Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 501/3197/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано для оприлюднення: 02.04.2021. Зареєстровано: 04.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.04.2021.
Дата набрання законної сили: 08.02.2022
Результат оскарження 08.02.2022 Апеляційний суд Одеської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/947/214/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019160160000400

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   Справа № 501/3197/19
		Провадження № 1-кп/947/214/21
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01.04.2021 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
		Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		прокурора ОСОБА_4 ,
		захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		потерпілої ОСОБА_7 ,
		законного представника ОСОБА_8 ,
		представника потерпілої ОСОБА_9 ,
		розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160160000400 від 29.05.2019 року, відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенськ, Миколаївської області, українця, громадянина України, не одружений, пенсіонера, інваліда 3-ої групи, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України,
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		08 березня 2019 року, о 14.00 год.,обвинувачений ОСОБА_10 знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, біля лавки, розташованій напроти другої парадної будинку АДРЕСА_2 , біля якої знаходилося п`ятеро неповнолітніх дітей, діючи з особливою зухвалістю, що виразилося в спричиненні тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7 , безпідставно, з хуліганських спонукань, бажаючи виявити свою грубу силу і протиставити її існуючим у суспільстві нормам моралі і моральності, грубо порушуючи громадський порядок, зневажливо ставлячись до нього, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки, моральності і благопристойності, які існують у суспільстві, обвинувачений ОСОБА_10 дістав предмет, спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень - револьвер «Safari», модель «РФ 420», № НОМЕР_1 , калібру 4 мм., під патрони Флобера (Flobert), кільцевого займання, який не належить до категорії вогнепальної зброї, та здійснив два постріли у повітря. Після чого відразу почав стріляти по неповнолітнім дітям, які від попередніх пострілів почали розбігатися в різні боки. Вистріливши не менше трьох разів,обвинувачений ОСОБА_10 двома кулями поцілив у неповнолітню ОСОБА_7 , 2004 року народження, а саме: в праву лопатку та праву гомілку, спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді синця задньої поверхні грудної клітини справа в проекції лопатки та забій м`яких тканин з садном задньої поверхні на межі верхньої і середньої третини правої гомілки, які згідно належать до легких тілесних ушкоджень.
		Після чого, обвинувачений ОСОБА_10 пішов додому. 
		Таким чином своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 296 КК України  хуліганство, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, визнав повністю, розкаявся у скоєному, та пояснив, що він дійсно вчинив інкриміновані йому злочини при обставинах викладених в обвинувальному акті, а саме: він 08.03.2019 року біля під`їзду будинку АДРЕСА_2 , сиділи підлітки та гучно розмовляли, він зробив їм зауваження, але його не послухалися. У нього з собою був пістолет, і він зробив декілька пострілів в напрямок підлітків, та і попав у дівчинку. У скоєному він щиро кається, та просив його суворо не карати, оскільки він не мав наміру наносити тілесні ушкодження дівчині. 
		Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що 08.03.2019 року близько 14:00 годині вона була з друзями йшла додому. На АДРЕСА_2 вона підійшла до під`їзду щоб привітатися з хлопцем на ім`я ОСОБА_11 , в цей час вийшов ОСОБА_10 в стані алкогольного сп`яніння та почав стріляти з пістолета, попав їй в ногу та лопатку. Крім того він попав ще в одного хлопця який також був біля під`їзду. Цивільний позов про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди підтримує в повному обсязі.
		Враховуючи те,що обвинувачений ОСОБА_10 повністю визнавсвою винуу вчиненніним кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.296КК України,та увідповідності доч.3ст.349КПК Україниза згодоюучасників судовогопровадження,судом визнанонедоцільним дослідженнядоказів стосовнотих фактичнихобставин,які нікимз учасниківне оспорюються.При цьомусудом з`ясовано,що обвинувачений ОСОБА_10  та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає,роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК Україниі відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_10 , потерпілої ОСОБА_7 , дослідженням цивільного позову та дослідженням матеріалів характеризуючи його особу.
		Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
		Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочину, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч.4 ст. 296 КК України за кваліфікуючими ознаками хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
		Відповідно допостанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від24.10.2003року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_10 покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття у скоєному.
		Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , згідно ст. 67 КК України, суд визнає, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
		З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого  ОСОБА_10 ,який раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, офіційно працевлаштований,пенсіонер,інвалід 3-оїгрупи,та враховуючиобставини якіпом`якшують покаранняобвинуваченого,а саме:визнання вини,щире каяттяу скоєному,публічне вибаченняперед потерпілою,та наявністьобставин якаобтяжує покарання,думку представникапотерпілої тапотерпілої щодопризначення покаранняу виглядіпозбавлення волі,та враховуючи думку прокурора який просив призначити покарання у вигляді позбавлення волі з застосуванням вимог ст. 75 КК України, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_10 можливе в умовах без ізоляції від суспільства із застосуваннямст. 75 КК України із звільненням його від відбування покарання з випробуванням, бо вважає це покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.
		Крім того, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 з застосуванням ст. 75 КК України, суд керується позиціями Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		Крім того, відповідно до постанови колегії суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 квітня 2018 року № 757/15167/15-к зробила висновок, що загальні засади призначення покарання (ст.. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності  призначати покарання або звільняти від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи не застосування ст.. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначені покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції.
		Згідно ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Відповідно до ст.129 КПК Україниухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Законним представником неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7  ОСОБА_8 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_10 моральної шкоди в розмірі 100000 грн., обґрунтовуючи позов тим, що в результаті злочинних дій ОСОБА_12 потерпіла ОСОБА_7 , яка є неповнолітньою, отримала тілесні ушкодження із револьвера, фізичну біль та страждання. Крім того внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_10 , а саме здійснення пострілів, неповнолітня потерпіла сильно злякалася, у зв`язку з чим погіршився її психологічний та фізичний стан здоров`я.
		Відповідно до ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка зазнала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно до п. 31постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 02.07.2004 р. Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинівроз`яснено судам, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за позовом потерпілого суди повинні керуватися відповідними положеннями ЦК Українита роз`ясненнями, що містяться упостанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди(зі змінами, внесеними постановою від 25.05.2001р. № 5).
		Крім того, слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен при вирішенні суперечок про його цивільні права і обов`язки має право на справедливий і відкритий розгляд в перебігу розумного терміну судом, встановленим законом. При цьому застосовується практика Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструмент функціонування Конвенції, яка є частиною національного законодавства.
		Згідно частини 1статті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення і т. ін.), враховує стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті та інші обставини.
		Докази по справі свідчать про те, що наслідки злочину досягли фізичних та душевних страждань потерпілої, змінили її звичайних образ життя, привели до погіршення стану здоров`я. В наслідок злочинних дій обвинуваченого, потерпіла ОСОБА_7 сильно злякалася, фізично страждала з приводу тілесних ушкоджень.
		Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілій ОСОБА_7 , яка внаслідок травми отримала легкі тілесні ушкодження з подальшим погіршенням здоров`я, наслідки завданих тілесних ушкоджень порушили нормальні життєві зв`язки та потребують додаткових зусиль для продовження навчання, суд враховує ступінь і характер негативних наслідків для неповнолітньої потерпілої, конкретні обставини заподіяння шкоди, відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину. Моральна шкода пов`язана із самим фактом злочину відносно неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості доходить висновку про обґрунтованість вимог потерпілої ОСОБА_7 в частині відшкодування моральної шкоди та розмір компенсації моральної шкоди отриманої потерпілої ОСОБА_7 , визначає в розмірі 100 000 грн. яку слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7  ОСОБА_8 .
		Також, законним представником неповнолітньою потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 подано цивільний позов про стягнення на її користь з ОСОБА_10 моральної шкоди в розмірі 30000 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 40000 гривень.
		Злочинними діями обвинуваченого ОСОБА_10 їй причинено моральна шкоду, оскільки в її доньку здійснили постріли, у зв`язку з чим вона, її мати, пережила душевні страждання з цього приводу, які оцінює в розмірі 30000 гривень.
