Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/32685/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.04.2021. Зареєстровано: 06.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2021.

Результат оскарження 05.10.2021 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення суду першої інстанції із закриттям провадження
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		02 квітня 2021 року                               м. Київ                              № 640/32685/20
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу 
		за позовом            ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
		до                    Ради Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9)
		про                    визнання протиправними та скасування рішень №46-рд та №48-рд від 02                                         жовтня 2020 року, -
		В С Т А Н О В И В: 
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) до Ради Національного банку України (надалі по тексту - відповідач), у якому просить: 
		- визнати протиправним та скасувати рішення Ради Національного банку України №46-рд від 02 жовтня 2020 року «Про надання оцінки Радою Національного банку України діям ОСОБА_1, заступника Голови Національного банку України»; 
		- визнати протиправним та скасувати рішення Ради Національного банку України №48-рд від 02 жовтня 2020 року «Про порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 , заступником Голови Національного банку України».
		Заявлені позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення Ради Національного банку України прийняті щодо позивача з порушенням вимог статті 19 Конституції і статей 9, 13 Закону України «Про Національний банк України», адже останній, як і законодавство України не наділяє Раду Національного банку України компетенцією щодо прийняття рішень про оголошення недовіри заступнику Голови Національного банку України та про застосування заходу дисциплінарного стягнення у виді догани. 
		Додатково представник позивача повідомив, що жодної правової норми, яка визначала б порядок (процедуру) розгляду Радою Національного банку України питань щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності службовців Національного банку України, застосування дисциплінарних стягнень Регламент також не містить, оскільки ці питання згідно з Законом не відносяться до повноважень вказаного органу Національного банку України.
		При цьому, Рада Національного банку України не має права втручатися в оперативну діяльність Правління Національного банку.
		Також, представник позивача просив врахувати при вирішенні спору дотримання вимог наказу Національного банку України №795-но «Про публічні комунікації та взаємодію Національного банку України із засобами масової інформації» (в редакції наказу НБУ №494 від 10 липня 2020 року), оскільки першим заступником Голови Національного банку України Рожковою К.О. (як особою, яка отримала пропозицію щодо комунікації виданням Kyiv Post) було завчасно проінформовано Департамент комунікацій про очікувані потреби у здійсненні цієї комунікації з представниками Kyiv Post. Водночас, позивач - заступник Голови Національного банку України належить до спікерів найвищого стратегічного рівня, для якого положеннями Стратегії комунікацій і наказом №795-но не передбачене отримання погодження на участь у публічних комунікаціях від Департаменту комунікацій як спікера найвищого стратегічного рівня, не передбачено обов`язку на отримання згоди на здійснення комунікації, як не передбачено такої умови для проведення комунікації як лише за умови отримання згоди від Департаменту комунікацій.
		Крім того, представник позивача зазначив, що комунікація останнього з виданням Kyiv Post не відноситься ні до публічних, ні до громадських заходів, відтак стверджувати про порушення положень Кодексу етики працівника НБУ України відсутні законодавчі підстави. 
		На переконання представника позивача, ОСОБА_1 не вчинялось протиправних дій, не порушено положення посадових обов`язків, вимог правил та норм, установлених розпорядчими актами Національного банку України, не допущено порушення правил внутрішнього трудового розпорядку.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
		Відповідною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання Національного банку України про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		У відзиві на адміністративний позов представник Національного банку України зазначив, що заявлена вимога є необґрунтованою, оскільки: проведення інтерв`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виданню Kyiv Post не було узгоджене Департаментом комунікацій; комунікація позивача не відповідала меті та цілям Стратегії комунікацій Національного банку, порушувала низку його принципів та положень, що в сукупності складає склад дисциплінарного проступку. 
		Також представник Національного банку України стверджував, що правова конструкція положень Закону №679-ХІV у взаємозв`язку із положеннями Кодексу законів про працю України та положень Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що відповідачем за спірними правовідносинами може бути лише Національний банк.
