Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/10309/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за скаргами на дії та рішення правоохоронних органів, на дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування; рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Надіслано для оприлюднення: 01.04.2021. Зареєстровано: 02.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2021.

Номер судового провадження: 1-кс/546/11/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42019170000000038

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		єдиний унікальний номер справи 554/10309/20
		номер провадження 1-кс/546/11/21
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		01 квітня 2021 року                                м. Решетилівка
		 
		Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:
		слідчого судді                 ОСОБА_1 ,
		за участю
		секретаря судового засідання         ОСОБА_2 ,
		особи, яка подала скаргу         ОСОБА_3 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданніу м.Решетилівкав залісуду врежимі відеоконференціїскаргу  ОСОБА_3 на постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 від 08 квітня 2020 року про закриття кримінального провадження № 42019170000000038 від 12.04.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України, - 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 01.12.2020 у справі №554/10309/20 задоволено подання голови Октябрського районного суду Полтавської області м. Полтави ОСОБА_5 та передано скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого, у м. Полтаві, ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження від 08.04.2020, на розгляд до Решетилівського районного суду Полтавської області.
		Вищевказана скарга надійшла до Решетилівського районного суду Полтавської області 10.12.2020.
		Шляхом автоматичного визначення слідчого судді скаргу ОСОБА_3 передано на розгляд слідчому судді ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним протоколом від 10.12.2020.
		10.12.2020 слідчим суддею ОСОБА_1 подано дві заяви про самовідвід. 
		Ухвалою слідчого судді ОСОБА_6 від 14.12.2020 у задоволенні вказаних самовідводів відмовлено, у зв`язку з чим, 15.12.2020 скаргу повернуто для розгляду слідчому судді ОСОБА_1 .
		Ухвалою слідчого судді від 15.12.2020 скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_4 від 08.04.2020 про закриття кримінального провадження повернуто заявниці.
		Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14.01.2021 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 та скасовано ухвалу слідчого судді Решетилівського районного суду Полтавської області від 15.12.2020, а скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 від 08.04.2020 про закриття кримінального провадження №42019170000000038 повернуто на новий розгляд слідчим суддею.
		08.02.2021 матеріали справи за скаргою ОСОБА_3 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 від 08 квітня 2020 року про закриття кримінального провадження надійшли до Решетилівського районного суду Полтавської області.
		Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.02.2021 справу передано на розгляд слідчому судді ОСОБА_1 .
		Ухвалою слідчого судді від 08 лютого 2021 року поновлено строк на оскарження постанови слідчого, відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд на 14:00 год. 11 лютого 2021 року та витребувано від ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, матеріали кримінального провадження №42019170000000038 від 12.04.2019.
		У скарзі ОСОБА_3 просить поновити строк на оскарження постанови про закриття кримінального провадження від 08.04.2020 та скасувати постанову слідчого від 08.04.2020, як необґрунтовану та немотивовану, що винесена без всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження № 42019170000000038 від 12.04.2019.
		На обґрунтування своєї скарги, заявниця посилається на те, що з оскаржуваної постанови слідує, що до висновку про закриття кримінального провадження слідчий ДБР ОСОБА_4 дійшов на підставі 2-х документів, а саме  заяви (повідомлення) ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 29.03.2019 та виправдувального вироку судді Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_7 від 24.09.2018 відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 376 КК України у кримінальному провадженні № 42014170000000303 від 27.10.2014, судова справа № 554/14287/2015-к. Зазначає, що даний вирок оскаржено нею та прокурором Полтавської місцевої прокуратури в апеляційному порядку. Ухвалою Верховного Суду від 08.09.2020 матеріали кримінального провадження № 42014170000000303 направлено на розгляд до Харківського апеляційного суду.
		Вважає, що постанова про закриття кримінального провадження від 08.04.2020 фактично переказує зміст зазначених документів.
		Вказує, що всупереч очевидній необхідності слідчий ДБР ОСОБА_4 не витребував і не дослідив матеріали кримінального провадження №42015170000000029 від 27.01.2015, зокрема заяви про злочин, подані ОСОБА_9 , протоколи допитів ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 з доданими до них відеозаписами.
		Не витребував і не дослідив слідчий ДБР ОСОБА_4 й матеріали кримінального провадження № 42014170000000303 від 27.10.2014, а саме протоколи про результати проведення НСРД з доданими до них відеозаписами, роздруківки телефонних з`єднань, та судової справи № 554/14287/2015-к, зокрема технічні записи судових засідань, щоб пересвідчитись у принципових розходженнях між свідченнями, наданими ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 27.01.2015 та 28.01.2015 на допитах у приміщенні Прокуратури Полтавської області, а також ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 07.04.2016 під час засідання Київського районного суду м. Полтави, з реальними фактами та обставинами, задокументованими під час проведення НСРД у кримінальному провадженні № 42014170000000303.
