Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/129/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 04.04.2021. Зареєстровано: 05.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.04.2021.
Дата набрання законної сили: 05.04.2021
Номер судового провадження: 1-кс/335/1977/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020080050003002

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 335/129/21  1-кс/335/1977/2021 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		31 березня 2021 року                         м. Запоріжжя
		 
		Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників підозрюваного  адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який не одружений, працює у ТОВ «Сяйвомет», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, - 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Слідчий ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.
		В обґрунтування клопотання зазначено, що у жовтні 2020 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, досягли необхідних домовленостей щодо вчинення незаконного викрадення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та в подальшому, позбавляючи його волі, з метою особистого збагачення, шляхом вимагання, планували заволодіти грошовими коштами останнього.
		Із вказаною метою ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , а також інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, вступили у злочинну змову та досягли домовленостей стосовно усіх обставин запланованого ними злочину відносно ОСОБА_9 .
		Встановивши рід діяльності та спосіб життя потерпілого, вивчивши хронометраж його дня, викрадення ОСОБА_9 запланували вчинити шляхом запрошення до участі в якості перекладача при проведенні поліцією процесуальних дій із затриманим іноземним студентом.
		Для досягнення поставленої злочинної мети, ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та невстановлені досудовим розслідуванням особи, прийняли рішення щодо використання під час вчинення кримінального правопорушення автомобіля марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , зареєстрований на ім`я батька ОСОБА_8  ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та яким у повсякденному житті користувався ОСОБА_8 , на який, задля уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, встановили реєстраційні номери, що належать іншому транспортному засобу.
		10.11.2020 року, у ранковий час, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , разом з невстановленими досудовим розслідуванням особами зустрілися у дворі будинку АДРЕСА_2 , де востаннє проговорили обставини скоєння запланованого кримінального правопорушення та дії кожного з учасників.
		10.11.2020 року, о 14 годин 25 хвилин, ОСОБА_8 , разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою на автомобілі марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , діючи в межах попередньої злочинної домовленості, використовуючи раніше придбаний мобільний термінал з сім-карткою оператора стільникового зв`язку ТОВ «лайфселл», шляхом дзвінка, під вигаданим мотивом, запросили ОСОБА_9 до участі в якості перекладача при проведенні поліцією процесуальних дій із затриманим іноземним студентом, при цьому маючи на меті незаконне утримання ОСОБА_9 поза його волею для реалізації своїх корисливих мотивів. 
		Приблизно о 14 годині 30 хвилин 10.11.2020 року, ОСОБА_9 , біля адміністративної будівлі корпусу № 9 Запорізького національного університету по проспекту Соборному, 226 у місті Запоріжжі, сів до салону автомобіля марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , де його почали утримувати проти його волі.
		Досягнувши даного етапу дій, ОСОБА_8 розпочав рух транспортного засобу по заздалегідь оговореному маршруту, про який ОСОБА_9 не знав. В районі перехрестя вулиць Трегубенка та Незалежної України у місті Запоріжжі, як і було обумовлено, до салону автомобіля сів ОСОБА_4 , який, знаходячись у салоні транспортного засобу, діючи згідно раніше досягнутих злочинних домовленостей, з метою подальшого незаконного позбавлення волі ОСОБА_9 поза його волею та подолання можливого опору з боку потерпілого, наніс декілька ударів руками в область обличчя ОСОБА_9 , після чого, діючи без розриву у часі, виходячи за межі досягнутих з іншими особами злочинних домовленостей, підкоряючись раптово виниклому наміру, спрямованому на позбавлення ОСОБА_9 життя, тим самим на спричинення тяжких наслідків при незаконному викраденні та позбавленні волі потерпілого, обхватив рукою шию ОСОБА_9 і, допомагаючи іншою рукою, почав стискати органи його шиї, позбавляючи можливості дихати, чим спричинив смерть потерпілому, яка згідно лікарського свідоцтва про смерть № 1551 від 20.03.2021 року, настала через механічну асфіксію внаслідок здавлення органів шиї.