		Представник позивача подав суду відповідь на відзив, у якій повідомив, що наведені представником Національного банку України доводи, викладені у відзиві, не спростовують протиправності оскаржуваних рішень №46-рд та №48-рд від 02 жовтня 2020 року.
		З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
		При цьому, суд враховує клопотання представника позивача про прискорення розгляду справи з огляду на cуспільний інтерес даної справи.
		Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		ОСОБА_1 призначений на посаду заступника Голови Національного банку України відповідно до рішення Ради Національного банку України №15 від 23 квітня 2015 року.
		Згідно наказу Національного банку України №2648-к від 30 квітня 2015 року та зазначеного вище рішення Ради Національного банку України позивач розпочав роботу на посаді заступника Голови Національного банку України, функціональні обов`язки якого визначені наказом №552-но від 30 липня 2020 року «Про розподіл функціональних обов`язків між Головою Національного банку України та заступниками Голови Національного банку України».
		Видання Kyiv Post 24 вересня 2020 року опублікувало статтю «Uncertainty hangs over central bank independence amid staff resignations» («Невизначеність нависла над незалежністю центрального банку через кадрові зміни») за результатами інтерв`ю ОСОБА_2 , першого заступника Голови Національного банку України та ОСОБА_1 , заступника Голови Національного банку, проведеного 21 вересня 2020 року з 09 год. 32 хв до 10 год. 39 хв у службовому кабінеті №303/2 центральної будівлі Національного банку України за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 9.
		Після виходу вказаного інтерв`ю Голова Національного банку ОСОБА_3 як безпосередній керівник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 видав розпорядження №2267-ра від 25 вересня 2020 року, яким зобов`язав останніх в строк до 30 вересня 2020 року надати письмові пояснення.
		Також, у зв`язку із зазначеною публікацією Рада Національного банку звернулася до Голови Національного банку Кирила Шевченка із запитом від 01 жовтня 2020 року №В/10-0009/70574.
		Наявними матеріалами справи підтверджується, що на виконання розпорядження Національного банку від 25 вересня 2020 року №2267-ра ОСОБА_1 надав свої пояснення листом від 29 вересня 2020 року №В/09-0004/69793, в яких зазначив, що він є спікером політики та має право комунікувати із засобами масової інформації щодо стратегічних питань діяльності Національного банку, до яких, зокрема, належить питання незалежності Національного банку. Крім того, фінансова стабільність та стабільність банківської системи, яка реалізується через регулювання та нагляд, є складовою незалежності Національного банку.
		В той же час, Голова Національного банку, отримавши пояснення ОСОБА_1 , прийшов до висновку про невідповідність його дій законодавству України та розпорядчим актам Національного банку, про що направив Голові Ради Національного банку Богдану Данилишину лист від 02 жовтня 2020 року №В/13-0005/70628 разом із поясненнями ОСОБА_1 від 29 вересня 2020 року №В/09-0004/69793.
		В листі №В/113-0005/70628 від 02 жовтня 2020 року Голова Національного банку України Шевченко К.Є. ініціював включення до порядку денного засідання Ради НБУ розгляд питання про надання оцінки, зокрема, діям позивача - заступника Голови НБУ ОСОБА_1 .