		Відповідно дост. 61 КПК Україницивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
		Цивільний позовзаявлений ОСОБА_8 ,яка єзаконним представникомнеповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 ,про стягненняна їїкористь з ОСОБА_10 моральноїшкоди врозмірі 30000гривень,задоволенню непідлягає,оскільки ОСОБА_8 не єцивільним позивачемчи потерпілоюу цьомукримінальному провадженні.Її процесуальнийстатус укримінальному провадженнівизначено,як законнийпредставник,тому будь-яка заподіянашкода непідлягає стягненнюв користьпредставника цивільногопозивача. 
		Що стосується позовних вимог законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_10 витрат на правову допомогу у розмірі 40000 гривень, то слід зазначити наступне.
		Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 118 КПК України- процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.
		Відповідно до ч.2ст.120 КПК України, витрати на правову допомогу несе в тому числі цивільний відповідач.
		Відповідно до ч.1ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		Так, відповідно до вимог діючого законодавства єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, має бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.
		При визначенні обґрунтованого розміру гонорару беруть до уваги такі фактори:
		1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання дорученням; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання у звичайному часовому режимі;3) необхідність виїзду у відрядження;4) важливість доручення для клієнта;5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;7) особливі або додаткові вимоги клієнта щодо строків виконання доручення;8) характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом;9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
		Жоден з цих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв`язку щодо обставин кожного конкретного випадку.
		Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
		Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
		При визначенні необхідного розміру витрат на правову допомогу, суд керується відповідними правовими позиціями, які зафіксовані Верховним Судом, зокрема в Постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, де зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Також констатовано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Законним представником неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7  ОСОБА_8 на підтвердження понесених витрат на правову допомогу на підставі Угоди про правову допомогу №124 від 19.12.2019 року надана квитанція до прибуткового ордеру №88/02 від 19 грудня 2019 року на суму 20 000 гривень.
		Так, надана квитанція до прибуткового ордеру №88/01 від 12 березня 2019 року на суму 20 000 гривень, в якої зазначено підстава, угода про надання правової допомоги неповнолітній ОСОБА_13 на досудовому слідстві Чорноморському Овідіопольському ВП ГУНП України в Одеській області, знаходиться за межами дії наданої суду угоди №124 від 19.12.2020 року про надання правової допомоги. 
		Крім того, з п. 5 угоди № 124 від 19 грудня 2019 року про надання правової допомоги вбачається, що гонорарні відносини, компенсація витрат, пов`язаних з виконанням угоди, та інші умови врегульовані додатковою угодою, додаток №1, але його представник до суду не надав. Крім того, на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, не надано акту виконаних робіт про надання юридичних послуг.
		На підтвердження відповідності понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру витрат на юридичну допомогу, потерпілою законним представником неповнолітньої потерпілої ОСОБА_14  ОСОБА_8 не було надано жодних належних та допустимих доказів. Відсутність відповідних доказів не дає можливості суду визначити відповідність понесених стороною витрат наданій правовій допомозі, тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення за правову допомогу, законному представнику неповнолітньої потерпілої ОСОБА_14  ОСОБА_8 слід відмовити.
		Питання щодо вирішення речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
		Процесуальних витрат у відповідності до ст. 124 КПК Українистягнути з обвинуваченого ОСОБА_10 .
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 371, 373, 374, 392, 393, 395 КПК України, суд, 
		УХВАЛИВ: 
		Визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити  ОСОБА_10 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 3 (три) роки. 
		На підставіч.1ст.76КК Українипокласти назасудженого ОСОБА_10 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		На підставі п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_10 обов`язок, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
		Запобіжний захід  ОСОБА_10 вмежах кримінальногопровадження,не обирався.
		Стягнути з  ОСОБА_10 на користь держави витрати на проведення судової експертизи зброї у розмірі 1256 гривень 08 копійок.
		Стягнути з  ОСОБА_10 на користь законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7  ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 100000 (ста тисяч) гривень.
		Речовій доказ: револьвер «Safari», модель «РФ 420», № НОМЕР_1 , калібру 4 мм., передати Одеському НДЕКЦ МВС для використання у дослідній та науковій діяльності.
		Речовій доказ: куля 4,4 мм.  знищити;
		Речовій доказ  куртка чорного кольору - повернути власнику за належністю.
		Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		Суддя                                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...