Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 565/60/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 01.04.2021. Зареєстровано: 02.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2021.
Дата набрання законної сили: 01.04.2021
Номер судового провадження: А/857/3972/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 565/60/21 пров. № А/857/3972/21
		 
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		головуючого судді Шевчук С.М., 
		суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
		за участі секретаря судового засіданніЧопко Ю.Т.,
		представника позивача Бузанова Д.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2021 року (ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження судом в м. Вараш, судом під головуванням судді Бренчук Г.В., повний текст рішення складено 11.02.2021 року) у справі № 565/60/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тимчасово виконуючого обов`язки начальника Вараського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області підполковника поліції Яковчука Руслана Васильовича, Головного управління Національної поліції в Рівненській області про скасування рішення щодо залишення постанови у справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги без задоволення, суд-
		В С Т А Н О В И В :
		І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
		До Кузнецовського міського суду Рівненської області надійшла позовна заява адвоката Бузанова Дмитра Вікторовича, подана в інтересах позивача ОСОБА_1 до тимчасово виконуючого обов`язки начальника Вараського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області підполковника поліції Яковчука Руслана Васильовича, дільничного офіцера поліції СП Вараського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області лейтенанта поліції Чаплінського Миколи Олександровича, Головного управління Національної поліції в Рівненській області, у якій позивач просив суд:
		- визнати протиправним та скасувати рішення т.в.о. Вараського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Рівненській області підполковника поліції Яковчука Руслана Васильовича № 7994/215/01-2020 від 15 грудня 2020 року щодо залишення постанови серія ГАА №260360 від 02 грудня 2020 року по справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги без задоволення відносно громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		- визнати протиправною та скасувати постанову дільничного офіцера поліції (ДОП) СП Вараського ВП ГУНП в Рівненській області лейтенанта поліції Чаплінського Миколи Олександровича від 02 грудня 2020 року, серії ГАА №260360, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.2 ст.44-3 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.;
		- справу про притягнення до адміністративної відповідальності громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.2 ст.44-3 КУпАП закрити;
		- стягнути на користь громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Національної поліції в Рівненській області (код ЄДРПОУ 40108761) адреса: Україна, 33028, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Хвильового, будинок 2 судові витрати на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції в розмірі 9 000 гривень;
		- судовий збір стягнути на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Національної поліції в Рівненській області (код ЄДРПОУ 40108761) адреса: Україна, 33028, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Хвильового, будинок 2.
		Згідно заяви про уточнення позовних вимог позивач доповнив позовні вимоги вимогою про стягнення на користь громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області (код ЄДРПОУ 40108761) адреса: Україна, 33028, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Хвильового, будинок 2 судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень. Решту позовних вимог залишив без змін.
		Ухвалою суду від 01 лютого 2021 року позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови дільничного офіцера поліції (ДОП) СП Вараського ВП ГУНП в Рівненській області лейтенанта поліції Чаплінського Миколи Олександровича від 02 грудня 2020 року, серії ГАА №260360, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.2 ст.44-3 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., повернуто позивачу.
		Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2021 року позовну заяву адвоката Бузанова Дмитра Вікторовича, яка подана в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, про задоволення адміністративного позову. В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що докази, які доводять її вину у вчиненні вказаного правопорушення відсутні. Крім того, вказує на порушення процедури встановленої законом для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зокрема зазначає, що позивачу: відмовлено у наданні права скористатись правовою допомогою; не було роз`яснено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності згідно ст. 268 КУпАП. Також вказує на відсутність законодавчого визначення понять «громадські будинки та споруди». Вважає, що дільничні офіцери поліції не мають повноважень встановлювати порушення протиепідемічних заходів встановлених Кабінетом Міністрів України під час дії карантину, а зокрема складати протоколи та приймати рішення про притягнення до адміністративної відповідальності. Окрім того, звертає увагу на висновок який зробив Конституційного Суду України в рішенні № 5-рп/2015 від 26.05.2015, відповідно до якого розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП. Також вказує на обставини щодо неналежного подання електронних доказів, а зокрема не засвідчення їх електронним цифровим підписом.
		Відповідачі відзиву на апеляційну скаргу не подали.
		Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. 
		Учасник справи вважається також повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
		Вказаний спір підлягає розгляду в порядку визначеному ст. 286 КАС України, а відтак на нього поширюються вимоги особливості повідомлення, визначені ст. 268 КАС України. 
