Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 323/1864/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.04.2021.
Дата набрання законної сили: 24.03.2021
Номер судового провадження: 61-4342ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		24 березня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 323/1864/17
		провадження № 61-4342св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М., 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Преображенське»,
		треті особи: Гуляйпільська державна нотаріальна контора Запорізької області, Реєстраційна служба виконавчого комітету залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року у складі судді Мінаєва М. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Гончар М. С., 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» (далі - ТОВ «Преображенське»), за участю третіх осіб - Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області, Реєстраційної служби виконавчого комітету Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області, про визнання недійсними безвідкличної довіреності та договору оренди землі, застосування наслідків недійсності правочину.
		Позов мотивований тим, щодовіреність від 07 листопада 2008 року, якою вона надала ОСОБА_2 повноваження вчиняти від її імені певні юридичні дії, зокрема укладати правочини та отримувати платежі за ними, і яка була посвідчена державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори Горовою Я. О. та зареєстрована в реєстрі за № 5571, була видана нею під впливом тяжких життєвих обставин, без розуміння, через похилий вік, справжнього юридичного значення цієї довіреності, та з умовою про її безвідкличність, що не відповідає вимогам закону.
		На підставі вказаної довіреності ОСОБА_2 уклав від її імені з ТОВ «Преображенське» договір оренди землі від 11 березня 2014 року, за яким передав цьому підприємству в оренду на 49 років належну позивачу на праві власності земельну ділянку за кадастровим номером 2323985500:02:003:0014.
		Вважає вказаний договір недійсним, оскільки він укладений на підставі недійсної довіреності.
		На підставі викладеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд: визнати недійсною довіреність, видану 07 листопада 2008 року від її імені на ім`я ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір оренди землі від 11 березня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 та ТОВ «Преображенське» в особі ОСОБА_3 , на підставі якого державним реєстратором виконавчого комітету Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області за ТОВ «Преображенське» було зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 2323985500:02:003:0014 на території Новоселівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області; застосувати наслідки недійсності цього правочину.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року позов задоволено.
		Визнано недійсною довіреність видану 07 листопада 2008 року від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 , посвідчену державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області Горовою Я. О. та зареєстровану у реєстрі за № 5571, з моменту її посвідчення.
		Визнано недійсним договір оренди землі від 11 березня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 та ТОВ «Преображенське» в особі ОСОБА_3, на підставі якого державним реєстратором виконавчого комітету Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області за ТОВ «Преображенське» зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 2323985500:02:003:0014 на території Новоселівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.
		Зобов`язано ТОВ «Преображенське» повернути ОСОБА_1 в натурі земельну ділянку з кадастровим номером 2323985500:02:003:0014, розташовану на території Новоселівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.
		Стягнуто з ТОВ «Преображенське» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умова спірної довіреності про її безвідкличність не відповідала вимогам ЦК України; видача позивачем довіреності на право вирішення юридичної долі земельної ділянки на тривалий строк явно не відповідала внутрішній волі позивача, а тому довіреність підлягає визнанню недійсною в цілому.  ОСОБА_2 одночасно є директором, єдиним власником та кінцевим бенефіціаром ТОВ «Преображенське», а тому будь-який правочин, стороною в якому виступає це підприємство, опосередковано створює інтерес для ОСОБА_2 особисто, оскільки впливає на майновий стан підприємства, створеного за рахунок його власності. З огляду на це, укладаючи від імені позивача спірний договір оренди від 11 березня 2014 року, ОСОБА_2 фактично вчинив правочин від імені позивача опосередковано у власних інтересах, тобто прямо порушив заборону, встановлену частиною третьою статті 238 ЦК України.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року рішення суду залишено без змін. 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У березні 2019 року ТОВ «Преображенське»звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції. Клопотання ТОВ «Преображенське» про зупинення виконання рішення суду першої інстанції задоволено, зупинено виконання рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
		У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 недоведені. Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено фактів, у зв`язку з якими спірна довіреність могла б бути визнана недійсною в порядку статей 225, 229, 230 ЦК України. Позивачем не надано жодних доказів того, що правочин вчинено на вкрай невигідних умовах, та не в його інтересах відповідно до частини третьої статті 238 ЦК України. ТОВ «Преображенське» добросовісно виконувало і виконує взяті на себе зобов`язання за договором оренди землі, вчасно виплачує орендну плату, використовує земельну ділянку відповідно до норм чинного земельного законодавства. 