		Так, Голова Національного банку України зазначив, що інтерв`ю виданню Kyiv Post 21 вересня 2020 року, надане першим заступником Голови Національного банку ОСОБА_2 і одним із заступників Голови Національного банку України ОСОБА_1, може негативно вплинути на імідж Національного банку України як на світовому фінансовому ринку, так і на внутрішньому, на подальшу співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями, зазначивши також в листі про те, що інтерв`ю надане без дотримання зазначеними службовцями Національного банку України розпорядчих актів Національного банку України, а саме:
		1) наказу НБУ № 795-но «Про публічні комунікації та взаємодію Національного банку України із засобами масової інформації» (в редакції наказу НБУ №494 від 10.07.2020р.), згідно якого ОСОБА_2 , перший заступник Голови Національного банку України, та ОСОБА_1 , заступник Голови Національного банку України, не віднесені до спікерів з комунікацій найвищого стратегічного рівня, які б мали право на здійснення публічних комунікацій з питань інституційної незалежності та кадрової політики Національного банку України; завчасно не проінформували та не погодили свою участь у здійсненні публічних комунікацій зі ЗМІ із Департаментом комунікацій, структурним підрозділом Національного банку, який визначений єдиним координатором управління публічними комунікаціями, що здійснює організацію та координацію участі працівників НБУ в публічних комунікаціях або медіа заходах;
		2) Кодексу етики працівника Національного банку України, затвердженого постановою Правління НБУ № 263 від 14.04.2016р. (зі змінами), зокрема, порушено п.п.76, 79, 80, 82 щодо здійснення зовнішніх комунікацій, взаємодії із ЗМІ без дотримання принципів, порядку щодо здійснення таких комунікацій, регламентованих НБУ;
		3) Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Національного банку України, затверджених наказом НБУ від 22.11.2016р. №2150-но (зі змінами), зокрема, п.п. 4 та 5 п. 42 розділу VI, згідно якого працівники зобов`язані дотримуватися Кодексу етики, а також пункту 69 розділу ХІ, яким встановлено, що порушення трудової дисципліни, яким вважається, зокрема, неналежне виконання працівником посадових обов`язків, порушення правил, установлених розпорядчими актами НБУ, може тягнути за собою накладення дисциплінарного стягнення.
		Рада Національного банку на своєму засіданні погодилась із висновками Голови Національного банку та рішенням від 02 жовтня 2020 року №46-рд висловила ОСОБА_1 недовіру за порушення розпорядчих актів Національного банку України, Кодексу етики, Правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог статті 139 Кодексу законів про працю України.
		Крім того, Радою Національного банку України прийнято рішення «Про порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 , заступником Голови Національного банку України» від 02 жовтня 2020 року №48-рд, на підставі якого Рада Національного банку України вирішила застосувати до ОСОБА_1 , заступника Голови Національного банку України дисциплінарне стягнення у вигляді догани відповідно до статей 139, 147 та 147-1 Кодексу законів про працю України.
		Копії зазначених рішень листом від 05 жовтня 2020 року №В/10-0009/71347 Голова Ради Національного банку ОСОБА_4 направив Голові Національного банку ОСОБА_5 для виконання та використання у роботі.
		Позивач із рішеннями від 02 жовтня 2020 року №46-рд та №48-рд ознайомлений під підпис 05 жовтня 2020 року.
		Незгода позивача із зазначеними рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
		Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Так, прийняття оскаржуваних рішень обґрунтоване тим, що позивачем надане інтерв`ю без дотримання вимог розпорядчих актів Національного банку України, а саме: наказу Національного банку України від 17 грудня 2019 року №795-но «Про публічні комунікації та взаємодію Національного банку України із засобами масової інформації»; Кодексу етики працівника Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 квітня 2016 року №263; Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Національного банку України, затвердженого наказом Національного банку України від 22 листопада 2016 року №2150-но (підпунктів 4 та 5 пункту 42 розділу IV).
		Досліджуючи вказані обставини як підстави винесення спірних рішень, суд враховує наступне.
		Відповідно до пункту 1 наказу № 795-но Департамент комунікацій визначено єдиним координатором формування та реалізації Стратегії комунікацій Національного банку, управління публічними комунікаціями, що здійснює організацію та загальну координацію щодо: 1) взаємодії підрозділів Національного банку зі ЗМІ; 2) надання відповідей на всі запити ЗМІ; 3) участі працівників Національного банку в публічних комунікаціях або медіазаходах (пресконференціях, брифінгах, інформаційних днях, круглих столах, конференціях, форумах, публічних дискусіях тощо); 4) підготовки та оприлюднення в мережі Інтернет офіційних заяв, повідомлень, спростувань, пресрелізів, коментарів керівництва Національного банку тощо.