		До матеріалів справи долучено витяг з веб-порталу судової влади України https://8aa.court.gov.ua/sud4857/gromadyanam/csz/, відповідно до якого оприлюднено ухвалу про відкриття провадження у справі та дату, час та місце судового розгляду даної справи.
		Окрім того, матеріали справи містять докази про вжиття судом інших заходів, визначених ч. 1 ст. 268 КАС України щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду даної апеляційної скарги. Відповідачам копії ухвали суду про відкриття апеляційного провадження та повістки-повідомлення скеровано за допомогою електронних засобів зв`язку на електронну адресу відповідачів, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли.
		 
		ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
		Ухвалюючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 06 листопада 2020 року № 1000-IX, внесено зміни до статті 44-3 та ст. 222 КУпАП, відповідно до яких до повноважень працівників органів та підрозділів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення за ч.2 ст. 44-3 КУпАП, а зокрема за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. Також дійшов висновку, що працівники поліції не перешкоджали позивачу у реалізації нею права на захист. 
		 
		ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
		Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 02.12.2020 року дільничним офіцером поліції (ДОП) СП Вараського ВП ГУНП в Рівненській області лейтенантом поліції Чаплінським Миколою Олександровичем складено протокол про те, що 02.12.2020 року о 11:58 в м. Вараш м-н Будівельників, 55 в холі другого поверху ліцею №1 м. Вараш (громадської будівлі) позивач перебувала без захисної маски, що закриває рот та ніс, чим порушила пп.1 п.10 Постанови КМУ №641 від 22.07.2020 року та вчинила адміністративне правопорушення передбачене частиною 2 ст. 44-3 КУпАП. Також у протоколі відображено обставини, щодо: попереднього притягнення позивача до адміністративної відповідальності; роз`яснення позивачу прав та обов`язків передбачених ст.55,56,59,63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; повідомлення позивача про дату, час та місце слухання справи про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинене порушення; відмови позивача від підпису та отримання примірника вказаного протоколу. 
		За фактом обставин відображених у названому протоколі, дільничним офіцером поліції (ДОП) СП Вараського ВП ГУНП в Рівненській області лейтенантом поліції Чаплінським Миколою Олександровичем 02 грудня 2020 року винесено постанову серії ГАА №260360, про накладення адміністративного стягнення на громадянку України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.2 ст.44-3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
		Не погоджуючись з такою постановою, представником позивача 10.12.2020 року подано скаргу начальнику Вараського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, у якій представник позивача просив скасувати названу постанову та закрити провадження щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. У вказаній скарзі представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 не була присутня під час розгляду справи, права встановлені ст.268 КАС України їй не було роз`яснено. Доказів винуватості у вчиненні вказаного правопорушення не було їй надано для ознайомлення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Окрім того, представник позивача зазначив, що будівля навчального та дослідного закладу не відноситься до громадських будівель. 
		15.12.2020 року т.в.о. Вараського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Рівненській області підполковником поліції Яковчук Р.В. винесено рішення № 7994/215/01-2020 , яким постанову серія ГАА №260360 від 02 грудня 2020 року по справі про адміністративне правопорушення залишено без змін, а скаргу відносно громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - без задоволення.
		Ухвалюючи таке рішення, відповідач виходив з того, що будинки, споруди та приміщення закладів освіти в тому рахунку і дошкільної відносяться будинків та приміщень громадського призначення. Також, відповідач вказав про наявність обставин, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач оскаржила його до суду.
		 
		ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
		Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
		Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
		Відповідно до ст. 29 вказаного Закону, карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
		На виконання вимог Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», прийнято Постанову КМ України № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», згідно якої з метою запобігання поширенню на території України вказаної гострої респіраторної хвороби, з 01.08.2020 по 31.12.2020 на території України установлено, шляхом продовження на всій території України дію карантину, встановленого постановами КМУ від 11.03.2020 № 211 та № 392 від 20.05.2020.
