Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/21611/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 05.04.2021. Зареєстровано: 06.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.04.2021.
Дата набрання законної сили: 31.03.2021
Номер судового провадження: К/9901/13123/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 березня 2021 року 
		 
		м. Київ
		справа №640/21611/19
		адміністративне провадження №К/9901/13123/20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Мороз Л.Л.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Клепець Ю.Г,
		представника позивача Джигурди А.Г.
		представника третіх осіб Лазька С.В.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 
		за касаційною скаргою Громадської організації "Європейський закон і порядок"
		на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2020 (суддя Балась Т.П.) та 
		постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2020 (колегія у складі суддів Мєзєнцева Є.І., Сорочка Є.О., Чаку Є.В.) 
		у справі № 640/21611/19
		за позовом Громадської організації "Європейський закон і порядок"
		до Державної архітектурно-будівельної інспекції України,
		треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Концепт Плаза", Товариство з обмеженою відповідальністю "АРІКС", 
		про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії 
		 
		І. РУХ СПРАВИ
		 
		1.          06.11.2019 Громадська організація "Європейський закон і порядок" звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Концепт Плаза", Товариство з обмеженою відповідальністю "АРІКС".
		2.          У позові просила про:
		- визнання протиправними дій Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо внесення зміни даних № ІV123191620581 у Дозвіл на виконання будівельних робіт №2147-Шв/С від 20.08.2010 із будівництва адміністративно-готельного комплексу по вул. Гончара, 69 у Шевченківському районі м. Києва на підставі повідомлення замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Плаза";
		- визнання протиправними дій Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо внесення до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів інформації про внесення зміни даних №ІV123191620581 у Дозвіл на виконання будівельних робіт №2147-Шв/С від 20.08.2010 на виконання будівельних робіт із будівництва адміністративно-готельного комплексу по вул. Гончара, 69 у Шевченківському районі м. Києва на підставі повідомлення замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Плаза";
		- зобов`язання Державної архітектурно-будівельної інспекції України скасувати (анулювати) зміни даних №ІV123191620581 у Дозвіл на виконання будівельних робіт №2147-Шв/С від 20.08.2010 із будівництва адміністративно-готельного комплексу по вул. Гончара, 69 у Шевченківському районі м. Києва на підставі повідомлення замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Плаза";
		- зобов`язання Державної архітектурно-будівельної інспекції України виключити із Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів інформацію про внесення змін даних №ІV123191620581 у Дозвіл на виконання будівельних робіт №2147-Шв/С від 20.08.2010 із будівництва адміністративно-готельного комплексу по вул. Гончара, 69 у Шевченківському районі м. Києва на підставі повідомлення замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Плаза".
		3.          Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2020, у задоволенні позову відмовлено.
		4.          18.05.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Позивача на зазначені судові рішення. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		5.          Ухвалою Верховного Суду від 26.05.2020 відкрито касаційне провадження у справі. 
		 
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		 
		6.          Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 20.08.2010 видано Дозвіл на виконання будівельних робіт №2147-Шв/С від 20.08.2010 замовнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "АРІКС" на виконання будівельних робіт із будівництва адміністративно-готельного комплексу по вул. Гончара, 69 у Шевченківському районі м. Києва.
		7.          У червні 2019 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було внесено зміну даних № ІV 123191620581 у Дозвіл на виконання будівельних робіт №2147-Шв/С від 20.08.2010 на підставі повідомлення замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Плаза" про зміну даних у дозволі на будівельні роботи, про що внесено інформацію до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів
		8.          Вважаючи зміну даних протиправними, позивач звернувся до суду.
		 
		ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		 
		9.          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відбулась безпідставна зміна замовника будівництва, вихідні дані - містобудівні умови та обмеження не передбачають житлової забудови, наміри забудови не відповідають функціональному призначенню земельної ділянки, не враховано обмеження поверховості та граничної висоти об`єкту будівництва, не передбачено відповідно до вимог ДБН здійснення науково-технічного супроводу, не оцінено можливість впливу на оточуючі будинки.
		10.          Відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
		11.          Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕПТ ПЛАЗА" надало письмові пояснення, у яких просило суд у задоволенні позову відмовити.
		 
		IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		 
		12.          Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідачем правомірно внесено зміни даних №ІV123191620581 у Дозвіл на виконання будівельних робіт №2147-Шв/С від 20.08.2010 із будівництва адміністративно-готельного комплексу по вул. О. Гончара, 69 у Шевченківському районі м. Києва на підставі повідомлення замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕПТ ПЛАЗА".
		13.          Водночас, висновки судів розійшлися в оцінці права ГО «Європейський закон і порядок» звертатися до суду з цим позовом. 
		14.          Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до суду в інтересах інших осіб (в суспільних інтересах) на підставі ч. 1 ст. 21 Закону України "Про громадські об`єднання" від 22.03.2012 №4572-VI та статуту, затвердженого загальними зборами від 19.11.2018. Згідно з п. 3.2, пп. 3.2.1 статуту метою організації є, зокрема, сприяння в захисті, допомога в боротьбі проти незаконного будівництва, сприяння охороні, збереженню та захисті навколишнього природного середовища України, одним з напрямків діяльності - сприяння протидії незаконному будівництву у порядку, передбаченому чинним законодавством, в тому числі, шляхом звернення до суду.
		15.          Натомість суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
		Враховуючи відсутність порушеного права чи законного інтересу, який би підлягав судовому захисту, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		 
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		 
		16.          Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи. Зокрема, покликається на те, що:
		А) справу безпідставно розглянуто в порядку спрощеного провадження, оскільки вона не є справою незначної складності,
		Б) судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми ч. 7 ст. 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 33 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт", якими чітко встановлено випадки внесення змін у дозвіл;
		В) шляхом зверненням до суду з позовом Позивач реалізував право на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень щодо внесення змін даних у Дозвіл на виконання будівельних робіт, а, отже, Позивач не має можливості спростувати обставини та висновки судів попередніх інстанцій при розгляді іншої справи. Відтак, інший спосіб захистити свої права та права інших громадян, окрім як поданням даної скарги, - відсутній;
		Г) оскарження незаконного внесення змін даних у Дозвіл на виконання будівельних робіт, а отже, незаконного будівництва в цілому, має значення для реалізації громадською організацією мети своєї діяльності та статутних завдань.
		17.          19.08.2020 надійшли відзиви від Третіх осіб. Покликаються на правомірність рішень судів першої та апеляційної інстанції та просять залишити їх без змін.
		 
		VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		18.          Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
		19.          Предметом справи є правомірність внесення зміни даних у дозвіл на виконання будівельних робіт із будівництва адміністративно-готельного комплексу по вул. Гончара, 69 у Шевченківському районі м. Києва .
		20.          Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		21.          Відповідно до ч. 3 цієї статті суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		22.          Насамперед, Суд відзначає, що відносини щодо внесення змін до дозволу склалися між замовником - ТОВ "Концепт Плаза" та Державною архітектурно-будівельною інспекцією України. ГО "Європейський закон і порядок" не була учасником цих правовідносин і видача дозволу (внесення змін до нього) безпосередньо її прав не порушує. То ж при вирішенні цієї справи судам першочергово належало з`ясувати, чи має ГО "Європейський закон і порядок" право на звернення до суду з цим позовом.
		23.          Суд звертає увагу, що ГО "Європейський закон і порядок", з одного боку, покликалася на те, що звернулася до суду в інтересах інших осіб (суспільних інтересах). Оскарження незаконного дозволу на будівництво є її прямим обов`язком в контексті статутних завдань. Протиправні рішення органів влади свідчать про порушення права громадян на правову державу та демократичне суспільство.
		З іншого боку, ГО "Європейський закон і порядок" зазначала, що має право на звернення до суду з метою захисту як власних прав і свобод, так і громадян, а оскаржуваний дозвіл впливає на права та законні інтереси Позивача. 
		24.          Ці ж підстави звернення представник позивача підтвердив у судовому засіданні під час розгляду касаційної скарги.
		25.          Суди дійшли протилежних висновків щодо права позивача на позов. 
		26.          Вирішуючи це питання, Верховний Суд керується статтею 55 Конституції України, за якою кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		27.          У розвиток цієї конституційної норми, частиною 1 та 3 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
		28.          Відповідно до ч. 1 ст. 53 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах.
		29.          Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 28.11.2013 №12-рп/2013 громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб (п. 2.6 Рішення).
		30.          Позивач звернувся до суду в інтересах суспільства. При цьому представник позивача пояснив, що жодні особи за захистом своїх прав до ГО «Європейський закон і порядок» не зверталися. Представник не зміг пояснити, чиї конкретно права та інтереси порушені внесенням змін до дозволу та як діяльність організації безпосередньо пов`язана з предметом позову.
		31.          Позови в інтересах суспільства (в інтересах законності), відомі як actio popularis, загалом не характерні для правових систем країн Європи. Захист таких інтересів, репрезентованих громадськими організаціями, може надаватися як виняток.
		32.          Зокрема, у справі «Л`Ераблієр А.С.Б.Л. проти Бельгії» (заява №49230/07, від 24.02.2009) Європейський Суд з прав людини навів загальні підходи до оцінки таких правових питань: 
		 