		Зазначає про те, що слідчий ДБР ОСОБА_4 не здійснив також допитів: ні її, як заявниці та потерпілої, ні ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , як осіб, імовірно причетних до вчинення протиправних дій, передбачених ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України, не кажучи вже про одночасний допит кожного із зазначених осіб з нею.
		Заявниця вважає, що слідчий ДБР ОСОБА_4 не провів практично жодних процесуальних та слідчих (розшукових) заходів, передбачених чинним КПК України, реально необхідних для повного, всебічного та об`єктивного розслідування обставин кримінального провадження № 42019170000000038 від 12.04.2019 та для перевірки її доводів, як потерпілої, викладених у заяві про вчинення кримінального правопорушення від 29.03.2019, й зіставлення цих доводів із доказами, вказаними вище, та виніс рішення про закриття кримінального провадження безпідставно.
		У порушення вимог ст. 110 КПК України в постанові про закриття кримінального провадження слідчий не надав відповіді на всі поставлені нею, як заявницею та потерпілою, питання, зазначив доводи в обґрунтування закриття кримінального провадження та мотиви прийняття такої постанови, що є абсолютно неадекватними реальним обставинам справи.
		Таким чином, на думку заявниці, постанова слідчого про закриття кримінального провадження від 08.04.2020 не відповідає вимогам закону, оскільки вона винесена без всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, є невмотивованою та підлягає скасуванню.
		11.02.2021 розгляд справи відкладено на 13:00 год. 16.03.2021 у зв`язку з ненадходженням до суду із ТУ ДБР матеріалів кримінального провадження. Заявнику та суб`єкту оскарження направлено судові повістки та повторно витребувано матеріали кримінального провадження.
		10 березня 2021 року на адресу суду із ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, надійшли матеріали кримінального провадження № 42019170000000038 від 12.04.2019.
		У судовому засіданні 16.03.2021 заявник ОСОБА_3 заявила усний відвід слідчому судді ОСОБА_1 . Зазначений відвід розглянуто слідчим суддею ОСОБА_6 , який відмовив у його задоволенні, про що постановлено ухвалу від 19.03.2021.
		У судове засідання 01.04.2021 з`явилася заявник ОСОБА_3 . 
		Слідчий та представник ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, в судове засідання повторно не з`явилися, про день час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
		Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України їх неявка не перешкоджає розгляду скарги. 
		У судовому засіданні 01.04.2021 заявник ОСОБА_3 доводи скарги підтримала, просила її задовольнити, надала пояснення, аналогічні викладеним у доводах скарги. Окрім того, зазначила, що слідчий ОСОБА_4 був очевидно упередженим та зацікавленим під час здійснення досудового розслідування. З незрозумілих причин слідчий довідався про ухвалення Київським районним судом м. Полтави вироку, хоча вона у своїй заяві (повідомленні) про вчинення кримінального правопорушення про даний факт не вказувала. Матеріали кримінального провадження за № 42015170000000029 від 27.01.2015, у якому ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були надані ідентичні покази тим, що були надані в суді, слідчий не витребував та не дослідив. Також не дослідив відеозаписи проведених допитів. Так само не витребував та не дослідив матеріали кримінального провадження 42014170000000303 від 27.10.2014 (судова справа № 554/14287/2015-к), а також матеріали НСРД у цьому провадженні.
		Постанова слідчого ґрунтується на її відсканованій заяві та вироці Київського районного суду м. Полтави від 24.09.2018, який слідчий ОСОБА_4 не міг взяти за основу, оскільки він не набрав законної сили та на даний момент є предметом апеляційного перегляду в Харківському апеляційному суді. Слідчий також не допитав її, як заявницю та як потерпілу, якою вона являється, оскільки фактично була безпідставно звинувачена у вимаганні неправомірної вигоди, а також не вирішив питання визнання її потерпілою у кримінальному провадженні № 42019170000000038. Тобто слідчий не вчинив жодної слідчої (розшукової) дії.
		Пояснила, що під час розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_8 вона вказувала головуючому судді про те, що ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , на її думку, надали неправдиві показання, однак судом не були вчинені дії щодо ініціювання порушення кримінального провадження з цього приводу. Вважає, що суд також був упереджений. 
		Просила задовольнити її скаргу, скасувати постанову про закриття кримінального провадження, а матеріали направити до Прокуратури Полтавської області для організації проведення досудового розслідування.
		Заслухавши пояснення заявника ОСОБА_3 , дослідивши матеріали провадження за скаргою та матеріали самого закритого кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
		З матеріалів кримінального провадження № 42019170000000038 від 12.04.2019 вбачається, що 04 квітня 2019 року ОСОБА_3 звернулася до Прокуратури Полтавської області із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення, в якому детально описано обставини та підстави, які на її думку, вказують, що в діях ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 наявний склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України, а також в діях ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 вбачається склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України (а.к.п. 12-16).