		Відповідно до п.п. 1 п. 10 Постанови КМ України № 641 від 22.07.2020, в редакції чинній станом на 11.12.2020, на території України на період дії карантину заборонялося перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
		Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 06.11.2020 № 1000-IX, який набрав чинності 21.11.2020, внесено зміни до Кодексу України «Про адміністративні правопорушення», а саме статтю 44-3 КУпАП доповнено частиною 2 такого змісту: "Перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
		Крім цього, зазначеним Законом внесено зміни до ст. 222 КУпАП, яка визначає повноваження органів національної поліції з розгляду справ про адміністративні правопорушення, шляхом доповнення ч.1 ст. 222 КУпАП, після цифр "44" словами і цифрами "частина друга статті 44-3". Відповідно до вказаних змін, які набрали чинності 21.11.2020, до повноважень працівників органів та підрозділів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення за ч.2 ст. 44-3 КУпАП.
		Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
		У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
		З урахуванням приведених положень законодавства, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги на предмет відсутності повноважень у працівників органів та підрозділів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення за ч.2 ст. 44-3 КУпАП в тому рахунку на місці вчинення правопорушення.
		Стосовно ж доводів апеляційної скарги щодо того, що під час розгляду справи позивачу відмовлено у праві користування правовою допомогою та не роз`яснено прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності згідно ст. 268 КУпАП, то колегія суддів зазначає, що під час його складання протоколу та розгляду справи позивачу було роз`яснено права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП. Вказані обставини, окрім протоколу та постанови також підтверджено долученим до матеріалів справи файлом відеозапису (а.с.80). 
		На даному відео зафіксовано, що ДОП СП Вараського ВП ГУНП в Рівненській області лейтенант поліції Чаплінський М.О. роз`яснив ОСОБА_1 її права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та запитав чи зрозумілі вони їй. ОСОБА_1 питання проігнорувала, вимагала її затримати та надати адвоката.
		Працівник поліції, у разі якщо особа яка притягається до адміністративної відповідальності виявить бажання скористатись допомогою адвоката, зобов`язаний вчинити дії для реалізації такого права, однак, закон не вказує, які саме дії поліцейський повинен вчинити. ОСОБА_1 клопотання про перенесення дати розгляду справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з необхідністю залучення до справи захисника не заявляла. З відео файлу вбачається, що працівник поліції не перешкоджав ОСОБА_1 у реалізації нею права на захист.
		Відносно ж доводів апеляційної скарги відносно того, що будівля навчального та дослідного закладу (а в даному випадку ліцею) не відноситься до громадських будівель, то колегія суддів такі доводи відхиляє.
		На офіційному веб-порталі Кабінету Міністрів України міститься роз`яснення Міністерства охорони здоров`я, яке видано на виконання доручення Прем`єр-міністра України, у якому зазначено, що громадським місцем де необхідно носити маски чи респіратори у зв`язку з поширенням коронавірусної інфекції відповідно до Постанови КМ України №211 є частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони, також це, зокрема, приміщення та території навчальних закладів, що узгоджується з відповідним визначенням, наданим в Законі України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» від 22.09.2005 р. №2899-IV та Наказі Міністерства оборони України «Про затвердження Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України».
		Відповідно до п. 3.6 розділу 3 ДБН В.2.2-9:2018 громадські будинки і споруди це загальна назва будинків і приміщень, які призначені для розміщення закладів, підприємств, організацій, які надають послуги фізичним особам (населенню) або юридичним особам (громаді та державі). Згідно додатку А до ДБН В2.2-9:2018 «Перелік основних груп будинків та приміщень громадського призначення» відносяться: 1. Будинку, споруди та приміщення закладів освіти та дошкільної освіти.
		Як наслідок, колегія суддів приходить до висновку, що приміщення ліцею №1 м. Вараш є громадською будівлею, а відповідно є «громадським місцем», перебування у якому під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту (респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот) є забороненим.
		Досліджуючи доводи апеляційної скарги на предмет того, що відповідачем під час розгляду скарги не враховано обставин щодо відсутності належних та допустимих доказів, які підтверджували факт вчинення позивачем обумовленого правопорушення, то колегія суддів врахувала таке.
		Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
		Окрім того, процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача.
		Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні - технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису.
		Інформаційні дані технічних приладів та технічних засобів, що мають функції відеозапису є доказом в розумінні статті 251 КУпАП за умови зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення.
		Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
		Відтак, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
		З матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення стали обставин щодо виявлення посадовою особою підрозділу поліції у приміщенні холу другого поверху ліцею №1 м. Вараш (громадської будівлі) позивача без видимих засобів індивідуального захисту.
		З протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що доказами які підтверджують обставини, виявленого порушення є «фото порушення та рапорт».