		«Статут асоціації-заявника вказував, що мета її діяльності була обмежена в просторі та за змістом і полягала в захисті довкілля реґіону Марш-Насонь, що поширювався на п`ять муніципалітетів на обмеженій території. Більш того, усі засновники та члени органів управління асоціації-заявника проживали на території відповідних муніципалітетів і тому могли вважатися місцевими мешканцями, яких прямо стосувався проект розширення місця звалища. Розширення місткості місця звалища більше ніж на п`яту частину від його первісної місткості ймовірно вплинуло б на якість їхнього приватного життя помітним чином через щоденні незручності, які це мало викликати, що у свою чергу вплинуло б негативно на вартість їхньої власності у відповідних муніципалітетах. 
		Причина, з якої Конвенція не дозволяла будь-якого actio popularis, полягала в уникненні подання до Суду справ особами, які скаржаться на просте існування закону, що застосовується до будь-якого громадянина країни, або на судове рішення, стороною якого вони не були. Проте, з огляду на обставини цієї справи та, зокрема, природу оспорюваного заходу, статус асоціації-заявника і її засновників, той факт, що мета її діяльності була обмежена в просторі та за змістом, і "загальний інтерес", який вона захищала, позов асоціації-заявника не можна було вважати actio popularis. Відповідно, "питання", яке піднімала асоціація-заявник, мало достатній зв`язок з "правом", на яке вона могла претендувати як юридична особа, для того, щоб стаття 6 була застосовною» (Л`Ераблієр А.С.Б.Л. проти Бельгії, 49230/07, пп. 28-29, від 24 лютого 2009).
		 
		33.          У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Горраіз Лізаррага та інші проти Іспанії» (заява №62543/00, від 10.11.2004) зазначено:
		 
		«... в сучасному суспільстві, коли громадяни стикаються з особливо складними управлінськими рішеннями, звернення до колективних органів, таких як асоціації, є одним із доступних, а іноді і єдиним доступним для них, засобом, завдяки якому вони можуть ефективно захищати власні інтереси. Крім того, законодавством більшості європейських країн визнано право асоціацій брати участь у судових провадженнях для захисту інтересів своїх членів. ... Суд не може ігнорувати цей факт при тлумаченні поняття "потерпілий". Будь-яка інша, надміру формалізована інтерпретація цієї концепції, зробить захист прав, гарантованих Конвенцією, неефективними та ілюзорними (п. 38). Суд визнав, що гарантії статті 6 § 1 також розповсюджуються на об`єднання, у разі, коли вони вимагають визнати права чи інтереси їх членів (п. 45).
		 
		34.          Особливості правового статусу громадських організацій, що звертаються до суду в інтересах своїх членів аналізувалися Верховним Судом у справі №815/219/17. У постанові від 14.03.2018 Верховний Суд дійшов такого висновку: 
		 
		« 32. Громадські організації є організаційно-правовою формою діяльності людей, які об`єднуються для спільного здійснення та захисту своїх прав, свобод та інтересів, які відображаються у статуті громадської організації у вигляді мети та напрямів її діяльності. Таким чином, діяльність громадських організацій не можна розглядати абстрактно, без зв`язку з її метою та правами людей (її членів), що об`єдналися. Створюючи громадську організацію або вступаючи до неї, її члени об`єднуються на визначених статутом умовах для спільної реалізації своїх прав.
		 