		12.04.2019 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 зареєстровано кримінальне провадження № 42019170000000038 з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 384 КК України (а.к.п. 1,5).
		Постановами першого заступника прокурора Полтавської обласної прокуратури від 13.05.2019 визначено орган досудового розслідування та групу прокурорів, які будуть здійснювати процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні (а.к.п.8-11). Постановою прокурора у даному провадженні від 26.06.2019 визначено підслідність (а.к.п. 3-4). Постановою заступника прокурора Полтавської області від 29.07.2019 визначено групу прокурорів (а.к.п. 22).
		Постановою слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 від 08 квітня 2020 року кримінальне провадження № 42019170000000038 від 12.04.2019, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 2 ст. 384 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а.к.п.42-49).
		Також в матеріалах кримінального провадження на аркушах 23-41 містится текст виправдувального вироку Київського районного суду м. Полтави від 24 вересня 2018 року, постановленого у кримінальному провадженні №42014170000000303 від 27.10.2014, роздрукованого із Єдиного державного реєстру судових рішень.
		Статтею 22КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
		Згідно зі ст. 215 КПК України досудове розслідування здійснюється у формі досудового слідства. Зазначена норма, як і в цілому положення глави 19 КПК України, визначають форму та регламентують порядок проведення досудового слідства, однак не встановлюють переліку процесуальних та слідчих дій, які обов`язково належить здійснити в ході досудового розслідування для його закінчення.
		Так, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється (ч. 5 ст. 40 КПК України).
		При цьому чинний КПК України не встановлює вичерпного переліку дій, які є обов`язковими до вчинення слідчим при здійсненні досудового розслідування за повідомленням про кримінальне правопорушення.
		Таким чином, при проведенні досудового розслідування слідчий чи прокурор, з урахуванням конкретних обставин справи, на власний розсуд визначають об`єм перевірочних дій, достатній, за їх переконанням, для прийняття вмотивованого рішення.
		Тобто, орган досудового розслідування в залежності від описаних заявником обставин, в яких останній вбачає ознаки кримінально-караних діянь, та залежно від того, як ці ознаки будуть співвідноситися з ознаками складу злочину, в даному випадку, передбаченого ст. 384 КК України, на власний розсуд визначає об`єм перевірочних дій, достатній, за переконанням слідчого чи прокурора, для прийняття мотивованого рішення у відповідності до положень ч. 2 ст. 283 КПК України.
		На комплекс перевірочних дій, зокрема, впливає і зміст звернення особи, яка повідомляє про злочин. Так, ВССУ в Узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» вказує, що якщо зі звернення особи вбачається, що вона порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу злочину, такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК, тобто для таких випадків, узагалі комплекс перевірочних дій обмежується аналізом самого звернення.
		Закриваючи кримінальне провадження, слідчий, надавши оцінку повідомленню заявника та встановленим у кримінальному провадженні № 42014170000000303 від 27.10.2014 (судова справа № 554/14287/2015-к) обставинам, прийшов до висновку, що викладені у заяві ОСОБА_3 факти не знайшли свого підтвердження, оскільки під час досудового розслідування не встановлено, що свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 надавали завідомо неправдиві показання суду, оцінка яких проведена судом при винесенні вироку від 24.09.2018 та судом не встановлено обставин щодо надання ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 завідомо неправдивих показань свідків.
		Із постанови слідчого про закриття кримінального провадження вбачається, що слідчим здійснено ґрунтовний аналіз змісту повідомлення ОСОБА_3 про злочин.
		У даному повідомленні заявником ОСОБА_3 детально описано підстави та обставини, які на її думку свідчать про вчинення кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 383, 384 КК України (а.к.п.12-16), що в свою чергу не потребувало додаткового з`ясування слідчим позиції заявника.
		Статтею 384 КК України визначено кримінальну відповідальність за введення в оману суду або іншого уповноваженого органу.
		Твердження заявника ОСОБА_3 про те, що вона не була допитана у кримінальному провадженні № 42019170000000038 від 12.04.2019, внесеному до ЄРДР за ч. 2 ст. 384 КК України, як потерпіла, та слідчим не було забезпечено проведення одночасних допитів за її участі, як потерпілої, слідчим суддею не беруться до уваги, оскільки заявник не визнавалася потерпілою у даному кримінальному провадженні.