		До матеріалів справи долучено сканкопію фотозображення, засвідченого ДОП М. Чаплинській 02.12.2020 року. Обумовлена сканкопія фотозображення містить розмиті зображення двох осіб, з яких: одна особа жіночої та одна особа чоловічої статті, без їх чіткого зображення та без ідентифікації вказаних осіб. Також вказана сканкопія фотозображення не містить ідентифікації місця та часу фіксації такого зображення, пристрою на якому здійснено таке зображення, відомостей про особу яка його здійснила.
		Відповідно до ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
		Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
		Натомість, подана суду сканкопія фотозображення (а.с. 75) не відповідає вимогам щодо порядку їх здобуття та порядку подання електронних доказів до суду. Окрім того, долучена сканкопія фотозображення не доводить обставин щодо перебування позивача саме о 11:58 годині 02.12.2020 року в громадському місці, яким є будівля ліцею №1 м. Вараш за адресою: м. Вараш, м-н Будівельників 55 без видимих засобів індивідуального захисту.
		Стосовно ж такого доказу, як рапорт дільничного офіцера поліції (ДОП) СП Вараського ВП ГУНП в Рівненській області лейтенанта поліції Чаплінського Миколи Олександровича, то колегія суддів критично оцінює вказаний рапорт, як доказ у даній справі, позаяк протокол про адміністративне порушення та постанова від 02.12.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.44-3 КУпАП складена цією ж посадовою особою відповідача. За даних правовідносин така особа відповідача є зацікавленою особою при розгляді цієї справи, що ставить під сумнів дотримання вимог щодо об`єктивності з`ясування обставин справи. Як наслідок рапорт не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
		Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що саме по собі описання адміністративного правопорушення в протоколі чи то постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а протокол та постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
		Інших доказів, перелічених у ст. 251 КУпАП, які беззаперечно підтверджують факт вчинення позивачем порушення обумовленого ч.2 ст.44-3 КУпАП надані до суду матеріали адміністративного провадження не містять.
		За наведених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що висновки відповідача викладені в оскаржуваному рішенні відповідача № 7994/215/01-2020 від 15 грудня 2020 року щодо залишення постанови серія ГАА №260360 від 02 грудня 2020 року по справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги без задоволення з підстав перебування позивача 02.12.2020 року о 11:58 в м. Вараш, м-н Будівельників 55 в холі другого поверху ліцею №1 м. Вараш (громадської будівлі) без захисної маски, що закриває рот та ніс не підтверджено належними та допустимими доказами.
		Як наслідок, апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовної вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення т.в.о. Вараського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Рівненській області підполковника поліції Яковчука Руслана Васильовича № 7994/215/01-2020 від 15 грудня 2020 року щодо залишення постанови серія ГАА №260360 від 02 грудня 2020 року по справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги ОСОБА_1 без задоволення.
		Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. 
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (ч. 9 ст. 139 КАС України).
		Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ст.132 КАС України).
		Розмір витрат позивача по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій складає -1135 грн, а відтак вказана сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у цій справі.
		Відповідно до статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами. 
		Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5-7 ст. 134 КАС України.
		Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
		Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
		Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо не співмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
		Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19.
		На підтвердження судових витрат на правничу допомогу адвоката позивачем надано:
		- договір про надання правової допомоги №01/2810/20 від 28.10.2020 року;
		- акт про надання правової допомоги №2 від 11.01.2021 року на суму 3750 грн, відповідно до якого зміст правової допомоги полягає у адміністративному оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення від 02.12.2020 року до керівника територіального управління Національної поліції; 
		- акт про надання правової допомоги №4 від 12.02.2021 року на суму 5 250 грн, відповідно до якого позивачу надано правову допомогу, зміст якої полягає у наданні юридичної консультації -750 грн, складанні позовної заяви у даній справі -3000 грн, участі в судовому засіданні представника- 1500 грн;
		- розрахунок правової допомоги в суді апеляційної інстанції №22 від 12.02.2021 року, зміст якого полягає: у наданні юридичної консультації; складанні та поданні апеляційної скарги; участі в судовому засіданні на загальну суму 5250 грн. Акту надання правової допомоги до вказаного розрахунку та платіжних документів про проведення витрат за таким розрахунком станом на дату розгляду апеляційної скарги не надано. 
