Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 505/4155/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 01.04.2021. Зареєстровано: 02.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.04.2021.
Дата набрання законної сили: 21.06.2022
Номер судового провадження: 2/505/473/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 505/4155/18 
		Провадження № 2/505/473/2021
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"31" березня 2021 р. Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:
		головуючого судді - Вергопуло А. К.
		секретаря судового засідання - Бондаренко Н.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Подільську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернувся 22 грудня 2018 року до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , стверджуючи, що 22 травня 2017 року о 14.00 год. ОСОБА_2 прийшов на особистий прийом заступника прокурора Одеської області ОСОБА_3 , який проводився у кабінеті керівника Котовської місцевої прокуратури Одеської області.
		Відповідач приніс з собою свій телефон з вмонтованою відеокамерою для відеозйомки, який передав ОСОБА_4 та попросив знімати на нього спілкування з ОСОБА_3 . При тому у нього не було для звернення до прокуратури жодних підстав, і це було викликано не наміром виконати свій громадський обов`язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, а лише намір розповсюдити відносно позивача неправдиву інформацію, оскільки ОСОБА_2 не подав відносно позивача до прокуратури чи поліції жодної письмової заяви про будь-які правопорушення.
		ОСОБА_2 не вжив достатніх заходів конфіденційності для того, щоб неправдива інформація не стала доступною третім особам, і в присутності ОСОБА_4 поширив відносно позивача неправдиву інформацію, яка порочить його честь і гідність та ділову репутацію. Він заявив ОСОБА_5 наступне: «Колишній начальник податкової міліції ОСОБА_1 , який був звільнений з податкової міліції, разом з прокурором ОСОБА_6 створив організоване злочинне угрупування. ОСОБА_1 організував купу громадських організацій типа «Громадська рада Північного регіону», «Захист-2015», «Оберіг», який забрав «віджав» у ОСОБА_9 ставок. Сталося так: ОСОБА_1 послав заяву прокурору ОСОБА_6 на будь-якого підприємця. Що вони зробили з Ананьївськими підприємцями, як вони в Балті підприємства «віджали». І тоді, або вони платять їм, або вони забирають бізнес. Я прошу перевірити всі заяви, які були направлені від «Громадської ради Північного регіону», «Оберіг» і «Захист-2015». ОСОБА_1 був звільнений за корупцію, який є рейдером, є злочинцем». При поширені вказаної інформації відповідач не посилався на офіційні джерела, з яких він отримав її.
		В подальшому отриманий відеозапис, на якому була зафіксовано розповсюдження неправда інформації, він розповсюдив в Інтернет ресурсах.
		Спочатку він розмістив це відео ІНФОРМАЦІЯ_1 на своїй сторінці « ОСОБА_10 » в Youtube, яке було переглянуто 123 рази, а потім, в цей же день, він розмістив його на своєму сайті «ІНФОРМАЦІЯ_6», що стало доступним для перегляду кожному, хто відвідує його сайт.
		Інформація, що була поширена відповідачем, абсолютно не відповідає дійсності.
		Більше цього, поширена відповідачем негативна недостовірна інформація порушує особисті немайнові права, зокрема, ганьбить його честь, гідність, а також завдає шкоди його діловій репутації. Вказана інформація має характер наклепу.
		Вищевказана інформація порушує його особисті немайнові права, що виражається у негативному упередженому ставленні до нього з боку осіб, які отримали таку інформацію від відповідача.
		Крім того, подібними діями відповідач охарактеризував позивача, як злочинця, звільненого за корупцію, як особу, що з легкістю порушує закон, як особу, яка не має високих моральних цінностей. Така необґрунтована характеристика пригнічує його честь та гідність. Пригнічення немайнових прав відносно яких Конституцією України передбачено обов`язок ставитись з повагою, обґрунтовується тим, що жодній нормальній цивілізованій людині неприємно чути (дізнаватись) про себе безпідставне звинувачення у вчиненні злочинних діянь та інших ганебних вчинків, з точки зору моралі.
		У зв`язку з неправомірним поширенням відповідачем широкому колу осіб недостовірної негативної інформації відносно нього, йому спричинено моральну шкоду, він знаходиться у стані постійного нервового напруження та стресу. В результаті чого, у нього різко знизилась працездатність, що, в свою чергу, негативно впливає на виконання його трудових обов`язків та на повагу робочого колективу і громадян до нього, а також стало причиною порушення функції сну.
		Спричинену йому моральну шкоду позивач оцінює у 300456,00 грн. 
		Позивач, уточнивши вимоги позову від 26.03.2019 року, просив суд визнати недостовірною інформацію відносно ОСОБА_1 , що поширена ОСОБА_2 , про те, що він, ОСОБА_1 , вчинюю злочин, вхожу в угрупування, яке займається здирництвом, а саме: «Колишній начальник податкової міліції ОСОБА_1 , який був звільнений з податкової міліції, разом з прокурором ОСОБА_6 створив організоване злочинне угрупування. ОСОБА_1 організував купу громадських організацій типа «Громадська рада Північного регіону», «Захист-2015», «Оберіг», який забрав «віджав» у ОСОБА_9 ставок. Сталося так: ОСОБА_1 послав заяву прокурору ОСОБА_6 на будь-якого підприємця. Що вони зробили з Ананьївськими підприємцями, як вони в Балті підприємства «віджали». І тоді, або вони платять їм, або вони забирають бізнес. Я прошу перевірити всі заяви, які були направлені від «Громадської ради Північного регіону», «Оберіг» і «Захист-2015». ОСОБА_1 був звільнений за корупцію, який є рейдером, є злочинцем»; заборонити ОСОБА_2 поширювати інформацію відносно нього, ОСОБА_1 , яка порушує його особисті немайнові права та не пізніше наступного дня від набрання рішенням у даній справі законної сили, спростувати інформацію, вказану в попередньому пункті, шляхом розміщення на сторінці в YouTube - « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_6» відео-звернення наступного тексту: «поширена мною, ОСОБА_2 інформація ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_6» - та в YouTube: « ОСОБА_10 » відносно ОСОБА_1 , була недостовірною і не відповідає дійсності про те, що: «Колишній начальник податкової міліції ОСОБА_1 , який був звільнений з податкової міліції, разом з прокурором ОСОБА_6 створив організоване злочинне угрупування. ОСОБА_1 організував купу громадських організацій типа «Громадська рада Північного регіону», «Захист-2015», «Оберіг», який забрав «віджав» у ОСОБА_9 ставок. Сталося так: ОСОБА_1 послав заяву прокурору ОСОБА_6 на будь-якого підприємця. Що вони зробили з Ананьївськими підприємцями, як вони в Балті підприємства «віджали». І тоді, або вони платять їм, або вони забирають бізнес. Я прошу перевірити всі заяви, які були направлені від «Громадської ради Північного регіону», «Оберіг» і «Захист-2015». ОСОБА_1 був звільнений за корупцію, який є рейдером, є злочинцем»; стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в сумі 300456,00 грн. та судові витрати; зобов`язати відповідача розмістити вказані вище спростування на YouTube каналі - « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_6» та на ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зобов`язати відповідача видалити всі обвинувальні виказування відносно ОСОБА_1 , а також відео під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 , яке розміщено на YouTube каналі - « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_6»; в строк до двох неділь, після набрання рішенням суду законної сили, потребувати видалити вказану інформацію і відео третіх осіб, які розмістили його в засобах масової інформації та сайтах, каналах та інших Інтернет ресурсах.
		Позивач у судові засідання на судовий розгляд справи, що був призначений на 04.03.2021 року та 31.03.2021 року, не з`явився. Був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення та телефонограми. Про причини неявки суду не повідомив. Надавав заяву про розгляд справи за його відсутності лише на підготовче судове засідання. 
		 
