Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 211/1476/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано судом: 01.04.2021. Зареєстровано: 02.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2021.
Дата набрання законної сили: 24.03.2021
Номер судового провадження: 22-ц/803/43/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/43/21 Справа № 211/1476/18   Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   24 березня 2021 року                            м. Дніпро
		 
		   Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого - Городничої В.С.,
		суддів - Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,
		за участюсекретаря  -Солодової І.М., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в режимі відеоконференції за апеляційними скаргами Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" та ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1  ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення моральної шкоди, матеріальних збитків (реальних та упущеної вигоди), відшкодування витрат на інформаційно-консультаційні послуги для поновлення порушених прав, - 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У квітні 2018 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором б/н від 12.02.2007 року в розмірі 62939,00 грн., яка виникла через неналежне виконання нею взятих на себе зобов`язань за договором, а саме: а саме: 17328,69 грн.  тіло кредиту; 23000,61 грн.  заборгованість по відсотками за користування кредитом; 19136,41 грн.  пеня; а також штрафи: відповідно до п. 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн.  штраф (фіксована частина), 2973,29 грн.  штраф (процентна складова).
		У травні 2018 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи приватний виконавець Вольф Тетяна Леонідівна, прокуратура Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди, матеріальних збитків (реальних та упущеної вигоди), відшкодування витрат на інформаційно-консультаційні послуги для поновлення порушених прав, в якому просила стягнути матеріальну шкоду з ПАТ КБ «ПриватБанк» 62939,00 грн., з ПАТ «ПУМБ» 22508,01 грн. та з ПАТ «ОТП Банк» 28965,50 грн., стягнути з кожного відповідача по 10000,00 грн. витрат на інформаційно-консультативні послуги фахівця, стягнути з кожного відповідача по п`ять мінімальних зарплат по 18615,00 грн. моральної шкоди, винести окрему ухвалу і направити прокурору для внесення відомостей до ЄРДР. 
		В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 посилалася на відсутність договірних відносин з позивачем та не отримання нею кредитних коштів від банку, оскільки вона стала жертвою організованої злочинної групи та проходить потерпілою по кримінальному провадженні відносно частини членів ОПГ.
		Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року позов АТ КБ «Приватбанк»  задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) суму заборгованості за договором №б/н від 12 лютого 2007 року, що виникла станом на 11.02.2018 р., в сумі 17 328 (сімнадцять тисяч триста двадцять вісім) гривень 69 коп. та судовий збір в сумі 485 (чотириста вісімдесят п`ять) гривень 10 коп. В задоволенні іншої частини вимог АТ КБ «Приватбанк»  відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1  відмовлено.
		В своїх апеляційних скаргах АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 та представник ОСОБА_1  ОСОБА_2 посилаються на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
		АТ КБ «Приватбанк» відповідно до ст. 360 ЦПК України подав відзив, в якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду  залишити без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги. 
		ОСОБА_1 своїм правом, передбаченим положеннями ст.360ЦПК України щодо подачі відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк», не скористалась.
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 18 травня 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та представника ОСОБА_1  ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року в частині часткового задоволення первинного позову АТ КБ «Приватбанк» визнано неподаною та повернуто заявникам.
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині  залишити без змін, з наступних підстав.
		Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 12 лютого 2007 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. 
		У зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх обов`язків виникла заборгованість за укладеним кредитним договором б/н від 12.02.2007 року в розмірі 62939,00 грн., а саме: 17328,69 грн.  тіло кредиту; 23000,61 грн.  заборгованість по відсотками за користування кредитом; 19136,41 грн.  пеня; а також штрафи: відповідно до п. 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн.  штраф (фіксована частина), 2973,29 грн.  штраф (процентна складова).
		У заяві позичальника від 12 лютого 2007 року процентна ставка не зазначена.
		Крім того встановлено, що у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
		Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
		Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 12 лютого 2007 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.
		Судом встановлено, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. 
		Також суд встановив, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 12 лютого 2007 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ ПриватБанк в частині стягнення відсотків по кредиту та неустойки, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необгрунтованості позовних вимог в цій частині, зокрема з того, що наданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку не містить підпису відповідача, а тому не визнається судом належним, допустимим та достатнім доказом ознайомлення відповідача з вказаними Умовами та тарифами, а також доказом погодження сторонами істотних умов кредитного договору в письмовій формі, як це передбачено нормами ст.ст.207,1055 ЦК України.
		Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 17328,69 грн.
		Відмовляючи у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_1 , суд виходив з наступного.
		Згідно до п. 2.1.1.14.2.1 Умов та правил надання банківських послуг Підтвердженням покупки за сервісом «Оплата частинами» в торгово-сервісних підприємствах є введення клієнтом в РOS-терміналі пін-коду карти, підтвердженням покупки по сервісу «Оплата частинами» в інтернет-магазині є введення клієнтом на сайті ОТП-пароля, що прийшов на фінансовий телефон клієнта.
		Згідно до п. 2.1.1.14.3 Умов та правил надання банківських послуг Клієнт доручає Банку списувати грошові кошти в кількості і розмірі, зазначеному у квитанції терміналу на адресу Банку на погашення заборгованості та сплату комісії. Комісія в рамках сервісу «Оплата Частинами» стягується відповідно до тарифів, що діють у Банку на момент здійснення платежу.
		ОСОБА_1 правильно ввівши пін-код кредитної картки (за її твердженням передавши його у користування третій особі) підтвердила факт покупки товару по сервісу «Оплата частинами» та факт укладення кредитного договору з АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Укладаючи договір Позичальник приєднався до Умов та правил надання банківських послуг.
		До обов`язків ОСОБА_1 , як клієнта та користувача карти входить не передавати Карти , Стікер РауРаss , ПІНи третім особам; не використовувати Карти, стікер РауРаss або нанесені на них дані у цілях, не передбачених даним Договором або, що суперечить чинному законодавству (п.п. 1.1.2.1.2. Умов і правил надання банківських послуг); вживати заходів щодо запобіганню втрати (викрадення) Карт, Стікеру РауРаss , ПіНу (персонального ідентифікаційного номеру) або інформації, нанесеної на Карту і магнітну смугу, або їхнього незаконного використання (п. 1.1.2.1.12. Умов і правил); інформувати Банк, а також правоохоронні органи про факти втрати Карти, Стікеру PayРаss , ПіНу , сім-карти мобільного телефону або отримання повідомлення про їх незаконне використання. У разі настання вищевказаних випадків необхідно звернутися до відділення Банку, або за телефонами 3700 (безкоштовно) по Україні, НОМЕР_1 (для дзвінків із-за кордону) (п.п. 1.1.2.1.13 Умов та правил).
		Згідно п.п. 1.1.5.28. Умов і Правил, банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням пін-кода.
		Саме держатель картки несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення Власника Карти в Банк та блокування Карти, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в СТОП-ЛИСТ Платіжною системою, а в разі підключення до послуги "Екстрені гроші "також протягом часу блокування платіжної карти (п. 1.1.5.29 Умов і Правил).
		Відповідно до п. 6 розділу VI Положення № 705 "Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням" користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Картка позичальника ОСОБА_1 не була втрачена, відомості про сповіщення відповідачем банк про втрату картки відсутні, оформлення послуги «оплата частинами» відбулась із використанням картки відповідача та введенням особистого пін коду.
		Оскільки позовні вимоги по зустрічному позову ОСОБА_1 є похідними від доведеності недійсності укладеного договору, а відповідні позовні вимоги не було заявлено, у передбаченому законом порядку, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
		Відмовляючи у задоволенні заявлених відповідачем ОСОБА_1 зустрічних позовних вимог про стягнення збитків (реальних та упущеної вигоди), стягнення моральної шкоди та відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходив з їх недоведеності та передчасності, оскільки суд дійшов висновку, що внаслідок саме винних дії відповідача ОСОБА_1 , які виразилися у передачі нею третім особам, яких притягнуто до кримінальної відповідальності, кредитної картки відкритої на її ім`я та повідомлення нею своїх персональних даних та пін-коду картки, за допомогою чого було проведено послугу «оплата частинами» та проведено списання кредитних коштів, відсутні підстави для стягнення збитків з АТ КБ «ПриватБанк». Відповідальність за списані з кредитного рахунку кошти несе власник рахунка - ОСОБА_1 .
