
		До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		 
		Згідно зі статтею 685 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов`язання. Обов`язок передання товару у тарі та (або) в упаковці не поширюється на товари, які за своїм характером не потребують застосування тари та (або) упакування. Продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, які відповідають вимогам, встановленим актами цивільного законодавства.
		 
		За відсутності законодавчої вказівки щодо оплати тари та (або) упаковки товару слід виходити з того, що обов`язок продавця щодо належного затарювання та (або) упаковки товару встановлено диспозитивною нормою. А відтак, якщо інше не передбачено умовами договору, продавець зобов`язаний відповідно до законодавчих приписів затарювати та (або) упаковувати товар без стягнення будь-якої додаткової плати. Його витрати на тару та (або) упаковку товару включаються до ціни договору купівлі-продажу. Диспозитивний характер норми частини 1 статті 685 Цивільного кодексу України дозволяє на умовах конкретного договору встановлювати інший порядок, у тому числі й оплату витрат продавця на затарювання та (або) упакування товару.
		 
		Як встановили суди попередніх інстанцій умовами договору поставки продукції сторони передбачили, що постачальник передає в тимчасове користування ящики, піддони, кеги, бутлі та балони покупцю відповідно до переліку та виключно в межах лімітів передачі зворотної тари, погоджених сторонами в договорі шляхом підписання акта прийому-передачі майна, який є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором (пункт 1 розділу ІІ договору).
		 
		У пункті 5 розділу ІІ договору передбачено, що повернення зворотної тари здійснюється по ретуру при завезенні продукції або за погодженням із постачальником покупцем самостійно. 
		 
		Пунктом 8 розділу ІІ договору сторони передбачили, що при пошкодженні, псуванні, втраті, неповерненні і строк, вказаний в даному договорі або знищенні зворотної тари з вини покупця, покупець зобов`язаний відшкодувати постачальнику заставну ціну зворотної тари із врахуванням податку на додану вартість (згідно умов даного договору) та відшкодувати всі спричинені своєю діяльністю або бездіяльністю збитки та упущену вигоду постачальника.
		 
		Отже, колегія суддів дійшла висновку, що в даній справі суди попередніх інстанцій всупереч наведеним вище нормам процесуального права не сприяли учасникам процесу в реалізації ними їхніх процесуальних прав, не використали усіх наданих суду процесуальних можливостей для вирішення справи, не дали оцінки всім аргументам відповідача, зокрема: щодо обставин передачі постачальником відповідної кількості тари, адже, правовідносини сторін передбачають не постачання порожньої тари, а постачання продукції у тарі; з врахуванням положень договору про поставку продукції по ретуру, що правовідносини між сторонами травили і після квітня 2017 року. З огляду на викладене, висновки про задоволення позовних вимог є передчасними.
		 
		6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		6.1. У частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Бежецькової Наталії Олександрівни містить обґрунтування, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Згідно зі статтею 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		6.2. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		 
		За наведених обставин колегія суддів вважає висновок судів попередніх інстанцій передчасним та таким, що зроблений без урахування доводів і доказів усіх учасників справи, тому рішення і постанову належить скасувати, а справу - передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2021 у справі №   904/264/20.
		 
		Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.
		 
		7. Судові витрати
		 
		Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бежецькової Наталії Олександрівни
		задовольнити.
		 
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 у справі № 910/5447/20 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		 
		3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                                                     В. Студенець
		 
		 
		Судді                                                                                                                 О. Баранець
		 
		 
		                                                                                                                          О. Мамалуй

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...