		Підпунктом 1 пункту 3 наказу № 795-но передбачено, що першому заступнику, заступникам Голови Національного банку, керівникам структурних підрозділів центрального апарату та відокремленого підрозділу Національного банку (далі-підрозділи Національного банку) наказано забезпечити взаємодію з Департаментом комунікацій з метою ефективного управління комунікаціями Національного банку засобами корпоративної електронної пошти Національного банку або через систему електронного документообігу АСКОД (далі СЕД АСКОД) шляхом: завчасного інформування управління стратегічних комунікацій та зв`язків зі ЗМІ Департаменту комунікацій про очікувані потреби у здійснені комунікацій із цільовими аудиторіями.
		Відповідно до наказу Голови НБУ «Про розподіл функціональних обов`язків» №552-но від 30 липня 2020 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), копія якого наявна в матеріалах справи, установлений такий розподіл функціональних обов`язків між Головою НБУ, його першим заступником та заступниками, з урахуванням вертикалей підпорядкування, визначених рішенням Правління НБУ від 10 квітня 2017 року №225-рш:
		1) Голова НБУ здійснює свої повноваження згідно із Законом України «Про Національний банк України» і законодавством України, керую діяльністю НБУ, забезпечує розгляд відповідних питань центральних органів влади, керівництво Правлінням НБУ;
		2) Перший заступник та заступники Голови НБУ (крім іншого):
		Забезпечують виконання Закону України «Про Національний банк України», реалізацію повноважень Національного банку України у відповідних напрямах діяльності;
		3) Перший заступник Голови НБУ Катерина Рожкова:
		організовує роботу з банківського нагляду, з реєстрації та ліцензування, з фінансового моніторингу банківської системи;
		організовує роботу з нагляду та діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг, з реєстрації, ліцензування та інших дозвільних процедур, з фінансового моніторингу ринку небанківських фінансових послуг;
		забезпечує прогнозування стійкості та надійності як окремих банків, небанківських фінансових установ, так і банківської системи   та небанківського фінансового ринку (крім ринків цінних паперів та фондового ринку) в цілому;
		здійснює загальне керівництво та контролює діяльність самостійних підрозділів НБУ за вертикаллю підпорядкування «Пруденційний нагляд».
		Функціональні обов`язки позивача, які складають зміст її трудової діяльності, кореспондують із обов`язком додержуватись внутрішнього трудового розпорядку, який встановлено законодавством та локальними нормативними актами.
		Водночас, наявними матеріалами справи підтверджується, що на виконання наказу №795-но Рожковою К.О. як особою, яка отримала пропозицію щодо комунікації виданням Kyiv Post було завчасно поінформовано Департамент комунікацій про очікувані потреби у здійснені комунікації з виданням Kyiv Post, що підтверджується листом від 17 вересня 2020 року.
		Департамент комунікацій, у свою чергу, електронною поштою проінформував членів Правління НБУ, у т.ч. й позивача.
		Пунктом 11 Стратегії комунікацій передбачено, що спікер-менеджмент Національного банку здійснюється Департаментом на основі поділу спікерів на три групи:
		1) Спікери політики - це спікери з комунікацій найвищого стратегічного рівня, у тому числі первинних комунікацій з монетарної політики, фінансової стабільності та інших питань, що належать до кола питань формулювання політики. До цієї групи належать виключно Голова Національного банку як головний стратегічний спікер та його заступники - члени Правління.
		2) Спікери-експерти - це працівники Національного банку, які визначені відповідальними за комунікації із ЗМІ та здійснюють комунікації щодо реалізації політики і діяльності Національного банку, а також з технічних питань.
		3) Амбасадори Національного банку - це будь-які працівники Національного банку, які беруть участь у здійсненні просвітницької діяльності Національного банку щодо Мандату, Місії, Візії та Цінностей Національного банку і його функціонування, а також у площині економіки, фінансів та інших сфер, дотичних до діяльності Національного банку.
