Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/3442/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2021.
Дата набрання законної сили: 02.04.2021
Номер судового провадження: 61-404ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		02 квітня 2021 року
		м. Київ
		справа № 953/3442/20
		провадження № 61-404св21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - державне підприємство «Чугуївський авіаційний ремонтний завод»,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова, у складі судді Бородіної Н. М.,              від 26 серпня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,                  від 25 листопада 2020 року.
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 
		до державного підприємства «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» (далі - ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод») про визнання протиправним наказу та стягнення заробітної плати.
		Свої вимоги позивач мотивував тим, що він з 02 травня 2019 року працює на посаді помічника начальника служби безпеки ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод».
		ОСОБА_1 зазначав, що 05 листопада 2019 року наказом директора № 283 на підприємстві встановлено неповний робочий тиждень з одним робочим днем - понеділок та неповний робочий день - 1 година з 08 до 09 год. Фактично оспорюваним наказом скорочений час роботи встановлено лише до нього, інші працівники працювали у звичайному режимі, тобто директор здійснює відносно нього дискримінацію у доступі до праці та оплати праці. Також на підприємстві не приймали його заяву про взяття його за сумісництвом на посаду юрисконсульта та в подальшому на вказану посаду оформили іншу особу. Оспорюваний наказ прийнятий без фактичних змін в організації виробництва і праці, без його згоди та згоди профспілкового комітету. Враховуючи, що його обмежили у доступі до праці, відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		Із урахуванням зазначеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просив позов задовольнити, визнати наказ № 283 від 05 листопада 2019 року протиправним та стягнути з відповідача заробітну плату у розмірі                 52 331, 01 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зміна істотних умов праці заступника служби безпеки ОСОБА_1 полягала у тимчасовому зменшені робочого тижня та робочого дня і була зумовлена змінами в організації виробництва та праці, пов`язаними із зменшенням обсягу виробництва на підприємстві, внаслідок чого зменшився обсяг виконуваної роботи працівниками, у тому числі позивачем. Також позивачем не доведено застосування дискримінації в трудових правах по відношенню до нього зі сторони відповідача, не обґрунтовано за якими саме ознаками відбулась дискримінація з боку підприємства, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження дискримінації.
		Посилання позивача на ті обставини, що внаслідок протиправних дій відповідача він працював лише годину на тиждень, що за аналогією закону прирівнюється до вимушеного прогулу, а тому за вказаний період необхідно стягнути середній заробіток, визнанні судом безпідставними.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Харківського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2020 року - без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено порушення його прав, або ж застосування дискримінації зі сторони роботодавця. Встановлено, що підставою прийняття оспорюваного наказу став складний фінансово-економічний стан на підприємстві, який виник внаслідок дебіторської заборгованості замовників за ремонт авіаційної техніки та об`єктивними причинами відсутності необхідного обсягу виробництва для забезпечення працівників підприємства роботою. Посилання позивача на введення оспорюваним наказом скороченого робочого часу лише відносно нього визнано безпідставним та таким, що спростовується наданими відповідачем табелями обліку використання робочого часу на підприємстві.
		Суд апеляційної інстанції зазначив, що положення статті 235 КЗпП України застосовуються лише у визначених цією статтею випадках, перелік яких є вичерпним, і не передбачають виплати різниці у заробітку в разі зміни істотних умов праці, зокрема встановлення неповного робочого часу при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		08 січня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, 
		в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова 
		від 26 серпня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду 
		від 25 листопада 2020 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
		Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму 
		права без урахування висновку щодо застосування норми права 
		у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду         від 31 січня 2018 року у справі № 824/3229/14-а, від 22 травня 2019 року у справі № 754/8595/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази та розглянув справу за відсутності позивача (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Заявник стверджує, що відповідачем не доведено, а судами не було встановлено наявності змін в організації виробництва та праці на підприємстві. Справа була розглянута апеляційним судом у відкритому судовому засіданні без його участі, в той час коли він перебував на лікарняному та повідомив про це суд, чим порушено його права на участь у судовому засіданні. При вирішенні спору судами не було досліджено доказів, які просив витребувати позивач, щодо складного фінансового становища відповідача. Протиправні дії відповідача обмежили його права на працю, позбавили його заробітку. 
		ОСОБА_1 наполягає на тому, що роботодавцем змін в організацію виробництва і праці не було проведено, а лише відбулося фіксування факту дебіторської заборгованості підприємства та факту надання даних щодо обсягу виробництва і лише станом на 01 листопада 2019 року. Зміна істотних умов правці може бути визнана законною лише в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва та праці. При вирішенні цього спору судами попередніх інстанцій не було досліджено докази, які вказують на порушення трудових прав.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
		У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У поданому відзиві на касаційну скаргу ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» посилається на те, що при розгляді справи апеляційним судом не було порушено права позивача, визначені статтею 43 ЦПК України. Матеріали справи свідчать про те, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи, а перебування на лікарняному, за відсутності обов`язкової явки позивача у судове засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті та не порушує права позивача. Суди дійшли правильного висновку про наявність змін в організації виробництва і праці ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод», твердження позивача про протилежне є необґрунтованими. Судами надано належну оцінку обставинам справи, обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень.
