Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/6582/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2021.
Дата набрання законної сили: 24.03.2021
Номер судового провадження: 61-8591ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		24 березня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 753/6582/18
		провадження № 61-8591св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
		суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Крата В. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Берегиня»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 квітня 2020 рокуу складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Берегиня» (далі - ТзОВ «МЦ «Берегиня») про розірвання договору оренди.
		 
		Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.
		 
		У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: ТзОВ «МЦ «Берегиня»,                                   ОСОБА_4 , про відшкодування витрат на управління, утримання та збереження спільного майна.
		 
		Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: ТзОВ «МЦ «Берегиня», ОСОБА_4 , про відшкодування витрат на управління, утримання та збереження спільного майна.
		 
		Зустрічний позов та додані докази повернуто заявнику. Копію зустрічного позову долучено до матеріалів справи.
		 
		Роз`яснено відповідачу право на подання позову в загальному порядку.
		 
		Не погоджуючись із ухвалою Дарницького районного суду міста Києва 
		від 06 грудня 2019 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви, 
		ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року про відмову в прийнятті зустрічної позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до 
		ОСОБА_2 , ТзОВ «МЦ «Берегиня» про розірвання договору оренди - закрито, як помилково відкрите.
		 
		Закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд виходив із того, що ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті зустрічного позову відповідно до положень ЦПК Українине входить до переліку ухвал, визначеного статтею 353 ЦПК України, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		01 червня 2020 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року та направити справу на новий розгляд до Київського апеляційного суду.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що положення ЦПК України, якими врегульовано порядок апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції є загальними та повною мірою стосуються як оскарження ухвал постановлених судом за результатом розгляду первісної позовної заяви, так і ухвал постановлених за результатом розгляду зустрічної позовної заяви. Згідно правил пункту 1 частини шостої статті 353 ЦПК України ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви може бути оскаржена в апеляційному порядку. Як підставу касаційного оскарження, заявник також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвал про повернення без розгляду зустрічної позовної заяви та доданих до неї доказів (пункт 3 частина друга стаття 389 ЦПК України). При цьому, як на практику, заявник посилається на ухвалу Верховного Суду від 26 березня 2020 року у справі № 520/6599/18.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2020 року поновлено  ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 06 квітня 
		2020 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дарницького районного суду міста Києва.
		 
		14 липня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ 
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновків про задоволення касаційної скарги.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
		 
		Колегія суддів приймає аргументи наведені у касаційній скарзі з таких підстав.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
		 
		Отже, цивільне процесуальне законодавство гарантує відповідачеві право на захист від пред`явленого позову шляхом подання зустрічного позову.
		 
		Зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їхніх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі.
		 
		Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
		 
		Згідно частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 
		Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
		 
		Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
		 
		Встановлено, що  ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: ТзОВ «МЦ «Берегиня»,                          ОСОБА_4 , про відшкодування витрат на управління, утримання та збереження спільного майна.
		 
		Частиною третьою статті 194 ЦПК України встановлено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. 
		 
		Відмовляючи у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 , Дарницький районний суд міста Києва у своїй ухвалі від 06 грудня 2019 року зазначив, що вимоги за обома позовами не є однорідними, що зумовлюють самостійний предмет їх доказування, з`ясування відмінних обставин, що регулюються різними нормами матеріального права. Крім того, їх спільний розгляд не сприятиме оперативному вирішенню спору, а задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.Тим самим місцевий суд фактично констатував порушення вимог частини другої статті 193 ЦПК України та застосував наслідки, передбачені частиною третьою статті 194 ЦПК України.
		 
		Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, міститься у частині першій статті 353 ЦПК України. 
		 
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України, в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові).
		 
		Таким чином, оскільки із змісту ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року вбачається, що фактично судом першої інстанції була постановлена ухвала про повернення заявнику на підставі частини третьої статті 194 ЦПК України зустрічної позовної заяви, то вона, відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України, може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
		 
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 лютого 
		2021 року у справі № 686/32337/19 (провадження № 61-14738св20).
		 
		Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що ухвала Київського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу Київського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року скасувати та направити справу до суду апеляційної для продовження розгляду (частина шоста статті 411 ЦПК України).
		 
		Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 задовольнити.
		 
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року скасувати.
		 
		Справу № 753/6582/18 направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                В. М. Коротун 
		Судді:                                                                            С. Ю. Бурлаков
		                                                                                     А. Ю. Зайцев
		Є. В. Коротенко
		В. І. Крат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...