		Пунктом 17 Стратегії комунікації передбачено, що з метою дотримання принципів інтегрованості, збалансованості, послідовності комунікацій та політики «єдиного голосу» всі комунікації спікерів та інших працівників Національного банку із ЗМІ - як публічні (on record), так і з обмеженням на поширення інформації (під ембарго та off record) координуються Департаментом.
		Для цього структурні підрозділи Національного банку мають:
		-повідомляти Департаменту заздалегідь про очікувані рішення Національного банку для визначення Департаментом відповідних комунікаційних потреб та їх інтеграції у комплексний середньостроковий план комунікацій Національного банку як єдиної інституції;
		-спрямовувати всі офіційні та неофіційні запити ЗМІ до Департаменту;
		-повідомляти Департаменту заздалегідь про потреби у здійсненні комунікацій з цільовими аудиторіями та дотримуватися вимог Департаменту щодо спікер-, меседж- та івент-менеджменту.
		Аналіз положень чинних на момент виникнення спірних правовідносин наказів свідчить, що позивач як заступник Голови Національного банку України належить до спікерів найвищого стратегічного рівня, для якого положеннями Стратегії комунікацій і наказом №795-но не передбачене отримання погодження на участь у публічних комунікаціях від Департаменту комунікацій, як спікера найвищого стратегічного рівня, як і не передбачена необхідність інформування про очікувані потреби у здійсненні комунікацій із цільовими аудиторіями.
		Також зазначеними локальними актами не встановлено обов`язку на отримання згоди на здійснення комунікації, як і проведення комунікації виключно за умови отримання згоди від Департаменту комунікацій.
		Наявними матеріалами справи підтверджується та відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, що Департамент комунікацій про очікувані потреби у здійсненні комунікації з виданням Kyiv Post проінформований, що свідчить про дотримання вимог наказу НБУ від 17 грудня 2019 року №795-но. 
		Крім того, характер коментарів позивача як уповноваженої особи, якій надано право на здійснення публічних комунікацій не порушує вимог вказаного наказу НБУ.
		Відповідно до положень статей 73, 74, 77 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. 
		Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що твердження відповідача, покладені в основу спірних рішень щодо порушення позивачем вимог наказу Національного банку України від 17 грудня 2019 року №795-но не підтверджені відповідачем належними доказами. В той же час, позивачем надано до суду достатні докази на спростування доводів відповідача та підтвердження відсутності порушення в його діях вимог вищевказаного наказу НБУ.
		Додатково суд враховує, що пунктами 76, 79, 80 та 82 Кодексу етики працівника Національного банку України передбачено, що працівники здійснюють внутрішні та зовнішні комунікації відповідно до вимог розпорядчих актів Національного банку та законодавства України. Під час здійснення комунікацій Працівники повинні дотримуватись принципів прозорості, зрозумілості, послідовності та нейтралітету, а також цінностей Національного банку. Працівники мають усвідомлювати, що представляють Національний банк і несуть відповідальність за свою повсякденну поведінку та взаємодію з цільовими аудиторіями, відповідно до Кодексу та Стратегії комунікації. Відповідно до Стратегії комунікації прямі контакти Працівників із засобами масової інформації носять обмежений характер. У Національному банку визначається перелік осіб, які можуть публічно висвітлювати позицію банку та його рішення. Працівники Національного банку мають право офіційно представляти з питань діяльності, планів і дій Національного банку на публічних/громадських заходах лише після належного погодження із підрозділом, відповідальним за реалізацію комунікаційної політики Національного банку.
		Зміст опублікованого у виданні Kyiv Post інтерв`ю, наданого позивачем, свідчить, що дана комунікація позивача з виданням Kyiv Post не відноситься ні до публічних, ні до громадських заходів, адже згідно положень підпункту 4 пункту 24 Стратегії комунікації вбачається, що публічними заходами для ЗМІ є прес-конференції, прес-брифінги, інформаційні дні тощо.
		Відтак, на думку суду, обґрунтованими є твердження позивача, що положення Кодексу етики працівника Національного банку України для комунікації останнього з виданням Kyiv Post не вимагають отримання погодження від Департаменту комунікацій. Відповідно, твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог Кодексу етики працівника Національного банку України не підтверджуються жодними доказами та ґрунтуються на припущеннях.