		В подальшому, 10.11.2020 року, приблизно о 17 годині, з метою приховання своїх злочинних дій, ОСОБА_4 разом з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, на автомобілі марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 перевезли труп ОСОБА_9 на ділянку місцевості поблизу сіл Володимирівське та Дніпрельстан Запорізького району Запорізької області, де закопали у ґрунт.
		11.11.2020 року, розпочато досудове розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080050003002 за фактом безвісного зникнення ОСОБА_9 , за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
		26.03.2021 року, розпочато досудове розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021080000000109, за фактом незаконного позбавлення волі та викрадення ОСОБА_9 , вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.
		27.03.2021 року матеріали досудових розслідувань № 12020080050003002 від 11.11.2020 року та № 12021080000000109 від 26.03.2021 року об`єднані в одне кримінальне провадження за № 12020080050003002.
		30.03.2021 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені незаконного позбавлення волі та викрадення ОСОБА_9 , вчиненого з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України. 
		Слідчий зазначає, що підозра повідомлена ОСОБА_4 обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: показами потерпілої ОСОБА_11 , показами свідків ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 ; слідчим експериментом за участю свідка ОСОБА_8 ; протоколом огляду місця події  ділянки місцевості у лісосмузі біля сіл Володимирівське та Дніпрельстан Запорізького району Запорізької області; протоколом пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_8 , яким зафіксовано факт впізнання ОСОБА_9 як особи, відносно якої у листопаді 2020 року було вчинено злочин; протоколом пред`явлення трупа для впізнання за участю потерпілої ОСОБА_11 яким зафіксовано факт впізнання потерпілою трупа свого чоловіка  ОСОБА_9 ; лікарським свідоцтвом про смерть № 1551 від 20.03.2021 року, відповідно до якого смерть невстановленої особи чоловічої статі, труп якої виявлено під ґрунтом у лісосмузі біля сіл Володимирівське та Дніпрельстан Запорізького району Запорізької області, настала від механічної асфіксії, викликаної здавленням органів шиї тупим предметом; протоколом пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_8 , яким зафіксовано факт впізнання ОСОБА_4 як особи, на ім`я ОСОБА_16 , яка застосувала насильство відносно ОСОБА_9 у салоні автомобіля марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 у листопаді 2020 року.
		Слідчий вказує, що органом досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків або інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
		На переконання слідчого наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.
		Так, злочин, передбачений ч. 3 ст. 146 КК України, згідно ст. 12 КК України, віднесений до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років позбавлення волі, у зв`язку із чим ОСОБА_4 , розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність послідуючого покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
		Крім того, про намір переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування, на переконання слідчого, свідчить його поведінка, адже після скоєного злочину останній до правоохоронних органів із зізнанням чи щирим каяттям не з`явився, розкриттю злочину не сприяв. 
		До того ж, підозрюваний ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, востаннє 01.10.2020 року за вчинення тяжких корисних злочинів до 4 років позбавлення волі з іспитовим терміном на 3 роки. Злочин відносно ОСОБА_11 підозрюваний скоїв перебуваючи на іспитовому терміні, тобто відбуваючи покарання за вчинення раніше тяжкого злочину, що характеризує його як особу, яка жодним чином не стала на шлях виправлення та перевиховання та в подальшому вчинятиме злочини, у тому числі проти здоров`я та життя людини.
		Зазначені обставини, на думку слідчого, свідчать про соціальну небезпеку підозрюваного ОСОБА_4 для громадян, про необхідність його ізоляції задля захисту суспільства від його ймовірних подальших злочинних посягань, припинення злочинної діяльності, а так само припинення можливості сховатися від суду і слідства та перешкодити виконанню процесуальних рішень.
		Крім того, підозрюваний ОСОБА_4 ніде не працює, отже не має постійного джерела доходу, не одружений та не має на утриманні дітей, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв`язків.
		Вищевказані обставини, доводять на переконання слідчого, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Ризики, передбачені п.п. 2,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий обґрунтовує тим, що на теперішній час не встановлені усі особи, причетні до організації та вчинення злочину, не виявлені та не вилучені усі об`єкти та речі, що мають та можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні (речі потерпілого, у тому числі його мобільний телефон, одяг злочинців, інші речі) і це свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі, може знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також незаконно впливати на свідків та інших осіб, які причетні до організації та вчинення вказаного злочину, однак до теперішнього часу ще не встановлені.