		У відповіді на поданий відзив ОСОБА_1 посилається на те, що доводи відповідача не спростовують обґрунтованих аргументів та доводів касаційної скарги.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Згідно наказу ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» від 02 травня 2019 року № 107  ОСОБА_1 за його згодою з 02 травня 2019 року переведено в службу безпеки помічником начальника служби безпеки         ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод», з посадовим окладом            6 470, 00 грн. Вказаним наказом йому встановлена доплата 50 % посадового окладу за збільшення обсягу виконуваної роботи та доплата у розмірі 50 % посадового окладу за складність та напруженість в роботі.
		Згідно з посадовою інструкцією, затвердженою 23 квітня 2018 року основним завданням помічника начальника служби безпеки є забезпечення внутрішньої безпеки та пропускного режиму і охорони, забезпечення інформаційної безпеки підприємства.
		Наказом ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» від 05 листопада 2019 року № 283, у зв`язку із складним фінансово-економічним станом на підприємстві, який виник внаслідок відсутності необхідного обсягу виробництва для забезпечення працівників підприємства роботою, на підставі статей 32, 56 КЗпП України з 06 січня 2020 року на період до стабілізації фінансово-економічного становища встановлено на підприємстві неповний робочий тиждень з одним робочим днем - понеділок та неповний робочий день - 1 година з 08 до 09 год.
		Пунктом 3 наказу ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод»                          від 05 листопада 2019 року № 283 передбачено, що у разі відмови працівника від роботи в установленому цим наказом режимі, він може бути звільненим з роботи через два місяці після ознайомлення про зміну режиму роботи згідно пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
		Також вказаним наказом передбачено, що у разі виробничої необхідності роботу підрозділів та окремих працівників належить організувати згідно наданих рапортів.
		З вказаним наказом ознайомлені працівники підприємства, в тому числі позивач, що підтверджується додатком до нього.
		У зазначеному додатку відсутня дата ознайомлення позивача із наказом, однак у судовому засіданні суду першої інстанції позивач зазначив про ознайомлення його із наказом в день прийняття.
		Після прийняття оспорюваного наказу позивач продовжив працю за новими умовами праці.
		04 листопада 2019 року директору ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод»Тарасову К. О. від голови профспілкового комітету ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» Белєвцева В. І., за результатами розгляду обґрунтування зменшення обсягів виробництва, надійшла попередня згода на видання наказу про зміну режиму праці на підприємстві (неповний робочий тиждень з одним робочим днем - понеділок, неповний робочий день - 1 година) за умов: 1) відповідний наказ має бути погоджений на засіданні профспілкового комітету підприємства та у разі прийняття негативного рішення скасований; 2) у разі стабілізації фінансово-економічного стану підприємства невідкладно перейти на новий режим роботи; 3) врахувати можливість оперативної зміни режиму роботи виробничих підрозділів та окремих працівників у разі необхідності.
		Наказ ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» від 05 листопада        2019 року № 283 погоджений із профспілковим комітетом ДП Міністерства оборони України «Чугуївській авіаційний завод» (постійно діючий виконавчий орган первинної організації), що підтверджується протоколом від 19 листопада 2019 року № 77.
		Статутом профспілки працівників Збройних Сил України визначено, що до повноважень профспілкового комітету входить вирішення разом із роботодавцем питання робочого часу.
		Членом первинної профспілкової організації ДП Міністерства оборони України «Чугуївський авіаційний ремонтний завод», яка є організаційною ланкою профспілки працівників Збройних Сил України, з 04 червня           2018 року є позивач, що підтверджується довідкою від 15 червня 2020 року.
		Наказ ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» від 05 листопада        2019 року № 283 введено в дію з 06 січня 2020 року, тобто через два місяці після ознайомлення із ним позивача та після узгодження із профспілковим органом.
		Згідно із службовою запискою тимчасово виконуючого обов`язки заступника директора з безпеки ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» з грудня 2019 року по березень 2020 року позивачу з боку керівництва завдання, спрямовані на отримання кінцевого результату, не ставились. Безпосередню охорону майна, будівлі підприємства здійснювало приватне підприємство фірма «Інекс» на підставі договору від 2014 року із відповідними додатковими угодами.
		З 22 червня 2020 року на підставі рапорту  ОСОБА_1 встановлений п`ятиденний робочий день із восьмигодинним робочим днем, про що виданий відповідний наказ ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» від 18 червня 2020 року № 138.