		Відповідач у підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 27.02.2019 року, позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. Вказував, що він не є автором спірного відеозапису та власником сайтів. На наступні призначені судові засідання відповідач жодного разу не з`явився. Судові виклики, направлені за адресою місця реєстрації відповідача, повертались із зазначенням «За закінченням терміну зберігання». Зазначений у позові номер телефону не відповідав, що підтверджується телефонограмами.
		Крім того, виклик відповідача було здійснено на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада» на веб-сайті Котовського міськрайонного суду Одеської області.
		Щодо можливості слухання справи за відсутності сторін, суд зазначає наступне.
		Учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що наголошував Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України".
		В ухвалі суду про відкриття провадження від 11.01.2019 року було роз`яснено про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/sud1003/, таким чином сторони обізнані з можливістю додаткового отримання інформації в мережі Інтернет на сайті судової влади України.
		В даному випадку судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення сторін про розгляд даної справи, що підтверджується направленням викликів на відомі суду адреси та засоби зв`язку з ними.
		Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").
		Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
		Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
		Розгляд даної справи розпочато 11.01.2019 року, отже протягом більше ніж 2 роки судом була надана можливість реалізації учасниками справи прав, передбачених ЦПК України.
		В той же час, в даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 223, 240 ЦПК України, відсутні.
		З огляду на те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався, у зв`язку з нез`явленням позивача та відповідача у судові засідання, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної цивільного процесу, суд вважає, що судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності сторін.
		Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.
		Як стверджує позивач, на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_6» «http://kotpartizanen.blogspot.com», «http://kotpartizanen.blogspot.ru» та YouTube-каналі: « ОСОБА_10 » « ІНФОРМАЦІЯ_5 » відповідачем було розміщено відеозапис, на якому було розповсюджено інформацію наступного змісту: «Колишній начальник податкової міліції ОСОБА_1 , який був звільнений з податкової міліції, разом з 
		 