		В частині стягнення заборгованості за тілом кредиту рішення суду АТ КБ "ПриватБанк" не оскаржено, тому колегією суддів в цій частині не перевіряється.
		У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов`язки виникають у кожного контрагента.
		Так, ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
		При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.
		Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з анкети-заяви, заповненої ОСОБА_1 12 лютого 2007 року, у вказаній заяві відсутні будь-які дані стосовно визначення розміру неустойки.
		За таких обставин, підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки колегія суддів не вбачає.
		Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що безпідставними є доводи АТ КБ ПриватБанк про те, що вказаний договір був оформлений відповідною анкетою-заявою відповідача 12 лютого 2007 року, яка містить підпис відповідача про ознайомлення його з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" і "Тарифами Банку". Колегія суддів не може прийняти до уваги витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку як належний, допустимий та достатній доказ, оскільки матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору. Тобто, відсутність підпису відповідача на Умовах та правилах надання банківських послуг фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем.
		Таким чином, враховуючи той факт, що позивачем не долучено до позовної заяви Умов та правил про надання банківських послуг, які б містили підпис позичальника, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що АТ КБ ПриватБанк не доведено, що під час підписання заяви-анкети відповідач був ознайомлений саме з тими Умовами та правилами надання банківських послуг, які надані позивачем до позову.
		Аналогічний правовий висновок міститься у постанові постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
		Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Крім того, вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. 
		За таких обставин, відсутні підстави для нарахування відповідачу процентів та неустойки, а доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не мав підстав відмовляти в задоволенні вимоги про їх стягнення є необґрунтованими.
		Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги АТ КБ ПриватБанк, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішення в оскаржуваній Банком частині.
		В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 та представник ОСОБА_1  ОСОБА_2 посилаються на відсутність будь-яких зобов`язань по правовідносинам, з яких банк подав позов. 
		Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянтів, оскільки вони спростовуються поясненнями самої ОСОБА_1 в ході розгляду справи в суді першої інстанції про те, що позивач за зустрічним позовом проводила самостійно через термінал свою кредитну картку та особисто вводила пін-код до картки.
		Також, ОСОБА_1 не заперечувала факт порушення Умов та правил надання банківських послуг щодо передачі картки третім особам та розголошення ПІН-коду, у зв`язку з чим стало можливим оформлення послуги Оплата частинами, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що саме позичальник несе відповідальність за вказані операції.
		Колегія суддів також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , правильно ввівши пін-код кредитної картки (за її твердженням передавши його у користування третій особі), підтвердила факт покупки товару по сервісу «Оплата частинами» та факт укладення кредитного договору з АТ КБ «ПРИВАТБАНК». 
		Згідно п.п. 1.1.5.28. Умов і Правил, банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням пін-кода.
		Як вірно зазначив суд першої інстанції, саме держатель картки несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення Власника Карти в Банк та блокування Карти, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в СТОП-ЛИСТ Платіжною системою, а в разі підключення до послуги "Екстрені гроші "також протягом часу блокування платіжної карти (п. 1.1.5.29 Умов і Правил).
		Відповідно до п. 6 розділу VI Положення № 705 "Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням" користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Відповідно до частин першої, другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. 
		Картка позичальника ОСОБА_1 не була втрачена, відомості про сповіщення відповідачем банк про втрату картки відсутні, оформлення послуги «оплата частинами» відбулась із використанням картки відповідача та введенням особистого пін коду.
		Таким чином, матеріалами справи доведено наявність між сторонами договірних зобов`язань стосовно надання ОСОБА_1 кредитних коштів.
		Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень.
		Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано ухвалив рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наявних в матеріалах даної справи. 
		Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтами не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтами норм процесуального закону.
		Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
		Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
		Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення в оскаржуваній частині, яке відповідає вимогам закону.
		Таким чином, доводи апеляційних скарг є необґрунтованими, а рішення суду в оскаржуваній частині відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
		Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційні скарги Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" та ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1  ОСОБА_2  залишити без задоволення.
		Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року в оскаржуваній частині  залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. 
		 
		   Головуючий:                                В.С. Городнича
		 
		Судді:                                    О.В. Лаченкова
		 
		                                       М.Ю. Петешенкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...