		Окрім того, слідчий суддя вважає за необхідне зауважити, що злочин за ст.384 КК України Особливою частиною Кримінального кодексу України віднесений до злочинів проти правосуддя. Об`єктом цього злочину є інтереси правосуддя у частині забезпечення процесуального порядку отримання доказів у кримінальному провадженні. Об`єктивна сторона злочину полягає у 1) завідомо неправдивому показанні свідка чи потерпілого, 2) завідомо неправдивому висновку експерта, 3) завідомо неправильному перекладі. Обов`язковими ознаками об`єктивної сторони злочину є обстановка і час його вчинення. Показання - це відомості про факти, які підлягають встановленню у кримінальній чи цивільній справі і мають важливе значення для правильного вирішення справи. Неправдивими є показання, в яких повністю або частково перекручені факти, що мають значення для правильного вирішення справи. Завідомо неправдиві показання утворюють склад цього злочину, якщо вони дані уповноваженій на те особі, у встановленому законом порядку і належним чином процесуально оформлені. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених дій. Суб`єкт злочину спеціальний. Ним може бути осудна особа, яка до вчинення злочину досягла 16-річного віку і дає показання як свідок чи потерпілий у справі. Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
		Заявником у такому кримінальному провадженні може бути будь-яка особа.
		Разом з тим, визнання фізичної особи потерпілою у даній категорії злочинів, враховуючи об`єкт злочину за ст. 384 КК України, є неможливим. Таким чином, заявник не наділяється правами потерпілого, передбаченими ст. 56 КПК України.
		Також, як вбачається з оскаржуваної постанови, слідчим проведено аналіз в частині наданих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 показів як на досудовому розслідуванні, так і в суді, у кримінальному провадженні №42014170000000303 від 27.10.2014 (судова справа № 554/14287/2015-к). 
		При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що слідчий позбавлений можливості в межах своїх повноважень на здійснення переоцінки доказів, досліджених судом в їх сукупності під час судового розгляду кримінального провадження. 
		Твердження заявника ОСОБА_3 про те, що слідчий з незрозумілих причин довідався про ухвалення судом вироку у кримінальному провадженні № 42014170000000303 від 27.10.2014 (судова справа № 554/14287/2015-к), що на її думку свідчить про його обізнаність про даний факт від зацікавлених осіб та вказує на його очевидну упередженість, ґрунтуються на припущеннях та не беруться до уваги, виходячи з наступного.
		Так, безперешкодний доступ до судових рішень, оприлюднених в Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечується та гарантується нормами ЗУ «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 (зі змінами і доповненнями, далі  Закон № 3262-IV).
		Зокрема, частинами 1 та 3 статті 4 Закону № 3262-IV закріплено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. 
		Слідчий у своїй діяльності не позбавлений можливості проведення певних дій за допомогою електронних ресурсів мережі Інтернет.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що зі змістом ухваленого Київським районним судом м. Полтави вироку у справі №554/14287/2015-к під час розгляду кримінального провадження №42014170000000303 від 27.10.2014, слідчий був ознайомлений із використанням електронної бази ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, здійснивши його роздруківку.
		Відповідно до статті 7 Закону № 3262-IV відомості щодо номеру кримінального провадження (№ 42014170000000303 від 27.10.2014) є відкритими.
		Слідчий суддя вважає, що проведення слідчим пошуку судового рішення у кримінальному провадженні для здійснення його аналізу та подальшого роздрукування не може свідчити про упередженість дій слідчого. Зазначене фактично вказує на проведення слідчим певних дій в рамках даного кримінального провадження.
		Заявником ОСОБА_3 у скарзі та в судовому засіданні також зазначається про поверховість проведення слідчим слідчих дій в межах даного кримінального провадження щодо перевірки наявності ознак вчиненого злочину за ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення нею злочину, яке розслідувалося у кримінальному провадженні №42015170000000029 від 27.01.2015.
		Слідчий суддя звертає увагу на те, що оскаржуваною постановою не було вирішено питання про закриття кримінального провадження за ст. 383 КК України. Окрім того, як вбачається з матеріалів самого кримінального провадження, відомості до ЄРДР за ознаками вчинення злочину з попередньою правовою кваліфікацією за ст. 383 КК України в кримінальному провадженні №42019170000000038 від 12.04.2019 взагалі не вносилися.
		За таких обставин доводи заявника, викладені у скарзі в цій частині, не підлягають оцінці.
		Слідчий суддя, враховуючи вищезазначене, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, вважає, що підстави для задоволення скарги відсутні.
		 
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.7, 8, 9, 22, 26, 94, 303, 304, 306, 307,309, 310, 369-372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
		 
		у х в а л и в :
		 
		У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 від 08 квітня 2020 року про закриття кримінального провадження № 42019170000000038 від 12.04.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України,  відмовити.
		Матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019170000000038 від 12.04.2019, повернути до ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві. 
		Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
		Повний текст ухвали складено та проголошено 01 квітня 2021 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Слідчий суддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...