Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/5196/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: 02.04.2021. Зареєстровано: 02.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2021.
Дата набрання законної сили: 02.04.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		УХВАЛА
		м. Київ
		02.04.2021Справа №  910/5196/21Суддя Господарського суду міста Києва Андреїшина І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1  про забезпечення позову у справі
		за позовом   ОСОБА_1  ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 
		до 1) Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) та 
		2) Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)
		про  визнання незаконним розпоряджень Кабінету Міністрів України та рішення наглядової ради Акціонерного товариства «Українська залізниця»,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1  звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Кабінету Міністрів України про  визнання незаконним та скасування рішення Наглядової ради Акціонерного товариства «Українська залізниця», оформлене протоколом №А-08/13 від 16.03.2021 позачергового засідання Наглядової ради Акціонерного товариства «Українська залізниця», визнання незаконним та скасування Розпорядження Кабінету Міністрів України №184-р від 17.03.2021 №184-р «Про дострокове припинення повноважень голови правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» Жмака В.М.», визнання незаконним та скасування Розпорядження Кабінету Міністрів України № 185-р від 17.03.2021 № 185-р «Про тимчасове покладення виконання обов`язків голови правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ОСОБА_2 ».
		Одночасно з позовом було подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить:
		-          зупинити дію рішення Наглядової ради Акціонерного товариства «Українська залізниця», оформлене протоколом № А-08/13 від 16.03.2021 позачергового засідання Наглядової ради акціонерного товариства «Українська залізниця»;
		-          зупинити дію Розпорядження КМУ від 17.03.2021 року № 184-р «Про дострокове припинення повноважень голови правління акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_1 ;
		-          зупинити дію Розпорядження КМУ від 17.03.2021 року № 185-р «Про тимчасове покладення виконання обов`язків голови правління акціонерного товариства «Українська залізниця» на ОСОБА_2 »;
		-          заборонити Кабінету Міністрів України, Наглядовій раді Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Акціонерному товариству «Українська залізниця» вчиняти дії, направлені на виконання Розпорядження КМУ від 17.03.2021 року № 184-р «Про дострокове припинення повноважень голови правління акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_1 ;
		-          заборонити Кабінету Міністрів України, Наглядовій раді Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Акціонерному товариству «Українська залізниця» вчиняти дії, направлені на виконання Розпорядження КМУ від 17.03.2021 року № 185-р «Про тимчасове покладення виконання обов`язків голови правління акціонерного товариства «Українська залізниця» на ОСОБА_2»;
		-          заборонити Кабінету Міністрів України приймати рішення про обрання (призначення) будь-якої іншої особи головою правління або виконуючим обов`язки голови Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця»;
		-          заборонити Наглядовій раді Акціонерного товариства «Українська залізниця» проведення відбору кандидата на посаду голови Правління, укладати контракт щодо виконання обов`язків голови Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» з будь-якою іншою особою;
		-          заборонити Акціонерному товариству «Українська залізниця», її органам та посадовим особам чинити перешкоди в виконанні позивачем - ОСОБА_1 , його службових обов`язків, передбачених Статутом товариства, Положенням про Правління та контрактом, в тому числі в доступі до робочого місця за адресою: Україна, м. Київ. вул. Єжи Ґедройця, буд. 5 та вул. Єжи Ґедройця, буд. 7;
		-           заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств. Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб га громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРГІОУ 40075815) щодо внесення змін до відомостей про керівника Акціонерного товариства «Українська залізниця».
		Розглянувши зазначену заяву ОСОБА_1  про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
		Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
		У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
		Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
		Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. 
		У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем  вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності  права  чи  законного  інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Згідно з Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 січня 2020 року у справі №     922/2163/17 забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
		Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
		Як встановлено судом, предметом поданого позову є визнання незаконним та скасування рішення Наглядової ради Акціонерного товариства «Українська залізниця», оформлене протоколом №А-08/13 від 16.03.2021 позачергового засідання Наглядової ради Акціонерного товариства «Українська залізниця», визнання незаконним та скасування Розпорядження Кабінету Міністрів України №184-р від 17.03.2021 №184-р «Про дострокове припинення повноважень голови правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_1 » та визнання незаконним і скасування Розпорядження Кабінету Міністрів України № 185-р від 17.03.2021 № 185-р «Про тимчасове покладення виконання обов`язків голови правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ОСОБА_2 ».
		Зважаючи на предмет позову, судове рішення у даній справі за своєю правовою природою є рішенням про визнання незаконним та скасування рішень (у випадку задоволення позову), тобто стадія виконання в таких судових рішеннях відсутня.
		Оскільки у даному випадку ОСОБА_1 звернувся до суду з немайновими вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. 
		Господарським судом береться до уваги усталена судова практика, згідно з якою в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 15.01.2020 у справі № 910/14150/19, від 22.01.2020 у справі № 923/826/19).
		Заява про забезпечення позову вмотивована тим, що невжиття заявлених заходів призведе до ускладнення або унеможливлення захисту порушених прав позивача та спрямовані на заборону відповідачам та іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
		Однак, з огляду на викладене, суд зазначає, що заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено в порядку приписів статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.
		Суд також зазначає, що заходи забезпечення позову, які позивач просить суд вжити за поданою заявою, не є адекватними заявленому позивачем способу захисту (визнання незаконним рішень та їх скасування). Так, суд вирішує питання щодо визначення можливих наслідків невжиття заходів забезпечення у формі істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача (необхідна умова для застосування заходів забезпечення позову), виключно в межах заявлених позовних вимог, тобто в межах способу захисту (предмету позову), з яким позивач звернувся до суду (має намір звернутись), з огляду на приписи ст. 5, ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.
		Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що вимога про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств. Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб га громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо внесення змін до відомостей про керівника Акціонерного товариства «Українська залізниця» порушує ч. 10 ст. 137 ГПК України, оскільки зачіпає права інших акціонерів (учасників) господарського товариства та діяльність товариства в цілому.
		Отже, суд доходить висновку, що вказані заявником заходи забезпечення позову не зможуть забезпечити ефективний захист та   поновлення порушених прав позивача в контексті заявленого позивачем способу захисту.
		При цьому, суд приймає до уваги, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		З огляду на викладене, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. 
		Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
		 
		УХВАЛИВ:
		У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити. 
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.
		 
		                              Дата складення та підписання  ухвали: 02.04.2021
		 
		 
		Суддя                                                                                          І.О. Андреїшина

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...