		Також суд звертає увагу, що доводи Ради Національного банку України стосовно того, що комунікація позивача не відповідала меті та цілям Стратегії комунікації Національного банку України, порушила його принципи та положення, а стаття, опублікована виданням Kyiv Post за участю коментарів позивача, була явно спрямована на знищення позитивного іміджу Національного банку України, засновані виключно на оціночних судженнях та припущеннях. При цьому, доказів нанесення шкоди іміджу Національному банку України, а також форми прояву такої шкоди, як і доказів знищення довіри до державного сектору з боку іноземних установ чи з боку громадян, відповідачем суду не надано.
		В той же час, суд враховує, що опублікована у виданні Kyiv Post стаття не має авторства позивача, а містить лише декілька коментарів, а також складається з власних висновків журналістів та коментарів.
		В частині надання оцінки підстав, які слугували прийняттю спірних рішень, суд також враховує, що відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 42 розділу VI Правил внутрішнього трудового розпорядку працівник зобов`язаний дотримуватись Кодексу етики працівників Національного банку, дотримуватись трудової дисципліни і вимог цих Правил.
		Порушенням трудової дисципліни в Національному банку вважається невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього посадових обов`язків, порушення вимог цих Правил, інших правил, установлених розпорядчими актами Національного банку, та може тягнути за собою накладення дисциплінарного стягнення (п. 69 розділу ХІ Правил).
		В той же час, аналізуючи зміст коментарів позивача, опублікованих виданням Kyiv Post, які містяться в матеріалах справи у взаємозв`язку з положеннями Стратегії комунікації Національного банку України, змістом наказу №552-но від 30 липня 2020 року щодо розподілу функціональних обов`язків та наведеними положеннями Правил внутрішнього трудового розпорядку, суд погоджується з доводами позивача про відсутність порушень позивачем трудової дисципліни, дотримання нею положень статті 139 Кодексу законів про працю України та, як наслідок, відсутність обґрунтованих підстав для висловлення позивачу недовіри шляхом прийняття рішення від 02 жовтня 2020 року №46-рд.
		В частині вимог щодо оскарження рішення Ради Національного банку України від 02 жовтня 2020 року №48-рд, суд додатково враховує, що згідно статей 147-149 Кодексу законів про працю України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення (догану або звільнення). Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків, вина працівника, наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
		У листі від 02 жовтня 2020 року №В/13-0005/70628 Голова Національного банку України зазначив, що порушення позивачем трудової дисципліни виявилось у неналежному виконанні покладених на нього посадових обов`язків, зокрема, недотримання правил здійснення зовнішніх публічних комунікацій, встановлених розпорядчими актами Національного банку України.
		Суд зазначає, що відповідачем вказаний лист враховано та взято за основу для прийняття оскаржуваних рішень, однак останні не містять жодної оцінки вказаних в такому листі тверджень, як і не деталізовано в чому саме полягає порушення позивачем правил трудової дисципліни; не досліджено питання наявності в діях позивача вини при такому, на думку відповідача, порушенні.
		При цьому, відсутність в діях працівника вини як одного із обов`язкових складових складу дисциплінарного проступку виключає можливість застосування до такого працівника заходів дисциплінарного стягнення.
		Вимогами пунктів 1, 2 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
		При вирішенні спору по суті суд також враховує критерії правомірності прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень, визначені частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Так, завдання і повноваження Ради Національного банку України визначені Законом України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року №679-ХІV (надалі по тексту також Закон №679-ХІV).
		Національний банк України є центральним банком України, основною функцією якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці України - гривні (стаття 99 Конституції України).
		Відповідно до вимог статті 100 Конституції України, Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом.
		Частиною 2 статті 22 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що до структури Національного банку входять центральний апарат, відокремлені підрозділи та юридичні особи, створені Національним банком для забезпечення його діяльності, які здійснюють діяльність виключно в межах завдань та функцій Національного банку України, встановлених законом.