		У квітні 2019 року адвокат Мульченко Є. В. в інтересах ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а рішення судів без змін, стягнути із відповідачів на користь позивача судові витрати. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суд установив, що  ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 071950 від 27 жовтня 2004 року належить на праві власності земельна ділянка на території Новоселівського районної ради Оріхівського району Запорізької області площею 5,4464 га з кадастровим номером 2323985500:02:003:0014, з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».
		Відповідно до договору оренди землі від 14 липня 2005 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Преображенське», зареєстрованого у Оріхівському районному відділі ЗРФ «Центр Державного земельного кадастру» 01 червня 2007 року за № 040727500007, вказана земельна ділянка була на п`ять років передана в оренду вказаному підприємству.
		Спірна земельна ділянка продовжувала перебувати у фактичному володінні та користуванні у ТОВ «Преображенське» після закінчення строку дії цього договору. Позивач не вчиняла жодних дій щодо повернення своєї земельної ділянки, відповідних вимог до орендаря не пред`являла.
		Від імені позивача 07 листопада 2008 року видана довіреність директору ТОВ «Преображенське» ОСОБА_2., якою він уповноважений здавати в оренду належну їй на праві власності земельну ділянку, визначати на власний розсуд умови, ціну та строк договору оренди, отримувати належну їй орендну плату у грошовій, натуральній чи відробітковій формах у будь-яких розмірах чи сумах, передбачених договором оренди земельних ділянок. Ця довіреність видана строком на 30 років як безвідклична, з правом передоручення, та також включала надання ОСОБА_2 повноважень на представництво позивача в судових установах та інших компетентних органах та установах.
		Зазначена довіреність посвідчена державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори Горовою Я. О. та зареєстрована в реєстрі за № 5571.
		Факт отримання позивачем від ТОВ «Преображенське» грошової суми в розмірі 15 000,00 грн у 2008 році документально сторонами не підтверджений, але позивачем не заперечується. 
		ОСОБА_2 , діючи на підставі зазначеної довіреності, від імені позивача уклав з ТОВ «Преображенське» договір оренди землі від 31 жовтня 2013 року, зареєстрований у Реєстраційній службі Оріхівського районного управління юстиції в Запорізькій області, про що в Державному реєстрі речових прав вчинено запис від 11 лютого 2014 року за № 4632251. 
		Згідно умов договору ТОВ «Преображенське» отримало в оренду належну позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 2323985500:02:003:0014 строком на 49 років. 
		Договір з обох сторін підписаний ОСОБА_2 - як представником орендодавця (позивача) та як директором ТОВ «Преображенське».
		10 березня 2014 року ОСОБА_2 , діючи від імені позивача на підставі оспорюваної довіреності, уклав з ТОВ «Преображенське» угоду про розірвання Договору оренди землі від 31 жовтня 2013 року.
		11 березня 2014 року ОСОБА_2 , діючи від імені позивача на підставі оспорюваної довіреності, уклав з ТОВ «Преображенське» оспорюваний договір оренди землі, за яким ТОВ «Преображенське» отримало в оренду належну позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 2323985500:02:003:0014 строком на 49 років.
		В обох випадках від імені ТОВ «Преображенське» діяла ОСОБА_3 на підставі довіреності від 19 березня 2011 року № 869.
		На підставі указаних правочинів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені реєстраційні записи про припинення права оренди на спірну земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 31 жовтня 2013 року, а також про реєстрацію права оренди на цю ж земельну ділянку на 49 років за ТОВ «Преображенське» на підставі договору оренди землі від 11 березня 2014 року.
		Обидва реєстраційні записи вчинені в один день - 19 липня 2016 року.