		Слідчий вважає, що застосувати більш м`які запобіжні заходи до ОСОБА_4 неможливо, так як він не зможе виконувати обов`язки покладені на особу при обранні особистого зобов`язання, домашнього арешту. Також неможливо застосувати і особисту поруку у зв`язку з відсутністю осіб, що заслуговують на довіру, і які б могли поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, у зв`язку із чим слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив його задовольнити з підстав, які викладені у клопотанні.
		У судовому засіданні захисник підозрюваного  адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 забіжного заходу у вигляді триманні під вартою заперечила. Зазначила, що підозра повідомлена ОСОБА_4 є необґрунтованою, оскільки обґрунтовується лише протоколами допиту свідка ОСОБА_8 , однак покази вказаного свідка не доводять, що ОСОБА_4 причетний до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. Крім того, свідок ОСОБА_8 допитувався двічі, та його покази суперечать один одному, а ОСОБА_4 не відповідає тому типу особи, яку описував ОСОБА_8 у свої показах.
		У судовому засіданні захисник підозрюваного  адвокат ОСОБА_6 проти задоволення клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 забіжного заходу у вигляді триманні під вартою заперечила, та просила відмовити у його задоволенні. Зазначила, що підозра повідомлена ОСОБА_4 є необґрунтованою, оскільки у органу досудового розслідування відсутні докази причетності ОСОБА_4 до вчинення вказаного злочину. Крім того, у підозрі зазначено, що ОСОБА_4 вчинив злочин разом із ОСОБА_8 , при цьому ОСОБА_8 є свідком у вказаному кримінальному провадженні. Також, вказала про незаконне затримання ОСОБА_4 , яке відбулось 30.03.2021 о 07-20 год. під час проведення обшуку, та вручення останньому підозри. Ризики, про які зазначають прокурор та слідчий жодним доказом не підтверджуються.
		Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав своїх захисників, вказав, що не причетний до поді, які викладені у підозрі.
		Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя встановив наступні обставини.
		В провадженні Головного управління Національної поліції в Запорізькій області знаходяться матеріали кримінального провадження, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080050003002 від 11.11.2020 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.
		30.03.2021, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.
		30.03.2021, на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.03.2021 про надання дозволу на затримання, ОСОБА_4 затримано, в порядку ст. 208 КПК України, про що складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
		Згідно протоколу затримання, 30.03.2021 о 13-30 год. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України. 
		Разом з тим, у ході судового розгляду клопотання, слідчим суддею встановлено, що моментом фактичного затримання ОСОБА_4 , є 07-30 год. 30.03.2021 року, час з якого розпочалося проведення обшуку за адресою проживання підозрюваного, та у цей же час ОСОБА_4 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 143 КПК України. Саме з цього часу ОСОБА_4 змушений був залишатися поряд із уповноваженими службовими особами у квартирі, а тому відповідно до ст. 209 КПК України, часом затримання малого ОСОБА_17 є 07 год. 30 хв., не дивлячись на те, що сам протокол затримання було виписано пізніше.
		Вказані обставини не оспорювались учасниками розгляду клопотання. 
		Враховуючи викладені обставини, слідчий суддя доходить висновку, що затримання ОСОБА_4 , яке відбулось 30.03.2021, відповідало положенням КПК України, у зв`язку із чим посилання сторони захисту на те, що затримання ОСОБА_4 було незаконним є безпідставними.
		Вирішуючи питання про наявність підстав для обрання запобіжного заходу  тримання під вартою, слідчий суддя враховує наступне.
		Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
		Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які досліджені у ході судового розгляду клопотання, зокрема протоколами допиту свідка ОСОБА_8 , зі змісту яких можна дійти до висновку, що ОСОБА_4 причетний до подій, які викладені у повідомленні про підозру, та протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.03.2021, відповідно до якого ОСОБА_18 впізнав ОСОБА_4 , як особу, яка причетна до вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_9 .
		Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що на даному етапі провадження він не має права вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, у тому числі, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, надавати оцінку правильності кваліфікації дій та чи підпадають дії особи під кваліфікацію, передбачену статтею особливої частини КК України.
		Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду.
		Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)).
		Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
		Отже, слідчий суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення. Слідчий суддя позбавлений повноважень вдаватися до оцінки правильності кваліфікації дій підозрюваної особи або формулювання фабули підозри.
		Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
		У ході розгляду вказаного клопотання, оцінивши дослідженні матеріали кримінального провадження, слідчим суддею встановлено, що в них наявні достатні докази, щоб вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, оскільки вони містять достатньо даних для того, щоб зробити висновок про причетність останнього до вчинення інкримінованого йому злочину.
		У судовому засіданні сторона захисту заявляла про необґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_4 , вдаючись до оцінки доказів зібраних у кримінальному провадженні, які на їх думку є суперечливими, та не доводять причетність підозрюваного до інкримінованих йому подій.
		Разом з тим, доводи адвокатів підозрюваного про те, що протоколи допиту свідка ОСОБА_8 є суперечливими, слідчий суддя вважає такими, що не заслуговують на увагу на стадії оцінки обґрунтованості підозри при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу, оскільки питання оцінки показань свідків у кримінальному провадженні з точки зору їх достовірності, є прерогативою суду під час розгляду кримінального провадження на підставі обвинувального акту, в ході якого свідки будуть безпосередньо надавати покази суду, а сторони кримінального провадження, в тому числі і сторона захисту, можуть ставити їм питання.
		За таких обставин, оцінивши надані стороною обвинувачення сукупність доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які дають підстави слідчому судді дійти висновку про причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованому йому кримінального правопорушення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
		Вирішуючи питання щодо виду запобіжного заходу, який необхідно застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , відповідно до ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує, крім іншого, наявність доказів на підтвердження обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним, вік та стан здоров`я, майновий стан підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків.
		Судом встановлено, що ОСОБА_4 офіційно не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, офіційно працевлаштований, має постійне місце проживання. 
		У судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, відбував покарання у вигляді позбавлення волі, разом із тим на шлях виправлення не став, та знову продовжував вчиняти злочини, обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, під час відбування покарання за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01.10.2020, що характеризує його, як особу схильну до вчинення злочинів.
		У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.
		Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують.
		У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 на думку слідчого судді дають підстави дійти висновку, що існують з боку підозрюваного ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
		Окрім іншого, слідчий суддя враховує обставини вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_4 , а саме те, що настала смерть потерпілого ОСОБА_9 , досудове розслідування тривало значний час, оскільки з метою приховування злочинних дій, причетні до злочину особи, закопали труп потерпілого, таким чином приховали сліди вчиненого злочину. 
		З матеріалів кримінального провадження, які є у розпорядженні слідчого судді, встановлено, що окрім ОСОБА_4 у ньому фігурують і інші особи, з якими останній, знаходячись на свободі, зможе контактувати, узгоджувати позицію, а також чинити тиск на потерпілу чи свідків.
		Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст. 178 КПК України, а також доведеність слідчим і прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, слідчий суддя доходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		При цьому, дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_4 , не дають слідчому судді підстав дійти висновку, що обрання відносно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, буде відповідати меті його застосування та зможе запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України і які існують на даний час.
		Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.
		Частиною 4 статті 183 КПК України передбачений вичерпний перелік, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
		Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
		За вимогами п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
		Оскільки ОСОБА_4 підозрюється у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 146 КК України, який вчинений із застосуванням насильства, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати розмір застави у даному випадку.
		Підсумовуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість вимог клопотання, з огляду на що клопотання слідчого підлягає задоволенню у повному обсязі.
		Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 193-196, 205 КПК України, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4  задовольнити.
		Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який обраховувати з 30 березня 2021 року, до 28 травня 2021 року. 
		Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.
		Встановити строк дії ухвали до 28 травня 2021 року.
		Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
		Повний текст ухвали виготовлено 02 квітня 2021 року. 
		 
		 
		 
		Слідчий суддя                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...