		прокурором ОСОБА_6 створив організоване злочинне угрупування. ОСОБА_1 організував купу громадських організацій типа «Громадська рада Північного регіону», «Захист-2015», «Оберіг», який забрав «віджав» у ОСОБА_9 ставок. Сталося так: ОСОБА_1 послав заяву прокурору ОСОБА_6 на будь-якого підприємця. Що вони зробили з Ананьївськими підприємцями, як вони в Балті підприємства «віджали». І тоді, або вони платять їм, або вони забирають бізнес. Я прошу перевірити всі заяви, які були направлені від «Громадської ради Північного регіону», «Оберіг» і «Захист-2015». ОСОБА_1 був звільнений за корупцію, який є рейдером, є злочинцем».
		Позивачем надано диск, де містяться скріншоти з вказаних Інтернет-сторінок; відео прийому заступника прокурора Одеської області ОСОБА_3 ; відео, де позивач знімає Інтернет-сторінки на комп`ютері (а.с.50 Том 1).
		Відповідач у судовому засіданні заперечував, що він є автором вказаного відеозапису та власником сайтів.
		Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2019 року було витребувано у Об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр», доказову інформацію щодо власників сайтів (доменів).
		З відповіді Об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» від 11.02.2020 року вбачається, що з метою сприяння захисту прав осіб від порушень у мережі Інтернет, ОП УМІЦ акредитувало Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет для надання послуг з: проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет з видачею експертних висновків; видачі довідок з відомостями про власника веб-сайту/реєстранта доменного імені або інформацією про його встановлення. Надання цих послуг здійснюється Центром компетенції адресного простору мережі Інтернет із застосуванням онлайн-сервісу "WEB-FIX" на підставі Порядку надання послуг з введення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет з видачею експертних висновків, а також видачі довідок з відомостями про власників веб-сайтів/реєстрантів доменних імен або інформацією про їх встановлення, затвердженого ОП УМІЦ 08 травня 2019 року та Свідоцтва про акредитацію, виданого ОП УМІЦ 08 травня 2019 року. Враховуючи викладене, просили суд зобов`язати позивача по справі, виходячи з принципу змагальності, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідно до процесуального законодавства, самостійно здійснити заходи щодо встановлення власника веб-сайту/реєстранта доменного імені (належного відповідача) шляхом звернення до Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет (адреса місцезнаходження: 04053, Київ, вул. Кудрявська, 3/5; веб-сайт: https://web-fix.org/; e-mail: office@web-fix.org; (тел: (044) 333-33-51 (52); директор: ОСОБА_11 ).
		Копію листа Об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» позивач отримав 21.02.2020 року, про що свідчить його підпис на звороті вказаного листа (а.с.199).
		Доказів звернення до Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет та отримання відповіді, позивачем не надано. 
		Поряд з цим, суд у відповідності до положень ст. ст. 13, 81 ЦПК України, не збирає докази самостійно.
		У даному випадку, з процесуальної точки зору, докази для належного підтвердження власника веб-сайту відсутні не у зв`язку із тим, що таких даних взагалі не існує, а у зв`язку із тим, що сторона позивача вважала недоцільним самостійне відшукування або витребування таких доказів.
		Також, судом були задоволені клопотання і сторони позивача і сторони відповідача щодо виклику та допиту свідків. Однак, ні позивачем ні відповідачем не забезпечено явку свідків та не надано суду жодних правових доказів про неможливість забезпечення явки даних свідків, тому суд з урахуванням ст. 81 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи, розглядає справу по суті без допиту свідків, оскільки навіть і в самій заяві про допит даних свідків сторонами не зазначено конкретно, що саме дані свідки можуть повідомити суду по суті спору.
		Крім того, суд зазначає, що дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента 
		 