		У жовтні 2016 року позивач скасувала довіреність від 07 листопада 2008 року, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей № 32280122.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Задовольняючи позов місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що умова спірної довіреності про її безвідкличність не відповідала вимогам ЦК України; видача позивачем довіреності на право вирішення юридичної долі земельної ділянки на тривалий строк явно не відповідала внутрішній волі позивача, а тому довіреність підлягає визнанню недійсною в цілому. ОСОБА_2 одночасно є директором, єдиним власником та кінцевим бенефіціаром ТОВ «Преображенське», а тому будь-який правочин, стороною в якому виступає підприємство, опосередковано створює інтерес для ОСОБА_2 особисто, оскільки впливає на майновий стан підприємства, створеного за рахунок його власності. З огляду на зазначене, укладаючи від імені позивача спірний договір оренди від 11 березня 2014 року, ОСОБА_2 фактично вчинив правочин від імені позивача опосередковано у власних інтересах, тобто прямо порушив заборону, встановлену частиною третьою статті 238 ЦК України.
		Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне. 
		Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Згідно частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
		Відповідно до частин другої, третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
		Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (частина третя статті 244 ЦК України).
		За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов`язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
		Частиною першою статті 247 ЦК України передбачено, що строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.
		За змістом частини четвертої статті 249 ЦК України, законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час. Цю норму слід тлумачити таким чином, що безвідклична довіреність може бути видана виключно у випадках, прямо передбачених законом.
		На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що станом на 07 листопада 2008 року єдиним законом, який прямо передбачав можливість видачі безвідкличної довіреності був Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», у зв`язку з чим умова спірної довіреності про її безвідкличність не відповідає вимогам ЦК України.
		Згідно частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Отже, суди правильно встановили обставини справи, із урахуванням зазначених норм матеріального права, при ухваленні рішення обґрунтовано виходили із того, що спірний договір оренди земельної ділянки був укладений 11 березня 2014 року  ОСОБА_2 від імені позивача як орендодавця на підставі довіреності від 07 листопада 2008 року, а також від імені ТОВ «Преображенське» як орендаря, шляхом реалізації ним як керівником повноважень, передбачених статутом товариства, а тому спірний договір оренди землі підлягає визнанню недійсними, оскільки підписуючи спірний договір від імені позивача, укладаючи договір оренди землі строком на 49 років, ОСОБА_4 діяв в інтересах ТОВ «Преображенське» та у своїх власних інтересах як кінцевий беніфіціарний власник товариства. 
		Будучи засновником, кінцевим беніфіціарним власником товариства та директором ТОВ «Преображенське», ОСОБА_2 при укладенні договору оренди землі діяв як представник від імені власника земельних ділянок недобросовісно, порушив вимоги частини третьої статті 238 ЦК України.
		Таких же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 323/19/16-ц (провадження № 61-14514св18), від 10 січня 2019 року у справі № 323/1550/17-ц (провадження № 61-40550св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 323/1827/17 (провадження № 61-9920св19), від 18 березня 2020 року у справі № 323/2196/17 (провадження № 61-46071св18).
		Доводи касаційної скарги про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, суди не встановили фактів, у зв`язку з якими спірна довіреність могла б бути визнана недійсною в порядку статей 225, 229, 230 ЦК України; позивач не надала жодних доказів того, що правочин вчинено на вкрай невигідних умовах, та не в його інтересах відповідно до частини третьої статті 238 ЦК України; ТОВ «Преображенське» добросовісно виконувало і виконує взяті на себе зобов`язання за договором оренди землі, вчасно виплачує орендну плату, використовує земельну ділянку відповідно до норм чинного земельного законодавства, висновків судів не спростовують, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом, та переважно спрямовані до необхідності переоцінки доказів у справі, що, відповідно до статті 400 ЦПК України, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
		При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому підстави для скасування судових рішень відсутні. 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		Оскільки ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року зупинено дію рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року до закінчення касаційного провадження, слід поновити дію цього рішення.
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Оскільки касаційна скарга касаційна скарга залишена без задоволення, а рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське»залишити без задоволення.
		Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року залишити без змін. 
		Поновити дію рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:                                                                                                          С. Ю. Мартєв 
		 
		                                                                                                                      С. О. Карпенко 
		 
		                                                                                                                      І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...