		35.          Отже, вирішуючи питання щодо права громадських організацій на звернення до суду в інтересах інших осіб, суди повинні з`ясувати:
		- статус громадської організації та її засновників, їх безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову;
		- мету громадської організації та її безпосередній зв`язок з предметом позову; 
		- інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту;
		- чи зверталися ці особи за захистом своїх прав до громадської організації;
		- добросовісність дій громадської організації, що звертається до суду.
		36.          Суд звертає увагу, що позови в інтересах неконкретизованих осіб (в інтересах суспільства, народу) можуть розглядатися як виняток у випадках, прямо передбачених законодавством. Зокрема, на захист екологічних інтересів суспільства відповідно до Орхуської конвенції та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №  910/8122/17).
		37.          Застосовуючи ці загальні підходи до справи, що розглядається, Суд бере до уваги, що визначені у статуті мета та напрямки діяльності Громадської організації "Європейський закон і порядок" є загальними та не пов`язані безпосередньо зі сферою будівництва. Організація не навела обставин, які б свідчили про її безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову; безпосереднього зв`язку з предметом спору та не зазначила інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту. Обґрунтування права на звернення до суду є абстрактним та не розкриває дійсних приводів, причин та підстав звернення до суду.
		38.          Суд також звертає увагу, що представник позивача під час касаційного розгляду не зміг пояснити підстав звернення до суду, мотивів незгоди з рішеннями, які оскаржуються, та не володіє ключовими фактами справи. Зазначене не свідчить про добросовісне ставлення позивача до своїх процесуальних обов`язків. 
		39.          З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку, що ГО "Європейський закон і порядок" не довела, що має право на звернення до суду в інтересах суспільства.
		40.          Що стосується обґрунтування права на звернення до суду на захист власних законних інтересів, то Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який ці доводи відхилив.
		41.          Загальні підходи до судового захисту законних інтересів були сформульовані Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17:
		 
		« 70. … що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:
		(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;
		(б) пов`язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;
		(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;
		(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);
		(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.
		71. Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:
		(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;
		(б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України;
		(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);
		(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);
		(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.
		74. З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.
		 
		85.  … ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:
		(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;
		(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;
		(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);
		(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.
		Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.
		87. … Позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу. Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, а покликається на порушення інтересу територіальної громади, частиною якої він є, і для якої цей інтерес має значення.
		Безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.
		88. Зазначені обставини не свідчать про очевидну відсутність у позивача матеріально-правової заінтересованості і були встановлені лише під час судового розгляду справи. Встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. …
		89. Водночас, встановивши відсутність матеріально-правової заінтересованості в оскарженні рішення, суди проаналізували доводи позивача, що стосуються правомірності рішення і дійшли висновку, що воно не є незаконним.
		90. З цього приводу Суд звертає увагу, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення. Відтак, висновки суду щодо правомірності оскарженого рішення не мають самостійного правового значення. …»
		 
		42.          Згодом ці висновки були застосовані у справі № 640/11643/19 за участю тих самих сторін, але щодо дозволу на інший об`єкт будівництва (постанова Верховного Суду від 28.05.2020). Суд не бачить підстав не погодитися з цими висновками і застосувати їх у справі, що розглядається. 
		43.          З огляду на вищенаведене, відсутність у ГО «Європейський закон і порядок» права на звернення до суду є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
		44.          Водночас, суди першої та апеляційної інстанції за наслідками розгляду справи зробили висновки по суті спору, зокрема щодо правомірності дій Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо внесення зміни даних № ІV123191620581 у Дозвіл на виконання будівельних робіт №2147-Шв/С від 20.08.2010 із будівництва адміністративно-готельного комплексу по вул. Гончара, 69 у Шевченківському районі м. Києва на підставі повідомлення замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Плаза".
		45.          Суд нагадує, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.
		46.          Суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав лише за позовом належного позивача. Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.
		47.          За таких обставин, висновки по суті спору зроблено за позовом неналежного позивача, а тому їх слід виключити з мотивувальної частини судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій.
		48.          Суд відхиляє доводи касаційної скарги як такі, що не впливають на загальний висновок по суті справи. Їх докладний аналіз є недоцільним.
		49.          Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		50.          Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та необхідність зміни рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині мотивів відмови у задоволенні позову.
		51.          Зважаючи на результати касаційного провадження, судові витрати за подання касаційної скарги слід покласти на позивача.
		 
		Керуючись ст. 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Громадської організації "Європейський закон і порядок" задовольнити частково.
		Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі №640/21611/19 змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову, а в іншій частині - залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Повний текст постанови складено 02.04.2021.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                          В.М. Кравчук
		 
		Суддя                                                                                                              А.А. Єзеров
		 
		Суддя                                                                                                              Л.Л. Мороз

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...