		Колегією суддів враховано, викладений у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №813/481/18 та постанові від 21 січня 2021 року у справа №280/2635/20 висновок: стосовно того, що відсутність доказів оплати послуг правничої допомоги адвоката за наявності доказів фактичного надання послуг не може бути перешкодою у присудженні на користь позивача витрат на правничу допомогу.
		Надаючи оцінку доводам позивача щодо фактичного розміру витрат пов`язаних з розглядом даної справи у суді, колегією суддів враховано, що послуги на правову допомогу адвоката, обмовлені у акті про надання правової допомоги №2 від 11.01.2021 року на суму 3750 грн з приводу адміністративного оскарження постанови до керівника територіального управління Національної поліції України є такими, що не пов`язані з розглядом цієї справи в суді, а відповідно задоволенню не підлягають.
		Станом на дату розгляду апеляційної скарги позивачем не надано доказів фактичного надання послуг правничої допомоги під час апеляційного провадження. Наданий суду розрахунок правової допомоги в суді апеляційної інстанції №22 від 12.02.2021 року, не є документом фактичного приймання передачі наданих послуг правничої допомоги, які підтверджують обставини щодо надання та фактичного прийняття позивачем, як замовником таких послуг.
		Щодо розміру витрат на правничу допомогу, визначеного у акті про надання правової допомоги №4 від 12.02.2021 року на суму 5 250 грн, то як слідує із змісту вказаного акту позивачу надано правову допомогу, зміст якої полягає у наданні юридичної консультації -750 грн та складанні позовної заяви у даній справі -3000 грн, участі в судовому засіданні представника  1500 грн. 
		Участь представника позивача (адвоката) в судовому засіданні суду першої інстанції підтверджена протоколом судового засідання (а.с. 81-82).
		Проте, із змісту долученої до матеріалів справи позовної заяви, слідує, що попередньо отримана юридична консультація та сама позовна заява стосувалася двох немайнових вимог. Ухвалою суду від 01.02.2021 року позовну заяву за однією із позовних вимог повернуто позивачу з підстав пропуску строків звернення до суду. Як наслідок, визначений розмір витрат щодо надання послуг з юридичної консультації та складання позовної заяви за однією немайновою вимогою, яка є предметом судового розгляду справи, не може перевищувати половити вартості таких послуг, обумовлених у акті, а зокрема 375 грн (за юридичну консультацію) та відповідно 1500 грн (за складання позовної заяви).
		Варто зауважити, що відповідач не заявляв клопотань про необґрунтованість та не співмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Жодних обґрунтувань щодо не співмірності заявлених витрат на правничу допомогу не висловлював. Клопотання у порядку статті 134 КАС України щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката з доказами необґрунтованості понесених позивачем витрат не надавав.
		Як наслідок, суд апеляційної інстанції не застосовує наслідків передбачених, положенням ч.6 ст. 134 КАС України.
		За наведених положень законодавства та фактичних обставин справи на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних призначень відповідача витрати на правничу допомогу позивача надані у суді першої інстанції у розмірі 3375 грн (1500+1500+375).
		Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати з прийняттям нового про задоволення позову.
		Керуючись статями 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2021 року у справі № 565/60/21 скасувати.
		Ухвалити постанову, якою позов  ОСОБА_1 до Тимчасово виконуючого обов`язки начальника Вараського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області підполковника поліції Яковчука Руслана Васильовича, Головного управління Національної поліції в Рівненській області про скасування рішення № 7994/215/01-2020 від 15 грудня 2020 року задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення т.в.о. Вараського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Рівненській області підполковника поліції Яковчука Руслана Васильовича № 7994/215/01-2020 від 15 грудня 2020 року щодо залишення постанови серія ГАА №260360 від 02 грудня 2020 року по справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги громадянки України ОСОБА_1 без задоволення.
		Стягнути за рахунок бюджетних призначень Головного управління Національної поліції в Рівненській області (КОД ЄДРПОУ 40108761, адреса: 33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Хвильового, будинок 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрат у вигляді сплати судового збору у розмірі 1135 грн та витрати на правничу допомогу, надані у суді першої інстанції у розмірі 3375 грн.
		У задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління Національної поліції в Рівненській області витрат на правничу допомогу адвоката, надані до в порядку адміністративного оскарження постанови до керівника територіального управління Національної поліції України у розмірі 3750 грн та у суді першої інстанції у розмірі 1875 грн  відмовити.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Л. П. Іщук   Т. В. Онишкевич  Повне судове рішення складено 01 квітня 2021 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...