		Позиція Верховного Суду
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою       статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
		Статтею 43 Конституції Українивстановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. 
		Відповідно до частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
		Зміна істотних умов праці (розміру оплати праці, тривалості робочого часу, режиму роботи) може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.
		Згідно вимог статті 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни.                    
		Попередження - це пропозиція працівникові продовжувати роботу після того, як власник з додержанням встановленого строку змінить істотні умови праці. Працівник може цю пропозицію прийняти і продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, а може відмовитися від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці.
		Пунктом 31 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9                                 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП України в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших -  допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.
		Отже, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
		Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, загалом обґрунтовано виходив із того, що позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають, оскільки підставою прийняття оспорюваного наказу                      ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» від 05 листопада 2019 року  № 283 стало складне фінансово-економічне становище на підприємстві, яке виникло внаслідок дебіторської заборгованості замовників за ремонт авіаційної техніки та об`єктивних причин відсутності необхідного обсягу виробництва для забезпечення працівників підприємства роботою. Суди визнали вказані обставини такими, що впливають на організацію виробництва та підтверджують доцільність змін істотних умов праці на підприємстві.
		При вирішенні спору судами попередніх інстанцій досліджено та надано належну оцінку техніко-економічному обґрунтуванню відсутності необхідного обсягу виробництва для забезпечення працівників підприємства роботою, складеному начальником економічного відділу ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» 01 листопада 2019 року, до повноважень якого, згідно посадової інструкції, відноситься здійснення економічного планування на підприємстві, спрямоване на організацію раціональної господарської діяльності, забезпечення ефективного та цільового використання матеріальних і фінансових ресурсів. Також до обов`язків начальника економічного відділу входить надання на вимогу керівництва підприємства економічного обґрунтування для прийняття рішень щодо планування роботи підприємства.
		Позивач був ознайомлений із наказом роботодавця від 05 листопада           2019 року № 283, що підтверджено його підписом, однак після спливу двомісячного терміну продовжував працювати на підприємстві, відмову від запропонованих умов праці не висловлював, про простій не повідомляв. Наказ від 05 листопада 2019 року № 283 був погоджений із профспілковим комітетом ДП Міністерства оборони України «Чугуївській авіаційний ремонтний завод» (постійно діючий виконавчий орган первинної організації), що підтверджується протоколом № 77 від 19 листопада                2019 року.
		Із урахуванням встановлених обставин цієї справи, враховуючи специфіку діяльності підприємства (ремонт військової техніки, виробництво і ремонт повітряних й космічних літальних апаратів тощо) судами зроблено достатньо обґрунтовані висновки про те, що в ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» відбулась зміна істотних умов праці, яка полягала у тимчасовому зменшенні робочого тижня та робочого дня і була зумовлена змінами в організацій виробництва та праці, пов`язаної із об`єктивним зменшенням обсягу виробництва на підприємстві, внаслідок чого зменшився обсяг виконуваної роботи працівниками, у тому числі позивачем.
		Суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність порушення трудових прав ОСОБА_1 з боку ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод».
		Відповідно до статті 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.
		Позивачем не наведено беззаперечних аргументів, які б вказували на те, що відносно нього роботодавцем здійснена дискримінація, порушено його трудові права. Судами встановлено, що введення роботодавцем неповного робочого тижня та робочого дня було застосовано і щодо інших працівників підприємства з січня по травень 2020 року, що підтверджено табелями обліку робочого часу.
		З 22 червня 2020 року роботодавцем встановлений п`ятиденний робочий день із восьмигодинним робочим днем, про що виданий відповідний наказ.
		Підстави для застосування положень статті 235 КЗпП України до спірних правовідносин відсутні, оскільки  позивача не було звільнено з роботи, а на підставі наказу роботодавця встановлено неповний робочий тиждень та день, про що працівника було повідомлено з дотриманням вимог частини третьої статті 32 КЗпП України. Вихід на роботу раз на тиждень підтверджується табелями обліку робочого часу, а оплата праці проводилася пропорційно відпрацьованому часу, що відповідає вимогам статті 56 КЗпП України.
		Позивач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання в суді апеляційної інстанції, призначеного на 25 листопада           2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення           07 листопада 2020 року поштового відправлення. Клопотання про відкладення розгляду справи позивач до суду апеляційної інстанції не подавав, про поважні причини неявки в судове засідання не заявляв. Апеляційним судом розглянуто справу без участі належним чином повідомленого позивача, що не суперечить положенням статті 372 ЦПК України.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
		Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, висловленим Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 824/3229/14-а, від 22 травня 2019 року у справі № 754/8595/17-ц, на які посилався заявник у касаційній скарзі, а висновки судів попередніх інстанцій зроблені на підставі фактичних обставин, встановлених у цій справі.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:Є. В. Синельников    Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...