		мережі Інтернет, та покази свідків не є належним доказом у цій категорії справ.
		Висновки суду підтверджуються матеріалами справи.
		Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. 
		Згідно з ч. 1 ст. 275 ЦК України фізична особа користується правом на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб, що реалізується у судовому порядку способами, визначеними Главою 3 ЦК України, зокрема, цим способом може виступати відшкодування моральної шкоди, спростування недостовірної інформації, заборона поширення інформації, якою порушується особисті немайнові права та ін.
		Згідно ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Пунктом 4 частини 2 цієї статті передбачено, що моральна шкода полягає: у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Разом з цим, аналізуючи вимоги статей 94, 297, 299 Цивільного кодексу України, слід зазначити, що право на недоторканість честі та гідності мають лише фізичні особи. Право на недоторканість ділової репутації мають як фізична особа, так і юридична особа.
		Так, в пункті 4 постанови Пленуму від 27.02.2009 р. №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» Верховний Суд України зазначив, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
		Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
		Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» а також Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).
		Водночас, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		У зв`язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника лише у тому разі, коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома. Обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права, навівши певні фактичні дані, які підтверджують його позицію.
		Стосовно актуальних на даний час порушень права на повагу до честі та гідності в соціальних мережах, слід вказати, що тут наявні вагомі перешкоди, що можуть завадити повноцінному юридичному захисту, тому що часто зміст даних повідомлень включає оціночні судження та критик, що є відображенням думок автора, які не мали на меті принизити певну особу. За таких умов здається нереальним визначити обґрунтований розмір завданої моральної шкоди фізичній особі, тому що немає можливості визначити кількість осіб, що, були ознайомлені 
		 
		з даною інформацією, справжнього автора, оскільки непоодинокими є випадки створення сторінок під чужим ім`ям.
		Також, п. 12 Постанови Пленуму ВСУ от 27 лютого 2009 р. №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказує, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта.
		Якщо доступ до сайта є вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
		Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
		Аналогічна позиція є висловлена в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц, від 28 лютого 2018 року у справі № 347/1525 14-ц та від 01 лютого 2018 року у справі № 461/6366/15-ц, від 21 березня 2019 року справі № 368/655/17.
		Із роз`яснень, викладених в пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вбачається, відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
		З наданого позивачем на диску відео прийому заступника прокурора Одеської області ОСОБА_3 вбачається, що відповідач прийшов на прийом до заступника прокурора та у своєму зверненні просив провести перевірку вказаних ним фактів. Таким чином, відповідач звернувся до заступника прокурора Одеської області не з метою приниження честі, гідності та ділової репутації позивача, а з метою перевірки вказаних ним фактів, тобто відповідач реалізував своє право на звернення.
		Щодо тверджень позивача про поширення інформації відповідачем, суд зазначає наступне. 
		Відповідачем заперечується факт того, що інтернет-канал на сайті «YouTube.com» та сайт «ІНФОРМАЦІЯ_6» в мережі Інтернет, належать йому, та опублікування ним вказаного відео на сайтах.
		Оскільки, інтернет-мережа при реєстрації сторінки не вимагає ідентифікацію особи згідно особистих документів (паспорта, свідоцтва про народження), то ідентифікувати особу, яка публікує, поширює певну інформацію неможливо за винятком сторінок, які створені і інформацію про які поширюють офіційно державні органи, офіційні особи.
		Додані позивачем до позовної заяви скріншоти сторінок вищенаведених інтернет-сайтів, не можуть бути прийнятими судом як належний та допустимий доказ належності інтернет-сайтів відповідачу, не є доказами в розумінні статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України, так як найперше не є достовірними даними з яких можна встановити дійсні обставини, не є офіційними документами, достовірність інформації не підтверджена. Отже, не є письмовим і електронним доказом і не є доказом розміщення публікації в Інтернет мережі саме відповідачем. 
		Надані позивачем суду докази, а саме: копія подяк та грамот, копія почесної відзнаки, копія наказу ГУ Міндоходів в Одеській області від 16.10.2013 року, копія постанови про закриття кримінального провадження від 14.12.2013 року, копія постанови про закриття кримінального провадження від 17.05.2016 року, копія постанови про закриття кримінального провадження від 31.01.2017 року, копія відповіді Управлінню Служби безпеки України в Одеській області від 20.05.2016 року, копія рішення Апеляційного суду м. Києва від 11.10.2017 року у справі №757/188/16-ц, копія постанови про відмову у відкриті кримінальної справи від 13.05.2004 року, 
		 
		копія заяви ОСОБА_12 від 27.04.2004 року, також не можуть підтвердити вказані ним обставини позову. 
		Таким чином, позивачем не надано доказів того, що саме відповідач поширював або є автором публікацій, тобто, не надано доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_2 є належним відповідачем по даній справі, а тому суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог про захист честі, гідності та ділової репутації слід відмовити.
		Вимоги позивача про заборону відповідачу поширювати інформацію, зобов`язання відповідача розмістити спростування, видалити всі висловлювання, та відшкодування моральної шкоди, є похідними від вимоги щодо визнання дій відповідача такими, що порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, тому ці вимоги також не можуть бути задоволені через необґрунтованість, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
		Керуючись ст.ст. 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, -
		В И Р І Ш И В :
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю.
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України. 
		Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Одеського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Котовський міськрайонний суд Одеської області.
		 
		 
		Суддя        А. К. Вергопуло
		 
		 
		 
		Повне судове рішення складено 31 березня 2021 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...