		Основною функцією Національного банку України, згідно статті 6 Закону №679-ХІV і Конституції України, є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
		Інші функції передбачені статтею 7 Закону №679-ХІV, якою передбачено, що Національний банк відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику.
		Стаття 8 Закону №679-ХІV визначає завдання Ради Національного банку, до яких віднесено розроблення Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за проведенням грошово-кредитної політики і нагляд за системою внутрішнього контролю Національного банку.
		Вичерпний перелік повноважень Ради Національного банку України, як керівного органу, наділеного особливим статусом, передбачений статтею 9 Закону №679-ХІV та розширеному тлумаченню не підлягає.
		При цьому, згідно вимог статті 9 Закону №679-ХІV Рада Національного банку:
		1) розробляє Основні засади грошово-кредитної політики на підставі пропозицій, наданих Правлінням Національного банку, публікує їх в офіційних виданнях та подає щорічно до 15 вересня до Верховної Ради України для інформування;
		2) здійснює контроль за проведенням грошово-кредитної політики;
		3) здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї;
		4) затверджує щорічно до 15 листопада поточного року кошторис адміністративних витрат Національного банку на наступний рік;
		6) приймає рішення про спрямування прибутку до розподілу на збільшення статутного капіталу Національного банку;
		7) затверджує Регламент Ради Національного банку України, положення про Аудиторський комітет та інші робочі органи Ради Національного банку;
		8) приймає рішення про збільшення розміру статутного капіталу Національного банку;
		9) визначає порядок, періодичність проведення внутрішнього аудиту у структурних підрозділах Національного банку та затверджує річний план його проведення, затверджує положення про підрозділ внутрішнього аудиту;
		10) затверджує до 1 листопада звітного року аудиторську фірму для проведення аудиту річної фінансової звітності Національного банку, визначену за результатами проведення процедури закупівлі згідно із Законом України "Про публічні закупівлі";
		11) розглядає аудиторський звіт та затверджує до 30 квітня наступного за звітним року річну фінансову звітність Національного банку, звіт про виконання кошторису адміністративних витрат Національного банку та розподіл прибутку до розподілу за звітний рік, оприлюднює затверджену Радою Національного банку річну фінансову звітність Національного банку на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку;
		12) затверджує рішення Правління Національного банку про участь Національного банку у міжнародних фінансових організаціях;
		13) оцінює діяльність Правління Національного банку щодо виконання Основних засад грошово-кредитної політики та з інших питань, рішення щодо яких є обов`язковими для Правління Національного банку; вносить Правлінню Національного банку рекомендації стосовно: 
		методів та форм прогнозування макропоказників економічного і соціального розвитку України, а також грошово-кредитної політики;
		окремих заходів монетарного і регулятивного характеру та їх впливу на економічний і соціальний розвиток України;
		політики курсоутворення та валютного регулювання;
		розвитку банківської системи та окремих нормативних актів з питань банківської діяльності;
		вдосконалення платіжної системи;
		інших питань, віднесених законом до компетенції Ради Національного банку;
		14) вносить рекомендації Кабінету Міністрів України стосовно впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери України;
		15) затверджує за поданням Правління Національного банку методику визначення заробітної плати Голови Національного банку та його заступників;
		16) створює Аудиторський комітет та інші робочі органи Ради Національного банку, визначає їх склад та керівників;
		17) призначає на посаду та звільняє з посади керівника підрозділу внутрішнього аудиту;
		18) призначає на посади та звільняє з посад першого заступника та заступників Голови Національного банку за поданням Голови Національного банку;
		19) здійснює нагляд за діяльністю підрозділу внутрішнього аудиту;
		20) затверджує за поданням Правління Національного банку методику визначення винагороди членам Ради Національного банку, крім Голови Національного банку. Розмір щорічної винагороди члена Ради Національного банку України не може бути вищим за чотирикратний максимальний розмір заробітної плати члена Правління Національного банку за один місяць;
		21) підтверджує наявність або відсутність ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, для цілей запровадження та (або) подовження строку дії та (або) дострокового припинення дії заходів захисту відповідно до статті 12 Закону України "Про валюту і валютні операції".
		Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства, якими врегульовано межі повноважень відповідача у взаємозв`язку з покладеними на нього завданнями, дає підстави для висновку, що пунктом 13 частини 1 статті 9 Закону України «Про Національний банк України» Раду Національного банку наділено повноваженнями щодо: надання оцінки діяльності Правління Національного банку саме як колегіального органу згідно статті 16 Закону №679-ХІV, а не окремих членів Правління. При цьому, обов`язковими для Правління Національного банку є рішення стосовно надання оцінки діяльності Правління щодо виконання Основних засад грошово-кредитної політики та з інших питань; в той же час, щодо усіх інших випадків, врегульованих пунктом 13 частини 1 статті 9 Закону Рада Національного банку вправі вносити Правлінню Національного банку України рекомендації стосовно питань, віднесених законом до компетенції Ради.
		Також, фактичні матеріали справи свідчать, що до оперативної діяльності відноситься діяльність, пов`язана з функціонуванням Національного банку, зокрема, й щодо умов найму, звільнення, надання відпусток, службові обов`язки та права працівників НБУ, системи дисциплінарних стягнень, питань соціального захисту службовців Національного банку, що прямо передбачено вимогами статті 64 Закону №679-ХІV, а також статті 14 Закону №679-ХІV, згідно якої Правління здійснює управління діяльністю Національного банку.
		В той же час, повноваження Правління, згідно вимог статті 15 Закону, підлягають розширеному тлумаченню, оскільки Закон не встановлює їх вичерпний перелік.
		Зі змісту статті 13 Закону №679-ХІV вбачається, що Рада Національного банку не має права втручатися в оперативну діяльність Правління Національного банку.
		За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваних рішень від 02 жовтня 2020 року №46-рд та №48-рд відповідач діяв поза межами повноважень, визначених статтею 9 Закону №679-ХІV, тобто без дотримання критеріїв правомірності рішення, визначених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправним та скасування таких рішень в судовому порядку.
		При вирішенні даного спору по суті суд враховує наявність рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року №757/57577/20-ц, яким вимоги позивача, заявлені до Національного банку України з метою захисту своїх порушених трудових прав, залишено без задоволення.
		Водночас, право видавати та скасовувати накази (рішення) віднесено до компетенції власника або уповноваженого ним органу, а до компетенції суду належить їх перевірка на предмет законності чи незаконності та зобов`язання до вчинення певних дій.
		Вимогами положень Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		При цьому, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
		Суд зазначає, що ефективним в межах адміністративного судочинства є захист, який призводить до відновлення порушених прав особи, що звернулась за їх захистом до суду. В адміністративному судочинстві‚ на відміну від цивільного судочинства‚ діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі.
		Відтак, враховуючи встановлену в межах розгляду даного спору протиправність прийняття рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення, яке прийнято, зокрема, з перевищенням наданих нормами чинного законодавства Раді Національного банку України повноважень, суд приходить до висновку, що відновлення порушених прав та законних інтересів позивача можливе шляхом визнання протиправним та скасування рішення Ради Національного банку України від 02 жовтня 2020 року №48-рд.
		Вимогами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Відповідачем не виконано покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних рішень.
		Натомість, позивачем надано належні та допустимі докази протиправності видання спірних рішень.
		Відтак, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
		Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Ради Національного банку України №46-рд від 02 жовтня 2020 року «Про надання оцінки Радою Національного банку України діям ОСОБА_1, заступника Голови Національного банку України».
		Визнати протиправним та скасувати рішення Ради Національного банку України №48-рд від 02 жовтня 2020 року «Про порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 , заступником Голови Національного банку України».
		Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривні 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Ради Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, корп. 2, код ЄДРПОУ 00032106).
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
		 
		Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...